Реферат
На тему «Методика навчання технічним елементам»
Учня 1 курсу групи МС-182
Херсонського морського коледжу рибної промисловості
Глазиріна Даніїла
Ведення м’яча – важливий та ефективний прийом гри. Застосовується, для організації швидкого переходу у напад, для індивідуального обігравання суперника з метою пройти під щит для кидка у кошик або для передачі партнеру та налагодження взаємодій з партнерами. Ведення – це прийом, за допомогою якого нападаючий гравець пересувається з м’ячем по майданчику, створюючи для себе або для партнерів сприятливі умови для кидка м’яча у кошик. Ведення дає змогу звільнитися від щільної опіки суперника, вийти з м’ячем з-під щита після успішної боротьби за відскік та організувати стрімку контратаку, поставити заслін партнеру або відволікати на якийсь час суперника, який очікує партнера, щоб потім передати м’яч для атаки. Ведення здійснюється послідовно м’якими поштовхами однією рукою (або почергово правою та лівою) вниз-вперед, при цьому гравець веде м’яч збоку-попереду від своїх ніг. Ноги потрібно згинати, щоб зберігати рівновагу та мати можливість швидко змінювати напрямок руху. Тулуб трохи подається вперед, плече й рука вільна від м’яча, не мають підпускати суперника до м’яча (але не відштовхувати його). Використовуються різні форми ведення: високе (швидкісне); низьке з укриванням м’яча; зі зміною темпу та ритму (ефективне під час обігравання захисника). Найпоширенішими способами ведення є: проста зміна напрямку, переведення м’яча перед собою з кроком убік; ведення з поворотом кругом; переведення м’яча за спиною. Комплексне застосування різноманітних способів залежить від ігрової ситуації.
Для зміни напрямку переміщення під час ведення м’яча кисть накладають на бокову поверхню м’яча (протилежну новому напрямку руху), одночасно нахиляючи тулуб у бік повороту, а м’яч переводять з однієї руки на іншу. Під час обведення суперника прикривають тулубом, а ведення здійснюється дальньою від суперника рукою.
Вправи для навчання:
1. Гравці стоять на місці, тулуб нахилений вперед. Ноги зігнуті в колінних суглобах. Передпліччя паралельні підлозі, пальці розставлені як
можна ширше. Рух передпліччям вгору приблизно на 10–15 см. Руки та
кисті з трохи розслабленими пальцями опустити вниз на 30–40 см, утримуючи руку в такому положенні.
2.Ведення м’яча на місці: а) правою рукою; б) лівою рукою.
3. Те ж саме, але зміна рук відбувається по сигналу.
4.Ведення м’яча на місці (лівою-правою) рукою з різною висотою відскоку.
5.Ведення на місці з кроком однойменною (різнойменною) ногою вперед.
6. Те ж саме, з кроком однойменною (різнойменною) ногою назад.
7. Те ж саме, з кроком однойменною (різнойменною) ногою вбік.
8.Ведення на місці правою рукою з кроком лівою ногою вправо або
вліво та повернення в початкове положення (при веденні лівою рукою –
навпаки).
9.Ведення правою та лівою рукою з довільною зміною висоти відскоку.
10. Ведення м’яча правою та лівою рукою із зміною висоти відскоку по
сигналу.
11. Довільне ведення м’яча бігом по прямій до певного орієнтиру.
12. Ведення м’яча:
а) навколо ноги, виставивши вперед праву ногу. Правою рукою вести
м’яч навколо правої ноги в одну, а потім в іншу сторону. Так само вести
м’яч лівою рукою навколо виставленої лівої ноги;
б) ведення навколо обох ніг.
13. Стоячи в паралельній стійці, вести м’яч перед собою спочатку на місці, переводячи його поперемінно з руки на руку, а потім у русі.
Передача м'яча – прийом техніки володіння м'ячем, за допомогою якого партнери, переміщаючи м'яч, створюють сприятливу ситуацію для завершення атаки кидком. Існує кілька способів виконання передач. Вони розрізняються вихідним положенням м'яча або характером руху верхніх кінцівок. Відповідно виділяють передачі м'яча від голови (зверху), від грудей, від плеча, знизу, збоку, над головою (гаком), однією і двома руками. Всі перераховані передачі можуть здійснюватися з місця, в стрибку, в русі або після ведення. У структурі руху при виконанні всіх способів передач виділяють:
Підготовчу фазу. Забезпечує переведення м'яча зі стійки гравця, володіючого м'ячем, до вихідного положення для початку основного руху.
Основну фазу. Забезпечує потрібний напрямок і швидкість польоту м'яча
Завершальну фазу. Забезпечує становлення гравця в стійку готовності для подальших дій.
Зміст кожної фази визначається способом виконання передачі. Освоєння техніки передач починають вже на 2 – 3-му уроці знайомства з баскетболом, вивчаючи в певній послідовності: двома руками від грудей; однією рукою від плеча; двома руками від голови (зверху); однією рукою від голови (зверху); однією рукою збоку; однією рукою над головою (крюком); двома і однією рукою знизу; приховані передачі: під рукою, над плечем, із-за спини.
