Міністерство освіти і науки України
ЄВРОПЕЙСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ ФІНАНСІВ, ІНФОРМАЦІЙНИХ СИСТЕМ, МЕНЕДЖМЕНТУ І БІЗНЕСУ
Кримська філія
Контрольна робота
з дисципліни
"Аудит"
Виконав студентка
____________________
групи _____________
____________________
Перевірив викладач
___________________
Сімферополь-2007
План
Теоретична частина
Питання 1. Основні процедури отримання аудиторських доказів
Відповідь. Після прийняття зобов'язань по виконання перевірки аудитор повинен провести певні аудиторські процедури для отримання аудиторських доказів. Причому аудитор повинен одержати таку кількість аудиторських доказів, яке б забезпечило можливість зробити необхідні висновки, на підставі яких буде підготовлено аудиторський звіт. Аудитор на основі свого професійного досвіду зобов'язаний самостійно прийняти рішення про кількість інформації, необхідної для складання аудиторського висновку.
Аудиторські докази - це інформація, отримана аудитором для вироблення думки, на підставі якого базується підготовка аудиторського висновку і звіту.
Джерелами аудиторських доказів є:
Ø регістри бухгалтерського обліку підприємства;
Ø результати аналізу фінансово-господарської діяльності суб'єкта перевірки;
Ø усні висловлювання співробітників та посадових осіб підприємства та третіх осіб;
Ø результати проведених інвентаризацій майна підприємства;
Ø фінансова, статистична і податкова звітність.
Аудиторські докази отримуються в результаті належного з'єднання тестів систем контролю та процедур перевірки на суттєвість. Тести системи контролю - це тести, які виконуються для одержання аудиторських доказів щодо відповідності структури та ефективності функціонування системи обліку та внутрішнього контролю.
Процедури перевірки на суттєвість - це перевірки, які виконуються для одержання аудиторських доказів з метою виявлення суттєвих перекручень у фінансовій звітності. Такі процедури бувають двох типів: у вигляді перевірок операцій та залишків по рахунках та проведенні аналітичних процедур.
Аудиторські докази повинні бути доречними і достатніми. Критерії достатності та доречності взаємопов'язані і стосуються доказів, одержаних як при тестуванні систем контролю, так і при проведенні процедур перевірки на суттєвість. Достатність є виміром кількості аудиторських доказів, доречність є виміром їх якості та надійності, а також відповідності конкретному твердженню. Аудитор повинен спиратися на аудиторські докази, які мають не тільки достатній, а й переконливий характер. Тому він вишукує аудиторські докази в різних джерелах інформації або різного характеру для підтвердження одного й того ж твердження.
На достатність і доречність аудиторських доказів впливають такі фактори:
Ø оцінка аудитором характеру та розміру ризику, притаманних як на рівні фінансової звітності, так і на рівні окремих господарських операцій;
Ø характер систем обліку та внутрішнього копт-
роля, оцінка ризиків контролю;
Ø суттєвість питань, які вивчаються і розглядаються;
Ø досвід, набутий па протягом попередніх аудиторських перевірок;
Ø результати аудиторських процедур, включаючи всілякі виявлені випадки шахрайства або помилок;
Ø джерело і надійність наявної інформації.
Окремі аудиторські докази можуть бути надійнішими, ніж інші. За певних обставин метод спостереження дасть можливість аудитору отримати більш вичерпні докази, ніж тс, що отримані шляхом опитування, вибірки й аналізу. Наприклад, аудитор може отримати свідчення правильного розподілу службових обов'язків, здійснюючи спостереження за виконанням службових обов'язків співробітників, результати роботи яких безпосередньо впливають на якість системи внутрішнього контролю, або, отримавши інформацію про службові, обов'язки конкретних співробітників. Тим не менш, аудиторські докази у системі внутрішнього контролю, отримані шляхом спостереження, мають тимчасовий характер. Тому аудитор може доповнити ці докази іншими тестами на відповідність системи внутрішнього контролю.
Зазвичай аудиторські докази збираються по кожному істотному твердженням фінансової звітності. Аудиторські докази стосовно одного якогось твердження, наприклад наявності товарно-матеріальних запасів, не можуть служити підставою для неодержання аудиторських доказів стосовно інших тверджень, наприклад, підтверджень правильності їх оцінки. Характер, термін проведення та обсяг процедур перевірки на суттєвість залежать від конкретних позицій звітності. У результаті проведення тестів можна отримати аудиторські докази стосовно декількох тверджень, наприклад, інформація про суму дебіторської заборгованості може бути джерелом аудиторських доказів стосовно як їх наявності, так і правильності оцінки.
Надійність аудиторських доказів залежить від джерела їх отримання - внутрішнього або зовнішнього, а також від їх характеру. За характером існують документальні та усні докази; прямі, непрямі й випадкові докази.
Документальні докази - підтверджуються даними первинних документів, облікових регістрів і звітності підприємства. Причому інформацію документальних доказів, яка підтверджує конкретні факти, необхідно брати з оригіналів документів, а не з їх копій.
Усні докази можуть бути прийнятними тільки тоді, коли, наприклад, посадова особа сама дасть інформацію про окремі порушення законодавства. Це дозволяє аудитору в стислі строки перевірити таку інформацію та розробити рекомендації щодо виправлення звітності.
Прямі докази відносяться безпосередньо до питання, яке перевіряється.
Непрямі докази - це інформація, яка не має безпосереднього відношення до перевіряється питань. Наприклад, надійність системи внутрішнього контролю виступає непрямим доказом відсутності суттєвих помилок у фінансовій звітності підприємства.
Випадкові свідчення - це відомості, отримані від будь-яких співробітників підприємства про стан об'єкта аудиту. Така інформація без перевірки се за допомогою стандартних аудиторських процедур не може бути доказом, на підставі якого складається аудиторський висновок.
Охарактеризуємо основні процедури отримання аудиторських доказів, таких як спостереження, перевірка, опитування і підтвердження, підрахунок, аналітичні процедури.
Спостереження полягає у нагляді з боку аудитора за процесом або процедурою, які виконуються іншими особами, наприклад, спостереження за підрахунком товарно-матеріальних запасів працівниками підприємства або за виконанням процедур контролю, після яких не залишається ознак їх проведення.
Опитування полягає в пошуку інформації, яку можна отримати від обізнаних осіб на підприємстві або вис його кордонів. Проведення опитування може варіюватися від формальних письмових запитів, адресованих третім особам, до неформальних усних опитувань працівників підприємства. Відповіді на запитання можуть дати аудитору інформацію, якою він раніше не володів, або підтверджує аудиторські докази.
