Ім'я файлу: опт торг.docx
Розширення: docx
Розмір: 175кб.
Дата: 11.06.2020
скачати
Пов'язані файли:
_Обг_та_експ.docx
Розширення: docx
Розмір: 175кб.
Дата: 11.06.2020
скачати
Пов'язані файли:
_Обг_та_експ.docx
3 Варіант
1. Сучасні тенденції розвитку оптової торгівлі та основні відмінності категорії оптового товарного ринку.
2. На прикладі реального об’єкту навести розрахунок загального попиту на товари виробничо-технічного призначення за допомоги коефіцієнта еластичності
3. Визначити пріоритетні напрями розвитку підгалузі оптової торгівлі на найближчу перспективу.
4. Тестові завдання.
1. Сучасні тенденції розвитку оптової торгівлі та основні відмінності категорії оптового товарного ринку.
Нині можна по праву назвати століттям -розподілу, оскільки працівників, зайнятих у сфері транспортування і розподілу товарів і послуг більше, ніж в якій-небудь іншій сфері економіки Європи та Сполучених Штатів Америки . Ще 30 років тому фахівці з маркетингу передбачали, що значення оптового розподілу буде підвищуватися в міру вдосконалення системи споживчого ринку.
Зміна ролі дистриб'ютора призвело до змін в ухваленій системи товарообігу і змусило виробників, підприємства роздрібної торгівлі та інші категорії споживачів визнати правомірність існування галузі оптового розподілу. Деякий час серед фахівців ще велися суперечки про те, хто більш ефективно і при найменших витратах може здійснювати обіг товарів і послуг на ринку. З тих пір положення змінилося. Час довів, що незалежні оптові фірми представляють високо ефективні економічні структури, здатні успішно здійснювати розподіл різноманітних і конкуруючих між собою товарів і послуг. В ефективне здійснення функцій розподілу полягає головна причина процвітання великих дистриб'юторів в наші дні.
Галузь оптового розподілу витримала випробування часом і надійно функціонує завдяки своїй ролі посередника в реалізації товарів, виробляються підприємствами промисловості, сільського господарства і переробних галузей. Кожному виробнику неможливо мати власну мережа постачальницьких і ринкових організацій, оскільки тоді для покриття витрат по реалізації треба значно підвищити вартість продукції.
Дистриб'ютори своїм знанням потреб регіональних ринків довели, що можуть успішно виконувати постачальницькі функції прийнятними для споживача цінами.
Сьогодні галузь оптового розподілу продовжує свій розвиток. Все більше число оптових фірм використовує в своїй діяльності нові методи і технології, настільки успішно застосовуються в промисловості. Це дозволяє оптимізувати всі виробничі і фінансові операції, сприяє зниженню цін і поліпшення обслуговування споживачів. Багато дистриб'ютори в даний час оснащені передовими операційними системами обліку товарів, що працюють у режимі реального часу, автоматизованими системами оформлення рахунків і замовлень. Сучасні технології проникають у сферу складського господарства, де успішно використовується комп'ютерна та інша техніка. Дослідження, проведені Національною асоціацією дистриб'юторів, незаперечно свідчать про зростання цієї тенденції.
Як уже говорилося, сьогодні значення галузі оптового розподілу не викликає жодних сумнівів. Сутність цієї сфери діяльності полягає у максимальному задоволенні споживчого попиту в товарах і послуги в зручний для споживача час, потрібному асортименті і необхідній кількості. Оптова торгівля - це каталізатор змін, що відбуваються в виробництві та споживанні в умовах постійно мінливих потреб ринку.
Число підприємстві оптової торгівлі зростає з кожним роком і пов'язано з розширення потреб споживача в умовах постійного оновлення асортименту товарів і послуг. Ці підприємства вносять значний внесок у розподіл національного продукту. Вони є повноправними членами ділової спільності в кожному регіоні країни. Багато з них територіально розташовуються поблизу головних магістралей країни, інші концентрують свою діяльність навколо морських портів і аеропортів.
