Міністерство освіти і науки
Київський коледж будівництва, архітектури та дизайну
Реферат:на тему
«Ділове спілкування»
Виконала студентка
Групи ОД-11
Сосой Катерина
Перевірила
Булгакова С.М.
Київ 2020
Зміст
Вступ
Знайомство
Ділове спілкування та його особливості
Діловий одяг
А)Чоловічий
Б)Жіночий
Джерела
Вступ
Ділове спілкування – це процес встановлення і розвитку контактів між людьми, що виникає з потреби їх спільної діяльності. Змістом ділового спілкування є обмін інформацією і досвідом, що передбачає досягнення певної мети і вирішення конкретної проблеми.
Зайве наголошувати, що саме секретар здійснює безліч ділових контактів з керівником, співробітниками, відвідувачами, телефонними абонентами, і саме його компетентність, тактовність, ерудиція, етика, мова створюють імідж організації чи, навпаки, дискредитують.
Все починається з прийому: секретар, виявляючи готовність до слухання і зацікавленість у розмові, таким чином встановлює зі співрозмовником візуальний контакт. Стійкий візуальний контакт з людиною, що спілкується з секретарем, свідчить не лише про зацікавленість у розмові, але й стимулює співрозмовника продовжувати бесіду. Багато психологів радять починати бесіду з компліменту, що дає змогу зняти емоційну напругу.
Мистецтву спілкування, а, отже, мистецтву ввічливості та шанобливого ставлення до людини як до особистості, вчить, зрештою, життєвий досвід.
Розмовляючи з людьми, належить брати до уваги складність їхнього внутрішнього світу, психіки, характер і тип темпераменту, аби відшукати потрібний ключ і досягти потрібного ефекту. Підвищити можливості на успіх у діловому спілкуванні можна, якщо заздалегідь довідатись про спосіб мислення, позицію співрозмовника, його вади та переваги.
Знайомство
Існують два види етикетних норм: діловий та світський. Різниця в тому, що діловий етикет не визнає статі. Як такої. Всі рівні. Тобто всі називаються працівниквми. У нормах ділового етикету мають значення чин та ранг.
“Ви можете спілкуватися на рівних, якщо стоїте на одній сходинці менеджменту!” – так кажуть спеціалісти.
Це означає, що вітати на Новий рік може: голова фірми - керівника іншої, заступник - заступника. Аналогію може продовжувати...
Якщо жінка запрошує чоловіка на діловий обід - платить за себе сама навіть коли вона молодий спеціаліст, а він директор фірми;
У діловому світі існує негласний девіз: "Я претендую на ваше місце!
У той же час пропонуєтся три види спілкуваня (звертання):
Офіційний (пане, пані)
Дружній (колего, старий, друже)
Фамільярний (можливе лише серед дуже близьких друзів)
З чого варто починати спілкування:
По-перше, з вітання. Воно може бути: “Здраствуйте!”, “Доброго ранку!”, “Добрий день!”, “Добрий вечір!”.
Не однією тисячею років люди різних національностей визначили, що перед тим як починати про щось домовлятися – треба привітатися. Тобто, операційній системі яка називається людина, треба запропонувати пароль, код, або ж мову яку вона розуміє. З комп’ютером мовою молотка не поспілкуєшся. Тут щонайменше треба “миша”.
У вітанні має значення інтонація. Зважте , що пароль (вітання) можна подати і через гучномовесь або ж азбукою Морзе. Для професіоналів, які працюють у сфері комунікацій як то журналісти, бізнесмени , дипломати отаких ключиків повинно бути дуже багато. Для кожної людини як для кожної аудиторії свій.
Рекомендовано вітатися із “теплом у голосі та посмішкою на обличчі”.
Посмішка! Експерти підрахували, що у магазинах де персонал посміхається клієнтам, продаж зростає приблизно на З0 відсотків! А як цього досягти - треба - Позитивно мислити! І вміти приховувати поганий настрій! Хоча спеціалісти етологи - науковці які досліджують поведінку тварин - з’ясували, що відкрита посмішка це пом’якшений варіант ВИШКІРУ (оскал)...
