1   2   3
Ім'я файлу: Стомат.docx
Розширення: docx
Розмір: 226кб.
Дата: 16.05.2021
скачати
Пов'язані файли:
USSD запросы оператора Vodafone Украина.doc
20131202-132357.doc


1. Об'єктивна частина обстеження стоматологічного хворого:

Об'єктивне обстеження (status presens objectivus).

1.Зовнішній огляд пацієнта.

2.Огляд обличчя пацієнта.

3.Пальпація регіональних лімфатичних вузлів і щитовидної залози

4.Огляд переддвер’я порожнини рота.

  • глибину переддвер’я;

  • прикріплення вуздечок верхньої та нижньої губи;

  • співвідношення зубних рядів;

  • стан слизової оболонки губ і щік: колір, набряклість, ступінь вологості, наявність елементів ураження; стан дрібних слинних залоз і їхніх вивідних протоків;

  • стан залоз Фордайса;

  • стан сосочків вивідних протоків привушних слинних алоз;

  • стан слизової оболонки рожнини рота (ясен);

5.Огляд власне порожнини рота.

  • стан слизової оболонки;

  • твердого і м′якого піднебіння, передніх та задніх піднебінних дужок, піднебінних мигдалин, язичка, задньої стінки глотки: колір, вологість, набряклість, наявність елементів ураження.

  • огляд язика: розмір. Колір, складчастість, стан сосочків, наліт, стан лімфатичних фолікулів язика, наявність елементів ураження.

  • огляд дна порожнини рота: колір, рельєф слизової оболонки, стан вуздечки язика, вихідні протоки підщелепних та під’язикових залоз.

6.Обстеження місця захворювання (locus morbi).

7.Огляд зуба і навколишніх тканин (inspectio);

  • Оцініть колір, прозорість, форму, розмір. Положення у зубній дузі, цілісність твердих тканин зуба, оголення шийок, рухливість, наявність некаріозних уражень, зубних відкладень.

8.Зондування;

  • при наявності пломб - їх функціональну і косметичну повноцінність,

  • глибину каріозної порожнини

  • консистенцію дентину дна і стінок каріозної порожнини;

  • сполучення з порожниною з уба: в області рогу пульпи,

  • наявність болісності: по стінках каріозної порожнини в області дентин-емалевої границі, по дну.

9.Перкусія (вертикальна, горизонтальна) (percussio);

  • Оцініть горизонтальну і вертикаль-ну перкусію для визначення стану маргінального і верхівкового періодонта .

10.Пальпація слизової оболонки в області проекції верхівки кореня:

  • болісність;

  • наявність явної гіперемії і набряку;

  • наявність рубців;

  • наявність свищів, із казівкою характеру і докремлюваного экссудату.


2. Суб'єктивна частина обстеження стоматологічного хворого:

Проводиться за допомогою розпитування пацієнтів. Під час розпитування необхідно встановити довірливий контакт із пацієнтом, визначити його нервово-психічний статус, інтелект і на цій підставі проаналізувати скарги, хід розвитку захворювання. Лікар навідними доступними питаннями повинен допомогти хворому викласти історію хвороби.

Паспортна частина.1)прізвище, ім'я, по батькові;2)вік;З) стать,4)домашня адреса;5)місце роботи,6)професія;

Скарги хворого повинні бути викладені в наступному порядку:

А) основна одонтологічна скарга ( наприклад: біль); Б) додаткові, пояснюючі основну (характер болю);В) скарги, що супроводжують одонтологічну (запах з порожнини рота).

У терапевтичній стоматології скарги можуть бути пов'язані з ураженням: а) твердих тканин зуба , б) пульпи, в) періодонту, г) пародонту,д) слизової оболонки порожнини рота.

Виклад скарг при некаріозних ураженнях зубів, карієсу і його ускладнень починаємо з повної характеристики болю:

1.Характер болю:

а) гострий, тупий, ниючий;

б) короткочасний, тривалий;

в) причинний чи мимовільний;

-якщо причинний – вказати причину: від термічних, хімічних, механічних подразників, при накусувані на зуб, при переміщенні тіла і т.д.;

-після усунення подразника біль припиняється, затримується, виникає новий приступ болю;

-якщо мимовільний – постійний чи приступоподібний (тривалість больових приступів і інтерміссій), нічний;

г) локалізований (із визначенням щелепи і сторони поразки) чи ірадіюючий (розповсюджений), вказати зони іррадіації.

