Ім'я файлу: Історія Курач О.М ЦТ-21.docx
Розширення: docx
Розмір: 23кб.
Дата: 30.11.2021
скачати
Пов'язані файли:
тези номер 2 Курач О М.docx
Розширення: docx
Розмір: 23кб.
Дата: 30.11.2021
скачати
Пов'язані файли:
тези номер 2 Курач О М.docx
Одна з моїх історій про те, що я був малою дитиною, але вже міг подорожувати сам.
Ще колись дуже давно як мені було ще 7 років, і я помітив що в моїх однолітків було багато іграшок, а в одного з їх взагалі велосипед в моїй голові появилась нова мрія. Я як лягав спати завжди уявляв що в мене є крутий велосипед, і я на ньому катаюсь по дворах свого села. І після того як, я почав штурмувати свого тата, і казати що хочу собі на день народження велосипед, тато поставив умову що я маю добре вчитись і не варакузити. Я зібрав всі свої сили, і вклав їх в навчання.
Не встигло пройти багато часу, як велосипед мені купили і радості не було меж, в мене появилось відчуття що я найкрутіший в селі. Перший час я ще не вмів добре керувати їм, і через це до велосипеда було прикріплено додаткові два опорні колеса. Але на щастя я дуже швидко навчився їм керувати, і потім тато відкрутив опорні колеса, і я вже їздив як доросла людина на двох колесах.
Після того я мій рівень керування велосипедом став максимальним я дійсно став найкрутішим в селі. І одного літнього дня моя мама поїхала в ліс за чорницею, на той момент я взагалі погано орієнтувався де той ліс і де саме мама. Але я сильно хотів перевірити навички свого водіння і без відома тата вирушив в сторону лісу. Як виявилось потім в одну сторону було приблизно 7-8 кілометрів які я подолав без проблем. Хоч і ліс я найшов але він був на стільки великий що маму там найти було нереально. На моє щастя в лісі було багато людей які вказували мені дорогу і не дали заблукати. Після тривали пошуків я так і не найшов мами, але дуже сильно наївся чорниці і був весь вимазаний в ній.
Як оказалося поки я був у лісі то мама приїхала до дому і мене всі шукали, батьки обійшли всіх сусідів, і перепитали всю дітвору, чи хто мене бачив, і ці пошуки тривали досить довго. На сполох було піднято майже все село, але під вечір я повернувся до дому сам, да на мене кричали батьки, але й водночас вони були здивовані що я сам проїхав таку відстань і ніде не заблукав.