Вітання можна доповнити кивком голови або ж неглибоким поклоном. Можливий потиск рук, обійми, поцілунок руки.
Чоловік завжди першим називає своє ім’я. Етикет дозволяє собі таку деталь: наприклад, коли хочемо познайомити когось із заступником міністра - то можемо назвати заступника міністра, міністром, а підполковника – полковником. Тобто завищити ранг можна, а от занизити не рекомендовано.
Після того як називаєте своє ім’я - варто назвати і прізвище. Після цього вітаються з вами і потім, найчастіше, потиск рук. Якщо жінка або ж хтось старший за віком не подає руку то важливо просто ввічливо схилити голову. Якщо чоловік сидить - то він має піднятися. Жінка може не вставати, але якщо її знайомлять із дуже старшою за нею віком або званням людиною, то вона повинна встати.
На офіційних прийомах в перш чергу треба привітатися із хазяйкою, потім хазяїном, потім з дамами - спершу з старшими за віком, а потім і молодшими. А потім вже всі інші. Хазяйка повинна не забути потиснути руку всім гостям, які запрошені на вечір.
Якщо зустрічаються пари - то спершу вітаються жінки, потім чоловіки вітаються із жінками, а потім вже чоловіки вітаються одне з одним.
Першою вітається жінка, яка йде з чоловіком із жінкою яка стоїть або йде сама. Жінка першою вітається із чоловіком якщо вона його обганяє. На вулиці першим кланяється чоловік який іде і вітається з тим хто стоїть.
Потиск рук:
Першим подають руку старші молодшим.
Серед ровесників першим подають руку жінки чоловікам.
Поцілунок.
(!)Жінці цілують руку тільки у приміщенні і до того ж під час офіційних прийомів руку дамі не цілують.
У міфологічному відношенні поцілунок символізує злиття людських душ і займає місце в одному ряду із змішання крові.
Особливо часто він зустрічається в тих ситуаціях, що зв'язані з закріпленням родинних стосунків - при одруженні, кумуванні або ж братанні.
Поцілунок - звичайний спосіб вираження приязні гостю. У середньовічний Європі існував звичай, щоб усякого гостя вітали поцілунком дружина, дочка й інші родички хазяїна. У Росії він протримався до 16 - 17 століть, і розцінювався як знак найбільшої пошани і дружби, що висловлюється гостю.
У дипломатичному церемоніалі важливу роль мав поцілунок королівської руки. Можливість поцілувати її було честю, причому посли нехристианских держав були її позбавлені. І в дипломатичній практиці і в приватному побуті широко практикувалося хресне цілування.
Взагалі поцілунок, як форма вітання прийнятий головним чином при зустрічі родичів або близьких друзів, особливо після довгого розлучення. Частота вжитку цього приятельського жесту багато в чому визначається статтевою і соціальною приналежністю людини.
При спілкуванні чоловіка і жінки потрібно пам'ятати, що вітати першим повинен чоловік жінку; однак він не має права протягати жінці руку; право подати або не подати руку чоловікові завжди надається жінці.
Якщо жінка простягнула вам руку для поцілунку, варто обережно взяти її пальці своїми, злегка схилитися над рукою і торкнутися губами її тильної сторони. Згодом техніка поцілунку руки помітно модифікувався: чоловік тепер часто не схиляється перед жінкою, а бере її руку, підходить до неї ближче, піднімає руку і вже в такому положенні цілує руку. Такий поцілунок безумовно має більш інтимний характер і не цілком доречний в офіційній ситуації або підч час знайомства.
Врахуйте, що поцілунок долоні або зап'ястя буде сприйнятий навколишніми як знак вашого інтимного зв'язку з жінкою, а самою жінкою - як сексуальний заклик. Що стосується дам, то їм варто пам'ятати про те, що, подаючи руку чоловікові, не повинні піднімати її занадто високо; дайте чоловікові можливість вибирати - поцілувати вам руку або потиснути її.
Коли чоловік входить у кімнату, у якій перебувають кілька жінок, він повинен або поцілувати руку в кожній із них, або не цілувати руку жодній. Подібне правило стосується і щодо рукостискання: не можна потиснути руку одному з присутніх і кивнути іншим; це може бути сприйнято ними як знак зневаги.
