Міністерство освіти і науки України
Національний університет “Львівська політехніка”
З дисципліни: «Основи охорони праці та безпека життєдіяльності»
Кафедра ЕОМ
Звіт до лабораторних робіт
Виконав:
ст.гр. КІ-33
Левченко Ігор
Прийняла:
Параняк Н. М.
Львів 2023
Лабораторна робота № 12
Методи вивчення властивостей уваги
Тема: методи вивчення властивостей уваги
Мета: визначення основних властивостей уваги. Освоєння тестових методів дослідження.
Теоретичні відомості
Увага — це спрямованість нашої свідомості на той або інший вид діяльності.
Перші експерименти з вивчення розподілу уваги належать до 1887 р., коли французький психолог Ф. Полан виявив у себе здатність, декламуючи знайомий вірш, писати одночасно інші вірші. Він міг декламувати поему, здійснюючи також просте множення чисел, і, за його словами, жодна з операцій при цьому не сповільнювалась. Звичайно, виконання одночасно двох діяльностей може призвести і нерідко призводить до часткового, а іноді й до повного порушення однієї з них. Дослідження показали, що у людини, котра виконує прості арифметичні дії і одночасно слухає розповідь для того, щоб її відтворити, продуктивність роботи понижуються до 57-60 %.
За станом уваги в різний час робочого дня залежно від фази працездатності людини (вираховування високої працездатності, кінцевого пориву) можна робити висновок про стомлення працівника, схильності його до нещасних випадків. Отримані дані можна використати для орієнтації раціонального режиму праці і відпочинку, нормування праці.
До основних властивостей уваги належить її концентрація, стійкість і переведення.
Концентрація уваги - це ступінь її напруження під час сприйняття об'єкта: із збільшенням інтенсивності уваги сприйняття стає повнішим і чіткішим.
Стійкість уваги - це отримання необхідної інтенсивності уваги протягом тривалого часу.
Під переведенням уваги розуміють здатність людини швидко переключати з однієї діяльності на іншу. Це означає свідоме переміщення уваги з одного об'єкта на інший або з одних якостей його властивості на інші.
Експериментальне дослідження переведення уваги, розкриття закономірностей і організації цього процесу набуває вельми великого значення, оскільки багато сучасних професій вимагають від людини не тільки широкого розподілення, концентрації, стійкості уваги, але і швидкого його переведення.
Існує декілька методів дослідження переведення уваги. Передусім треба відмітити метод Шульте, який полягає в тому, що людині, котру випробовують пред’являється квадрат, розділений на певне число мілких квадратиків, в яких у випадковому порядку розташовані різні знаки (наприклад, арабські і римські цифри). Людина, котру випробовують, повинна послідовно здійснити пошук то арабської, то римської цифри, при цьому пошук арабських цифр можна здійснювати у висхідному порядку (наприклад, від І до 25 ), а римські - у низхідному.
Застосовують також чорно-червоні таблиці. Ці таблиці по суті являють собою модифікований квадрат Шульте — вони також розділені на декілька ніяких квадратиків, в яких у випадковому порядку розташовані чорні і червоні цифри. Людина повинна поперемінно і в певному порядку знаходити і показувати чорні і червоні цифри.
За часом, який витрачений на виконання завдання, і характером пошуку можна зробити висновок про швидкість переведення уваги.
Порядок виконаний роботи
Завдання 1. Використовуючи табл. 1 визначити час, який витрачається на пошук у висхідному порядку чисел від 1 до 30, від 31 до 60 і від 61 до 90. Фіксуючи час початку роботи, за таблицею 1, не застосовуючи указки, розшукуємо у висхідному порядку числа від 1 до 30. Потім записуємо у таблицю 3 час знаходження чисел (t1) 30 і здійснюємо пошук чисел від 31 до 60. При виявленні числа 60 записуємо час (t2) і здійснюємо пошук чисел від 61 до 90 - (t3). Визначаємо сумарний час пошуку чисел від 1 до 90.
Завдання 2. Визначити час, який витрачається на пошук у низхідному порядку чисел від 90 до 1, не розбиваючи пошук на три етапи, як це існувало в завданні 1 і записуємо у таблицю 3 витрачений на пошук час (t4).
