Зміст
Введення
1. Економічна сутність санації підприємств
1.1 Економічна сутність санації підприємств
1.2 Класична модель фінансової санації
1.3 Аналіз фінансово-виробничої сфери підприємства
1.4 Форми фінансової санації
1.5 Проведення санації боржника
2. Аналіз фінансового стану підприємства
2.1 Аналіз складу і джерел утворення майна КМЗ
2.2 Аналіз фінансових результатів діяльності підприємства КМЗ
2.3 Аналіз фінансової стійкості
2.4 Аналіз платоспроможності та ліквідності
3. Розробка санаційного плану підприємства
3.1 Загальна характеристика підприємства ВАТ «Краматорський металургійний завод» ім. Куйбишева
3.2 Пропозиції щодо формування фінансової стратегії санаційного плану з виведення підприємства з кризового фінансового стану
3.3 Прогноз фінансових результатів плану санації
3.4 Оцінка впливу пропозицій у формуванні фінансової стратегії підприємства на структуру балансу
4. Безпека життєдіяльності та цивільна оборона
4.1 Аналіз небезпечних і шкідливих факторів ВАТ «КМЗ» ім. Куйбишева
4.2 Розрахунок системи вентиляції
4.3 Аналіз надзвичайних ситуацій на території ВАТ «КМЗ»
4.4 Прогнозування наслідків аварії на «СГЗ <»
Список використаної літератури
Додаток А
Додаток Б
Введення
Заходи, спрямовані на оздоровлення фінансової системи України, можуть дати позитивні результати лише за умови санації фінансів базової ланцюжка економіки - підприємств і організацій. Висока собівартість продукції вітчизняного виробництва та істотне зменшення попиту на неї стали головними причинами фінансової кризи більшості українських підприємств, зокрема підприємств металургійної промисловості. Обумовлене зовнішніми і внутрішніми факторами зменшення обсягів реалізації продукції призводить, з одного боку, до зниження прибутковості, а з іншого - до зниження рівня ліквідності та платоспроможності. Закономірним результатом розвитку симптомів фінансової кризи є велика кредиторська заборгованість, неплатоспроможність та банкрутство підприємства.
Найбільш ефективним методом запобігання банкрутству підприємства є фінансова санація. У розділі 1 даної дипломної роботи розглянуті: економічна сутність санації підприємства, її класична модель і форми фінансової санації. Санація вважається успішною, якщо з допомогою зовнішніх та внутрішніх фінансових джерел, проведення організаційних і виробничо - технічних удосконалень підприємство виходить з кризи і забезпечує свою прибутковість та конкурентоспроможність на тривалий термін.
У розділі 2 аналізується фінансовий стан підприємства для визначення глибини кризи, щоб далі в розділі 3 вибрати правильну стратегію плану санації. План санації включає в себе загальну характеристику об'єкта планування, відображення вихідної ситуації на підприємстві, стратегічні цілі санації, конкретний план заходів щодо відновлення прибутковості та конкурентоспроможності підприємства і розрахунок ефективності санації (передбачувані результати). Планування охоплює фінансові, виробничі та трудові ресурси підприємства, процеси господарської діяльності.
1. Економічна сутність санації підприємств
1.1 Економічна сутність санації підприємства
Одним із засобів подолання платіжної кризи та запобігання банкрутству підприємства є фінансова санація. У чому ж суть фінансової санації підприємств? Термін «санація» походить від латинського «sanare» і перекладається як оздоровлення або видужання.
Економічний словник трактує це поняття як систему заходів, які здійснюються для запобігання банкрутством промислових, торгових, банківських монополій. Санація може відбуватися способом об'єднання підприємства, яке перебуває на межі банкрутства з потужнішою компанією; з допомогою випуску нових акцій або облігацій для мобілізації грошового капіталу; збільшення банківських кредитів і надання урядових субсидій; перетворення короткострокової заборгованості в довгострокову; повною або частковою купівлі державою акцій підприємства, що перебуває на межі банкрутства.
Тим не менш, таке трактування цілей санації та механізму її проведення, перелік санаційних заходів є недостатньо точно окресленим, оскільки запобігання банкрутства ще не означає оздоровлення та повного виходу підприємства з фінансової кризи, а названі заходи, по-перше, не є вичерпними і, по -друге, не розкривають принципових методологічних підходів до вибору тих чи інших форм санації.
Деякі з вітчизняних авторів (І. А. Бланк) із санацією ототожнюють лише заходи щодо залучення зовнішньої фінансової допомоги, які спрямовані на запобігання оголошення підприємства-боржника банкрутом і його ліквідації. З цим не можна погодитися, оскільки невід'ємною складовою частиною процесу оздоровлення будь-якого підприємства є мобілізація внутрішніх фінансових резервів [1].
Відповідно до Закону України «Про банкрутство» 1992 р., під санацією розуміють задоволення вимог кредиторів і виконання зобов'язань перед бюджетом та іншими державними цільовими фондами. Відповідно до такого підходу санація є лише інститутом переведення боргу. З цим теж аж ніяк не можна погодитися.
Новий Закон про банкрутство, прийнятому 1999 року, розрізняє поняття «санація» та «досудова санація». Відповідно до Закону «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» санація - це система заходів, які здійснюються в процесі провадження справи про банкрутство з метою запобігання визнання боржника банкрутом і його ліквідації, спрямована на оздоровлення його фінансового стану, а також на задоволення в повному обсязі або частково вимог кредиторів через кредитування, реструктуризацію боргів і капіталу та (або) зміну організаційної чи виробничої структури суб'єктів підприємницької діяльності. Досудова санація - система заходів щодо відновлення платоспроможності боржника, які здійснюються власником підприємства-боржника з метою запобігання його ліквідації. Ці заходи стосуються реорганізаційних, організаційно-господарських, управлінських, інвестиційних, технічних, фінансово-економічних, правових питань і ведуться згідно з чинним законодавством до початку порушення справи про банкрутство.
Згідно з версією НБУ режим фінансової санації - це система добровільних і примусових заходів, спрямованих на збільшення протягом визначеного періоду обсягів капіталу до необхідного рівня з метою відновлення ліквідності, платоспроможності та усунення порушень, які послужили причиною збиткову діяльність комерційного банку, призвели до скрутного фінансового становища, а також для ліквідації інших наслідків цих порушень.
Найбільш точне визначення полягає в наступному, санація - це система фінансово-економічних, виробничо-технічних, організаційно-правових та соціальних заходів, спрямованих на досягнення чи відновлення платоспроможності, ліквідності, прибутковості і конкурентоспроможності підприємства-боржника в тривалому періоді. Інакше кажучи, санація - це сукупність всіх можливих заходів, які здатні привести підприємство до фінансового оздоровлення [2].
Особливе місце в процесі санації належить заходам фінансово-економічного характеру, які відображають фінансові відносини, які виникають у процесі мобілізації та використання внутрішніх і зовнішніх фінансових джерел оздоровлення підприємств. Джерелами фінансування санації можуть бути кошти, залучені на умовах позики або на умовах власності; на поворотній або безповоротній основі.
За джерелами мобілізації фінансових ресурсів, розрізняють автономну гетерономна санацію. Автономна санація передбачає фінансування оздоровлення підприємства за рахунок його власних ресурсів і засоби, надане власниками та іншими особами (без залучення в санаційний процес сторонніх осіб). Гетерономна (зовнішня) санація характеризується участю в ній сторонніх осіб, зокрема банків та інших кредиторів, клієнтів, держави.
Метою фінансової санації є покриття поточного збитку та усунення причин їх виникнення, поновлення або збереження ліквідності і платоспроможності підприємств, скорочення всіх видів заборгованості, поліпшення структури оборотного капіталу та формування фондів фінансових ресурсів, необхідних для проведення санаційних заходів виробничо-технічного характеру.
1.2 Класична модель фінансової санації
Економічно розвинені країни по-різному вирішують проблеми санації та банкрутства підприємств відповідно до особливостей економічного і соціального розвитку, принципів побудови національних фінансових систем та їх складових - фінансів підприємств. Цілісної системою проведення фінансового оздоровлення окремого підприємства є так звана класична модель санації, яка широко використовується як основа для розробки механізму фінансової санації конкретних суб'єктів господарювання в країнах з розвиненою ринковою економікою. Схема класичної моделі санації представлена на рис. 1.1.
Згідно з класичною моделлю санації, процес фінансового оздоровлення підприємства починається з виявлення (ідентифікації) фінансової кризи. Наступним етапом санації е проведення причинно-наслідкового аналізу фінансової кризи. На підставі комплексного аналізу господарської діяльності підприємства визначаються зовнішні та внутрішні фактори кризи, вид кризи, її глибина та якість фінансового стану фірми. Під час аналізу здійснюється експертна діагностика фінансово-господарського стану підприємства, визначаються його сильні і слабкі сторони. На підставі результатів причинно-наслідкового аналізу, згідно з класичною моделлю санації, робиться висновок про санаційну спроможність підприємства, а потім - про доцільність чи недоцільність санації даної господарської одиниці. Якщо підприємство перебуває в глибокій кризі, несумісній з подальшим його існуванням, то приймають рішення про консервацію та ліквідацію суб'єкта господарювання. Інакше санація означатиме лише відстрочку часу ліквідації підприємства і нічого, крім додаткового збитку, власникам та кредиторам не дасть. Ліквідація може здійснюватися на добровільній основі або в примусовому порядку.
У випадку, якщо підприємство справді має реальні надії на виправлення становища, приймають рішення про розробку санаційної концепції з метою проведення фінансового оздоровлення, з одночасним визначенням цільових орієнтирів. Чим раніше на санаційно здатному підприємстві розпочнеться санація, тим більше шансів на її успіх.
У разі прийняття рішення на користь санації слід здійснити невідкладні заходи щодо поліпшення ліквідності, платоспроможності підприємства та оптимізації структури капіталу в напрямку зменшення питомої ваги кредиторської заборгованості. З цією метою доцільно реалізувати так звану шокову (Crach) програму.
Окремим аналітичним блоком у класичній моделі є формування стратегічних цілей і тактики проведення санації. За визначення цілей санації слід враховувати, що кожне підприємство має обмежені ресурси, обмежені можливості збуту продукції і повинен вести свою діяльність в рамках правового поля відповідної держави. Цілі мають бути реальними та придатними для кількісного (якісного) вимірювання. Головною стратегічною метою санації є відновлення ефективної діяльності підприємства в довгостроковому періоді. Для досягнення цієї мети слід узгодити тактичні цілі, а саме:
- Сферу діяльності, асортимент продукції та її споживачів;
- Основні вартісні цільові показники (виручка, прибуток, ліквідність тощо).
Лише за умови досягнення консенсусу щодо тактичних цілей між сторонами, відповідальними за прийняття рішень, можна досягти головної стратегічної мети санації.
Рис. 1.1. Логічна схема класичної моделі фінансової санації
Стратегія - це, власне, узагальнена модель дій, необхідних для досягнення поставлених цілей через координацію та розподіл ресурсів компанії. Конкретні оперативні заходи в санаційній стратегії не відображаються. Кінцева мета санаційної стратегії полягає в досягненні довгострокових конкурентних вигод, які б забезпечили компанії високу рентабельність. Суть її полягає у виборі найкращих варіантів розвитку фірми та в оптимізації політики капіталовкладень.
Відповідно обраної стратегії розробляється програма санації, тобто система спрогнозованих, взаємопов'язаних заходів, спрямованих на виведення підприємства з кризи. Вона формується на підставі комплексного вивчення причин фінансової кризи, аналізу внутрішніх резервів, висновків про можливості залучення стороннього капіталу та стратегічних завдань санації.
Наступним елементом класичної моделі оздоровлення є проект санації, який розробляється на базі санаційної програми і містить техніко-економічне обгрунтування санації, розрахунок обсягів фінансових ресурсів, необхідних для досягнення стратегічних цілей, конкретні графіки та методи мобілізації фінансового капіталу, строки освоєння інвестицій та їх окупності, оцінку ефективності санаційних заходів, а також прогнозовані результати виконання проекту.
Важливим компонентом санаційного процесу є координація та контроль за якістю реалізації запланованих заходів. Менеджмент підприємств повинен своєчасно виявляти та використовувати нові санаційні резерви, а також приймати об'єктивні кваліфіковані рішення для подолання можливих перешкод під час здійснення оздоровчих заходів. Чинну допомогу тут може надати оперативний санаційний контролінг, який синтезує інформаційну, планову, консалтингову, координаційну та контрольну функції. До завданням санаційного контролінгу належать: контроль за ходом реалізації плану санації, ідентифікація оперативних результатів, аналіз відхилень та підготовка проектів рішень щодо використання виявлених резервів і подолання додаткових перешкод.
1.3 Аналіз фінансово-виробничої сфери підприємства
Головним джерелом інформації в процесі аналізу фінансової сфери є типові форми річної бухгалтерської звітності підприємств, зокрема:
- Баланс підприємства - ф. № 1;
- Звіт про фінансові результати - ф. № 2;
- Звіт про фінансово-майновий стан - ф. № 3.
Особам, відповідальним за проведення фінансового аналізу, слід враховувати, що у зв'язку з переходом вітчизняних підприємств на національні стандарти бухгалтерського обліку та звітності, наказом Міністерства фінансів України затверджено низку нових стандартів бухгалтерського обліку. Головна інформація, яка використовується в ході аналізу, міститься в ПБО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності»; ПБО 2 «Баланс»; ПБО 3 «Звіт про фінансові результати»; ПБО 4 «Звіт про рух грошових коштів»; ПБО 5 «Звіт про власний капітал ». Впровадження стандартів бухгалтерського обліку дає можливість не лише уніфікувати звітність вітчизняних та зарубіжних підприємств, а й полегшує проведення фінансового аналізу. Оскільки розрахунок окремих показників фінансового стану базується на окремих статтях тієї чи іншої форми бухгалтерської звітності, стандартизація форм звітності є необхідною передумовою стандартизації фінансового аналізу. Необхідність такої стандартизації виникає за оцінювання кредитоспроможності чи санаційної спроможності вітчизняних суб'єктів господарювання зарубіжними інвесторами.
Введення
1. Економічна сутність санації підприємств
1.1 Економічна сутність санації підприємств
1.2 Класична модель фінансової санації
1.3 Аналіз фінансово-виробничої сфери підприємства
1.4 Форми фінансової санації
1.5 Проведення санації боржника
2. Аналіз фінансового стану підприємства
2.1 Аналіз складу і джерел утворення майна КМЗ
2.2 Аналіз фінансових результатів діяльності підприємства КМЗ
2.3 Аналіз фінансової стійкості
2.4 Аналіз платоспроможності та ліквідності
3. Розробка санаційного плану підприємства
3.1 Загальна характеристика підприємства ВАТ «Краматорський металургійний завод» ім. Куйбишева
3.2 Пропозиції щодо формування фінансової стратегії санаційного плану з виведення підприємства з кризового фінансового стану
3.3 Прогноз фінансових результатів плану санації
3.4 Оцінка впливу пропозицій у формуванні фінансової стратегії підприємства на структуру балансу
4. Безпека життєдіяльності та цивільна оборона
4.1 Аналіз небезпечних і шкідливих факторів ВАТ «КМЗ» ім. Куйбишева
4.2 Розрахунок системи вентиляції
4.3 Аналіз надзвичайних ситуацій на території ВАТ «КМЗ»
4.4 Прогнозування наслідків аварії на «СГЗ <»
Список використаної літератури
Додаток А
Додаток Б
Введення
Заходи, спрямовані на оздоровлення фінансової системи України, можуть дати позитивні результати лише за умови санації фінансів базової ланцюжка економіки - підприємств і організацій. Висока собівартість продукції вітчизняного виробництва та істотне зменшення попиту на неї стали головними причинами фінансової кризи більшості українських підприємств, зокрема підприємств металургійної промисловості. Обумовлене зовнішніми і внутрішніми факторами зменшення обсягів реалізації продукції призводить, з одного боку, до зниження прибутковості, а з іншого - до зниження рівня ліквідності та платоспроможності. Закономірним результатом розвитку симптомів фінансової кризи є велика кредиторська заборгованість, неплатоспроможність та банкрутство підприємства.
Найбільш ефективним методом запобігання банкрутству підприємства є фінансова санація. У розділі 1 даної дипломної роботи розглянуті: економічна сутність санації підприємства, її класична модель і форми фінансової санації. Санація вважається успішною, якщо з допомогою зовнішніх та внутрішніх фінансових джерел, проведення організаційних і виробничо - технічних удосконалень підприємство виходить з кризи і забезпечує свою прибутковість та конкурентоспроможність на тривалий термін.
У розділі 2 аналізується фінансовий стан підприємства для визначення глибини кризи, щоб далі в розділі 3 вибрати правильну стратегію плану санації. План санації включає в себе загальну характеристику об'єкта планування, відображення вихідної ситуації на підприємстві, стратегічні цілі санації, конкретний план заходів щодо відновлення прибутковості та конкурентоспроможності підприємства і розрахунок ефективності санації (передбачувані результати). Планування охоплює фінансові, виробничі та трудові ресурси підприємства, процеси господарської діяльності.
1. Економічна сутність санації підприємств
1.1 Економічна сутність санації підприємства
Одним із засобів подолання платіжної кризи та запобігання банкрутству підприємства є фінансова санація. У чому ж суть фінансової санації підприємств? Термін «санація» походить від латинського «sanare» і перекладається як оздоровлення або видужання.
Економічний словник трактує це поняття як систему заходів, які здійснюються для запобігання банкрутством промислових, торгових, банківських монополій. Санація може відбуватися способом об'єднання підприємства, яке перебуває на межі банкрутства з потужнішою компанією; з допомогою випуску нових акцій або облігацій для мобілізації грошового капіталу; збільшення банківських кредитів і надання урядових субсидій; перетворення короткострокової заборгованості в довгострокову; повною або частковою купівлі державою акцій підприємства, що перебуває на межі банкрутства.
Тим не менш, таке трактування цілей санації та механізму її проведення, перелік санаційних заходів є недостатньо точно окресленим, оскільки запобігання банкрутства ще не означає оздоровлення та повного виходу підприємства з фінансової кризи, а названі заходи, по-перше, не є вичерпними і, по -друге, не розкривають принципових методологічних підходів до вибору тих чи інших форм санації.
Деякі з вітчизняних авторів (І. А. Бланк) із санацією ототожнюють лише заходи щодо залучення зовнішньої фінансової допомоги, які спрямовані на запобігання оголошення підприємства-боржника банкрутом і його ліквідації. З цим не можна погодитися, оскільки невід'ємною складовою частиною процесу оздоровлення будь-якого підприємства є мобілізація внутрішніх фінансових резервів [1].
Відповідно до Закону України «Про банкрутство» 1992 р., під санацією розуміють задоволення вимог кредиторів і виконання зобов'язань перед бюджетом та іншими державними цільовими фондами. Відповідно до такого підходу санація є лише інститутом переведення боргу. З цим теж аж ніяк не можна погодитися.
Новий Закон про банкрутство, прийнятому 1999 року, розрізняє поняття «санація» та «досудова санація». Відповідно до Закону «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» санація - це система заходів, які здійснюються в процесі провадження справи про банкрутство з метою запобігання визнання боржника банкрутом і його ліквідації, спрямована на оздоровлення його фінансового стану, а також на задоволення в повному обсязі або частково вимог кредиторів через кредитування, реструктуризацію боргів і капіталу та (або) зміну організаційної чи виробничої структури суб'єктів підприємницької діяльності. Досудова санація - система заходів щодо відновлення платоспроможності боржника, які здійснюються власником підприємства-боржника з метою запобігання його ліквідації. Ці заходи стосуються реорганізаційних, організаційно-господарських, управлінських, інвестиційних, технічних, фінансово-економічних, правових питань і ведуться згідно з чинним законодавством до початку порушення справи про банкрутство.
Згідно з версією НБУ режим фінансової санації - це система добровільних і примусових заходів, спрямованих на збільшення протягом визначеного періоду обсягів капіталу до необхідного рівня з метою відновлення ліквідності, платоспроможності та усунення порушень, які послужили причиною збиткову діяльність комерційного банку, призвели до скрутного фінансового становища, а також для ліквідації інших наслідків цих порушень.
Найбільш точне визначення полягає в наступному, санація - це система фінансово-економічних, виробничо-технічних, організаційно-правових та соціальних заходів, спрямованих на досягнення чи відновлення платоспроможності, ліквідності, прибутковості і конкурентоспроможності підприємства-боржника в тривалому періоді. Інакше кажучи, санація - це сукупність всіх можливих заходів, які здатні привести підприємство до фінансового оздоровлення [2].
Особливе місце в процесі санації належить заходам фінансово-економічного характеру, які відображають фінансові відносини, які виникають у процесі мобілізації та використання внутрішніх і зовнішніх фінансових джерел оздоровлення підприємств. Джерелами фінансування санації можуть бути кошти, залучені на умовах позики або на умовах власності; на поворотній або безповоротній основі.
За джерелами мобілізації фінансових ресурсів, розрізняють автономну гетерономна санацію. Автономна санація передбачає фінансування оздоровлення підприємства за рахунок його власних ресурсів і засоби, надане власниками та іншими особами (без залучення в санаційний процес сторонніх осіб). Гетерономна (зовнішня) санація характеризується участю в ній сторонніх осіб, зокрема банків та інших кредиторів, клієнтів, держави.
