Ім'я файлу: ВЕРТИК.docx
Розширення: docx
Розмір: 21кб.
Дата: 06.11.2020
скачати
Пов'язані файли:
Герт ЕКОЛОГІЯ.docx
doc_2020-05-16_19-37-04.archivetempПояснювальна записка.docx
Мальований П.С..docx
1 (4).docx
1 (9).docx
1 (7).docx
В16.docx
4.doc


4.5. Організація рельєфу.

Вертикальне планування території

Серед всіх природних умов рельєфу являється найбільш характерною та визначаючою стан поверхні міських територій. Він являється фактором, що впливає на планування, забудову та благоустрій міст, на економ омічний аспект будівництва.

Вертикальне планування являє собою перетворення, зміну та пристосування природного рельєфу до вимог будівництва, планування, забудови і благоустрою території. Здійснюється вертикальне планування шляхом переміщення земляних мас на основі спеціально складених проектів.

Матеріали вертикального планування слугують вихідними даними по рельєфу при проектуванні міських вулиць, споруд, підземних комунікацій та інших споруд території міста.

Основними методами вертикального планування являються:

  • Метод проектних профілів;

  • Метод проектних (червоних) горизонталей;

  • Графоаналітичні методи.

В даному дипломному проектуванні для здійснення вертикального планування застосовано метод проектних (червоних) горизонталей, що полягає в зображенні рельєфу, що проектується, в нових так званих червоних горизонталях.

При проектуванні створюються задані форми рельєфу з допустимими уклонами.

Завданнями вертикального планування житлового кварталу чи мікрорайону являються:

  • Організація рельєфу і створення майданчиків, зручних для розміщення споруд та будівель з врахуванням їх конфігурації, призначення і композиційного рішення.

  • Забезпечення внутрішньо квартальним проїздам, пішохідним проходам, майданчикам повздовжніх і поперечних уклонів для зручного і безпечного руху транспорту і пішоходів.

  • Забезпечення швидкого та зручного відводу поверхневих вод з території кварталу чи мікрорайону по найкоротшим напрямкам.

  • Доцільне розміщення на території кварталу мас грунту, утворених при вертикальному плануванні, а також грунту, що лишається після побудови споруд, підземних комунікацій та проїздів.

Вихідними матеріалами при проектуванні вертикального планування слугував опорний план планування житлових кварталів з нанесеними на ньому чорними горизонталями з кроком 1 м. Враховуючи те, що основною вимогою вертикального планування є всемірне збереження природного рельєфу при його відповідності вимогам забудови і планування території, намагання якомога зменшити земляні роботи а також те, що нові будинки та проїзди запроектовані на намивних пісках, що не є економічно вигідним, вертикальне планування дасть змогу це виправити, для нормативного і зручного будівництва.

Додаткові вимоги до вертикального планування територій зелених насаджень. При виконанні проектів забезпечують видалення атмосферних дощових і талих вод і створення нормальних умов для будівництва підземних паркінгів, паркових доріжок, алей з необхідними ухилами. Але необхідно дотримуватись умови максимального гумусового шару грунту, виключення можливості розмиву при тому, що поверхневий стік має забезпечуватись з території великої площі, де майже завжди відсутні дощові каналізації, можливо присутні лише дренажні системи.

Дощова каналізація

В практиці містобудівництва відомі три способи відводу поверхневих вод:

  1. Відкрита система, при якій водовідвід здійснюється за допомогою лотків, кюветів, канав та каналів;

  2. Закрита система, що являє підземну мережу труб. По якій води транспортуються і скидаються у водоприймальні колодязі. Для прийому поверхневих вод слугують спеціальні водоприймальні колодязі; стік води до колодязів відбувається по поверхні території і по лоткам міських вулиць;

  3. Змішана система, що включає елементи відкритої і закритої системи(найчастіше використовується в міських умовах).

Саме змішана система застосована для відводу поверхневих вод з території мікрорайону. В умовах нового проектування майже всі вулиці ВДМ мають водоприймальні колодязі, що гарантують стік поверхневих вод до головного колектора при умові їх транспортування по території із сприятливими уклонами до колекторів.

Прокладка дощових колекторів ведеться по запроектованій вулично-дорожній мережі та внутрішньо квартальним проїздам. Вихідними даними для проектування дощової каналізації являється схема вертикального планування мікрорайону. В межах виявлених басейнів стоку, відокремлених водо розділами, передбачаються самостійні системи, встановлюють місця випусків, траси головних колекторів, розробляється місця випусків, траси головних колекторів, розробляється ієрархічна побудова систем та поділяються мережі на розрахункові ділянки. Верхів’я колекторів заходять на відстані 100

150 м від водо розділу.

При трасуванні колекторів доводиться довжину мережі, уклони та заглиблення труб, але на виконання фрагменту дощової каналізації це впливає меншим чином.

Для кожної ділянки колектора відповідно рельєфу визначаються їх часткові басейни стоку з використанням схеми вертикального планування території. Повна площа басейну стоку на розрахункових ділянках складається з суми усіх часткових площ, які підраховуються безпосереднім вимірюванням на плані.

Для розрахунку об’ємів стоку поверхневих вод визначаються параметри розрахункового дощу(інтенсивність, тривалість, періодичність). Об’єми розраховуються за формулою розрахункових витрат поверхневих вод .

Q = (Zmid *Aˆ(1,2)*F) /(T^(1,2n-0.1))

Періодичність розрахункового дощу виражається періодом одноразового перевищення розрахункової інтенсивності Р, що являє собою проміжок часу, за який не частіше 1 разу може спостерігатись дощ тієї ж інтенсивності, тривалості, що перевищує розрахункову. Для кожної місцевості витрати дощових вод не однакові і визначаються на основі встановленої за картами ізоліній інтенсивності 20-хвилинного дощу, л\с на 1 га при Р=1 рік.

Розрахункова тривалість дощу визначається для перерізу кожної ділянки колектора за методом граничної інтенсивності.

Однією із складових формули витрат поверхневих вод є коефіцієнт Zmid, який враховує, що не вся вода потрапляє в дощову мережу, що залежить від коефіцієнта Zc, який є різним для різних поверхонь.

Послідовність попередньго розрахунку дощового колектора наступна:

  • згідно району по карті визначається параметр q20;

  • залежно від умов прокладання колектору встановлюється значення періоду одноразового перевищення Р;

  • визначаються параметри розрахункового дощу (n, m, γ)

  • розраховується коефіцієнт Zmid

  • визначається кліматичний параметр А і будується графік залежності q20 від Т.

Повздовжній профіль встановлює висотні відмітки лотків та шелеги труб колектора, умови примикання приток та випусків.

Найменша глибина закладання лотків приймається для труб D < 500 мм береться на 0,3 м., для труб більшого діаметру на 0,5 м нижче від глибини промерзання грунту, але за умови міцності не менше ніж 0,7 м до верху труби. Велике ж заглиблення потребує складних споруд на каналізаційній мережі. Оптимальним являється заглиблення колектора на 2,5 – 4 м.
скачати

© Усі права захищені
написати до нас