Підтвердження полягає в отриманні аудиторами підтверджуючої інформації, яка міститься в бухгалтерських регістрах. Наприклад, аудитор, як правило, шукає прямого підтвердження сум дебіторської заборгованості шляхом спілкування з боржниками підприємства.
Підрахунок полягає у перевірці арифметичної точності первинних документів і регістрів обліку або у самостійному проведенні підрахунків.
Аналітичні процедури складаються в аналізі найважливіших показників і співвідношень, включаючи підсумкове дослідження відхилень і взаємозв'язків, що суперечать іншій інформації, яка стосується цього аспекту роботи підприємства, або відхиляються від очікуваних показників.
Аналітичні операції полягають у порівнянні фінансової інформації підприємства, наприклад, з наступними показниками: аналітичною інформацією за минулі періоди, які піддаються порівнянню; плановими розрахунками підприємства, такими, як плани і прогнози, очікуваннями аудитора, наприклад, оцінками нарахованої амортизації; аналогічною інформацією по галузі, такий, як порівняння обсягу продажів з дебіторською заборгованістю і т. п.
Під час проведення аналітичних операцій аналізується взаємозв'язок:
Ø між елементами фінансової інформації, наприклад, обсягами реалізації підприємства і доходом;
Ø між фінансовою інформацією і відповідною інформацією нефінансового характеру, такою, як вартість витрат на оплату праці і кількість працівників підприємства.
При виконанні вищенаведених операцій можуть використовуватися різні методи їх проведення: від простого порівняння до комплексного аналізу, в якому використовуються економіко-статистичні методи. Аналітичні процедури можуть застосовуватися при аналізі консолідованої фінансової звітності підприємства, звітності окремих структурних підрозділів підприємства, таких, як фі філій, відокремлені підрозділи. Вибір процедури перевірки, методів і рівня їх використання покладається па професійний досвід аудитора. Аналітичні процедури використовуються:
Ø щоб допомогти аудитору при плануванні характеру, часу і розміру інших аудиторських процедур;
Ø як процедури перевірки на суттєвість, коли їх використання може бути більш ефективним або продуктивним, ніж тести даних для скорочення ризику невиявлення викривлень по окремим твердженнями фінансової звітності підприємства;
Ø як остаточний (заключний) огляд фінансової звітності підприємства на стадії завершення аудиту.
Використання аналітичних операцій базується на очікуванні, що між даними існує певний взаємозв'язок, і що вона продовжує зберігатися при відсутності доказів протилежного. Проте довіра до результатів аналітичних процедур залежить від оцінки аудитором ризику того, що аналітичні процедури можуть виявити очікувані взаємозв'язку, тоді як насправді має місце значне спотворення фінансової звітності.
Питання 2. Звіт аудитора перед замовником, зміст звіту, структура та форми
По закінченню аудиторської перевірки аудитор складає два підсумкових документа: звіт про результати аудиторської перевірки та аудиторський висновок.
Аудиторський звіт. Результати з лаконічним описом виявлених порушень, помилок, відхилень, з оцінкою стану бухгалтерського обліку, достовірності звітності та законності господарських операцій повинні бути представлені в аудиторському звіті. Інформація, викладена у звіті, повинна бути чіткою, надійною і компетентною, а також незалежною, об'єктивною і правдивою. Аудиторський звіт складається в довільній формі, призначений для замовника і його зміст не підлягає оприлюдненню.
Аудиторський висновок. Для користувачів публічної фінансової звітності аудитор готує аудиторський висновок про повіреної звітності, відповідність її у всіх суттєвих аспектах інструкціям про порядок складання звітності та принципам обліку, які передбачені Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та Національними Положеннями (стандартами ) бухгалтерського обліку. Порядок складання висновку регламентується Уна № 26 "Аудиторський висновок" та № 28 "Аудиторські висновки спеціального призначення".
За своїм правовим статусом висновок аудитора прирівнюється до висновку експертизи, що призначається відповідно до процесуального законодавства України.
Звіт аудитора керівництву господарюючого суб'єкта.
При виконанні обов'язкового аудиту аудиторські організації зобов'язані готувати і надавати адресату письмову інформацію (звіт) аудитора керівництву (власникам) економічного суб'єкта за результатами проведення аудиту.
Дані, які містить письмова інформація аудитора, наводяться з метою надання керівництву економічного суб'єкта свідоцтв про недоліки в облікових записах, бухгалтерському обліку і системі внутрішнього контролю, які можуть призвести до суттєвих помилок у бухгалтерській звітності, і в порядку внесення конструктивних пропозицій щодо удосконалення систем бухгалтерського обліку і внутрішнього контролю економічного суб'єкта.
Аудиторська організація зобов'язана вказати в письмовій інформації аудитора всі пов'язані з фактами господарського життя економічного суб'єкта помилки і спотворення, які суттєво впливають на достовірність його бухгалтерської звітності. Можна привести; в письмовій інформації аудитора будь-яку інформацію, що стосується проведеного аудиту і фактів господарського життя економічного суб'єкта, яку він вважає доцільною.
Письмова інформація аудитора не може розглядатися як повний звіт про всі існуючі недоліки. Вона присвячена лише тим з них, які були виявлені в процесі аудиторської перевірки.
Кожна аудиторська організація повинна розробляти, з урахуванням вимог законодавства, вимоги до форми підготовки письмової інформації аудитора. Такі внутрішні вимоги: забезпечують акуратне і однакове оформлення даного документа для різних економічних суб'єктів; затверджуються керівником аудиторської організації; в обов'язковому порядку повинні виконуватися працівниками при підготовці цього документа. Аудитори, які здійснюють свою діяльність самостійно, зобов'язані розробляти (або прийняти з урахуванням кваліфікаційних рекомендацій) акуратну і однакову форму надання письмової інформації, яка буде постійно застосовуватися.