Завдання 3. Визначити загальну кількість двозначних чисел (ήд) у таблиці, що мають цифри різних розмірів (наприклад, 11, 65, 70) і час, який витрачається на виконання цього завдання. Результати записуємо у табл. 3.
Завдання 4. Визначити показник переведення уваги, використовуючи табл. 2. Дослід базується на трьох серіях, які йдуть безперервно одна за одною. У першій серії знаходимо арабські числа у висхідному порядку (1 – 30). У другій серії – римські числа у низхідному порядку (ХХХІІ-І). У третій — числа розшукуються поперемінно - арабські у висхідному, римські у низхідному порядку (І. XXXII; 2. XXXI; і т .д.). Дані досліду записуємо в табл. 4.
Визначити показник переведення уваги :
П = tІІІ – tI+ІІ.
Де П - показник переведення уваги;
tІІІ - час третьої серії;
tI+ІІ.- сумарний час першої і другої серії.
Опис тестів
У роботі астосовуються два тести: таблиця 1 - знаходження чисел з переведенням уваги, яка являє собою різновид методу Шульте, але ускладнена тим, що крім випадковості порядку чисел в таблиці вводяться нові умови - різниця шрифтів, розмірів двозначних чисел, що ускладнює завдання переведення уваги; а також таблиця 2 з арабськими і римськими числами
Наведені таблиці можна використовувати як окремі елементи комплексного психофізіологічного дослідження, а також для тренування під час навчання.
Результати проведення досліджень
Характеристика з переведенням уваги (за часом)
Таблиця 1
| Показник |  ,хв |  , хв |  , хв |  , хв |  , хв | |  , сек |
| Високий | менше 4 | менше 2 | менше 3 | менше 9 | | 23 | менше 50 |
| Добрий | 4 – 4,5 | 2 – 2,5 | 3 – 3,5 | 9 – 10,5 | 50 – 53 | ||
| Середній | 4,5 – 5 | 2,5 – 3,5 | 3,5 – 4 | 10,5–11,5 | 53 – 58 | ||
| Нижче середнього | 5 – 5,5 | 3,5 – 4 | 4 – 5 | 11,5 – 14 | 58 – 60 | ||
| Результати досліду | 9.45 | 11.20 | 12.05 | 32.3 | 10.9 | 38 |
Дані з визначення показника уваги
Таблиця 2
| Серії | I | II | I+II | III |
| Час t (ха) | 5 | 4 | 4,5 | 5 |
Показники переведення уваги
Таблиця 3
| Показник переведення уваги | П, хв | Отримане значення |
| Високий | 2 | -8.6 |
| Середній | 3,5 | |
| ижче середнього | 4 |
Графік переведення уваги
Висновок: отже, на даній лабораторній роботі я визначив основні властивості уваги та освоїв тестові методи дослідження.
Лабораторна робота № 7
Дослідження та розрахунок природного освітлення
Тема: дослідження та розрахунок природного освітлення
Мета: ознайомлення з приладами та методикою визначення фактичного та розрахункового значення природного освітлення та порівняння результатів з нормативними значеннями.
Опис вимірювального пристрою
Рис. 2. Опис цифрового люксметра
1.Дисплей (екран). 2. Перемикач включення/виключення живлення (POWER). 3. Перемикач утримання даних (HOLD). 4. Перемикач діапазонів (RANGE). 5. Перемикач зміни одиниць вимірювання люкс чи фут-кандел (LUX/FC). 6 Світлоприймач (світлочутливий датчик). 7. Кришка світлочутливого датчика. 8. З’єднувальний кабель.
Теоретичні відомості
Згідно із вимогами Державні будівельні норми України. Інженерне обладнання будинків і споруд. Природне і штучне освітлення. ДБН В.2.5-28-2006 в приміщеннях із постійним перебуванням людей в них повинно бути передбачене природне освітлення.
Природне освітлення дозволяє значно скоротити витрати на електрику і експлуатацію приміщень великої площі. Для організації природного освітлення великих приміщень використовують зенітні ліхтарі, світлові тунелі, світлопрозорі покрівлі, що розміщуються на дахах промислових та адміністративних будівель і які дозволяють освітлювати більш ефективно, ніж звичайні вікна.
