«Конституційно-правовий статус громадських об’єднань в Україні»

Ім'я файлу: ГРОМАДСЬКІ ОБ'ЄДНАННЯ.docx
Розширення: docx
Розмір: 69кб.
Дата: 14.05.2021
скачати

МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ВНУТРІШНІХ СПРАВ

Факультет № 3

Кафедра конституційного і міжнародного права

КУРСОВА РОБОТА

З навчальної дисципліни: Конституційне право

на тему:

«Конституційно-правовий статус громадських об’єднань в Україні»

Виконав:

курсантка навчальної групи Ф3-104

рядовий поліції

Пиндик В.Є.

Перевірила:

доцент кафедри

кандидат юр.наук

Варунц Л.Д
Харків – 2021

ЗМІСТ

ВСТУП………………………………………………………………………………..3

1. Поняття, види та принципи утворення та діяльності громадських об’єднань в Україні…………………………………………………………………………….…..5

2. Порядок утворення та реєстрації громадських об’єднань…………………….13

3. Права та обов’язки громадських об’єднань……………………………………16

4. Особливості припинення громадських об’єднань…………………………….19

5. Відповідальність громадських об’єднань та їх учасників……………………24

ВИСНОВОК…………………………………………………………………….......26

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ…………………………………..….28

ВСТУП

Актуальність теми курсової роботи полягає в тому, що одним із важливіших конституційних прав громадян в демократичній державі є право на об’єднання.

Конституція України гарантує (ст. 36) громадянам нашої держави право на свободу об’єднання у політичні партії, громадські організації для здійснення і захисту своїх прав та свобод і задоволення політичних, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів.

Саме через громадські об’єднання, громадсько-політичні рухи, політичні партії до активної державотворчої діяльності залучаються широкі верстви населення, реалізуються й захищаються політичні та економічні інтереси тієї чи тієї частини суспільства (народу, нації, соціальної групи). Вони є формою здійснення зв’язків між громадянським суспільством і державою.

Громадські об’єднання не залежать від держави, вони здатні впливати на державні інститути і водночас захищати суспільство від необґрунтованого втручання держави в громадське життя. Конституційне право на свободу об’єднання є юридичною основою створення і діяльності громадських організацій та громадських спілок.

Усвідомлення змісту діяльності громадських об'єднань, їхнього місця та ролі в суспільстві має не лише науково-пізнавальне, а й практичне значення. Без цього неможливо об’єктивно проаналізувати реалії сьогоденного життя, виявити протиріччя, які виникають в суспільстві.Тому дана тема є актуальною.

Об’єктом дослідження курсової роботи є суспільні відносини, які складаються у сфері організації та функціонування громадських об’єднань.

Предмет дослідження – конституційно-правовий статус громадських об’єднань.

Метою курсової роботи є обгрунтування сутності конституційно-правового статусу громадських об’єднань.

Завдання курсової роботи:

- здійснити конституційно-правову характеристику громадських об’єднань в Україні;

- дослідити порядок утворення та припинення громадських об’єднань в Україні;

- визначити права та обов’язки громадських об’єднань;

- з’ясувати підстави відповідальності учасників громадських об’єднань.

Методи дослідження: загальнонаукові методи – аналізу, синтезу, типології; спеціальні методологічні засоби – методи порівняльного та історико-порівняльного аналізу.

Структура роботи: вступ, п’ять розділів, висновок, список використаних джерел. Загальна кількість сторінок курсової роботи – 29.

РОЗДІЛ 1

ПОНЯТТЯ, ВИДИ ТА ПРИНЦИПИ УТВОРЕННЯ ТА ДІЯЛЬНОСТІ ГРОМАДСЬКИХ ОБ’ЄДНАНЬ В УКРАЇНІ

Право громадян на свободу передбачено і гарантовано Конституцією та законодавством України, Загальною декларацією прав людини, Міжнародним пактом про громадянські і політичні права, Конвенцією Міжнародної організації праці №87 «Про свободу асоціацій і захист права на організацію».

У відповідності з цими документами свобода асоціацій включає право громадян створювати їх за своїм вибором; право вступати до таких організацій і право організацій самостійно виробляти свої статути; організовувати свій апарат, мати широкі контакти з міжнародними організаціями тощо. Змістом їх діяльності є реалізація прав і інтересів членів об’єднань, які виникають і реалізуються на ґрунті поєднання особистих і громадських інтересів.

Стаття 36 Конституції України закріплює право громадян України на свободу об’єднання у політичні партії та громадські організації для здійснення і захисту своїх прав і свобод та задоволення політичних, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів. ¹

Діяльність зазначених об’єднань громадян різноманітна. Вона може бути спрямована на участь у розробці державної політики, розвиток науки, культури, відродження духовних цінностей, розв’язання соціальних проблем окремих категорій та груп громадян, розвиток благодійної діяльності, охорону навколишнього природного середовища, зумовлюватися спільністю професійних та інших інтересів громадян тощо.