Метою фінансової санації є покриття поточного збитку та усунення причин їх виникнення, поновлення або збереження ліквідності і платоспроможності підприємств, скорочення всіх видів заборгованості, поліпшення структури оборотного капіталу та формування фондів фінансових ресурсів, необхідних для проведення санаційних заходів виробничо-технічного характеру.
1.2 Класична модель фінансової санації
Економічно розвинені країни по-різному вирішують проблеми санації та банкрутства підприємств відповідно до особливостей економічного і соціального розвитку, принципів побудови національних фінансових систем та їх складових - фінансів підприємств. Цілісної системою проведення фінансового оздоровлення окремого підприємства є так звана класична модель санації, яка широко використовується як основа для розробки механізму фінансової санації конкретних суб'єктів господарювання в країнах з розвиненою ринковою економікою. Схема класичної моделі санації представлена на рис. 1.1.
Згідно з класичною моделлю санації, процес фінансового оздоровлення підприємства починається з виявлення (ідентифікації) фінансової кризи. Наступним етапом санації е проведення причинно-наслідкового аналізу фінансової кризи. На підставі комплексного аналізу господарської діяльності підприємства визначаються зовнішні та внутрішні фактори кризи, вид кризи, її глибина та якість фінансового стану фірми. Під час аналізу здійснюється експертна діагностика фінансово-господарського стану підприємства, визначаються його сильні і слабкі сторони. На підставі результатів причинно-наслідкового аналізу, згідно з класичною моделлю санації, робиться висновок про санаційну спроможність підприємства, а потім - про доцільність чи недоцільність санації даної господарської одиниці. Якщо підприємство перебуває в глибокій кризі, несумісній з подальшим його існуванням, то приймають рішення про консервацію та ліквідацію суб'єкта господарювання. Інакше санація означатиме лише відстрочку часу ліквідації підприємства і нічого, крім додаткового збитку, власникам та кредиторам не дасть. Ліквідація може здійснюватися на добровільній основі або в примусовому порядку.
У випадку, якщо підприємство справді має реальні надії на виправлення становища, приймають рішення про розробку санаційної концепції з метою проведення фінансового оздоровлення, з одночасним визначенням цільових орієнтирів. Чим раніше на санаційно здатному підприємстві розпочнеться санація, тим більше шансів на її успіх.
У разі прийняття рішення на користь санації слід здійснити невідкладні заходи щодо поліпшення ліквідності, платоспроможності підприємства та оптимізації структури капіталу в напрямку зменшення питомої ваги кредиторської заборгованості. З цією метою доцільно реалізувати так звану шокову (Crach) програму.
Окремим аналітичним блоком у класичній моделі є формування стратегічних цілей і тактики проведення санації. За визначення цілей санації слід враховувати, що кожне підприємство має обмежені ресурси, обмежені можливості збуту продукції і повинен вести свою діяльність в рамках правового поля відповідної держави. Цілі мають бути реальними та придатними для кількісного (якісного) вимірювання. Головною стратегічною метою санації є відновлення ефективної діяльності підприємства в довгостроковому періоді. Для досягнення цієї мети слід узгодити тактичні цілі, а саме:
- Сферу діяльності, асортимент продукції та її споживачів;
- Основні вартісні цільові показники (виручка, прибуток, ліквідність тощо).
Лише за умови досягнення консенсусу щодо тактичних цілей між сторонами, відповідальними за прийняття рішень, можна досягти головної стратегічної мети санації.
Аналіз вихідних даних - Оцінка навколишнього середовища - Аналіз фінансово-господарського стану підприємства - Стан ринків збуту продукції - Існуючий потенціал - Обгрунтування доцільності санації |
Загальна характеристика підприємства - Форма власності - Організаційна структура - Сфера діяльності - Історична довідка |
Ефективність санації та заходи з реалізації плану - Організація реалізації плану - Критерії оцінки ефективності - Оперативний санаційний контролінг - Суми можливих збитків - Можливі позитивні результати та додатковий прибуток |
Стратегія санації, оперативна (crash-) програма - Стратегічні цілі санації - Каталог оперативних заходів з відновлення ліквідності |
План санаційних заходів А. План маркетингу та оцінка ринків збуту Б. План виробництва та капіталовкладень В. Організаційний план Г. Фінансовий план |
Вступ |
Розділ 1 |
Розділ 4 |
Розділ 3 |
Розділ 2 |
Рис. 1.1. Логічна схема класичної моделі фінансової санації
Стратегія - це, власне, узагальнена модель дій, необхідних для досягнення поставлених цілей через координацію та розподіл ресурсів компанії. Конкретні оперативні заходи в санаційній стратегії не відображаються. Кінцева мета санаційної стратегії полягає в досягненні довгострокових конкурентних вигод, які б забезпечили компанії високу рентабельність. Суть її полягає у виборі найкращих варіантів розвитку фірми та в оптимізації політики капіталовкладень.
Відповідно обраної стратегії розробляється програма санації, тобто система спрогнозованих, взаємопов'язаних заходів, спрямованих на виведення підприємства з кризи. Вона формується на підставі комплексного вивчення причин фінансової кризи, аналізу внутрішніх резервів, висновків про можливості залучення стороннього капіталу та стратегічних завдань санації.
Наступним елементом класичної моделі оздоровлення є проект санації, який розробляється на базі санаційної програми і містить техніко-економічне обгрунтування санації, розрахунок обсягів фінансових ресурсів, необхідних для досягнення стратегічних цілей, конкретні графіки та методи мобілізації фінансового капіталу, строки освоєння інвестицій та їх окупності, оцінку ефективності санаційних заходів, а також прогнозовані результати виконання проекту.
Важливим компонентом санаційного процесу є координація та контроль за якістю реалізації запланованих заходів. Менеджмент підприємств повинен своєчасно виявляти та використовувати нові санаційні резерви, а також приймати об'єктивні кваліфіковані рішення для подолання можливих перешкод під час здійснення оздоровчих заходів. Чинну допомогу тут може надати оперативний санаційний контролінг, який синтезує інформаційну, планову, консалтингову, координаційну та контрольну функції. До завданням санаційного контролінгу належать: контроль за ходом реалізації плану санації, ідентифікація оперативних результатів, аналіз відхилень та підготовка проектів рішень щодо використання виявлених резервів і подолання додаткових перешкод.
1.3 Аналіз фінансово-виробничої сфери підприємства
Головним джерелом інформації в процесі аналізу фінансової сфери є типові форми річної бухгалтерської звітності підприємств, зокрема:
- Баланс підприємства - ф. № 1;
- Звіт про фінансові результати - ф. № 2;
- Звіт про фінансово-майновий стан - ф. № 3.
Особам, відповідальним за проведення фінансового аналізу, слід враховувати, що у зв'язку з переходом вітчизняних підприємств на національні стандарти бухгалтерського обліку та звітності, наказом Міністерства фінансів України затверджено низку нових стандартів бухгалтерського обліку. Головна інформація, яка використовується в ході аналізу, міститься в ПБО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності»; ПБО 2 «Баланс»; ПБО 3 «Звіт про фінансові результати»; ПБО 4 «Звіт про рух грошових коштів»; ПБО 5 «Звіт про власний капітал ». Впровадження стандартів бухгалтерського обліку дає можливість не лише уніфікувати звітність вітчизняних та зарубіжних підприємств, а й полегшує проведення фінансового аналізу. Оскільки розрахунок окремих показників фінансового стану базується на окремих статтях тієї чи іншої форми бухгалтерської звітності, стандартизація форм звітності є необхідною передумовою стандартизації фінансового аналізу. Необхідність такої стандартизації виникає за оцінювання кредитоспроможності чи санаційної спроможності вітчизняних суб'єктів господарювання зарубіжними інвесторами.
Звіт про фінансові результати за 2004 р.
Звіт про фінансові результати за 2005 р.
Аналізуючи фінансовий стан підприємства, яке знаходиться в кризі, можна використовувати «Методику інтегральної оцінки інвестиційної привабливості підприємств і організацій». | I. Фінансові результати діяльності підприємства | |||
| Стаття | Код рядка | за попередній період | за звітний період |
| Дохід від реалізації продукції | 010 | 48200,1 | 42089,2 |
| Податок на додану вартість | 015 | -8062,5 | -7012,9 |
| Акцизний збір | 020 | ||
| ж. д. тариф | 025 | ||
| Інші відрахування з доходу | 030 | -0,7 | |
| Чистий дохід від реалізації | 035 | 40136,7 | 35076,3 |
| Собівартість реалізованої продукції | 040 | -38565,6 | -28734,4 |
| Валовий: | |||
| прибуток | 050 | 1571,3 | 6341,9 |
| збиток | 055 | ||
| Інші операційні доходи | 060 | 15027,2 | 7358,5 |
| Адміністративні витрати | 070 | -5506,0 | -6248,2 |
| Витрати на збут | 080 | -2007,7 | -2156,9 |
| Інші операційні витрати | 090 | -9428,9 | -6365,1 |
| Фінансові результати від операційної діяльності | |||
| прибуток | 100 | -344,1 | -1069,8 |
| збиток | 105 | ||
| Дохід від участі в капіталі | 110 | ||
| Інші фінансові доходи | 120 | ||
| Інші доходи | 130 | 38160,6 | 7409,3 |
| Фінансові витрати | 140 | 6736,6 | 193,2 |
| Втрати від участі в капіталі | 150 | ||
| Інші витрати | 160 | 6893,7 | 2911,1 |
| Фінансові результати від звичайної діяльності до сплати податків: | |||
| прибуток | 170 | 24186,2 | 3235,2 |
| збиток | 175 | ||
| Податок на прибуток від звичайної діяльності | 180 | 794,7 | 1962,8 |
| Фінансові результати від звичайної діяльності: | |||
| прибуток | 190 | 23391,5 | 1272,4 |
| збиток | 195 | ||
| Незвичайні: | |||
| дохід | 200 | 1272,4 | |
| витрати | 205 | ||
| Податки з незвичайною прибутку | 210 | ||
| Чисті: | |||
| прибуток | 220 | 23391,5 | 1272,4 |
| збиток | 225 | ||
II. Елементи операційних витрат | ||||
| Стаття | код рядка | за попередній період | за звітний період | |
| Матеріальні витрати | 230 | 20619,6 | 11550,8 | |
| Витрати на оплату праці | 240 | 9487,3 | 11029,1 | |
| Відрахування на соціальні заходи | 250 | 3762 | 9686,4 | |
| Амортизація | 260 | 4108 | 4688,8 | |
| Інші операційні витрати | 270 | 17009,8 | 9545,9 | |
| Разом: | 280 | 54986,7 | 46501 | |
| III. Розрахунок показників прибутковості акцій | ||||
| Стаття | код рядка | за попередній період | за звітний період | |
| Середньорічна кількість простих акцій | 300 | 880144 | 880144 | |
| Скоригована середньорічна кількість акцій | 310 | 880144 | 880144 | |
| Чистий прибуток що припадає на одну просту акцію | 320 | 26,62 | 1,45 | |
| Скоригований чистий прибуток що припадає на одну просту акцію | 330 | 26,62 | 1,45 | |
| Дивіденди на одну просту акцію | ||||
| I. Фінансові результати діяльності підприємства | |||
| Стаття | Код рядка | за попередній період | за звітний період |
| Дохід від реалізації продукції | 010 | 42089,2 | 38841 |
| Податок на додану вартість | 015 | -7012,9 | -6473 |
| Акцизний збір | 020 | ||
| ж. д. тариф | 025 | ||
| Інші відрахування з доходу | 030 | ||
| Чистий дохід від реалізації | 035 | 35076,3 | 32368 |
| Собівартість реалізованої продукції | 040 | -28734,4 | -35193 |
| Валовий: | |||
| прибуток | 050 | 6341,9 | |
| збиток | 055 | -2825 | |
| Інші операційні доходи | 060 | 7358,5 | -12381 |
| Адміністративні витрати | 070 | -6248,2 | -5181 |
| Витрати на збут | 080 | -2156,9 | -3985 |
| Інші операційні витрати | 090 | -6365,1 | -4445 |
| Фінансові результати від операційної діяльності | |||
| прибуток | 100 | -1069,8 | |
| збиток | 105 | -4055 | |
| Дохід від участі в капіталі | 110 | ||
| Інші фінансові доходи | 120 | ||
| Інші доходи | 130 | 7409,3 | 1292 |
| Фінансові витрати | 140 | 193,2 | -307 |
| Втрати від участі в капіталі | 150 | ||
| Інші витрати | 160 | 2911,1 | -1976 |
| Фінансові результати від звичайної діяльності до сплати податків: | |||
| прибуток | 170 | 3235,2 | |
| збиток | 175 | -5046 | |
| Податок на прибуток від звичайної діяльності | 180 | 1962,8 | -983 |
| Фінансові результати від звичайної діяльності: | |||
| прибуток | 190 | 1272,4 | |
| збиток | 195 | -6029 | |
| Незвичайні: | |||
| дохід | 200 | 1272,4 | |
| витрати | 205 | ||
| Податки з незвичайною прибутку | 210 | ||
| Чисті: | |||
| прибуток | 220 | 1272,4 | |
| збиток | 225 | -6029 | |
| II. Елементи операційних витрат | ||||
| Стаття | код рядка | за попередній період | за звітний період | |
| Матеріальні витрати | 230 | 11550,8 | 17582 | |
| Витрати на оплату праці | 240 | 11029,1 | 13464 | |
| Відрахування на соціальні заходи | 250 | 9686,4 | 4914 | |
| Амортизація | 260 | 4688,8 | 4397 | |
| Інші операційні витрати | 270 | 9545,9 | 7542 | |
| Разом: | 280 | 46501 | 74899 | |
| III. Розрахунок показників прибутковості акцій | ||||
| Стаття | код рядка | за попередній період | за звітний період | |
| Середньорічна кількість простих акцій | 300 | 880144 | 880144 | |
| Скоригована середньорічна кількість акцій | 310 | 880144 | 880144 | |
| Чистий прибуток що припадає на одну просту акцію | 320 | 1,45 | ||
| Скоригований чистий прибуток що припадає на одну просту акцію | 330 | 1,45 | ||
| Дивіденди на одну просту акцію | ||||
Аудит фінансової сфери включає:
- Оцінку динаміки та структури валюти балансу;
- Аудит власного капіталу;
- Аудит позичкового капіталу та кредиторської заборгованості;
- Оцінку ліквідності активів підприємства та його платоспроможності;
- Аудит реальних та фінансових інвестицій;
- Аналіз дебіторської заборгованості;
- Аналіз Cash-Flow;
- Оцінку ділової активності підприємства.
Тепер необхідно розглянути докладніше кожен показник.
1) Оцінка динаміки і структури валюти балансу. За дослідження динаміки валюти балансу та його структури використовується трендовий метод аналізу (кожна позиція балансу порівнюється з даними попередніх років) та бенчмаркінг (окремі статті порівнюються з аналогічними середньогалузевими показниками та з показниками підприємств, найкращих в області). На підставі цього робиться висновок про основні тенденції динаміки показників. Тенденція до зменшення валюти балансу свідчить про скорочення підприємством обсягів своєї господарської діяльності. Це, у свою чергу, може бути головною причиною його неплатоспроможності. Аналізуючи окремі статті балансу, слід враховувати те, що реальна ринкова вартість деяких активів, відображених у балансі, може бути значно нижчою за їх балансову вартість або взагалі дорівнювати нулю.
2) Аудит власного капіталу. Враховуючи функції власного капіталу, його роль як джерела фінансових ресурсів на підприємстві, аудит власного капіталу займає ключове місце в процесі аудиту фінансової сфери. У процесі аудиту увага звертається на такі основні питання:
- Склад і структура джерел власних фінансових ресурсів;
- Структура сукупного капіталу підприємства;
- Правильність формування статутного фонду та порядок оцінки вкладів;
- Можливості збільшення статутного фонду та необхідність санації балансу;
- Можливості реструктуризації статутного фонду;
- Структура і джерела формування додаткового капіталу;
- Наявність резервних (страхових фондів);
- Наявність нерозподіленого прибутку (непокритого збитку).
На цьому етапі аудиту розраховується низка показників, які характеризують рівень фінансової незалежності підприємства та структуру його сукупного капіталу.
Проблематика аналізу власного капіталу вітчизняних підприємств полягала в тому, що тривалий час структура балансу базувалася на принципах, які були сформовані до переходу на ринкові методи господарювання. Вона не враховувала наявних у міжнародній практиці підходів до визначення капіталу підприємства та його складових - власного і позичкового капіталу. Показники структури капіталу, розраховані на підставі окремих статей чинного до 2000 р. балансу, дають спотворену інформацію про реальний фінансовий стан підприємства. Так, на більшості вітчизняних підприємств показники фінансової незалежності, фінансового левериджу та інші є значно кращими за аналогічні показники провідних зарубіжних підприємств.
Оптимізація структури капіталу є надзвичайно важливим завданням фінансового менеджменту. Не існує єдиних підходів до визначення найбільш оптимального співвідношення між власним і позичковим капіталом. Це визначається особливостями фінансово-господарської діяльності конкретного підприємства, галузі, до якої воно належить, обсягів діяльності та низкою інших факторів.
Аудит власного капіталу акціонерного товариства включає також розрахунок показників ринкової активності підприємства, а саме:
- Коефіцієнта цінності акцій (відношення ринкової ціни однієї акції до суми дивідендів на одну акцію);
- Рентабельності акцій (показник, обернено пропорційний коефіцієнту цінності акцій);
- Суми дивідендів на одну акцію.
3) Аудит позичкового капіталу та кредиторської заборгованості. У ході аудиту позичкового капіталу та кредиторської заборгованості вирішуються такі завдання:
- Визначення складу і структури позичкових коштів;
- Розшифрування поточної кредиторської заборгованості;
- Визначення величини простроченої заборгованості, оцінка можливості пролонгації та реструктуризації заборгованості;
- Вивчення можливості емісії облігацій та залучення додаткових позик.
Аудитор повинен перевірити повноту відображення в балансі та у фінансовому плані підприємства поточної заборгованості, тобто заборгованості, яку слід погасити найближчим часом. Особлива увага звертається на те, чи враховані всі платежі до бюджету (з нарахованими штрафами включно), або правильно визначена частка довгострокових позик, яку треба погасити в короткостроковому періоді, заборгованість із заробітної плати і т.п.
Аналізуючи довгострокову кредиторську заборгованість, звертають увагу на цільове використання довгострокових кредитів банків та іншого позикового засобу, який отримано протягом останніх років, а також на розміри штрафних санкцій, відсотків, сплачених через порушення розрахунково-платіжної дисципліни (у тому числі через несвоєчасне повернення банківських кредитів ). Робиться висновок щодо характеру відносин між підприємством і банками, які його кредитують, між підприємством і його найбільшими кредиторами - виробничими партнерами. Оцінюються можливості одержання платіжних поступок, розробляються пропозиції і заходи щодо стимулювання участі кредиторів у санації підприємства-боржника.
У процесі санаційного аудиту, за даними аналітичного обліку на останню звітну дату проводиться розшифровка кредиторської заборгованості. Досліджуючи питання кредиторської заборгованості, слід враховувати, що штрафи, пені, неустойки, визнані боржником або щодо яких є рішення арбітражного суду про стягнення, відносять на результати фінансово-господарської діяльності і до їх отримання або сплати відображають у звітності одержувача і платника в статтях дебіторів і кредиторів відповідно.
Суми кредиторської заборгованості (перед державними підприємствами), щодо яких термін позовної давності минув, підлягають перерахуванню дебітором у відповідний бюджет не пізніше 10 числа наступного після закінчення строку позовної давності місяця. За несвоєчасне перерахування заборгованості в бюджет стягується пеня в розмірі 0,3% від суми заборгованості за кожен день прострочки.
Аудитор повинен також оцінити можливості емісії та розміщення облігацій, якщо це передбачено санаційної концепцією підприємства. При цьому аналізується попередня діяльність підприємства щодо випуску облігацій (якщо це мало місце), а також визначається ефективність використання коштів, залучених завдяки емісії. Слід перевірити, враховані чи підприємством податкові аспекти емісії облігацій.
4) Оцінка ліквідності активів підприємства і його платоспроможності значно полегшиться з уведенням у дію ПБО 2, оскільки в балансі, складеному за новою формою, статті активи розміщені за принципом зростання ліквідності згори донизу.
На цьому етапі аудиту розв'язують такі основні завдання:
- Аналізують оборотні активи;
- Визначають рівень ліквідності активів;
- Оцінюють платоспроможність підприємства;
- Визначають рівень виконання умов забезпечення фінансової рівноваги.
Активи підприємства та їх структуру вивчають як з точки зору їх участі у виробництві, так і з точки зору оцінки їх ліквідності. Нагадаємо, що ліквідність активів - це здатність окремих елементів активів швидко трансформуватися в грошові кошти.
Платоспроможністю (ліквідністю підприємства) називається його спроможність здійснювати платежі наявними засобами, або такими, які безперервно поповнюються за рахунок його діяльності. Управління ліквідністю дає змогу уникнути неплатоспроможності і полягає в оперативному плануванні та координації виплат за борговими зобов'язаннями з грошовими надходженнями на рахунок підприємства.
Якщо наявних активів у ліквідній формі недостатньо для задоволення в установлений термін вимог, пред'явлених підприємству з боку кредиторів і виконання зобов'язань перед бюджетом, то такого суб'єкта підприємницької діяльності вважають неплатоспроможним. За неможливості підприємства виконати грошові зобов'язання протягом трьох місяців після настання терміну їх погашення, кредитори можуть звернутися в арбітражний суд із заявою щодо оголошення боржника банкрутом. Для дослідження фінансової рівноваги розраховується група показників ліквідності та платоспроможності.
