4.5. Організація рельєфу.

Вертикальне планування території

Серед всіх природних умов рельєфу являється найбільш характерною та визначаючою стан поверхні міських територій. Він являється фактором, що впливає на планування, забудову та благоустрій міст, на економ омічний аспект будівництва.

Вертикальне планування являє собою перетворення, зміну та пристосування природного рельєфу до вимог будівництва, планування, забудови і благоустрою території. Здійснюється вертикальне планування шляхом переміщення земляних мас на основі спеціально складених проектів.

Матеріали вертикального планування слугують вихідними даними по рельєфу при проектуванні міських вулиць, споруд, підземних комунікацій та інших споруд території міста.

Основними методами вертикального планування являються:

• 
  Метод проектних профілів;
  
• 
  Метод проектних (червоних) горизонталей;
  
• 
  Графоаналітичні методи.
  

В даному дипломному проектуванні для здійснення вертикального планування застосовано метод проектних (червоних) горизонталей, що полягає в зображенні рельєфу, що проектується, в нових так званих червоних горизонталях.

При проектуванні створюються задані форми рельєфу з допустимими уклонами.

Завданнями вертикального планування житлового кварталу чи мікрорайону являються:

• 
  Організація рельєфу і створення майданчиків, зручних для розміщення споруд та будівель з врахуванням їх конфігурації, призначення і композиційного рішення.
  
• 
  Забезпечення внутрішньо квартальним проїздам, пішохідним проходам, майданчикам повздовжніх і поперечних уклонів для зручного і безпечного руху транспорту і пішоходів.
  
• 
  Забезпечення швидкого та зручного відводу поверхневих вод з території кварталу чи мікрорайону по найкоротшим напрямкам.
  
• 
  Доцільне розміщення на території кварталу мас грунту, утворених при вертикальному плануванні, а також грунту, що лишається після побудови споруд, підземних комунікацій та проїздів.
  

Вихідними матеріалами при проектуванні вертикального планування слугував опорний план планування житлових кварталів з нанесеними на ньому чорними горизонталями з кроком 1 м. Враховуючи те, що основною вимогою вертикального планування є всемірне збереження природного рельєфу при його відповідності вимогам забудови і планування території, намагання якомога зменшити земляні роботи а також те, що нові будинки та проїзди запроектовані на намивних пісках, що не є економічно вигідним, вертикальне планування дасть змогу це виправити, для нормативного і зручного будівництва.

Додаткові вимоги до вертикального планування територій зелених насаджень. При виконанні проектів забезпечують видалення атмосферних дощових і талих вод і створення нормальних умов для будівництва підземних паркінгів, паркових доріжок, алей з необхідними ухилами. Але необхідно дотримуватись умови максимального гумусового шару грунту, виключення можливості розмиву при тому, що поверхневий стік має забезпечуватись з території великої площі, де майже завжди відсутні дощові каналізації, можливо присутні лише дренажні системи.

Дощова каналізація

В практиці містобудівництва відомі три способи відводу поверхневих вод:

1. 
   Відкрита система, при якій водовідвід здійснюється за допомогою лотків, кюветів, канав та каналів;
   
2. 
   Закрита система, що являє підземну мережу труб. По якій води транспортуються і скидаються у водоприймальні колодязі. Для прийому поверхневих вод слугують спеціальні водоприймальні колодязі; стік води до колодязів відбувається по поверхні території і по лоткам міських вулиць;
   
3. 
   Змішана система, що включає елементи відкритої і закритої системи(найчастіше використовується в міських умовах).
   

Саме змішана система застосована для відводу поверхневих вод з території мікрорайону. В умовах нового проектування майже всі вулиці ВДМ мають водоприймальні колодязі, що гарантують стік поверхневих вод до головного колектора при умові їх транспортування по території із сприятливими уклонами до колекторів.

Прокладка дощових колекторів ведеться по запроектованій вулично-дорожній мережі та внутрішньо квартальним проїздам. Вихідними даними для проектування дощової каналізації являється схема вертикального планування мікрорайону. В межах виявлених басейнів стоку, відокремлених водо розділами, передбачаються самостійні системи, встановлюють місця випусків, траси головних колекторів, розробляється місця випусків, траси головних колекторів, розробляється ієрархічна побудова систем та поділяються мережі на розрахункові ділянки. Верхів’я колекторів заходять на відстані 100

• 
  згідно району по карті визначається параметр q₂₀;
  
• 
  залежно від умов прокладання колектору встановлюється значення періоду одноразового перевищення Р;
  
• 
  визначаються параметри розрахункового дощу (n, m, γ)
  
• 
  розраховується коефіцієнт Zmid
  
• 
  визначається кліматичний параметр А і будується графік залежності q₂₀ від Т.