Ім'я файлу: 1 (9).docx
Розширення: docx
Розмір: 145кб.
Дата: 28.10.2020
скачати
Пов'язані файли:
Герт ЕКОЛОГІЯ.docx
doc_2020-05-16_19-37-04.archivetempПояснювальна записка.docx
Мальований П.С..docx
1 (4).docx
1 (7).docx
В16.docx
ВЕРТИК.docx
4.doc

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ БУДІВНИЦТВА

І АРХІТЕКТУРИ

Відокремлений структурний підрозділ

«Інститут інноваційної освіти

Київського національного університету будівництва і архітектури»
КОНТРОЛЬНА РОБОТА

з предмету:

«Міська екологія»

Виконав студент: Суботовський Р.В.

Номер групи: МБ-19-2(М)

Перевірив: викл. Вітвицька Ю.С.

Київ - 2020

Зміст

Вступ

1. Проблеми класифікації та використання «зелених конструкцій» в екологізації сучасних міст

2. Впровадження «зелених конструкцій» в Україні

Список літератури
Вступ
Актуальність теми. За даними ООН уже сьогодні 50 % населення планети живе на густонаселених урбанізованих територіях, на які припадає 75 % глобального енергоспоживання та 80 % викидів парникових газів. Техногенна небезпека урбоценозів пов’язана з перевитратами біоємності та високим екологічним відбитком, основним показником якого є двоокис вуглецю. Виснаження природних ресурсів і вплив кліматичних змін призводять до нестабільності і підвищення екологічної небезпеки урбоценозів, загострення економічних і соціальних ризиків. Тому сучасні урбоценози розглядаються як потенціал для створення низьковуглецевих, енергоефективних стійких систем для пом’якшення наслідків зміни клімату. Більшість європейських країн здійснюють перехід до «зеленої економіки», яка передбачає зменшення викидів парникових газів і відмову від викопного палива за рахунок використання вторинних і відновлюваних джерел енергії.

Пошук наукових засад оптимальних форм управління екологічною безпекою урбоценозів є першочерговим завданням на шляху до їхнього стійкого розвитку. Однією з таких форм є впровадження екологічних енергоефективних технологій у техносферу, зокрема у будівництво. Регресивна тенденція урбоценозів пов’язана з ущільненням забудови та знищенням зелених територій, що значно зменшує рекреаційні зони, збіднює біорізноманіття, погіршує екологічний стан міст та здоров’я населення.

  1. Проблеми класифікації та використання «зелених конструкцій» в екологізації сучасних міст


Екологізація міст відбувається за двома напрямками: інженерно-технічним (розробка та використання різних технологій та матеріалів для підвищення енергоефективності будівель) та архітектурно-ландшафтним (використання

«зелених конструкцій» як геопластичних елементів). Обов’язково потрібно сказати, що немає чіткої класифікації типів «зелених конструкцій». Наприклад, в основі класифікації «вертикального озеленення» Хуснутдінової А.І. [1] покладені дві ознаки: за прийомом покриття фасаду (суцільне, часткове) та за принципом підбору композиційних поєднань (функціональний, екологічний, декоративний).

У класифікації Салагаєва А.В. [2] основною ознакою є технологія вирощування рослин за шістьма типами гідропонних систем: глибоководна культура (Deep Water Culture - DWC), періодичне затоплення (Ebb/ Flow), крапельний полив (реверсивний / нереверсивний) - Drip System (recovery/ non- recovery), живильний шар (Nutrient Film Technique - NFT), аеропоніка (Aeroponic), гнотова (Wick). Автор підкреслює, що є багато різних модифікацій, але всі гідропонні методи – різновид або комбінація цих шести типів. Не робить різниці в термінології засновник нового напрямку технології фітостін П. Бланк [3].

На наш погляд, обидві класифікації не враховують головної відмінності

«вертикального озеленення» і фітостін. Ця відмінність – у висадці рослин. Класичне «вертикальне озеленення» є прифасадним. Коріння рослин знаходяться в горизонтальної ділянці ґрунту близько фасаду будівлі, а їхні стебла в’ються фасадом. У фітостіну рослини висаджуються повністю у спеціальні пристосування з гідропонним розчином. Наше розуміння вертикального озеленення збігається з його класичним визначенням у роботах Горохова В.О. [4,5] та Теодоронського В.С. [6].

