1 призначення І будова редуктора 1 Стислий опис принципу роботи І призначення редуктора

1 ПРИЗНАЧЕННЯ І БУДОВА РЕДУКТОРА
1.1 Стислий опис принципу роботи і призначення редуктора
Редуктор називається механізм, що передає і перетворює крутний момент, з однієї або більше механічними передачами, що встановлюється у замкненому корпусі та призначена для зниження кутової швидкості та підвищення крутного моменту на ведучому валу. Передача, що розміщується в окремому корпусі і призначена для підвищення кутової швидкості ведучого вала називається прискорювачем чи мультиплікатором. Встановлення передачі в окремому корпусі гарантує точність складання, краще змащування, більш високий к.к.д., менше спрацювання, а також захист від потрапляння у неї пилу та бруду.
За кількістю ступіней бувають:
- одноступеневі циліндричні;
- двоступеневі циліндричні;
- трьохступеневі циліндричні;
- багатоступеневі циліндричні.
Найбільш прості зубчасті редуктори – одноступеневі циліндричні – застосовують при передаточному числі U

12,5. Двоступеневі редуктори використовують при U = 12,5…6,3, а найчастіше при U=16…40. При передаточному числі U›60 застосовують трьохступеневі редуктори.
Редуктор працює наступним чином. Від довільного джерела енергії крутний момент передається через нерозчинну муфту 1 на ведучий вал 2, який обертається у двох радіальних підшипниках кочення 7. На цьому валу нерухомо тримається шестерня 3, через яку крутний момент передається на колесо 4, яке вільно обертається на веденому валу 6. Цей вал встановлено на двох радіальних підшипниках кочення. При передачі синхронної кулачкової муфти 5 у праве положення у праве положення, колесо 4 з’єднується з веденим валом, через який крутний момент передається на робочий орган машини.
1.2 Кінематична схема редуктора
Кінематичні схеми поділяють на:
- принципіальні кінематичні схеми;
- структурні кінематичні схеми;
- функціональні кінематичні схеми.
Змн. Арк.
№ докум.
Підпис Дата
Арк.

На принципіальних схемах виробу повинна бути представлена уся сукупність кінематичних елементів та їх з’єднань, призначених для здійснення, регулювання, керування та контролю заданих рухів виконавчих органів, повинні бути відображені кінематичні зв’язки, передбачені конструкцією, між окремими парами, ланцюгами і групами, а також джерелом руху.
Структурні схеми виробу представляють або графічними зображеннями з використанням простих геометричних елементів, або аналітичним записом, допускається використання ЕВМ.
На структурній схемі зображаються всі основні функціональні частини виробу та основні взаємозв’язки між ними.
На функціональній схемі зображають функціональні частини виробу, що використовуються в процесі і зв’язки між цими частинами.
Функціональні частини зображують простими геометричними фігурами
(дивіться таблицю 1.1)
Елементи кінематики на схемах позначаються за ГОСТ 2.770 - 81
Таблиця 1.1 Умовні графічні зображення елементів кінематики
Найменування
Позначення
1. Підшипники
ковзання
і
кочення
на валу:
а) радіальні
б) упорні
2. Підшипники ковзання:
а) радіальні
б) радіально-упорні:
односторонні
двосторонні
Змн. Арк.
№ докум.
Підпис Дата
Арк.

Продовження таблиці 1.1
Найменування
Позначення
Підшипники кочення
а) радіальні
б) радіально-упорні
односторонні
двосторонні
в) упорні
односторонні
двосторонні
4. Муфта
5. Муфта нерозчепна
а) глуха
б) пружна
в) компенсируюча
6. Муфта зчеплена:
а) загальне позначення
7. Передачі зубчасті
а) з прямими, косими та
шевронними зубцями
Змн. Арк.
№ докум.
Підпис Дата
Арк.

Продовження таблиці 1.1
Найменування
Позначення
8. Передача ременем без уточнення
типу ременя
9. Передача плоским ременем
10. Передача клиновидним ременем
11. Передача круглим ременем
12. Передача зубчастим ременем
13. Передача ланцюгом:
а)
загальне
позначення
без
уточнення типу ланцюга
б) круглозвенной
в) пластинчастої
г) зубчастої
Змн. Арк.
№ докум.
Підпис Дата
Арк.