Дистриб'ютори зазвичай розташовані у великих населених пунктах, звідки здійснюють обслуговування приміських і сільських районів, простираються іноді на багато сотень миль. Дистриб'ютори зобов'язані добре знати потреби регіональних ринків, щоб успішно здійснювати функції ринкового обігу і розподілу товарів.
Оптова торгівля охоплює широкий ринковий простір, починається при завершенні виробництва продукції промисловим або сільськогосподарським виробником і закінчується продажем і доставкою товарів підприємствам роздрібної мережі, промисловим споживачам, державним установам та ін. Звичайно, функції розподілу може взяти на себе і безпосередньо виробник продукції, але, як вже говорилося, практика показала більш ефективним виконання цих функцій незалежним дистриб'ютором. Це обумовлено головним чином тим обставиною, що дистриб'ютор, не ставлячи перед собою жодних інших завдань, має можливість зосередити всі сили на виконанні однієї конкретної задачі. Об'єкти управління оптової торгівлі дуже різноманітні: різні види сировини, сировинні матеріали, напівфабрикати, готова продукція. Головний критерій дистриб'ютора при придбанні будь-якої продукції складається в існуванні на неї споживчого попиту. Він робить відповідні попиту закупівлі оптом, продаючи потім ту ж продукцію дрібними партіями своїм споживачам. При закупівлі та продажу товарів виявляються послуги самим різним організаціям.
Дистриб'ютор здійснює свою діяльність в умовах постійно мінливої кон'юнктури ринку. Ті з них, хто продовжує використовувати в роботі застарілі методи, мають досить сумнівні шанси на існування в умовах загостреної конкуренції.
Необхідно постійно домагатися такого стану, щоб споживачеві не було потреби самому розшукувати на ринку які-небудь товари чи послуги. Всі функції задоволення його потреб має взяти на себе дистриб'ютор. Тому при величезному розмаїтті товарів успіх діяльності дистриб'ютора знаходиться в прямій залежності від його вміння прогнозувати споживчий попит та оперативно вносити необхідні зміни у свої виробничі операції.
Оптова торгівля є важливою ланкою, що забезпечує необхідну інтенсивність і прискорення процесу товароруху в умовах ринкових відносин. Вона організовує рух товарів каналами розподілу, сприяє синхронізації виробництва та споживання товарів. Отже, оптова торгівля – це діяльність із придбання і відповідного перетворення товарів для наступної їх реалізації підприємствам роздрібної торгівлі, іншим суб’єктам підприємницької діяльності].
Оптова торгівля є стратегічною сферою діяльності, оскільки вона може відігравати важливу роль у розвитку вітчизняного виробництва, внутрішньої та зовнішньої торгівлі, тобто сприяти більш повному задоволенню потреб споживачів та позитивно впливати на соціально- економічний розвиток країни в цілому.
Раціонально організована торговельна діяльність сприяє оптимізації виробничої і комерційної діяльності, розширенню її масштабів та підвищенню ефективності, вивченню факторів ризику, достовірному прогнозуванню майбутнього з достатньо чіткими орієнтирами бажаного комерційного успіху.
В нашій країні розвиток оптової торгівлі характеризується позитивними показниками.
Виходячи з даних, наведених на рисунку, можна сказати, що обсяг оптового товарообороту з 2015 р. по 2016 р. скоротився на 86796,2 млн. грн., або на 8,2 % – це було зумовлено політичною нестабільністю в країні та погіршенням економічного становища (розвиток інфляційних процесів, девальвація національної грошової одиниці, а відтак, і зниження купівельної спроможності споживачів та ін.). В результаті стабілізації внутрішнього ринку України відбулось поступове відновлення оптового товарообороту, як бачимо з 2016 по 2019 рр. оптовий товарооборот з кожним роком зростає. Якщо ж прирівнювати ці роки, то оптовий товарооборот з 2016 р. по 2019 р. збільшився на 920 713,6 млн. грн., або на 93,2 %.