5) Аналіз дебіторської заборгованості. У процесі санаційного аудиту, за даними аналітичного обліку на останню звітну дату проводиться розшифровка дебіторської заборгованості та її класифікація з фіксацією дат виникнення і сум у розрізі окремих контрагентів. Методологічні основи формування в бухгалтерському обліку інформації про дебіторську заборгованість та її розкриття у фінансовій звітності дано в ПБО 10 «Дебіторська заборгованість».
Виділяють поточну дебіторську заборгованість (яка виникає в ході нормального операційного циклу або буде погашеною протягом дванадцяти місяців від дати складання балансу) та довгострокову дебіторську заборгованість (яка не виникає в ході нормального операційного циклу та буде погашеною пізніше ніж через дванадцять місяців від дати складання балансу) . На відміну від поточної дебіторської заборгованості довгострокова заборгованість відображається в першому розділі активу балансу, складеному за національними стандартами бухгалтерського обліку, який зумовлений меншим рівнем її ліквідності.
Поточна дебіторська заборгованість включається до підсумку балансу за чистою реалізаційною вартістю, яка визначається як різниця між поточною заборгованістю та резервом сумнівних боргів. Резерв сумнівних платежів розраховується двома способами:
1) виходячи з платоспроможності окремих дебіторів (якщо існує значний ризик невиконання платежів);
2) на підставі класифікації дебіторської заборгованості.
Величина резерву сумнівних платежів визначається як сума добутків поточної дебіторської заборгованості відповідної групи та коефіцієнта сумнівності відповідної групи.
Слід враховувати, що резерв сумнівних платежів відображається у звіті про фінансові результати у складі інших операційних витрат, а виключення безнадійної дебіторської заборгованості зі складу активів супроводжується одночасним зменшенням величини резерву сумнівних платежів.
У ході аналізу аудитор повинен оцінити реальні можливості рефінансування дебіторської заборгованості, а також тенденції її розвитку. Зростання дебіторської заборгованості свідчить про надання підприємством товарних позик споживачам своєї продукції. Кредитуючи їх, підприємство фактично ділиться з ними частиною свого прибутку. Разом з тим кредитор може брати позики для забезпечення своєї діяльності, що призводить до збільшення власної кредиторської заборгованості.
6) Аудит реальних та фінансових інвестицій (вкладень). Згідно з національними стандартами бухгалтерського обліку до інвестиційної діяльності підприємства відносять операції з придбання (спорудження, виготовлення) і продажу майна, яке амортизується, - основних фондів, нематеріальних активів та інших необоротних активів, а також довгострокових і короткострокових фінансових інвестицій.
Аналіз інвестиційної діяльності підприємства, яке перебуває у фінансовій кризі, проводиться в розрізі таких основних питань:
- Склад, структура та доцільність реальних інвестицій;
- Склад, структура та прибутковість фінансових вкладень;
- Джерела фінансування інвестицій та правильність їх відображення в обліку.
Під час аудиту операцій, пов'язаних з капітальними вкладеннями, аудитор досліджує перелік об'єктів інвестування, наявність кошторисів, актів введення в експлуатацію та обгрунтування витрат. Наявність довгострокових фінансових вкладень свідчить про інвестиційну спрямованість підприємства. Коли підприємство перебуває у фінансовій кризі і йому загрожує неплатоспроможність, необхідно зробити розшифровку інвестиційних вкладень, дати оцінку їх ліквідності та визначити доцільність вкладення коштів у дані активи.
7) Аналіз Cash-Flow. Попередній аналіз грунтувався в основному на оцінці певних статей активу і пасиву балансу підприємства. Факторної базою аналізу Cash-Flow є дані звіту про прибутки та збитки (звіту про фінансові результати та їх використання). Показник Cash-Flow характеризує величину чистих грошових потоків, які утворюються в результаті операційної та інвестиційної діяльності й залишаються в розпорядженні підприємства в певному періоді.
Даний показник можна розглядати з трьох позицій:
1. Як фінансово-економічний показник (індикатор можливості фінансування за рахунок внутрішніх фінансових джерел).
2. Як показник результативності фінансово-господарської діяльності (індикатор теперішньої та майбутньої вартості підприємства).
3. Як загальний індикатор фінансового стану підприємства.
Залежно від цілей фінансового аналізу використовують різні підходи до розрахунку Cash-Flow. Найбільш поширений спосіб полягає в тому, що до прибутку, який залишається в розпорядженні підприємства, у певному періоді додаються амортизаційні відрахування, нараховані у тому ж самому періоді. Cash-Flow показує, яку суму грошових коштів із загального обсягу виручки від реалізації можна спрямувати на погашення кредитів та сплати відсотків, на інвестиції чи на виплату дивідендів.
У цьому аналітичному блоці аналізується також процес формування і використання прибутку. У ході аналізу визначається, як змінюються протягом певного періоду суми прибутку від основної діяльності, інших операційних доходів і чистого прибутку, розглядаються фактори, які служать причиною такі змін.
Проводячи аудит Cash-Flow, слід враховувати, що досить часто прибуток (збиток), відображений в балансі підприємства та у звіті про фінансові результати, не відбиває реальних фінансових результатів діяльності підприємства. Це пояснюється тим, що, з одного боку, через податки та інші фактори, суб'єктам господарювання не вигідно показувати реальну економічну прибуток (виявляється тенденція до його заниження), а з іншого - держава через інструмент амортизації, уведення податків та платежів, які відносяться на собівартість продукції, відповідну грошово-кредитну політику може реально впливати на рівень прибутковості підприємств. Інша складова Cash-Flow - амортизація - також перестала відігравати функцію реального фінансового джерела відновлення основних фондів, оскільки обсяги амортизаційних відрахувань є значно меншими, ніж вартість оновлення та модернізації обладнання.
1.4 Форми фінансової санації
Головною метою фінансової санації є мобілізація фінансових ресурсів для:
1. Відновлення (поліпшення) платоспроможності та ліквідності;
2. Формування фінансового капіталу для проведення санаційних заходів виробничо-технічного характеру.
Сукупний капітал підприємства складається з власного та позичкового капіталу. Таким чином, фінансування санації може здійснюватися за рахунок власних коштів підприємства (самофінансування), фінансових засобів власників, за допомогою кредиторів і, у виняткових випадках, за рахунок державної фінансової підтримки. Санація може бути спрямована на реструктуризацію активів або на реструктуризацію пасивів. За формальними ознаками розрізняють два види санації:
а) санація без залучення додаткових фінансових ресурсів на підприємство:
б) санація із залученням нового фінансового капіталу.
У першому випадку санація може здійснюватися в таких формах:
- Зменшення номінального капіталу підприємства;
- Конверсія власності в борг;
- Конверсія боргу у власність;
- Пролонгація термінів сплати заборгованості;
- Добровільне зменшення заборгованості;
- Самофінансування.
Санація із залученням нового фінансового капіталу може набувати таких форм:
- Альтернативна санація;
- Зменшення номінального капіталу з наступним його збільшенням (двоступінчаста санація);
- Безповоротна фінансова допомога власників;
- Безповоротна фінансова допомога персоналу;
- Емісія облігацій конверсійного займу;
- Залучення додаткових позик.
За джерелами мобілізацій фінансових ресурсів розрізняють автономну санацію (власні кошти підприємства та капітал його власників) та зовнішню санацію (кошти кредиторів та держави). Виділяють окремий вид санації підприємств - з допомогою державної фінансової підтримки. Фінансування державою санаційних заходів може здійснюватися на поворотній або безповоротній основі. Крім того, в окремих випадках держава може звернутися до непрямих методів сприяння санації суб'єктів господарювання: податкові пільги, створення особливих умов підприємницької діяльності і т.д.
Якщо в балансі підприємства за результатами у звітному році відображено непокритий збиток минулих років (чи збитки звітного року), то треба приймати рішення про джерела покриття цих збитків. Щодо цього у науковій літературі з питань санації дуже часто трапляється поняття «чистої санації». Чиста санація полягає в санації балансу неспроможного підприємства. Вона спрямована на формальне покриття зазначеного в балансі збитків.
1.5 Проведення санації боржника
Про те, що закінчувати всі справи про банкрутство ліквідацією боржників з продажем їхнього майна не завжди доцільно, яскраво свідчать такі дані: за 1998 р. в Україні кошти, отримані внаслідок ліквідації підприємств, не перевищували 1,5 відсотка від вимог кредиторів. У цьому контексті слід відзначити, що одна з функцій закону про банкрутство полягає в тому, що він повинен сприяти реабілітації підприємств, які опинилися у фінансовій скруті, однак мають значні резерви для успішної фінансово-господарської діяльності в майбутньому. У ньому повинні бути закладені механізми фінансової санації чи реорганізації юридичної особи. Саме такі механізми містяться в законодавствах про фінансову неспроможність підприємства в більшості країн світу. Вітчизняне законодавство про банкрутство також не становить винятку.
Підставою для прийняття арбітражним судом проведення санації боржника може бути:
1. Санаційна спроможність боржника, тобто наявність реалістичної санаційної концепції.
2. Наявність реальних можливостей виконання плану санації, відновлення платоспроможності боржника та його успішної виробничо-господарської діяльності.
3. Наявність санатора, який має достатньо фінансових ресурсів для фінансового оздоровлення боржника.
Ініціатива санації може походити від самого підприємства-боржника. Як правило, в такому випадку справа про банкрутство також ініціюється боржником. Нагадуємо, що це робиться в тому разі, коли підприємство є санаційно спроможним, однак йому не вистачає часу для реалізації плану санації. Заява про банкрутство подається з надією отримати відстрочення платежів кредиторам, наприклад у разі складання мирової угоди. Потім разом із заявою про банкрутство боржник подає до арбітражного суду план санації та проект мирової угоди.
Для санатора мотивуючими стимулами можуть бути такі:
- Отримання контролю над боржником;
- Ефект синергізму, пов'язаний з новими можливостями внутрішньої кооперації, диверсифікації продукції або ринків збуту товарів;
- Збереження надійного постачальника сировини та матеріалів чи споживача продукції тощо;
- Приватизація підприємства, якщо воно має державну форму власності.
Санація вводиться на строк не більше ніж дванадцять місяців. На клопотання комітету кредиторів чи керуючого санацією або інвесторів цей строк може бути продовжено ще на кілька місяців (до шести) або скорочено. Комітет кредиторів приймає рішення про погодження кандидатури керуючого санацією, вибір інвестора (санатора), схвалення плану санації боржника.
Одночасно з винесенням ухвали про санацію арбітражний суд призначає керуючого санацією. Керуючий санацією має право:
- Самостійно розпоряджатися майном боржника;
- Укладати від імені боржника мирову угоду та інші цивільно-правові угоди;
- У разі наявності відповідних підстав, відмовлятися від виконання договорів боржника.
Суттєвим є те, що керуючий санацією в тримісячний строк з дня прийняття рішення про санацію має право відмовитися від виконання договорів боржника, укладених до початку провадження справи про банкрутство, якщо: виконання договору ставить боржника в невигідні умови; договір є довгостроковим (понад один рік) або таким, що передбачає настання позитивних результатів для боржника в довгостроковій перспективі, крім випадків випуску продукції з технологічним циклом, більшим за строки санації боржника; виконання договору може з певних причин завадити відновленню платоспроможності боржника.
План санації (реорганізації) боржника. Протягом трьох місяців з дня винесення ухвали про санацію боржника керуючий санацією зобов'язаний подати комітету кредиторів для розгляду план санації (реорганізації). В іншому випадку, арбітражний суд має право прийняти рішення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури. За наявності санаторів план санації розробляється та погоджується з їхньою участю.
План санації розглядається комітетом кредиторів, який скликається керуючим санацією в чотиримісячний строк з дня винесення арбітражним судом ухвали про санацію. План вважається схваленим, якщо за нього на засіданні комітету кредиторів було представлено понад половини голосів кредиторів - членів комітету кредиторів.
Схвалений комітетом кредиторів план санації та протокол засідання комітету кредиторів подаються керуючим санацією до арбітражного суду на затвердження не пізніше ніж через п'ять днів з дня проведення засідання комітету кредиторів. Арбітражний суд спеціальною постановою затверджує умови санації підприємства-боржника, які можуть бути у формі:
а) плану реорганізації (як правило, без збереження юридичної особи боржника);
б) плану фінансової санації (зі збереженням юридичної особи боржника).
План реорганізації розробляється в тому випадку, коли фінансування санації здійснюється зовнішнім інвестором. Це означає, що головна мета провадження справи про банкрутство - задоволення претензій кредиторів - досягається (головним чином) за рахунок коштів санатора. Саме тому обов'язковими складовими частинами плану реорганізації повинні бути:
1) умови участі санатора в задоволенні вимог кредиторів;
2) умови і порядок реорганізації юридичної боржника;
3) механізм виплати санатором боргу кредиторам (терміни, послідовність, форми і т.п.).
Перший пункт повинен містити угоду між боржником і санатором про надання фінансових ресурсів або про переведення боргу на санатора (що є можливим лише за згодою кредиторів).
Участь санатора у фінансуванні боржника здебільшого відбувається способом залучення його до складу учасників (власників) підприємства. Це може здійснюватися зі збереженням юридичного статусу та правової форми організації бізнесу боржника або в процесі реорганізації останнього. Саме тому другим елементом плану реорганізації є узгодження умов реструктуризації статутного капіталу юридичної особи боржника. Суть такої реструктуризації полягає в частковій або повній зміні власника статутного фонду юридичної особи боржника на користь санатора. Якщо суб'єкт банкрутства - господарське товариство, умови реструктуризації статутного фонду узгоджують між його учасниками і санаторами. Включення санатора до складу учасників (власників) підприємства може відбуватися такими, головне, способами:
а) в ході збільшення статутного фонду боржника, коли всі або більша частина корпоративних прав нової емісії викуповуються санатором;
б) в результаті переуступки частини корпоративних прав санатору власниками підприємства, яке підлягає санації;
в) внаслідок злиття, поглинання чи приєднання.
Третім елементом санаційної реорганізації є погодження між санатором та кредиторами умов виплати боргу. Ці умови включають строки виплати, її послідовність, форми оплати тощо
Поряд з названими обов'язковими умовами плану реорганізації, до нього треба включити стандартні позиції, характерні для звичайного плану санації.
План фінансової санації. У разі визнання боржника санаційний здатним може бути прийнято рішення про реалізацію плану фінансової санації, який розроблено боржником (на замовлення боржника) або керуючим санацією. Головна ідея плану санації - створення умов для задоволення претензій кредиторів за рахунок фінансово-господарської діяльності боржника. План санації зі збереженням статусу юридичної особи має певні особливості. Він значною мірою базується на мобілізації внутрішніх фінансових резервів боржника та на участі в санації власників підприємства і його кредиторів. Для реалізації плану підприємство треба на певний час звільнити від обов'язків виконання його платіжних зобов'язань. Цього можна досягти складанням мирової угоди.
План санації, який акцептується в ході провадження справи про банкрутство, дещо відрізняється від того, який реалізується в досудовому порядку. Він повинен містити таку інформацію:
1. Аналіз причин фінансової кризи.
2. Оцінку фінансового стану боржника до початку санації.
3. Заходи щодо нормалізації фінансового стану боржника (спрямовані на відновлення платоспроможності, ліквідності та прибутковості).
4. Узгоджений з кредиторами порядок відстрочення виконання платіжних зобов'язань.
5. Докладні відомості про те, наскільки реалізація плану санації поліпшить шанси задоволення претензій кредиторів.
6. Порівняльні розрахунки задоволення претензій кредиторів у разі реалізації плану санації та в разі задоволення вимог проведенням ліквідаційних процедур.
7. Прогнозні показники фінансово-майнового стану боржника в процесі та після реалізації плану санації із зазначенням термінів відновлення платоспроможності та погашення претензій кредиторів.
2. Аналіз фінансового стану підприємства
2.1 Аналіз складу і джерел утворення майна підприємства КМЗ
Фінансовий стан підприємства щодо складу та джерел утворення його майна на певний момент часу характеризує «Баланс» підприємства:
- Розмір і структура активів балансу, тобто чим розпоряджається і що використовує підприємство у виробничо-господарської діяльності;
- Фінансові джерела утворення активів: власні і позикові кошти (зобов'язання) - пасиви.
Традиційно структура і джерела утворення майна підприємства досліджуються за допомогою порівняльного аналітичного балансу. Методику його складання запропонував у 20-ті роки один із засновників балансоведенія М. Блату. Щоб отримати порівняльний аналітичний баланс, треба вихідний баланс доповнити показниками структури, абсолютної та структурної динаміки вкладень (активи) і джерел коштів (пасиви) підприємства за звітний період.
2.1.1 Порівняльний аналітичний баланс
При складанні та аналізі порівняльного балансу використовують прийоми аналізу горизонтального (визначають абсолютні та відносні зміни різних статей балансу) та вертикального (визначають питому вагу окремих статей та їх змін).
Показники порівняльного балансу можна об'єднати в три групи:
- Структури балансу;
- Динаміки балансу;
- Структурної динаміки балансу.
На підставі структури змін в активі і пасиві можна зробити висновки про те, які джерела в основному забезпечували надходження нових коштів і в які активи вони були інвестовані.
Розглянемо агрегований порівняльний аналітичний баланс на основі даних балансу підприємства «КМЗ» (Таблиця 2.1.1.).
На основі структурних змін в активі і пасиві можна зробити наступні висновки:
Загальна вартість майна підприємства КМЗ (валюта балансу) зменшилася у 2003 р. - на 11,24%, у 2004 р. - на 8,03%, у 2005 р. - на 12,82%, при цьому необоротні активи зменшилися значно менше , ніж оборотні активи: в 2003 р. - на 7,9% і 20,51% відповідно, у 2004 р. - на 7,9% і 8,6% відповідно, у 2005 р. - на 7,65% і 30,17% відповідно. У необоротних активах відбулося зменшення частки основних засобів: у 2003 р. - на 8,56%, у 2004 р. - на 6,72%, у 2005 р. - на 8,14%, а незавершене будівництво у 2003 р. збільшилося на 58,5%. У 2004-2005 р. спостерігається зменшення суми незавершеного будівництва на 43,9% і 0,32% відповідно.
У оборотних активах значно зменшилися запаси: у 2003 р. - на 43,49%, у 2004 р. - на 7,7%, у 2005 р. - на 10,89%, при цьому варто враховувати, що питома вага в загальній сумі активів досить значний: у 2003 р. - 6,28%, 2004 р. - 6,3%, 2005 - 6,4%.
Грошові кошти та їх еквіваленти в 2003 р. збільшилися на 63,8%, але, враховуючи їх незначну частку в загальній сумі активів (0,007%), то таке збільшення не можна вважати суттєвим. У 2004 р. збільшення - 670,8%, у 2005 р. - 74,63%. Цьому сприяло зменшення дебіторської заборгованості в 2003 р. - на 18,13%, у 2005 р. - на 71,5%.
Джерела формування майна зменшилися за аналізований період. Сума власного капіталу має від'ємне значення протягом 2003-2005 р. Підприємство КМЗ має недолік власного капіталу в 2003 р. - 24215,4 тис. грн., Що становить 29,39% у загальній сумі пасивів, у 2004 р. - 22943 тис . грн., 30,28% відповідно, у 2005 р. - 22593 тис. грн. і 34,2% у загальній сумі пасиву. Недолік утворився через непокритого збитку, хоча і відзначена тенденція до зменшення його розміру: у 2003 р. - на 19,9%, у 2004 р. - на 1,35%, в 2005 р. збільшення суми непокритого збитку на 6, 37%. Частка непокритого збитку до загальної суми пасиву дуже велика: 2003 р. - 114,16%, 2004 р. - 122,4%, 2005 р. - 149,39%, звідси і брак власного капіталу, зростання частки позикового капіталу. У 2003 р. частка позикового капіталу склала 126,3% до валюти балансу, в 2004 р. - 128,2%, у 2005 р. - 131,85%.
Дані говорять про те, що фінансування діяльності підприємства КМЗ здійснюється повністю і тільки за рахунок довгострокових і короткострокових кредитів і позик. Недотримання мінімального умови фінансової стійкості очевидно. Підприємство КМЗ знаходиться в кризовому стані.
За джерелами мобілізацій фінансових ресурсів розрізняють автономну санацію (власні кошти підприємства та капітал його власників) та зовнішню санацію (кошти кредиторів та держави). Виділяють окремий вид санації підприємств - з допомогою державної фінансової підтримки. Фінансування державою санаційних заходів може здійснюватися на поворотній або безповоротній основі. Крім того, в окремих випадках держава може звернутися до непрямих методів сприяння санації суб'єктів господарювання: податкові пільги, створення особливих умов підприємницької діяльності і т.д.
Якщо в балансі підприємства за результатами у звітному році відображено непокритий збиток минулих років (чи збитки звітного року), то треба приймати рішення про джерела покриття цих збитків. Щодо цього у науковій літературі з питань санації дуже часто трапляється поняття «чистої санації». Чиста санація полягає в санації балансу неспроможного підприємства. Вона спрямована на формальне покриття зазначеного в балансі збитків.
