РЕФЕРАТ
з дисципліни «Управління проектами»
на тему «Можливості зниження та протидії ризикам»
ЗМІСТ
1.Загальне поняття про проектні ризики 2
2.Можливості зниження та протидії ризикам 9
Висновки 12
Список використаної літератури 14
Загальне поняття про проектні ризики
Одне із основних завдань управління проектами – це управління ризиками, які виникають під час проектної діяльності. Необхідно навчитися передбачати ризик, оцінювати його розміри, планувати заходи щодо його запобігання та не перевищувати допустимих меж [1].
Ризикомназивають невизначеність, пов'язану з можливістю виникнення в ході реалізації проекту несприятливих умов, ситуацій та наслідків [2].
Управління ризиком – це процес реагування на події та зміни ризиків у процесі виконання проекту [1].
При управлінні проектами важливо вчасно звернути увагу на визначення ризику в процесі оцінки доцільності прийняття тих чи інших рішень. Метою аналізу ризику є надання потенційним партнерам необхідної інформації та даних для прийняття рішень про доцільність участі в проекті та розробки заходів по захисту від можливих фінансових втрат [3].
Інвесторів турбує і ризик додаткових витрат, пов'язаних із несвоєчасним завершенням будівництва проекту через інфляції, коливання курсів валют, екологічні проблеми. Тому, перед початком будівництва учасники проекту повинні дійти згоди відносно гарантій його своєчасного завершення [2].
Ризики поділяють на групи, в залежності від джерел та причин виникнення. Класифікація ризиків за цими критеріями представлена в рисунках 1.1 – 1.2.
Під господарським ризиком розуміють загрозу, безпеку виникнення збитків в будь-яких видах діяльності, пов’язаних з виробництвом продукції, товарів, послуг та їх реалізацією, товарно-грошовими та фінансовими операціями, комерційною діяльністю, здійсненням соціально-економічних та науково-технічних програм [2].
Рисунок 1.1 – Класифікація ризиків за джерелами виникнення
Рисунок 1.2 – Класифікація ризиків за причинами виникнення
Ризик нежиттєздатності проекту. Прогнозований дохід від проекту повинен не лише покрити витрати, виплати заборгованостей, він повинен забезпечити окупність капіталовкладень та наявність прибутку.
Фінансовий ризик – порушення принципу ліквідності підприємства через введення великої долі позикового капіталу.Фінансовий ризик поділяють на ризик ліквідності та ризик рентабельності. Залучення великої частки позикових матеріалів, які потребують регулярного погашення, може привести до ліквідації проекту, втрати майна та власного капіталу. У той же час, отримання додаткового капіталу підвищує рентабельність власного.
Ризик несплати заборгованості виникає, коли отримані кошти зі сторони не ведуть до збільшення прибутку. Навіть успішні проекти не можуть бути захищені від коливань. Тому планові щорічні доходи від проекту повинні перекривати максимальні річні виплати по заборгованості [4].
Податковий ризиквключає наступні аспекти: 1) неможливість скористатися податковими пільгами, встановленими законодавством, через ті чи інші причини; 2) зміна податкового законодавства та рішення податкової служби, які знижують податкові переваги [2].
Динамічний ризик виникає в результаті непередбачених змін вартісних оцінок проекту, зміни початкових управлінських рішень або ринкових та політичних обставин [2].
Статичний – ризик втрат реальних активів внаслідок нанесення збитків власності та незадовільної організації роботи. Виходячи з певної ймовірності виникнення небажаних ситуацій, необхідно побудувати діяльність таким чином, щоб зменшити ризик і пов'язані з ним втрати в майбутньому [4].
Зміни можуть привести як до втрат, так і до додаткових доходів. Будь-яка проектна діяльність пов'язана не з одним, а з багатьма ризиками, тому щодо одних ризиків застосовують метод поглинання, щодо інших - страхування, щодо третіх - запобігання та контролювання. Після вибору методу та інструментів управління ризиком приймають рішення щодо початку реалізації проекту. Зволікання з прийняттям такого рішення призводить до негативних наслідків для учасників проекту чи виникнення суперечностей між ними (аж до розпаду проектної компанії).