Незважаючи на динамічність розвитку сфери оптової торгівлі в Україні, їй притаманні певні проблеми, до основних з яких належать:
– зростання заборгованості із заробітної плати населенню;
– обмеження споживчого кредитування на придбання товарів тривалого користування;
– обмеження конкуренції на оптових ринках;
– недосконалість податкового законодавства, нормативно-правової бази, які створюють передумови до збільшення кількості економічних злочинів та правопорушень, заниження оподатковуваної бази оптових підприємств та ін.
Таким чином, на сучасному етапі розвитку перед торгівельними підприємствами постають питання щодо визначення стратегічних напрямів їх подальшого функціонування і підвищення ефективності ведення господарської діяльності. Вирішення цих питань потребує безпосереднього втручання держаних органів влади.
Для вирішення цих проблем потрібне обов’язкове втручання державних органів, які б забезпечували розвиток конкурентного середовища, та подолання монополізму на ринку оптової торговельної діяльності, а також стимулювання роботи оптової ланки з упровадження активних форм просування товарів українських виробників.
Крім того, обов’язковими умовами для вирішення проблем, що стримують розвиток оптової торгівлі, мають стати паритетне інвестування об’єктів оптової торгівлі державою і приватним бізнесом, створення ефективної логістичної системи, впровадження сучасних складських технологій. Інтенсивне застосування принципів логістики дозволить налагодити систему товаропостачання, пакування, зберігання, транспортування та продажу товарів. Це сприятиме перетворенню оптової торгівлі в ефективну систему постачання та сервісного обслуговування клієнтів.
Отже, враховуючи вище наведене, можна зробити такі висновки: оптова торгівля є важливим елементом розвитку господарського механізму, оскільки вона здійснює активний вплив на товаровиробників та на споживачів, задовольняючи їх потреби, через забезпечення роздрібної мережі не просто товарами, а сформованим торговельним асортиментом.
Особливості категорії оптової торгівлі
Оптова та роздрібна торгівля пліч-о-пліч існують уже дуже багато років. Вони нерозривно пов’язані одна з одною, хоча й мають багато суттєвих відмінностей. Щоб краще розуміти ці типи торгівлі, варто детальніше розглянути їхню специфіку, а також особливості кожного з них.
Оптова торгівля поряд з іншими учасниками товарного ринку бере активну участь у формуванні системи господарських зв'язків, організації і проведенні різноманітних комерційних операцій і оборудок. Водночас вона має деякі внутрішні особливості і відмінності, що дозволяють кваліфікувати її в окрему підгалузь галузі торгівлі.
Оптова торгівля за своєю організаційною сутністю є формою організації господарських зв'язків між суб'єктами інституціонального ринку з приводу закупівлі-продажу великих партій товару або комплексі послуг. Основним місцем її здійснення є оптовий ринок, де сконцентровані оптові і комерційні посередники (оптові продавці) і на який виноситься попит колективних набувачів товарів і послуг (оптових покупців).
В оптовій торгівлі, яка не має на меті, на відміну від роздрібної, чітко вираженої реалізації попередньо закуплених товарів у кінцеве споживання, поділ на продавцю і покупців залишається доволі умовним. Оптові підприємства, придбавши партію товару, одночасно стають його продавцем. Зворотна аналогія простежується в діяльності виробничих підприємств — реалізація виготовленого товару (збут) супроводжується закупівлею товарів сировинного характеру (постачання).
Окреме місце посідають колективні покупці партій товарів (комплексу послуг) — бюджетні і трансфертні органи й установи (органи влади і соціального захисту). Ці суб'єкти оптової торгівлі залишаються виключно покупцями оптових партій товарів, оскільки безпосередньо вони самостійної комерційної діяльності, що передбачає виготовлення, збут або суто реалізацію матеріальних благ, не здійснюють. Підставою для віднесення бюджетних і трансфертних колективних споживачів до числа оптових покупців є насамперед значний обсяг партій матеріальних благ, що ними закуповуються. На відміну від роздрібних покупців, колективні споживачі закуповують, за незначними винятками, не споживчі товари (окремі послуги), а великі партії товарів (комплекси послуг) або високовартісні одиниці устаткування, обладнання — основних засобів.