Ставлення до поцілунку руки дуже різниться у різних країнах. Так, наприклад, якщо в Німеччині й Австрії дамам цілують руки лише в особливо урочистих випадках, то в Польщі це навряд чи не єдина прийнятна форма вітання; зустрічаючи жінку і прощаючись із нею, чоловік обов'язково цілує їй руку.
У православній церкві «святе цілування» відбувається дотепер у Великдень. Цей церковний по своєму походженню ритуал давно ввійшов у побут і сприймався в минулому як загальнонародний звичай.
Якщо привітальний поцілунок у губи висловлює головним чином почуття приязні і приятельського єднання, то поцілуй рук, плечей або ніг є знаком підпорядкування, шани. Цілування рук і ніг було відомо в європейських країнах й у середньовіччя, однак в останні сторіччя зберігся лише поцілуй руки у священнослужителя або жінки.
Вітання. Перед потиском рук чоловік повинен зняти рукавичку. Жінці це робити необов’язково. Але вітаючись із набагато старшими за віком то рукавичку варто знімати усім. І знімати з обох рук.
І ще деякі особливості:
До старших за віком треба звертатися на “ви”. До незнайомих ровесників теж треба звертатися на “ви”. На “ти” – можна звертатися лише до близьких друзів.
До своїх знайомих які є керівниками, у присутності інших людей, треба звертатися на “ви” та іменем по батькові.
Якщо ж у колективі заведено звертатися на “ти” то і вам рекомендовано прийняти це правило .
Чоловік коли вітається повинен зняти шляпу. Зимову шапку, берет та кепку знімати необов’язково.
Варто тримати погляд очима.
Вітаючись рекомендовано не тримати руки у кишенях, а цигарку у зубах
Коли жінка входить у приміщення то чоловіки піднімаються. Або ж просто злегка піднімаються на стільцях.
Коли бачите знайомого десь на відстані або ж через дорогу то кричати не варто.
Якщо ви ідете не один і ваш супутник вітається з людиною яка йому знайома то і вам треба привітатися з цією людиною.
Варто привітатися із незнайомцем у компанії вже знайомої вам людини. Треба вітатися із усіма в групі якщо ви до неї підходите.
Якщо ваш прийтель іде із незнайомою для вас домою то звернутися до нього можна лише в особливих випадках.
Якщо ідете в групі і зустрічаєте свого знайомого то не обов’язково його знайомити із усіма.
Ділове спілкування та його особливості
В якості предмета ділового спілкування виступають будь соціально-значущі проблеми, які виникають у всіх сферах життя суспільства - економічної, соціальної, політичної, духовної, вимагають для свого рішення спільних зусиль, тобто спільної діяльності, або справи. Будь-яке спільну справу передбачає взаємодію та спілкування учасників.
Зміст ділового спілкування визначається соціально значущим предметом спілкування, взаємним психологічним впливом суб'єктів спілкування і формально-рольовим принципом їх взаємодії. Ділове спілкування являє собою обмін інформацією, знаннями, досвідом для вирішення конкретної проблеми.
Відмінною рисою ділового спілкування є те, що воно не має самодостатнього значення, не є самоціллю, а служить засобом для досягнення будь-яких інших цілей.
Мета ділового спілкування - організація спільної діяльності та її спрямованість на вирішення соціально значущих проблем.
Людина працює у фірмі, компанії, навчальному закладі і т.д., не для того, щоб вирішувати проблеми фірми, компанії, навчального закладу. Він вирішує насамперед свої проблеми: заробляє на життя, будує кар'єру, встановлює потрібні зв'язки. Але вирішити свої проблеми людина може тільки в рамках організації (якщо тільки він не індивідуальний підприємець). Тому крім спільної мети ділового спілкування, в ньому можна виділити і особисті цілі, реалізовані учасниками спілкування, які можуть збігатися, а можуть і не збігатися з цілями організації.
Наприклад, прагнення до підвищення свого життєвого рівня може не відповідати фінансовим можливостям організації і порушувати принцип справедливості, відповідно до якого винагорода повинна відповідати внеску в спільну справу.
