Аналіз втрат на виробництві зміст вступ розділ теоретико-методичні засади аналізу витрат підприємства на виробництво продукції

1 2 3

Ім'я файлу: Курсовая Чистовик 3.docx
Розширення: docx
Розмір: 151кб.
Дата: 15.12.2021
скачати
Пов'язані файли:
Курсовая Чистовик !!!.docx
Маг план+вступ !!!.docx
Идеальная методичка.docx
Маг план.docx
Курсовая Чистовик !!!!!.docx

Аналіз втрат на виробництві

ЗМІСТ
ВСТУП ………………………………………………...………………………… 3

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ АНАЛІЗУ ВИТРАТ ПІДПРИЄМСТВА НА ВИРОБНИЦТВО ПРОДУКЦІЇ ………………….. 6

1.1. Економічна сутність витрат підприємства на виробництво продукції … 6

1.2. Методи аналізу витрат підприємства на виробництво продукції ……..... 11

1.3. Аналіз взаємозв’язку витрат, обсягу діяльності та прибутку …………… 13

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ВИТРАТ ПІДПРИЄМСТВА НА ВИРОБНИЦТВО ПРОДУКЦІЇ БАЗОВОГО ПІДПРИЄМСТВА (ПАТ “КРАСНОДОНВУГІЛЛЯ”) ……………………………………………….… 19

2.1. Техніко-економічна характеристика базового підприємства …………... 19

2.2. Аналіз витрат підприємства на виробництво продукції ………………… 23

РОЗДІЛ 3. УДОСКОНАЛЕННЯ ОРГАНІЗАЦІЇ ТА АВТОМАТИЗАЦІЯ АНАЛІЗУ ВИТРАТ НА ВИРОБНИЦТВО НА ОСНОВІ ВИКОРИСТАННЯ НОВІТНІХ ІНФОРМАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ .... 27

ВИСНОВКИ …………………………………………………………………… 34

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ ……………. 36

ВСТУП

Актуальність дослідження. На сьогоднішній день кожне підприємство намагається не тільки вижити на ринку, але й бути процвітаючим і отримувати високі прибутки. Вони визначають, який прибуток, дохід зможуть отримати. Прибуток підприємства, фірми залежить від двох показників: ціни продукції і витрат на її виробництво. Найкращий спосіб збільшити прибутки – це знизити витрати на виробництво продукції (робіт, послуг).

Собівартість продукції є одним з найважливіших показників діяльності підприємства. В сучасних економічних умовах дозволити собі певною мірою ігнорувати облік, аналіз, планування та контроль витрат виробництва може лише підприємство-монополіст, доходи якого значно перевищують затрати, і для якого не має значення питання розробки цінової політики. З цієї причини собівартість продукції стала об'єктом наукових досліджень багатьох вчених, а її калькулювання - однією зі сфер, яка зазнала істотного реформування з прийняттям Національних стандартів бухгалтерського обліку.

Одним з елементів цілісної системи управління є управління витратами підприємств і організацій. Раціональне управління витратами є запорукою фінансової стабільності та стійкості у роботі вітчизняних товаровиробників. Недооцінка ролі управління витратами зумовлює значні витрати підприємств і організацій, що у кінцевому випадку негативно впливає на рівень виробничих витрат та на результати господарювання.

Управління витратами передбачає управління процесами та факторами, що впливають на формування витрат, їх рівень та склад, головне в якому –попередження нераціонального використання ресурсів.

Актуальність проблем, пов’язаних з управлінням і зниженням витрат, калькулюванням собівартості продукції та формуванням прибутку підприємства обумовили вибір теми, мету, завдання, предмет і структуру роботи.

Об’єкт дослідження: ПАТ “Краснодонвугілля”.

Предметом дослідження є методичні й прикладні аспекти аналізу та організації управління витратами виробництва.

Метою дослідження є обґрунтування теоретичних та методичних положень, а також розробка практичних рекомендацій щодо удосконалення системи управління структурою витрат виробництва.

Для досягнення поставленої мети в роботі визначені для вирішення наступні завдання:

з’ясувати економічну сутність витрат на виробництво продукції;
проаналізувати методи аналізу витрат підприємства на виробництво продукції;
проаналізувати взаємозв’язок витрат, обсягу діяльності та прибутку;
визначити техніко-економічну характеристику підприємства;
проаналізувати витрати підприємства на виробництво продукції;
на основі використання новітніх інформаційних технологій удосконалити організацію та автоматизацію витрат на виробництво.