У межах кожного з розглянутих методів можуть застосовуватись одночасно кілька інструментів управління ризиками [4].
Можливості зниження та протидії ризикам
Відомі чотири основні методи управління ризиками: скасування, запобігання та контролювання, страхування та поглинання ризиків.
Скасування ризику означає відмову від певної діяльності чи таку істотну (радикальну) її трансформацію, у результаті якої ризик зникає.
Запобігання та контролювання ризику – це ефективна організація проектної діяльності, тобто, коли її учасники мають змогу ефективно впливати на чинники ризику і зменшувати можливість настання несприятливої події. Контролювання ризику полягає в реалізації комплексу заходів, спрямованих на мінімізацію збитків після настання несприятливої події.
Страхування ризику передбачає зменшення збитків від діяльності за рахунок фінансової компенсації зі спеціальних страхових фондів.
Поглинання ризику – це такий спосіб діяльності, коли при матеріалізації ризику збитки повністю несе його учасник (учасники). Цей метод управління ризиками застосовують тоді, коли можливість ризику невелика чи збитки в разі його настання неістотно впливають на учасників проектної діяльності [1].
Таблиця 2.1 – Розповсюджені методи зниження ризику
| Метод | Суть |
| 1 | 2 |
| Кількісний розподіл ризику між учасниками проекту | Здійснюється в процесі підготовки плану проекту та контрактних документів. Рекомендується використовувати модель, основану на "дереві рішень", коли кожен учасник виконує свій обсяг робіт та несе відповідну частку ризику у випадку невиконання проекту. Але найбільше ризикує інвестор. |
| Продовження таблиці 2.1 | |
| 1 | 2 |
| Страхування | Відшкодування втрат страхувальниками при виникненні страхових випадків зі спеціальних страхових фондів, які формуються за рахунок страхових внесків, що виплачуються страхувальниками. Перестрахування – це страхування, при якому страховик передає частину відповідальності за ризики іншим страховикам [1]. Співстрахування – це метод вирівнювання та розподілу великих ризиків між кількома страховиками, коли кожен із них укладає зі страхувальником окрему угоду. Однак, може виділятися і страховик-лідер, який бере на себе функції організатора [1]. Внутрішнє страхування полягає у формуванні страхових резервів покриття ризикового капіталу у формі резервного фонду, спеціальних цільових резервних фондів, резервних статей у капітальних і поточних бюджетах [2]. |
| Резервування коштів на покриття непередбачених витрат | Дозволяє компенсувати ризик, який виникає в процесі реалізації проекту, і, тим самим, компенсувати зрушення у виконанні проекту. Передбачає встановлення співвідношення між потенційними ризиками, які впливають на вартість проекту, та розміром витрат, необхідних для подолання збоїв у виконанні проектів. Частина резерву завжди повинна знаходитися у руках менеджера, а іншою частиною повинні розпоряджатися інші учасники відповідно до контракту. |
| Кінець таблиці 2.1 | |
| 1 | 2 |
| Нейтралізація часткових ризиків | Часткові ризики пов'язані з реалізацією окремих етапів, але на проект у цілому прямо не впливають. До них відносяться такі ризики, як: ризик нежиттєздатності проекту, податковий ризик, ризик несплати заборгованості та ризик незавершення будівництва. |
| Зниження фінансових ризиків | Утримання ризику має на увазі залишення ризику за інвестором, тобто на його відповідальності. Так, інвестор, вкладаючи венчурний капітал, заздалегідь упевнений, що він може за рахунок власних коштів покрити можливу втрату венчурного капіталу. Передача ризику означає, що інвестор передає відповідальність за фінансовий ризик комусь іншому, наприклад, страховому товариству. У даному випадку передача ризику відбулася шляхом страхування фінансового ризику. Зниження міри ризику — скорочення ймовірності та об'єму втрат [5]. |
Інші загальноприйняті прийоми та рекомендації щодо зниження проектного ризику:
Уникнення ризику – розробка внутрішніх заходів, які повністю виключають конкретний вид інвестиційного ризику.