Зенітні ліхтарі використовуються для організації природного освітлення промислових і торгівельних приміщень. Такий ліхтар представляє собою прозорий купол із скла або світлопрозорих синтетичних матеріалів, що встановлюються на даху споруди. Світло від купола потрапляє в спеціальний розсіювач, що розташований на стелі приміщення і який розподіляє його в різних напрямках.Зенітні ліхтарі забезпечують рівномірний розподіл світла, на відміну від вікон.
Нормування природного освітлення
Залежно від джерела світла виробниче освітлення може бути трьох видів:
Природне – це пряме або відбите світло сонця (небосхила), що освітлює приміщення через світлові прорізи в зовнішніх відгороджуючих конструкціях(Рис. 1а).
Штучне – здійснюється електричними джерелами світла (лампами розжарювання або газорозрядними) і призначене для освітлення приміщень у темні години доби, або таких приміщень, які не мають природного освітлення (Рис. 1б).
Суміщене – одночасне поєднання природного і штучного освітлення (Рис. 1в).
Природне освітлення виробничих приміщень здійснюється:
- боковим світлом - одно- і двостороннє через світлопрорізи (вікна) у зовнішніх стінах;
- верхнім світлом - через світлові ліхтарі - прорізи в перекриттях;
- комбінованим світлом - через світлові ліхтарі - прорізи в перекриттях та вікна.
Рис. 1а
Рис. 1б
Рис. 1в
Порядок виконання лабораторної роботи
Провести вимірювання рівня природного освітлення в приміщенні навчальної лабораторії, використовуючи люксметр DE-3350 (рис.2)
Порядок вимірювання:
1. Ввімкнути прилад натиснувши кнопку 2 («POWER»);
2. За допомогою перемикача 5 («LUX/FC») вибираємо одиниці вимірювання освітленості (люкс);
3. Знімаємо кришку 7 із світлочутливого датчика 6 та повертаємо його в сторону досліджуваного джерела світла;
4. Вибираємо діапазон вимірювання за допомогою перемикача 4 («RANGE»);
5. Визначаємо зовнішню освітленість умовно відкритого небосхилу Езов, прийнявши її вдвічі більшою. Під час вимірювання потрібно тримати світлоприймач в горизонтальній площині на рівні робочої поверхні безпосередньо біля вікна. Уникати падіння прямих сонячних променів.
6. Через 10-20 с. перемикачем 3 («HOLD») фіксуємо покази на дисплеї. Скидаємо дані, повторно натиснувши перемикач 3.
7. Зробити послідовно вимір освітленості Евн в точках, які лежать на лінії, що перпендикулярна стіні з віконними отворами та проходить в горизонтальній площині на рівні робочої поверхні. Не затуляти собою світло. Перший вимір провести на відстані 1 м від точки виміру Езов і далі через кожен метр, тобто на відстані L = 1,2,3,4,5 та 6 м від вікна. Результати вимірювань занести в таблицю 1.
8. Після закінчення вимірювань закриваємо кришкою світлочутливий датчик та вимикаємо прилад.
9. Розрахувати фактичний КПО еф в кожній точці вимірювань за формулою 3. Результати розрахунків еф занести в таблицю 1.
10. Встановити характеристику та розряд зорової роботи в аудиторії.
11. Побудувати графіки еф = f(L) та ен = f(L) за зразком (рис. 3) та зробити висновок про можливість розміщення робочих місць в заданому приміщенні на відстані L від вікна.
12. Користуючись ДБН В.2.5-28-2006 «Природне і штучне освітлення», визначити нормативний КПО - ен для заданого виду приміщення для бокового природного освітлення (додаток А, стовпчик №11).
Порівняти нормативний КПО - ен з фактичним КПО - еф в заданій точці приміщення (на заданій відстані L від вікна).