2.Наявність каріозної порожнини або дефекту твердих тканин зуба.3.Неможливість або утруднене приймання їжі (вказати причину).4.Наявність нориці і секреції з неї.5.Асиметрія обличчя.

6.Косметичний дефект:

-атипічна форма зуба;

-зміна кольору зуба;

-дефект коронки;

-дефект і зміна кольору пломби.

7.Неприємний запах (faeter ex ore) з рота. Характерний для хронічного гангренозного пульпіту, виразково-некротичного гінгівіту Венсана, та інш.

Анамнез захворювання (anamnesis morbi)

-стан зуба до появи скарг ( зуб раніше лікувався, чи ні);-початок (рік, місяць, день) появи перших ознак захворювання, їхня причина;-особливості перебігу хвороби;-динаміку окремих її періодів;-динаміку больових синдромів;-відомості про характер лікування і його ефективності;

Анамнез життя (anamnesis vitae)

-побутовий анамнез (умови життя, повноцінність харчування);-трудовий анамнез (умови праці, виробничі шкідливості і їхній характер);-алергологічний анамнез (наявність алергічний реакцій на лікарські препарати, продукти харчування й ін.);-наявність шкідливих звичок.

Особливу увагу приділити виявленню й описанню:

-перенесених і супутніх захворювань;

-ускладнень в ході їхнього лікування;

-чи знаходяться на обліку у профільних фахівців.
3.Додаткові методи обстеження стоматологічного хворого

Додаткові методи обстеження хворого включають спеціальні клінічні методи огляду органів порожнини рота (температурна діагностика, індексна оцінка гігієнічного стану порожнини рота, пародонтальні індекси); фунцкціональні методи обстеження (електро-одонтодіагностика, люмінесцентна діагностика, визначення стійкості капілярів пародонту, реопародонторгафия.); лабораторні методи обстеження (клінічні і біохімічні показники крові, сечі, слини, ротової і ясенної рідини), мікробіологічні, алергологічні, рентгенологічні методи обстеження ( контактна рентгенографія, R-графія в прикус, позаротова R-графія, панорамна R-графія, комп'ютерна R-графія, ортопантомограмма).

Температурна діагностика — визначення реакції зуба (в основному пульпи) на температурні подразники за допомогою холодної або гарячої води, нагрітого інструмента або гутаперчі, ефіру тощо. У нормі коливання температури від 17 — 22 до 50 — 52 °С (індиферентна зона) не викликають больової реакції зуба.

Тести з барвниками

Зміна кольору емалі зубів можуть бути каріозного і некаріозного походження. Для їх диференціальної діагностики застосовують методи фарбування цих ділянок барвниками.

Для барвування твердих тканин використовують 2 % р-н метиленової сині (синій колір), 0,1% водний розчин метиленового червоного (оранжево- червоний колір).

На явищі проникнення барвника в розчинену кислотою поверхню емалі базується ТЕР- тест.Зуб ізолюють від слини і на вестибулярну поверхню наносять краплю 1Н розчину хлорводневої кислоти діаметром 2 мм. Через 5с. кислоту змивають дистильованою водою; поверхню зуба висушують і забарвлюють 1% розчином метиленової сині. Інтенсивність фарбування залежить від стійкості емалі до дії кислот і визначає карієсрезистентність (при незначному фарбуванні) або карієспроийняття (при інтенсивному фарбуванні).

Сіалографія— метод рентгеноконтрастного або радіо ізотопного дослідження великих слинних залоз. Протипоказанням служить гостре запалення слизової оболонки порожнини рота і вивідної протоки слинної залози, а також підвищена чутливість до йоду.

Томографія дозволяє одержати рентгенівське зображення певного шару кістки, розташованого в глибині тканини. За допомогою такого методу можна одержати уявлення про пошаровий стан тканини. Цей метод застосовується для виявлення осередків ураження обмежених розмірів, розташованих  в глибоких шарах.

