Християнський гуманітарно-економічний університет
РЕФЕРАТ
Навчальна дисципліна: «Психологічне консультування»
Тема: «ЩО ТАКЕ ПСИХОЛОГІЧНЕ КОНСУЛЬТУВАННЯ»
Одеса 2008 р
План
Введення
1. Що таке психологічне консультування
1.1 Визначення та цілі психологічного консультування
1.2 Психологічне консультування та інші види психологічної допомоги
Висновок
Література
Введення
У наш непростий, стрімко змінюється час людині потрібна велика внутрішня сила. Йому необхідно знайти своє місце в нових соціально-економічних умовах, визначити сенс свого, унікальної життя серед загальної розмитості ціннісних орієнтацій, крах старих ідеалів, не дати охопити себе депресивними тенденціями, зберегти в собі віру, прагнення, радість життя. А якщо не вистачає цієї внутрішньої сили? Тоді неминучий відхід в апатію, хвороба.
Можна сказати, що сучасне життя рясніє важкими чи критичними ситуаціями, з якими людина не завжди може впоратися самостійно. Тому з особливою гостротою постає питання організації психологічної підтримки людям різного віку.
Чим далі відходить людина від традиційної культури, тим частіше і частіше виникає необхідність його психологічної підтримки на різних етапах життєвого шляху. І якщо не так давно психолог нерідко сприймався людьми як психіатр, і можна було почути: «Навіщо мені психолог, я псих чи що?», То тепер практична психологія отримала широке розповсюдження в різних сферах нашого життя.
Основна мета даної роботи - розкрити сутність поняття «психологічне консультування», його мету і відмінність від інших видів психологічної допомоги.
1. ЩО ТАКЕ ПСИХОЛОГІЧНЕ КОНСУЛЬТУВАННЯ
1.1. Визначення і цілі психологічного консультування
Психологічне консультування як професія є відносно молодою галуззю психологічної практики, що виділилася і психотерапії.
Ця професія виникла у відповідь на потребу людей, що не мають клінічних порушень, проте потребують психологічної допомоги. Тому в психологічному консультуванні ми стикаємося насамперед з людьми, які відчувають труднощі в повсякденному жіх'зні. Спектр проблем воістину широкий: труднощі на роботі (незадоволеність роботою, конфлікти з колегами та керівниками, можливість звільнення), невлаштованість особистого життя і негаразди в сім'ї, погана успішність у школі, брак впевненості в собі, болісні коливання в прийнятті рішень, труднощі у зав'язування і підтримці міжособистісних відносин і т.п.
З іншого боку, психологічної консультування як молода галузь психологічної практики, поки ще не має чітко окреслених меж, у його полі зору потрапляють найрізноманітніші проблеми.
Така невизначеність предмету психологічного консультування відбивається в розмаїтті визначень.
Так, ліцензійна комісія Асоціації службовців і менеджерів США, що видає дозволи на приватну практику, пропонує таке визначення: «Консультування - це сукупність процедур, спрямованих на допомогу людині у вирішенні проблем і прийняття рішень щодо професійної кар'єри, шлюбу, сім'ї, вдосконалення особистості та міжособистісних відносин ».
Фахівцями-психологами запропоновано і таке визначення: Консультування - це професійне ставлення кваліфікованого консультанта до клієнта, яке зазвичай подається як «особистість-особистість», хоча іноді в ньому беруть участь більше двох осіб. Мета консультування - допомогти клієнтам зрозуміти, що відбувається в їхньому життєвому просторі і осмислено досягти поставленої мети на основі усвідомленого вибору при вирішенні проблем емоційного та міжособистісного характеру ».
Є й інші подібні визначення, але всі вони включають кілька основних положень:
1. Консультування допомагає людині вибирати і діяти за своїм вибором і розсуд.
2. Консультування допомагає навчатися новому поведінки.
3. У консультуванні акцентується відповідальність клієнта, тобто визнається, що незалежний відповідальний індивід здатний у відповідних обставинах приймати самостійні рішення, а консультант створює умови, які заохочують вольове поведінка клієнта.