Методи дослідження. Розрахунково-аналітичні прийом - економічний аналіз, статистичні розрахунки, економіко-математичні методи. Документальні прийом -формальна й арифметична перевірка документів, нормативно-правова оцінка відображених у документах господарських операцій, логічний контроль об'єктивної можливості виконання документально оформлених господарських операцій, повне і вибіркове спостереження, зустрічна перевірка документів або записів у облікових регістрах через порівняння їх з однойменними чи взаємозв'язаними даними підприємств і організацій, з якими підприємство має господарські зв'язки, спосіб зворотного рахунку, що ґрунтується на попередній експертній оцінці матеріальних витрат, з метою подальшого визначення величини безпідставних списувань сировини та матеріалів на виробництво окремих видів продукції, оцінка законності й обґрунтованості господарських операцій за даними кореспондуючих рахунків бухгалтерського обліку.

Інформаційне забезпечення склали законодавчі та нормативні акти Верховної Ради і Кабінету Міністрів України, нормативні документи, які регламентують визначення витрат на виробництво продукції в Україні. Була зроблена оцінка та аналіз звітності підприємства, яке було обране об'єктом дослідження, з тією метою, щоб знайти нові шляхи вдосконалення аналізу витрат на виробництво продукції.

Структура роботи. Курсова робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків та списку використаних джерел і літератури.

РОЗДІЛ 1.

ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ АНАЛІЗУ ВИТРАТ ПІДПРИЄМСТВА НА ВИРОБНИЦТВО ПРОДУКЦІЇ

1.1. Економічна сутність витрат підприємства на виробництво продукції
Собівартість промислової продукції (робіт, послуг) - це виражені в грошовій формі поточні витрати підприємства на її виробництво і збут. Витрати на виробництво утворюють виробничу (заводську) собівартість, а витрати на виробництво і збут - повну собівартість промислової продукції. Перелік включених до собівартості поточних витрат визначено статтею 9 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" [9].

Витрати виробництва – це витрати на придбання основних чинників виробництва: робочої сили, засобів виробництва та інших для виготовлення продукції протягом певного періоду.

Витрати на виробництво класифікуються за такими ознаками [21]:
Таблиця 1.1 - Класифікація витрат на виробництво

№	Ознаки	Витрати
1	За місцем виникнення витрат	Витрати виробництва, цеху, дільниці, служби
2	За видами продукції, робіт, послуг	Витрати на вироби, типові представники виробів, групи однорідних виробів, одноразові замовлення, валову, товарну, реалізовану продукцію
3	За видами витрат	Витрати за економічними елементами, витрати за статтями калькуляції
4	За способами перенесення вартості на продукцію	Витрати прямі, непрямі
5	За ступенем впливу обсягу виробництва на рівень витрат	Витрати умовно-змінні, умовно-постійні
6	За календарними періодами	Витрати поточні, одноразові

За місцем виникнення витрати на виробництво групуються за цехами, дільницями, службами та іншими адміністративно відокремленими структурними підрозділами виробництв.

Залежно від характеру та призначення виконуваних процесів виробництво поділяється на: основне, допоміжне і непромислове господарство.

До основного виробництва належать, цехи, дільниці, що беруть безпосередньо участь у виготовленні продукції.

Допоміжне виробництво призначене для обслуговування цехів основного виробництва: виконання робіт по ремонту основних фондів, забезпечення інструментом, запасними частинами для ремонту устаткування, різними видами енергії, транспортними та іншими послугами. До нього належать ремонтні цехи, експериментальні, енергетичні, транспортні та інші підрозділи.

До непромислового господарства належить: не заводський транспорт, житлово-комунальне господарство та культурно-побутові заклади, підсобні сільськогосподарські підприємства та інші структурні підрозділи, які не беруть участі у виробництві товарної продукції.

Усі витрати на виробництво включаються до собівартості окремих видів продукції, робіт і послуг (у тому числі окремих виробів, виготовлених за індивідуальними замовленнями) чи груп однорідних виробів.

За видами витрати класифікуються за економічними елементами та за статтями калькуляції.

Під елементами витрат розуміють економічно однорідні види витрат.

Витрати за статтями калькуляції - це витрати на окремі види виробів, а також витрати на основне і допоміжне виробництво.

За способами перенесення вартості на продукцію витрати поділяються на прямі та непрямі.

Розрізняють також витрати прямі й непрямі. Прямі витрати пов'язані з виробництвом певних видів продукції (сировина, матеріали, зарплата виробничих робітників тощо). їх прямо відносять на той чи інший об'єкт калькуляції. Непрямі витрати пов'язані з виробництвом кількох видів продукції, їх розподіляють за об'єктами калькуляції пропорційно до відповідної бази (основної і додаткової зарплати робітників або всіх прямих витрат, виробничої площі тощо). Прикладом непрямих витрат є загальновиробничі витрати, витрати на утримання основних засобів і т. ін. [26].