Електроодонтодіагностика

Застосування електричного струму засноване на загальновідомому факті, що всяка жива тканина характеризується збудливістю або здатністю приходити в стан збудження під впливом подразника. Мінімальна сила продразнення, що викликає збудження, називається пороговою. Встановлено, що за наявності патологічного процесу в пульпі збудливість її змінюється.

Рентгенологічні методи використовуються як додаткові в діагностиці уражень зубів, хвороб пульпи, періодонту і пародонту, а також для контролю лікування.

Цей метод набув широкого поширення в стоматології, оскільки в деяких випадках він є єдиним способом для виявлення змін в тканинах внутрішньоротова рентгенографія.
4. Початковий гострий карієс: етіологія, клініка діагностика, диф. діагностика та лікування.

Гострий початковий карієс (Macula cariosa)– це патологічний процес, що характеризується демінерализацією підповерхневого шару емалі без утворення дефекту у виді порожнини.

Загальні фактори:

  • Неповноцінна дієта

  • Низький вміст фтору в питній воді.

  • Соматичні захворювання, порушення у функціональному стані органів і систем в період формування і дозрівання тканин зуба.

  • Екстремальний вплив на організм.

  • Спадковість, що обумовлює повноцінність структури і хімічний склад тканин зуба.Несприятливий генетичний код.

Місцеві фактори:

  • Зубна бляшка і зубний наліт, з великою кількістю мікроорганізмів.

  • Порушення складу і властивостей ротової рідини, що є індикатором стану організму в цілому.

  • Вживання харчових продуктів з великим вмістом вуглеводів.

Порушення резистентності тканин зуба:

  • Неповноцінна структура.

  • Відхилення в біохімічному складі твердих тканин зуба.

  • Стан зубощелепної системи в період закладки, розвитку і прорізування зубів.

Патоморфологія гострого початкового карієсу. В основі патологічного процесу лежить демінерализація емалі, що починається по так званих лініях Ретциуса (зонах найменшого ступеня мінералізації в емалі). Але особливість полягає в тому, що демінералізації піддається найбільшою мірою підповерхневий і центральний шари емалі. А поверхневий шар залишається досить мінералізованим, що обумовлюється мінералізуючою дією слини.

С.П. Онищенко И В.П.Зеновский виділили 5 шарів (зон) поразки :

1- поверхнева зона, характеризується найбільшою стабільністю;

2- підповерхнева, у якій спостерігається зменшення змісту кальцію в порівнянні з нормою, обсяг мікропросторів збільшується до 14% при нормі 1%.

3- Центральна зона (тіло поразки) – дзона мексимальных змін.

4- Проміжна зона;

5- Внутрішня (зона блискучої емалі) –зона відносного благополуччя.

При мікроскопічному дослідженні шліфів зубів з гострим початковим карієсом визначається, як правило, світла пофарбована зона поразки із суцільний, різко вираженої, навіть до сегментації.

У стадії світлої плями в емалі при поляризаційній мікроскопії виявляється вогнище поразки у виді трикутника, підстава якого звернене до зовнішньої поверхні емалі. Характер зміни в ділянці поразки залежить від розмірів плями. При поразці, площа якого не перевищує 1мм2, на шліфах зубів виявляються прозора і темна зони. У шарі підлягаючої емалі, дентино-емалевом з'єднанні і дентині зміни не виявляються. Слід зазначити, що в зовнішньому шарі вогнища поразки маються слабко виражені зміни. Таким чином, виявленні найбільш виражені підповерхневі зміни на обмеженій ділянці при наявності незміненої підлягаючої емалі. Характер зазначених змін, зафіксованих при дослідженні в полеризованому світлі обумовлений збільшенням мікропросторів. Якщо в нормі емаль містить до 1 % мікропросторів, то при світлій каріозній плямі відсоток мікропросторів значно збільшується: у зовнішньому шарі вогнища поразки до 3-5%, а в тлі поразки – до 20-25%. Встановлено, що на всіх стадіях розвитку каріозного процесу зменшується щільність визначених зон емалі, що вказує на явище демінералізації. Зміна хімічного складу емалі супроводжується зниженням її механічної резистентності. Мікротвердість емалі в ділянці світлої плями різко знижується.