У письмовій інформації аудитора повинні поміщатися в обов'язковому порядку наступні свідоцтва:
1) реквізити аудиторської організації, а саме:
а) офіційне найменування і юридична (поштова) адреса аудиторської фірми або прізвище, ініціали та адреса аудитора, який здійснює свою діяльність самостійно;
б) номер і дата реєстраційного посвідчення;
в) номер і дата включення до реєстру на право здійснення
аудиторської діяльності;
2) реквізити економічного суб'єкта, а саме:
а) офіційне найменування і юридична (поштова) адреса економічного суб'єкта або прізвище, ініціали та адреса фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності (СПД);
б) номер і дата реєстраційного посвідчення;
в) перелік посадових осіб (прізвища, ініціали, посади), відповідальних за складання бухгалтерської звітності
юридичної особи;
3) зазначення періоду часу, до якого належить документа
ція економічного суб'єкта, перевірена в ході аудиту, дата
підписання письмової інформації аудитора;
4) виявлені в ході аудиту суттєві порушення встановленого законодавством України порядку ведення бухгалтерського обліку та складання бухгалтерської звітності, які впливають або можуть вплинути на її достовірність;
5) результати перевірки організації і ведення бухгалтерського обліку, складання відповідної звітності та функціонування системи внутрішнього контролю економічного суб'єкта.
На додаток до обов'язкових свідчень, зазначених вище, в залежності від обсягу, масштабів і специфіки аудиторської перевірки, а також розмірів і особливостей аудиторської фірми (того, чи проводиться перевірка аудитором, який працює самостійно), розмірів і особливостей економічного суб'єкта, який підлягає перевірці, слід включати в письмову інформацію аудитора такі свідчення:
Ø особливості виконання аудиторської перевірки, передбачені договором (контрактом, листом-обязятельства) між аудиторською організацією та економічним суб'єктом, а також особливості виконання роботи, які стали відомі в ході перевірки;
Ø дані про кількісний склад працівників, які ведуть ЄВРОПЕЙСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ ФІНАНСІВ, ІНФОРМАЦІЙНИХ СИСТЕМ, МЕНЕДЖМЕНТУ І БІЗНЕСУ
Кримська філія
Контрольна робота
з дисципліни
"Аудит"
Виконав студентка
____________________
групи _____________
____________________
Перевірив викладач
___________________
Сімферополь-2007
План
| Теоретична частина Питання 1. Основні процедури отримання аудиторських доказів | |
| Питання 2. Звіт аудитора перед замовником, зміст звіту, структура та форми | |
| Практична частина | |
| Завдання 1 | |
| Завдання 2 | |
| Список використаних джерел |
Теоретична частина
Питання 1. Основні процедури отримання аудиторських доказів
Відповідь. Після прийняття зобов'язань по виконання перевірки аудитор повинен провести певні аудиторські процедури для отримання аудиторських доказів. Причому аудитор повинен одержати таку кількість аудиторських доказів, яке б забезпечило можливість зробити необхідні висновки, на підставі яких буде підготовлено аудиторський звіт. Аудитор на основі свого професійного досвіду зобов'язаний самостійно прийняти рішення про кількість інформації, необхідної для складання аудиторського висновку.
Аудиторські докази - це інформація, отримана аудитором для вироблення думки, на підставі якого базується підготовка аудиторського висновку і звіту.
Джерелами аудиторських доказів є:
Ø регістри бухгалтерського обліку підприємства;
Ø результати аналізу фінансово-господарської діяльності суб'єкта перевірки;
Ø усні висловлювання співробітників та посадових осіб підприємства та третіх осіб;
Ø результати проведених інвентаризацій майна підприємства;
Ø фінансова, статистична і податкова звітність.
Аудиторські докази отримуються в результаті належного з'єднання тестів систем контролю та процедур перевірки на суттєвість. Тести системи контролю - це тести, які виконуються для одержання аудиторських доказів щодо відповідності структури та ефективності функціонування системи обліку та внутрішнього контролю.
Процедури перевірки на суттєвість - це перевірки, які виконуються для одержання аудиторських доказів з метою виявлення суттєвих перекручень у фінансовій звітності. Такі процедури бувають двох типів: у вигляді перевірок операцій та залишків по рахунках та проведенні аналітичних процедур.
Аудиторські докази повинні бути доречними і достатніми. Критерії достатності та доречності взаємопов'язані і стосуються доказів, одержаних як при тестуванні систем контролю, так і при проведенні процедур перевірки на суттєвість. Достатність є виміром кількості аудиторських доказів, доречність є виміром їх якості та надійності, а також відповідності конкретному твердженню. Аудитор повинен спиратися на аудиторські докази, які мають не тільки достатній, а й переконливий характер. Тому він вишукує аудиторські докази в різних джерелах інформації або різного характеру для підтвердження одного й того ж твердження.
На достатність і доречність аудиторських доказів впливають такі фактори:
Ø оцінка аудитором характеру та розміру ризику, притаманних як на рівні фінансової звітності, так і на рівні окремих господарських операцій;
Ø характер систем обліку та внутрішнього копт-
роля, оцінка ризиків контролю;
Ø суттєвість питань, які вивчаються і розглядаються;
Ø досвід, набутий па протягом попередніх аудиторських перевірок;
Ø результати аудиторських процедур, включаючи всілякі виявлені випадки шахрайства або помилок;
Ø джерело і надійність наявної інформації.
Окремі аудиторські докази можуть бути надійнішими, ніж інші. За певних обставин метод спостереження дасть можливість аудитору отримати більш вичерпні докази, ніж тс, що отримані шляхом опитування, вибірки й аналізу. Наприклад, аудитор може отримати свідчення правильного розподілу службових обов'язків, здійснюючи спостереження за виконанням службових обов'язків співробітників, результати роботи яких безпосередньо впливають на якість системи внутрішнього контролю, або, отримавши інформацію про службові, обов'язки конкретних співробітників. Тим не менш, аудиторські докази у системі внутрішнього контролю, отримані шляхом спостереження, мають тимчасовий характер. Тому аудитор може доповнити ці докази іншими тестами на відповідність системи внутрішнього контролю.
Зазвичай аудиторські докази збираються по кожному істотному твердженням фінансової звітності. Аудиторські докази стосовно одного якогось твердження, наприклад наявності товарно-матеріальних запасів, не можуть служити підставою для неодержання аудиторських доказів стосовно інших тверджень, наприклад, підтверджень правильності їх оцінки. Характер, термін проведення та обсяг процедур перевірки на суттєвість залежать від конкретних позицій звітності. У результаті проведення тестів можна отримати аудиторські докази стосовно декількох тверджень, наприклад, інформація про суму дебіторської заборгованості може бути джерелом аудиторських доказів стосовно як їх наявності, так і правильності оцінки.
Надійність аудиторських доказів залежить від джерела їх отримання - внутрішнього або зовнішнього, а також від їх характеру. За характером існують документальні та усні докази; прямі, непрямі й випадкові докази.