За ступенем впливу обсягу виробництва на рівень витрат витрати поділяються на умовно-змінні та умовно-постійні. До умовно-змінних витрат належать витрати, абсолютна величина яких зростає із збільшенням обсягу випуску продукції і зменшується із його зниженням.

До умовно-змінних витрат належать витрати на сировину та матеріали, покупні комплектуючі вироби, напівфабрикати, технологічне паливо і енергію, на оплату праці працівників, зайнятим у виробництві продукції (робіт, послуг), з відрахуванням на соціальні заходи, а також інші витрати.

Умовно-постійні витрати - це витрати, абсолютна величина яких із збільшенням (зменшенням) випуску продукції істотно, не змінюється.

До умовно-постійних належать витрати, пов'язані з обслуговуванням і управлінням виробничою діяльністю цехів, а також витрати на забезпечення господарських потреб виробництва.

Витрати на виробництво поділяються за календарними періодами на поточні та одноразові.

Поточні, тобто постійні, звичайні витрати або витрати, у яких періодичність менша ніж місяць.

Одноразові, тобто однократні витрати або витрати, які здійснюються періодично (періодичність більша ніж місяць) і спрямовуються на забезпечення процесу виробництва протягом тривалого часу [9].

Витрати, що включаються до собівартості продукції (робіт, послуг), групуються за такими елементами:

- матеріальні витрати;

- витрати на оплату праці,

- відрахування на соціальні заходи;

- амортизація основних фондів та нематеріальних активів;

- інші витрати.

Класифікація витрат за економічними елементами дає можливість знати структуру собівартості і дозволяє проводити цілеспрямовану політику покращення економіки підприємства. Але ця класифікація не дозволяє визначити важливий економічний показник - собівартість однієї одиниці продукції.

Для визначення витрат на одиницю товару використовують класифікацію за статтями витрат (калькуляційними статтями). На відміну від попередньої класифікації, калькуляція дозволяє врахувати витрати безпосередньо пов'язані з виробництвом конкретного виробу. У ці витрати входять, як матеріальні витрати, так і витрати на налагодження, обслуговування і управління виробництва цього виду виробу. Калькуляція складається за аналогічними статтями витрат, що і собівартість товарної продукції по підприємству в цілому, але в разі потреби, в окремих галузях виникає необхідність виділення окремих статей витрат . Так у консервній , плодоовочевій промисловості виділяється така стаття витрат, як “ тара і тарні матеріали “, що у свою чергу калькулюються на бочки, банки, ящики тощо.

Для забезпечення наскрізного розрахунку і планування в якості калькуляційних одиниць, як правило, використовуються фізичні одиниці виміру конкретних видів продукції, прийняті у виробничій програмі підприємства (штуки, тонни, метри, кВт-год. тощо. ).

На промислових підприємствах розробляються планові і звітні калькуляції. Перші розробляються на плановий період по плановим витратам. Другі - відображають фактичні витрати на випуск і реалізацію продукції. Порівняння планових і фактичних калькуляцій дозволяє виявити відхилення у витратах і визначити спосіб їх зниження.

В залежності від зв'язку витрат із процесом виробництва розрізняють цехову , виробничу і повну собівартість продукції.

Цехова собівартість включає суму витрат, пов’язаних із виробництвом продукції в цехах.

Виробнича собівартість включає цехову собівартість і витрати, пов’язані з управління, організацією й обслуговуванням підприємства в цілому.

Повна собівартість включає виробничу собівартість і позавиробничі витрати, пов’язані з реалізацією продукції й інші витрати, що не відносяться до виробництва продукції [23].

Класифікація витрат за економічними елементами дає можливість знати структуру собівартості і дозволяє проводити цілеспрямовану політику покращення економіки підприємства.

Загальну суму витрат за економічними елементами визначають за формулою:

(1.1)
де Сп — повна собівартість;

Вм — витрати на сировину і матеріали;

Взп — витрати на заробітну плату;

Всп — відрахування на соціальні потреби;

А — амортизація;

Він — інші операційні витрати. [10].

Але ця класифікація не дозволяє визначити важливий економічний показник - собівартість однієї одиниці продукції.

Для визначення витрат на одиницю товару використовують класифікацію за статтями витрат (калькуляційними статтями) [23].