Є приказка, що поганий той солдат, який не мріє стати генералом. Солдат багато, а генералами стають одиниці. Прагнення до влади, тобто прагнення розширити коло своїх повноважень, просунутися вгору по службових сходах, позбутися тягаря ієрархічного контролю, може вступити в протиріччя, і в більшості випадків вступає, з аналогічними прагненнями інших людей.
Прагнення підвищити свій престиж, часто поєднується з прагненням зміцнити престиж займаної посади і статус структурного підрозділу в самій організації на шкоду іншим структурним підрозділам. Наприклад, у навчальному закладі, мета якого - підготовка фахівців, головне місце повинні займати викладачі, решта служби, при всій важливості їхньої роботи, займаються забезпеченням викладацької діяльності. Буває й так, що допоміжні служби підвищують свій престиж за рахунок збільшення штатів, окладів, премій, а на професорсько-викладацький склад дивляться як на обслуговуючий персонал. Такі самоствердження за рахунок колег можуть не відповідати потребам розвитку організації.
Коли особисті цілі, реалізовані в діловому спілкуванні, йдуть врозріз із загальними цілями організації, то відбуваються порушення не тільки в моральній сфері, а й у сфері професійної діяльності, що аж ніяк не сприяє успіху.
Ділове спілкування представлено в різноманітних формах, які мають сприяти найбільш ефективної реалізації інформаційного змісту ділового спілкування. До форм ділового спілкування відносяться:
ділові бесіди, наради, переговори;
публічні виступи (доповіді, повідомлення, вітання);
прес-конференції;
дискусії, дебати, дебати;
презентації;
ділові сніданки, обіди, вечері, фуршети.
Письмові форми ділового спілкування - це всі види ділових листів, а також документи, які фіксують соціально-правові відносини, що регулюють управлінські, фінансові та інші дії організацій та окремих посадових осіб.
Будь-який вид спілкування підпорядковується певним нормам. Наприклад, світське спілкування, суть якого в безпредметності, тобто у вимозі говорити не те, що думаєш з того чи іншого приводу, а те, що належить. Головне в світському спілкуванні - не висловлювати особисту думку, яка може не збігатися з думкою співрозмовника, бути ввічливим, уникати заперечень, виражати згоду. Згадаймо, як П'єр, герой роману Л. М. Толстого "Війна і мир", справив приголомшуюче враження на присутніх, коли став висловлювати свою думку про Наполеона на світському вечорі у Ганни Павлівни Шерер. Головне, що він говорив не те, що належить, порушуючи тим самим етикет світського спілкування.
Спрямованість ділового спілкування на справу, на забезпечення оптимальних умов для плідної співпраці, успішного вирішення завдань, що стоять перед організацією і окремими співробітниками, визначає його особливості.
Регламентованість. Ділове спілкування підпорядковується встановленим правилам і обмеженням, діловому регламентом (фр. Règlement від règle - правило). Ці різноманітні правила і обмеження визначаються різними факторами, насамперед ступенем офіційності ситуації, яка обумовлює більш або менш суворе дотримання певних правил спілкування. На дотримання регламенту впливають також національні та культурні особливості учасників, а також цілі і завдання конкретної зустрічі, бесіди, наради.
Регламентованість ділового спілкування передбачає:
дотримання його учасниками ділового етикету, який визначає їх норми поведінки;
дотримання мовного етикету, використання як етикетних мовних зворотів в усному мовленні, так і офіційно-ділового стилю на листі;
обмеженість ділового спілкування певними часовими рамками, чітку організацію робочого часу та раціональне його використання;
реалізацію ділового спілкування в певних формах (ділова розмова, ділову нараду, ділові переговори та ін.).
Процес і результати ділового спілкування оформляються документально у вигляді ділових листів, протоколів, наказів, договорів, постанов і т.д.
Формально-рольовий характер. Інша особливість ділового спілкування пов'язана з тим, що у сторін формальні офіційні статуси, що визначають необхідні норми і стандарти, в тому числі і етичну поведінку.