Оперування відносно великими партіями товарів є тією характерною рисою гуртової торгівлі, що підкреслює її відмінність від роздрібної. Однак не слід забувати, що в практиці оптової торгівлі поняття "партія товару" інколи тотожне одиничному капіталомісткому товару (літак, будинок, заводський корпус тощо).
Таким чином, економічна сутність оптової торгівлі полягає у здійсненні процесу продажу товарів і послуг товаровиробниками іншим підприємствам сфери виробництва, оптовим і роздрібним торговельним підприємствам, комерційним посередникам та державним установам, а також торговельними і посередницькими підприємствами одне одним, виробничим та суспільним колективним споживачам.
Обидва вказаних типи торгівлі спрямовані на реалізацію товарів. Водночас з усього вище описаного можна підсумувати, що основна відмінність між оптовою та роздрібною торгівлею – це подальше використання товару, купленого у постачальника: бізнес-цілі або особисті мотиви. Оптові продажі найчастіше спрямовані на задоволення потреб юридичних осіб та ІП, а роздріб – фізичних осіб.
Різниця помітна і в обсягах купівель: при роздрібних вони невеликі, найчастіше у межах однієї або декількох одиниць товару, тоді як оптова торгівля передбачає закупівлю великих партій. Відрізняється і вартість продукції: у роздрібних продажах вона вища, ніж в оптових.
2. На прикладі реального об’єкту навести розрахунок загального попиту на товари виробничо-технічного призначення за допомоги коефіцієнта еластичності
Підприємства-оптовики, які мають тривалі комерційні стосунки з підприємствами-споживачами, тобто з організованими споживачами, завчасно отримують від них замовлення на поставку товарів, в яких обумовлені не тільки обсяги та строки поставки, але й вказано подібний асортимент та якість товарів. Оброблення цих замовлень дає змогу визначити основну частину очікуваного попиту.
Загальний попит на товари виробничого технічного призначення може визначитись за допомогою коефіцієнта еластичності.
Здатність попиту підвищуватися або знижуватися під впливом різноманітних чинників називається еластичністю попиту. Рівень еластичності вимірюється коефіцієнтом еластичності, який характеризує відносну зміну попиту під впливом зміни фактору (групи факторів). Існує декілька методів визначення цього показника, але найбільш простим є розрахунок за формулою:
,
(5.1.)де Кел — коефіцієнт еластичності попиту;
- приріст (скорочення) попиту в звітному періоді порівняно з базовим; - показник попиту в базовому періоді;
— приріст (скорочення) фактору в звітному періоді порівняно з базовим; — показник фактору в базовому періоді.Коефіцієнт еластичності показує на скільки відсотків зміниться попит
при зміні фактора на один відсоток.Якщо в базовому періоді показники
та дорівнюють 100%, то формула розрахунку
буде мати вигляд:
, (5.2.)зв
ідси:
, (5.3.)де
- зміна попиту в прогнозованому періоді; - зміна фактору в прогнозованому періоді; —коефіцієнт еластичності між попитом і вибраним фактором впливу.За цією формулою розраховується, на скільки відсотків зміниться попит в прогнозованому періоді в порівнянні з його останнім значенням в ряду динаміки. Потім можна визначити абсолютний обсяг попиту в прогнозованому періоді за формулою:
, (5.4.)де
- обсяг попиту в прогнозованому періоді;
—обсяг попиту в останньому періоді перед прогнозованимНаприклад: В базовому періоді загальний обсяг реалізованого попиту (х) склав 100%, відповідно обсяг попиту (у) на товар А також 100%, у звітному періоді загальний обсяг реалізованого попиту досяг 107%, а попит на товар А зріс до 109% та склав 1500 грн.