1.2. Методи аналізу витрат підприємства на виробництво продукції
В процесі проведення аналізу необхідно:

оцінити структуру витрат;
абсолютні і відносні відхилення витрат у звітному періоді порівняно з попереднім, а для статей витрат – відхилення порівняно з плановим завданням;
відносний вплив кожного елемента (статті) на загальну зміну витрат (собівартості).

Схеми проведення аналізу за елементами і статтями витрат наведено відповідно в табл. 1.2 та табл. 1.3. [5]:

економічний витрата виробництво продукція

Таблиця 1.2 – Аналіз витрат за елементами

Елементи витрат	Попередній період		Звітний період		Відхилення (+,-)
Елементи витрат	сума, тис. грн	питома вага, %	сума, тис. грн	питома вага, %	сума, тис. грн, (гр. 3 - - гр. 1)	питома вага (гр. 4 - - гр. 2)
А	1	2	3	4	5	6

Елементи витрат— це однорідні за своїм економічним змістом витрати. До них відносять сировину і матеріали, паливо, енергію, заробітну плату, амортизацію, відрахування на соціальне страхування та ін.

Планування витрат за економічними елементами дає змогу пов’язати їх з іншими розділами плану: планом матеріально-технічного постачання, фондом заробітної плати, планом зростання ефективності виробництва, балансом надходжень і витрат тощо.

Аналіз витрат за економічними елементами уможливлює, у свою чергу, вивчення їхнього складу, питомої ваги кожного елемента, частку живої і уречевленої праці в загальних витратах на виробництво. Порівнювання фактичної структури витрат за кілька періодів виявляє динаміку і напрямок зміни окремих елементів, матеріаломісткості, фондомісткості, енергоємності, трудомісткості, собівартос ті продукції і вплив технічного прогресу на структуру витрат [2].

Таблиця 1.3 – Аналіз витрат за калькуляційними статтями

Калькулювання - це термін, який нині практично завжди вживається поряд з виробничими затратами, бухгалтерським обліком затрат на виробництво (управлінським обліком).

Під калькуляцією слід розуміти документ, в якому зібрані у певній логічній послідовності витрати на виробництво (виготовлення) чи збут тієї чи іншої продукції (робіт або послуг). Здебільшого цей документ має вигляд спеціальної таблиці, що має назву калькуляційного листа.

Калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) умовно можна поділити на три етапи. На першому етапі вираховується собівартість всієї випущеної продукції в цілому, на другому - фактична собівартість по кожному виду продукції, на третьому - собівартість одиниці продукції, виконаної роботи або наданої послуги [14].

Аналіз витрат на одну гривню товарної продукції. Використання цього показника зумовлене: по-перше, тим, що він усуває неоднакові підходи до старої та нової продукції й уможливлює встановлення єдиного завдання для зниження собівартості, яке охоплює як порівнянну, так і непорівнянну продукцію; по-друге, він забезпечує зв’язок собівартості з плановим прибутком, утворюючи з ним органічну єдність; по-третє, він дає змогу простежити динаміку зниження собівартості за кілька років.

Витрати на одну гривню продукції визначаються як відношення планових чи фактичних витрат на виготовлення продукції до її вартості в оптових цінах підприємства [2].

1.3. Аналіз взаємозв’язку витрат, обсягу діяльності та прибутку
Основною метою ВОП-аналізу є встановлення змін, які відбудуться з прибутком, якщо зміняться певний рівень продуктивності чи обсягів виробництва. Ця інформація має суттєве значення, оскільки найбільш суттєвою змінною величиною, яка впливає на дохід (виручку) є обсяг виробництва.

У процесі такого аналізу постійно відслідковується і вивчається залежність між зміною обсягів виробництва і доходами від реалізації, витратами та чистим прибутком. Аналіз ґрунтується на встановленні короткострокової залежності між обсягом виробництва і виручкою, витратами та прибутком. При цьому невизначеною величиною на цьому інтервалі є обсяг реалізації.

Економісти вивели теоретичну залежність між доходом від реалізації, витратами та прибутком, з одного боку, та обсягом виробництва - з іншого. Вона описана як економічна модель. Крива доходу є нелінійною функцією, що означає, що підприємство може мати більше випущеної продукції тільки при зменшенні ціни: крива доходу підніметься вгору, а потім піде вниз, оскільки ефект зниження ціни почне перевищувати ефект від збільшення обсягу реалізації.

