Презентацію виконав Маленков Д.М. учень 11-А класу

Марі́я Е́ва Дуарте де Перо́н

Дитинство:

• Ева Марія Ібаргурен народилася 7 травня 1919 року поблизу містечка Лос-Тольдос у провінції Буенос-Айрес. Водночас існує свідоцтво про народження, підроблене Евітою 1945 року для приховання свого походження, де зазначено, що вона народилася у місті Хунін (провінція Буенос-Айрес) 7 травня 1922 року під іменем Марія Ева Дуарте.
• Ева була позашлюбною донькою політика Хуана Дуарте і продавчині Хуани Ібаргурен. Законна родина Хуана Дуарте жила у місті Чивілкой, а незаконна (Хуана Ібаргурен і п'ятеро їхніх дітей) — поблизу Лос-Тольдоса. Жодного зі своїх дітей від Хуани Ібаргурен, зокрема Евіту, Дуарте не визнав, через що за тодішніми аргентинськими законами вони були суттєво обмежені у правах. 1926 року батько Евіти помер, відтак її родина виявилася цілком беззахисною і навіть на похорон батька потрапила не без труднощів. Після цього родина Евіти змушена були перебратися до маленького індіанського містечка Лос-Тольдос, де її мати працювала швачкою, щоб прогодувати дітей.
• 1927 року Ева пішла у школу, але навчання їй не давалося, її навіть залишили на другий рік у другому класі. 1930 року родина Евіти перебралася до міста Хунін. Фінансові справи родини покращилися, оскільки тепер працювала не лише мати, але й троє старших дітей: Еліса, Бланка і Хуан. 1934 року Евіта закінчила школу. Хоча у навчанні дівчина не виявляла особливих успіхів, вона виділялася серед однолітків акторським талантом і брала участь у всіх шкільних спектаклях.

Акторська кар’єра:

• 2 січня 1935 року 15-річна Евіта переїхала до Буенос-Айреса. На перших порах, поки Ева не знайшла роботу, з нею жила мати. Згодом дівчина влаштувалася на другорядну роль у театрі. Її дебют відбувся 28 березня 1935 року у п'єсі «La Señora de los Pérez» і був відмічений позитивним відгуком часопису «Критика». Наступні кілька років Ева жила бідно, разом зі старшим братом Хуаном, заробляючи на життя невеликим ролями у театрі.
• 1936 року молода акторка отримала контракт на чотиримісячні гастролі містами Росаріо, Мендоса і Кордова. 26 липня у газеті «La Capital de Rosario» з'явилася її перша фотографія у пресі. У цей час Евіта познайомилася з двома іншими акторками, Анітою Хордан і Хосефіною Бустаменте, які стали її подругами до кінця життя.
• Поступово до Евіти прийшло визнання, вона знімалася у другорядних ролях у кіно, працювала моделлю, але найбільший успіх мала як дикторка і радіоакторка. 1937 року вона отримала першу роль у радіоспектаклі, а 1938 року вже грала головну роль. 1942 року Евіта отримала постійний контракт на радіо, а з ним популярність і гроші. Тоді ж вона після 7 років життя у Буенос-Айресі змогла придбати власне житло, до того ж у престижному районі Реколета.
• Водночас Ібаргурен отримала змогу займатися громадською діяльністю і 3 серпня 1943 року почала працювати у профспілці, відстоюючи права жінок.

Політична кар’єра:

• 22 січня 1944 року Евіта познайомилася з Хуаном Пероном. 47-річний полковник був одним з учасників військового перевороту 4 червня 1943 року, який за допомогою профспілкового діяча Анхеля Борленгі отримав пост міністра праці Аргентини. У лютому Хуан Перон і Ева Дуарте вже жили разом.
• Кар'єра Евіти на радіо і в профспілці швидко розвивалася. 1944 року вона отримала пост голови профспілки[4].
• 8 жовтня 1945 року відбувся переворот під керівництвом генерала Едуардо Авалоса. Перон змушений був піти з посади і переховуватися, але 13 жовтня його було заарештовано. 15-17 жовтня відбулися велелюдні маніфестації, які вимагали звільнення Перона і добилися свого. 22 жовтня 1945 року Перон одружився з Евітою у місті Хунін. Оскільки вона була позашлюбною і за законом не мала права одружуватися, Еві довелося підробити свої документи. Через кілька днів відбулося вінчання пари у місті Ла-Плата.
• Разом з чоловіком Евіта брала участь у виборчій кампанії, супроводжувала його у поїздках, агітувала за його кандидатуру на президентських виборах. Коли Перон став президентом, перемігши на виборах 24 лютого 1946 року, вона стала його основною радницею і реально керувала міністерствами охорони здоров'я і зайнятості, присвятила своє життя допомозі незаможним, сиротам, матерям-одиначкам і людям похилого віку, зміцненню освіти, боротьбі за надання права голосу жінкам, зрівнянню у правах законно і незаконно народжених дітей та іншій соціальній роботі.
• З 6 червня по 23 серпня 1947 року Ева Перон супроводжувала свого чоловіка-президента у Європі, де вони разом відвідали Іспанію, Італію, Ватикан, Португалію, Францію, Швейцарію, а по поверненню — Бразилію і Уругвай. Метою Евіти у цьому турне було дізнатися більше про інститути соціальної допомоги за кордоном, перейняти досвід, щоб заснувати власну аналогічну організацію, яка отримала назву Фундація Еви Перон. У ході поїздки Евіта зустрілася з багатьма європейськими політиками і їх дружинами, папою Пієм XII, відвідала робітничі райони і поспілкувалася з робітничими лідерами.
• Після багаторічної боротьби Евіти 9 вересня 1947 року було прийнято закон про надання жінкам права голосу і права обиратися на виборні посади.