Документальні докази - підтверджуються даними первинних документів, облікових регістрів і звітності підприємства. Причому інформацію документальних доказів, яка підтверджує конкретні факти, необхідно брати з оригіналів документів, а не з їх копій.
Усні докази можуть бути прийнятними тільки тоді, коли, наприклад, посадова особа сама дасть інформацію про окремі порушення законодавства. Це дозволяє аудитору в стислі строки перевірити таку інформацію та розробити рекомендації щодо виправлення звітності.
Прямі докази відносяться безпосередньо до питання, яке перевіряється.
Непрямі докази - це інформація, яка не має безпосереднього відношення до перевіряється питань. Наприклад, надійність системи внутрішнього контролю виступає непрямим доказом відсутності суттєвих помилок у фінансовій звітності підприємства.
Випадкові свідчення - це відомості, отримані від будь-яких співробітників підприємства про стан об'єкта аудиту. Така інформація без перевірки се за допомогою стандартних аудиторських процедур не може бути доказом, на підставі якого складається аудиторський висновок.
Охарактеризуємо основні процедури отримання аудиторських доказів, таких як спостереження, перевірка, опитування і підтвердження, підрахунок, аналітичні процедури.
Спостереження полягає у нагляді з боку аудитора за процесом або процедурою, які виконуються іншими особами, наприклад, спостереження за підрахунком товарно-матеріальних запасів працівниками підприємства або за виконанням процедур контролю, після яких не залишається ознак їх проведення.
Опитування полягає в пошуку інформації, яку можна отримати від обізнаних осіб на підприємстві або вис його кордонів. Проведення опитування може варіюватися від формальних письмових запитів, адресованих третім особам, до неформальних усних опитувань працівників підприємства. Відповіді на запитання можуть дати аудитору інформацію, якою він раніше не володів, або підтверджує аудиторські докази.
Підтвердження полягає в отриманні аудиторами підтверджуючої інформації, яка міститься в бухгалтерських регістрах. Наприклад, аудитор, як правило, шукає прямого підтвердження сум дебіторської заборгованості шляхом спілкування з боржниками підприємства.
Підрахунок полягає у перевірці арифметичної точності первинних документів і регістрів обліку або у самостійному проведенні підрахунків.
Аналітичні процедури складаються в аналізі найважливіших показників і співвідношень, включаючи підсумкове дослідження відхилень і взаємозв'язків, що суперечать іншій інформації, яка стосується цього аспекту роботи підприємства, або відхиляються від очікуваних показників.
Аналітичні операції полягають у порівнянні фінансової інформації підприємства, наприклад, з наступними показниками: аналітичною інформацією за минулі періоди, які піддаються порівнянню; плановими розрахунками підприємства, такими, як плани і прогнози, очікуваннями аудитора, наприклад, оцінками нарахованої амортизації; аналогічною інформацією по галузі, такий, як порівняння обсягу продажів з дебіторською заборгованістю і т. п.
Під час проведення аналітичних операцій аналізується взаємозв'язок:
Ø між елементами фінансової інформації, наприклад, обсягами реалізації підприємства і доходом;
Ø між фінансовою інформацією і відповідною інформацією нефінансового характеру, такою, як вартість витрат на оплату праці і кількість працівників підприємства.
При виконанні вищенаведених операцій можуть використовуватися різні методи їх проведення: від простого порівняння до комплексного аналізу, в якому використовуються економіко-статистичні методи. Аналітичні процедури можуть застосовуватися при аналізі консолідованої фінансової звітності підприємства, звітності окремих структурних підрозділів підприємства, таких, як фі філій, відокремлені підрозділи. Вибір процедури перевірки, методів і рівня їх використання покладається па професійний досвід аудитора. Аналітичні процедури використовуються:
Ø щоб допомогти аудитору при плануванні характеру, часу і розміру інших аудиторських процедур;
Ø як процедури перевірки на суттєвість, коли їх використання може бути більш ефективним або продуктивним, ніж тести даних для скорочення ризику невиявлення викривлень по окремим твердженнями фінансової звітності підприємства;
Ø як остаточний (заключний) огляд фінансової звітності підприємства на стадії завершення аудиту.
Використання аналітичних операцій базується на очікуванні, що між даними існує певний взаємозв'язок, і що вона продовжує зберігатися при відсутності доказів протилежного. Проте довіра до результатів аналітичних процедур залежить від оцінки аудитором ризику того, що аналітичні процедури можуть виявити очікувані взаємозв'язку, тоді як насправді має місце значне спотворення фінансової звітності.
Питання 2. Звіт аудитора перед замовником, зміст звіту, структура та форми
По закінченню аудиторської перевірки аудитор складає два підсумкових документа: звіт про результати аудиторської перевірки та аудиторський висновок.
Аудиторський звіт. Результати з лаконічним описом виявлених порушень, помилок, відхилень, з оцінкою стану бухгалтерського обліку, достовірності звітності та законності господарських операцій повинні бути представлені в аудиторському звіті. Інформація, викладена у звіті, повинна бути чіткою, надійною і компетентною, а також незалежною, об'єктивною і правдивою. Аудиторський звіт складається в довільній формі, призначений для замовника і його зміст не підлягає оприлюдненню.
Аудиторський висновок. Для користувачів публічної фінансової звітності аудитор готує аудиторський висновок про повіреної звітності, відповідність її у всіх суттєвих аспектах інструкціям про порядок складання звітності та принципам обліку, які передбачені Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та Національними Положеннями (стандартами ) бухгалтерського обліку. Порядок складання висновку регламентується Уна № 26 "Аудиторський висновок" та № 28 "Аудиторські висновки спеціального призначення".
За своїм правовим статусом висновок аудитора прирівнюється до висновку експертизи, що призначається відповідно до процесуального законодавства України.
Звіт аудитора керівництву господарюючого суб'єкта.
При виконанні обов'язкового аудиту аудиторські організації зобов'язані готувати і надавати адресату письмову інформацію (звіт) аудитора керівництву (власникам) економічного суб'єкта за результатами проведення аудиту.
Дані, які містить письмова інформація аудитора, наводяться з метою надання керівництву економічного суб'єкта свідоцтв про недоліки в облікових записах, бухгалтерському обліку і системі внутрішнього контролю, які можуть призвести до суттєвих помилок у бухгалтерській звітності, і в порядку внесення конструктивних пропозицій щодо удосконалення систем бухгалтерського обліку і внутрішнього контролю економічного суб'єкта.