Методика викладання теми в літературі подається по-різному. Так, К. Друрі, розкривши навчальні цілі теми і сформулювавши мету ВОП-аналізу як визначення того, що відбудеться з величиною прибутку при зміні рівня чи обсягу діяльності, ілюструє спочатку сутність графічного методу дослідження. При чому автор спочатку розглядає економічну, а потім бухгалтерську модель "В-О-П". Вважаємо такий підхід цілком коректним, оскільки у цьому і проявляється реалізація міжпредметних зв'язків. Ви на другому курсі у базових економічних дисциплінах будували графіки, які при вивченні теми 8 "Управлінського обліку" необхідні для розуміння того, чому в економічній моделі є дві точки беззбитковості, а у бухгалтерській лише одна. Важливим є концентрація уваги студентів на розумінні того, що існує прийнятний діапазон і всі розрахунки будуть коректними тільки для нього; що в довгостроковому плані лінія постійних витрат має ступінчатий, а не прямий вигляд (за рахунок прирощення величини постійних витрат).

Більшість авторів ілюструють методики на конкретних цифрових прикладах, деколи із взаємопов'язаним матеріалом.

Аналіз взаємозв'язку "Витрати - Обсяг - Прибуток" - це метод системного дослідження взаємозв'язку витрат, обсягу діяльності та прибутку підприємства з метою одержання відповіді на такі питання:

- який обсяг діяльності забезпечить відшкодування всіх витрат (одержання очікуваного розміру прибутку);

- при якій ціні доходи покриють витрати (забезпечують отримання прибутку);

- як вплине на прибуток зміна ціни реалізації;

- яким повинен бути додатковий обсяг реалізації, якщо планується збільшити постійні витрати;

- як вплине на прибуток одночасне зменшення ціни і збільшення обсягу реалізації;

- яка структура витрат є найоптимальнішою [15].

Розрізняють дві групи методів аналізу:

1. Математичні: метод рівняння, маржинальний метод.

2. Графічні: графік беззбитковості, взаємозв'язку "В-О-П", маржинального доходу.

Важливим елементом ВОП-аналізу є аналіз беззбитковості, що грунтується на групуванні витрат на змінні та постійні, а також обчисленні точки беззбитковості - критичного обсягу діяльності.

Точка беззбитковості - це такий обсяг діяльності при якому одержані доходи покривають понесені витрати; прибуток дорівнює нулю; маржинальний дохід дорівнює постійним витратам.

Точка перетину лінії загальних витрат на лінії доходу від реалізації є точка беззбитковості (див. рис. 1.1). [20]

Рис. 1.1 Графік беззбитковості
Графік взаємозв’язку “прибуток-обсяг” ілюструє залежність прибутку від обсягу реалізації в натуральних або грошових одиницях. При відсутності доходу є збитки, що дорівнюють постійним витратам. (див. рис. 1.2) [15].

Рис. 1.2 Графік взаємозв’язку “прибуток-обсяг”
На відміну від графіка беззбитковості, на графіку маржинального доходу спочатку проводиться лінія змінних витрат, до якої потім додаються постійні витрати [15]. Це забезпечує можливість ілюстрації величини маржинального доходу від реалізації та змінних витрат (див. рис. 1.3).

Рис. 1.3 Графік маржинального доходу
Застосовуючи аналіз “витрати-обсяг-прибуток” слід враховувати припущення, покладені в його основу:

- аналіз припускає, що головним фактором витрат є обсяг діяльності (обсяг реалізації), а решта факторів (ціна, технологія тощо) не змінюються протягом періоду, що аналізується;

- аналіз може бути застосований в умовах виробництва одного продукту або постійного співвідношення декількох продуктів у комбінації їх продажу. Тому, якщо мають місце зміни в комбінації продажу, слід внести відповідні корективи в результати первинних розрахунків;

- аналіз базується на методі калькулювання змінних витрат. В умовах використання методу калькулювання повних витрат такий аналіз може бути застосований тільки за умови, що обсяг виробництва дорівнює обсягу реалізації;

- слід пам’ятати, що лінійний зв’язок між змінними витратами на одиницю, ціною та обсягом діяльності, а також незмінність величини постійних витрат зберігаються тільки в умовах релевантного діапазону діяльності підприємства. Застосування аналізу щодо діяльності за межами цього діапазону може призвести до хибних результатів;

- оскільки в основі аналізу лежить розподіл витрат на змінні та постійні, то точність аналізу залежить від того, чи правильно визначена функція витрат;

Наведені припущення певною мірою обмежують можливості аналізу “витрати-обсяг-прибуток”. Проте обмежене застосування такого аналізу дозволяє отримати необхідну інформацію для планування, ціноутворення та прийняття поточних рішень.

1 2 3

скачати

© Усі права захищені
написати до нас