1.5 Проведення санації боржника
Про те, що закінчувати всі справи про банкрутство ліквідацією боржників з продажем їхнього майна не завжди доцільно, яскраво свідчать такі дані: за 1998 р. в Україні кошти, отримані внаслідок ліквідації підприємств, не перевищували 1,5 відсотка від вимог кредиторів. У цьому контексті слід відзначити, що одна з функцій закону про банкрутство полягає в тому, що він повинен сприяти реабілітації підприємств, які опинилися у фінансовій скруті, однак мають значні резерви для успішної фінансово-господарської діяльності в майбутньому. У ньому повинні бути закладені механізми фінансової санації чи реорганізації юридичної особи. Саме такі механізми містяться в законодавствах про фінансову неспроможність підприємства в більшості країн світу. Вітчизняне законодавство про банкрутство також не становить винятку.
Підставою для прийняття арбітражним судом проведення санації боржника може бути:
1. Санаційна спроможність боржника, тобто наявність реалістичної санаційної концепції.
2. Наявність реальних можливостей виконання плану санації, відновлення платоспроможності боржника та його успішної виробничо-господарської діяльності.
3. Наявність санатора, який має достатньо фінансових ресурсів для фінансового оздоровлення боржника.
Ініціатива санації може походити від самого підприємства-боржника. Як правило, в такому випадку справа про банкрутство також ініціюється боржником. Нагадуємо, що це робиться в тому разі, коли підприємство є санаційно спроможним, однак йому не вистачає часу для реалізації плану санації. Заява про банкрутство подається з надією отримати відстрочення платежів кредиторам, наприклад у разі складання мирової угоди. Потім разом із заявою про банкрутство боржник подає до арбітражного суду план санації та проект мирової угоди.
Для санатора мотивуючими стимулами можуть бути такі:
- Отримання контролю над боржником;
- Ефект синергізму, пов'язаний з новими можливостями внутрішньої кооперації, диверсифікації продукції або ринків збуту товарів;
- Збереження надійного постачальника сировини та матеріалів чи споживача продукції тощо;
- Приватизація підприємства, якщо воно має державну форму власності.
Санація вводиться на строк не більше ніж дванадцять місяців. На клопотання комітету кредиторів чи керуючого санацією або інвесторів цей строк може бути продовжено ще на кілька місяців (до шести) або скорочено. Комітет кредиторів приймає рішення про погодження кандидатури керуючого санацією, вибір інвестора (санатора), схвалення плану санації боржника.
Одночасно з винесенням ухвали про санацію арбітражний суд призначає керуючого санацією. Керуючий санацією має право:
- Самостійно розпоряджатися майном боржника;
- Укладати від імені боржника мирову угоду та інші цивільно-правові угоди;
- У разі наявності відповідних підстав, відмовлятися від виконання договорів боржника.
Суттєвим є те, що керуючий санацією в тримісячний строк з дня прийняття рішення про санацію має право відмовитися від виконання договорів боржника, укладених до початку провадження справи про банкрутство, якщо: виконання договору ставить боржника в невигідні умови; договір є довгостроковим (понад один рік) або таким, що передбачає настання позитивних результатів для боржника в довгостроковій перспективі, крім випадків випуску продукції з технологічним циклом, більшим за строки санації боржника; виконання договору може з певних причин завадити відновленню платоспроможності боржника.
План санації (реорганізації) боржника. Протягом трьох місяців з дня винесення ухвали про санацію боржника керуючий санацією зобов'язаний подати комітету кредиторів для розгляду план санації (реорганізації). В іншому випадку, арбітражний суд має право прийняти рішення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури. За наявності санаторів план санації розробляється та погоджується з їхньою участю.
План санації розглядається комітетом кредиторів, який скликається керуючим санацією в чотиримісячний строк з дня винесення арбітражним судом ухвали про санацію. План вважається схваленим, якщо за нього на засіданні комітету кредиторів було представлено понад половини голосів кредиторів - членів комітету кредиторів.
Схвалений комітетом кредиторів план санації та протокол засідання комітету кредиторів подаються керуючим санацією до арбітражного суду на затвердження не пізніше ніж через п'ять днів з дня проведення засідання комітету кредиторів. Арбітражний суд спеціальною постановою затверджує умови санації підприємства-боржника, які можуть бути у формі:
а) плану реорганізації (як правило, без збереження юридичної особи боржника);
б) плану фінансової санації (зі збереженням юридичної особи боржника).
План реорганізації розробляється в тому випадку, коли фінансування санації здійснюється зовнішнім інвестором. Це означає, що головна мета провадження справи про банкрутство - задоволення претензій кредиторів - досягається (головним чином) за рахунок коштів санатора. Саме тому обов'язковими складовими частинами плану реорганізації повинні бути:
1) умови участі санатора в задоволенні вимог кредиторів;
2) умови і порядок реорганізації юридичної боржника;
3) механізм виплати санатором боргу кредиторам (терміни, послідовність, форми і т.п.).
Перший пункт повинен містити угоду між боржником і санатором про надання фінансових ресурсів або про переведення боргу на санатора (що є можливим лише за згодою кредиторів).
Участь санатора у фінансуванні боржника здебільшого відбувається способом залучення його до складу учасників (власників) підприємства. Це може здійснюватися зі збереженням юридичного статусу та правової форми організації бізнесу боржника або в процесі реорганізації останнього. Саме тому другим елементом плану реорганізації є узгодження умов реструктуризації статутного капіталу юридичної особи боржника. Суть такої реструктуризації полягає в частковій або повній зміні власника статутного фонду юридичної особи боржника на користь санатора. Якщо суб'єкт банкрутства - господарське товариство, умови реструктуризації статутного фонду узгоджують між його учасниками і санаторами. Включення санатора до складу учасників (власників) підприємства може відбуватися такими, головне, способами:
а) в ході збільшення статутного фонду боржника, коли всі або більша частина корпоративних прав нової емісії викуповуються санатором;
б) в результаті переуступки частини корпоративних прав санатору власниками підприємства, яке підлягає санації;
в) внаслідок злиття, поглинання чи приєднання.
Третім елементом санаційної реорганізації є погодження між санатором та кредиторами умов виплати боргу. Ці умови включають строки виплати, її послідовність, форми оплати тощо
Поряд з названими обов'язковими умовами плану реорганізації, до нього треба включити стандартні позиції, характерні для звичайного плану санації.
План фінансової санації. У разі визнання боржника санаційний здатним може бути прийнято рішення про реалізацію плану фінансової санації, який розроблено боржником (на замовлення боржника) або керуючим санацією. Головна ідея плану санації - створення умов для задоволення претензій кредиторів за рахунок фінансово-господарської діяльності боржника. План санації зі збереженням статусу юридичної особи має певні особливості. Він значною мірою базується на мобілізації внутрішніх фінансових резервів боржника та на участі в санації власників підприємства і його кредиторів. Для реалізації плану підприємство треба на певний час звільнити від обов'язків виконання його платіжних зобов'язань. Цього можна досягти складанням мирової угоди.
План санації, який акцептується в ході провадження справи про банкрутство, дещо відрізняється від того, який реалізується в досудовому порядку. Він повинен містити таку інформацію:
1. Аналіз причин фінансової кризи.
2. Оцінку фінансового стану боржника до початку санації.
3. Заходи щодо нормалізації фінансового стану боржника (спрямовані на відновлення платоспроможності, ліквідності та прибутковості).
4. Узгоджений з кредиторами порядок відстрочення виконання платіжних зобов'язань.
5. Докладні відомості про те, наскільки реалізація плану санації поліпшить шанси задоволення претензій кредиторів.
6. Порівняльні розрахунки задоволення претензій кредиторів у разі реалізації плану санації та в разі задоволення вимог проведенням ліквідаційних процедур.
7. Прогнозні показники фінансово-майнового стану боржника в процесі та після реалізації плану санації із зазначенням термінів відновлення платоспроможності та погашення претензій кредиторів.
2. Аналіз фінансового стану підприємства
2.1 Аналіз складу і джерел утворення майна підприємства КМЗ
Фінансовий стан підприємства щодо складу та джерел утворення його майна на певний момент часу характеризує «Баланс» підприємства:
- Розмір і структура активів балансу, тобто чим розпоряджається і що використовує підприємство у виробничо-господарської діяльності;
- Фінансові джерела утворення активів: власні і позикові кошти (зобов'язання) - пасиви.
Традиційно структура і джерела утворення майна підприємства досліджуються за допомогою порівняльного аналітичного балансу. Методику його складання запропонував у 20-ті роки один із засновників балансоведенія М. Блату. Щоб отримати порівняльний аналітичний баланс, треба вихідний баланс доповнити показниками структури, абсолютної та структурної динаміки вкладень (активи) і джерел коштів (пасиви) підприємства за звітний період.
2.1.1 Порівняльний аналітичний баланс
При складанні та аналізі порівняльного балансу використовують прийоми аналізу горизонтального (визначають абсолютні та відносні зміни різних статей балансу) та вертикального (визначають питому вагу окремих статей та їх змін).
Показники порівняльного балансу можна об'єднати в три групи:
- Структури балансу;
- Динаміки балансу;
- Структурної динаміки балансу.
На підставі структури змін в активі і пасиві можна зробити висновки про те, які джерела в основному забезпечували надходження нових коштів і в які активи вони були інвестовані.
Розглянемо агрегований порівняльний аналітичний баланс на основі даних балансу підприємства «КМЗ» (Таблиця 2.1.1.).
На основі структурних змін в активі і пасиві можна зробити наступні висновки:
Загальна вартість майна підприємства КМЗ (валюта балансу) зменшилася у 2003 р. - на 11,24%, у 2004 р. - на 8,03%, у 2005 р. - на 12,82%, при цьому необоротні активи зменшилися значно менше , ніж оборотні активи: в 2003 р. - на 7,9% і 20,51% відповідно, у 2004 р. - на 7,9% і 8,6% відповідно, у 2005 р. - на 7,65% і 30,17% відповідно. У необоротних активах відбулося зменшення частки основних засобів: у 2003 р. - на 8,56%, у 2004 р. - на 6,72%, у 2005 р. - на 8,14%, а незавершене будівництво у 2003 р. збільшилося на 58,5%. У 2004-2005 р. спостерігається зменшення суми незавершеного будівництва на 43,9% і 0,32% відповідно.
У оборотних активах значно зменшилися запаси: у 2003 р. - на 43,49%, у 2004 р. - на 7,7%, у 2005 р. - на 10,89%, при цьому варто враховувати, що питома вага в загальній сумі активів досить значний: у 2003 р. - 6,28%, 2004 р. - 6,3%, 2005 - 6,4%.
Грошові кошти та їх еквіваленти в 2003 р. збільшилися на 63,8%, але, враховуючи їх незначну частку в загальній сумі активів (0,007%), то таке збільшення не можна вважати суттєвим. У 2004 р. збільшення - 670,8%, у 2005 р. - 74,63%. Цьому сприяло зменшення дебіторської заборгованості в 2003 р. - на 18,13%, у 2005 р. - на 71,5%.
Джерела формування майна зменшилися за аналізований період. Сума власного капіталу має від'ємне значення протягом 2003-2005 р. Підприємство КМЗ має недолік власного капіталу в 2003 р. - 24215,4 тис. грн., Що становить 29,39% у загальній сумі пасивів, у 2004 р. - 22943 тис . грн., 30,28% відповідно, у 2005 р. - 22593 тис. грн. і 34,2% у загальній сумі пасиву. Недолік утворився через непокритого збитку, хоча і відзначена тенденція до зменшення його розміру: у 2003 р. - на 19,9%, у 2004 р. - на 1,35%, в 2005 р. збільшення суми непокритого збитку на 6, 37%. Частка непокритого збитку до загальної суми пасиву дуже велика: 2003 р. - 114,16%, 2004 р. - 122,4%, 2005 р. - 149,39%, звідси і брак власного капіталу, зростання частки позикового капіталу. У 2003 р. частка позикового капіталу склала 126,3% до валюти балансу, в 2004 р. - 128,2%, у 2005 р. - 131,85%.
Дані говорять про те, що фінансування діяльності підприємства КМЗ здійснюється повністю і тільки за рахунок довгострокових і короткострокових кредитів і позик. Недотримання мінімального умови фінансової стійкості очевидно. Підприємство КМЗ знаходиться в кризовому стані.
Таблиця 2.1 Порівняльний аналітичний баланс підприємства за період 2002 0 2005 рр..
| На 31.12.2002 | На 31.12.2003 | Зміни за звітний період | На 31.12.2004 | Зміни за отч. період | На 31.12.2005 | Зміни за звітний період | |||||||||||
| тис. | доля. | тис. | доля. | абс. | Темп | Структура, | тис. | доля. | абс. | Темп | Структура | тис. | доля. | абс. | Темп | Структура, | |
| Стаття | грн. | вага,% | грн. | вага,% | (+;-), Тис. | прир.,% | % | грн. | вага,% | (+;-), Тис. | прир.,% | % | грн. | вага,% | (+;-), Тис. | прир.,% | % |
| балансу | грн. (Гр. 3 - гр. 1) | гр. 5 / гр. 1 | (По гр. 5) | грн. (Гр. 9 - гр. 3) | гр. 11 / гр. 3 | (По гр. 11) | грн. (Гр. 15 - гр. 9) | гр. 17 / гр. 9 | (По гр. 17) | ||||||||
| 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | |
| АКТИВ | |||||||||||||||||
| 1. Майно | 92829,3 | 100 | 82394,4 | 100 | -10434,9 | -11,24 | 100,00 | 75779,4 | 100 | -6615 | -8,03 | 100,00 | 66063,10 | 100,00 | -9716,3 | -12,82 | 100,00 |
| разом (280) | |||||||||||||||||
| 1.1. Необоротні | 68821,9 | 74,14 | 63364,2 | 76,9 | -5457,7 | -7,93 | 52,30 | 58379,9 | 77,039 | -4984,3 | -7,87 | 75,35 | 53916,00 | 81,61 | -4463,9 | -7,65 | 45,94 |
| активи (0,80) | |||||||||||||||||
| 1.1.1. Нематеріальні | 8,6 | 0,009 | 4,6 | 0,006 | -4 | -46,51 | 0,04 | 33,4 | 0,0441 | 28,8 | 626,09 | -0,44 | 21,00 | 0,03 | -12,4 | -37,13 | 0,13 |
| активи (0.10) | |||||||||||||||||
| 1.1.2. Незавершене | 1663,8 | 1,792 | 2637,7 | 3,201 | 973,9 | 58,53 | -9,33 | 1478,7 | 1,9513 | -1159 | -43,94 | 17,52 | 1474,00 | 2,23 | -4,7 | -0,32 | 0,05 |
| будівництво (020) | |||||||||||||||||
| 1.1.3. Основні | 57802,3 | 62,27 | 52855,8 | 64,15 | -4946,5 | -8,56 | 47,40 | 49306,3 | 65,066 | -3549,5 | -6,72 | 53,66 | 45294,00 | 68,56 | -4012,3 | -8,14 | 41,29 |
| засоби (030) | |||||||||||||||||
| 1.1.4. Інші фінансові | 2291,4 | 2,468 | 1795,6 | 2,179 | -495,8 | -21,64 | 4,75 | 2039,6 | 2,6915 | 244 | 13,59 | -3,69 | 2072,00 | 3,14 | 32,4 | 1,59 | -0,33 |
| інвестиції (045) | |||||||||||||||||
| 1.1.5. Долгоср.дебіт | 7055,8 | 7,601 | 6063,8 | 7,359 | -992 | -14,06 | 9,51 | 5515,2 | 7,278 | -548,6 | -9,05 | 8,29 | 5048,00 | 7,64 | -467,2 | -8,47 | 4,81 |
| заборгованість (050) | |||||||||||||||||
| 1.1.6. Відстрочені податкові | 6,7 | 0,008 | 6,7 | 0! | -0,06 | 6,7 | 0,0088 | 0 | 0,00 | 0,00 | 7,00 | 0,01 | 0,3 | 4,48 | 0,00 | ||
| активи (060) | |||||||||||||||||
| 1.2. Оборотні | 23928,5 | 25,78 | 19021,3 | 23,09 | -4907,2 | -20,51 | 47,03 | 17392,5 | 22,951 | -1628,8 | -8,56 | 24,62 | 12145,10 | 18,38 | -5247,4 | -30,17 | 54,01 |
| активи (260) | |||||||||||||||||
| 1.2.1. Запаси | 9158 | 9,865 | 5175,5 | 6,281 | -3982,5 | -43,49 | 38,17 | 4775 | 6,3012 | -400,5 | -7,74 | 6,05 | 4255,00 | 6,44 | -520 | -10,89 | 5,35 |
| 1.2.2. Векселі | 2890,8 | 3,114 | 106,8 | 0,13 | -2784 | -96,31 | 26,68 | 102,2 | 0,1349 | -4,6 | -4,31 | 0,07 | 102,00 | 0,15 | -0,2 | -0,20 | 0,00 |
| отримані | |||||||||||||||||
2.1.2 Аналіз майна підприємства КМЗ
Відомості про розміщення капіталу, наявного в розпорядженні підприємства КМЗ, містяться в активі балансу. Головною ознакою групування статей активу балансу вважається ступінь їх ліквідності - швидкість перетворення на грошову готівку. Капітал може функціонувати в грошовій і матеріальній формах.
Вартість майна КМЗ (актив балансу) зменшився за 2003 р. - на 11,24%, за 2004 р. - на 8,03%, за 2005 р. - на 12,82%. У цілому зменшення активу КМЗ в період з 31.12.02 по 31.12.05 склало 29%, що свідчить про скорочення підприємством господарського обороту і в цілому є негативною характеристикою.
Якщо зіставити зміна валюти балансу зі зміною фінансових результатів діяльності КМЗ, то можна зробити висновок про зниження ефективності діяльності підприємства, тому що виручка від реалізації продукції та дохід зменшуються разом з майном підприємства. Майно КМЗ використовується неефективно.
Для проведення аналізу майнового стану широко використовується аналіз фінансових коефіцієнтів. Для цих цілей розрахуємо наступні показники:
1. Коефіцієнт зносу основних засобів - характеризує частку вартості основних засобів, списану на витрати в попередніх періодах, у первісній вартості і розраховується за формулою:
До ізн. =
2. Коефіцієнт оновлення основних засобів - визначає частину від наявних на кінець звітного періоду основних засобів, яка складає нові основні засоби, і розраховується за формулою:
До обн. =
3. Коефіцієнт вибуття - показує, яка частина основних засобів, за якими підприємство почало діяльність у звітному періоді, вибула з різних причин.
До виб. =
4. Коефіцієнт оборотності активів (коефіцієнт трансформації) показує ефективність використання підприємством всіх наявних ресурсів незалежно від джерел їх формування.
До т =
5. Коефіцієнт оборотності запасів - показує наскільки виснажується товароматеріальних запас підприємства або скільки оборотів за рік зробили запаси. Формула для розрахунку цього коефіцієнта наступна:
До о.з. =
Період одного обороту запасів можна розрахувати наступним чином:
t О.З. = Кількість днів у періоді / До О.З.
6. Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості - показує, скільки разів у середньому протягом звітного періоду дебіторська заборгованість перетворюється в грошові кошти. Даний коефіцієнт обчислюється за формулою:
До Д.З. =
Розраховані значення коефіцієнтів занесемо в Таблицю 2.2.
Таблиця 2.2 Оцінка ділової активності підприємства
2.1.3 Аналіз капіталу підприємства КМЗ
Аналізуючи капітал підприємства КМЗ за аналізований період, можна зробити наступні висновки:
Власний капітал за 2003 р. збільшився на 49% і на кінець 2003 р. склав - 24215,4 тис. грн., За 2004 р. збільшився на 5,26% і на кінець 2004 р. склав 2943 тис. грн., За 2005 збільшення власного капіталу - 1,53% і на кінець 2005 р. власний капітал складає - 22593 тис. грн.
Оскільки власний капітал має від'ємне значення, то в цьому випадку можна говорити про скорочення нестачі власного капіталу, ніж про його збільшення. Скорочення нестачі власного капіталу пов'язано із зменшенням розміру непокритого збитку - в 2003 р. на 19,92%, у 2004 р. - на 1,35%, а в 2005 р. за рахунок збільшення розміру іншого додаткового капіталу на 9,1%.
Недолік власного капіталу забезпечує недотримання мінімального умови фінансової стійкості. Це пов'язано з тим, що в період 2003-2005 р. прибуток різко скорочувалася і на кінець 2005 р. діяльність КМЗ була збитковою (збиток - 6029 тис. грн.).
Структура позикового капіталу зазнала змін:
- Довгострокові зобов'язання
У 2003 р. збільшилися на 27,37% і склали в позикових коштах підприємства на кінець року 9,6% проти 5,6% на початок року.
У 2004 р. зменшилися на 7,2% і склали в позикових коштах КМЗ на кінець року 9,5%.
У 2005 р. зменшилися на 80,56% і склали в позикових коштах КМЗ на кінець року 2,1%.
- Кредиторська заборгованість за товари
У 2003 р. зменшилася на 12,1%, у 2004 р. - зменшилася на 23,96%, у 2005 р. - на 2,7%, що може свідчити про деяке поліпшення платоспроможності КМЗ, але, з причини того, що є значний недолік власного капіталу, то можна зробити висновок що підприємству загрожує банкрутство.