Форми суспільної активності громадян виражені в діяльності їх різних об’єднань, тому поняття «об’єднання громадян» є узагальнюючим, що відображує різноманітність цих форм у реальному житті суспільства.⁴

Розгалужена система громадських організацій є важливим показником розвитку громадянського суспільства. Останнім часом в Україні спостерігається позитивна динаміка кількісного зростання громадських організацій. На сьогодні сформована широка мережа таких організацій по всій території України. До того ж кількість зареєстрованих громадських організацій постійно зростає.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про громадські об’єднання» громадське об’єднання – це добровільне об’єднання фізичних осіб та/або юридичних осіб приватного права для здійснення та захисту прав і свобод, задоволення суспільних, зокрема економічних, соціальних, культурних, екологічних, та інших інтересів.²

Конституційний Суд України наголошує, що громадські об’єднання як інститути громадянського суспільства є природним фундаментом конституційної демократії у забезпеченні політичного розвитку українського суспільства та держави, сприяють самореалізації громадян, надають їм можливість самостійно або разом з іншими реалізовувати та/або захищати свої права, свободи та інтереси, що визначаються та гарантуються Основним Законом України, а також брати участь у вирішенні суспільно важливих справ на місцевому чи загальнодержавному рівні.

Наділення відповідно до законодавства України окремих громадських об’єднань або їх представників певною компетенцією у сфері формування або забезпечення виконання їх повноважень органами державної влади або органами місцевого самоврядування свідчить про набуття такими об’єднаннями громадян та їх представниками публічного характеру їх діяльності. Тобто представники громадськості у процесі реалізації своїх передбачених законодавством можливостей брати участь у проведенні чи реалізації публічної політики можуть реально впливати на ухвалення органами державної влади їх рішень.

У зв’язку з цим Конституційний Суд України вважає, що держава має право запроваджувати у таких випадках відповідний контроль за діяльністю об’єднань громадян та їх представників з метою запобігання виникненню і в їх діяльності корупційних ризиків, недопущення неправомірного набуття матеріальних або нематеріальних благ, вчинення інших зловживань при реалізації наданих їм прав щодо участі в публічному управлінні.⁵
Конституційний Суд України наголошує, що держава має створити такі законодавчі механізми для діяльності об’єднань громадян, які забезпечуватимуть вільний розвиток особистості, можливості реалізації нею свого творчого потенціалу та індивідуальних здібностей у політичній, економічній, соціальній, культурній або інших сферах суспільного життя. Водночас об’єднання громадян та їх члени у своїй діяльності зобов’язані неухильно дотримуватися вимог Конституції України, зокрема її статей 36, 37.
З’ясування конституційно визначеного права громадян на об’єднання свідчить, що організаційно-правовою формою такого об’єднання можуть виступати політичні партії, громадські організації.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» професійна спілка (профспілка) – добровільна неприбуткова громадська організація, що об’єднує громадян, пов’язаних спільними інтересами за родом їх професійної (трудової) діяльності (навчання).³

Таким чином, Конституція України також передбачає право громадян на об’єднання у професійні спілки.

Отже, у широкому розумінні право громадян на об’єднання включає, поряд із правом створювати відповідні громадські організації, також й інше суб’єктивне право – вступати у вже існуючі громадські організації, утворені в результаті реалізації права на об’єднання іншими громадянами. Такий висновок випливає й з того, що за приписами частини четвертої згаданої статті Конституції України ніхто не може бути примушений до вступу в будь-яке об’єднання громадян. ⁶

Отже, виходячи із загального розуміння права громадян на об’єднання, закріпленого у статті 36 Конституції України, вбачається, що воно включає у себе наступні правомочності його суб’єктів: право утворювати об’єднання у різних організаційно-правових формах; право вступати в утворені об’єднання; право брати участь у функціонуванні об’єднання; право виходу із об’єднання. Таке бачення права на об’єднання визначає його як загальне право.

На думку Н. П. Гаєвої, право на свободу об’єднання – одне з фундаментальних конституційних прав людини і громадянина. Основні аспекти конституційного права на свободу об’єднання, як вважає вчена, можуть бути сформульовані приблизно так:

а) зміст права на свободу об’єднання містить такі можливості: створювати об’єднання громадян; вступати до будь-якого об’єднання громадян; утримуватися від вступу; вільно виходити в будь-який час з об’єднання громадян;

б) в основі цього права – добровільність, тобто всі перелічені можливості реалізуються громадянами на засадах добровільності;

в) утворення об’єднань громадян чи вступ до них використовуються для здійснення і захисту спільних інтересів, проте водночас сприяють реалізації прав і свобод громадян (тобто індивідуальних потреб);

г) громадяни утворюють об’єднання громадян за своїм вибором без попереднього на те дозволу органів державної влади та органів місцевого самоврядування;

д) право на утворення об’єднань громадян реалізується як шляхом об’єднання фізичних осіб, так і колективних членів. ⁷

Право громадян на об’єднання – це одне з фундаментальних конституційних прав, реально існуюча встановлена та гарантована державою, визнана міжнародним співтовариством правова і фактична можливість громадян добровільно, без примусу створювати відповідні об’єднання у різних організаційно-правових формах (для здійснення та захисту своїх прав і свобод та задоволення політичних, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів, за винятком обмежень, установлених законом), вступати у вже існуючі громадські організації, утворені в результаті реалізації права на об’єднання іншими громадянами, брати участь у функціонуванні об’єднання, виходу з нього.

