Практичне заняття №1Характеристика державного ладу

Практичне заняття № 1
Характеристика державного ладу
Мета: перевірити якість знань учнів; сформувати уявлення про державний лад, розкрити поняття державного ладу, скласти характеристику державного ладу; розвивати пізнавальну, комунікаційну компетенції учнів.
Література (основна та додаткова) Наровлянський О.Д.
Правознавство (профільний рівень): підруч. для 10 кл. закл. загальн. серед. освіти / О. Д. Наровлянський. – К.: Грамота,
2018. – 272 с. : іл.
Хід заняття
Методична картка містить 13 правових задач, в яких
указано опис державного ладу сучасних країн. Здобувачі
освіти повинні за описом визначити форму державного
устрою, територіального устрою та політичного режиму
країни та заповнити відповідну таблицю (міститься в кінці
документу).
Викладач Базюк Євгенія Сергіївна
Методична картка

Австралія (Австралійська співдружність). Австралійський Союз входить до складу
Британської Співдружності Націй. Конституція Австралійського Союзу набула чинності з 1 січня 1901. Австралійський Союз складається з 6 штатів і 2 самоврядних одиниць, до яких належать — столиця Канберра і Північна Територія. Найвища законодавча влада належить федеральному парламентові, до складу якого входять король (королева) Великої Британії, що його (її) представляє призначений ним (нею) генерал-губернатор, і дві палати: палата представників, що обирається пропорційно до загальної кількості населення штату на 3 роки, і сенат, куди обирається по 10 сенаторів від кожного штату строком на 6 років. Виконавча влада належить генерал- губернатору і кабінету (уряду). Штати Австралійського Союзу мають свої конституції, парламенти і губернаторів. Місцевими справами відають органи самоврядування — виборні ради. Ці ради перебувають під наглядом урядових органів. Складається з 6 штатів і 2 територій. Глава держави — королева Єлизавета II з 1952, представлена генерал-губернатором Квентін Брайс, яка була призначена на цю посаду 5 вересня 2008 після виходу на пенсію Майкла Джеффері. Прем'єр-міністр
— Кевін Радд з 2007.
Австрія.
До складу держави входить 9 земель. Основний законодавчий акт країни -
Конституція 1920 р. Законодавча влада федерації здійснюється двопалатним
Федеральними зборами. Головна палата - Національну раду (Національрат) обирається відповідно до принципу пропорційного представництва на основі рівного, прямого виборчого права шляхом таємного голосування. Главою держави є
Президент. Термін повноважень - 6 років. До повноважень Президента входять скликання чергових і позачергових сесій парламенту, його розпуск; він призначає державних службовців, присвоює професійні звання, надає виняткові пільги, надбавки та пенсії, має право помилування і може пом'якшити покарання, представляє Австрію у відносинах з іншими державами, приймає послів. Однак свої функції Президент здійснює на основі пропозицій уряду, і всі його рішення повинні бути підписані федеральним канцлером або відповідним федеральним міністром. За свою діяльність Президент відповідає перед Федеральними зборами.
Вище керування країною покладено на Федеральний уряд. Він складається з канцлера
- голови уряду, віце-канцлера та інших міністрів, число яких постійно. Канцлер призначається Федеральним президентом, решта міністрів - Президентом за порадою канцлера. На ці посади висуваються лише ті особи, які мають право бути обраними до Національної ради. Хоча урядовці не можуть бути членами Національної ради, вони мають право бути присутнім на його засіданнях, на засіданнях іншої палати і комітетів будь-якої з палат. Члени уряду відповідають за свою діяльність перед
Національною радою. У разі висловлення палатою вотуму недовіри уряду (його членам) воно припиняє свої повноваження. Крім того, у випадках, передбачених законом, Президент може розпустити уряд або усунути з посади окремих його членів.
Кожна з федеральних земель має свою конституцію, що парламент (ландтаг), уряд.