Структуру пасивів характеризують і окремі показники:
1. Коефіцієнт фінансової незалежності (автономії) - характеризує фінансову стійкість підприємства, питома вага загальної суми власного капіталу до загальної суми авансованих коштів або джерел фінансування:
До авт =
У загальній сумі фінансових ресурсів частка власного капіталу не повинна бути менше ніж 50%, тобто До авт> 0,5. Мінімальне значення коефіцієнта автономії свідчить про те, що всі зобов'язання підприємства можуть бути покриті його власними засобами.
2. Коефіцієнт фінансової залежності, який показує, скільки одиниць сукупних джерел фінансування припадає на одиницю власного капіталу, і є взаємообернених коефіцієнту автономії:
До фз =
Збільшення коефіцієнта К фз в часі свідчить про підвищення частки позикових коштів у фінансуванні підприємства, і, навпаки, якщо До фз = 1, підприємство не має позикових коштів.
3. Коефіцієнт мобільності - це коефіцієнт співвідношення оборотних і необоротних активів:
К о / н =
4. Коефіцієнт маневреності власного капіталу:
К м =
Значення К м показує частину власного капіталу, який використовується для фінансування поточної діяльності підприємства. Збільшення значення цього показника позитивно характеризує зміни фінансового стану підприємства, оскільки свідчить про наявність можливості вільно маневрувати власними коштами.
5. Коефіцієнт забезпечення власними оборотними засобами запасів показує наскільки запаси, які мають найменшу ліквідність у складі оборотних активів, забезпечені довгостроковими стабільними джерелами фінансування.
До зап =
Нормальне значення цього відносного показника, яке було отримано на основі статистичних даних, становить 0,6-0,8.
6. Коефіцієнт виробничих фондів:
До п.ф. =
Нормальне значення До п.ф.> = 0,5.
7. Коефіцієнт довгострокового залучення позикових коштів показує частину довгострокових позик у стабільних сукупних джерелах фінансування. Цей коефіцієнт дає змогу приблизно визначити частину позикових коштів при фінансуванні капітальних вкладень. Збільшення значення цього коефіцієнта свідчить про посилення залежності підприємства від зовнішніх інвесторів, тобто про погіршення його фінансової стійкості.
До Д.О. =
8. Співвідношення між кредиторської та дебіторської заборгованостей:
До к / з =
Оцінка фінансових коефіцієнтів по підприємству КМЗ наведено в таблиці 2.3.
Таблиця 2.3 Аналіз фінансових коефіцієнтів
Аналізуючи фінансові коефіцієнти, можна зробити наступні висновки: коефіцієнт автономії має від'ємне значення, так само спостерігається тенденція до зменшення показника за аналізований період: у 2004 р. - на 0,01, за 2005 р. - на 0,04, отже, КМЗ має значні труднощі; Коефіцієнт фінансової залежності збільшився, що свідчить про підвищення частки позикових коштів у фінансуванні підприємства; помітно знизився коефіцієнт маневреності власного капіталу, що негативно характеризує зміни у фінансовому стані підприємства, оскільки свідчить про зменшення можливості вільно маневрувати власними коштами.
Коефіцієнт виробничих фондів, єдиний з аналізованих показників, який має значення вище нормативного, що свідчить про те, що майна виробничого призначення у КМЗ достатньо. Коефіцієнт довгострокового залучення позикових коштів значно збільшився за аналізований період - це говорить про посилення залежності КМЗ від зовнішніх інвесторів. Враховуючи, що значення цього показника негативне, то можна сказати, що не маючи власного капіталу, КМЗ повністю залежить від зовнішніх інвесторів, що є неприпустимим з точки зору фінансової стійкості.
2.2 Аналіз фінансових результатів діяльності підприємства КМЗ
2.2.1 Аналіз складу і динаміки прибутку
Різні напрямки основної діяльності підприємства, які пов'язані з виробництвом і реалізацією продукції, а також фінансової та інвестиційної діяльності одержують грошову оцінку в сукупності показників фінансових результатів. Ці показники відображені в розділі I «Фінансові результати» «Звіту про фінансові результати». Першоджерело даних - клас 7 "Доходи і результати діяльності» чинного Плану рахунків.
Основним узагальнюючим показником Звіту є чистий прибуток, який підприємство отримало за звітний період (або збитки, яких воно зазнало).
Послідовність формування чистого прибутку (збитку) підприємства «Краматорський металургійний завод» показано у таблиці 2.4.
В умовах ринкової економіки чистий прибуток є основою економічного і соціального розвитку підприємства. Постійне збільшення чистого прибутку - це стабільне джерело фінансування розвитку виробництва (реінвестування прибутку), виплати дивідендів, створення резервних фондів, задоволення соціальних і матеріальних потреб працівників підприємства, благодійна діяльність. Чистий прибуток - найважливіший показник для оцінки виробничої та фінансової діяльності підприємства, оскільки відображає ступінь його активності та фінансового благополуччя, а також ефективність менеджменту.
Таблиця 2.4 Формування чистого прибутку (збитку) підприємства КМЗ
Дані таблиці 2.4., 2.5, 2.6 дають можливість проаналізувати позитивні та негативні тенденції у формуванні прибутку. Вони говорять про те, що за аналізований період (2003-2005 р.) структура прибутку від звичайної діяльності різко змінилася: прибуток від фінансової діяльності залишила 24530,3 тис. грн. в 2003 р., а в 2004 р. вона скоротилася на 82,5%. У 2005 р. - результат фінансової діяльності негативний - збиток становить 991 тис. грн., Що на 123% менше аналогічного показника попереднього року. Якщо врахувати, що прибуток від фінансової діяльності становить більшу частину сумарного прибутку, то можна зробити висновок про вкрай важкому становищі КМЗ. Прибуток від операційної діяльності стабільно негативна протягом досліджуваного періоду, більше того, помічена тенденція до збільшення збитку - на кінець 2005 р. збиток складає 4055 тис. грн. і це 80,36% збитку від звичайної діяльності. Тобто можна стверджувати, що стабільно збиткова операційна діяльність тягне за собою негативний результат від звичайної діяльності.
Відомості про розміщення капіталу, наявного в розпорядженні підприємства КМЗ, містяться в активі балансу. Головною ознакою групування статей активу балансу вважається ступінь їх ліквідності - швидкість перетворення на грошову готівку. Капітал може функціонувати в грошовій і матеріальній формах.
Вартість майна КМЗ (актив балансу) зменшився за 2003 р. - на 11,24%, за 2004 р. - на 8,03%, за 2005 р. - на 12,82%. У цілому зменшення активу КМЗ в період з 31.12.02 по 31.12.05 склало 29%, що свідчить про скорочення підприємством господарського обороту і в цілому є негативною характеристикою.
Якщо зіставити зміна валюти балансу зі зміною фінансових результатів діяльності КМЗ, то можна зробити висновок про зниження ефективності діяльності підприємства, тому що виручка від реалізації продукції та дохід зменшуються разом з майном підприємства. Майно КМЗ використовується неефективно.
Для проведення аналізу майнового стану широко використовується аналіз фінансових коефіцієнтів. Для цих цілей розрахуємо наступні показники:
1. Коефіцієнт зносу основних засобів - характеризує частку вартості основних засобів, списану на витрати в попередніх періодах, у первісній вартості і розраховується за формулою:
До ізн. =
2. Коефіцієнт оновлення основних засобів - визначає частину від наявних на кінець звітного періоду основних засобів, яка складає нові основні засоби, і розраховується за формулою:
До обн. =
3. Коефіцієнт вибуття - показує, яка частина основних засобів, за якими підприємство почало діяльність у звітному періоді, вибула з різних причин.
До виб. =
4. Коефіцієнт оборотності активів (коефіцієнт трансформації) показує ефективність використання підприємством всіх наявних ресурсів незалежно від джерел їх формування.
До т =
5. Коефіцієнт оборотності запасів - показує наскільки виснажується товароматеріальних запас підприємства або скільки оборотів за рік зробили запаси. Формула для розрахунку цього коефіцієнта наступна:
До о.з. =
Період одного обороту запасів можна розрахувати наступним чином:
t О.З. = Кількість днів у періоді / До О.З.
6. Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості - показує, скільки разів у середньому протягом звітного періоду дебіторська заборгованість перетворюється в грошові кошти. Даний коефіцієнт обчислюється за формулою:
До Д.З. =
Розраховані значення коефіцієнтів занесемо в Таблицю 2.2.
Таблиця 2.2 Оцінка ділової активності підприємства
| Коефіцієнт | Значення | Зміна за період | Значення | Зміна за період | |
| 2003 | 2004 | 2005 | |||
| Коефіцієнт Зносу основних засобів | 0,63 | 0,66 | +0,03 | 0,68 | +0,02 |
| Коефіцієнт оборотності активів (коефіцієнт трансформації) | 0,46 | 0,44 | -0,02 | 0,46 | +0,02 |
| Коефіцієнт оборотності запасів | 5,38 | 5,78 | +0,4 | 7,8 | +0,02 |
| Період одного обороту, днів | 67 | 63 | -4 | 46 | -17 |
| Коефіцієнт оновлення основних засобів | 0,0139 | 0,0054 | -0,0085 | 0,0032 | -0,0022 |
| Коефіцієнт вибуття | 0,034 | 0,0247 | -0,0093 | 0,028 | 0,003 |
Аналізуючи капітал підприємства КМЗ за аналізований період, можна зробити наступні висновки:
Власний капітал за 2003 р. збільшився на 49% і на кінець 2003 р. склав - 24215,4 тис. грн., За 2004 р. збільшився на 5,26% і на кінець 2004 р. склав 2943 тис. грн., За 2005 збільшення власного капіталу - 1,53% і на кінець 2005 р. власний капітал складає - 22593 тис. грн.
Оскільки власний капітал має від'ємне значення, то в цьому випадку можна говорити про скорочення нестачі власного капіталу, ніж про його збільшення. Скорочення нестачі власного капіталу пов'язано із зменшенням розміру непокритого збитку - в 2003 р. на 19,92%, у 2004 р. - на 1,35%, а в 2005 р. за рахунок збільшення розміру іншого додаткового капіталу на 9,1%.
Недолік власного капіталу забезпечує недотримання мінімального умови фінансової стійкості. Це пов'язано з тим, що в період 2003-2005 р. прибуток різко скорочувалася і на кінець 2005 р. діяльність КМЗ була збитковою (збиток - 6029 тис. грн.).
Структура позикового капіталу зазнала змін:
- Довгострокові зобов'язання
У 2003 р. збільшилися на 27,37% і склали в позикових коштах підприємства на кінець року 9,6% проти 5,6% на початок року.
У 2004 р. зменшилися на 7,2% і склали в позикових коштах КМЗ на кінець року 9,5%.
У 2005 р. зменшилися на 80,56% і склали в позикових коштах КМЗ на кінець року 2,1%.
- Кредиторська заборгованість за товари
У 2003 р. зменшилася на 12,1%, у 2004 р. - зменшилася на 23,96%, у 2005 р. - на 2,7%, що може свідчити про деяке поліпшення платоспроможності КМЗ, але, з причини того, що є значний недолік власного капіталу, то можна зробити висновок що підприємству загрожує банкрутство.
Структуру пасивів характеризують і окремі показники:
1. Коефіцієнт фінансової незалежності (автономії) - характеризує фінансову стійкість підприємства, питома вага загальної суми власного капіталу до загальної суми авансованих коштів або джерел фінансування:
До авт =
У загальній сумі фінансових ресурсів частка власного капіталу не повинна бути менше ніж 50%, тобто До авт> 0,5. Мінімальне значення коефіцієнта автономії свідчить про те, що всі зобов'язання підприємства можуть бути покриті його власними засобами.
2. Коефіцієнт фінансової залежності, який показує, скільки одиниць сукупних джерел фінансування припадає на одиницю власного капіталу, і є взаємообернених коефіцієнту автономії:
До фз =
Збільшення коефіцієнта К фз в часі свідчить про підвищення частки позикових коштів у фінансуванні підприємства, і, навпаки, якщо До фз = 1, підприємство не має позикових коштів.
3. Коефіцієнт мобільності - це коефіцієнт співвідношення оборотних і необоротних активів:
К о / н =
4. Коефіцієнт маневреності власного капіталу:
К м =
Значення К м показує частину власного капіталу, який використовується для фінансування поточної діяльності підприємства. Збільшення значення цього показника позитивно характеризує зміни фінансового стану підприємства, оскільки свідчить про наявність можливості вільно маневрувати власними коштами.
5. Коефіцієнт забезпечення власними оборотними засобами запасів показує наскільки запаси, які мають найменшу ліквідність у складі оборотних активів, забезпечені довгостроковими стабільними джерелами фінансування.
До зап =
Нормальне значення цього відносного показника, яке було отримано на основі статистичних даних, становить 0,6-0,8.
6. Коефіцієнт виробничих фондів:
До п.ф. =
Нормальне значення До п.ф.> = 0,5.
7. Коефіцієнт довгострокового залучення позикових коштів показує частину довгострокових позик у стабільних сукупних джерелах фінансування. Цей коефіцієнт дає змогу приблизно визначити частину позикових коштів при фінансуванні капітальних вкладень. Збільшення значення цього коефіцієнта свідчить про посилення залежності підприємства від зовнішніх інвесторів, тобто про погіршення його фінансової стійкості.
До Д.О. =
8. Співвідношення між кредиторської та дебіторської заборгованостей:
До к / з =
Оцінка фінансових коефіцієнтів по підприємству КМЗ наведено в таблиці 2.3.
Таблиця 2.3 Аналіз фінансових коефіцієнтів
| № п \ п | Коефіцієнт | Значення | ||||
| 2003 | 2004 | Відхилення | 2005 | Відхилення | ||
| 1. | Коефіцієнт автономії | -0,29 | -0,3 | -0,01 | -0,34 | -0,04 |
| 2. | Коефіцієнт фінансової залежності | -3,4 | -3,3 | 0,1 | -2,92 | 0,38 |
| 3. | Коефіцієнт мобільності | 0,3 | 2,96 | 2,66 | 0,23 | -2,73 |
| 4. | Коефіцієнт маневреності власного капіталу | 3,62 | 3,55 | -0,07 | 3,4 | -0,15 |
| 5. | Коефіцієнт забезпечення власними оборотними засобами запасів | -16,9 | -17,03 | -0,13 | -17,98 | -0,95 |
| 6. | Коефіцієнт виробничих фондів | 0,7 | 0,71 | 0,01 | 0,75 | 0,04 |
| 7. | Коефіцієнт довгострокового залучення позикових коштів | -0,697 | -0,673 | 0,024 | -0,086 | 0,587 |
| 8. | Співвідношення між кредиторської та дебіторської заборгованостей | 0,108 | 0,118 | 0,01 | 0,068 | -0,05 |
Коефіцієнт виробничих фондів, єдиний з аналізованих показників, який має значення вище нормативного, що свідчить про те, що майна виробничого призначення у КМЗ достатньо. Коефіцієнт довгострокового залучення позикових коштів значно збільшився за аналізований період - це говорить про посилення залежності КМЗ від зовнішніх інвесторів. Враховуючи, що значення цього показника негативне, то можна сказати, що не маючи власного капіталу, КМЗ повністю залежить від зовнішніх інвесторів, що є неприпустимим з точки зору фінансової стійкості.
2.2 Аналіз фінансових результатів діяльності підприємства КМЗ
2.2.1 Аналіз складу і динаміки прибутку
Різні напрямки основної діяльності підприємства, які пов'язані з виробництвом і реалізацією продукції, а також фінансової та інвестиційної діяльності одержують грошову оцінку в сукупності показників фінансових результатів. Ці показники відображені в розділі I «Фінансові результати» «Звіту про фінансові результати». Першоджерело даних - клас 7 "Доходи і результати діяльності» чинного Плану рахунків.
Основним узагальнюючим показником Звіту є чистий прибуток, який підприємство отримало за звітний період (або збитки, яких воно зазнало).
Послідовність формування чистого прибутку (збитку) підприємства «Краматорський металургійний завод» показано у таблиці 2.4.
В умовах ринкової економіки чистий прибуток є основою економічного і соціального розвитку підприємства. Постійне збільшення чистого прибутку - це стабільне джерело фінансування розвитку виробництва (реінвестування прибутку), виплати дивідендів, створення резервних фондів, задоволення соціальних і матеріальних потреб працівників підприємства, благодійна діяльність. Чистий прибуток - найважливіший показник для оцінки виробничої та фінансової діяльності підприємства, оскільки відображає ступінь його активності та фінансового благополуччя, а також ефективність менеджменту.
Таблиця 2.4 Формування чистого прибутку (збитку) підприємства КМЗ
| 2003 | 2004 | 2005 | Формування чистого прибутку (збитку) | |||||||||||
| 48200,1 | 42089,2 | 38841 | Дохід від реалізації продукції (010) | |||||||||||
| - | ||||||||||||||
| 8063,2 | 7012,9 | 6473 | ПДВ, інші відрахування з доходу (015; 020; 025; 030) | |||||||||||
| = | ||||||||||||||
| 40136,9 | 35076,3 | 32368 | Чистий дохід (виручка) від реалізації (035) | |||||||||||
| - | ||||||||||||||
| 38565,6 | 28734,4 | 35193,0 | Собівартість реалізованої продукції (40) | |||||||||||
| = | ||||||||||||||
| 1571,3 | 6341,9 | -2825 | Валовий прибуток (збиток) від реалізації (050; 055) | |||||||||||
| 1915,4 | 7411,7 | 1230 | Адмін. витрати (070) | + | Витрати на збут (080) | + | Інші Операційні витрати (090) | - | Інші операційні доходи (060) | |||||
| -344,1 | -1069,8 | -4055 | Прибуток (збиток) від операційної діяльності (100; 105) | |||||||||||
| + | ||||||||||||||
| 24530,3 | 4305 | -991 | Дохід від участі в капіталі, інші фі- нансових доходи, інші доходи (110; 120; 130) | - | Фінансові витрати, витрати від участі в капіталі, Інші витрати (140, 150; 160) | |||||||||
| = | ||||||||||||||
| 24186,2 | 3235,2 | -5046 | Прибуток (збиток) від звичайної діяльності до оподаткування (170; 175) | |||||||||||
| - | ||||||||||||||
| 794,7 | 1962,8 | 983 | Податок на прибуток від звичайної діяльності (180) | |||||||||||
| + Надзвичайні | ||||||||||||||
| - | - | - | Доходи (200) | - | Витрати (205) | - | Податок (210) | |||||||
| = | ||||||||||||||
| 23391,5 | 1272,4 | -6029 | Чистий прибуток (збиток) (220; 225) | |||||||||||
Таблиця 2.5 Аналіз рівнів, динаміки та структури фінансових результатів КМЗ
Таблиця 2.6 Структура прибутку від звичайної діяльності | Прибуток від операційної деят-ти (с. 8 + с. 9) | -344,3 | -1069,8 | -725,5 | 210,7174 | -4055 | -2985,2 | 279,0428 |
| Інші доходи | 38160,6 | 7409,3 | -30751,3 | -80,5839 | 1292 | -6117,3 | -82,5625 |
| Фінансові витрати | 6736,6 | 193,2 | -6543,4 | -97,1321 | 307 | 113,8 | 58,90269 |
| Інші витрати | 6893,7 | 2911,1 | -3982,6 | -57,7716 | 1976 | -935,1 | -32,1219 |
| Прибуток від звичайної діяльності | 24186 | 3235,2 | -20950,8 | -86,6237 | -5046 | -8281,2 | -255,972 |
| Податок на прибуток | 794,7 | 1962,8 | 1168,1 | 146,9863 | 983 | -979,8 | -49,9185 |
| Чистий прибуток (с. 14 - с. 15) | 23391,3 | 1272,4 | -22118,9 | -94,5604 | -6029 | -7301,4 | -573,829 |
| Чистий грошовий потік | 27499,3 | 5961,2 | -21538,1 | -78,3224 | -1632 | -7593,2 | -127,377 |
| (Чистий прибуток + амортизація) |
| № рядків | Показник | Сума за період, Тис. грн. | Питома вага,% | Зміни в структурі (гр. 5 - гр. 6) | Сума за період, тис. грн | Питома вага,% | Зміни в структурі (Гр. 6 - гр. 9) | ||
| 2003 | 2004 | 2003 | 2004 | 2005 | 2005 | ||||
| 1. | Прибуток від операційної діяльності | -344,3 | -1069,8 | -1,4 | -33,1 | 31,7 | -4055 | 80,36 | -113,46 |
| 2. | Інші доходи | 38160,6 | 7409,3 | 157,8 | 229,02 | -71,22 | 1292 | -25,6 | 254,62 |
| 3. | Фінансові доходи | 6736,6 | 193,2 | 27,85 | 5,97 | 21,88 | 307 | -6,08 | 12,05 |
| 4. | Інші витрати | 6893,7 | 2911,1 | 28,50 | 89,98 | -61,48 | 1976 | -39,16 | -129,14 |
| 5. | Прибуток від зви. деят-ти | 24186 | 3235,2 | 100 | 100 | 0 | -5046 | 100 | 0 |
Значне зменшення прибутку від звичайної діяльності відбулося за рахунок зниження обсягів реалізації і відносного збільшення витрат на виробництво і реалізацію продукції. У 2005 р. на 1 грн. Чистого доходу від реалізації продукції КМЗ витрачало 1,51 грн. (Собівартість / чистий дохід від реалізації продажів), а в 2004 р. - 1,24 грн.