Бахарев В.В. [7] при розгляді сучасних систем міського озеленення окремо
виділяє фітостіни та «вертикальне озеленення» фасадів будівель. Автор вказує, що в другому випадку переважно використовуються ліани. На наш погляд, в статті не вказується основна відмінність двох видів озеленення, а ліани можна використовувати як для фітостін, так і для «вертикального озеленення».

Термін «фасадне озеленення» став широко використовуватися в зв'язку з появою «зелених фасадних блоків» П. Бланка у 1994 р. Ця система озеленення відрізняється від класичного «вертикального озеленення» тим, що передбачає використання спеціальних фасадних конструкцій - модулів. У зв’язку з тим, що фасадне озеленення буває зовнішнім та внутрішнім, виникла плутанина в термінах «фасадне озеленення», «фітостіна», «фітомодуль», «фітокартина». Всі ці терміни передбачають створення фітостіни («зеленій стіни») на основі живих рослин з використанням спеціальних технічних конструкцій, у які висаджуються живі рослини. Тобто рослини висаджуються в самі конструкції на фітостіні. Тому ми пропонуємо розрізняти класичне «вертикальне озеленення» та фітостіни, які можуть бути зовнішніми або внутрішніми.

Для більш детального пояснення нашого підходу до термінології «зелених конструкцій», нами розроблена схема екологізації сучасних міст (рис 1.1). Такі

«зелені конструкції» як «зелені покрівлі» теж розглядаються по-різному. Деякі автори [8] озеленення подіумів, стилобатів, покрівель гаражів виділяють в окремий архітектурно-ландшафтний напрямок. На нашу думку, його можна віднести до «покрівельного озеленення», оскільки «зелені покрівлі» можуть розміщуватися на будь-яких заглиблених і висотних штучних конструкціях подіумів, стилобатів, покрівель гаражів та в основі їх озеленення лежить однакова технічна система: єдиний шар гідроізоляції, дренажу та набір додаткових шарів, у тому числі живий рослинний шар. За тип самим принципом до «зелених покрівель» ми додаємо озеленення терас. У цьому випадку ми маємо на увазі таку саму технологію озеленення, яка використовується для покрівель: єдиний шар гідроізоляції, єдина дренажна система [9, 10].




Рисунок 1.1 – Схема екологізації сучасних міст
Рослини можуть висаджуватися в насипний ґрунт або змішано: частково в насипний ґрунт, а частково в контейнери (рис.1.1). Окремими типами «зелених конструкцій» ми виділяємо екопарковки та озеленення схилів. У літературі ці геопластичні елементи озеленення не класифікують, а просто розглядають окремо. На нашу думку, ці типи озеленення відносяться до «зелених конструкцій», оскільки вони поєднують в себе архітектурно-будівельні елементи з живими рослинами. На нашу думку, вони можуть вважатися сучасним архітектурно-ландшафтним напрямком у системі екологізації міст (рис.1.1).

Деякі автори [8] окремим типом озеленення сучасних міст виділяють системи мобільного озеленення – це озеленення міста, району або конкретної місцевості, яке реалізується за рахунок конструктивних елементів. Наприклад, екококони на території Бостона, або величезні штучні дерева в Сінгапурі. Цей вид озеленення ми не долучали до класифікації, оскільки він не відповідає поняттю

«зелені конструкції», тому що не несе поєднань будівельних конструкцій і живих рослин. Даний тип озеленення є штучним і може використовуватися в поєднанні з іншими геопластичними формами в «зеленому будівництві» міст.



  1. Впровадження «зелених конструкцій» в Україні


В Україні ландшафтно-рекреаційне планування територій населених пунктів регулюється ДБН Б. 2.2-12: 2018 [127], у якому вже з’явилися інноваційні засоби збільшення площі озеленення територій: вертикальні сади і парки (килимові та модульні), мобільні системи озеленення (пересувні форми), зелені екрани та стіни, сади безперервного цвітіння.(зараз ведеться робота над другою редакцією), а також Державними санітарними правилами планування та забудови населених пунктів [1]. Відповідно до прийнятої класифікації, зелені насадження за функціональною ознакою поділяються на три основні групи:

а) озеленені території загального користування: парки культури і відпочинку, парки відпочинку, сквери та бульвари, спеціалізовані парки (ботанічні сади, зоопарк, Музей народної архітектури і побуту, НК «Експоцентр України», гольф-парк)

б) озеленені території обмеженого користування – на дворових житлових територіях, ділянках землекористування дитячих установ, шкіл, вузів, наукових і лікувальних установ, підприємств і організацій;

в) озеленені території спеціального призначення – санітарно-захисні зони промислових підприємств, водоохоронні, меліоративні та лісозахисні смуги, оранжерейні господарства та розплідники, коридори інженерних мереж, озеленені частини вулиць, доріг і кладовищ.

Рівень забезпеченості зеленими насадженнями загального користування досить високий – 20,0 м2 /люд. Для порівняння, рівень забезпеченості зеленими насадженнями загального користування провідних столиць Європи становить: Санкт-Петербург - 18,2 м2/люд., Москва - 14,2 м2/люд., Лондон - 12,0 м2/люд., Берлін - 10, 0 м2/люд., Рим - 9,0 м2/люд.

Високі показники озеленення міста підтримуються за рахунок давно сформованої території загального користування. Однак за даними «вибіркового показника діяльності КП «Київзеленбуд» з благоустрою за 2000-2015 рр.», через недостатнє фінансування «Програми розвитку зеленої зони м. Києва», вона була зірвана та знову продовжена до 2020 р. З 2012 р. не провадиться висадка нових лісових культур на територіях загального користування. Наслідком є недостатня доглянутість зони, її старіння і вимирання.

Території обмеженого використання і спеціального призначення знаходяться в більш гіршому стані. Це викликано комплексом причин економічного, політичного і соціального характеру. Із занепадом виробництва, закриттям заводів і підприємств, зелені насадження територій спеціального призначення залишилися без догляду, що призвело до їх занедбаності, вимирання, пошкодження шкідниками, заміні рудеральними рослинністю, що негативно позначається не тільки на обличчі міста в цілому, але і на здоров'я населення, так як більшість бур'янів викликають алергічні реакції.

Території обмеженого використання також недостатньо озеленені. Це пов'язано з ущільненням забудови, розширенню зон автомобільного транспорту, що призводить до нестачі вільної землі в центрі міста.

Зараз дії КП спрямовані на підтримку й реконструкцію вже існуючого зеленого фонду. В основному ведуться роботи щодо висадки окремий квіткових і деревних композицій на території міста.

Отже, альтернативні напрямки озеленення в даних зонах мають перспективність розвитку.

Стандарти по «зеленому» будівництву в Україні носять добровільний характер застосування [1]. Багато в чому діяльність Української Ради за

«зеленим будівництвом» сприяє впровадженню його стандартів і принципів в Україні. Пріоритетні напрямки його роботи є:

• впровадження міжнародних стандартів «зеленого» будівництва в Україні;

• проведення сертифікації об'єктів нерухомості на відповідність стандартам

«зеленого» будівництва;

• організація конференцій, семінарів та «круглих столів» за тематикою

«зеленого» будівництва для фахівців будівельної та енергетичної галузі, екологів і юристів;

• популяризація ідей «зеленого» будівництва.

Але сьогодні відсутні нормативні документи впровадження «зелених конструкцій» у «зелене будівництво» України. Отже, всі ландшафтно-проектні фірми, що займаються сьогодні на ринку України «покрівельним озелененням», не мають уявлення про правильність проектування «зелених конструкцій», що призводить до грубого порушення технології, техніки безпеки, зниження термінів експлуатації об'єктів. Винятком можуть бути міжнародні фірми (наприклад, ZinCo, FlorDepot), що працюють на українському ринку за європейськими стандартами і технологіями.

Тема експлуатованих дахів актуальна насамперед для великих міст, де висока вартість квадратного метра землі і велика щільність забудови. В елітних будинках дахи часто використовують під оранжереї, зимові сади, оглядові майданчики, тенісні корти. Інфраструктурні об'єкти на даху багатоквартирного житлового будинку (наприклад, басейн або тенісний корт) підвищують вартість квартир на 8-10%. Облаштований пентхаус стає додатковим джерелом доходів для власників комерційної нерухомості.