Клініка карієсу в стадії крейдяної плями (гострого початкового карієсу).

Скарги хворих можуть бути на косметичний дефект у виді крейдяної плями різних відтінків при локалізації його на поверхнях, доступних огляду пацієнта. Крім того, може з'явитися незначна чутливість, почуття оскоми від різних подразників, переважно хімічних (кисле, солодке, гірке).

З анамнезу захворювання можна з'ясувати, що причинний зуб раніше не лікований, скарги з'явилися кілька тижнів назад

Об'єктивне дослідження місця захворювання: при огляді – матова,крейдяно-біла, що втратила прозорість пляма невеликих розмірів більш менш чіткими границями. Цю пляму легко можна виявити на будь-яких, доступних огляду поверхнях, особливо в місцях найбільш частої локалізації карієсного ураження – на дні борізд і апроксимальних поверхнях зуба. При зондуванні визначається гладка поверхня цієї плями, безболісність. Вертикальна і горизонтальна перкусія і пальпація слизової оболонки в області проекції верхівки кореня зуба безболісні. Термодіагностика температурою води нижче чи вище індиферентної зони може викликати незначну швидко зникаючу болісну реакцію. Пульпа зуба реагує на струм силою 2-6 мка. У зв'язку з тим, що при білій плямі є демінерализація, вона забарвлюється 2% розчином метиленового синього, при нанесенні його на заздалегідь очищену і висушену поверхню емалі зуба.

Лікування:

1. Гігієнічне навчання та виховання;

2. Призначення лікувально-профілактичних паст, що містять кальцій, фториди

3. Професійна обробка зубів Са, Р-вмісними препаратами (10-20 процедур щодня або через день) місцево фторовмісні препарати (місцево)

4. Фізіотерапія. електрофорез 10% розчин кальцію глюконату або кальцію хлориду або 2,5% розчин гліцерофосфату кальцію (5-6 сеансів) електрофорез 1-2% розчин натрію фториду на емаль зуба (використовується одразу після застосування аплікацій Са, Р-вмісних препаратів) (3-4 сеанси).

Загальне лікування

комплексні препарати кальцію, мікроелементів, вітамінів (курс 30 днів, 2 курси на рік) раціональне харчування з обмеженням вживання рафінованих вуглеводів

5. Початковий хронічний карієс: етіологія, клініка діагностика, диф. діагностика та лікування.

Хронічний  початковий карієс – відбувається поверхневе ураження зубної емалі. Розрізняють дві стадії початкового карієсу: стадію білої плями та стадію пігментної плями, які відрізняються між собою ходом протікання демінералізації емалі.

Етіологія. Останнім часом виникнення карієсу зубів пов'язують з локальною зміною pH на поверхні зуба під зубним нальотом внаслідок бродіння (гліколізу) вуглеводів, здійснюваного мікроорганізмами, і утворення органічних кислот.

Патоморфологія хронічного початкового карієсу (стадія пігментної плями).У цьому випадку процес має більш тривалий перебіг і при поляризаційній мікроскопії виявляються зміни, що захоплюють усю товщу емалі: при збереженому зовнішньому шарі. Добре видно зони, характерні для вогнища каріозної поразки (тіло поразки, темна і прозора зони). Важливо відзначити, що дентинно-емалеве з'єднання і дентин при цьому залишаються незмінними. Клінічно ця фаза морфологічних змін характеризується наявністю пигментної світло-коричневої плями.

Клініка карієсу в стадії пигментованої плями (хронічного початкового карієсу).Скарги хворого при цій стадії захворювання зводяться до косметичного дефекту, якщо пляма локалізується на доступних для його огляду місцях. Скарги на неприємні відчуття від температурних, хімічних подразників відсутні. З анамнезу захворювання можна з'ясувати, що причинний зуб раніше не лікований, скарги з'явилися кілька місяців назад, а можливо і років.

При огляді визначається темна пляма різних відтінків – від ясно коричневого до чорного в місцях типових для локалізації каріозних поразок. При огляді виявляється ділянка емалі темного кольору, що різко відрізняється від здорової емалі. При зондуванні, звичайно дефект поверхні емалі не відчувається. Вертикальна і горизонтальна перкусія і пальпація слизової оболонки в області проекції верхівки кореня зуба безболісні. Термодіагностика безболісна. Пульпа зуба реагує на струм 2-6 мка

Диференціальна діагностика карієсу в стадії плями.