Щодо позитивним можна вважати лише той факт, що зменшилися Адміністративні витрати (на 1 грн. Чистого доходу від реалізації продукції в 2005 р. припадає 0,160 грн. Адміністративних витрат, проти 0,178 грн. В 2004 р., і 0,137 - у 2003 р.)
Негативним є те, що критично збільшилися витрати на збут - у 2004 році збільшення склало 7,43%, щодо аналогічного показника 2003 р., а в 2005 р. витрати зросли на 84,8%.
Чистий грошовий потік за 2004 р. зменшився на 78,32% і на кінець року склав 5961,2 тис. грн., Проти 27499,3 тис. грн. У 2005 р. відзначено зменшення ще на 127,38%.
2.2.3 Аналіз рентабельності підприємства
Рентабельність - це відносний показник, що визначає рівень прибутковості бізнесу. Показники рентабельності характеризують ефективність роботи підприємства в цілому, прибутковість різних напрямків діяльності (виробничої, комерційної, інвестиційної тощо), вони більш повно, ніж прибуток, характеризують остаточні результати господарювання, тому що їх величина показує співвідношення ефекту з наявними або спожитими ресурсами . Ці показники використовуються для оцінки діяльності підприємства і як інструмент в інвестиційній політиці і ціноутворенні, а також в сукупності з коефіцієнтами оборотності характеризують економічну ефективність і ділову активність підприємства.
Основні показники рентабельності можна об'єднати в такі групи:
- Показники рентабельності капіталу (інвестицій);
- Показники рентабельності продукції (рентабельність виробництва і рентабельність продажів).
SHAPE \ * MERGEFORMAT
-15371,5 |
-8428,3 |
-16436 |
-18000 |
-16000 |
-14000 |
-12000 |
-10000 |
-8000 |
-6000 |
-4000 |
-2000 |
0 |
1 |
тис |
. |
грн |
. |
2003 |
2004 |
2005 |
Рис. 2.1. Динаміка збитків підприємства від реалізації продукції
SHAPE \ * MERGEFORMAT
-344,3 |
-1069,8 |
-4055 |
-4500 |
-4000 |
-3500 |
-3000 |
-2500 |
-2000 |
-1500 |
-1000 |
-500 |
0 |
1 |
тис |
. |
грн |
. |
2003 |
2004 |
2005 |
Рис. 2.2. Динаміка збитків від операційної діяльності підприємства
З аналізу, проведеного у підрозділі 2.2.2. і рис. 2.1.-2.2 випливає, що прибуток від реалізації продукції і прибуток від операційної діяльності збиткова протягом досліджуваного періоду. І, як наслідок цього, - чистий збиток в кінці 2005 року (рис. 2.3.)
Очевидно, що підприємство КМЗ нерентабельно. На рис. 2.4. наочно демонструється брак власного капіталу. Виходячи з вищевикладеного, проводити далі аналіз рентабельності не має сенсу.
Проведемо аналіз фінансової стійкості та аналіз платоспроможності та ліквідності.
Рис. 2.3. Динаміка зниження власного капіталу підприємства
2.3 Аналіз фінансової стійкості
Однією з найважливіших характеристик фінансового стану підприємства є його фінансова стійкість, яка характеризує ступінь фінансової незалежності підприємства щодо володіння своїм майном і його використання.
Стійкість багато в чому залежить від оптимальності структури джерел капіталу (співвідношення власних і позикових коштів), структури активів підприємства, і в першу чергу від співвідношення основних і оборотних коштів, а також від врівноваженості активів і пасивів підприємства.
Фінансова стійкість - це такий стан фінансових ресурсів, при якому підприємства, вільно маневруючи грошовими засобами, здатне шляхом ефективного їх використання забезпечити безперервний процес виробничо - торговельної діяльності, а також провести витрати на його розширення і оновлення.
Недостатня фінансова стійкість може призвести до неплатоспроможності підприємства і відсутності у нього коштів на розвиток виробництва і для здійснення діяльності господарюючого суб'єкта в цілому. Основним абсолютним показником фінансової стійкості є сума власних оборотних коштів або власного оборотного капіталу (СОК). Сума власних оборотних коштів (чистий оборотний капітал) визначається як різниця між власним капіталом (СК) і вартістю необоротних активів (НА), на покриття якої, насамперед, спрямовується власний капітал:
СОК = СК - НА,
де СОК - власний оборотний капітал, СК - власний капітал,
НА - необоротні активи.
СОК 2003 = -24215,4-63364,2 =- 87579,6 (тис. грн.);
СОК 2004 = -22943-58379,9 = -81322,9 (тис. грн.);
СОК 2005 = -22593-53916 = -76509 (тис. грн.).
Таблиця 2.7 Агрегований баланс КМЗ
| Актив | Сума, тис. грн. | Пасив | Сума, тис. грн. | ||||
| 2003 | 2004 | 2005 | 2003 | 2004 | 2005 | ||
| Необоротні Активи, (НА) | 63364,2 | 58379,9 | 53916 | Власний капітал (СК) | -24215,4 | -22943 | -22593 |
| Запаси, (З) | 5175,5 | 4775 | 4255 | Довгострокові зобов'язання (До д) | 9941,5 | 9226,1 | 1794 |
| Кошти, розрахунки та інші активи, (К) | 13854,7 | 12624,5 | 7892,1 | Короткострокові зобов в т.ч. короткострокові кредити і позики, (К к) | 94125,7 76192 | 87943,8 78370,2 | 85309,1 76844,1 |
| Баланс | 82394,4 | 75779,4 | 66063,1 | Баланс | 82394,4 | 75779,4 | 66063,1 |
Таблиця 2.8 Аналіз фінансової стійкості підприємства КМЗ
| № п / п | Показник | Сума, тис. грн. | ||
| 2003 | 2004 | 2005 | ||
| 1. | Власний капітал | -24215,4 | -22943 | -22593 |
| 2. | Необоротні активи | 63364,2 | 58379,9 | 53916 |
| 3. | Власні оборотні кошти (с. 1 - с. 2) | -87579,6 | -81322,9 | -76509 |
| 4. | Довгострокові зобов'язання | 9941,5 | 9226,1 | 1794 |
| 5. | Наявність власних і довгострокових джерел покриття запасів (с. 3 + с. 4) | -77638,1 | -72096,8 | -74715 |
| 6. | Короткострокові кредити і позики | 76192 | 78370,2 | 76844,1 |
| 7. | Загальний розмір основних джерел покриття запасів (с. 5 + с. 6) | -1446,1 | 6273,4 | 2129,1 |
| 8. | Запаси | 5175,5 | 4775 | 4255 |
| 9. | Надлишок (+) або нестача (-) власних оборотних коштів (с. 3 - с. 8) | -92755,1 | -86097,9 | -80764 |
| 10. | Надлишок (+) або нестача (-) власних коштів і довгострокових кредитів і позик (с. 5 - с. 8) | -82813 | -76871,8 | -78970 |
| 11. | Надлишок (+) або нестача (-) основних джерел покриття запасів (с. 7 - с. 8) | -6621,6 | 1498,4 | -2125,9 |
| 12. | Тип фінансової стійкості | Кризовий стан | Нестійкий стан | Кризовий стан |
| 13. | Надлишок (+) або нестача (-) коштів на 1 грн. запасів (с. 11 / с. 8), коп. | -1,28 | 0,31 | -0,5 |
У підприємства КМЗ катастрофічно не вистачає власних оборотних коштів. У період 2003-2005 р. відзначено збільшення його недоліку. Запаси зменшилися і разом з ними оборотні кошти, необоротні активи так само зменшилися, але на кінець 2005 р. загальної кількості основних джерел покриття запасів не достатньо (недолік - 2125,9 грн.).
2.4 Аналіз платоспроможності та ліквідності
В умовах ринкових відносин платоспроможність підприємства вважається одним з найважливіших умов господарської діяльності.
Платоспроможність - це можливість підприємства наявними грошовими ресурсами своєчасно погасити свої строкові зобов'язання.
Перевищення платіжних засобів над строковими зобов'язаннями свідчить про неплатоспроможність підприємства. Для проведення такого розрахунку використовується бухгалтерський баланс.
Поняття платоспроможності та ліквідності підприємства дуже близькі, але друге є більш містким: від ступеня ліквідності залежить платоспроможність.
У бухгалтерському балансі в активі засоби підприємства групуються за ступенем зростання їх ліквідності, в пасиві зобов'язання розміщені по мірі скорочення термінів їх погашення.
Всі активи підприємства в залежності від здатності і швидкості їх перетворення в грошові кошти можна умовно розділити на такі групи:
1. Абсолютно ліквідні активи (А1) - суми по всіх статтях грошових коштів і їх еквівалентів, які можуть бути використані для здійснення поточних розрахунків негайно або протягом короткого періоду часу, зазвичай у розрахунках беруть термін тир місяці.
2. Швидко реалізовані активи (А2) - активи, для перетворення яких у готівку грошові кошти потрібен певний час. У цю групу можна включити дебіторську заборгованість, платежі по якій очікуються протягом шести місяців після звітної дати, а також інші оборотні активи, здатні перетворитися в грошові кошти в зазначений термін.
3. Вільно реалізовані активи (А3) - найменш ліквідні активи (це запаси і витрати). Ліквідність цієї групи залежить від своєчасного відвантаження продукції, швидкості та правильності оформлення банківських документів, швидкості платіжного документообігу в банку і т.д. Термін перетворення таких активів в грошові кошти беруть рівним 12 місяців або одному операційного циклу.
4. Важкореалізовані активи (А4) - це активи, призначені для використання в господарській діяльності протягом тривалого періоду часу, більше 12 місяців або більше одного операційного циклу. У цю статтю можна включити статті розділу I активу балансу «Необоротні активи».
Пасиви балансу залежно від ступеня зростання термінів погашення зобов'язань групуються так:
1. Найбільш термінові зобов'язання (П1) - кредиторська заборгованість, позики для працівників, інші короткострокові пасиви.
2. Короткострокові пасиви (П2) - короткострокові кредити банків та інші позики, які підлягають погашенню протягом шести місяців після звітної дати.
3. Довгострокові пасиви (П3) - довгострокові кредити банків, позикові кошти та інші довгострокові пасиви, термін погашення яких від 6 до 12 місяців або протягом одного операційного циклу.
4. Постійні пасиви (П4) - статті розділу I пасиву балансу.
Підприємство вважається ліквідним, якщо його поточні активи перевищують поточні зобов'язання.
Аналіз ліквідності балансу полягає в порівнянні статей по активу з короткостроковими зобов'язаннями по пасиву. Для визначення ліквідності балансу необхідно порівняти підсумки за кожною групою активів і пасивів. Баланс вважається ліквідним, якщо виконуються умови:
А1> = П1;
А2> = П2;
А3> = П3;
А4> = П4.
Висновок: Баланс підприємства КМЗ протягом досліджуваного періоду (2003-2005) не є абсолютно ліквідним, тому що в КМЗ дуже мало найбільш ліквідних активів.
Найбільш ліквідні активи покривають найбільш термінові зобов'язання в 2003 р. - всього на 0,063%, у 2004 р. - на 0,68%, а в 2005 р. - на 1,8%.
По другій групі швидко реалізовані активи покривають короткострокові пасиви лише на: 17,5% - у 2003 р., 15,7% - в 2004 р., 9,9% - у 2005 р. Результати порівняння перших двох груп свідчать про відсутність поточної ліквідності.
За 3-й групі вільно реалізовані активи не покривають довгострокові пасиви: у 2003 р. - 29,9% недоліку, у 2004 - 26,1%, у 2005 р. - надлишок - 4533 тис. грн.
Аналіз співвідношення по 4-ій групі говорить про негативну тенденцію: протягом досліджуваного періоду у КМЗ відсутні власні кошти. На кінець 2005 р. їх нестача становить 74437 тис. грн.
У цілому баланс ліквідності на кінець звітного періоду свідчить про невелике поліпшення фінансового стану підприємства КМЗ (у порівнянні з 2003-2004 р.), але фактично цифри говорять, що підприємство знаходиться в критичному стані.
Поряд з абсолютними показниками для оцінки ліквідності та платоспроможності підприємства розраховуються відносні показники.
1. Коефіцієнт абсолютної ліквідності (норма грошових резервів) показує, яка частина поточної заборгованості може бути погашена на дату складання балансу або іншу конкретну дату за рахунок наявної готівки:
КАЛ =
1. Найбільш термінові зобов'язання (П1) - кредиторська заборгованість, позики для працівників, інші короткострокові пасиви.
2. Короткострокові пасиви (П2) - короткострокові кредити банків та інші позики, які підлягають погашенню протягом шести місяців після звітної дати.
3. Довгострокові пасиви (П3) - довгострокові кредити банків, позикові кошти та інші довгострокові пасиви, термін погашення яких від 6 до 12 місяців або протягом одного операційного циклу.
4. Постійні пасиви (П4) - статті розділу I пасиву балансу.
Підприємство вважається ліквідним, якщо його поточні активи перевищують поточні зобов'язання.
Аналіз ліквідності балансу полягає в порівнянні статей по активу з короткостроковими зобов'язаннями по пасиву. Для визначення ліквідності балансу необхідно порівняти підсумки за кожною групою активів і пасивів. Баланс вважається ліквідним, якщо виконуються умови:
А1> = П1;
А2> = П2;
А3> = П3;
А4> = П4.
Висновок: Баланс підприємства КМЗ протягом досліджуваного періоду (2003-2005) не є абсолютно ліквідним, тому що в КМЗ дуже мало найбільш ліквідних активів.
Найбільш ліквідні активи покривають найбільш термінові зобов'язання в 2003 р. - всього на 0,063%, у 2004 р. - на 0,68%, а в 2005 р. - на 1,8%.
По другій групі швидко реалізовані активи покривають короткострокові пасиви лише на: 17,5% - у 2003 р., 15,7% - в 2004 р., 9,9% - у 2005 р. Результати порівняння перших двох груп свідчать про відсутність поточної ліквідності.
За 3-й групі вільно реалізовані активи не покривають довгострокові пасиви: у 2003 р. - 29,9% недоліку, у 2004 - 26,1%, у 2005 р. - надлишок - 4533 тис. грн.
Аналіз співвідношення по 4-ій групі говорить про негативну тенденцію: протягом досліджуваного періоду у КМЗ відсутні власні кошти. На кінець 2005 р. їх нестача становить 74437 тис. грн.
У цілому баланс ліквідності на кінець звітного періоду свідчить про невелике поліпшення фінансового стану підприємства КМЗ (у порівнянні з 2003-2004 р.), але фактично цифри говорять, що підприємство знаходиться в критичному стані.
Поряд з абсолютними показниками для оцінки ліквідності та платоспроможності підприємства розраховуються відносні показники.
1. Коефіцієнт абсолютної ліквідності (норма грошових резервів) показує, яка частина поточної заборгованості може бути погашена на дату складання балансу або іншу конкретну дату за рахунок наявної готівки:
КАЛ =
Таблиця 2.9 Аналіз ліквідності балансу підприємства КМЗ
| Актив | Сума, тис. грн. | Пасиви | Сума, тис. грн. | Надлишок (+), нестача (-) | ||||||
| 2003 | 2004 | 2005 | 2003 | 2004 | 2005 | 2003 (Гр. 2 - гр. 6) | 2004 (Гр. 3 - гр. 7) | 2005 (Гр. 4 - гр. 8) | ||
| 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 |
| Абсолютно ліквідні активи (220; 230; 240) А 1 | 11,3 | 87,1 | 152,1 | Найбільш термінові зобов'язання (540 - 610), П 1 | 17933,7 | 12748 | 8465 | -17922,4 | -12660,9 | -8312,9 |
| Швидко ліквідні активи (150; 160; 170; 180; 210; 250; 270) А 2 | 13843,4 | 12537,4 | 7740 | Короткострокові зобов'язання (500 - 530, 630), П 2 | 78734,6 | 79922,7 | 78397,1 | -64891,2 | -67385,3 | -70657,1 |
| Вільно реалізовані активи (040; 045; 100; 110; 120; 130; 140), А 3 | 6971,1 | 6814,6 | 6327 | Довгострокові зобов'язання (480), П 3 | 9941,5 | 9226,1 | 1794 | -2970,4 | -2411,5 | +4533 |
| Важко реалізовані активи (080 - 040 - 045), А 4 | 61568,6 | 56340,3 | 51844 | Постійний капітал (380,430), П 4 | -24215,4 | -22943 | -22593 | +85784 | +79283,3 | +74437 |
| Баланс (280) | 82394,4 | 75779,4 | 66063,1 | Баланс (640) | 82394,4 | 75779,4 | 66063,1 | - | - | - |
2. Коефіцієнт швидкої ліквідності показує відношення сукупності грошових коштів, короткострокових фінансових вкладень і короткострокової дебіторської заборгованості, платежі по якій очікуються протягом шести місяців після звітної дати, до суми короткострокових фінансових зобов'язань:
КБЛ =
3. Коефіцієнт поточної ліквідності (загальний коефіцієнт покриття) - відношення всієї суми оборотних активів, включаючи запаси і незавершене виробництво, до загальної суми короткострокових зобов'язань:
КТЛ =
Робочий капітал необхідний для підтримки фінансової стійкості підприємства, оскільки перевищення оборотних коштів над короткостроковими зобов'язаннями означає, що підприємство не тільки може погасити свої короткострокові зобов'язання, а й має фінансові ресурси для розширення своєї діяльності в майбутньому. Даний показник знаходиться як різниця між оборотними активами і короткостроковими зобов'язаннями:
РК = Оборотні активи - Короткострокові зобов'язання
Отримані результати заносимо в таблицю 2.10.
Таблиця 2.10. Оцінка показників ліквідності
Рис. 2.6. Динаміка показників ліквідності підприємства за період 2003-2005 рр..
Згідно рис. 2.6. можна зробити висновок, що положення підприємства протягом звітного періоду погіршується: підприємство постійно відчуває нестачу готівки для розрахунків за поточними зобов'язаннями, коефіцієнт абсолютної ліквідності знаходиться за межами допустимого критичного рівня; різко збільшився відсутність власного капіталу
У ході проведення аналізу фінансового стану підприємства КМЗ було встановлено, що загальний розмір майна КМЗ за період 2003-2005 р. зменшився, при цьому необоротні активи зменшилися значно менше, ніж оборотні активи. Що стосується пасиву балансу, то аналіз джерел освіти показав, що діяльність підприємства фінансується виключно за рахунок позикових коштів, тому що власний капітал у підприємства відсутня, внаслідок наявного непокритого збитку.
Аналіз фінансових результатів показав, що прибуток від операційної діяльності збиткова протягом досліджуваного періоду, і, як наслідок КМЗ має збиток нарешті 2005 Недотримання мінімального умови фінансової стійкості забезпечило підприємству кризовий стан, тому проводити аналіз рентабельності виробництва було не доцільно.
За даними аналізу платоспроможності та ліквідності можна зробити висновок про неплатоспроможність підприємства КМЗ. Підприємство має гострий недолік робочого капіталу, а коефіцієнти ліквідності перебувають за межами допустимого критичного рівня. Також спостерігається тенденція до погіршення фінансового стану підприємства, воно перебуває на межі банкрутства. Аналіз негативний за всіма показниками.
3. Розробка санаційного плану підприємства
3.1 Загальна характеристика підприємства «Краматорський металургійний завод» ім. Куйбишева
ВАТ «Краматорський металургійний завод» належить до знаменитої плеяді найстаріших металургійних виробництв Донбасу.
Будівництво заводу було організовано акціонерним товариством «В. Фіцнер і К. Гампер ", правління якого перебувало у Варшаві, із залученням німецько-польського та частково російського капіталів. За задумом господарів завод повинен був бути одночасно металургійним і машинобудівним, яким він і був до 1933 року. Це було продиктовано, перш за все, тим, що фірма «В. Фіцнер і К Гампер », одна з найбільших у Росії, все необхідне обладнання для заводів придбавало за кордоном. Тому й було прийнято рішення побудувати в Донбасі свій машинобудівний завод з виробництва, литві і обробці великих великовагових частин механізмів. Паливно-сировинна база, природні і водні ресурси, заселеність краю, як не можна більше, відповідали вимогам будови металургійної-машинобудівного комбінату.
У липні 1896 року було розпочато будівництво цегляного корпусу для ливарного цеху, а в серпні 1898 року була запущена перша доменна піч. Ця дата і є днем народження заводу.
3 травня 1899 засновано акціонерне товариство «Краматорське металургійне товариство», директором якого восени цього ж року був призначений інженер Томас.
До 1910 року на заводі були побудовані і випускали продукцію механічний, котельний, ковальський, мартенівський і прокатний цехи, введено в дію доменна піч № 2.
Після громадянської війни з 1921 року основним завданням заводу, який входить в об'єднання «Донвугілля», стає відновлення кам'яновугільної промисловості Донбасу, ремонт шахтного устаткування. У цей період на виробництві були пущені мартенівський і прокатний цехи (осінь 1922 р.), задута доменна піч № 3 (1924 р.).
У роки Другої світової війни з жовтня 1943 року після часткової реконструкції було вироблено 71,9 тис. чавуну і 59,6 тис. стали.
У 1950 році була зведена і почала свою роботу доменна піч № 4, одночасно з нею була погостріше і розливної машини. А домна № 3 через деякий час була переведена на виплавку феромарганцю.
Цей світанок підприємства припадає на 80-і роки. У 1986 році в сортопрокатних цеху заводу єдина в колишньому СРСР установка швидкісної електротермічної обробки прокату для суднобудування. Освоєння установки дозволило налагодити випуск термооброблених полособульбових профілів для суднобудування з метою їх успішної експлуатації в умовах низьких температур.