Громадське об’єднання за організаційно-правовою формою утворюється як громадська організація або громадська спілка.

Громадська організація – це громадське об'єднання, засновниками та членами (учасниками) якого є фізичні особи.

Громадська спілка – це громадське об'єднання, засновниками якого є юридичні особи приватного права, а членами (учасниками) можуть бути юридичні особи приватного права та фізичні особи.¹

Мета та завдання громадської організації та громадської спілки можуть бути однаковими. Основною відмінністю між цими формами є склад їх засновників. Утворити громадську організацію можуть лише фізичні особи, а громадську спілку – тільки юридичні особи приватного права.⁸

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про громадські об’єднання» до принципів громадських об’єднань відносять:

Добровільність – передбачає право особи на вільну участь або неучасть у громадському об'єднанні, у тому числі в його утворенні, вступі в таке об'єднання або припиненні членства (участі) в ньому.
Самоврядність - передбачає право членів (учасників) громадського об'єднання самостійно здійснювати управління діяльністю громадського об'єднання відповідно до його мети (цілей), визначати напрями діяльності, а також невтручання органів державної влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування в діяльність громадського об'єднання, крім випадків, визначених законом.
Вільний вибір території діяльності – передбачає право громадських об'єднань самостійно визначати територію своєї діяльності, крім випадків, визначених законом.
Рівність перед законом – передбачає, що громадські об'єднання є рівними у своїх правах та обов'язках відповідно до закону з урахуванням організаційно-правової форми, виду та/або статусу такого об'єднання.
Відсутність майнового інтересу – передбачає, що члени (учасники) громадського об'єднання не мають права на частку майна громадського об'єднання та не відповідають за його зобов'язаннями. Доходи або майно (активи) громадського об'єднання не підлягають розподілу між його членами (учасниками) і не можуть використовуватися для вигоди будь-якого окремого члена (учасника) громадського об'єднання, його посадових осіб (крім оплати їх праці та відрахувань на соціальні заходи).
Прозорість, відкритість – передбачає право всіх членів (учасників) громадського об'єднання мати вільний доступ до інформації про його діяльність, у тому числі про прийняті громадським об'єднанням рішення та здійснені заходи, а також обов'язок громадського об'єднання забезпечувати такий доступ. Публічність означає, що громадські об'єднання інформують громадськість про свої мету (цілі) та діяльність. ¹

У процесі утворення громадського об’єднання є певні обмеження законодавчого характеру спрямовані на забезпечення законності та захист конституційного ладу. Стаття 4 Закону України «Про громадські об’єднання» встановлює наступні обмеження для утворення та діяльності громадських об’єднань:

Утворення і діяльність громадських об'єднань, мета (цілі) або дії яких спрямовані на ліквідацію незалежності України, зміну конституційного ладу насильницьким шляхом, порушення суверенітету і територіальної цілісності держави, підрив її безпеки, незаконне захоплення державної влади, пропаганду війни, насильства, розпалювання міжетнічної, расової, релігійної ворожнечі, посягання на права і свободи людини, здоров'я населення, пропаганду комуністичного та/або націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів та їхньої символіки, забороняються.
Громадські об'єднання не можуть мати воєнізованих формувань.
Інші обмеження права на свободу об'єднання, у тому числі на утворення і діяльність громадських об'єднань, можуть бути встановлені виключно законом в інтересах національної безпеки та громадського порядку, охорони здоров'я населення або захисту прав і свобод інших людей.
Громадським об'єднанням не можуть надаватися владні повноваження, крім випадків, передбачених законом. Наприклад, виплата пенсій є прерогативою виключно держави, громадське об’єднання може лише сприяти здійснення цього права

Громадські об’єднання можуть створюватися зі статусом юридичної особи і без такого статусу.

Незалежно від формату роботи громадського об’єднання його учасники можуть здійснювати повноцінну діяльність (проводити зустрічі, тренінги, організовувати вечірки, концерти, вживати навчальних заходів; поширювати інформацію про свою діяльність та отримувати таку інформацію від органів державної влади та місцевого самоврядування тощо).¹

РОЗДІЛ 2

ПОРЯДОК УТВОРЕННЯ ТА РЕЄСТРАЦІЇ ГРОМАДСЬКИХ УТВОРЕНЬ

Основним нормативно-правовим актом який регулює порядок створення та діяльності громадських об’єднань є Закон України «Про громадські об’єднання».

Засновниками громадського об’єднання можуть бути дієздатні громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які досягли 18 років, а молодіжної та дитячої громадської організації – 14 років.

Щодо громадської спілки, то за логікою закону її засновниками можуть бути будь-які юридичні особи приватного права, окрім як політичні партії, юридичні особи, щодо яких прийнято рішення щодо їх припинення або які перебувають у процесі припинення, юридичні особи приватного права, єдиним засновником яких є одна і та сама особа, юридична особа приватного права, якщо засновник (власник істотної участі) цієї юридичної особи внесений до переліку осіб, пов’язаних зі здійсненням терористичної діяльності, або щодо яких застосовано міжнародні санкції.

Громадське об’єднання може діяти на всій території України незалежно від того, чи отримало воно статус всеукраїнського. Фактично, нині такий статус є лише «декоративним» додатком до назви об’єднання.

