В. І. Рассадин
"Таємне сказання монголів", монгольська хроніка 1240 р., займає в ряду пам'яток середньовічної монгольської літератури особливе місце. Хоча з часу його відкриття минуло вже 150 років, воно постійно привертало і продовжує привертати найпильнішу увагу вчених усього світу і йому присвячено безліч досліджень, все ж не можна сказати, що цей пам'ятник вивчений до кінця і з усіх сторін. Гірше за все він досліджений у лінгвістичному аспекті, особливо щодо складу лексики та її походження.
"Таємне сказання ..." - Це значний за обсягом текст, особлива цінність якого для лінгвістів полягає в тому, що він висвітлює різноманітні аспекти життя монгольського суспільства епохи XIII ст. і відповідно включає в себе слова з численних семантичних груп, причому слова конкретно датуються, про які точно відомо, що вони вживалися монголами тієї епохи і були їм зрозумілі. Інакше кажучи, цей пам'ятник фіксує величезний пласт лексики монгольської мови 750-річної давності. Тому для порівняльно-історичної монголістікі "Таємне сказання ..." надає безцінний фактичний матеріал. Великий інтерес для вивчення історії монгольських мов в цьому зв'язку має виявлення іншомовних запозичень у складі лексики даного пам'ятника, бо в тимчасовому відношенні мова "Потаємного оповіді ..." коштує набагато ближче до мови древніх і середньовічних тюрків, ніж сучасні монгольські мови.
Навіть побіжного погляду компаративіста на язик "Потаємного оповіді ..." достатньо, щоб визначити, що в ньому міститься досить помітну кількість тюркських елементів. При цьому виключимо тюркські топоніми, етноніми та антропоніми, пов'язані із завоюванням монголами територій Середньої Азії, Поволжя і Північного Кавказу, населених тюрками. Само собою зрозуміло, що в параграфах пам'ятника, що описують ці події, ми зустрінемо тюркські назви річок (Іділ [1] - Волга, пор. Тюрк. Ітіль, Ідел - Волга; Ердіші - Іртиш), міст (Уругенчі - Ургенч, Отарар - Отрар , Букар - Бухара), назви тюркських народів і племен (карлу'ут - Карлуков, канлін - кангли, кібча'ут - кипчаки, баджігід - башкири, уйгуд - уйгури), імена людей (Джалал ед-Дін, Мелік), титули ( Солтан, бек, ідікут) і т.д.
Для монголістікі ж важливіше виявлення тюркізмів, які увійшли в тканину монгольської мови, вже в той час у ньому адаптувалися і поширених на правах власне монгольських елементів мови. Цікавим у цьому відношенні матеріалом можуть послужити, наприклад, особисті імена монголів тієї епохи. Так, у найближчому оточенні Чингіз-хана були монголи з іменами Отчігін-Нойа, Бельгутай, Мунлік, Алакуш-Дігіткурі, Кудусов-Калчан. Ці антропоніми або їх складові частини явно тюркського походження.
Ім'я Отчігін, наприклад, складається з тюркських слів від [2] 'вогонь; вогнище, багаття' і Тігин (Тегін) 'принц', закономірно дав на монгольської мовної грунті фонетичний рефлекс Чигин, тобто в оригіналі було від Тігин - 'молодший принц, спадкоємець батьківського вогнища'. Слово Тігин (Тегін) було звичайним компонентом імен давніх тюрків з правлячого Каганському будинку приклад, древнетюркської імена Алп-Тегін, Кюль-Тегін, Йарук-Тегін).
Монгольське ім'я Бельгутай містить тюркське слово бельг 'знак, ознака, прикмета' і є калькою з древнетюркської бельгюлюг 'примітний, помітний'.
Ім'я Мунлік теж безперечно тюркського походження. Про це свідчить суфікс-лик в його складі. Тільки поки не зовсім ясно, чи відбувається воно від древнетюркської мунг 'страждання, горе, тягота, нужда, турбота', якщо враховувати форму цього імені, зафіксовану в "Потаємне оповіді ..." і розшифровану в цьому виді С. А. Козіним, яку ми беремо за основу, або, як вважають Елденгтей і Ардаджаб [1985, с. 130], це ім'я має варіант Менглік і сходить до тюркського слова менг 'родимка, родима пляма', означаючи в такому випадку "має родима пляма '. У той же час можна припустити і монгольську адаптацію давньотюркських менгіліг 'радісний, веселий; відчуває радість' (від ін-тюрк. Менгу 'веселощі, радість; щастя') або менгілік 'радість; щастя'.
Ім'я Алакуш-Дігіткурі містить компонент Алакуш, який, поза всяким сумнівом, є тюркським словосполученням ала куш, що означає 'пегая птах'. Крім значення 'птах' слово куш має в древнетюркском мовою ще й семантику 'ловчий сокіл' і часто зустрічається у складі давньотюркських особистих імен типу Кара-Куш.