У 1988 р. Було закінчено будівництво єдиної в колишньому СРСР дослідно-промислової горизонтальної машини безперервного лиття заготовки з двостороннім витягуванням зливка з кристалізатора.
У 1994 році завод став відкритим акціонерним товариством.
Сьогодні до складу підприємства входять три основних цехи: доменний, мартенівський, сортопрокатний. Підприємство спеціалізується на виробництві граничного чавуну, феромарганцю, зливків для виробництва труб і для перекату на среднесортном стані 330, великосортного і середньосортного прокату., 58 профілерозмірів для вагоно-, судно-, автомобілебудування, гірничодобувної, будівельної та інших видів промисловості. Основні види прокату і ТНП сертифіковані в системі УкрСЕПРО.
За багато років роботи Краматорський металургійний завод заслужив репутацію надійного постачальника якісної продукції.
Доменний цех
У доменному цеху функціоную дві печі об'ємом по 1033 м 3 кожна, які спеціалізуються на виплавці передільного феромарганцю. Їх потужність в переробний чавун становить 378,5 тис. т. (ДП № 3) та 496,5 тис. т. (ДП № 4).
Велика частина передільного чавуну в рідкому вигляді передається в мартенівський цех, а інша на розливних машинах розливається в чушки масою 20 кг для відвантаження споживачем.
Феромарганець доменної марки ФМnД 70 застосовується в металургійній і машинобудівній промисловості.
Шлаки з доменних печей переробляється в гранульований шлак, вживаний у цементній промисловості і виробництві будівельних матеріалів.
Мартенівський цех
У складі цеху три 125-тонні печі для виплавки вуглецевих і трубних марок стали, відповідних ГОСТу 380-94 і ГОСТу 1050-88.
Сталь розливають у круглі ребристі виливниці перетином 9 і 12 дюймів. Злитки (ТУ 14-237-36-87) до 2 тонн призначені для перекату на пільгерстанах в безшовні труби, а шихтові зливки (ТУ 14-237-33-91) можуть бути використані як чистий вуглецевий лом для переплавлення.
Сортопрокатний цех
Великосортний стан 620 випускає поряд з кутовими рівнополичні та нерівнополичні профілями прокату і унікальні фасонні профілі для суднобудування, гірничодобувної, автомобілебудівній та інших галузей промисловості.
У ході фінансового аналізу було виявлено, що аналізованих підприємство перебуває на межі банкрутства. Для виходу з ситуації, що склалася необхідно поліпшити фінансовий стан підприємства за всіма проаналізованими показниками. Особливу увагу необхідно приділити відновленню платоспроможності, оскільки на відміну від неліквідності, тобто нездатності підприємства виконувати свої обов'язки, виконувати невідкладні платежі до встановленого терміну, неплатоспроможність представляє собою постійну неплатоспроможність.
Розберемо можливість поліпшення фінансової стійкості даного підприємства. За результатами аналізу фінансової стійкості встановлено, що підприємство на початок і кінець аналізованого періоду перебуває в кризовому фінансовому стані (табл. 2.8.).
Мета санаційного проекту - виведення підприємства з кризового фінансового стану. Пропозиції до розробки санаційної стратегії з виведення підприємства з кризового фінансового стану містяться в табл. 3.1. Вони сформовані за об'єктами фінансової стратегії з варіантами оптимізації складових фінансової стратегії.
По трьох запропонованих варіантів оптимізації складових фінансової стратегії, викладеним у табл. 3.1, розраховуємо показники фінансової стійкості підприємства. Результати розрахунку оптимізації показників фінансової стійкості наводяться в табл. 3.2.
3.2 Пропозиції щодо формування фінансової стратегії санаційного плану з виведення підприємства з кризового стану
Згідно з вимогами абз. 3 п. 1. ст. 17 і абз. 2 п. 6 ст. 18 Закону України «Про оновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», термін санації підприємства за згодою з комітетом кредиторів і з дозволу суду з урахуванням тривалості технологічного циклу може становити від 18 місяців до повного оновлення платоспроможності підприємства.
З урахуванням цього господарська діяльність в режимі санації підприємства протягом 18 місяців дає можливість акумулювати суму для погашення заборгованості за поточними платежами, оплати судових витрат, погашення заборгованості з виплати заробітної плати, твору розрахунків з кредиторами відповідно до реєстру вимог кредиторів умов. З огляду на ризик господарської діяльності підприємства, найбільш точний термін санації 24 місяці. У разі своєчасного виконання всіх планових заходів санація підприємства може бути закінчена достроково з наступним переходом до розрахунків з кредиторами.
Протягом усього періоду санації діє мораторій на задоволення вимог кредиторів, крім погашення заборгованості по заробітній платі. Фінансування процедури санації передбачено за рахунок господарської Діяльності боржника. Накопичення грошових коштів для розрахунків з кредиторами буде здійснюватися шляхом реалізації невикористовуваних активів і з залученням зовнішніх джерел фінансування в процесі реструктуризації.
Розглядається варіант дисконтного задоволення частини кредиторських вимог за рахунок відчуження на користь кредиторів частини необоротних активів, незадіяних у виробничому процесі. Таким чином, можливо погашення частини заборгованості, використовуючи внутрішнє фінансування. Умови участі інвесторів і кредиторів у проведенні санації: право власності на майно підприємства, розпорядження частиною його продукції, оренда майна підприємства, задоволення вимог кредиторів шляхом переведення боргів на інвесторів.
Заплановано залучення інвесторів шляхом придбання ними частини підприємства - додаткова емісія акцій.
КБЛ =
3. Коефіцієнт поточної ліквідності (загальний коефіцієнт покриття) - відношення всієї суми оборотних активів, включаючи запаси і незавершене виробництво, до загальної суми короткострокових зобов'язань:
КТЛ =
Робочий капітал необхідний для підтримки фінансової стійкості підприємства, оскільки перевищення оборотних коштів над короткостроковими зобов'язаннями означає, що підприємство не тільки може погасити свої короткострокові зобов'язання, а й має фінансові ресурси для розширення своєї діяльності в майбутньому. Даний показник знаходиться як різниця між оборотними активами і короткостроковими зобов'язаннями:
РК = Оборотні активи - Короткострокові зобов'язання
Отримані результати заносимо в таблицю 2.10.
Таблиця 2.10. Оцінка показників ліквідності
| Показник | Значення показника | Нормативний показник | |||
| 2003 | 2004 | 2005 | |||
| Коефіцієнт абсолютної ліквідності | 0,00012 | 0,0009 | 0,0018 | > 0,2 | |
| Коефіцієнт швидкої ліквідності | 0,147 | 0,1435 | 0,093 | > = 1 (0,6-0,8) у міжнародній практиці | |
| Коефіцієнт поточної ліквідності (покриття) | 0,2 | 0,198 | 0,142 | > = 1 | |
| Робочий капітал, тис. грн. | -59713,3 | -62530,2 | -66252 | Збільшення | |
Рис. 2.6. Динаміка показників ліквідності підприємства за період 2003-2005 рр..
Згідно рис. 2.6. можна зробити висновок, що положення підприємства протягом звітного періоду погіршується: підприємство постійно відчуває нестачу готівки для розрахунків за поточними зобов'язаннями, коефіцієнт абсолютної ліквідності знаходиться за межами допустимого критичного рівня; різко збільшився відсутність власного капіталу
У ході проведення аналізу фінансового стану підприємства КМЗ було встановлено, що загальний розмір майна КМЗ за період 2003-2005 р. зменшився, при цьому необоротні активи зменшилися значно менше, ніж оборотні активи. Що стосується пасиву балансу, то аналіз джерел освіти показав, що діяльність підприємства фінансується виключно за рахунок позикових коштів, тому що власний капітал у підприємства відсутня, внаслідок наявного непокритого збитку.
Аналіз фінансових результатів показав, що прибуток від операційної діяльності збиткова протягом досліджуваного періоду, і, як наслідок КМЗ має збиток нарешті 2005 Недотримання мінімального умови фінансової стійкості забезпечило підприємству кризовий стан, тому проводити аналіз рентабельності виробництва було не доцільно.
За даними аналізу платоспроможності та ліквідності можна зробити висновок про неплатоспроможність підприємства КМЗ. Підприємство має гострий недолік робочого капіталу, а коефіцієнти ліквідності перебувають за межами допустимого критичного рівня. Також спостерігається тенденція до погіршення фінансового стану підприємства, воно перебуває на межі банкрутства. Аналіз негативний за всіма показниками.
3. Розробка санаційного плану підприємства
3.1 Загальна характеристика підприємства «Краматорський металургійний завод» ім. Куйбишева
ВАТ «Краматорський металургійний завод» належить до знаменитої плеяді найстаріших металургійних виробництв Донбасу.
Будівництво заводу було організовано акціонерним товариством «В. Фіцнер і К. Гампер ", правління якого перебувало у Варшаві, із залученням німецько-польського та частково російського капіталів. За задумом господарів завод повинен був бути одночасно металургійним і машинобудівним, яким він і був до 1933 року. Це було продиктовано, перш за все, тим, що фірма «В. Фіцнер і К Гампер », одна з найбільших у Росії, все необхідне обладнання для заводів придбавало за кордоном. Тому й було прийнято рішення побудувати в Донбасі свій машинобудівний завод з виробництва, литві і обробці великих великовагових частин механізмів. Паливно-сировинна база, природні і водні ресурси, заселеність краю, як не можна більше, відповідали вимогам будови металургійної-машинобудівного комбінату.
У липні 1896 року було розпочато будівництво цегляного корпусу для ливарного цеху, а в серпні 1898 року була запущена перша доменна піч. Ця дата і є днем народження заводу.
3 травня 1899 засновано акціонерне товариство «Краматорське металургійне товариство», директором якого восени цього ж року був призначений інженер Томас.
До 1910 року на заводі були побудовані і випускали продукцію механічний, котельний, ковальський, мартенівський і прокатний цехи, введено в дію доменна піч № 2.
Після громадянської війни з 1921 року основним завданням заводу, який входить в об'єднання «Донвугілля», стає відновлення кам'яновугільної промисловості Донбасу, ремонт шахтного устаткування. У цей період на виробництві були пущені мартенівський і прокатний цехи (осінь 1922 р.), задута доменна піч № 3 (1924 р.).
У роки Другої світової війни з жовтня 1943 року після часткової реконструкції було вироблено 71,9 тис. чавуну і 59,6 тис. стали.
У 1950 році була зведена і почала свою роботу доменна піч № 4, одночасно з нею була погостріше і розливної машини. А домна № 3 через деякий час була переведена на виплавку феромарганцю.
Цей світанок підприємства припадає на 80-і роки. У 1986 році в сортопрокатних цеху заводу єдина в колишньому СРСР установка швидкісної електротермічної обробки прокату для суднобудування. Освоєння установки дозволило налагодити випуск термооброблених полособульбових профілів для суднобудування з метою їх успішної експлуатації в умовах низьких температур.
У 1988 р. Було закінчено будівництво єдиної в колишньому СРСР дослідно-промислової горизонтальної машини безперервного лиття заготовки з двостороннім витягуванням зливка з кристалізатора.
У 1994 році завод став відкритим акціонерним товариством.
Сьогодні до складу підприємства входять три основних цехи: доменний, мартенівський, сортопрокатний. Підприємство спеціалізується на виробництві граничного чавуну, феромарганцю, зливків для виробництва труб і для перекату на среднесортном стані 330, великосортного і середньосортного прокату., 58 профілерозмірів для вагоно-, судно-, автомобілебудування, гірничодобувної, будівельної та інших видів промисловості. Основні види прокату і ТНП сертифіковані в системі УкрСЕПРО.
За багато років роботи Краматорський металургійний завод заслужив репутацію надійного постачальника якісної продукції.
Доменний цех
У доменному цеху функціоную дві печі об'ємом по 1033 м 3 кожна, які спеціалізуються на виплавці передільного феромарганцю. Їх потужність в переробний чавун становить 378,5 тис. т. (ДП № 3) та 496,5 тис. т. (ДП № 4).
Велика частина передільного чавуну в рідкому вигляді передається в мартенівський цех, а інша на розливних машинах розливається в чушки масою 20 кг для відвантаження споживачем.
Феромарганець доменної марки ФМnД 70 застосовується в металургійній і машинобудівній промисловості.
Шлаки з доменних печей переробляється в гранульований шлак, вживаний у цементній промисловості і виробництві будівельних матеріалів.
Мартенівський цех
У складі цеху три 125-тонні печі для виплавки вуглецевих і трубних марок стали, відповідних ГОСТу 380-94 і ГОСТу 1050-88.
Сталь розливають у круглі ребристі виливниці перетином 9 і 12 дюймів. Злитки (ТУ 14-237-36-87) до 2 тонн призначені для перекату на пільгерстанах в безшовні труби, а шихтові зливки (ТУ 14-237-33-91) можуть бути використані як чистий вуглецевий лом для переплавлення.
Сортопрокатний цех
Великосортний стан 620 випускає поряд з кутовими рівнополичні та нерівнополичні профілями прокату і унікальні фасонні профілі для суднобудування, гірничодобувної, автомобілебудівній та інших галузей промисловості.
У ході фінансового аналізу було виявлено, що аналізованих підприємство перебуває на межі банкрутства. Для виходу з ситуації, що склалася необхідно поліпшити фінансовий стан підприємства за всіма проаналізованими показниками. Особливу увагу необхідно приділити відновленню платоспроможності, оскільки на відміну від неліквідності, тобто нездатності підприємства виконувати свої обов'язки, виконувати невідкладні платежі до встановленого терміну, неплатоспроможність представляє собою постійну неплатоспроможність.
Розберемо можливість поліпшення фінансової стійкості даного підприємства. За результатами аналізу фінансової стійкості встановлено, що підприємство на початок і кінець аналізованого періоду перебуває в кризовому фінансовому стані (табл. 2.8.).
Мета санаційного проекту - виведення підприємства з кризового фінансового стану. Пропозиції до розробки санаційної стратегії з виведення підприємства з кризового фінансового стану містяться в табл. 3.1. Вони сформовані за об'єктами фінансової стратегії з варіантами оптимізації складових фінансової стратегії.
По трьох запропонованих варіантів оптимізації складових фінансової стратегії, викладеним у табл. 3.1, розраховуємо показники фінансової стійкості підприємства. Результати розрахунку оптимізації показників фінансової стійкості наводяться в табл. 3.2.
3.2 Пропозиції щодо формування фінансової стратегії санаційного плану з виведення підприємства з кризового стану
Згідно з вимогами абз. 3 п. 1. ст. 17 і абз. 2 п. 6 ст. 18 Закону України «Про оновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», термін санації підприємства за згодою з комітетом кредиторів і з дозволу суду з урахуванням тривалості технологічного циклу може становити від 18 місяців до повного оновлення платоспроможності підприємства.
З урахуванням цього господарська діяльність в режимі санації підприємства протягом 18 місяців дає можливість акумулювати суму для погашення заборгованості за поточними платежами, оплати судових витрат, погашення заборгованості з виплати заробітної плати, твору розрахунків з кредиторами відповідно до реєстру вимог кредиторів умов. З огляду на ризик господарської діяльності підприємства, найбільш точний термін санації 24 місяці. У разі своєчасного виконання всіх планових заходів санація підприємства може бути закінчена достроково з наступним переходом до розрахунків з кредиторами.
Протягом усього періоду санації діє мораторій на задоволення вимог кредиторів, крім погашення заборгованості по заробітній платі. Фінансування процедури санації передбачено за рахунок господарської Діяльності боржника. Накопичення грошових коштів для розрахунків з кредиторами буде здійснюватися шляхом реалізації невикористовуваних активів і з залученням зовнішніх джерел фінансування в процесі реструктуризації.
Розглядається варіант дисконтного задоволення частини кредиторських вимог за рахунок відчуження на користь кредиторів частини необоротних активів, незадіяних у виробничому процесі. Таким чином, можливо погашення частини заборгованості, використовуючи внутрішнє фінансування. Умови участі інвесторів і кредиторів у проведенні санації: право власності на майно підприємства, розпорядження частиною його продукції, оренда майна підприємства, задоволення вимог кредиторів шляхом переведення боргів на інвесторів.
Заплановано залучення інвесторів шляхом придбання ними частини підприємства - додаткова емісія акцій.
Майно підприємства, невикористовуване у виробничому процесі і неможливе до продажу за вигідною ціною, необхідно здати в оренду на конкурсній основі.
Право розпорядження готовою продукцією не повинно бути передано нікому з кредиторів ні за яких умов, оскільки це може призвести до обмеження інтересів інших кредиторів, а також самого боржника - «ВАТ Краматорський металургійний завод».
Пропозиції до формування фінансової стратегії підприємства з виведення підприємства з кризового фінансового стану представлені у табл. 3.1. Суть пропозицій полягає в наступному:
Варіант1:
- Підприємство реалізує частину основних засобів (піонерський табір «Лазурний» на брегу Чорного моря).
- Частина грошових коштів виручених від реалізації основних засобів (5571,73 грн.) Направляє на оновлення та модернізацію обладнання, технічне переозброєння доменного цеху, що дозволить знизити витрати на виробництво чавуну.
- Підприємство здійснює продаж на конкурсній основі за найбільш вигідною ціною виробничого обладнання, яке було придбано раніше, але не введено в експлуатацію. Виручені кошти підприємство направляє на зменшення розміру непокритого збитку;
- З метою зменшення розміру непокритого збитку та відновлення платоспроможності боржника, зацікавлені у санації кредитори здійснюють безоплатне списання відсотків по кредиту і 30% заборгованості, що складає 28436,4 грн.
- Калькуляція собівартості по чавунному литтю представлена в табл. 3.2. Враховуючи, що в доменному цеху частка матеріальних та енергетичних ресурсів становить близько 70%, важливим аспектом мінімізації витрат і зниження витрат грошових коштів є їх раціональне споживання. З метою економії коштів на покупну теплоенергію прийнято рішення ввести в експлуатацію власну котельню. Це виключить покупку за високою ціною пари та гарячої води, що забезпечить зниження витрат на 20%. Пропонується економія електроенергії в розмірі 10,1 млн. кВт / год за рахунок введення в експлуатацію системи аварійного та місцевого освітлення в цехах заводу; реконструювання системи управління зовнішнім освітленням заводу; направляє 100% прибутку на розвиток виробництва;
- Добивається отримання короткострокового бюджетного кредиту у вигляді відстрочки по сплаті податків і платежів у розмірі 500,3 тис. грн. (100,4 тис. грн. По соціальному страхуванню і забезпеченню, 399,9 тис. грн. По заборгованості перед бюджетом).
Варіант2:
- Підприємство реалізує частину основних засобів (піонерський табір «Лазурний» на брегу Чорного моря).
- Частина грошових коштів виручених від реалізації основних засобів (5571,73 грн.) Направляє на оновлення та модернізацію обладнання, технічне переозброєння доменного цеху, що дозволить знизити витрати на виробництво чавуну на 1140,25 тис. грн.;
SHAPE \ * MERGEFORMAT
Рис. 3.1. Стан дебіторської та кредиторської заборгованостей на 31.12.05
- На рис. 3.1. наочно показано, що дебіторська заборгованість значно перевищує кредиторську заборгованість підприємства, тому прийнято рішення про жорсткість політики кредитування дебіторів: КМЗ домагається погашення 25% дебіторської заборгованості;
- Направляє 100% прибутку на розвиток виробництва;
- Підприємство здійснює продаж на конкурсній основі за найбільш вигідною ціною виробничого обладнання, яке було придбано раніше, але не введено в експлуатацію. Виручені кошти підприємство направляє на зменшення розміру непокритого збитку;
- Домагається довгострокового бюджетного кредиту у вигляді відстрочки по сплаті податків і платежів у розмірі 500,3 тис. грн. (100,4 тис. грн. По соціальному страхуванню і забезпеченню, 399,9 тис. грн. По заборгованості перед бюджетом).
- З метою зменшення розміру непокритого збитку та відновлення платоспроможності боржника, зацікавлені у санації кредитори здійснюють безоплатне списання відсотків по кредиту і 30% заборгованості, що складає 28436,4 грн.
Варіант3:
- Підприємство реалізує частину основних засобів (піонерський табір «Лазурний» на брегу Чорного моря).
- Частина грошових коштів виручених від реалізації основних засобів (5571,73 грн.) Направляє на оновлення та модернізацію обладнання, технічне переозброєння доменного цеху, що дозволить знизити витрати на виробництво чавуну на 1116,88 тис. грн.;
- Підприємство здійснює продаж на конкурсній основі за найбільш вигідною ціною виробничого обладнання, яке було придбано раніше, але не введено в експлуатацію. Виручені кошти підприємство направляє на зменшення розміру непокритого збитку;
- Проводить скорочення управлінського персоналу. Економія коштів становить 100,6 тис. грн.;
- Отримує грант на створення нових технологій виробництва металів і сплавів у розмірі 500,0 тис. грн.;
- Направляє 100% прибутку на розвиток виробництва.
Як видно з розрахунків, наведених у розділі 2, а також з таблиці 3.2., Собівартість продукції постійно зростає. І з цим треба боротися.
Шляхи зниження собівартості продукції
На підприємствах металургійної промисловості великі резерви зниження собівартості є в поліпшенні використання основних фондів, тому що у складі собівартості реалізації продукції велику питому вагу займають амортизаційні відрахування, а також оскільки виробництво продукції є матеріало і енергоємним (рис. 3.2.).