Каріозну пляму варто диференціювати від плями при гіпоплазії і флюорозі. Для гіпоплазії характерна симетричність поразки однойменних зубів, що обумовлено одночасністю їхньої закладки, розвитку і мініралізації. При флюорозі маються множинні, як білі, так і коричневі, що не мають чітких границь плями, що розташовуються на поверхнях усіх груп зубів. Локалізація плям не відповідає ретенціонним ділянкам поверхні коронки зуба, де найчастіше локалізуються каріозні поразки. При високому змісті фтору в питній воді розмір плям збільшується, а характер змін більш виражений: емаль усієї коронки зуба може мати коричневий колір. Для флюорозу характерна ендемічність поразки – прояв в усіх чи більшості жителів якого-небудь регіону, що не характерно для карієсу.

Принципи місцевого лікування карієсу в стадії крейдоподібної плями.

Світла і ясно-коричнева пляма є прояв прогресуючої демінералізації емалі. Як показали експериментальні і клінічні дослідження подібні зміни можуть піддаватися зворотному розвитку (реминералізації) за рахунок надходження мінеральних компонентів у вогнище демінералізації. Зазначений метод одержав назву ремінералізуючої терапії. У наш час створений ряд препаратів, до складу яких входять іони кальцію, фосфору, фтору, що сприяє процесу ремінералізації. Найбільш широке поширення одержав 10% розчин глюконата кальцію, 1-3% розчин ремодента, отриманого з природної сировини.

До складу сухого препарату ремодент входять: кальцій (4,35%), магній (0,15%), калій (0,2%), натрій (16%), хлор (30%),органічні речовини (44,5%) і інші. Він випускається у виді білого порошку, з якого готують 1-3% розчин.

Методика ремінералізуючої терапії карієсу в стадії світлої плями. Поверхня зуба ретельно механічно очищається від зубного нальоту щіткою, тампонами, а потім обробляється 0,5-1% розчином перекису водню і висушується потоком повітря. Потім на ділянку зміненої емалі на 15-20 хв накладають вату, зволожену ремінералізуючим розчином (тампон змінюють кожні 4-5 хв). Після кожної третьої аплікації ремінералізуючим розчином, поверхня зуба висушується і покривається тампоном, зволоженим 2-4% розчином фторида натрію. Замість розчину фторида натрію можна використовувати фторлак, що наносять на ретельно висушену поверхню зуба. Після завершення всієї процедури не рекомендується приймати їжу і полоскати рот протягом 2 годин. Курс реміналізації складається з 15-20 аплікацій, що проводять щодня чи через день.

Важливою складовою частиною лікування вогнища демінералізації є строге дотримання правил гігієни за порожниною рота, ціль якого – не допустити утворення зубного нальоту на місці колишнього вогнища демінералізації.

Механізм дії гальванізації при лікуванні карієсу в стадії плями. Гальванізація – це використання безперервного постійного струму низької напруги (30-80 в) і невеликої сили (до 50 мка) для лікувальних цілей. У тканинах під дією постійного струму виникають зміни, що приводять до утворення нових умов для протікання різноманітних біохімічних і фізичних процесів.

Під дією постійного струму в тканинах тіла розширюються судини, прискорюється кровоток і виникає гіперемія, підвищується проникність судинної стінки, підвищується місцева температура. Порушення нервових рецепротов у зоні дії приводить до зміни їхньої збудливості. Виникаюча афферентна імпульсація в ЦНС і вегетативних центрах викликає рефлекторні реакції місцевого, сегментарного і генерализованного типу, що приводить до зміни функцій органів. Відзначається вторинна гуморальна дія як результат роздратування ендокринної системи. Тому дія постійного струму в основному залежить від розташування електродів, а не тільки від параметрів впливу і функціонального стану організму.

6. Поверхневий гострий карієс: етіологія, клініка діагностика, диф. діагностика та лікування.

  1   2   3

скачати

© Усі права захищені
написати до нас