4. Серцевиною консультування є консультативне взаємодія між клієнтом і консультантом, засноване на філософії «клієнт-центрованої» терапії.
Згідно даним напрямком виділяються три основні принципи:
а) кожна особистість має безумовною цінністю і заслуговує поваги як така;
б) кожна особистість може бути відповідальна за себе;
в) кожна особистість має право вибирати цінності, цілі, приймати самостійні рішення.
Таким чином, визначення психологічного консультування охоплює стрижневі установки консультанта щодо людини взагалі і клієнта зокрема.
Питання визначення цілей консультування не є простим, оскільки залежить від потреб клієнтів, що звертаються за психологічною допомогою, і теоретичної орієнтації самого консультанта.
Універсальними цілями психологічного консультування визнаються:
- Сприяти зміні поведінки, щоб клієнт міг жити продуктивніше, відчувати задоволення життям, незважаючи на деякі неминучі соціальні обмеження;
- Розвивати навички подолання труднощів при зіткненні з новими життєвими обставинами і вимогами;
- Забезпечити ефективне прийняття життєво важливих рішень;
- Розвивати вміння зав'язувати і підтримувати міжособистісні відносини;
- Сприяння здійсненню та підвищення потенціалу особистості.
Незважаючи на певну спільність цілей психологічного консультування, основні психологічні школи все-таки розходяться в їх розумінні і визначенні. Так, наприклад, психоаналітичне напрямок бачить основні цілі у проведенні в свідомість витіснений у несвідоме матеріал; допомогти клієнту відтворити ранній досвід і проаналізувати витіснені конфлікти; реконструювати базисну особистість. А екзистенційна терапія - допомогти клієнту усвідомити свою свободу і власні можливості, спонукати до прийняття відповідальності за те, що відбувається з ним; ідентифікувати блокуючі свободу фактори і т.д.
Цілі консультанта і клієнта, в кінцевому рахунку, стикаються, хоча кожен консультант має увазі свою систему загальних цілей, а кожен клієнт - свої індивідуальні цілі, що привели його до фахівця.
Один сеанс психологічного консультування проходить у формі особистої бесіди психолога з клієнтом, що триває в середньому від декількох десятків хвилин до півтори, двох і більше годин. У ході цієї бесіди клієнт розповідає психологу про себе, про свою проблему. Психолог, у свою чергу, уважно вислуховує клієнта, намагаючись вникнути в суть його проблеми, розібратися в ній, прояснити її для себе і для самого клієнта. Під час консультації оцінюється особистість клієнта і з урахуванням його індивідуальних особливостей клієнту даються науково обгрунтовані, аргументовані рекомендації з приводу того, як найкраще практично вирішити проблему.
Поради та рекомендації, запропоновані клієнтом психологом-консультантом, в більшості випадків розраховані на те, щоб самостійно скориставшись ними, клієнт зміг повністю впоратися зі своєю проблемою без допомоги з боку психолога-консультанта. Психологічне консультування - це усталена практика надання дієвої психологічної допомоги людям, заснована на переконаності в тому, що кожен психічно і фізично здорова людина в змозі впоратися майже з усіма виникають у його житті психологічними проблемами.
Клієнт, однак, не завжди виразно і точно знає заздалегідь, в чому полягає суть його проблеми і як її найкраще вирішувати, спираючись на власні сили і можливості. У цьому йому і повинен надати допомогу професійно підготовлений психолог-консультант. Це і є основне завдання психологічного консультування.
1.2 Психологічне консультування та інші види психологічної допомоги
Психологічне консультування відрізняється від інших видів надання практичної психологічної допомоги людям наступними основними особливостями. На відміну, наприклад, від індивідуальної та групової психіатрії воно передбачає щодо короткочасний період і епізодичний характер особистих контактів психолога-консультанта з клієнтом. Різні види індивідуальної та групової психіатрії розраховані звичайно на більш тривалий термін безперервного взаємодії психолога з клієнтом - від декількох тижнів до декількох місяців і навіть років, при значно більшому загальній кількості годин, що витрачаються на роботу з клієнтом.
