Коркуленко Дарина 5 група
Похвала Глупоті
Твір “Похвала Глупоті” є одним з найвідоміших творів Еразма Роттердамського. “Похвала Глупоті” є більше сатиричним твором, ніж філософським, власне тому і є широковідомим серед усіх творів автора. Роттердамський, якщо вірити передмові, написав цей “сатиричний стендап” для того, щоб скоротити час в дорозі.
Присвячений твір одному з найближчих друзів автора - Томасу Мору(який він згодом, до речі, оцінив). Весь твір подається від лиця Глупоти, яка і є провідним персонажем. Глупота стверджує, що вона є основою всього існуючого, що без неї не було б життя або воно було б нестерпним. Такої ж думки вона й про свого батька - бога Плутоса: «Без його допомоги весь гурт поетичних богів, скажу більше, навіть горішні боги або взагалі б не існували, або, певно, ледь животіли б». Не забуває Глупота також похвалитись місцем свого народження - блаженними островами, де немає хвороб, все росте само по собі, де не знані ні старість, ні праця.
Кожна сатира, як належить, має свій заклик. “Похвала глупоті” не виключення: книга висвітлює велику кількість проблем тогочасного життя, які актуальні навіть до сих пір. До прикладу, в книзі зачіпаються проблеми політичної корупції, релігійного фанатизму, неосвіченості тощо. Хотілось би відмітити цитату Глупоти про політиків: «Політики – це мої найближчі друзі. Вони завжди шукають мене, щоб я допомогла їм досягти своїх цілей». Глупота не тільки висміює їхню жагу до влади і слави, а й також говорить, що політики готові на все, щоб досягти своїх цілей, навіть якщо це означає брехати, обманювати і маніпулювати людьми. Вона показує, як політики часто використовують свою владу для особистої вигоди, а не для того, щоб служити народу. Іронічним чином, Роттердамський показує як глупість призводить до різних проблем, висвітлених вище, саме тому твір також є актуальним в контексті історії психології. «Похвала глупоті» також містить ряд цікавих спостережень про людську природу: «Я – захисниця самообману, який є найулюбленішим заняттям всіх людей. Я – та, хто дарує їм примарні надії і ілюзії, які роблять їхнє життя більш приємним і терпимим. Без мене люди були б приречені на постійне розчарування і невдоволення». У цій цитаті автор показує, що Глупота часто використовує самообман, щоб захистити людей від неприємних фактів і дійсності. Самообман, з одного боку може допомогти впоратися з труднощами, але з іншого - призводить до помилок у судженні та прийнятті рішень.
На мою особисту думку, твір представлений в легкій манері та незвичайним чином, проте не вартий до прочитання усім, оскільки він потребує певної обізнаності, зокрема знань про античність. Проте, незважаючи на це, я вважаю, що "Похвала Глупоті" залишиться вічно актуальною, оскільки глупість супроводжує людину від народження до смерті. Вона неперервно присутня, спонукаючи як до невдалих, так і до героїчних вчинків. Глупість, в певному сенсі, виступає каталізатором еволюції та проживає в кожному з нас, визначаючи наше мислення та вчинки на всіх етапах життя.