Методика навчання техніки виконання передач м'яча на місці
1. Пояснення і показ.
2. Імітація вивчаємого способу передачі без м'яча.
3. Імітація передачі та ловіння м'яча в парах.
4. Виконання передачі м’яча учнем в парах.
5. Виконання передач в парах, але з викрокуванням вперед.
6. Передачі м'яча в парах з викрокуванням, змінюючи дистанцію і траєкторію польоту м'яча.
7. Передачі з виконанням різноманітних рухових дій (наприклад, після виконання передачі стрибок поштовхом двома ногами з поворотом на 360°, після чого ловіння м'яча від партнера).
8. Передачі м'яча учнями в парах в різних вихідних положень (стоячи, стоячи на колінах, сидячи, лежачи на животі і т.п).
9. Чергування вивчених способів передач м'яча у відповідь на звукові і зорові сигнали педагога або партнера.
10. Передачі м’яча з наступним пересуванням в бік напрямку виконаної передачі (по трикутнику або квадрату).
11. Виконання передач в рухливих іграх або естафетах, таких, як "Не давай м'яч водячому", "М'яч у центр", "Рухлива ціль", "10 передач" "Передав сідай" і т. п.
12. Направлене поєднання різновидів передач з іншими технічними прийомами (по мірі освоєння техніки гри).
Вправи для навчання ловлі й передачі м’яча:
1.Ловля й передача м’яча та імітація цих дій без м’яча.
2.Імітація передачі на місці.
3.Імітація передачі м’яча з кроком.
4. Передачі та ловля м’яча на відстані 2–3, 4–5 метрів біля стіни й між
партнерами.
5. Шикування в кола по 5–10 чоловік у кожному. Стоячи в середині кола,
ведучий по черзі ловить м’яч, що передається гравцями з кроком вперед.
6.Шикування у дві зустрічні колонки. У направляючого однієї колони
є м’яч, який він передає направляючому другої колони, а сам стає в кінець
цієї колони. Той, хто одержав м’яч, передає його наступному гравцеві протилежної колони, перебігає й стає в кінець і т. д.
7.Ловля й передача м’яча по колу вправу та ліву сторону.
8.Ловля й передача м’яча по колу, пропускаючи одного гравця. При
парній кількості гравців проводять два м’ячі.
9. Естафета: гонка двох м’ячів по колу.
10. Передача й ловля м’яча на швидкість (в парах).
11. Передача м’яча обома руками від грудей в стінку з намальованим
колом діаметром 60 см та ловля м’яча, який відскочив.
12. Те саме, тільки після удару в стінку гравець відходить в сторону, а
ловлю виконує той, хто стояв у нього за спиною.
Кидок м’яча повинен бути логічним і відповідним до ігрової ситуації. Знати,
коли треба кидати, так само необхідно, як і знати, коли не слід цього робити,
тому дуже важливо вдосконалювати вміння гравців правильно оцінювати
ситуацію під час гри. Кидок виконується тоді, коли у гравця є реальна
можливість досягти успіху. Кидати без упевненості влучити у кошик означає
дати можливість супернику оволодіти м’ячем [17].
Кожний кидок виконується за визначеними принципами, котрі разом з
правильною технікою складають уміння влучати в кошик. Основні принципи
при кидку: концентрація уваги на вибраній цілі перед, під час і після кидка;
рівновага; ритмічний м’який рух; супроводження та контроль м’яча
кінчиками пальців; природне обертання м’яча. Основою, на якій баскетболіст правильно будує свої рухи,є координація.Добре координований гравець завдяки кін естетичному відчуттю“відчуває” рух Правильна техніка і постійна практика допоможуть некоординованому гравцю добитися успіху у виконанні кидків.
Важливим аспектом координації рухів є визначення відстані до кошика
під час кидка. Взаємодія роботи рук і очей триває десяті частки секунди,
оскільки діаметр кошика дорівнює усього 45см, а м’яча – 23см, то не можна
припускати великої похибки у розрахунку. Координація рухів окремих
частин тіла значною мірою залежить від відстані і здійснюється, головним
чином, передпліччям, кистю і пальцями.
Вправи для навчання:
1. На відстані 1,5–2 м від щита (зліва-справа) кидки м’яча в кошик з місця з попаданням м’яча в верхній найближчий кут прямокутника.
2.Кидки м’яча в кошик після ведення та двох кроків з боку від щита.
3.Кидки м’яча в кошик після зустрічної передачі м’яча з боку від щита.
4.Кидки м’яча в кошик з середньої дистанції (з місця).
5.Кидки м’яча в кошик після руху, взявши м’яч з рук партнера та зробивши два кроки.
6.Кидки м’яча в кошик після ведення з дальньої дистанції.
7.Кидки м’яча в кошик по центру щита після ведення.
8.Кидки м’яча в кошик з середньої дистанції після ведення та двох
кроків.
9.Кидки м’яча в кошик збоку від щита після ведення та зупинки стрибком.
10. Кидки м’яча в кошик після ведення зупинкою стрибком, знаходячись паралельно щиту: а) з близької дистанції; б) з дальньої дистанції.