У психіатрії, на відміну від практики психологічного консультування, активну роль в позбавленні клієнта від психологічних проблем грає психолог. Саме він робить активні дії, спрямовані на вирішення проблем клієнта, а сам клієнт грає в основному пасивну роль, тобто просто сприймає вплив психотерапевта і реагує на них. У психологічному консультуванні справа йде інакше, тут психолог-консультант в основному тільки дає поради клієнтові, а їх практична реалізація стає справою самого клієнта, активну роль він зберігає за собою.
В інших видах практичної психологічної роботи з клієнтами, на відміну від консультування, що проводиться психотерапевтична практика являє безпосереднє особисте спілкування, взаємодія клієнта і психолога, причому навіть у той час, коли клієнт вирішує свою проблему. Основна психокорекційна робота, пов'язана з практикою психологічного консультування, найчастіше проводиться самим клієнтом у відсутність психолога, без прямого або постійної взаємодії з ним.
У психологічному консультуванні психодіагностика спочатку роботи з клієнтом повинна бути зведена до мінімуму і в основному повинна спиратися на результати безпосереднього спостереження консультанта за поведінкою клієнта, коли консультант спілкується з ним в психологічній консультації. Психодіагностика включає в себе аналіз і узагальнення даних, безпосередньо отриманих від клієнта без застосування спеціальних психологічних тестів. У психокорекційної роботі психодіагностика грає більш помітну роль, проводиться зазвичай на самому початку консультації і на неї відводиться набагато більше часу.
За кінцеві результати роботи з клієнтом психолог-консультант не несе прямої персональної відповідальності (консультант не відповідає за те, скористається або не скористається клієнт його радами). Консультант відповідає лише за правильність своїх висновків про суть проблеми клієнта і за потенційну ефективність запропонованих клієнту практичних рекомендацій. В інших видах психіатричної практики психолог несе особисту відповідальність за кінцеві результати своєї роботи з клієнтом, оскільки сам займається корекцією психології та поведінки клієнта, сам реалізує свої висновки і рекомендації.
Консультант-психолог не обов'язково повинен володіти прийомами і методами психотерапії, за винятком тих, які він може застосувати в самій консультативній практиці. Психотерапевт ж, що займається практичної корекцією, повинен професійно володіти її методами, тому що в їх застосуванні і полягає частина його роботи.
Таким чином, можна виділити специфічні риси консультування на відміну від інших видів психологічної допомоги. Це:
- Орієнтація на клінічно здорову особистість, котра має психологічні проблеми повсякденного життя;
- Орієнтація на здорові сторони особистості, незалежно від ступеня порушення і вірі, що дана людина може змінитися і вирішити свої проблеми;
- Орієнтація в більшості випадків на сьогодення і майбутнє клієнтів;
- Спрямованість на зміну поведінки і розвиток особистості клієнта.
Висновок
Отже, проведене нами обговорення дає можливість визначити психологічне консультування як особливу галузь практичної психології, пов'язану з наданням з боку фахівця-психолога безпосередній психологічної допомоги людям, які її потребують у вигляді порад і рекомендацій. Вони даються психологом клієнту на основі особистої бесіди і попереднього вивчення проблеми, з якою зіткнувся в житті клієнт. Найчастіше психологічне консультування проводиться у заздалегідь обумовлені години, у спеціально обладнаному для цього приміщенні, як правило, ізольованому від сторонніх людей, і в конфіденційній обстановці. Психологічне консультування відрізняється від інших видів психологічної допомоги короткочасністю, епізодичність, рекомендаційним характером рад, використання яких покладається на клієнта.
Завданнями психологічного консультування є: навчання позитивного самоставлення і прийняттю інших; навчання рефлексивним вмінням; формування потреби в саморозвитку.
Література
1. Абрамова Г.С. Психологічне консультування: теорія та досвід. - М.: Академія, 2003. - 240 с.
2. Кочюнас Р. Психологічне консультування. Групова психотерапія .- М.: Академічний Проект, 2002. - 464 с.
3. Немов Р.С. Психологічне консультування: Підручник для студентів вузів. - М.: ВЛАДОС, 2001. - 528с.
4. Хухлаєва О.В. Основи психологічного консультування та психологічної корекції: Навчальний посібник. - М.: Академія, 2003. - 208 с.