Аудиторська організація зобов'язана вказати в письмовій інформації аудитора всі пов'язані з фактами господарського життя економічного суб'єкта помилки і спотворення, які суттєво впливають на достовірність його бухгалтерської звітності. Можна привести; в письмовій інформації аудитора будь-яку інформацію, що стосується проведеного аудиту і фактів господарського життя економічного суб'єкта, яку він вважає доцільною.
Письмова інформація аудитора не може розглядатися як повний звіт про всі існуючі недоліки. Вона присвячена лише тим з них, які були виявлені в процесі аудиторської перевірки.
Кожна аудиторська організація повинна розробляти, з урахуванням вимог законодавства, вимоги до форми підготовки письмової інформації аудитора. Такі внутрішні вимоги: забезпечують акуратне і однакове оформлення даного документа для різних економічних суб'єктів; затверджуються керівником аудиторської організації; в обов'язковому порядку повинні виконуватися працівниками при підготовці цього документа. Аудитори, які здійснюють свою діяльність самостійно, зобов'язані розробляти (або прийняти з урахуванням кваліфікаційних рекомендацій) акуратну і однакову форму надання письмової інформації, яка буде постійно застосовуватися.
У письмовій інформації аудитора повинні поміщатися в обов'язковому порядку наступні свідоцтва:
1) реквізити аудиторської організації, а саме:
а) офіційне найменування і юридична (поштова) адреса аудиторської фірми або прізвище, ініціали та адреса аудитора, який здійснює свою діяльність самостійно;
б) номер і дата реєстраційного посвідчення;
в) номер і дата включення до реєстру на право здійснення
аудиторської діяльності;
2) реквізити економічного суб'єкта, а саме:
а) офіційне найменування і юридична (поштова) адреса економічного суб'єкта або прізвище, ініціали та адреса фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності (СПД);
б) номер і дата реєстраційного посвідчення;
в) перелік посадових осіб (прізвища, ініціали, посади), відповідальних за складання бухгалтерської звітності
юридичної особи;
3) зазначення періоду часу, до якого належить документа
ція економічного суб'єкта, перевірена в ході аудиту, дата
підписання письмової інформації аудитора;
4) виявлені в ході аудиту суттєві порушення встановленого законодавством України порядку ведення бухгалтерського обліку та складання бухгалтерської звітності, які впливають або можуть вплинути на її достовірність;
5) результати перевірки організації і ведення бухгалтерського обліку, складання відповідної звітності та функціонування системи внутрішнього контролю економічного суб'єкта.
На додаток до обов'язкових свідчень, зазначених вище, в залежності від обсягу, масштабів і специфіки аудиторської перевірки, а також розмірів і особливостей аудиторської фірми (того, чи проводиться перевірка аудитором, який працює самостійно), розмірів і особливостей економічного суб'єкта, який підлягає перевірці, слід включати в письмову інформацію аудитора такі свідчення:
Ø особливості виконання аудиторської перевірки, передбачені договором (контрактом, листом-обязятельства) між аудиторською організацією та економічним суб'єктом, а також особливості виконання роботи, які стали відомі в ході перевірки;
бухгалтерський облік, про структуру бухгалтерії і про особливості
застосовуваної системи бухгалтерського обліку;
Ø перелік основних областей або напрямів бухгалтерського
обліку, які підлягали перевірці;
Ø свідчення щодо методики аудиторської перевірки,
підтвердження того, що аудиторська організація слідувала в
роботі правилам (стандартам) аудиторської діяльності, вказівки на те, які розділи бухгалтерської документації були перевірені суцільним способом, а які вибірковим порядком і на основі яких принципів здійснювалася аудиторська вибірка;
Ø перелік зауважень, вказівок на недоліки і рекомендації
як такі;
Ø оцінку (за наявності такої можливості) кількісних розбіжностей звітних та (або) податкових показників за даними
економічного суб'єкта і прогнозованих за результатами
перевірки аудиторською організацією;
Ø у разі перевірки великих економічних суб'єктів зі складною
організаційною структурою - свідоцтва про здійснення перевірок філій, підрозділів і дочірніх фірм такого економічного суб'єкта, виклад загальних результатів таких перевірок і аналіз впливу цих приватних результатів на підсумки аудиторської перевірки всього економічного суб'єкта в цілому;
Ø при наступних аудиторських перевірках - оцінку і аналіз виконання або виправлення економічним суб'єктом зауважень,
які є в попередній письмовій інформації аудитора;
Ø у разі відхилень від вимог правил (стандартів) аудиторської діяльності (при проведенні аудиту, який не перед
вбачає підготовку за його результатами офіційного аудиторського висновку, а також при наданні супутніх аудиту послуг) - сам факт і причини таких відхилень.
Свідоцтва, що містяться в письмовій інформації аудитора, повинні бути чіткими, змістовними. У необхідних випадках в письмовій інформації аудитора повинні бути обгрунтування кількісних розрахунків і оцінок, посилань на документи чинного законодавства.
У письмовій інформації аудитора в обов'язковому порядку має бути зазначено, які з зроблених зауважень є суттєвими, а які ні, впливають або не впливають (або можуть впливати) перераховані зауваження та недоліки на висновки, зроблені аудитором. У разі підготовки аудиторською організацією умовно-позитивного висновку, негативного висновку або відмови від висловлення думки в письмовій інформації (звіті) аудитора повинна міститись розгорнута аргументація причин, які призвели до такої думки аудитора.
Письмова інформація аудитора може бути вручена таким липам:
а) особі, яка підписала договір (контракт, лист-зобов'язання) на надання аудиторських послуг;
б) особі, яка прямо вказано як одержувача письмовій
інформації аудитора в договорі (контракті, листі-зобов'язанні)
на надання аудиторських послуг;
в) будь-якій іншій особі - у випадку письмової вказівки на це в
адресу аудиторської організації, підписаного особою, яка посвідчила договір (контракт, листи-зобов'язання) на надання
аудиторських послуг.
Практичне завдання
Варіант 4
Завдання № 1
Скласти перелік питань, особливо важливих з боку аудитора на дослідницькій стадії проведення аудиту для анкетування керівника і головного бухгалтера підприємства, що перевіряється.
Відповідь. На дослідної стадії керівникові можуть бути задані питання наступного змісту (таблиця 1).
Таблиця 1.