Федеральна Конституція регулює розподіл компетенції між федерацією і землями, причому явно на користь федеральної влади, яким надаються досить великі повноваження (компетенція влади земель досить вузька).

Аргентина. На чолі держави стоїть президент, який обирається на 4 роки (може займати пост 2 терміни поспіль). Він же — голова виконавчої влади, а також головнокомандувач збройних сил.
2007 року
Президентом
Аргентини обрана Крістіна Фернандес де Кіршнер, у 2011 році переобрана на другий термін до
2015 року.
У парі з президентом обирається віце-президент, який має замінити його у разі відставки або смерті. Він також є головою Сенату. Нині цю посаду займає Хуліо
Кобос.
Головою виконавчої влади провінції є губернатор.
Вищий орган законодавчої влади — Національний конгрес, що складається з двох палат: Палати депутатів (257 особи), яка обирається на 4 роки, і Сенату (72 особи), який обирається на 6 років (по 3 сенатори від столиці і кожної провінції). Аргентина складається з 23 провінцій і федерального округу Буенос-Айрес. Більшість провінцій у свою чергу поділяються на департаменти, а ті — на муніципалітети.
Провінція Буенос-Айрес поділяється на округи.
Усі провінції мають власні конституції та органи виконавчої, законодавчої і судової влади, але водночас підкоряються і федеральним законам. На чолі провінції стоїть губернатор, який обирається на 4 роки.
Бельгія. Глава держави — король, який затверджує закони, має право розпускати парламент, призначає міністрів та суддів всіх інстанцій. Законодавча влада у країні належить парламентові, що складається з палати представників
і сенату. Члени парламенту (за винятком частини сенаторів, яких обирають ради провінцій і сам сенат) обираються громадянами Бельгії віком від 18 року. Обраними до палати представників можуть бути особи, які досягли 25 років, а до сенату — 40 років. У Бельгії діє пропорційна виборча система. Згідно здіючою конституцією 1831, виконавча влада належить королю, фактично вона здійснюється урядом. Місцевими справами за конституцією Бельгії відають виборні провінціальні та комунальні ради і призначувані королем губернатори, комісари та бургомістри. Бельгія поділяється на 3 регіони: Брюссельський столичний (власне Брюссель і 18 приміських громад), Валлонія, Фландрія, які діляться на 10 провінцій (по 5 у Фландрії й
Валлонії), а провінції — на громади.
Болгарія. В адміністративному відношенні Болгарія поділяється на 6 регіонів, які в свою чергу поділяються на 28 областей. Повноваження Народних зборів визначаються третьою главою Конституції Республіки Болгарія (ст. 62 до ст. 91).
Відповідність законів та
інших актів
Народних зборів конституції визначається Конституційним судом Республіки Болгарії.
Президент Болгарії має право вето на рішення Народних зборів і вони вважаються чинними тільки після його підпису. Однак, президент має право відхиляти будь-яке рішення парламенту не більше, ніж тричі. Якщо Народні збори приймають одне й те саме рішення вчетверте поспіль, воно вважається чинним, незважаючи на думку президента. Уряд Болгарії складається з Ради міністрів. Він керує і здійснює внутрішню і зовнішню політику країни, відповідно до Конституції Болгарії та її законодавства. Рада міністрів керує виконанням державного бюджету, організовує догляд за державними благами, укладає, затверджує і денонсує міжнародні домовленості, у випадках, визначених законами. Рада міністрів і Голова Ради міністрів призначається Парламентом (Народними зборами) Болгарії.

Ватикан. Місто-держава керована Святим Престолом. Сувереном Святого Престолу, в руках якого зосереджені абсолютна законодавча, виконавча і судова влада, є Папа
Римський, що обирається кардиналами на довічний термін. Після смерті Папи і під час конклаву аж до інавгурації нового Папи його обов'язки виконує камерленго.
Головою виконавчої влади є Державний секретар.
Ватиканом керує адміністративний орган — призначувана Святим Престолом
Папська Комісія, на чолі з губернатором (комісія призначається на 5-річний термін).