Перший елемент монгольського імені Кудусов-Калчан сходить, на нашу думку, до древнетюркском кудуз (Кутузов) 'буйний, скажений', яке зустрічається у складі давньотюркських особистих імен (пор., наприклад, древнє тюркське ім'я Кутуза Урунгу - буквально 'буйний Урунгу') .
Але найбільше тюркських елементів спостерігається в складі особистих імен у Найманов і кереітов, які, до речі, випробували і більший вплив давньотюркської культури, особливо через релігію, - деякі історики навіть вважають, що це тюркські племена. У "Потаємне оповіді ..." зафіксовані, наприклад, такі особисті імена Найманов і кереітов, як Алтун-Ашук (з ін-тюрк. Алтун Ашук "золота кісточка 'або Алтун Ашук' золотий шолом '), Кучулук-хан (з ін-тюрк. кюч-Люг 'сильний, могутній'), Йеді-Тублук (з ін-тюрк. йеді Туглук 'семізнаменний'), Інанча-Більгекан (з ін-тюрк. Инанчу Білзі кан, пор. древнетюркської особисті імена Білзі-Каган, Кюл Білзі хан , Инанчу Білзі, Инанчу цур; тут инанчу - від ін-тюрк. инанч 'віра, довіра; довірений' - вживається і як титул, сходить до ін-тюрк. инан-'вірити, довіряти'; Білзі - це ін -тюрк. Білзі 'мудрий' - від ін-тюрк. біл-'знати і вміти'), Сангум (з ін-тюрк. сангун - військовий титул), Елькутур (тут два давньотюркських слова: ель і Кутур, при цьому ель 'племінний союз, народ' часто зустрічається у складі давньотюркських особистих імен, пор., наприклад, Ель Бугу, Ель Темюр, Ель Цур, а Кутур є фонетичним варіантом ін-тюрк. Кутузов і теж означає 'буйний, скажений'), Гучугудун-Буйрук-кан, Буйрук-кан, Курчі-кус-Буйрук-кан (тут компонент Буйрук сходить до ін-тюрк. буйрук, буйурук 'наказовій', употребляющемуся також і як титул, назва посади; від ін-тюрк. буйур-'наказувати ") та ін
Таким чином, історичний та етимологічний аналіз монгольських особистих імен, зафіксованих в тексті "Потаємного оповіді ...", представляє великий науковий інтерес і міг би скласти тему самостійного монографічного дослідження.
Далі, для порівняльно-історичної монголістікі не менш цікавий і важливий факт наявності в мові пам'ятника слів общемонгольского характеру, що мають паралелі в тюркських мовах і є в той же час загальнотюркські. Слова цього типу зазвичай становлять об'єкт дослідження алтаістов. Таких слів у тексті "Потаємного оповіді ..." зустрічається безліч. У всякому разі, нами виявлено понад 600. Сюди можна віднести, наприклад, такі слова, як арча 'туя, кипарис' (пор. тюрк. Артуч, артиз 'ялівець'), арганджі, аргамджі 'конопляна мотузка, аркан "(порівн. тюрк. Аркан), інгірчак' однорядне сідло '(пор. тюрк. ингир, ингирчак' в'ючна сідло '), Оморі' верхня частина грудей '(пор. тюрк. омуз в тому ж значенні), катун' ханша '(пор. тюрк. катун в тому ж значенні), Кадара 'харіус' (пор. сибирське тюркське кадирги в тому ж значенні), карган, карагана 'густа трава "(порівн. тюрк. Карагай' степова акація, карагана '), кана-' кровоточити '(пор. тюрк. кана-у тому ж значенні від тюрк. кан 'кров'), боко 'силач' (пор. тюрк. бігу 'герой; силач'), сал 'пліт' (пор. тюрк. сал у тому ж значенні), таолай 'заєць' (ср . тюрк. табишкан в тому ж значенні), джоріку 'направлятися; вказувати, чекати, присуджувати' (пор. тюрк. йори-'йти, ходити, пересуватися') і т. п. При цьому дослідження алтаістов, проведені останнім часом, переконливо показали, що багато хто з подібних слів є запозиченнями з давніх тюркських мов, наприклад Кутуков 'щасливий дух "- від тюрк. кут 'щастя, і душа, життєва сила, дух', кудурга 'подхвостная шлея у сідла' - від тюрк. кудурук 'хвіст' і т. п.