Основні процедури реєстрації громадської організації – юридичної особи регулюються Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців», однак є деякі особливості, які слід мати на увазі.

Для реєстрації громадської організації чи громадської спілки – юридичної особи протягом 60 днів з дня їх утворення необхідно подати (особисто або надіслати поштою) пакет документів, оформлених українською мовою, до відповідної реєстраційної служби районного, міського, міськрайонного управління юстиції за місцезнаходженням організації.⁹

Документами, що необхідні для утворення громадської організації є:

1)заяву за формою, затвердженою Мін’юстом, до якої додаються:

2) примірник протоколу установчих зборів;

3) статут (2 примірники) (вимоги до статуту);

4) відомості про керівні органи громадського об’єднання із зазначенням ПІБ (за наявності), дати народження керівника, членів інших керівних органів, посади в керівних органах, контактного номера телефону та інших засобів зв’язку, а також зазначені відомості про особу (осіб), яка має право представляти громадське об’єднання для здійснення реєстраційних дій, до яких додається письмова згода цієї особи, якщо така особа не була присутня на установчих зборах. Для реєстрації громадської спілки також додаються документи, які містять відомості щодо структури власності засновників – юридичних осіб та фізичних осіб – власників істотної участі цих юридичних осіб.

5) заповнена реєстраційна картка на проведення державної реєстрації юридичної особи.

Справжність підпису зазначеної особи на заяві про реєстрацію громадського об’єднання засвідчується нотаріально.

Якщо засновником (засновниками) громадської спілки є іноземна юридична особа додатково подається легалізований документ про підтвердження реєстрації юридичної особи в країні її місцезнаходження – витяг із торговельного, банківського або судового реєстру.

Процедура реєстрації є безкоштовною і займає максимум 7 днів, якщо з документами все гаразд.

Якщо громадське об’єднання було утворене, однак документи не були надані реєстраційному органові, таке об’єднання не має легального статусу власне громадського об’єднання.

В результаті розгляду документів протягом 5 днів, орган приймає наступні рішення:

- про прийняття письмового повідомлення та внесення відомостей про громадське об’єднання до Реєстру громадських об’єднань (цей реєстр є у вільному доступі за адресою: rgo.informjust.ua).

Копія рішення про прийняття письмового повідомлення надається (надсилається рекомендованим листом з повідомленням про вручення) засновникам громадського об’єднання або особі (особам), уповноваженій представляти громадське об’єднання, не пізніше наступного дня після його прийняття;

- про неприйняття повідомлення (вмотивоване) про утворення громадського об’єднання (в разі невідповідності документів нормам щодо назви об’єднання, складу засновників, членів, порядку утворення).

Якщо громадське об’єднання усуває недоліки, то реєстраційний орган протягом 3 днів приймає рішення про прийняття письмового повідомлення та внесення відомостей про громадське об’єднання до Реєстру.

У разі реєстрації потрібно отримати три документи:

1. Виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб–підприємців.
2. Свідоцтво про реєстрацію громадського об’єднання як громадського об’єднання.
3. Один примірник статуту з позначкою про реєстрацію.

У разі повернення документів на доопрацювання чи відмови у реєстрації обов’язково повинен бути висновок за результатами правової експертизи.

Дії, бездіяльність і рішення органу реєстрації можна оскаржити до суду.

РОЗДІЛ 3

ПРАВА ТА ОБОВ'ЯЗКИ ГРОМАДСЬКИХ ОБ'ЄДНАНЬ

Відповідно до статті 21 Закону України «Про громадські об'єднання» для здійснення своєї мети (цілей) громадське об'єднання має право:

1) вільно поширювати інформацію про свою діяльність, пропагувати свою мету (цілі);

2) звертатися у порядку, визначеному законом, до органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб з пропозиціями (зауваженнями), заявами (клопотаннями), скаргами;

3) одержувати у порядку, визначеному законом, публічну інформацію, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації;

4) брати участь у порядку, визначеному законодавством, у розробленні проектів нормативно-правових актів, що видаються органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування і стосуються сфери діяльності громадського об'єднання та важливих питань державного і суспільного життя;

5) проводити мирні зібрання;

6) здійснювати інші права, не заборонені законом.

Громадське об'єднання зі статусом юридичної особи має право:

1) бути учасником цивільно-правових відносин, набувати майнові і немайнові права відповідно до законодавства;

2) здійснювати відповідно до закону підприємницьку діяльність безпосередньо, якщо це передбачено статутом громадського об'єднання, або через створені в порядку, передбаченому законом, юридичні особи (товариства, підприємства), якщо така діяльність відповідає меті (цілям) громадського об'єднання та сприяє її досягненню. Відомості про здійснення підприємницької діяльності громадським об'єднанням включаються до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань;

3) засновувати з метою досягнення своєї статутної мети (цілей) засоби масової інформації;

4) брати участь у здійсненні державної регуляторної політики відповідно до Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності»

5) брати участь у порядку, визначеному законодавством, у роботі консультативних, дорадчих та інших допоміжних органів, що утворюються органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування для проведення консультацій з громадськими об'єднаннями та підготовки рекомендацій з питань, що стосуються сфери їхньої діяльності.¹

Громадське об'єднання зі статусом юридичної особи, створена ним юридична особа (товариство, підприємство) може бути виконавцем державного замовлення відповідно до закону.