Головним адміністративним органом Святого престолу (Практичне керівництво релігійною, політичною та господарською діяльністю) є Римська курія. Згідно з конституціями «Regimini Ecclesiae Universae» (1968 рік) і «Pastor Bonus» (1988 рік) адміністрація католицької церкви і Ватикану складається з кількох відомств.
Виконанням рішень
Папи
і координацією діяльності Римської курії займається Державний секретаріат. Його голові — Державному секретарю — надані всі повноваження в області світського суверенітету; фактично він виконує обов'язки прем'єр-міністра. З 2006 року державний секретар — кардинал Тарчізіо
Бертоне.
Вищі консультативні органи
— Вселенський собор, колегія кардиналів і єпископський синод.
У складі Державного секретаріату діють, зокрема, секції з загальних питань
(внутрішніх справах) та у зв'язках з державами (закордонних справ).
Інші органи католицької церкви і Ватикану: дев'ять конгрегацій, або дикастерій
(міністерств), 11 папських комісій; бюро;Апостольська бібліотека та інші установи.
Юридичні інстанції — Вищий церковний суд, Вищий трибунал Апостольського суду
і місцевий трибунал. Порядок підтримує папська гвардія, що складається зі швейцарських гвардійців.
Великобританія.
Королівство об'єднує чотири країни: Англію, Північну
Ірландію, Шотландію та Уельс. Три з цих країн мають національні уряди з різним ступенем повноважень, розташовані у Белфасті, Единбурзі та Кардіффі, відповідно.
Зі Сполученим Королівством асоційовані Коронні володіння, хоча вони й не є його частиною конституційно. Сполучене Королівство має 14 Заморських територій. Під конституцією розуміється сукупність різних документів, що регулюють питання конституційного характеру. Сюди належать статути або акти парламенту
(наприклад, Велика хартія вольностей 1215року і Білль про права 1689 року), судові прецеденти, неписані звичаї і угоди. Шотландія, Уельс та Північна Ірландія мають свої власні органи виконавчої влади, очолювані
Першим
Міністром
і деволюційнуоднопалатну законодавчу владу. Англія, найбільший регіон
Великобританії, не має ні виконавчої, ні законодавчою влади і управляється безпосередньо Британським урядом і парламентом. Ця ситуація створила так звану проблему пов'язану з тим, що депутати з Шотландії, Уельсу та Північної Ірландії можуть голосувати, і іноді мати вирішальну роль, що до питань, які стосуються
Англії, котрі вирішуються делегованими законодавцями самостійно в своїх регіонах.
Шотландський Уряд і парламент мають широку автономію з усіх питань, включаючи освіту, охорону здоров'я, законодавство та місцеве самоврядування. Після перемоги на виборах 2007 року Шотландська національна партія, яка виступає за незалежність, сформувала шотландський уряд з партійним лідером Алексом Салмондом на чолі. На виборах 2011 року національна партія знову виграла і отримала більшість в

Шотландському парламенті. Кабінет міністрів Північної Ірландії та Асамблея мають владу схожу з Шотландією. Уряд Уельсу та Національна асамблея Уельсу мають менше прав, ніж Шотландія. Асамблея може видавати закони через прийняття Актів
Асамблеї без необхідності додаткових дозволів. Нинішній уряд було сформовано після виборів 2011 року. Він має лейбористську адміністрацію.
Індія. Індія має двопалатний діючий парламент схожий в своїх функціях та особливостях до Вестмінстерського типу парламентської системи. Його форма правління традиційно описується як «квазі-федеральна» з сильним центром і слабкими регіонами, але починаючи з кінця 1990-х роках в результаті політичних, економічних і соціальних змін вона набуває все більше дійсно федеральної форми.
Президент Індії є головою держави і обирається непрямими виборами через колегію виборців на п'ятирічний термін. Прем'єр-міністр Індії є головою уряду і здійснює найбільші виконавчі функції, призначається президентом, прем'єр- міністр вибираєтьсяпартією або політичним союзом партій, що складають більшість місць в нижній палаті парламенту. Виконавча влада складається зпрезидента, віце- президента, та Ради
Міністрів
Індії на чолі з прем'єр-міністром.