Коефіцієнт еластичності попиту (у) на товар А відносно загального обсягу реалізованого попиту (х) дорівнює:
Це означає, що при збільшенні загального обсягу реалізованого попиту на 1%, попит на товар А зріс на 1,29%, тобто випереджає зростання загального обсягу реалізованого попиту на 0,29%.
Відповідно до раніше проведених розрахунків в прогнозованому періоді загальний обсяг реалізованого попиту збільшиться на 3%. В зв’язку з цим, попит на товар А в цьому ж періоді виросте на:
Враховуючи, що у звітному періоді обсяг реалізації товару А склав 1500, то в прогнозованому періоді він може досягти:
Таким чином, прогнозований попит на товар А складає 1558 грн.
Прогнозування попиту на товари виробничо-технічного призначення може бути виконане також нормативним методом. Цей метод не пов’язаний з трудомістким процесом збирання даних та побудовою рядів динаміки і, водночас, дає можливість прогнозувати попит на певний період. Він ґрунтується на використанні системи раціональних норм та нормативів витрат та споживання окремих товарів на певну одиницю виміру. Наприклад, нормативи витрат вугілля на виробництво 1 тис. кВт. год. електроенергії на теплових електростанціях.
Для забезпечення стабільності та безперебійності оптових продаж, задоволення попиту покупців, оптово-торговельні підприємства формують достатні та комплектні товарні запаси, постійно контролюють їх стан.
Якщо асортимент, кількість та якість товарів не задовольняють попит покупців, то це означає відсутність належних товарних запасів у оптовика. Для успішної діяльності підприємства оптової торгівлі найбільш важливою умовою є підтримання товарних запасів на такому рівні, який би повністю забезпечував попит споживачів і не змушував їх шукати інші джерела закупівлі товарів.
Товарними запасами підприємств оптової торгівлі вважаються товари, зосереджені на їхніх базах і складах та призначені для подальшої реалізації покупцям, як організованим споживачам, так і в роздрібну мережу. За абсолютну величину запасу приймають його кількість у натуральному або вартісному виразі, а за відносну — число днів, протягом яких наявний запас забезпечує безперебійну реалізацію товарів покупцям.
Величина товарних запасів формується під впливом різних факторів: обсягу і асортименту продукції, що реалізується, періодичності її виробництва, надходження на підприємство оптової торгівлі та відпускання покупцям, діючих умов замовлення і відвантаження різних видів товарів, умов приймання, зберігання та реалізації товарів з бази, тощо.
3. Визначити пріоритетні напрями розвитку підгалузі оптової торгівлі на найближчу перспективу.
Як уже говорилося, сьогодні значення галузі оптового розподілу не викликає жодних сумнівів. Сутність цієї сфери діяльності полягає у максимальному задоволенні споживчого попиту в товарах і послуги в зручний для споживача час, потрібному асортименті і необхідній кількості. Оптова торгівля - це каталізатор змін, що відбуваються в виробництві та споживанні в умовах постійно мінливих потреб ринку, отже, розвиток цієї підгалузі має важливе значення для для розвитку економіки в цілому.
незважаючи на динамічність розвитку оптової торгівлі в Україні, даний вид діяльності стикається з певними проблемами:
· невідповідністю нормативно-правової бази сучасним вимогам;
· відсутністю системи державного регулювання оптової сфери;
· невмінням оптових підприємств формулювати чітку стратегію функціонування та розвитку на ринку;
· низьким розвитком складської мережі;
· невідповідністю послуг оптових торговельних посередників вимогам основних клієнтів;
· недостатнім рівнем інформаційного забезпечення клієнтів ринку.
Для вирішення цих проблем потрібне обов'язкове втручання державних органів, які б забезпечували розвиток конкурентного середовища,та подолання монополізму на ринку оптової торговельної діяльності, а також стимулювання роботи оптової ланки з упровадження активних форм просування товарів українських виробників.