Анкетування керівника підприємства
| № п / п | Зміст питання |
| 1. | Організаційно-правова форма власності |
| 2 | Майно підприємства і його частка у власному капіталі на сьогоднішній день |
| 3 | Чи є економічні партнери по бізнесу і їх частка в капіталі |
| 4 | Чи є дочірні підприємства та філії |
| 5. | Час роботи (функціонування) підприємства на ринку |
| 6. | Види економічної діяльності, які реально здійснюються на підприємстві |
| 7. | Чисельність працівників |
| 8 | Масштаби діяльності підприємства |
| 9 | Конкурентні позиції підприємства |
| 10 | Базовий продукт або послуга і їх зміст, рівень прибутковості |
| 11 | Кількість служб і відділів, їх спрямованість |
| 12 | Кваліфікація працівників та їх освітній рівень |
| 13 | Особливості розвитку підприємства |
| 14 | Які загальні проблеми підприємства |
| 15 | Для чого підприємства запрошує незалежного аудитора / фірму |
Таблиця 2.
Анкетування Головного бухгалтера підприємства
| № п / п | Зміст питання |
| 1 | Чи достатня кваліфікація облікового персоналу? |
| 2 | Чи здійснюється спеціалізація облікових робіт? |
| 3 | Чи контролюється виконання робіт старшими за посадою? |
| 4 | Висока чи плинність облікових працівників? |
| 5. | Чи визначено на звітний період облікова політика? |
| 6. | Чи були зміни облікової політики в порівнянні з попереднім періодом? |
| 7 | Чи здійснюються встановлені процедури контролю достовірності облікової інформації: - арифметична перевірка - перевірка за змістом - оборотні відомості аналітичного обліку (до синтетичних рахунках) - оборотні відомості синтетичних рахунків - інвентаризація - інші |
| 8 | Чи були встановлені інші істотні недоліки в системі обліку: - під час попереднього аудиту - перевіркою податкових органів - іншими уповноваженими органами |
| 9 | Чи застосовується графік документообігу? |
| 10 | Чи затверджено робочий план рахунків? |
| 11 | Чи має місце регламентація посадових обов'язків працівників облікового апарату? |
Скласти методику проведення аудиту окремих видів активів підприємства:
Ø основних засобів;
Ø нематеріальних активів;
Ø матеріальних цінностей;
Ø готової продукції;
Ø незавершеного виробництва;
Ø грошових коштів;
Ø дебіторської заборгованості покупців.
Для цього:
Ø визначити обсяг необхідної інформації для проведення аудиторської перевірки, джерела та способи її отримання;
Ø визначити та обгрунтувати обраний метод перевірки;
Ø визначити зони ризику та можливі помилки;
Ø скласти перелік основних законодавчих актів та нормативних документів, дотримання яких перевіряється аудитором;
Ø описати дії, які виконує аудитор;
Ø документально оформити результати перевірки;
Ø проаналізувати розроблену методику на основі отриманих результатів аудиту;
Ø методику оформити у вигляді таблиці.
Відповідь. Методику аудиту окремих активів підприємства представимо в таблицях. У таблиці 3 представимо методику аудиту основних засобів.
Таблиця 3.
Методика аудиту основних засобів
| 1.Об 'ем інформації та джерела інформації | Джерелами аудиту операцій з основними засобами є: > Акти прийому-передачі та акти ліквідації основних засобів; > Накладні на внутрішнє переміщення окремих об'єктів; > Інвентарні картки обліку, опису Інвент- рних карток з обліку основних засобів, інвентарні списки основних засобів за місцями їх експлуатації; > Матеріали інвентаризацій основних засобів; > Таблиці для розрахунків амортизації (зносу) основних засобів; > Дефектні акти, кошториси та плани капітального ремонту основних засобів; > Баланс підприємства > Інформації про основні засоби у Примітках до фінансової звітності (форма № 5) > Облікова політика підприємства > Робочий план рахунків |
| 2. Метод перевірки | Суцільне і вибіркове спостереження, експертиза, хронологічне систематизування, економічний аналіз, аналітична і логічна перевірка |
| 3. Зони ризику та можливі помилки | Неправильний підхід до нарахування амортизації (нормативні положення змінювалися), можуть мати місце орендні операції, не відображені в балансі підприємства |
Продовження таблиці 3
| 4. Перелік основних законодавчих актів та нормативних документів, дотримання яких перевіряється аудитором | П (с) БО 7 "Основні засоби" ПСБО 14 "Оренда" Норми амортизаційних відрахувань, відповідно до Закону № 283/97-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" Закон України № 1523 - III від 02.03.2000 Інструкція про інвентаризацію основних засобів, нематеріальних активів, ТМЦ, грошових коштів і документів, розрахунків і статей балансу № 90 від 30.10.98. |
| 5. Основні дії аудитора | Під час аудиту основних засобів необхідно перевірити порядок їх переоцінки. встановити, чи є на підприємстві постійно діюча комісія, яка затверджується керівником і визначає неможливість використання окремих об'єктів основних засобів та неефективність їх подальшого ремонту, правильність нарахування зносу і амортизації, списання та ліквідації ОС, їх передачі або продажу (законність цих операцій), а також аналіз висновків інвентаризаційних комісій, їх повноту та своєчасність |
| 6. Документальне оформлення результатів перевірки | Аудиторський висновок, аудиторський звіт |
Аудит нематеріальних активів
| 1.Об 'ем інформації та джерела інформації | Джерелами аудиту операцій з основними засобами є: Документи на право власності НА Договори, ліцензійні угоди, торгові патенти, авторські права, документи на право передачі інтелектуальної власності Акти прийому-передачі НА Умови ліцензійного програмного забезпечення Баланс підприємства Облікова політика підприємства Робочий план рахунків |
| 2. Метод перевірки | Перевірка, експертиза, документальна перевірка, |
| 3. Зони ризику та можливі помилки | Неправильне уявлення активу, термін його дії (обмежений) |
| 4. Перелік основних законодавчих актів та нормативних документів, дотримання яких перевіряється аудитором | П (с) БО 8 "Нематеріальні активи" Закону України "Про власність" Закон України "Про товарні знаки" Інструкція про інвентаризацію основних засобів, нематеріальних активів, ТМЦ, грошових коштів і документів, розрахунків і статей балансу № 90 від 30.10.98. |
