МЕЛІТОПОЛЬСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ БОГДАНА ХМЕЛЬНИЦЬКОГО
Навчально-науковий інститут соціально-педагогічної та мистецької освіти
Кафедра психології
Реферат
з освітнього компонента «Основи наукових досліджень»
на тему: «Психологічні особливості корекції дитячих страхів у дошкільному віці»
Виконала:
здобувач вищої освіти
спеціальності 053 Психологія
ОП Психологія. Клінічна психологія
Овдієнко Анна
Керівник: к.психол.н., доц.
Прокоф’єва О.О.
м. Мелітополь – 2021 рік
ЗМІСТ
спеціальності 053 Психологія 3
ОП Психологія. Клінічна психологія 3
Керівник: к.психол.н., доц. 3
Прокоф’єва О.О. 3
ВСТУП
Психологічна консультація є однією із складових диференціальної програми психолого-педагогічної корекції особистісних дисгармоній не конгруентних старшокласників. Процес консультування являє собою спільну роботу консультанта і клієнта з метою вирішення певної проблеми, здійснення бажаних змін у клієнта. Як визначають дослідники під час проведення консультації варто враховувати, що в консультуванні завжди є проблема клієнта і проблема консультанта. З урахуванням зазначених підходів програма психологічної консультації повинна сприяти ся на такі основні умови результативного консультування: відверті взаємини з психології; повне прийняття учня як особистості; встановлення емпатичних стосунків; свобода дослідження внутрішнього досвіду; розвиток мотивації до змін. Індивідуальне консультування старшокласників з особистісних дисгармоніями психодинамічного неконкурентного типу – це завжди тонка робота, яка залежить від кваліфікації психолога і пов’язана із його глибокими значеннями психолого-типологічних особистостей.
Ця тема є дуже цікава для мене тому як багато дітей мають страхи та в мене вони теж були, завжди було цікаво чому вони з’являються, та чи можливо з ними боротися. Також я хотіла займатися з дітьми та допомагати їм з їх страхами.
Мета: Дослідити та розробити корекційну програму дитячих страхів у дітей в дошкільному віці.
Об’єкт дослідження: дитячі страхи у дошкільному віці.
Предмет дослідження: Особливості корекції дитячих страхів.
РОЗДІЛ 1.
ПОНЯТТЯ ЩО ТАКЕ СТРАХИ. ПСИХОКОРЕКЦІЯ ДИТЯЧИХ СТРАХІВ
Поняття що таке страх. Як страхи проявляються у дітей.
Страх – це виклик, як на індивідуальному, так і на соціальному рівні. Прийняти страх за власне індивідуальне буття чи за буття в цілому – це взяти на себе відповідальність, хоча саме відповідальність і продукує цей страх, оскільки пов’язана зі свободою. Але для того, щоб страх спонукав до відповідальності, в людині повинна бути присутньою деяка основа, вихідний пункт відповідальності. Можливо, це сама здатність до відповідальності як характеристика людини. Проте в умовах індивідуалізованого, персоналізованого суспільства страх, що базується на раціональних засадах за допомогою природничо–наукового та технічного пізнання, не є оптимальним варіантом заклику до відповідальності. Переживання страху–це надзвичайно важкий процес, в якому людина залишається самотньою перед небуттям, завдяки чому стає можливим здобування екзистенції. Саме витримування страху є тим досягненням, що вимагається від людини, в якому реалізується її істинна свобода та сутнісне існування [2]. Страх виконує різноманітні функції у психічному житті людини. Так, як і реакція на загрозу, він допомагає людині уникнути зустрічі з нею, відіграючи тим самим захисну, адаптивну роль у системі психічної регуляції. Страх може бути своєрідним засобом пізнання навколишньої дійсності, що приводить до більш критичного та вибіркового ставлення до неї [5].
Психіатри Седок і Каплан поділяли страхи на конструктивні – такі, що являють природний захисний механізм, який допомагає краще пристосуватися до екстремальної ситуації, та патологічні – ті, що є неадекватною відповіддю на певний за інтенсивністю або тривалістю стимул, і часто призводять до ситуації психічної хвороби [4].
Вольпе поділяв соціальні страхи: страх критики; страх бути відкинутим; страх виявитися в центрі уваги; страх здатися неповноцінним; страх начальства; страх нових ситуацій; страх висувати претензії; страх не зуміти відмовити у вимозі; страх сказати “ні”.
А.Кемпінскі поділяв страх на чотири групи:
- біологічний;
- суспільний;
- моральний;
- дезінтеграційний страх [3].