Комплекс завдань оптової торгівлі в ринковій економіці повинен включати міжрегіональну і міжгалузеву інтеграцію, оптимальний розподіл товарних ресурсів країни. Саме оптові підприємства здатні акумулювати комерційну інформацію по всіх основних питань споживчого ринку та надавати її всім зацікавленим економічним агентам. У рамках державної політики "інноваційного прориву" оптова торгівля могла б стати партнером влади, тому що вона тримає руку на пульсі споживчого попиту і виробничого пропозиції у кожному регіоні та в країні в цілому. Адже оптове підприємництво присутня в будь-якому регіоні, і оптові підприємства - найактивніші учасники ринкових відносин.
Сьогодні оптовиків важко назвати "союзниками" держави, так як за своєю сутністю торгівля досить індиферентно по відношенню до національних інтересів. Як і для будь-якого іншого комерційного підприємства, мета оптової фірми - отримання прибутку, а не дотримання національних інтересів і субсидування вітчизняного виробництва. Тому завдання влади - змінити сферу інтересів суб'єктів оптового підприємництва таким чином, щоб вони збігалися з інтересами вітчизняних виробників продукції. Для цього слід використовувати адміністративно-правові та економічні методи, кредитно-фінансову підтримку суб'єктів торговельної діяльності, що реалізують вітчизняну продукцію. Цій же меті повинні служити регіональні програми розвитку торгівлі; державна участь (повне або часткове) у створенні та фінансуванні інноваційних проектів національного значення і т.д.
Реалізація програм розвитку оптової торгівлі дозволила виділити пріоритетні напрямки. Серед них:
- Створення єдиного інформаційного простору, єдиної національної інформаційної системи з вичерпною базою даних, у тому числі про джерела товарних ресурсів, у першу чергу вітчизняних;
- Стимулювання інноваційної активності підприємств оптової торгівлі, досягнення високого рівня автоматизації і механізації складських операцій і процесів, впровадження інформаційно-комунікаційних технологій ит.д.;
- Розширення і модернізація складських комплексів: визначення потреби в складських приміщеннях різних типів, розробка національної класифікації складських об'єктів і оптових підприємств, будівництво сучасних складських комплексів, що відповідають міжнародним стандартам, і т.д.;
- Ліквідація зайвих посередницьких ланок у процесі руху товару;
- Забезпечення сприятливих умов для появи підприємств оптової торгівлі нових типів;
- Залучення національного капіталу до участі в інвестиційних проектах зі створення сучасних типів підприємств оптової торгівлі;
- Дієвий контроль за якістю товарів, виключення доступу на ринок фальсифікованої та неякісної продукції;
- Створення інтегрованих структур (промислово-торговельних об'єднань, фінансово-торговельно-промислових груп) для підтримки вітчизняних товаровиробників з метою забезпечення стабільності випуску і збуту продукції;
- Введення атестаційних паспортів для об'єктів торговельної діяльності. Паспорт повинен визначати відповідність торговельного об'єкта встановленим нормам і вимогам, містити відомості про перелік та якість послуг, що надаються, про дотримання правил торговельного обслуговування та ін;
- Систематичний моніторинг ефективності діяльності та якості послуг, що надаються підприємствами оптової торгівлі.
Раціональна організація діяльності оптового посередництва, переорієнтація його інтересів у бік національного виробника здатні забезпечити високу ефективність всієї системи товарообігу в країні і вирішити ключові завдання виробництва і реалізації продукції. Щоб розширити площину взаємних інтересів суб'єктів ринку, об'єднати їх зусилля, необхідно інтегрувати їх в єдине територіально-інформаційний простір. При цьому, враховуючи відмінності у рівнях промислового та аграрного потенціалів регіонів Україні, я пропоную як структури, що оптимізує рух товару і спрямованою на захист інтересів вітчизняних товаровиробників, мережа регіональних оптових комплексів.