РЕФЕРАТ
Навчальна дисципліна: «Психологічне консультування»
Тема: «ЩО ТАКЕ ПСИХОЛОГІЧНЕ КОНСУЛЬТУВАННЯ»
Одеса
План
Введення
1. Що таке психологічне консультування
1.1 Визначення та цілі психологічного консультування
1.2 Психологічне консультування та інші види психологічної допомоги
Висновок
Література
Введення
У наш непростий, стрімко змінюється час людині потрібна велика внутрішня сила. Йому необхідно знайти своє місце в нових соціально-економічних умовах, визначити сенс свого, унікальної життя серед загальної розмитості ціннісних орієнтацій, крах старих ідеалів, не дати охопити себе депресивними тенденціями, зберегти в собі віру, прагнення, радість життя. А якщо не вистачає цієї внутрішньої сили? Тоді неминучий відхід в апатію, хвороба.
Можна сказати, що сучасне життя рясніє важкими чи критичними ситуаціями, з якими людина не завжди може впоратися самостійно. Тому з особливою гостротою постає питання організації психологічної підтримки людям різного віку.
Чим далі відходить людина від традиційної культури, тим частіше і частіше виникає необхідність його психологічної підтримки на різних етапах життєвого шляху. І якщо не так давно психолог нерідко сприймався людьми як психіатр, і можна було почути: «Навіщо мені психолог, я псих чи що?», То тепер практична психологія отримала широке розповсюдження в різних сферах нашого життя.
Основна мета даної роботи - розкрити сутність поняття «психологічне консультування», його мету і відмінність від інших видів психологічної допомоги.
1. ЩО ТАКЕ ПСИХОЛОГІЧНЕ КОНСУЛЬТУВАННЯ
1.1. Визначення і цілі психологічного консультування
Психологічне консультування як професія є відносно молодою галуззю психологічної практики, що виділилася і психотерапії.
Ця професія виникла у відповідь на потребу людей, що не мають клінічних порушень, проте потребують психологічної допомоги. Тому в психологічному консультуванні ми стикаємося насамперед з людьми, які відчувають труднощі в повсякденному жіх'зні. Спектр проблем воістину широкий: труднощі на роботі (незадоволеність роботою, конфлікти з колегами та керівниками, можливість звільнення), невлаштованість особистого життя і негаразди в сім'ї, погана успішність у школі, брак впевненості в собі, болісні коливання в прийнятті рішень, труднощі у зав'язування і підтримці міжособистісних відносин і т.п.
З іншого боку, психологічної консультування як молода галузь психологічної практики, поки ще не має чітко окреслених меж, у його полі зору потрапляють найрізноманітніші проблеми.
Така невизначеність предмету психологічного консультування відбивається в розмаїтті визначень.
Так, ліцензійна комісія Асоціації службовців і менеджерів США, що видає дозволи на приватну практику, пропонує таке визначення: «Консультування - це сукупність процедур, спрямованих на допомогу людині у вирішенні проблем і прийняття рішень щодо професійної кар'єри, шлюбу, сім'ї, вдосконалення особистості та міжособистісних відносин ».
Фахівцями-психологами запропоновано і таке визначення: Консультування - це професійне ставлення кваліфікованого консультанта до клієнта, яке зазвичай подається як «особистість-особистість», хоча іноді в ньому беруть участь більше двох осіб. Мета консультування - допомогти клієнтам зрозуміти, що відбувається в їхньому життєвому просторі і осмислено досягти поставленої мети на основі усвідомленого вибору при вирішенні проблем емоційного та міжособистісного характеру ».
Є й інші подібні визначення, але всі вони включають кілька основних положень:
1. Консультування допомагає людині вибирати і діяти за своїм вибором і розсуд.
2. Консультування допомагає навчатися новому поведінки.
3. У консультуванні акцентується відповідальність клієнта, тобто визнається, що незалежний відповідальний індивід здатний у відповідних обставинах приймати самостійні рішення, а консультант створює умови, які заохочують вольове поведінка клієнта.
4. Серцевиною консультування є консультативне взаємодія між клієнтом і консультантом, засноване на філософії «клієнт-центрованої» терапії.