Коли розглядати дитячі страхи, то дослідження вчених свідчать про те, що вони у випадку нормального розвитку є важливою ланкою в регуляції поведінки дитини і загалом мають позитивний адаптаційний зміст. Але, коли загальна сума страхів обмежує дитину певними засобами реагування та взаємодії із зонішнім світом, що виключає інші можливості, то може виникнути стан психічного напруження, безпорадності, абсолютного безсилля. У 3-річного віку діти бояться: залишатися одні в кімнаті, квартирі; нападу бандитів; захворіти, заразитися; померти; смерті батьків; якихось людей; тата або маму, покарання; казкових персонажів (Бабу Ягу, Кощія і т. п.); запізнення в дитячий садок; страшних снів; деяких тварин (вовка, собаку, змії, павука і т. п.); транспорту (машини, поїзда); стихійного лиха; висоти; глибини; замкнутого простору; води; вогню; пожежі; крові; уколів; лікарів; болю; несподіваних різких звуків. Існують і поодинокі індивідуальні страхи дітей, які пов’язані з їхнім особистісним досвідом (те, що колись налякало їх самих). На такі страхи слід звертати особливу увагу, оскільки вони можуть приховувати якийсь негативний вплив із навколишнього середовища. Слід також відмітити і ті об’єкти, що не пов’язані із природніми явищами і страхом перед ними, наприклад: робот, зброя, автомобілі. Такі об’єкти страху є неприродніми і навряд чи дитина могла побачити їх на вулиці. Усе це є наслідком перегляду фільмів жаху, які ще рано дивитись дітям такого віку. Причиною таких страхів може бути: неправильне виховання дитини в сім’ї, складні сімейні відносини, неадекватні виховні позиції батьків; порушення контакту дитини з батьками внаслідок розпаду сім’ї або тривалої відсутності одного з батьків; рання ізоляція дитини від сімейного оточення; особові характеристики батьків і деякі інші [5].
Страх це прояв тривоги та хвилювання викликаний чимось не бажаним та неприємним. Прояв страхів моє свою причину. Дитячі страхи є найрасповсюдженими. Вони викликаються будь чим та мають велику форму бо в дітей багата уява, частіше за все те що вони бояться є вигаданий ними самими. Та існує ще багато інших причин.
Психодіагностика та психокорекція дитячих страхів в дошкільному віці.
Психодіагностичне обстеження може проводитися в індивідуальній та груповій формі. Вибір форми психодіагностичного обстеження залежить від мети діагностики та методик, які використовує практичний психолог.
Процедура психодіагностичного обстеження передбачає реалізацію 3х
етапів: 1) збір даних відповідно до завдання дослідження; 2) обробка та інтерпретація отриманих даних; 3) постановка діагнозу або прогнозу [6].
Пріоритетними формами та методами діагностики дитячих страхів є індивідуальні психодіагностичні процедури з використанням відповідних проективних методик, а також збір анамнезу, спостереження, аналіз результатів діяльності, бесіду (інтерв’ю) та ін. Діагностика страхів дитини дошкільного / молодшого шкільного віку в процесі бесіди (або бесіди-інтерв‟ю) дозволяє виявити їх наявність і рівень розвитку, об’єкти та характерні прояви, детермінанти виникнення тощо. Діагностичну інформацію психолог отримує в процесі аналізу відповідей клієнта на питання визначеної тематики: «Чи боїшся ти чого-небудь?», «Чого саме ти боїшся?», «Чому ти боїшся?» і т.п. Питання можуть мати і непрямий характер: «Як ти гадаєш, чого бояться всі діти (люди, конкретний персонаж)?», «Чому вони бояться?», ін. У випадку, якщо дитина відмовляється відповідати, аргументуючи це втратою інтересу («набридло», «нецікаво») або втомою, слід змінити тему, відволікти її, оскільки така поведінка в більшості випадків свідчить про глибокий страх, і нав’язування розмови лише загострить ситуацію. Ефективними в діагностиці дитячих страхів є інтерпретаційні техніки: проективна методика дослідження шкільної тривожності (модифікація тесту Р. Теммл, М. Доркі, В. Амен) і дитячий апперцептивний тест САТ, завданням яких є дослідження тривожності дитини відносно ряду актуальних для неї життєвих ситуацій міжособистісної взаємодії та властивих страхів [7].
Основна допомога у подоланні вікових страхів полягає у тому, щоб не заважати дитині відчувати, усвідомлювати свої страхи. Це допоможе їй згодом перерости ті чи інші страхи, відчути здатність долати перешкоди. Чого б не боялася дитина, необхідно враховувати, що не можна намагатися боротися з дитячими страхами авторитарними методами, намагаючись показати насильно, що нема чого боятися, висміювати, соромлячи дитину. Звичайно, вирішення проблеми корекції дитячих страхів вимагає від психолога комплексного підходу, зокрема залучення сім’ї. Ця робота може проявлятися як в ознайомленні батьків із результатами дослідження в доступній формі, так і у направленні батьків на консультацію до фахівця з сімейних питань. Такий підхід може впливати не тільки на зовнішні сторони прояву страхів, але і на обставини, що породжують його. Для того, щоб позбавитися страху, необхідно нейтралізувати ті травматичні переживання, які негативно впливають на психіку людини і змушують її відчувати страх.