До складу регіональних оптових комплексів повинні входити:
- Організаційно-технічний блок, ключовими функціями якого є здійснення операцій, пов'язаних з торговельно-посередницькою діяльністю; підтримка функціонування та розвитку РОК в цілому; забезпечення взаємодії учасників РОК і їх партнерів; надання послуг;
- Інформаційно-аналітичний блок, основним завданням якого є забезпечення всіх учасників проекту та партнерів вичерпної інформаційною базою; консультаційна підтримка; інформаційне забезпечення товарного обміну. Ключовими функціями є: акумуляція і перерозподіл інформації по структурних підрозділах; формування банку даних про джерела ресурсів, реальних і потенційних каналах, ринках збуту, конкурентне середовище тощо; заходи щодо забезпечення економічної безпеки і запобігання банкрутства РОК;
- Інноваційно-логістичний блок ("Трейдпарк"), що генерує ідеї, що визначає місію і стратегічні напрямки розвитку РОК. В основі його діяльності лежить так звана функція активації, стимулююча динамізм діяльності РОК, продукування імпульсів розвитку РОК, підготовка та перепідготовка фахівців, підвищення їх кваліфікації та атестація; налагодження міжнародних зв'язків з питань трансферу технологій тощо;
- Фінансово-кредитний блок, основне завдання якого - фінансова підтримка ключових учасників проекту.
За межі кола розглянутих питань виходять ринки як частина товарної пропозиції. Підпорядкованість посередників, які працюють на одній території, відсутність належних технічного, технологічного, санітарно-епідеміологічного параметрів торгового процесу потребують застосування інших концептуальних рішень та іншої програми упорядкування їхньої діяльності. Крім того, обов'язковими умовами для вирішення проблем, що стримують розвиток оптової торгівлі, мають стати паритетне інвестування об'єктів оптової торгівлі державою і приватним бізнесом, створення ефективної логістичної системи, впровадження сучасних складських технологій. Інтенсивне застосування принципів логістики дозволить налагодити систему товаропостачання, пакування, зберігання, транспортування та продажу товарів. Це сприятиме перетворенню оптової торгівлі в ефективну систему постачання та сервісного обслуговування клієнтів. Отже, враховуючи вище наведене, можна зробити такі висновки: оптова торгівля є важливим елементом розвитку господарського механізму, оскільки вона здійснює активний вплив на товаровиробників та на споживачів, задовольняючи їх потреби, через забезпечення роздрібної мережі не просто товарами, а сформованим торговельним асортиментом.
4. Тестові завдання.
1. Визначальними функціями оптової торгівлі для споживачів-покупців є:
□ формування товарного асортименту і створення сприятливих умов для закупівлі товарів;
□ забезпечення терміновості та бажаного обсягу поставок;
□ забезпечення поповнення запасів у роздрібній торгівлі (споживачів) відповідно до їхніх замовлень;
□ надання споживачам та роздрібним торговцям послуг із завезення товарів, організації продажу, вдосконалення торгівельної діяльності;
□ здійснення інформаційного й консалтингового обслуговування;
□ здійснення фінансування клієнтів та надання їм кредитів;
□ _____________________________________________________________
2. Ринок товарів виробничо–технічного призначення це:
□ так званий ринок підприємств;
□ так званий ринок маркетингових посередників;
□ _____________________________________________________________
3. Основними характеристиками ринку товарів виробничо-технічного призначення є:
□ товари купуються для використання у подальшому виробництві або для перепродажу;
□ кількість покупців менша, але обсяги закупівель більші;
□ попит на товари виробничо-технічного призначення є похідним від попиту на споживчі товари;
□ територіальна сконцентрованість покупців;
□ серед об’єктів ринку переважають устаткування, сировина та матеріали;
□ наявність покупців-професіоналів, що здійснюють придбання товару на підставі специфікацій і технічних даних; здебільшого рішення приймають колегіально; досліджують ретельніше ціни та постачальників; використовують, як правило, конкурентні торги й переговори;
□ коротші канали товароруху;
□ залучаються спеціалізовані постачальники;
□ ______________________________________________________________
4. Особливість оптової торгівлі товарами виробничо–технічного призначення виявляється у наступному:
□ роздрібну торгівлю не використовують;
□ частіше діють прямі канали;
□ кількість угод менша, обсяг замовлень більший;
□ значніших масштабів досягає продаж за специфікаціями;
□ оптові торговці більш кваліфіковані;
□ оптові торговці спеціалізуються саме на товарах виробничого призначення;
□ радше використовують оренду (лізинг), ніж продаж;
□ ______________________________________________________________
5. Частка товарів виробничо–технічного призначення реалізується безпосередньо підприємствам-споживачам у розмірі (...х...), решту частину (...v...) купують та перепродають оптові торговельно-посередницькі підприємства:
□ 20-25%; □ 55-60%;
□ 30-35%; □ 65-70%;
□ 40-45%; □ 75-80%.