• 8 липня 1948 року заснувала Фундацію Еви Перон, яка розгорнула роботу з будівництва лікарень, притулків, шкіл, літніх таборів, надавала допомогу і житло незаможним, проводила спортивні дитячі і юнацькі ігри, організовувала медичні огляди тощо. Багато з установ, заснованих Евітою у той час, нині мають її ім'я. Окрім допомоги нужденним в Аргентині, Фундація Еви Перон допомагала й іншим країнам, зокрема США та Ізраїлю.
• 1949 року Ева Перон заснувала Жіночу пероністську партію. Того ж року взяла участь у написанні нової конституції Аргентини, зокрема у пунктах, які стосувалися рівноправності чоловіків і жінок, прав людей похилого віку тощо.
• 1951 року профспілки висунули кандидатуру Еви Перон на пост віцепрезидентки. Це викликало багато суперечностей як у суспільстві, так і в самій пероністській партії. 22 серпня 1951 року відбулися велелюдні відкриті збори пероністської партії і профспілок у центрі Буенос-Айреса, де народ вимагав від Евіти погодитися балотуватися на цю посаду. Попри це, через кілька днів вона відмовилася від наміру, перш за все через хворобу.
• 15 жовтня вийшла книга мемуарів «La razón de mi vida», написана Евою Перон у лікарні.
• 11 листопада 1951 року відбулися перші вибори в історії Аргентини, у яких брали участь жінки. Евіта голосувала у лікарні, оскільки у неї виявили рак і за кілька днів до того вона пережила операцію. За результатами виборів депутатками стали 109 жінок. Після виборів Евіта почала надиктовувати свою другу книгу «Mi Mensaje».
• Ева Перон померла у віці 33 років 26 липня 1952 року від раку шийки матки у шпиталі Буенос-Айреса. Її тіло забальзамоване і поховане лише через 24 роки, 24 березня 1976 року на кладовищі Реколета.

Пам’ять:

• Евіті присвячено фільми «Евіта, яка хотіла чути те, що чула» (1983), «Евіта» (1996) з Мадонною у головній ролі, «Ева Перон» (1996), мюзикли Ендрю Ллойд Веббера «Евіта» (1975) і Альберто Фавери «Ева» (1986 і 2008), оперу Андреса Педро Ріссо «Евіта» (1990), танцювальний спектакль «Ла Дуарте» (2004), спектакль «Марія Ева» (2008), п'єси «Ева Перон» (1969) та «Ева і Вікторія», оповідання Родольфо Волша «Ця жінка» (1963), Нестора Перлонгера «Евіта живе» (1975), Давида Віньяса «Мертва пані» (1963), романи Гільєрмо Саккомано «Роберто і Ева», Томаса Елоя Мартінеса «Свята Евіта» (1995), Даніеля Еррендорфа «Евіта, безумна домогосподарка» (2003), поема Леонідаса Ламборгіні «Ева Перон у вогні».
• Музеї Еви Перон знаходяться у містах Буенос-Айрес, Авельянеда, Ріо-Терсеро, Лос-Тольдос.
• Після смерті постать Евіти перетворилася на культову у певних колах. Її іменем називалися, перш за все, профспілкові і феміністичні рухи. Її книги вивчали у школах. Портрети і бюсти Евіти були майже у кожній державній установі. У назві багатьох станцій метро і залізниці, населених пунктів, вулиць тощо використовувалося її ім'я чи дата народження. На її честь було перейменовано провінцію Ла-Пампа і місто Ла-Плата. Після державного перевороту, який скинув Перона, нова влада і церква активно взялися за викорінення культу особистості Евіти, з усім тим, деякі об'єкти досі мають її ім'я.
• На честь діячки названо астероїди 1569 Евіта, 1581 Абандерада, 1582 Мартір, 1588 Дескамісада і 1589 Фанатіка.

Дякую за увагу!!!