Результати вимірювання природного освітлення
| № робочого місця | Відстань, м | Зовнішнє освітлення Езов, лк | Внутрішня освітленість, Евн, лк | КПО, % | Характеристика зорової роботи | Найменший розмір обєкта розрізнення, мм | Розряд зорової роботи | Нормоване значення КПО, % |
| 1 | 1 | 1032 | 400 | 38,75 | IV | Менше 0,15 | І | 1,5 |
| 2 | 2 | 1032 | 230 | 22,28 | IV | Менше 0,15 | І | 1,5 |
| 3 | 3 | 1032 | 116 | 11,24 | IV | Понад 1,0 до 5 | V | 1,5 |
| 4 | 4 | 1032 | 110 | 10,65 | IV | Понад 1,0 до 5 | V | 1,5 |
| 5 | 5 | 1032 | 85 | 8,23 | IV | Більше 5 | VI | 1,5 |
| 6 | 6 | 1032 | 56 | 5,42 | IV | Більше 5 | VII | 1,5 |
Площа приміщення – 32м2
Чотири вікна розмір одного вікна – 1м30см х 2м10см
Обрахунки
Шукаємо КПО за формулою:
е = 400/1032*100% = 38,75 %
е = 230/1032*100% = 22.28 %
е = 116/1032*100% = 11,24 %
е = 110/1032*100% = 10,65 %
е = 85/1032*100% = 8,23 %
е = 56/1032*100% = 5,42 %
Далі знаходимо найменший розмір об’єкту розрізнення, для цього треба перейти в Додаток А лабораторної роботи. В тому ж Доддатку А є дані про розряд зорової роботи.
Висновок: отже, на даній лабораторній роботі я дослідив та розрахував природнє освітлення.
Лабораторна робота № 33
Первинні засоби пожежогасіння та дослідження якості вогнегасної речовини
Тема: Первинні засоби пожежогасіння та дослідження якості вогнегасної речовини
Мета: ознайомитись з первинними засобами пожежогасіння; дослідити та встановити придатність піноутворювача для одержання вогнегасної речовини (піни).
Теоретичні відомості
Основою пожежегасіння є примусове припинення процесу горіння. На практиці використовують декілька способів припинення горіння:
припинення доступу окисника (О2, F2, Cl2) або його зниження до величин, за яких горіння неможливе;
охолодження зони горіння нижче температури запалення;
розведення горючих речовин негорючими (досягається введенням інертних газів та пари ззовні);
інтенсивне гальмування швидкості хімічної реакції у полум’ї (вводяться галоїдно-похідні речовини, які припиняють екзотермічну реакцію, наприклад, бромистий етил, фреон та ін.);
механічне відривання полум’я потужним струменем газу або води;
створення вогнеперешкоди (створення умов, за яких полум’я не поширюється через вузькі канали, переріз яких менше критичного).
Реалізація cпocoбiв припинення горіння досягається використанням вогнегасних речовин та технічних засобів. До вогнегасних належать речовини, що мають фізико-хімічні властивості, які дозволяють створювати умови для припинення горіння.
Кожному способу припинення горіння відповідає конкретний вид вогнегасних засобів:
для охолодження зони горіння – вода, водні розчини, снігоподібна вуглекислота;
для розбавлення горючого середовища – діоксид вуглецю, інертні гази, водяна пара;
для ізоляції вогнища – піна, пісок пожежестійкі тканини, азбест, брезент;
для xiмічного гальмування горіння – брометил, хладон, спеціальні порошки;
Вода має декілька фізико-хімічних властивостей, що зумовлюють її вогнегасні властивості, серед них можна виділити наступні:
поглинає велику кількість тепла завдяки випаровуванню (для випаровування 1 кг води витрачається 2258,5 кДж тепла) i утворює парову хмару, яка перешкоджає доступу кисню і, змішуючись iз горючими газами, що виділяються при горінні, розводить їх, утворюючи суміш, не здатну до горіння;
висока технологічна стійкість (розкладання на кисень та водень відбувається за температури 1700°С) дає змогу використовувати воду для гасіння більшості горючих матеріалів та рідин.
Не рекомендується гасити водою цінні речі, обладнання, книги, документи та інші предмети, що приходить під виливом води до непридатного стану.
Піна – це колоїдна дисперсна система, яка складається iз дрібних бульбашок, заповнених газом (утворюються iз розчинів поверхнево-активних речовин i стабілізаторів).
До вогнегасних властивостей піни відносяться наступні:
низька теплопровідність;
перешкоджає випаровуванню горючих речовин, а також проникненню парів, газів, теплового випромінювання;
охолоджувальні властивості.