До 2000 р. в Україні практично не було прикладів впровадження «зелених конструкцій». Окремі приватні «зелені покрівлі» почали з’являтися з 2005 р. За останні п’ять років спостерігається бурхливий розвиток «зеленого будівництва» з використанням «зелених конструкцій». Останні проекти охоплюють не тільки приватний сектор будівництва. «Зелені конструкції» стали з'являтися на торгових центрах та офісах, університетах та бібліотеках (наприклад, Український Католицький університет у Львові), а також на житлових комплексах [130].

Існуючі зелені покрівлі на житлових будинках у даний час затверджуються в Україні як експериментальне житло. Сюди можна віднести «зелену покрівлю» в Києві на житловому будинку Royal Tower (2016 р.) і Skyline. Унікальність покрівлі на Royal Tower в тому, що вона є інтенсивною і розташована на 32 поверсі. На покрівлі висаджені великомірні деревні рослини до 6 м заввишки. У Skyline терасовий принцип озеленення. За останні роки особливо популярне покрівельне озеленення офісних будівель. Простір покрівлі використовується як рекреаційна зона для мешканців і гостей будинку, а також здається в оренду для проведення різних заходів. Власники деяких офісних будинків, наприклад, на проспекті Лобановського, де розташована «зелена покрівля» фірми «ZinCo», використовують її в комерційних цілях – для здачі в оренду з метою проведення різних заходів.

Серед «зелених конструкцій» на бізнес-центрах відома інтенсивна «зелена покрівля» на вулиці Смоленській. У 2013 році в Києві активно обговорювався проект створення міні-агрогосподарств на дахах багатоповерхових будинків, проте він так і не отримав розвитку [13]. Однак, ідея є перспективною, особливо якщо врахувати, що в Києві понад 200 гектарів плоских дахів, які можуть бути використані як площі під невеликі тепличні господарства. Крім того, всі дахи встелені, як правило, чорним покриттям, що додатково утримує сонячну теплоту, яка може використовуватися для тепличного господарства.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. Хаснутдинова А.И. Технология вертикального озеленения / А.И. Хаснутдинова, О.П. Александрова, А.Н. Новик // Строительство уникальных зданий и сооружений – 12(51), 2016. – С.20-32.

2. Салагаев А.В. Эволюция вертикального озеленения // Архитектон: известия вузов, № 38. – УрГАХУ, 2012. – С. 452-457.

3. Вертикальные сади Патрика Бланка. – [Электронний ресурс]. – Режим доступу: https://econet.ru/articles/64106-vertikalnye-sady-patrika-blanka.

– Дата доступу: 24.09.2017.

4. Горохов В.А. Городское зелёное строительство: Учеб. пособие для вузов. – Москва: Стройиздат, 1991. – 416 с.

5. Горохов В.А. Инженерное благоустройство городских территорий: учеб. пособие для вузов/ В.А. Горохов, Л.Б. Лунц, О.С. Расторгуев; Под общ. ред. Д.С. Самойлова. – 3-е изд., перераб. и доп. – Москва: Стройиздат, 1985. – 389 с.

6. Теодоронский В.С. Строительство и эксплуатация объектов ландшафтной архитектуры: учебник для студ. высш. учеб. заведений / В. С. Теодоронский, Е. Д. Сабо, В. А. Фролова; под ред. В. С. Теодоронского. – 3-е изд., стер. – Москва: Издательский центр, 2008. - 352 с.

7. Бахарев В.В. Вертикальное озеленение: перспективы использования традиционных и инновационных технологий в условиях городской агломерации // Белгородская городская агломерация как субъект опережающего развития: сборник материалов научно-практической конференции (г. Белгород, 26-27 февраля 2014 г.). Т. 1. – Белгород: КОНСТАНТА, 2014. – С. 69-79.

8. Алаева Н.А. Основные направления экологизации зданий. - [Электронний ресурс]. – Режим доступу: http://edu.secna.ru/publication/5/release/108/. – Дата доступу: 25.09.2017

9. Ткаченко Т. М. Проблеми класифікації та використання «зелених конструкцій» в екологізації сучасних міст // Екологічні науки: науково- практичний журнал. - № 1(20). – Т.2. – К.: ДЕА, 2018. – С. 21-24.
скачати

© Усі права захищені
написати до нас