SHAPE \ * MERGEFORMAT
Рис. 3.2. Структура собівартості продукції
Витрати на матеріали складають велику частку собівартості реалізації продукції - 38%. Основними резервами зниження витрат на матеріали є зниження витрат, пов'язаних з придбанням матеріалів; встановлення прогресивних норм витрати матеріалів і суворого їх дотримання; вишукування можливостей заміни дефіцитних і дорогих матеріалів менш дефіцитними і дешевими.
В даний час підприємства України і всього світу намагаються застосовувати на своїх підприємствах енергозберігаючі технології. Такі технології здатні знизити собівартість продукції на 15-20%.
З причини того, що виробниче устаткування підприємства «КМЗ» кілька застаріло, а коефіцієнт зносу становить 68%, прийнято рішення про проведення ремонту та модернізації виробничо - технологічного обладнання з метою налагодження виробництва більш високих марок сталі, продукції, конкурентоспроможної і затребуваною на ринку чорних і кольорових металів.
C посібник зменшення розміру непокритого збитку
У підприємства на балансі є виробничо-технічне обладнання не використовується у виробничому процесі, яке було раніше придбано, але не введено в експлуатацію. Прийнято рішення продати установку «Піч-ківш» на конкурсній основі за найбільш вигідною ціною, кошти виручені від продажу направити на зменшення розміру непокритого збитку минулих років з метою досягнення задовільного розміру власного капіталу підприємства.
Таблиця 3.1 Пропозиції до формування санаційної стратегії з виведення підприємства з кризового фінансового стану
Право розпорядження готовою продукцією не повинно бути передано нікому з кредиторів ні за яких умов, оскільки це може призвести до обмеження інтересів інших кредиторів, а також самого боржника - «ВАТ Краматорський металургійний завод».
Пропозиції до формування фінансової стратегії підприємства з виведення підприємства з кризового фінансового стану представлені у табл. 3.1. Суть пропозицій полягає в наступному:
Варіант1:
- Підприємство реалізує частину основних засобів (піонерський табір «Лазурний» на брегу Чорного моря).
- Частина грошових коштів виручених від реалізації основних засобів (5571,73 грн.) Направляє на оновлення та модернізацію обладнання, технічне переозброєння доменного цеху, що дозволить знизити витрати на виробництво чавуну.
- Підприємство здійснює продаж на конкурсній основі за найбільш вигідною ціною виробничого обладнання, яке було придбано раніше, але не введено в експлуатацію. Виручені кошти підприємство направляє на зменшення розміру непокритого збитку;
- З метою зменшення розміру непокритого збитку та відновлення платоспроможності боржника, зацікавлені у санації кредитори здійснюють безоплатне списання відсотків по кредиту і 30% заборгованості, що складає 28436,4 грн.
- Калькуляція собівартості по чавунному литтю представлена в табл. 3.2. Враховуючи, що в доменному цеху частка матеріальних та енергетичних ресурсів становить близько 70%, важливим аспектом мінімізації витрат і зниження витрат грошових коштів є їх раціональне споживання. З метою економії коштів на покупну теплоенергію прийнято рішення ввести в експлуатацію власну котельню. Це виключить покупку за високою ціною пари та гарячої води, що забезпечить зниження витрат на 20%. Пропонується економія електроенергії в розмірі 10,1 млн. кВт / год за рахунок введення в експлуатацію системи аварійного та місцевого освітлення в цехах заводу; реконструювання системи управління зовнішнім освітленням заводу; направляє 100% прибутку на розвиток виробництва;
- Добивається отримання короткострокового бюджетного кредиту у вигляді відстрочки по сплаті податків і платежів у розмірі 500,3 тис. грн. (100,4 тис. грн. По соціальному страхуванню і забезпеченню, 399,9 тис. грн. По заборгованості перед бюджетом).
Варіант2:
- Підприємство реалізує частину основних засобів (піонерський табір «Лазурний» на брегу Чорного моря).
- Частина грошових коштів виручених від реалізації основних засобів (5571,73 грн.) Направляє на оновлення та модернізацію обладнання, технічне переозброєння доменного цеху, що дозволить знизити витрати на виробництво чавуну на 1140,25 тис. грн.;
SHAPE \ * MERGEFORMAT
0 |
10000 |
20000 |
30000 |
40000 |
50000 |
тис. грн. |
Дебіторська |
заборгованість |
Кредиторська |
заборгованість |
Рис. 3.1. Стан дебіторської та кредиторської заборгованостей на 31.12.05
- На рис. 3.1. наочно показано, що дебіторська заборгованість значно перевищує кредиторську заборгованість підприємства, тому прийнято рішення про жорсткість політики кредитування дебіторів: КМЗ домагається погашення 25% дебіторської заборгованості;
- Направляє 100% прибутку на розвиток виробництва;
- Підприємство здійснює продаж на конкурсній основі за найбільш вигідною ціною виробничого обладнання, яке було придбано раніше, але не введено в експлуатацію. Виручені кошти підприємство направляє на зменшення розміру непокритого збитку;
- Домагається довгострокового бюджетного кредиту у вигляді відстрочки по сплаті податків і платежів у розмірі 500,3 тис. грн. (100,4 тис. грн. По соціальному страхуванню і забезпеченню, 399,9 тис. грн. По заборгованості перед бюджетом).
- З метою зменшення розміру непокритого збитку та відновлення платоспроможності боржника, зацікавлені у санації кредитори здійснюють безоплатне списання відсотків по кредиту і 30% заборгованості, що складає 28436,4 грн.
Варіант3:
- Підприємство реалізує частину основних засобів (піонерський табір «Лазурний» на брегу Чорного моря).
- Частина грошових коштів виручених від реалізації основних засобів (5571,73 грн.) Направляє на оновлення та модернізацію обладнання, технічне переозброєння доменного цеху, що дозволить знизити витрати на виробництво чавуну на 1116,88 тис. грн.;
- Підприємство здійснює продаж на конкурсній основі за найбільш вигідною ціною виробничого обладнання, яке було придбано раніше, але не введено в експлуатацію. Виручені кошти підприємство направляє на зменшення розміру непокритого збитку;
- Проводить скорочення управлінського персоналу. Економія коштів становить 100,6 тис. грн.;
- Отримує грант на створення нових технологій виробництва металів і сплавів у розмірі 500,0 тис. грн.;
- Направляє 100% прибутку на розвиток виробництва.
Як видно з розрахунків, наведених у розділі 2, а також з таблиці 3.2., Собівартість продукції постійно зростає. І з цим треба боротися.
Шляхи зниження собівартості продукції
На підприємствах металургійної промисловості великі резерви зниження собівартості є в поліпшенні використання основних фондів, тому що у складі собівартості реалізації продукції велику питому вагу займають амортизаційні відрахування, а також оскільки виробництво продукції є матеріало і енергоємним (рис. 3.2.).
SHAPE \ * MERGEFORMAT
Енерговитрати; |
32% |
Амортизаційні |
відрахування; 17% |
Заробітна |
плата; 13% |
Сировина; 38% |
Рис. 3.2. Структура собівартості продукції
Витрати на матеріали складають велику частку собівартості реалізації продукції - 38%. Основними резервами зниження витрат на матеріали є зниження витрат, пов'язаних з придбанням матеріалів; встановлення прогресивних норм витрати матеріалів і суворого їх дотримання; вишукування можливостей заміни дефіцитних і дорогих матеріалів менш дефіцитними і дешевими.
В даний час підприємства України і всього світу намагаються застосовувати на своїх підприємствах енергозберігаючі технології. Такі технології здатні знизити собівартість продукції на 15-20%.
З причини того, що виробниче устаткування підприємства «КМЗ» кілька застаріло, а коефіцієнт зносу становить 68%, прийнято рішення про проведення ремонту та модернізації виробничо - технологічного обладнання з метою налагодження виробництва більш високих марок сталі, продукції, конкурентоспроможної і затребуваною на ринку чорних і кольорових металів.
C посібник зменшення розміру непокритого збитку
У підприємства на балансі є виробничо-технічне обладнання не використовується у виробничому процесі, яке було раніше придбано, але не введено в експлуатацію. Прийнято рішення продати установку «Піч-ківш» на конкурсній основі за найбільш вигідною ціною, кошти виручені від продажу направити на зменшення розміру непокритого збитку минулих років з метою досягнення задовільного розміру власного капіталу підприємства.
Таблиця 3.1 Пропозиції до формування санаційної стратегії з виведення підприємства з кризового фінансового стану
| Об'єкти фінансової стратегії | Складові фінансової стратегії | Пропозиції | Вплив на розділи балансу | |||
| Найменування пропозиції | Кількісна оцінка за варіантами, тис. грн. | |||||
| # 1 | # 2 | # 3 | ||||
| 1. Доходи і надходження | 1.1. Оптимізація основних та оборотних коштів | 1.1.1. Продаж частини основних засобів (продаж піонерського табору на березі Чорного моря) | 5571,73 | 5571,73 | 5571,73 | -Al |
| 1.1.2. Продаж на конкурсній основі частини виробничого обладнання не введеного в експлуатацію (установка «Піч-ківш» для позапічної обробки сталі) | 18690,5 | 18690,5 | 18690,5 | - Al + П1 | ||
| 1.1.3. Зниження витрат на виробництво продукції за допомогою впровадження нової технології | 1163,63 | 1140,25 | 1116,88 | - | ||
| 1.1.4. Скорочення управлінського персоналу | - | - | 100,6 | - А2 - П4 | ||
| 1.1.5. Посилення політики кредитування дебіторів (погашення 25%) | 4456,76 | - А2 + П1 | ||||
| 1.2. Умовний дохід | 1.2.1. Безоплатне списання частини кредиторської заборгованості | 28436,4 | 28436,4 | 28436,4 | - П4 + П1 | |
| 1.3. Зовнішньоекономічна діяльність | 1.3.1. Отримання фінансування за рахунок закордонних грантів на створення нових технологій виробництва та обробки | - | - | 500,0 | + П1 | |
| 2. Витрати і відрахування | 2.1. Оптимізація розподілу прибутку | 2.1.1. Направити прибуток на розвиток виробництва | 600,8 | 600,8 | 600,8 | + П1 + А2 |
| 3. Взаємовідносини з бюджетом | 3.1. Оптимізація основних та оборотних коштів | 3.1.1. Отримання короткострокового бюджетного кредиту | 500,3 | - | - | + П4 |
| 3.1.2. Отримання довгострокового бюджетного кредиту | - | 4800,4 | - | + П3 - П4 | ||
Таблиця 3.2 Калькуляція собівартості по чавунному литтю
| Найменування | За планом на вироблену продукцію 4,507 | За фактом за місяць 4,507 | Відхилення від плану | ||||||||||
| всього | на одиницю | всього | на одиницю | Всього | в т.ч. за | ||||||||
| к - сть | ціна | сума | к - сть | сума | к - сть | ціна | сума | к - сть | сума | к - сть | сума | рахунок норм | |
| Основні матеріали, кг / т | |||||||||||||
| Чавун ливарний | 3,804 | 2500 | 9509,77 | 0,844 | 2110 | 4 | 2500 | 10000 | 0,888 | 2218,77 | 0,196 | 490,2 | 490,23 |
| Лом чавунний | 0 | 0 | 0,48 | 171,3 | 82,24 | 0,48 | 82,24 | 0 | |||||
| Літніікі чуг. | 0,383 | 562 | 215,3 | 0,085 | 47,77 | 0 | 0 | -0,383 | -215,3 | -215,3 | |||
| Скрап чуг. | 0,113 | 470 | 52,96 | 0,025 | 11,75 | 0 | 0 | -0,113 | -215,3 | -215,3 | |||
| Шлюб | 0,09 | 704 | 63,46 | 0,02 | 14,08 | 0 | 0 | -0,09 | -215,3 | -215,3 | |||
| Феросиліцій 45% | 0,122 | 4100 | 498,92 | 0,027 | 110,7 | 0,03 | 4306 | 129,17 | -0,092 | -369,8 | -375,92 | ||
| Феромарганець | 0,018 | 4200 | 75,72 | 0,004 | 16,8 | 0 | 0 | -0,018 | -75,72 | -75,72 | |||
| Лом сталевий | 0,834 | 470 | 391,88 | 0,185 | 86,95 | 0,85 | 596,4 | 506,9 | 0,189 | 112,47 | 0,016 | 115 | 7,62 |
| Лом міді | 0 | 0 | 0 | 0 | 0 | 0 | 0 | 0 | |||||
| Разом матеріалів | 5,363 | 10808 | 1,19 | 2398,05 | 5,36 | 10718,3 | 1,076 | 2331,24 | -0,003 | -89,7 | -285,51 | ||
| Відходи виробництва | 0 | 0 | |||||||||||
| Литники габаритні | 0,18 | 562 | 101,32 | 0,04 | 22,48 | -0,18 | -101,3 | -101,32 | |||||
| Литники не габаритних | 0,225 | 385 | 86,76 | 0,05 | 19,25 | 0,42 | 381,3 | 160,16 | 0,093 | 35,54 | 0,195 | 73,4 | 74,94 |
| Срап габаритний | 0,045 | 470 | 21,18 | 0,01 | 4,7 | 0,22 | 474,3 | 104,34 | 0,049 | 23,15 | 0,175 | 83,16 | 82,22 |
| Скрап не габаритних | 0,045 | 250 | 11,27 | 0,01 | 2,5 | -0,045 | -11,27 | -11,27 | |||||
| Чад | 0,27 | 0 | 0,06 | 0 | 0,213 | 0,047 | -0,057 | 0 | 0 | ||||
3.3 Прогноз фінансових результатів плану санації
Після проведення підрахунків, можна виділити наступні три типи фінансової ситуації характерні для даного підприємства та охарактеризувати їх.
1) Нормально стійка фінансова ситуація характеризується тим, що підприємство використовує для покриття запасів різні «нормальні» джерела коштів - власні та залучені (власні оборотні кошти; короткострокові позики та позики; кредиторська заборгованість за товарними операціями).
2) Нестійка фінансова ситуація характеризується тим, що підприємство для покриття частини своїх запасів вимушено залучати додаткові джерела покриття, які не є в даному разі «нормальними», тобто обгрунтованими.
Таблиця 3.3 Результати розрахунку за пропозиціями виведення підприємства з кризового стану
3.4 Оцінка впливу пропозицій у формуванні фінансової стратегії підприємства на структуру балансу Після проведення підрахунків, можна виділити наступні три типи фінансової ситуації характерні для даного підприємства та охарактеризувати їх.
1) Нормально стійка фінансова ситуація характеризується тим, що підприємство використовує для покриття запасів різні «нормальні» джерела коштів - власні та залучені (власні оборотні кошти; короткострокові позики та позики; кредиторська заборгованість за товарними операціями).
2) Нестійка фінансова ситуація характеризується тим, що підприємство для покриття частини своїх запасів вимушено залучати додаткові джерела покриття, які не є в даному разі «нормальними», тобто обгрунтованими.
Таблиця 3.3 Результати розрахунку за пропозиціями виведення підприємства з кризового стану
| Показники | Значення, тис. г-рн. | ||
| за варіантами | |||
| # 1 | # 2 | # 3 | |
| 1. Джерела власних коштів (Капітал і резерви) | 25134,7 | 29591,46 | 25634,7 |
| 2. У необоротні активи | 29653,8 | 29653,8 | 29653,8 |
| 3. Наявність власних оборотних коштів | -4519,1 | -62,34 | -4019,1 |
| 4. Довгострокові позикові кошти | 1794 | 6594,4 | 1794 |
| 5. Наявність власних і довгострокових позикових оборотних коштів | -2725,1 | 6532,06 | -2225,1 |
| 6. Короткострокові позикові кошти | 56872,7 | 36808,7 | 48307,1 |
| 7. Загальна величина джерел формування запасів | 54147,6 | 43340,76 | 46082 |
| 8. Запаси і ПДВ | 4255 | 4255 | 4255 |
| 9. Надлишок (+) або недолік - (-) власних оборотних коштів | -8774,1 | -4317,34 | -8274,1 |
| 10. Надлишок (+) або нестача (-) власних і довгострокових позикових оборотних коштів | -6980,1 | 2277,06 | -6480,1 |
| 11. Надлишок (+) або нестача (-) загальної величини джерел формування запасів (власні, довгострокові і короткострокові позикові джерела) | 49892,6 | 39085,76 | 41827 |
| Тип фінансової ситуації | Нестійка | Нормально стійка | Нестійка |
Розглянемо вплив пропозицій до формування фінансової стратегії підприємства на структуру балансу за варіантами:
Варіант 1:
- Продаж частини основних засобів призводить до зменшення в необоротних активів і збільшення оборотних активів на 5571,73 тис. грн.;
- Продаж частини виробничо-технічного обладнання призводить до зменшення розміру необоротних активів і збільшення І розділу пасиву;
- Зниження витрат на виробництво продукції не змінює величини оборотних активів, а призводить до перерозподілу коштів всередині розділу;
- Безоплатне списання частини кредиторської заборгованості призводить до зменшення короткострокових пасивів і збільшення першого розділу пасиву;
- Спрямування прибутку на розвиток виробництва призводить до збільшення капіталу і резервів;
- Отримання короткострокового бюджетного кредиту не змінює величини короткострокових пасивів, а призводить до перерозподілу коштів всередині розділу (табл. 3.4).
Варіант 2:
- Продаж частини основних засобів призводить до зменшення в необоротних активів і збільшення оборотних активів на 5571,3 тис. грн.;
- Продаж частини виробничо-технічного обладнання призводить до зменшення розміру необоротних активів і збільшення І розділу пасиву;
- Зниження витрат на виробництво продукції не змінює величини оборотних активів, а призводить до перерозподілу коштів всередині розділу;
- Погашення 25% дебіторської заборгованості також призводить до перерозподілу коштів всередині розділу, не змінюючи величини оборотних активів;
- Безоплатне списання 30% кредиторської заборгованості призводить до збільшення власного капіталу і до зменшення короткострокових пасивів;
- Спрямування прибутку на розвиток виробництва призводить до збільшення капіталу і резервів, отримання довгострокового бюджетного кредиту призводить до збільшення довгострокових пасивів і зменшення короткострокових пасивів на 500,3 тис. грн.
Варіант 3:
- Продаж частини основних засобів призводить до зменшення в необоротних активів і збільшення оборотних активів на 5571,73 тис. грн.;
- Продаж частини виробничо-технічного обладнання призводить до зменшення розміру необоротних активів і збільшення І розділу пасиву;
- Зниження витрат на виробництво продукції не змінює величини оборотних активів, а призводить до перерозподілу коштів всередині розділу; економія від скорочення управлінського персоналу приводить до зменшення поточних зобов'язань (4-го розділу пасиву Балансу підприємства) і суми оборотних активів, внаслідок збільшення суми статті «незавершене виробництво »;
- Отримання закордонного гранту на створення нових технологій призводить до збільшення оборотних активів і власного капіталу підприємства на 500 тис. грн.;
- Спрямування прибутку на розвиток виробництва призводить до збільшення капіталу і резервів;
- Умовний дохід призводить до збільшення розміру власного капіталу і до зменшення суми поточних пасивів
У результаті запропонованих заходів з виведення підприємства з кризової ситуації баланс зазнав змін. Розглянемо порівняльний агрегований баланс (табл. 3.4.).
Таблиця 3.4 Порівняльний агрегований баланс підприємства
| Сума, тис. грн. | |||||||
| 2005 | Варіант 1 | Відхилення | Варіант 2 | відхилення | Варіант 3 | відхилення | |
Актив | |||||||
| Необоротні активи актив | 53916 | 29653,8 | -24262,2 | 29653,8 | -24262,2 | 29653,8 | -24262,2 |
| Оборотні активи | 12147,1 | 17718,83 | 5571,73 | 13260,07 | 1112,97 | 18116,23 | 5969,13 |
Пасив | |||||||
| Власний капітал (СК) | -22593 | 25134,7 | 47727,7 | 29591,46 | 52184,46 | 25634,7 | 48227,7 |
| Довгострокові зобов'язання (До д) | 1794 | 1794 | 0 | 6594,4 | 48004,4 | 1794 | 0 |
| Короткострокові зобов | 76844,1 | 56872,7 | -19971,4 | 36808,7 | -40035,4 | 48307,1 | -28537 |
- Збільшення розміру Власного капіталу становить 52184,46 тис. грн.;
- Скорочення Короткострокових пасивів - 40035,4 тис. грн.;
- Збільшення розміру Оборотних активів становить 1112,97 тис. грн.;
У результаті аналізу запропонованих заходів щодо формування фінансової стратегії плану санації було встановлено, що найбільш ефективним слід вважати заходи щодо виводу з кризової ситуації, запропоновані у другому варіанті. Продаж 40% основних засобів, що не беруть участь в процесі виробництва продукції і безоплатне списання 30% кредиторської заборгованості дозволили отримати задовільний розмір власного капіталу підприємства, зменшивши розмір непокритого збитку та зменшити розмір кредиторської заборгованості. Ці та інші заходи привели до істотного поліпшення фінансової стійкості підприємства, тоді як на кінець розглянутого у розділі 2 періоду воно перебувало у кризовій ситуації.
Додаток А
Баланс підприємства «КМЗ» на 31.12. 2003р.
© Усі права захищені
написати до нас
написати до нас