Міністерство освіти і
науки України ЄВРОПЕЙСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ФІНАНСІВ,
ІНФОРМАЦІЙНИХ СИСТЕМ,
МЕНЕДЖМЕНТУ І
БІЗНЕСУ Кримська філія
Контрольна робота
з дисципліни
"Аудит"
Виконав студентка
____________________
групи _____________
____________________
Перевірив викладач
___________________
Сімферополь-2007
План
Теоретична частина Питання 1. Основні процедури отримання аудиторських доказів
| |
Питання 2. Звіт аудитора перед замовником, зміст звіту, структура та форми
| |
Практична частина
| |
Завдання 1
| |
Завдання 2
| |
Список використаних джерел
| |
Теоретична частина Питання 1. Основні процедури отримання аудиторських доказів Відповідь. Після прийняття зобов'язань по виконання перевірки аудитор повинен провести певні аудиторські процедури для отримання аудиторських доказів. Причому аудитор повинен одержати таку кількість аудиторських доказів, яке б забезпечило можливість зробити необхідні висновки, на підставі яких буде підготовлено
аудиторський звіт. Аудитор на основі свого професійного досвіду зобов'язаний самостійно прийняти рішення про
кількість інформації, необхідної для складання аудиторського висновку.
Аудиторські докази - це
інформація, отримана аудитором для вироблення думки, на підставі якого базується підготовка аудиторського висновку і звіту.
Джерелами аудиторських доказів є:
Ø регістри бухгалтерського обліку підприємства;
Ø результати аналізу фінансово-господарської діяльності суб'єкта перевірки;
Ø усні висловлювання співробітників та посадових осіб підприємства та третіх осіб;
Ø результати проведених інвентаризацій майна підприємства;
Ø фінансова,
статистична і податкова
звітність.
Аудиторські докази отримуються в результаті належного з'єднання тестів систем контролю та процедур перевірки на суттєвість. Тести системи контролю - це тести, які виконуються для одержання аудиторських доказів щодо відповідності структури та ефективності функціонування системи обліку та внутрішнього контролю.
Процедури перевірки на суттєвість - це перевірки, які виконуються для одержання аудиторських доказів з метою виявлення суттєвих перекручень у фінансовій звітності. Такі процедури бувають двох типів: у вигляді перевірок операцій та залишків по рахунках та проведенні аналітичних процедур.
Аудиторські докази повинні бути доречними і достатніми. Критерії достатності та доречності взаємопов'язані і стосуються доказів, одержаних як при тестуванні систем контролю, так і при проведенні процедур перевірки на суттєвість. Достатність є виміром кількості аудиторських доказів, доречність є виміром їх якості та надійності, а також відповідності конкретному твердженню. Аудитор повинен спиратися на аудиторські докази, які мають не тільки достатній, а й переконливий
характер. Тому він вишукує аудиторські докази в різних джерелах інформації або різного
характеру для підтвердження одного й
того ж твердження.
На достатність і доречність аудиторських доказів впливають такі фактори:
Ø
оцінка аудитором характеру та розміру ризику, притаманних як на рівні фінансової звітності, так і на рівні окремих господарських операцій;
Ø
характер систем обліку та внутрішнього копт-
роля, оцінка ризиків контролю;
Ø суттєвість питань, які вивчаються і розглядаються;
Ø досвід, набутий па протягом попередніх аудиторських перевірок;
Ø результати аудиторських процедур, включаючи всілякі виявлені випадки шахрайства або помилок;
Ø джерело і надійність наявної інформації.
Окремі аудиторські докази можуть бути надійнішими, ніж інші. За певних обставин
метод спостереження дасть можливість аудитору отримати більш вичерпні докази, ніж тс, що отримані шляхом опитування, вибірки й аналізу. Наприклад, аудитор може отримати свідчення правильного розподілу службових обов'язків, здійснюючи спостереження за виконанням службових обов'язків співробітників, результати
роботи яких безпосередньо впливають на якість системи внутрішнього контролю, або, отримавши інформацію про службові, обов'язки конкретних співробітників. Тим не менш, аудиторські докази у системі внутрішнього контролю, отримані шляхом спостереження, мають тимчасовий характер. Тому аудитор може доповнити ці докази іншими тестами на відповідність системи внутрішнього контролю.
Зазвичай аудиторські докази збираються по кожному істотному твердженням фінансової звітності.