Продовження таблиці 4
| 5. Основні дії аудитора | Перевірка прав власності підприємства на даний нематеріальний актив, технічна експертиза об'єктів інтелектуальної власності, юридичний аналіз документації, перевірка правильної оцінки права власності, правильність продажу, списання або безвоздмездно пердачи і відображення цих операцій в обліку, перевірка правильності нарахування амортизації НА |
| 6. Документальне оформлення результатів перевірки | Аудиторський висновок, аудиторський звіт |
Аудит матеріальних цінностей
| 1.Об 'ем інформації та джерела інформації | Джерелами аудиту операцій з основними засобами є: Положення про облікову політику підприємства Документи від постачальників (накладні, товарно-транспортні, податкові) Рахунки-фактури Прибуткові накладні Претензії до постачальників і транспортним організаціям Акредитиви, векселі Регістри складського, аналітичного та синтетичного обліку про наявність та рух матеріальних цінностей Договору про матеріальну відповідальність осіб (індивідуальний, груповий) Звіти матеріально-відповідальним осіб Лімітно-забірні карти Зміст калькуляцій та рецептур Дані складського обліку Документи про нормування засобів та їх списання Виписки банків при здійсненні безготівкових розрахунків Інвентаризаційні описи та звіти комісій, Головна книга, Фінансова звітність та Примітки до неї |
| 2. Метод перевірки | Інвентаризація, контрольне порівняння, контрольний запуск у виробництві, контрольне вимірювання, порівняння документальних даних, зустрічна перевірка, вибіркова перевірка, спостереження (суцільне і вибіркове), експертиза,, документальна перевірка, порівняльно-зіставні прийоми |
| 3. Зони ризику та можливі помилки | Неправильний облік пересортиці, дописки ТМЦ, шахрайство |
Продовження таблиці 4
| 4. Перелік основних законодавчих актів та нормативних документів, дотримання яких перевіряється аудитором | ПСБО № 9 № "Запаси" Інструкція про інвентаризацію основних засобів, нематеріальних активів, ТМЦ, грошових коштів і документів, розрахунків і статей балансу № 90 від 30.10.98. |
| 5. Основні дії аудитора | Інвентаризація ТМЦ, Аудит прибуткових і витратних документів, перевірка звітів матеріально-відповідальним осіб, перевірка регістрів аналітичного обліку |
| 6. Документальне оформлення результатів перевірки | Аудиторський висновок, аудиторський звіт |
Аудит готової продукції
| 1.Об 'ем інформації та джерела інформації | Джерелами аудиту операцій з основними засобами є: Положення про облікову політику підприємства Документи від покупців (накладні, товарно-транспортні, податкові) Акредитиви, векселі Господарські договори акти здачі-прийому, здавальні накладні, накладні; вантажні декларації, рахунки-фактури, митні декларації; матеріали інвентаризацій; картки складського обліку, сортові оборотні відомості; картки кількісно-сумарного обліку, матеріальні звіти; оборотні відомості (у розрізі матеріально відповідальних осіб і номенклатурних номерів); журнали реєстрації довіреностей; дані аналітичного обліку з покупцями і замовниками; журнал-ордер № 5; головні книги; Регістри складського, аналітичного та синтетичного обліку про наявність та рух готової продукції Виписки банків при здійсненні безготівкових розрахунків Фінансова звітність та Примітки до неї |
| 2. Метод перевірки | порівняння документальних даних, зустрічна перевірка, вибіркова перевірка, спостереження (суцільне і вибіркове), експертиза, документальна перевірка, порівняльно-зіставні прийоми |
| 3. Зони ризику та можливі помилки | Відпустка неврахованої готової продукції за готівку або за бартером |
| 4. Перелік основних законодавчих актів та нормативних документів, дотримання яких перевіряється аудитором | Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 2 "Баланс". Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 3 "Звіт про фінансові результати", Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 "Запаси", Положення про документальне забезпечення записів та бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерством фінансів України № 88 від 24.05.95 р. Закон України "Про податок на додану вартість" Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" із змінами доповненнями). Порядок заповнення податкової накладної, затверджений наказом Державної податкової адміністрації України № 165 від 30.05.97 р. |
| 5. Основні дії аудитора | Перевірка правильності і своєчасності оформлення документів по руху готової продукції і товарів у матеріально відповідальних осіб; контроль за відвантаженням продукції та розрахунками з покупцями згідно з укладеними контрактами; контроль операцій з продажу товарів; перевірка правильності оформлення операцій у бухгалтерському та податковому обліку і звітності визначення результату від продажу продукції (товарів, робіт, послуг) |
| 6. Документальне оформлення результатів перевірки | Аудиторський висновок, аудиторський звіт |
Таблиця 6.
Аудит грошових коштів
Продовження таблиці 6
Таблиця 7
Аудит дебіторської заборгованості
Продовження таблиці 7
Список використаних джерел
1. Закон України "Про аудиторську діяльність" № 3125-12 від 22.04.93г. (Зі змінами та доповненнями)
2. Аудит: Збірник задач та практичних сітуацій: Навч.
посіб. / Г.М. Давидів, І.К. Дрозд, І.Г. Давидів та ін.; За ред. Г.М.
Давидова. - 2-ге вид., Перероб. І доп. - К., 2001. - 170 с.
3. Бутинець Ф.Ф. Аудит: Підручник. - 2-ге вид. перероб.
та доп. - Житомир, 2002. - 672 с.
4. Давидів Г.М. Аудит: Навч. посіб. - К., 2001. - 347 с.
5. Давидів Г.М. Аудит: Навч. посіб. - 3-тє вид., Стер. -
К., 2002. -363 С.
6. Дорош Н.І. Аудит: методологія І організація. - К., 2001. -
402 з.
7. Петрик О.А. Аудит: методологія І організація: Монографія. - К., 2003. -260 С.
8. Рудницький В., Методологія та організація аудиту, - Тернопіль: Економічна думка, 1998.-192 с.