6. Головними чинниками впливу на вибір форми оптової торгівлі є:
□ об’єкти торгівлі;
□ товаровиробники, що виготовляють і продають оптові партії товару;
□ споживачі, які купують товари для перепродажу чи професійного використання;
□ конкуренція на ринку товарів та послуг;
□ стан розвитку каналів товароруху;
□ _____________________________________________________________
7. Споживачі впливають на форму організації оптової торгівлі через:
□ кількість, концентрацію та розмір середньої покупки;
□ потреби у зручному розташуванні і режимі роботи магазину;
□ вимоги до розширення асортименту товарів;
□ додаткову допомогу від торговельного персоналу;
□ можливість зручних умов кредиту та його отримання;
□ розмір та поведінку щодо покупок;
□ ______________________________________________________________
8. Компанія впливає на форму організації оптової торгівлі через:
□ контроль, збут, прибуток та терміни досягнення цілі;
□ відповідний рівень ресурсів, гнучкість та потребу в сервісі;
□ знання, що визначають функції, спеціалізацію та їх ефективність;
□ досвід щодо методів просування і контакти у системі збуту;
□ ______________________________________________________________
9. Товар або послуга впливають на форму організації оптової торгівлі через:
□ складність виготовлення або надання;
□ величину вартості;
□ терміни збереження або частоту відвантажень;
□ кількість або обсяг;
□ ______________________________________________________________
10. Конкуренція впливає на форму організації оптової торгівлі через:
□ кількість, концентрацію, асортимент та споживачів;
□ тактику щодо методів товароруху і взаємин в системі збуту;
□ ______________________________________________________________
Література
1. Богославець, Г.Н. Проблеми та перспективи розвитку підприємств оптової торгівлі в Україні [Текст] / Г.Н. Богославець, О.Н. Трубей // Науковий вісник Херсонського державного університету. - 2013. - № 6. - С. 28-32.
2. Роль та функції оптової торгівлi [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://ukr.vipreshebnik.ru/torgova-sprava/272-rol-ta-funktsiji-optovoji (дата звернення 26.05.15). - Назва з екрана.
3. Сотник, І.М. Проблеми та перспективи розвитку оптової торгівлі в Україні [Текст] / І.М. Сотник, Т.П. Петренко // Механізм регулювання економіки. - 2012. - Вип. 4. - С. 94.
4. Голубков Е.П. Маркетинг. Словарь. / Е.П. Голубков. - М., Экономика -Дело, 1994.
5. Гаркавенко С.С. Маркетинг: підручник / С.С. Гаркавенко - Київ: Лібра, 2002. - 712 с
6. Пилипчук В.П., Промисловий маркетинг: навч. посіб. / В.П. Пилипчук, О.Ф.Оснач, Л.П. Коваленко - К.: ЦНЛ, 2005. - 264 с.