Згідно даним напрямком виділяються три основні принципи:
а) кожна особистість має безумовною цінністю і заслуговує поваги як така;
б) кожна особистість може бути відповідальна за себе;
в) кожна особистість має право вибирати цінності, цілі, приймати самостійні рішення.
Таким чином, визначення психологічного консультування охоплює стрижневі установки консультанта щодо людини взагалі і клієнта зокрема.
Питання визначення цілей консультування не є простим, оскільки залежить від потреб клієнтів, що звертаються за психологічною допомогою, і теоретичної орієнтації самого консультанта.
Універсальними цілями психологічного консультування визнаються:
- Сприяти зміні поведінки, щоб клієнт міг жити продуктивніше, відчувати задоволення життям, незважаючи на деякі неминучі соціальні обмеження;
- Розвивати навички подолання труднощів при зіткненні з новими життєвими обставинами і вимогами;
- Забезпечити ефективне прийняття життєво важливих рішень;
- Розвивати вміння зав'язувати і підтримувати міжособистісні відносини;
- Сприяння здійсненню та підвищення потенціалу особистості.
Незважаючи на певну спільність цілей психологічного консультування, основні психологічні школи все-таки розходяться в їх розумінні і визначенні. Так, наприклад, психоаналітичне напрямок бачить основні цілі у проведенні в свідомість витіснений у несвідоме матеріал; допомогти клієнту відтворити ранній досвід і проаналізувати витіснені конфлікти; реконструювати базисну особистість. А екзистенційна терапія - допомогти клієнту усвідомити свою свободу і власні можливості, спонукати до прийняття відповідальності за те, що відбувається з ним; ідентифікувати блокуючі свободу фактори і т.д.
Цілі консультанта і клієнта, в кінцевому рахунку, стикаються, хоча кожен консультант має увазі свою систему загальних цілей, а кожен клієнт - свої індивідуальні цілі, що привели його до фахівця.
Один сеанс психологічного консультування проходить у формі особистої бесіди психолога з клієнтом, що триває в середньому від декількох десятків хвилин до півтори, двох і більше годин. У ході цієї бесіди клієнт розповідає психологу про себе, про свою проблему. Психолог, у свою чергу, уважно вислуховує клієнта, намагаючись вникнути в суть його проблеми, розібратися в ній, прояснити її для себе і для самого клієнта. Під час консультації оцінюється особистість клієнта і з урахуванням його індивідуальних особливостей клієнту даються науково обгрунтовані, аргументовані рекомендації з приводу того, як найкраще практично вирішити проблему.
Поради та рекомендації, запропоновані клієнтом психологом-консультантом, в більшості випадків розраховані на те, щоб самостійно скориставшись ними, клієнт зміг повністю впоратися зі своєю проблемою без допомоги з боку психолога-консультанта. Психологічне консультування - це усталена практика надання дієвої психологічної допомоги людям, заснована на переконаності в тому, що кожен психічно і фізично здорова людина в змозі впоратися майже з усіма виникають у його житті психологічними проблемами.
Клієнт, однак, не завжди виразно і точно знає заздалегідь, в чому полягає суть його проблеми і як її найкраще вирішувати, спираючись на власні сили і можливості. У цьому йому і повинен надати допомогу професійно підготовлений психолог-консультант. Це і є основне завдання психологічного консультування.
1.2 Психологічне консультування та інші види психологічної допомоги
Психологічне консультування відрізняється від інших видів надання практичної психологічної допомоги людям наступними основними особливостями. На відміну, наприклад, від індивідуальної та групової психіатрії воно передбачає щодо короткочасний період і епізодичний характер особистих контактів психолога-консультанта з клієнтом. Різні види індивідуальної та групової психіатрії розраховані звичайно на більш тривалий термін безперервного взаємодії психолога з клієнтом - від декількох тижнів до декількох місяців і навіть років, при значно більшому загальній кількості годин, що витрачаються на роботу з клієнтом.