2 ОФОРМЛЕННЯ РОБОЧОГО КРЕСЛЕННЯ
2.1 Вимоги ЄСКД до робочого креслення (ГОСТ2.109-73)
При розробці робочих креслень передбачають: а) оптимальне приймання стандартних і покупних виробів, а також виробів, освоєних виробництвом і відповідному сучасному рівню техніки; б) раціонально-граничну номенклатуру різьб, шліців та інших конструктивних елементів, їх розмірів, покриттів і т.д.; в) раціонально-граничну номенклатуру марок і сортаментів матеріалів, а також застосування найбільш дешевих і найменш дефіцитних матеріалів; г) необхідну степінь взаємозамінності, найвигідніший спосіб виробництва і ремонту виробів, а також їх максимальну зручність обслуговування й експлуатації.
На кресленнях застосовують умовні позначення (знаки, лінії, буквені, буквено-цифрові позначення), встановлені в державних стандартах.
Розмір умовних знаків, не установлених в стандартах, розрізняють при розгляді наглядності і ясності креслення і витримують однаковими при багаторазовому повторенні.
На робочих кресленнях деталей вказують розміри, шорсткість поверхні та інші дані, якими вони повинні співпадати перед складанням.
В основному написі креслення, найменування виробу повинне відповідати прийнятій технології і бути по можливості коротким.
На робочому кресленні виробу вказують розміри і шорсткість поверхні до покриття. Допускається вказувати одночасно розміри і шорсткість поверхні до і після покриття.
Змн. Арк.
№ докум.
Підпис Дат
а
Арк.

На кожен виріб роблять одне креслення. За винятком групи виробу, із спільними конструктивними ознаками, на який роблять групове креслення за
ГОСТ2.113-75.
На кожному кресленні розміщують основний напис і допоміжні графи до неї у відповідності до вимог ГОСТ2.104-68.
Якщо деякий елемент виробу необхідно до складання обробити разом з іншим виробом, для чого їх на деякий час з’єднують, то на обидва вироби повинні бути випущені в загальному порядку самостійні креслення з позначенням на них всіх розмірів, допустимих відхилень, шорсткості та
інших необхідних даних.
Креслення деталей, виробництвом із допоміжною обробкою інших деталей, виконують з урахуванням наступних вимог: а) деталь-заготовку креслять тонкими лініями; б) наносять лише ті розміри допустимих відхилень і позначення шорсткості поверхонь, які необхідні для допоміжної обробки.
Написи і позначення, нанесені на плоску поверхню виробу, позначають, як правило, на відповідному вигляді повністю, незалежно від способу їх нанесення. Їх розміщення і креслення повинно відповідати вимогам, встановленим для готового виробу.
Креслення, що допускають виготовлення деталі в двох і більше виробничо-технічних варіантах, треба виконувати за правилами, встановленими для деталей і складальних креслень з урахуванням додаткових вимог.
Якщо варіантом виготовлення деталей є роз’ємне з’єднання, складене з декількох деталей, то складальне креслення на такий варіант не розповсюджується.
Змн. Арк.
№ докум.
Підпис Дат
а
Арк.
Змн. Арк.
№ докум.
Підпис Дат
а
Арк.

2.2 Нанесення допусків на розміри деталей (ГОСТ2.307-68*)
Граничні відхилення розмірів необхідно вказувати, як правило, після номінальних розмірів. Граничні відхилення лінійних і номінальних розмірів відносно низької точності допускається після номінальних розмірів.
Загальний напис щодо граничних відхилень розмірів з не вказаними допусками повинен складати умовні позначення граничних відхилень лінійних розмірів у відповідності до ГОСТ25346-89.
Загальний напис про граничні відхилення з невизначеними допусками повинен містити умовні позначення граничних відхилень лінійних розмірів у відповідності до ДСТУ2500-94 (для відхилень по квалітетам) чи по ГОСТ25670-83 (для відхилень по класу точності).
Симетричні граничні відхилення по квалітетах, треба позначати
2
IT

з вказівкою номера квалітету.
Не вказані граничні відхилення радіусів заокруглень фасок і кутів не обговорюються окремо, а повинні відповідати приведеним в ГОСТ
25670 – 83 у відповідності з квалітетом або класом точності не вказаних граничних відхилень лінійних розмірів.
Позначення односторонніх граничних відхилень по квалітетам, яких нормалізується тільки для крупних отворів і валів доповнюється діаметром.
Приклади загальних засобів, які відповідають варіантам по
ГОСТ25670-83 для 14 квалітету і класу точності „середній” приведені в таблиці 2.1.
Таблиця 2.1 - Приклади запису умовних позначень.
Номер варіанту
Приклади запису умовних позначень
1 2
3 4
H14, h14,
2 2
t

чи H14, h14 2
14
IT

2
t

,
2
t

2 2
t

2 2
t

чи
2 14
IT


H14,

h14,
2 2
t

чи

H14,

h14 2
14
IT

Змн. Арк.
№ докум.
Підпис Дата
Арк.