Аудиторські докази стосовно одного якогось твердження, наприклад наявності товарно-матеріальних запасів, не можуть служити
підставою для неодержання аудиторських доказів стосовно інших тверджень, наприклад, підтверджень правильності їх оцінки.
Характер, термін проведення та обсяг процедур перевірки на суттєвість залежать від конкретних позицій звітності. У результаті проведення тестів можна отримати аудиторські докази стосовно декількох тверджень, наприклад,
інформація про суму дебіторської заборгованості може бути джерелом аудиторських доказів стосовно як їх наявності, так і правильності оцінки.
Надійність аудиторських доказів залежить від джерела їх отримання - внутрішнього або зовнішнього, а також від їх характеру. За
характером існують документальні та усні докази; прямі, непрямі й випадкові докази.
Документальні докази - підтверджуються даними первинних документів, облікових регістрів і звітності підприємства. Причому інформацію документальних доказів, яка підтверджує конкретні факти, необхідно
брати з оригіналів документів, а не з їх копій.
Усні докази можуть бути прийнятними тільки тоді, коли, наприклад, посадова особа сама дасть інформацію про окремі порушення законодавства. Це дозволяє аудитору в стислі строки перевірити таку інформацію та розробити рекомендації щодо виправлення звітності.
Прямі докази відносяться безпосередньо до питання, яке перевіряється.
Непрямі докази - це
інформація, яка не має безпосереднього відношення до перевіряється питань. Наприклад, надійність системи внутрішнього контролю виступає непрямим доказом відсутності суттєвих помилок у фінансовій звітності підприємства.
Випадкові свідчення - це відомості, отримані від будь-яких співробітників підприємства про стан об'єкта аудиту. Така інформація без перевірки се за допомогою
стандартних аудиторських процедур не може бути доказом, на підставі якого складається
аудиторський висновок.
Охарактеризуємо основні процедури отримання аудиторських доказів, таких як спостереження, перевірка, опитування і підтвердження, підрахунок, аналітичні процедури.
Спостереження полягає у нагляді з боку аудитора за
процесом або процедурою, які виконуються іншими особами, наприклад, спостереження за підрахунком товарно-матеріальних запасів працівниками підприємства або за виконанням процедур контролю, після яких не залишається ознак їх проведення.
Опитування полягає в пошуку інформації, яку можна отримати від обізнаних осіб на підприємстві або вис його кордонів. Проведення опитування може варіюватися від формальних письмових запитів, адресованих третім особам, до
неформальних усних опитувань працівників підприємства.
Відповіді на запитання можуть дати аудитору інформацію, якою він раніше не володів, або підтверджує аудиторські докази.
Підтвердження полягає в отриманні
аудиторами підтверджуючої інформації, яка міститься в бухгалтерських регістрах. Наприклад, аудитор, як правило, шукає прямого підтвердження сум дебіторської заборгованості шляхом
спілкування з боржниками підприємства.
Підрахунок полягає у перевірці арифметичної точності первинних документів і регістрів обліку або у самостійному проведенні підрахунків.
Аналітичні процедури складаються в аналізі найважливіших показників і співвідношень, включаючи підсумкове дослідження відхилень і взаємозв'язків, що
суперечать іншій інформації, яка стосується цього аспекту роботи підприємства, або відхиляються від очікуваних показників.
Аналітичні операції полягають у порівнянні фінансової інформації підприємства, наприклад, з наступними показниками: аналітичною
інформацією за минулі періоди, які піддаються порівнянню; плановими
розрахунками підприємства, такими, як плани і прогнози, очікуваннями аудитора, наприклад,
оцінками нарахованої амортизації; аналогічною інформацією по галузі,
такий, як
порівняння обсягу продажів з дебіторською заборгованістю і т. п.
Під час проведення аналітичних операцій аналізується взаємозв'язок:
Ø між елементами фінансової інформації, наприклад, обсягами реалізації підприємства і доходом;
Ø між фінансовою інформацією і
відповідною інформацією нефінансового характеру, такою, як вартість витрат на оплату праці і кількість працівників підприємства.
При виконанні вищенаведених операцій можуть використовуватися різні методи їх проведення: від простого порівняння до комплексного аналізу, в якому використовуються економіко-статистичні методи. Аналітичні процедури можуть застосовуватися при аналізі консолідованої фінансової звітності підприємства, звітності окремих структурних підрозділів підприємства, таких, як фі філій, відокремлені підрозділи.