Діяльність громадських об’єднань повинна бути гласною, а інформація про їх установчі документи та програми – загальнодоступною.

Забороняється створення і діяльність громадських об'єднань, цілі чи дії яких спрямовані на насильницьку зміну основ конституційного устрою і порушення цілісності України, підрив безпеки держави, створення військових формувань, розпалювання соціальної, расової, національної ворожнечі.

Втручання органів державної влади і посадових осіб у діяльність громадських об'єднань, як і втручання громадських об'єднань у діяльність органів державної влади та їх посадових осіб, неприпустиме, за виключенням випадків, передбачених законом.

Держава забезпечує дотримання прав і законних інтересів громадських об'єднань, підтримує їх діяльність, законодавчо регулює надання їм податкових та інших пільг і переваг.

Державна підтримка може виражатися у вигляді: цільового фінансування окремих суспільно корисних програм громадських об'єднань; укладання договорів щодо виконання різних державних програм на конкурсній основі.

Питання, що торкаються інтересів громадських об'єднань, у передбачених законом випадках вирішуються органами державної влади і органами місцевого самоврядування за участю відповідних об'єднань чи за погодженням з ними.

Багато питань життя суспільства, його політичної системи повинні вирішуватися органами держави з урахуванням думки громадських об'єднань чи разом з ними.¹⁰

Взаємовідносини держави і громадських об'єднань свідчать, наскільки спільними є їх кінцеві цілі та завдання, єдині принципи побудови і функціонування.

Громадські об'єднання не є «філіями» держави. Це самостійні ланки суспільної системи, що мають свої функції та соціальне призначення.

Громадські об'єднання діють у рамках правового режиму, встановленому державою. Якщо держава – це суверенна політична організація всього народу, то партії, інші громадські об'єднання – лише учасники здійснення політичної влади. Вони виражають волю своїх членів, груп людей, певних верств суспільства, діють у рамках закону і не мають державно-владних повноважень. ¹¹

РОЗДІЛ 4

ПОРЯДОК ПРИПИНЕННЯ ГРОМАДСЬКИХ ОБ'ЄДНАНЬ

Одним з етапів діяльності громадського об’єднання є його припинення. Це, зрозуміло, останній етап «життя» громадського об’єднання, який, попри все, також потребує чіткої законодавчої регламентації. Така регламентація міститься у нормах Розділу ІV Особливості припинення громадських об’єднань Закону України «Про громадські об’єднання» від 22.03.2012 року №4572-VI.
Законом передбачено лише два способи припинення діяльності громадського об’єднання:

1) добровільне, за рішенням громадського об'єднання, прийнятим вищим органом управління:

- шляхом саморозпуску;

- реорганізація шляхом приєднання до іншого громадського об'єд-нання такого самого статусу;

2) за рішенням суду про заборону (примусовий розпуск) громад-ського об'єднання.¹²

Громадське об'єднання має право у будь-який час прийняти рішення про припинення своєї діяльності (саморозпуск).

Діяльність громадського об'єднання без статусу юридичної особи вважається припиненою з дня отримання повідомлення про таке рішення від особи, уповноваженої представляти це об'єднання, реєстраційною службою.

На підставі зазначеного повідомлення реєстраційна служба вносить відомості про припинення діяльності зазначеного громадського об'єднання до Реєстру громадських об'єднань.

Рішення про саморозпуск приймається у порядку, встановленому статутом цього громадського об'єднання. Вищий орган управління, який прийняв рішення про саморозпуск громадського об'єднання, створює ліквідаційну комісію або доручає керівному органу здійснювати повноваження ліквідаційної комісії для проведення припинення громадського об'єднання як юридичної особи, а також приймає рішення щодо використання коштів та майна громадського об'єднання після його ліквідації відповідно до статуту.

Прийняте рішення про саморозпуск громадське об'єднання подає (або надсилає) до реєстраційної служби. При цьому до рішення обов’язково додаються:
- оригінал свідоцтва про реєстрацію громадського об'єднання (або його дубліката);
- оригінал статуту громадського об'єднання (або його дубліката);
- реєстраційна картка на проведення державної реєстрації припинення юридичної особи.

Реєстраційна служба протягом десяти робочих днів з дня отримання зазначених документів приймає рішення про визнання або відмову у визнанні рішення про саморозпуск громадського об'єднання.

Якщо за наслідком розгляду поданих документів встановлено відсутність порушень вимог Законів України «Про громадські об’єднання», «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» та статуту громадського об'єднання, реєстраційна служба забезпечує внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців відповідного запису та вносить дані про зазначене рішення громадського об'єднання до Реєстру громадських об'єднань.

У разі ж виявлення порушення вимог зазначених Законів та статуту при прийнятті рішення про саморозпуск, реєстраційна служба приймає рішення у формі наказу про відмову у визнанні рішення про саморозпуск громадського об'єднання. ¹³

Невід'ємним додатком до рішення є висновок, який має бути вмотивованим та містити вичерпні підстави відмови. Копія зазначеного рішення видається (або надсилається рекомендованим листом з повідомленням про вручення) громадському об'єднанню не пізніше наступного дня після його прийняття.
Відмова у визнанні рішення про саморозпуск громадського об'єднання має наслідком втрату чинності зазначеним рішенням.