Граничне відхилення лінійних розмірів вказуються на кресленнях умовними позначеннями полів допусків у відповідності до ДСТУ2500-94, наприклад: 18H7, 12e8 чи числовими значеннями наприклад: 18 018 0

, 12 032 0
059 0


, чи умовними позначеннями полів допусків, справа у дужках їх числові значення, наприклад: 18Н7
)
18 0
(

, 12е8
)
032 0
(
)
059 0
(


Допускаються числові значення граничних відхилень вписувати в таблицю, яку розташовують на вільному полі креслення.
При вказуванні граничних відхилень умовними позначеннями обов’язково вказують їх числові значення у наступних випадках: а) при призначенні граничних відхилень розмірів уступів з несиметричним полем допуску (рисунок 2.1) б) при призначенні граничних відхилень розмірів, які невключені в ряди нормальних лінійних розмірів по ГОСТ6636-69
*
,наприклад: 41,5Н7
)
025 0
(

; в) при призначенні граничних відхилень умовні позначення котрі не передбачені в ГОСТ25347-82 наприклад для пластмасових деталей з граничними відхиленнями по ГОСТ25349-88 (рисунок 2.2)
Рисунок 2.1 - Граничні відхилення розмірів з несиметричним полем допуску.
Рисунок 2.2 - Граничні відхилення розмірів в пластмасових деталях
При записі граничних відхилень числовими значеннями верхні відхилення розміщують над нижніми. Граничні відхилення, які дорівнюють
„0” можна не вказувати, наприклад:
19 0
0 60

,
19 0
60

Змн. Арк.
№ докум.
Підпис Дата
Арк.

При симетричному розташуванні поля допуску абсолютну величину відхилень вказують один раз зі знаком ±; при цьому висота цифр, повинна бути рівною висоті шрифту номінального розміру, наприклад
60±0,25.
Граничні відхилення, які вказуються числовими значеннями, вирішуються десятковими дробами, записуються до останньої цифри включно, вирівнюючи кількість знаків у верхньому і нижньому відхиленні, наприклад:
15
,
0 30
,
0 10


Граничні відхилення розмірів деталей зображених на кресленнях в складанні вказують один із наступних способів: а) у вигляді дробу, в чисельнику якого вказують умовне позначення поля допуску отвору (охоплюючої поверхні) , а в знаменнику – умовне позначення поля допуску вала (охопленої поверхні), наприклад
11 11 30
h
H
чи 30H11/h11; б) у вигляді дробу в чисельнику якого вказують числові значення, граничних відхилень отвору, а в знаменнику – числові значення граничних відхилення вала; в) у вигляді запису, в якому вказують граничні відхилення тільки однієї із спряженихих деталей. В цьому випадку необхідно вказати до якої деталі відносяться ці відхилення.
Граничні відхилення розташування отворів можна вказувати двома способами: а) по раціональних допусках осей отворів у відповідності з вимогами ГОСТ2.308-79; б) граничними відхиленнями розмірів, координуючих вісі рисунок
2.4.
Рисунок 2.4 - Граничні відхиленнями розмірів, координуючих вісі.
Якщо допуски розташування осей залежні то після граничних відхилень розмірів, координуючих вісі, треба вказувати загальний допуск.
Змн. Арк.
№ докум.
Підпис Дата
Арк.

2.3 Нанесення допусків форми і розміщення поверхонь деталей
(ДСТУ2498-94, ГОСТ2.308-79)
Допуски форми і розташування поверхонь вказують на кресленні умовними позначеннями.
Вид допуску форми і розташування поверхонь повинен бути позначений на кресленнях знаками, наведеними в таблиця 2.1.
Таблиця 2.1 - Позначення допусків форми, розміщення, сумарних допусків форми і розміщення.
Группа допусків
Вид допуска
Позначення
Допуск формы
Допуск прямолінійності
Допуск плоскостності
Допуск круглості
Допуск циліндричності
Допуск профілю повздовжнього січення
Допуск розміщення
Допуск параллельності
Допуск перпендикулярності
Допуск нахилу
Допуск співвісности
Допуск симетричності
Позиційний допуск
Допуск перехрещення осей
Суммарні допуски форми і розміщення
Допуск радіального биття
Допуск торцевого биття
Допуск биття в заданому напрямі
Допуск повного радіального биття
Допуск повного торцевого биття
Допуск форми заданого профілю
Допуск форми заданої поверхні
Изм. Лис
т
№ докум.
Подпись Дат
а
Лис
т