Вибір процедури перевірки, методів і рівня їх використання покладається па професійний досвід аудитора. Аналітичні процедури використовуються:
Ø щоб допомогти аудитору при плануванні характеру, часу і розміру інших аудиторських процедур;
Ø як процедури перевірки на суттєвість, коли їх використання може бути більш ефективним або продуктивним, ніж тести даних для скорочення ризику невиявлення викривлень по окремим твердженнями фінансової звітності підприємства;
Ø як остаточний (заключний) огляд фінансової звітності підприємства на стадії завершення аудиту.
Використання аналітичних операцій базується на очікуванні, що між даними існує певний взаємозв'язок, і що вона продовжує зберігатися при відсутності доказів протилежного. Проте довіра до результатів аналітичних процедур залежить від оцінки аудитором ризику того, що аналітичні процедури можуть виявити очікувані взаємозв'язку, тоді як насправді має місце значне спотворення фінансової звітності.
Питання 2. Звіт аудитора перед замовником, зміст звіту, структура та форми По закінченню
аудиторської перевірки аудитор складає два підсумкових документа:
звіт про результати аудиторської перевірки та
аудиторський висновок.
Аудиторський звіт. Результати з лаконічним описом виявлених порушень, помилок, відхилень, з оцінкою
стану бухгалтерського обліку, достовірності звітності та законності господарських операцій повинні бути представлені в аудиторському звіті. Інформація, викладена у звіті, повинна бути чіткою, надійною і компетентною, а також незалежною, об'єктивною і правдивою.
Аудиторський звіт складається в довільній формі, призначений для замовника і його зміст не підлягає оприлюдненню.
Аудиторський висновок. Для користувачів публічної фінансової звітності аудитор готує
аудиторський висновок про повіреної звітності, відповідність її у всіх суттєвих аспектах інструкціям про порядок складання звітності та принципам обліку, які передбачені Законом України "Про
бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та Національними Положеннями (
стандартами ) бухгалтерського обліку. Порядок складання висновку регламентується Уна № 26 "Аудиторський висновок" та № 28 "Аудиторські висновки спеціального призначення".
За своїм правовим статусом висновок аудитора прирівнюється до висновку експертизи, що призначається
відповідно до процесуального законодавства України.
Звіт аудитора керівництву господарюючого суб'єкта. При виконанні обов'язкового аудиту аудиторські організації зобов'язані готувати і надавати адресату письмову інформацію (звіт) аудитора керівництву (власникам) економічного суб'єкта за результатами проведення аудиту.
Дані, які містить письмова інформація аудитора, наводяться з метою надання керівництву економічного суб'єкта свідоцтв про недоліки в облікових записах, бухгалтерському обліку і системі внутрішнього контролю, які можуть призвести до суттєвих помилок у бухгалтерській звітності, і в порядку внесення конструктивних пропозицій щодо удосконалення систем бухгалтерського обліку і внутрішнього контролю економічного суб'єкта.
Аудиторська організація зобов'язана вказати в письмовій інформації аудитора всі пов'язані з фактами господарського
життя економічного суб'єкта помилки і спотворення, які суттєво впливають на достовірність його бухгалтерської звітності. Можна привести; в письмовій інформації аудитора будь-яку інформацію, що стосується проведеного аудиту і фактів господарського життя економічного суб'єкта, яку він вважає доцільною.
Письмова інформація аудитора не може розглядатися як повний звіт про всі існуючі недоліки. Вона присвячена лише тим з них, які були виявлені в
процесі аудиторської перевірки.
Кожна аудиторська організація повинна розробляти, з урахуванням вимог законодавства, вимоги до форми підготовки письмової інформації аудитора. Такі внутрішні вимоги: забезпечують акуратне і однакове оформлення даного документа для різних економічних суб'єктів; затверджуються
керівником аудиторської організації; в обов'язковому порядку повинні виконуватися працівниками при підготовці цього документа. Аудитори, які здійснюють свою діяльність самостійно, зобов'язані розробляти (або прийняти з урахуванням кваліфікаційних рекомендацій) акуратну і однакову форму надання письмової інформації, яка буде постійно застосовуватися.