З дня внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запису про рішення громадського об'єднання про саморозпуск розпочинається процедура припинення громадського об'єднання як юридичної особи та набуває повноважень ліквідаційна комісія.

З цього моменту прийняте рішення про саморозпуск вже не може бути скасоване цим громадським об'єднанням.

Слід також зауважити, що припинення діяльності громадської спілки не тягне за собою припинення статусу юридичної особи у громадських організацій – членів цієї спілки.

Реорганізація громадського об'єднання, яке має статус юридичної особи, здійснюється шляхом його приєднання до іншого громадського об'єднання такого самого статусу. Реорганізація здійснюється на підставі:

- рішення громадського об'єднання, яке приєднується, про припи-нення діяльності з приєднанням до іншого об'єднання;

- рішення громадського об'єднання, до якого приєднуються, про згоду на таке приєднання.

Про прийняті рішення щодо реорганізації громадського об'єднання шляхом приєднання реорганізоване громадське об'єднання повідомляє реєстраційну службу.

Разом з повідомленням подаються:

- рішення, зазначені вище;

- документи громадського об'єднання, яке приєднується (свідоцтво, статут, реєстраційна картка);

- документи громадського об'єднання, до якого приєднуються, зазначені у статті 14 Закону України «Про громадські об’єднання», якщо внаслідок приєднання громадське об'єднання змінює свій статут та/або найменування. А саме:

- заяву довільної форми;

- заповнену реєстраційну картку про внесення змін до відомостей про юридичну особу;
- примірник оригіналу (або нотаріально засвідчену копію) рішення вищого органу управління про внесення змін до статуту;

- засвідчений печаткою громадського об’єднання примірник оригіналу або нотаріально засвідчену копію протоколу засідання керівного органу громадського об’єднання;

- два примірники статуту з внесеними змінами;

- примірник оригіналу (дублікат) статуту та свідоцтво (дублікат свідоцтва) про реєстрацію.
Якщо за наслідком розгляду поданих документів не встановлено порушень вимог Законів України «Про громадські об’єднання», «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» та статутів громадських об'єднань, реєстраційна служба забезпечує внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців відповідних записів та вносить дані про зазначені рішення громадських об'єднань до Реєстру громадських об'єднань.

З дня внесення реєстраційною службою відповідних записів до Реєстрів розпочинається припинення громадського об'єднання. З цього часу керівний орган громадського об'єднання може здійснювати лише повноваження комісії з реорганізації, якщо такі повноваження покладені на нього вищим органом управління громадського об'єднання.

З цього моменту рішення щодо реорганізації громадського
об'єднання не можуть бути скасовані відповідними громадськими об'єднаннями.

Невід'ємним додатком до рішення уповноваженого органу є висновок, який має бути вмотивованим та містити вичерпні підстави відмови. ¹⁴

Відмова у визнанні рішення щодо реорганізації громадського об'єднання має наслідком втрату чинності зазначеним рішенням та продовження самостійної діяльності відповідних громадських об'єднань.
Громадське об'єднання може бути заборонено судом за позовом уповноваженого органу з питань реєстрації (конкретно – реєстраційної служби) у разі виявлення ознак порушення громадським об'єднанням вимог статей 36, 37 Конституції України, статті 4 Закону України «Про громадські об’єднання».

У разі прийняття рішення про заборону громадського об'єднання майно, кошти та інші активи громадського об'єднання за рішенням суду спрямовуються до державного бюджету.¹⁵

РОЗДІЛ 5

ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ГРОМАДСЬКИХ ОБ’ЄДНАНЬ ТА ЇХ УЧАСНИКІВ

Відповідно до положень частини першої статті 37 Конституції України утворення і діяльність громадських організацій, програмні цілі або дії яких спрямовані на ліквідацію незалежності України, зміну конституційного ладу насильницьким шляхом, порушення суверенітету і територіальної цілісності держави, підрив її безпеки, незаконне захоплення державної влади, пропаганду війни, насильства, на розпалювання міжетнічної, расової, релігійної ворожнечі, посягання на права і свободи людини, здоров’я населення, забороняються.¹

Зазначені конституційні обмеження знайшли логічне продовження у Законі України «Про громадські об’єднання».

Статтею 28 Закону України «Про громадські об’єднання» передбачено, що громадське об’єднання може бути заборонено судом за позовом уповноваженого органу з питань реєстрації в разі виявлення ознак порушення громадським об’єднанням вимог статей 36, 37 Конституції України, статті 4 Закону України «Про громадські об’єднання».

Частиною першою статті 4 Закону України «Про громадські об’єднання» встановлено, що утворення і діяльність громадських об’єднань, мета (цілі) або дії яких спрямовані на ліквідацію незалежності України, зміну конституційного ладу насильницьким шляхом, порушення суверенітету і територіальної цілісності держави, підрив її безпеки, незаконне захоплення державної влади, пропаганду війни, насильства, розпалювання міжетнічної, расової, релігійної ворожнечі, посягання на права і свободи людини, здоров’я населення, пропаганду комуністичного та/або націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів та їхньої символіки, забороняються.²
Визначальною є закріплена в частині другій статті 4 Закону України «Про громадські об’єднання» заборона, згідно з якою громадські об’єднання не можуть мати воєнізовані формування. Вказана заборона кореспондується з положенням частини другої статті 37 Конституції України.