Допуск форми і розміщення поверхонь допускається вказувати текстом в технічних вимогах, якщо немає позначення виду допуска.
При вказуванні допуска форми і розміщення поверхонь в технічних вимогах, текст повинен складати: а) вид допуску б) вказані поверхні або іншого елементу, для якого задається допуск в) числове значення допуска в міліметрах г) вказані баз, відносно яких задається допуск д) вказані в залежних допусках форми або розміщення.
При умовному позначенні дані о допусках форми і розміщення поверхонь вказують в прямокутній рамці, поділеній на дві і більше частини, в якій розміщують: у першій – позначення допуску за таблицею; у другій – числове значення допуска в міліметрах; у третій і наступних – буквене позначення бази або поверхні, з якою пов'язаний допуск розташування
(див. рисунок 2.5 а, б). а б
Рисунок 2.5 - Умовне позначення допуска форми а – без позначення бази б – з позначенням бази
Змн. Арк.
№ докум.
Підпис Дат
а
Арк.

Рамки слід виконувати суцільними тонкими лініями. Висота цифр, букв і позначень, що вписуються у рамки, повинна дорівнювати розміру шрифта розмірних чисел.
Рамку розташовують горизонтально, а в необхідних випадках дозволяється вертикальне розташуваня. Рамку не можна пересікати іншими лініями.
Рамку з'єднують з елементом, до якого відноситься допуск, суцільною тонкою лінією, що закінчуються стрілкою (див. рисунок 2.6)
Рисунок 2.6 - Графічне зображення рамки
З'єднуюча лінія може бути суцільною або ламаною, Але напрям відрізку, що закінчується стрілкою, повинно відповідати напряму виміру відхилення.
Перед числовим значенням допуску слід вказувати:
- символ

, якщо кругове або циліндричне поле допуска указують діаметром;
- символ R, якщо кругове або циліндричне поле допуска вказується радіусом;
- символ Т, якщо допуски симетричності, перехрещення осей, форми заданого профілю й заданої поверхні, а також позиційні допуски вказуються у діаметральному виразі;
- символ Т/2 для тих самих допусків, якщо їх указують в радіусному виразі.
Змн. Арк.
№ докум.
Підпис Дат
а
Арк.

2.4 Позначення шорсткості поверхонь деталей (ДСТУ2413-94,
ГОСТ2.309-73)
Структура позначення шорсткості шорсткості поверхні приведена на рисунок 2.7.
Рисунок 2.7 - Структурне позначення шорсткості поверхні.
В позначенні шорсткості поверхні, спосіб обробки, який конструкторами не встановлюється використовують знак .
В позначенні шорсткості поверхні, яка повинна бути утворена тільки відділенням шару матеріалу використовують знак .
В позначенні шорсткості поверхні яка повинна бути утворена без видалення шару металу використовують знак з вказівкою зниження параметра шорсткості.
Для параметра R
a
– без символу, наприклад 0,4; для інших параметрів після відповідного символу, наприклад: R
max
6,3; S
m
0,65; t
30 70; S
032
,
0
; R

50.
При вказуванні найбільшого значення параметрів шорсткості приводять параметри шорсткості без граничних відхилень наприклад:
Ймовірні позначення напрямку нерівності повинні відповідати приведеним в таблиці 2.3
Змн. Арк.
№ докум.
Підпис Дат
а
Арк.

Таблиця 2.3 Умовні позначення напрямку нерівностей поверхні
Типи направлення нерівностей
Позначення
Типи направлення
Нерівностей
Позначення
Вид обробки поверхні бувають в позначенні бувають в позначенні шорсткості тільки в випадках, коли він являється єдиними для отримання необхідної якості поверхні рисунок 2.8.
Рисунок 2.8 – Вид обробки поверхні шорсткості
Позначення шорсткості поверхні, яких знак має полку, розміщують відносно основних напису креслення так, як показана на рисунку 2.9
Змн. Арк.
№ докум.
Підпис Дата
Арк.