Ділове спілкування, будучи формально-рольовим, вимагає суворого дотримання учасниками рольового амплуа. Кожній ролі відповідають певні очікування інших учасників спілкування. Необхідно враховувати це і вести себе відповідно до вимог, що пред'являються конкретною обстановкою і прийнятої роллю.
Для ділового спілкування характерна необхідність будувати відносини з різними людьми, незалежно від особистих симпатій і антипатій, домагаючись максимальної ефективності ділових контактів. Кажуть, батьків не вибирають. А ділових партнерів?
Можна, звичайно відмовитися від ділового спілкування з тими партнерами, які порушують норми ділової етики, але інтереси справи дозволяють це далеко не завжди. Чи можливо відмовитися від ділового спілкування з начальником, навіть якщо викликає почуття глибокої антипатії, або від прискіпливого клієнта? Очевидно, немає, залишається тільки один шлях - налагодження ділових стосунків.
Діловий одяг
а. Чоловічий костюм
Керівники носять сірі або ж сині костюми, а не зелені чи темно-червоні. Не рекомендується носити сорочки з короткими рукавами. Найреспектабельніше вигладає темно-синій костюм. Він не привертає увагу.
Інший колір “підприємця” – темно-сірий. ВІФн спрвляє м’якше враження. До нього личать сорочки пастельного, рожевого та фіолетового кольорів.
Чорний – колір який адекватний весіллю, похованню, важливому прийому.
Піджак. Коли він застібнутий то лацкани щільно прилягають до грудної клітини. Чим більша клітинка – тим менш діловим є костюм. Двобортний піджак – робить чоловіка товстішим та нижчим. Високим та струнким чоловікам варто носити піджаки із великою кількістю ґудзиків. Двобортний піджак розширює тіло.
Не варто розбивати кольорову гамму костюма. Або просто варто обмежити.
УНІВЕРСАЛЬНА ФОРМУЛА КОСТЮМУ: ТОН – МАЛЮНОК - ТОН
Це непогано на 95 відсотків. Інші 5 відсотків можна залишити дуже непомітним малюнкам.
Піджак носиться розстібнутим якщо:
Піджак однобортний;
Ви перебуваєте у неформальній атмосфері;
Під піджаком є жилет.
У приміщенні де ви будете сидіти - можна носити розстібнутим нижній ґудзик. Якщо ж фуршет, коктейль (де всі ходять) – то ґудзики застібнуті.
Не можна щоб із кишень виглядали різноманітні предмети. Не прийнятно одягати джинси - до піджака із краваткою. На всі держані прийоми – треба одягати костюм темного кольору.
Під фрак носять метелик. Стоячий комірець. Чорні лаковані туфлі. На фрачній жилетці – три ґудзика, які завжди застібнуті. З фраком не носять годинник на руку, тільки кишенькові на ланцюжку.
Штани
Штани з манжетами варто носити, якщо ви високі, якщо ж “нормальні” то варто уникати манжетів. Но носку черевика штани повинні “зламатися”. Верхні дірочки не повинні виглядати. Шкарпетки підбираються до взуття або ж до штанів.
Сорочка та краватка
Елегантні сорочки не мають нагрудних кишень. Якщо ж на сорочці є кишеня то НІКОЛИ не користуйтеся нею. Манжети бувають: прості та подвійні (французькі).
Сорочка повинна ставати світлішою якщо зустріч чи то пак прийом призначений на вечірній час. Сорочки із ґудзичками на комірцях – на щодень та стосується спортивного стилю.
Краватка та платок не повинні бути одного кольору або ж малюнку. Вони повинні бути близькими по спектру. Це винятково вечірній аксесуар. Вечірній час - після 17 години.
Чоловік повинен вибирати краватку сам. Фрейд сказав: “Краватка втілює чоловіче начало!”.Крупним чоловікам личать виразніші візерунки та ширші краватки. Худим чоловікам варто уникати великих вузлів та широких краваток. Ідеальним вважається половинний Віндзорський вузол.