Забезпечення високої ліквідності інвестицій. Бажано, щоб активи проекту мали ринковий попит не тільки з боку проекту. Це гарантуватиме можливість їх продажу в разі припинення проекту і зменшить збитки від болісного рішення щодо "виходу з проекту".
Диверсифікація — це процес розподілу коштів, що інвестуються між різними об'єктами вкладення, які безпосередньо не пов'язані між собою.
Розподіл проекту на кілька частин і побудова об'єкта інвестування як об'єднаного комплексу таких етапів. Кожна з частин комплексу матиме змогу вступати в експлуатацію автономно, приносити прибуток і окупати витрати.
Лімітування — це встановлення граничних сум витрат, продажу, кредиту тощо.
Хеджування — передбачає зменшення імовірності виникнення ризиків за допомогою деривативів. Це купівля і/або продаж похідних цінних паперів (опціонів або ф'ючерсів) для того, щоб знизити ризик можливих втрат від майбутніх біржових угод. Хеджування на підвищення — це біржова операція з купівлі термінових контрактів чи опціонів; застосовується в тих випадках, коли необхідно застрахуватися від можливого підвищення цін у майбутньому. Хеджування на зниження — це біржова операція з продажу термінового контракту [5].
Управління ризиком здійснюється на всіх стадіях життєвого циклу проекту за допомогою моніторингу, контролю та необхідних коригуючих дій. При цьому здійснює це проект-менеджер в тісній взаємодії з усіма учасниками проекту [4].
Висновки
Ризикомназивають невизначеність, пов'язану з можливістю виникнення в ході реалізації проекту несприятливих умов, ситуацій та наслідків.
Управління ризиком – це процес реагування на події та зміни ризиків в процесі виконання проекту. При цьому важливим є проведення моніторингу ризиків. Моніторинг ризиків включає контроль ризиків на протязі всього життєвого циклу проекту. Якісний моніторинг ризиків забезпечує управління інформацією, яка допомагає приймати ефективні рішення до настання ризику.
Ризики класифікуються за джерелами виникнення на:
політичні;
господарські;
форс-мажорні.
В залежності від причин виникнення ризики класифікують на такі групи: зовнішні ризики, внутрішні та інші ризики.
Найбільш розповсюдженими методами зниження ризику є:
розподіл ризику між учасниками проекту;
страхування;
резервування коштів на покриття непередбачених витрат;
нейтралізація часткових ризиків;
зниження ризику в плані фінансування.
Управління ризиком здійснюється на всіх стадіях життєвого циклу проекту за допомогою моніторингу, контролю та необхідних коригуючих дій. При цьому здійснює це проект-менеджер в тісній взаємодії з усіма учасниками проекту.
Список використаної літератури
Загірняк М. В. Економіка підприємства: магістерський курс. Підручник. Частина І / за ред. професорів Загірняка М. В., Перерви Π. П, Маслак О. І. Кременчук, 2015. 736 с.
Управління ризиками в проектах. URL: http://www.bookz.com.ua/4/9.htm (дата звернення: 17.11.2020).
Управління ризиками в проектах. URL: https://zavantag.com/docs/7/index-1966123.html?page=9 (дата звернення: 17.11.2020).
Gamehub: співробітництво між університетами та підприємствами в сфері гральної індустрії в Україні. Довідник модуля. Дисципліна: Проектний менеджмент в ігровій індустрії. Державний вищий навчальний заклад «Прикарпатський національний університет ім. Василя Стефаника» Інститут післядипломної освіти та довузівської підготовки кафедра управління та бізнес-адміністрування. Липень 2017 р.
Управління ризиками. Методи зниження інвестиційних ризиків. URL: https://pidru4niki.com/1957020363354/investuvannya/upravlinnya_rizikami (дата звернення: 17.11.2020).