4 ВИБІР І ОБГРУНТУВАННЯ ПОСАДОК І КВАЛІТЕТІВ ТОЧНОСТІ
З‘ЄДНАНЬ
РЕДУКТОРА.
ОФОРМЛЕННЯ
СКЛАДАЛЬНОГО
КРЕСЛЕННЯ
2.1 Методи вибору допусків і посадок з‘єднань деталей машин загального машинобудування.
Існують наступні методи вибору допуски і посадки:
1) метод аналогів;
2) метод подібності;
3) розрахунковий метод.
Метод аналогів полягає в тому, що конструктор знаходить в однотипних або в інших машинах, що були раніше сконструйовані та знаходяться в експлуатації, випадки застосування складальних частин подібних до вузла, що проектується і визначає за ними допуск і посадку. Цей метод використовується тільки у випадках рівнозначності складових частин при умові, що оптимальність обраних допусків і посадок перевірено дослідом
і підтверджено виробничими випробуваннями.
Метод подібності виник в результаті кваліфікацій деталей машин за конструктивними, економічними та експлуатаційними ознаками, після випуску відповідних довідників з прикладами використання посадок. Для вибору допусків і посадок за цим методом, необхідно встановити аналогію конструктивних ознак і умов експлуатації машини або її вузла і порівняти їх з тими, що зазначені в довідниках.
Розрахунковий метод є найбільш обґрунтованим. Квалітети точності і посадки вибираються таким чином, щоб виконувались конструктивні і експлуатаційні вимоги, які висуваються до деталей та вузлів.
Загальними недоліками методів аналогів й подібності є складність визначення ознак однаковості й подібності, ризик використання помилкових допусків і посадок.
Змн. Арк.
№ докум.
Підпис Дата
Арк.

Отже, найбільш точним є розрахунковий метод, тому він є обов‘язковим при розрахунках підшипникових вузлів і при проектуванні нового, або відповідального виробу.
2.2 Вимоги ЄСКД до складальних креслень (ГОСТ2.109-73)
Кількість складальних креслень повинна бути мінімальною, але достатньою для раціональної організації підприємства виробів. За необхідністю на складальних кресленнях наводять дані про роботу виробу і взаємодію частин.
Складальне креслення повинно містити:
- зображення складальної одиниці, що дає уявлення про розміщення і взаємозв‘язок складальних частин, з‘єднаних за даним кресленням, забезпечуючи можливість здійснення зборки і контролю складальної одиниці. Дозволяється на складальних кресленнях вміщувати допоміжні схематичні зображення з‘єднання і розміщення складальних частин виробу;
- номера позицій складальних частин, які входять у виріб;
- установчі, з‘єднувальні і інші необхідні довідкові розміри;
- технічну характеристику виробу;
- координати центра маси.
При наведенні установчих і з‘єднувальних розмірів повинні бути нанесені: координати розміщення; розміри з допустимим відхиленням елементів, які слугують для з‘єднання з іншими виробами; інші параметри, наприклад для зубчатих коліс, які слугують елементами зовнішнього зв‘язку, модуль, кількість і направлення зубів.
На складальному кресленні дозволяється зображувати частини переміщені в крайнє чи проміжне положення з розмірами.
Змн. Арк.
№ докум.
Підпис Дат
а
Арк.

Складальне креслення потрібно виконувати, як правило, із спрощенням співвідношення потреб стандартів ЄСКД і справжнього стандарту.
На складальних кресленнях дозволяється не показувати:
1) фаски, округлення, проточки, заглиблення, виступи, засічки, прокатки і інші дрібні елементи;
2) зазори між стержнями і отвором;
3) кришки, щити, кожухи, перегородки і т.д.;
4) невидимі складальні частини виробу чи їх елементи, що розміщені за стінкою, а також частково закриті розміщеним складальним кресленням;
5) напис на табличках, фірмових пластинах і інших подібних деталей, зображуючи тільки їх контур.
На складальному кресленні всі складальні частини, складальні одиниці нумерують в співвідношенні з номерами позицій, що вказані в специфікації цієї складальної одиниці. Номера позицій наносять на полки ліній виносок, які проводяться від зображення складальних частин. Номера позицій вказують на тих зображеннях, на яких складальні частини проектуються як видимі.
Номер позиції розміщують паралельно з основним написом креслення, контуром зображення і ґрунтують в колонку чи строчку, по можливості на одній лінії.
Номер позиції наносять на кресленні один раз. Дозволяється повторно вказувати номера позицій однакових складальних частин. Розмір шрифту номерів позицій повинен бути на один-два розміри більший, ніж розмір шрифту, який прийнятий для розмірних чисел на тому ж кресленні
Змн. Арк.
№ докум.
Підпис Дат
а
Арк.