Чорна краватка одягаються лише на траур. Краватка ніколи не повинна бути світліше сорочки. З моди практично вийшли заколки для краваток. Зав’язують краватку до пояса. Якщо у чоловіків риси обличчя круглі – то більше підійтуть краватки з округлими елементами (горошок, емблеми тощо). Риси прямі - личитиме полоска та клітинки. Краватка має виділяти колір очей.
б. Жіночий діловий етикет
Якщо ви виглядаєте гарно, у хорошій фізичній формі –ви вже досягнете загальної поваги тим, що виглядаєте як людина яка впевнена у собі. Якщо у вас із виглядом проблеми – то ви зовсім поруч із депресією, а відповідно “слабка ланка” у команді.
Основні елементи приємного зовнішнього вигляду:
Елегантний одяг;
Гарна зачіска;
Тонкий макіяж;
Відповідні аксесуари.
Якщо ви хочете щоб вас сприймали серйозно то не носіть:
великих сережок, що висять;
Браслетів, що яскрава впадають в очі;
Довгого розпущеного волосся.
Виріз у блузках - завжди не нижчі пахв. В офіційній атмосфері блузки завжди повинні бити прикриті жакетом. Колготи або ж панчохи – обов’язкові.
Костюм
Все залежить від того середовища в якому ви спілкуєтесь. Відповідно від цього залежить ваш стиль або ж манера вдягатися. В діловому стилі одяг жінки не повинен відволікати партнера. Недоліки фігури зменшить яскравий узор. Це не дозволить роздивитися пропорції тіла. Повні жінки (та й чоловіки) виглядають стрункіше в одязі із вертикальними смужками. На роботу ніколи не одягайте блузки без рукавів або ж не знімайте жакет.
Для жінки респектабельними є такі кольори: темно-синій, темно-сірий, оливковий, або ж темно-вишневий.
Найкраща довжина жакету - не нижче стегон. Для весни та літа підійдуть світлі кольори – слонової кістки, сіро – бежевий, сіро- коричневий. Якщо костюм має світлі відтінки – то він має бути якомога якісніше пошитий.
У зовнішності в очі має впадати лише одна деталь. Пам’ятайте вже є два кольори в одязі. Тому тільки платок, тільки краватка, шарф! Одяглися, подивіться в дзеркало і зніміть один із аксесуарів.
Для людей представницьких професій – трикотажні та в*язані речі – заборонені!!!
Плаття
На легке плаття завжди одягайте жакет – а то будете привертати надмірну увагу чоловіків.
Коротко – це характеристики нижньої білизни, а не ділового одягу.
За допомогою хустки плаття можна зробити вечірнім. Рекомендовано одягати плаття в тон із жакетом. І жакет повинен накривати, а не окреслювати частини тіла. Старшою та авторитетнішою вас зроблять речі темних, глибоких відтінків.
Небезпечні кольори:
Чорний. Його можна замінити на графитовий, атрацитовий, темно-синій. Червоний. Можна замінити на димчато-рожевий, червоного вина з бузковим відтінком.
Червоний варто одягати на багатолюдні вечірки. Дозволить вирізнятися у натовпі. Але червоний не одягайте на роботу.
Білий колір - прекрасний фон. На його фоні будуть видні всі інші недоліки.
Неприйнятні кольори:
Зелений. Можна замінити на нефритовий, оливковий хакі, темної пляшки та морської хвилі. Коричневий. Краще бежевий для теплої пори і глибоко –шоколадний для холодної.
Заборонені:
Помаранчевий, яскраво-жовтий, яскраво-рожевий, блідо-блакитний, яскравий волошковий, бірюзовий, яскраво–червоний, пурпуровий.
На ділових зустрічах заборонено бути у брючних костюмах.
Шорти! Одиниці жінок виглядають у шортах елегантно.
Пояси
Пояс - має виглядати частиною костюма. Ширина – повинна підходити вашій фігурі. Зажди вдалим - є поєднання кольору пояса та кольору туфель. Можна гратися - колір пояса у поєднанні із одним із кольорів на спідниці або кольором блузи або ж хустки. Пояси із помітними пряжками одягайте – якщо у вас струнка фігура.
Хустки
Носити їх варто з простими платтями та жакетами. Хустка зажди освіжає вбрання.