Справа про заборону громадського об’єднання розглядається у порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства України.¹⁶

У разі прийняття рішення про заборону громадського об’єднання майно, кошти та інші активи громадського об’єднання за рішенням суду спрямовуються до державного бюджету.

Залежно від організаційно-правової форми можна виокремити відповідальність громадських об’єднань, які є юридичними особами, та тих, котрі є колективними суб’єктами без статусу юридичної особи.

Відповідно до Закону України «Про громадські об’єднання» до громадських об’єднань можна застосовувати єдине стягнення – заборону його діяльності.

Підставами заборони громадського об’єднання згідно з чинним законодавством є:

1) порушення обмежень щодо створення та діяльності громадських об'єднань, передбачених ст. 4 Закону України «Про громадські об’єднання»;

2) порушення вимог, установлених статтями 36, 37 Конституції України, щодо створення та діяльності політичних партій, громадських організацій і професійних спілок України.

ВИСНОВОК

Отже, громадські об’єднання здійснюють свою діяльність в інтересах громадян там, де часто держава неспроможна це здійснити. Піднесення ролі громадських рухів у соціально-політичному житті пов’язано з неспроможністю традиційних державних інститутів своєчасно помітити, оцінити і зреагувати на нові реалії людського буття.

Громадське об’єднання – це добровільне об’єднання фізичних осіб та/або юридичних осіб приватного права для здійснення та захисту прав і свобод, задоволення суспільних, зокрема економічних, соціальних, культурних, екологічних, та інших інтересів.

Конституція України закріплює право на свободу об’єднання у політичні партії та громадські організації для здійснення і захисту своїх прав і свобод та задоволення політичних, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів, за винятком обмежень, встановлених законом в інтересах національної безпеки та громадського порядку, охорони здоров'я населення або захисту прав і свобод інших людей.

Наявність спільно визначеного конституційного права громадян на об’єднання в політичні партії та громадські організації не позбавляє їх права поєднуватись в інших формах суспільної активності. Адже в широкому аспекті конституційно-правові основи статусу громадських організацій та політичних партій отримують безпосереднє обґрунтування, закріплення і визначальне юридичне значення не тільки з конституційного права громадян на свободу об’єднання (ст. 36), а й з інших конституційних положень.

Варто зазначити, що Законом України «Про громадські об’єднання» не регулюється діяльність політичних партій, релігійних організацій, непідприємницьких товариств, що утворюються актами органів державної влади, інших державних органів, непідприємницьких товариств (які не є громадськими об’єднаннями), утворених на підставі інших законів тощо.

Громадське об’єднання може здійснювати діяльність як зі статусом юридичної особи (непідприємницьке товариство, тобто основною метою не є одержання прибутку) так і без такого статусу.

Різниця полягає в тому, що громадське об’єднання зі статусом юридичної особи на відміну від громадського об’єднання без такого статусу може:

- створювати відокремлені підрозділи;

- здійснювати підприємницьку діяльність;

- бути учасником цивільно-правових відносин;

- брати участь у здійсненні державної регуляторної політики;

- засновувати ЗМІ тощо.

Відповідно до завдань моєї курсової роботи мною було здійснено конституційно-правову характеристику громадських об’єднань в Україні; досліджено порядок утворення та припинення громадських об’єднань в Україні; визначено права та обов’язки громадських об’єднань та з’ясовано підстави відповідальності учасників громадських об’єднань.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Нормативно-правові акти

1. Конституція України від 28. 06. 1991 року URL: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254/к/96-вр.

2. Закон України «Про громадські об’єднання» від 22.03.2012 р. № 4572-VI URL: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/4572-17.

3. Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності: Закон України від 15 вересня 1999 р. № 1045-XIV URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1045-14 (дата звернення: 22.12.2019).
Періодичні видання та монографії

4. Богашева Н. Деякі міркування щодо Закону України «Про громадські об’єднання» / Н. Богашева URL: http://justinian.com.ua/article.php?id=3837.

5. Лациба М. В. Як розуміти новий закон «Про громадські об’єднання» / М. В. Лациба, А. О. Шимчук: Укр. незалежн. центр політ. дослідж., 2013. 66 с.

6. Віхляєв М. Ю. Поняття та складові елементи адміністративної правосуб’єктивності громадських об’єднань як складової їхнього адміністративно-правового статусу / М. Ю. Віхляєв // Митна справа, 2013. С. 72–77.

7. Актуальні проблеми сучасного конституційного права України: зб. наук. пр. / НАН України, Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького; [відп. ред.: Ю. С. Шемшученко, О. В. Батанов]. Київ: Юрид. думка, 2014. 456 с

8. Михальський Ю. А. Адміністративно-правова охорона права громадян на свободу об’єднання в Україні: автореф. дис. на здоб. наук. ступ. канд. юрид. наук: спец. 12.00.07 / Ю. А. Михальський. – К., 2012. 20 с.

9. Федоренко В. Л. Конституційне право України: підручник. Київ: Ліра-К, 2016. С. 105-106.