Будь- який міністр при отриманні портфеля повинен бути членом однієї з палат парламенту.
Загалом законодавча влада Індії уособлює Парламент
Індії (Сансад), який складається з верхньої палати, що іменується Раджья Сабха (Рада штатів) і нижньої палати, що іменується Лок Сабха (Будинок народу). Раджья Сабха, постійно діючий орган влади, що має 245 членів, які працюють протягом шести років. Більшість з них обрані державним і територіальними законодавчими органами штатів в пропорції до населення тих штатів. А 543 з 545 членів Лок Сабха обираються безпосередньо шляхом всенародного голосування і представляють окремі округи протягом п'яти років. Два інших члени нижньої палати призначаються Президентом з англо-
індійської громади, якщо президент вважає, що вона не представлена належним чином в державних органах. Згідно з Конституцією, Індія — союз штатів. В основу територіального поділу покладено мовну спільність населення. В штатах існують законодавчі збори і місцеві уряди. До складу країни входить 28 штатів (state),
Національна столична територія Делі і шість союзних територій — порівняно невеликих за розміром і чисельністю населення адміністративних одиниць центрального підпорядкування.
Корейська
Народно-Демократична
Республіка.
Адміністративно
КНДР складається з дев'яти провінцій, міста центрального підпорядкування Пхеньяну, повітів (міських районів), сіл (міських кварталів). Особливим адміністративним статусом володіють торгово-економічна зона «Расон» (район центрального підпорядкування), Кесонська і Кимгансанська спеціальні економічні зони, місто
Нампхо (місто особливого підпорядкування у складі провінції Південна Пхьонан).
КНДР — соціалістична держава. Вища державна посада — голова Комітету оборони.
Найвищий військовий орган державної влади
КНДР —
Міністерство оборони.Законодавча влада здійснюється Верховним народним зібранням, виконавча кабінетом міністрів. У Конституції КНДР проголошено свободу релігії. Насправді ж, усі релігії були жорстоко придушені. Християнство від початків КНДР сприймалося корейцями як ворог комунізму. Тисячі християн були вбиті під час і після Корейської війни. В 1945 р. у Пхеньяні було 13% християн (всього — 400 тис. на півночі Кореї).
Більшість із них втекли на Південь. Церкви були розриті бульдозерами. У країні є

офіційна ідеологія — чучхе. Також діють два протестантських храми, один католицький (не визнає влади Ватикану) і один православний.
Нідерланди. Монарх Нідерландів офіційно є голова держави. З 1980 року королевою
є Беатрикс Вільгельміна Армгард із старовинної оранської династії, спадкоємцем престолу — є її син Віллем Олександр. З 1890 року на престолі знаходилися лише жінки. Монарх нерідко відрікається від престолу на користь спадкоємця після досягнення літнього віку.
Законодавчою владою володіють Генеральні штати (парламент) і у меншій мірі уряд. Парламент складається з двох палат: перша
(75 місць) і друга (150 місць). Друга палата, що володіє основною владою, обирається загальним прямим голосуванням на 4 роки за пропорційною виборчою системою, причому для здобуття місць у палаті партія має набрати принаймні 1/150 від числа поданих голосів (це один з найменших у світі прохідних бар'єрів); останні вибори відбулися 9 червня 2010 року. Перша палата обирається непрямим чином провінційними парламентами. Її функції зводяться до ратифікації законопроектів, вже розроблених і прийнятих другою палатою. Нідерланди адміністративно діляться на 12 провінцій. До них ще входять спеціальні муніципалітети Бонайре,Саба та Сінт-
Естатіус у Карибському морі.