Порядок виконання лабораторної роботи
Для дослідження взяти 100 мл водного розчину досліджуваного піноутворювача та налити в мірну ємність 1. Одночасно включити в електромережу компресор 2 вимикачем 4 та секундомір на 30 с. Після чого зафіксувати об'єм отриманої піни в ємності та визначити її кратність. Для визначення показника стійкості піни потрібно зафіксувати час зменшення об'єму отриманої піни в ємності 1 на 50%. Визначення кратності та стійкості піни провести для різних процентних концентрацій водного розчину піноутворювача. Дослідження повторити 2-3 рази, кінцевим результатом є середнє арифметичне всіх отриманих значень. Основними показниками, що визначають якість піноутворювача є кратність та стійкість піни. Рис.6. Схема лабоаторної установки: 1 - мірна ємність; 2 - повітряний компресор; 3 - скляна трубка; 4 - вимикач; 5 - регулятор подачі повітря Під кратністю піни К, розуміють відношення об'єму піни VП до об'єму вихідних продуктів (розчину) VВ.П., з яких вона утворена - К = VП /VВ.П . Під стійкістю піни, розуміють час за який 50% досліджуваного розчину піноутворювача з якого утворився об'єм піни вернувся в рідку фазу. Отримані результати занести в протокол досліджень у формі таблиці 1, порівняти з нормованими показниками (таблиця 2) та зробити висновки про придатність досліджуваних піноутворювачів.
Результати вимірювання
Таблиця 1
| Досліджувана речовина | Початковий об'єм розчину, мл | Об'єм одержаної піни, мл | Кратність | Стійкість, хв | ||
| за нормою | фактична | за нормою | фактична | |||
| 2% | 100 | 450 | 5,0< | 4,5 | 3,00< | 3,15 |
| 3% | 100 | 550 | 5,0< | 5,5 | 3,00< | 4,10 |
| 5% | 100 | 600 | 5,0< | 6,0 | 3,00< | 5,00 |
Таблиця 2
| Назва показників | Нормуючий показник |
| Кратність піни в лабораторних умовах, не менше | 5.0 |
| Стійкість піни в лабораторних умовах, не менше | 3.0 хв. |
Обрахунки
Щоб найти кратність піни використовуємо дану формулу:
Наприклад 450/100=4,5
Висновок
Для 2% рідини кратність = 4,5 (що менше за нормою), а стійкість 3,15 ( що більше за норму)
Для 3% рідини кратність = 5,5 (що більше за нормою), а стійкість 4,10 ( що більше за норму)
Для 5% рідини кратність = 6,0 (що більше за нормою), а стійкість 5,00 ( що більше за норму)
Лабораторна робота № 6
Дослідження метеорологічних умов на робочих місцях
Тема: дослідження метеорологічних умов на робочих місцях
Мета: ознайомлення з приладами й методами контролю метеорологічних умов на виробництві
Теоретичні відомості
Мікроклімат виробничих приміщень – це умови внутрішнього середовища приміщень, що впливають на тепловий обмін працівників з навколишнім середовищем шляхом конвекції, кондукції, теплового випромінювання та випаровування вологи. Втрата тепла за рахунок конвекції здійснюється в результаті зіткнення тіла людини з навколишнім повітрям чи з навколишніми предметами (кондукція). Мікрокліматичні умови визначаються через поєднання температури, відносної вологості та швидкості руху повітря, температури оточуючих людину поверхонь та інтенсивності теплового (інфрачервоного) опромінення.
Процес адаптації організму людини до змін фізичного стану навколишнього середовища відбувається за рахунок терморегуляції, тобто сукупності фізіологічних та хімічних процесів, які спрямовані на підтримку температури тіла людини на постійному рівні 36,6 0С (±0,5 0С), незалежно від зовнішніх умов і важкості проведення робіт. Така температура обумовлена двома процесами: внутрішнім виробленням теплоти в тілі та 5 зовнішнім теплообміном.