У психіатрії, на відміну від практики психологічного консультування, активну роль в позбавленні клієнта від психологічних проблем грає психолог. Саме він робить активні дії, спрямовані на вирішення проблем клієнта, а сам клієнт грає в основному пасивну роль, тобто просто сприймає вплив психотерапевта і реагує на них. У психологічному консультуванні справа йде інакше, тут психолог-консультант в основному тільки дає поради клієнтові, а їх практична реалізація стає справою самого клієнта, активну роль він зберігає за собою.
В інших видах практичної психологічної роботи з клієнтами, на відміну від консультування, що проводиться психотерапевтична практика являє безпосереднє особисте спілкування, взаємодія клієнта і психолога, причому навіть у той час, коли клієнт вирішує свою проблему. Основна психокорекційна робота, пов'язана з практикою психологічного консультування, найчастіше проводиться самим клієнтом у відсутність психолога, без прямого або постійної взаємодії з ним.
У психологічному консультуванні психодіагностика спочатку роботи з клієнтом повинна бути зведена до мінімуму і в основному повинна спиратися на результати безпосереднього спостереження консультанта за поведінкою клієнта, коли консультант спілкується з ним в психологічній консультації. Психодіагностика включає в себе аналіз і узагальнення даних, безпосередньо отриманих від клієнта без застосування спеціальних психологічних тестів. У психокорекційної роботі психодіагностика грає більш помітну роль, проводиться зазвичай на самому початку консультації і на неї відводиться набагато більше часу.
За кінцеві результати роботи з клієнтом психолог-консультант не несе прямої персональної відповідальності (консультант не відповідає за те, скористається або не скористається клієнт його радами). Консультант відповідає лише за правильність своїх висновків про суть проблеми клієнта і за потенційну ефективність запропонованих клієнту практичних рекомендацій. В інших видах психіатричної практики психолог несе особисту відповідальність за кінцеві результати своєї роботи з клієнтом, оскільки сам займається корекцією психології та поведінки клієнта, сам реалізує свої висновки і рекомендації.
Консультант-психолог не обов'язково повинен володіти прийомами і методами психотерапії, за винятком тих, які він може застосувати в самій консультативній практиці. Психотерапевт ж, що займається практичної корекцією, повинен професійно володіти її методами, тому що в їх застосуванні і полягає частина його роботи.
Таким чином, можна виділити специфічні риси консультування на відміну від інших видів психологічної допомоги. Це:
- Орієнтація на клінічно здорову особистість, котра має психологічні проблеми повсякденного життя;
- Орієнтація на здорові сторони особистості, незалежно від ступеня порушення і вірі, що дана людина може змінитися і вирішити свої проблеми;
- Орієнтація в більшості випадків на сьогодення і майбутнє клієнтів;
- Спрямованість на зміну поведінки і розвиток особистості клієнта.
Висновок
Отже, проведене нами обговорення дає можливість визначити психологічне консультування як особливу галузь практичної психології, пов'язану з наданням з боку фахівця-психолога безпосередній психологічної допомоги людям, які її потребують у вигляді порад і рекомендацій. Вони даються психологом клієнту на основі особистої бесіди і попереднього вивчення проблеми, з якою зіткнувся в житті клієнт. Найчастіше психологічне консультування проводиться у заздалегідь обумовлені години, у спеціально обладнаному для цього приміщенні, як правило, ізольованому від сторонніх людей, і в конфіденційній обстановці. Психологічне консультування відрізняється від інших видів психологічної допомоги короткочасністю, епізодичність, рекомендаційним характером рад, використання яких покладається на клієнта.
Завданнями психологічного консультування є: навчання позитивного самоставлення і прийняттю інших; навчання рефлексивним вмінням; формування потреби в саморозвитку.
Література
1. Абрамова Г.С. Психологічне консультування: теорія та досвід. - М.: Академія, 2003. - 240 с.
2. Кочюнас Р. Психологічне консультування. Групова психотерапія .- М.: Академічний Проект, 2002. - 464 с.
3. Немов Р.С. Психологічне консультування: Підручник для студентів вузів. - М.: ВЛАДОС, 2001. - 528с.
4. Хухлаєва О.В. Основи психологічного консультування та психологічної корекції: Навчальний посібник. - М.: Академія, 2003. - 208 с.