У письмовій інформації аудитора повинні поміщатися в обов'язковому порядку наступні свідоцтва:
1) реквізити аудиторської організації, а саме:
а) офіційне найменування і юридична (поштова) адреса аудиторської
фірми або прізвище, ініціали та адреса аудитора, який здійснює свою діяльність самостійно;
б) номер і дата реєстраційного посвідчення;
в) номер і дата включення до реєстру на
право здійснення аудиторської діяльності;
2) реквізити економічного суб'єкта, а саме:
а) офіційне найменування і юридична (поштова) адреса економічного суб'єкта або прізвище, ініціали та адреса фізичної особи - суб'єкта
підприємницької діяльності (СПД);
б) номер і дата реєстраційного посвідчення;
в) перелік посадових осіб (прізвища, ініціали, посади), відповідальних за
складання бухгалтерської звітності юридичної особи;
3) зазначення періоду часу, до якого належить документа
ція економічного суб'єкта, перевірена в ході аудиту, дата
підписання письмової інформації аудитора;
4) виявлені в ході аудиту суттєві порушення встановленого законодавством України порядку
ведення бухгалтерського обліку та складання бухгалтерської звітності, які впливають або можуть вплинути на її достовірність;
5) результати перевірки організації і ведення бухгалтерського обліку, складання
відповідної звітності та функціонування системи внутрішнього контролю економічного суб'єкта.
На додаток до обов'язкових свідчень, зазначених вище, в залежності від обсягу, масштабів і специфіки аудиторської перевірки, а також розмірів і особливостей аудиторської фірми (того, чи проводиться перевірка аудитором, який
працює самостійно), розмірів і особливостей економічного суб'єкта, який підлягає перевірці, слід включати в письмову інформацію аудитора такі свідчення:
Ø особливості виконання аудиторської перевірки, передбачені
договором (контрактом, листом-обязятельства) між
аудиторською організацією та економічним суб'єктом, а також особливості виконання роботи, які стали відомі в ході перевірки;
) аудиторської діяльності, вказівки на те, які розділи бухгалтерської документації були перевірені суцільним способом, а які вибірковим порядком і на основі яких принципів здійснювалася
Ø оцінку (за наявності такої можливості) кількісних розбіжностей звітних та (або) податкових показників за даними
структурою - свідоцтва про здійснення перевірок філій, підрозділів і дочірніх фірм такого економічного суб'єкта, виклад загальних результатів таких перевірок і аналіз впливу цих приватних результатів на підсумки аудиторської перевірки всього економічного суб'єкта в цілому;
Ø при наступних аудиторських перевірках - оцінку і аналіз виконання або виправлення економічним суб'єктом зауважень,
вбачає підготовку за його результатами офіційного аудиторського висновку, а також при наданні супутніх аудиту послуг) - сам факт і причини таких відхилень.
Свідоцтва, що містяться в письмовій інформації аудитора, повинні бути чіткими, змістовними. У необхідних випадках в письмовій інформації аудитора повинні бути обгрунтування кількісних
і оцінок, посилань на документи чинного законодавства.
У письмовій інформації аудитора в обов'язковому порядку має бути зазначено, які з зроблених зауважень є суттєвими, а які ні, впливають або не впливають (або можуть впливати) перераховані зауваження та недоліки на висновки, зроблені аудитором. У разі підготовки аудиторською організацією умовно-позитивного висновку, негативного висновку або відмови від висловлення думки в письмовій
(звіті) аудитора повинна міститись розгорнута аргументація причин, які призвели до такої думки аудитора.
адресу аудиторської організації, підписаного особою, яка посвідчила договір (контракт, листи-зобов'язання) на надання
послуг.
Скласти перелік питань, особливо важливих з боку аудитора на дослідницькій стадії проведення аудиту для
і головного бухгалтера підприємства, що перевіряється.
можуть бути задані питання наступного змісту (таблиця 1).
1.
Таблиця 2.
Ø дебіторської заборгованості покупців.
Ø визначити обсяг необхідної інформації для проведення аудиторської перевірки, джерела та способи її отримання;
Ø скласти перелік основних законодавчих актів та нормативних документів, дотримання яких перевіряється аудитором;
.
. Методику аудиту окремих активів підприємства представимо в таблицях. У
3 представимо методику аудиту основних засобів.
Таблиця 3.
Таблиця 4.
Таблиця 4.
Таблиця 5.