Аудит грошових коштів
| 1.Об 'ем інформації та джерела інформації | > Прибуткові та видаткові касові ордери; > Корінці чекової книжки та квитанції па внесення готівки; > Расчетпо-платіжні (платіжні) відомості на видачу заробітної плати; > Авансові звіти, чеки, рахунки на придбання матеріальних цінностей за готівкові грошові кошти; > Касові книги і звіти касира; > Журнал реєстрації прибуткових та видаткових касових ордерів; > Журнали-ордери і дані по рахунках і субрахунках "Каса" і "Розрахунки з підзвітними особами"; > Денні звіти та фіскальна пам'ять реєстраторів розрахункових операцій (РРО); > Розрахункові книжки та книжки обліку розрахункових операцій; > Облікові записи по забалансовому рахунку "Бланки суворої звітності"; Головна книга і баланс підприємства |
| 2. Метод перевірки | порівняння документальних даних, зустрічна перевірка, вибіркова перевірка, спостереження (суцільне і вибіркове), експертиза, документальна перевірка, порівняльно-зіставні прийоми |
| 3. Зони ризику та можливі помилки | Шахрайство, крадіжки, приписки |
| 4. Перелік основних законодавчих актів та нормативних документів, дотримання яких перевіряється аудитором | Постанова Правління НБУ від 02.02.95 р. № 21 в редакції Постанови Правління НБУ від 13.10.97 р. № 334 "Порядок ведення касових операцій у національній валюті на Україну" (у тексті - Порядок № 334). 2. Постанова Правління НБУ від 20.06.95 р. № 149 в редакції постанови Правління НБУ від 1310.97 р. № 335 "Про затвердження" Інструкції про організацію роботи з готівкового обігу установами банків України "(у тексті - Постанова № 335). 3. Правила визначення платоспроможності банкнот і монет Національного банку України, затверджені постановою Правління НБУ від 31.03.99 р. № 152 та зареєстровані в Міністерстві юстиції України 16.04.99 р. за № 242/3535 (у тексті - Постанова № 152). 5. Указ Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" (в редакції від 11.05.99 р. № 491/99) (у тексті - Указ № 491). 6. Наказ Міністерства статистики України від 15.02.96 р. № 51 "Про затвердження типових форм первинного обліку касових операцій" (у тексті - Наказ № 51). 7. Наказ Державної податкової адміністрації України від 31.12.98 р. № 660 " |
Продовження таблиці 6
| Про внесення змін і доповнень до Положення про порядок реєстрації і застосування електронних контрольно-касових апаратів при розрахунках готівкою у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг ", зареєстрований в Міністерстві юстиції України 02.03.99 р. за № 131/3424 (у тексті - Наказ № 660). 8. Наказ Міністерства фінансів України, Міністерства статистики України від 25.02.97 р. № 48/53 "Про затвердження Форми товарно-касової книги та Порядку реєстрації та ведення товарно-касової книги при розрахунках готівкою у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (у тексті - Наказ № 48/53). 9. Закон України від 06.06.96 р. № 227/96-ВР "Про застосування електронних контрольно-касових апаратів і товарно-касових книг при розрахунках із споживачами у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (у тексті - Закон № 227/96- ВР). 10. Наказ Мінстату України від 22.05.96 р. № 144 "Про затвердження типових форм первинного обліку по розрахунках з робітниками і службовцями по заробітній платі" (у тексті - Наказ № 144). | |
| 5. Основні дії аудитора | Головними завданнями аудиту касових операцій та готівкового обігу на підприємствах є: Ø перевірка фактичної наявності та забезпечення збереження готівки, цінних паперів, бланків суворої звітності та валютних коштів; Ø встановлення законності та економічної доцільності здійснення готівкових операцій, дотримання касової та фінансової дисципліни; Ø перевірка встановлених правил прийому, видачі та обліку готівки. Аудит операцій з грошовими коштами, як правило, включає такі етапи: 1. Раптова інвентаризація готівки, бланків суворої звітності і цінних паперів, які знаходяться в касі підприємства. 2. Перевірка реальності залишків грошових коштів, які знаходяться в підзвіті окремих працівників. |
| 6. Документальний-ное оформлення результатів перевірки | Аудиторський висновок, аудиторський звіт |
Таблиця 7
Аудит дебіторської заборгованості
| 1.Об 'ем інформації та джерела інформації | Джерелами аудиту операцій з основними засобами є: Положення про облікову політику підприємства Документи від покупців (накладні, товарно-транспортні, податкові) Акредитиви, векселі Господарські договори акти здачі-прийому, здавальні накладні, накладні; вантажні декларації, рахунки-фактури, митні декларації; матеріали інвентаризацій; дані аналітичного обліку з покупцями і замовниками; журнал-ордер № 5; головні книги; Виписки банків при здійсненні безготівкових розрахунків Фінансова звітність та Примітки до неї |
| 2. Метод перевірки | Перевірка договірної дисципліни, порівняння документальних даних, зустрічна перевірка, вибіркова перевірка, порівняльно-зіставні прийоми, фінансовий контроль |
| 3. Зони ризику та можливі помилки | Розрахунки необлікованою продукцією за готівку або за бартером |
| 4. Перелік основних законодавчих актів та нормативних документів, дотримання яких перевіряється аудитором | Інструкцією про безготівкові розрахунки в України в національній валюті від 25 квітня 2001 року № 368 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 10 "Дебіторська заборгованість" Закон про відповідальність - Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22. 11. 96 р. № 543/96-ВР. . |
| 5. Основні дії аудитора | Положення про облікову політику підприємства Перевірка правильності і своєчасності оформлення документів щодо реалізації готової продукції і товарів Аналіз укладених контрактів та їх виконання; перевірка правильності оформлення операцій у бухгалтерському та податковому обліку і звітності визначення сум дебіторської заборгованості та відображення їх у бухгалтерському та податковому обліку Визначення резерву сумнівних боргів |
Продовження таблиці 7
| Вивчення матеріалів інвентаризації дебіторської заборгованості Вивчення претензійної роботи і висновків господарський судів | |
| 6. Документальне оформлення результатів перевірки | Аудиторський висновок, аудиторський звіт |
Список використаних джерел
1. Закон України "Про аудиторську діяльність" № 3125-12 від 22.04.93г. (Зі змінами та доповненнями)
2. Аудит: Збірник задач та практичних сітуацій: Навч.
посіб. / Г.М. Давидів, І.К. Дрозд, І.Г. Давидів та ін.; За ред. Г.М.
Давидова. - 2-ге вид., Перероб. І доп. - К., 2001. - 170 с.
3. Бутинець Ф.Ф. Аудит: Підручник. - 2-ге вид. перероб.
та доп. - Житомир, 2002. - 672 с.
4. Давидів Г.М. Аудит: Навч. посіб. - К., 2001. - 347 с.
5. Давидів Г.М. Аудит: Навч. посіб. - 3-тє вид., Стер. -
К., 2002. -363 С.
6. Дорош Н.І. Аудит: методологія І організація. - К., 2001. -
402 з.
7. Петрик О.А. Аудит: методологія І організація: Монографія. - К., 2003. -260 С.
8. Рудницький В., Методологія та організація аудиту, - Тернопіль: Економічна думка, 1998.-192 с.