10. Шаповал Т. В. Конституційний інститут політичних прав і свобод в Україні: дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.02 / Шаповал Тетяна Віталіївна. - К., 2009. 193 с.

11. Конституційні аспекти розподілу повноважень у системі вищих органів державної влади України. Київ: НІСД, 2015. 27 с.

12. Волкова Д. Є. Конституційне законодавство України про громадські організації: стан та перспективи гармонізації з європейськими стандартами : автореф. дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.02; Нац. ун.-т “Одеська юридична академія”. Одеса, 2015. 23 с.

13. Пєтков С.В. Громадяни та громадські організації – головні суб’єкти виборчого процесу в Україні / С. В. Пєтков // Юридична наука, 2012. С. 138-140.

14. Нестерович В.Ф. Вплив громадськості на прийняття нормативно-правових актів: проблеми конституційної теорії та практики: Монографія / В.Ф. Нестерович. Луганськ: РВВ ЛДУВС ім. Е.О. Дідоренка, 2014. 736 с.

15. Б. Дем'яненко. Громадські організації та рухи// Політична енциклопедія. Редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. — К.: Парламентське видавництво, 2011 с.157

16. Конституційне право: підручник / МВС України, Харків. нац. ун-т внутр. справ; за заг. ред. О. С. Бакумова, Т. І. Гудзь, М. І. Марчука ; [О. С. Бакумов, Л. Д. Варунц, Т. І. Гудзь та ін.] ; передм. М. І. Марчука. Харків, 2019. С. 304-310.

1 Конституція України від 28. 06. 1991 року URL: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254/к/96-вр.

4⁴ Богашева Н. Деякі міркування щодо Закону України «Про громадські об’єднання» / Н. Богашева URL: http://justinian.com.ua/article.php?id=3837.

2 Закон України «Про громадські об’єднання» від 22.03.2012 р. № 4572-VI URL: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/4572-17.

5⁵ Лациба М. В. Як розуміти новий закон «Про громадські об’єднання» / М. В. Лациба, А. О. Шимчук. — К.: Укр. незалежн. центр політ. дослідж., 2013. 66 с.

3 Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності: Закон України від 15 вересня 1999 р. № 1045-XIV URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1045-14 (дата звернення: 22.12.2019).

6⁶ Віхляєв М. Ю. Поняття та складові елементи адміністративної правосуб’єктивності громадських об’єднань як складової їхнього адміністративно-правового статусу / М. Ю. Віхляєв // Митна справа, 2013. С. 72–77

7⁷ Актуальні проблеми сучасного конституційного права України: зб. наук. пр. / НАН України, Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького; [відп. ред.: Ю. С. Шемшученко, О. В. Батанов]. Київ: Юрид. думка, 2014. 456 с.

1¹ Конституція України від 28. 06. 1991 року URL: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254/к/96-вр.

8⁸ Михальський Ю. А. Адміністративно-правова охорона права громадян на свободу об’єднання в Україні: автореф. дис. на здоб. наук. ступ. канд. юрид. наук: спец. 12.00.07 / Ю. А. Михальський. К., 2012. 20 с.

1¹ Конституція України від 28. 06. 1991 року URL: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254/к/96-вр.

9⁹ Федоренко В. Л. Конституційне право України: підручник. Київ: Ліра-К, 2016. С. 105-106.

1¹ Конституція України від 28. 06. 1991 року URL: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254/к/96-вр.

10¹⁰ Шаповал Т. В. Конституційний інститут політичних прав і свобод в Україні : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.02 / Шаповал Тетяна Віталіївна. - К., 2009. – 193 с.

11¹¹ Конституційні аспекти розподілу повноважень у системі вищих органів державної влади України. Київ: НІСД, 2015. 27 с.

12¹² Волкова Д. Є. Конституційне законодавство України про громадські організації: стан та перспективи гармонізації з європейськими стандартами : автореф. дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.02; Нац. ун.-т “Одеська юридична академія”. Одеса, 2015. 23 с

13¹³ Пєтков С.В. Громадяни та громадські організації – головні суб’єкти виборчого процесу в Україні / С. В. Пєтков // Юридична наука, 2012. С. 138-140.

14¹⁴ Нестерович В.Ф. Вплив громадськості на прийняття нормативно-правових актів: проблеми конституційної теорії та практики: Монографія / В.Ф. Нестерович. Луганськ: РВВ ЛДУВС ім. Е.О. Дідоренка, 2014. 736 с.

15¹⁵ Б. Дем'яненко. Громадські організації та рухи// Політична енциклопедія. Редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. — К.: Парламентське видавництво, 2011. — с.157

1¹ Конституція України від 28. 06. 1991 року URL: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254/к/96-вр.

2² Закон України «Про громадські об’єднання» від 22.03.2012 р. № 4572-VI URL: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/4572-17.

16¹⁶ Конституційне право: підручник / МВС України, Харків. нац. ун-т внутр. справ; за заг. ред. О. С. Бакумова, Т. І. Гудзь, М. І. Марчука ; [О. С. Бакумов, Л. Д. Варунц, Т. І. Гудзь та ін.] ; передм. М. І. Марчука. Харків, 2019. С. 304-310.

скачати