На основі кількості тепла, яке виробляється організмом людини, та загальних енерговитрат організму людини залежно від важкості фізичного навантаження, всі види робіт відповідно до ДСН 3.3.6.042–99 поділяються на категорії: – категорія I (легкі фізичні роботи) охоплюють види діяльності, при яких витрата енергії дорівнює 105 – 175 Вт (90 – 150 ккал/год). Прикладом професій, що належать до цієї категорії, можуть служити роботи, що виконуються на під’їзному або маневровому локомотиві. Легкі фізичні роботи поділяються на категорії: категорія Iа – енерговитрати 105 – 140 Вт (90 – 120 ккал/год). До категорії Iа належать роботи, що виконуються сидячи і не потребують фізичного напруження; категорія Iб – енерговитрати 140 – 175 Вт (121 – 150 ккал/год). До категорії Iб належать роботи, які виконуються сидячи, стоячи або пов'язані з ходінням та супроводжуються деяким фізичним напруженням; – категорія II (фізичні роботи середньої важкості) охоплюють види діяльності, при яких витрата енергії складає 176 – 290 Вт (151 – 250 ккал/год). До даної категорії можна віднести роботу помічника машиніста локомотива. Фізичні роботи середньої важкості поділяються на такі категорії: категорія IIа – енерговитрати 176 – 232 Вт (151 – 200 ккал/год). До категорії IIа належать роботи, які пов'язані з ходінням, переміщенням дрібних (до 1 кг) виробів або предметів у положенні стоячи або сидячи і потребують певного фізичного напруження; категорія IIб – енерговитрати 233 – 290 Вт (201 – 250 ккал/год). До категорії IIб належать роботи, що виконуються стоячи, пов'язані з ходінням, переміщенням невеликих (до 10 кг) вантажів та супроводжуються помірним фізичним напруженням; – категорія III (важкі фізичні роботи) охоплюють види діяльності, під час яких витрати енергії становлять 291 – 349 Вт (251 – 300 ккал/год). До категорії III належать роботи, пов'язані з 7 постійним переміщенням, перенесенням значних (понад 10 кг) вантажів, які потребують великих фізичних зусиль. Прикладом професій даної категорії можуть бути монтери колії, слюсарі вагонного депо, електромонтери контактної мережі.
Результати вимірювання
Таблиця 1
Визначення відносної вологості
| Тип психометра | Показники термометрів | Барометричний тиск мм рт. ст. | Відносна вологість % | |||
| сухого | вологого | По таблицях | По номограмі | За формулою | ||
| Августа | 19 | 18 | 725 | 90 | 95 | 86 |
| Ассмана | 17 | 16 | 725 | 90 | 90 | 80 |
Таблиця 2
Визначення швидкості руху повітря
| Тип анемометра | Показники анемометрів | Час вимірювання с | Швидкість руху повітря м/с | ||
| початковий | кінцевий | Різниця показників | |||
| Чашковий | 1773 | 1824 | 51 | 30 с | 0,87 |
| Крильчатий | 1504 | 1563 | 59 | 30 с | 0,98 |
Таблиця 3
| Місце заміру | Період року | Категорія робіт | Виміряні параметри | Оптимальні параметри за ДСН 3.3.6.042.-99 | ||||
| Температура, ˚С | Відносна вологість | Швидкість руху повітря | Температура, ˚С | Відносна вологість | Швидкість руху повітря | |||
| лабораторія | теплий | 1 а | 17,5 | 725 | 0,925 | 23-25 | 40-60 | 0,1 |
Обрахунки
Спершу по таблиці і номограмі беремо відносну вологість. Щоб обрахувати по формулі, використовуємо наступну формулу для Августа:
PB – потужність вологого термометру і по таблиці буде 14,93.
α – по таблиці 0,0013
PС - потужність сухого термометру і по таблиці буде 16,32.
Отже (14.93-0,0013(19-18) * 725) * 100/16,32 = 86
Для обчислення для Ассмана використовуємо наступну формулу:
PB – потужність вологого термометру і по таблиці буде 13,51.
PС - потужність сухого термометру і по таблиці буде 14,40.
Отже (13.51-0,5(17-16) * 725/760) * 100/16,32 =80
Після того, як обрахували різницю показників і записали у 2 протокол, потрібно найти зміну показу лічильника за 1 секунду. Для того потрібно, різницю показника розділити на час вимірювання.
Наприклад: 51/30=1,7
Після того, по графіку находимо швидкість руху повітря.
У протокол 3 потрібно найти середнє арифметичне наших виміряних параметрів.
Наприклад температура:
(19+18+17+16)/4=17,5
Висновок: отже, на даній лабораторні роботі я ознайомився з приладами й методами контролю метеорологічних умов на виробництві.