Для корекції страхів у дітей дитячого віку найчастіше використовують рольові та сюжетні ігри, малювання з подальшим аналізом намальованого, розповіді – приговорювання різних страхітливих речей та подій з відреагуванням психічного напруження, імпровізації, а також засоби, які розвивають сенсорну сферу дитини, зміцнюючи її зв’язок зі світом: малювання, музика, хореографія [5].
Психічні стани тісно пов’язані з індивідуальними властивостями особистості. Дитячі страхи виступають як індивідуальна властивість психіки, які виступають негативними процесами в розвитку дитини як особистості. Тому корекція дитячих страхів є важливою задачею.
Страхи неминуче супроводжують розвиток дитини і появу різних емоційних порушень, психологічних проблем, пов’язаних з несприятливими подіями в дитинстві. Профілактика страхів полягає, перш за все, у вихованні якостей: оптимізм, упевненість у собі, самостійність тощо.
РОЗДІЛ 2
РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЯЯ ДИТЯЧИХ СТРАХІВ
Мною було проведено анкетування «Дитячі страхи» для того щоб дослідити який відсоток людей відчували страх у дитинстві. У ньому взяли участь 10 осіб.
Рис. 2.1 Результати анкетування за питання «Чи була у вас бурхлива фантазія у дитинстві?»
На рис. 2.1 ми бачимо що бурхлива фантазія було у 75% опитаних осіб та 25% які не пам’ятають. Як ми вже знаємо що бурхлива уява у дітей є фактором страхів.
Рис. 2.2 Результати анкетування за питанням «Чи боялись ви чогось в дитинстві?»
На рис. 2.2 ми бачимо результати питання чи боялись ви чогось в дитинстві, 100% опитуваних відповіли «так».
За результатами дослідження дитячих страхів ми можемо зробити висновок, що бурхлива фантазія може бути причиною страхів в дитинстві та що всі опитуванні відчували стан страху в дитинстві.
ВИСНОВКИ
Страх це прояв тривоги та хвилювання викликаний чимось не бажаним та неприємним. Прояв страхів моє свою причину. Дитячі страхи є найрасповсюдженими. Вони викликаються будь чим та мають велику форму бо в дітей багата уява, частіше за все те що вони бояться є вигаданий ними самими. Та існує ще багато інших причин.
Психічні стани тісно пов’язані з індивідуальними властивостями особистості. Дитячі страхи виступають як індивідуальна властивість психіки, які виступають негативними процесами в розвитку дитини як особистості. Тому корекція дитячих страхів є важливою задачею.
Страхи неминуче супроводжують розвиток дитини і появу різних емоційних порушень, психологічних проблем, пов’язаних з несприятливими подіями в дитинстві. Профілактика страхів полягає, перш за все, у вихованні якостей: оптимізм, упевненість у собі, самостійність тощо.
За результатами дослідження дитячих страхів ми можемо зробити висновок, що бурхлива фантазія може бути причиною страхів в дитинстві та що всі опитуванні відчували стан страху в дитинстві.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1.А. И. Захаров Дневные и ночные страхи у детей. Серия «Психология ребенка». — СПб.: «Издательство СОЮЗ», 2000. — 448 с
2.М’ясникова Н. О. Страх та спокуса як детермінанти відповідальності (філософський аналіз) / Н. О. М’ясникова // Гілея: науковий вісник. - 2015. - Вип. 96. - С. 260-263.
3.Стасюк В. В. Поняття страху та його види: спроба детермінації/ В. В. Стасюк докт. псих. н./ Вісник Національного У-ту оборони України – 2013: 312-315 с.
4.ЧуткоЛ.С. Тревожные расстройства в общеврачебной практике /Л.С.Чутко. – СПб.: ЭЛБИ, 2010. – 192 с.
5.Кормило О. М. Психічні стани та їх зв’язок зі страхом у дитячому віці / О. М. Кормило // Проблеми сучасної психології. - 2014. - Вип. 23. - С. 286-297.
6.Дуткевич Т. В. Практична психологія : Вступ у спеціальність : Навчальний посібник / Т.В. Дуткевич, О. В. Савицька. – К. : Центр учбової літератури, 2007. – 256 с.
7.Василега О. Ю. Вступ до спеціальності: особливості реалізації діагностичної функції практичного психолога (на прикладі характеристики пріоритетних форм і методів діагностики дитячих страхів) / О. Ю. Василега // Теоретичні і прикладні проблеми психології. - 2013. - № 3. - С. 61-68.
8.Карпенко Н. Дитячі страхи / Н. Карпенко // Психологічна газета. – 2006. – No7. – С.8-12.
9.Томчук С.М. Динаміка негативних психічних станів у молодших школярів та шляхи їх трансформації / С.М. Томчук // Психологія та суспільство. – 2005. – No3. – С. 101-108.
10.Корольчук М. С. Психодіагностика [Текст] : навчальний посібник для студ. вузів / М. С.Корольчук, В. І. Осьодло ; за заг. ред. М. С. Корольчука Київський нац. торговельно-екон. ун-т.– К. : Ельга : Ніка-Центр, 2010. – 397 с. – Бібліогр. в кінці розд.