Шляпки
На офіційному прийомі жінка може не знімати шляпку , а от хазяйка повинна бути без неї. Шляпку не одягають до вечірнього вбрання.
Колготи
Вага або цупкість колгот, яка виміряється у “деньє”!
5,7,10,12 – легкі для теплої пори року
15-30 – цупкі для приміщень із кондиціонером
30-60 та далі – надцупкі - для зимового часу
Колір. Намагайтеся знайти оптимальний варіант кольору колгот та спідниці, плаття та туфель. Ніколи не намагайтеся створити ефект загару одягнувши бронзові колготи. Це зіпсує наряд. Якщо ноги повні – то варто носити темні колготи . Якщо худі - то світлі тони.
Товщі колготи – нижче каблук!
Туфлі
Туфлі не повинні бути одного стилю, але повинні підходити до будь-якого одягу. Для роботи – туфлі із натуральної шкіри. Влітку – не рекомендується носити туфлі із відкритими пальцями. П’яти можна відкривати, але не пальці! На роботі ви зажди повинні мати взуття на зміну. Заведено, що колір туфель має бути на тон темніше – низу одягу. Лаковане взуття – для світського життя (або ж лише для вечірнього вбрання). Кольорові деталі на туфлях підходять лише для дискотек. Закриті туфлі – підходитимуть до штанів, а ніж до спідниці, платтю або ж костюму.
Взимку підійдуть темно-сині, чорні, коричневі. Єдине чого варто остерігатися, так це білий колір – які б дорогими не були туфлі – вони білими зажди виглядатимуть дешево.
Рукавички
Жінки носять рукавички де хочуть і коли хочуть. Але все до їжі. Можна і без шляпи. Подаючи руку чоловікові їх можна і не знімати. Але коли входимо в храм – то знімаємо. Також якщо виступаємо – то перед початком промови треба рукавички знімати. На вечірній прийом можна одягнути зверху довгої рукавички браслет, але каблучки одягати не можна.
Зачіска
Головна вимога: АКУРАТНІСТЬ ТА КОМПАКТНІСТЬ.
Пишну зачіску – може дозволити лише представниця артистичних та інтелектуальних кіл. Колір волосся. Скажімо у дипломатії колір волосяя має бути лише своїм. Тобто ніяких фарб. На сьогодні, маючи величезний вибір косметичних препаратів жінка зобов’язана слідкувати за своїм волоссям.
Зачіска може швидко змінити ваш образ і коштує дешевше нового костюму або ж плаття.
Якщо ви вирішили перефарбуватися – то спеціалісти радять дотримуватися свого відтінку. Якщо ваш природній колір - димчатий (серпанковий) то рудий вам заборонений. Не використовуйте фарбу яка зробить вас блідою. Вона буде контрастувати із бровами і від того очі втратять блиск.
Макіяж
Без макіяжу – жінка виглядає як людина, що не слідкує за собою. Тобто виглядає просто неохайною. Намагайтеся підкреслити ваш природній колір шкіри, очей, волосся. Шкіра повинна виглядати чистою та здоровою, а не штучно підфарбованою для того щоб здаватися персиковою або ж рожевою. Намагайтеся привернути увагу до своїх очей нейтральними тінями, які посилять колір райдужної оболонки очей. Після очей – губи, а потім і зуби.
Джерела
https://studfile.net/preview/7245786/page:11/
https://studfile.net/preview/7245786/page:3/
https://www.docsity.com/ru/dilovi-priyomi-v-sferi-dilovogo-spilkuvannya/2329470/
https://court.gov.ua/userfiles/ForeignTrip.pdf
https://court.gov.ua/userfiles/ForeignTrip.pdf
http://maxima-library.org/izbrannoe/b/51289?format=read
https://stud.com.ua/41174/etika_ta_estetika/dilove_spilkuvannya_yogo_osoblivosti
https://pidruchniki.com/87042/dokumentoznavstvo/dilove_spilkuvannya_osoblivosti
http://umo.edu.ua/images/content/depozitar/navichki_pracevlasht/dilove_spilkuv_1.pdf
https://studfile.net/preview/5367182/page:4/