Саудівська Аравія. Королівство Саудівська Аравія поділяється на 13 провінцій
(мінтакат), правління і уряд очолює король з роду Саудів, який водночас і прем'єр- міністр країни. Титул короля переходить у спадщину. Кабінет Міністрів формується королем, декілька членів королівської сім'ї входять до нього та займають ключові пости. Главою держави і релігійним лідером є король з династії племінних вождів
Аль-Сауд (Саудідів). Парламенту в країні не має, а король володіє необмеженою владою. Рада міністрів розглядається як органу виконавчої та регламентарної влади.
Він Королем формується, перед яким несе відповідальність. Рада міністрів спільно з
Королем фактично здійснює законодавчі функції: схвалені їм нізама (регламенти) вводяться чинності королівськими декретами. Організація і міністрів Ради діяльність регулюється спеціальним низів 1958
Консультативний рада, організація якого регулюється спеціальним нізама 1992 є дорадчим органом, висловлюють думку з проектам нізама, підготовленим Радою міністрів. Він призначається Королем у складі голови та 60 членів строком на 4 року.
Консультативний рада також висловлює свою думку з проектам планів соціально- економічного розвитку, обговорює звіти міністрів і міжнародні договори і угоди.
Діяльність політичних партій та профспілок офіційно заборонено.
Сполучені Штати Америки (США). В адміністративному плані територію країни поділено на 50 штатів (англ. state) і один федеральний округ Колумбія. Первинно до складу федерації входило 13 штатів Штати не мають права самостійно відокремлюватися від держави. Кожен із 50 штатів має свою конституцію, систему органів влади та управління. Виконавча, законодавча і судова влада представлені відповідно Президентом, Конгресом і Верховним Судом. За конституцією США, прийнятою в 1787 році, певні повноваження для здійснення державної влади передані федеральному уряду США. Державні повноваження, не визначені для передачі у ведення федерального уряду конституцією, здійснюються штатами США.
У конституції США закладений принцип розділення влади, по якому федеральний уряд складається із законодавчих, виконавчих і судових органів, що діють незалежно один від одного. Найвищий орган законодавчої влади — двопалатний Конгрес США: нижня палата — Палата представників; верхня палата — Сенат. Найвищий орган виконавчої влади — президент
США.
Президент — глава держави,

головнокомандувач збройними силами. Існує посада віце-президента. Найвищий орган судової влади — Верховний суд
США.
Основні політичні партії — республіканська і демократична. Також існує багато інших, дрібніших партій.
Швейцарія. У Швейцарії президент обирається Федеральними зборами з числа членів Федеральної ради (уряд) терміном на один рік без права переобрання на наступний термін. Президент є також главою уряду. Основними функціями президента є: прийом високих іноземних гостей і ведення засідань Федеральної ради.
Законодавча влада належить Федеральним зборам (Bundesversammlung — Assemblee
Federale — Assemblea Federale, які складаються з двох палат: нижньої —
Національної ради (Nationalrat — Conseil National — Consiglio Nazionale) і верхньої — Ради кантонів (Standerat — Conseil des Etats — Consiglio degli Stati).
Національна рада, що складається з 200 депутатів, обирається населенням шляхом прямих і рівних виборів при таємному голосуванні за системою пропорційного представництва терміном на 4 роки. Рада кантонів складається з 46 депутатів, кожен кантон обирає по 2 депутати, а напівкантон — одного. Строк повноважень депутатів
3 чи 4 роки в залежності від конституції кантону. Виконавча влада здійснюється на колегіальній основі президентом і урядом (Федеральна рада Швейцарії —
Bundesrat — Conceil Federal — Consiglio Federale), що складається з 7 федеральних радників (начальників федеральних департаментів), які обираються Федеральними зборами на 4 роки. Президент головує на щотижневих засіданнях у Федеральній раді, але не виконує функції прем'єр-міністра. Всі сім радників мають рівні права і кожен з них керує федеральним департаментом (міністерством).
Секретаріатом Федерального уряду є Федеральна канцелярія. Очолює її Федеральний канцлер. Складається з 23 кантонів або 20 кантонів і 6 напівкантонів.