Слід зазначити, що в ряді випадків такі общемонгольским тюркізми в "Потаємне оповіді ..." ще зберігають значення, більш близькі до вихідних, ніж відповідні слова в сучасних монгольських мовах. Ср, наприклад, общемонг. Зарима 'деякі' - в "Потаємне оповіді ..." джара 'половина' з тюрк. йарим 'половина' (від тюрк. ЄАР-'розділяти, розколювати'); общемонг. інаг, Янагі 'улюблений, кохання "- в" Потаємне оповіді ... " інак 'вірний', що пояснюється тюркськими Уна-, инан-'вірити, довіряти', инанч 'віра, довіра'.
Наявність подібних общемонгольским слів у мові "Потаємного оповіді ..." свідчить про те, що ці слова, в XIII в. вже ввійшли в плоть і кров монгольської мови, які стали широко вживаними і звичайними для загального розмовної мови монголів тієї епохи, адаптовані монгольським мовою за багато століть до "Потаємного оповіді ...", і ми сміливо можемо вважати їх наявність в цій мові вже в I тис. н. е.., в епоху, коли в степах Центральної Азії володарювали стародавні тюрки.
Порівняльно-історичний аналіз лексики "Потаємного оповіді ..." дозволив виявити в мові пам'ятника, крім того, безліч специфічних слів, тюркське походження яких не викликає сумніву. Найбільш переконливими прикладами можуть послужити наступні слова:
алашас 'коні' (§ 273: ... алашас сеусес-і ано даоуліджу ... "набравши ... коней і прислуги") - від тюрк. алаша 'мерин; шкапа; кінь'. Про тюркського походження монгольського алашас див. у Е. В. Севортян [1974, с. 137];
ал 'червоний, яскраво-червоний' (§ 238: ал деел ... "багряниця" від тюрк. ал 'червоний, світло-червоний ". У сучасних монгольських мовах це слово відоме лише в поєднаннях типу бур. (устар.) ал кулі' червоно-жовтий ', х.-монг., калм. ал улаан' яскраво-червоний '. Про побутування кореня ал в тюркських мовах і про його монгольських відповідностях див. у Е. В. Севортян [Там само, с. 125, 126 ];
алгінчі (н) 'передовий дозор, дозорець, соглядатай, провідник, головний пікет' (§ 37, 38, 123, 273, 281) - від тюрк. ал 'перед, передня частина; лоб'. Про зв'язок монгольського алгінчі з тюркським ал див. у Е. В. Севортян [Там само, с. 124];
алачук 'намет, намет, курінь' (§ 118: ... адуучін біда-о алачук-а гурту гай! "... для табунників наших курінь готовий!") - від тюркського. СР ін-тюрк. алачу 'намет'. В інших тюркських мовах представлені форми алажик, алачик, алачук 'курінь, намет; халупа, будиночок, хижа ". Про це тюркській слові див. у Е. В. Севортян [Там само, с. 130-132];
оорчак, оурчак 'розбійник, злодій "(§ 156, 200, 214) - від тюркського. СР ін-тюрк. огри 'злодій, грабіжник', огур-ла-'красти, грабувати'. В інших тюркських мовах - огри, огру, огур, увру, ууру, Урів 'злодій, розбійник ". Про тюркській слові див. у Е. В. Севортян [Там само, с. 412 - 414];
олук йасун 'мертві кістки' (§ 201) - від тюркського. СР ін-тюрк. öëÿê 'мертвий' від ін-тюрк. öë-'вмирати'. Про тюркській слові см.У Е. В. Севортян [Там само, с. 525 - 527];
Ороки шінкула 'білий з чорною спиною кінь' (§ 24, 206). Має компонент Ороки, який можна звести до ін-тюрк. орук 'дорога, шлях'. У сучасних тюркських мовах слово орук, Ороки 'дорога' має, як і лексема Йол, ще й значення 'смуга' (звичайно темна на світлому тлі). Таким чином, тюркизм добре пояснює значення виразу Ороки шінкула як 'білий кінь з чорною смугою на спині';
утураку 'йти попереду всіх' (§ 123) - від ін-тюрк. утуру, утру, ранку 'навпаки, назустріч'. СР ін-тюрк. утрин-, утрун-'противитися, протидіяти'. Про це тюркській слові див. у Е. В. Севортян [Там само, с. 610, 611];
учумак - назва типу стріли (§ 174, 208). Може бути, походить від тюрк. уч-'літати', летіти ". Про це тюркській слові див. у Е. В. Севортян [Там само, с. 612, 613];
карши 'палац' (§ 267: ноууку карши "похідний палац") - від ін-тюрк. карши 'палац';
коастан Окіта 'прекрасні дівчата' (§ 241) - від тюркського. СР Тув. Каас 'ошатний', хакаси. хоос 'малюнок, візерунок', чул.-тюрк. КООС, куас 'гарний', ТОФ. Каас 'малюнок, візерунок; прикраса', каастиг 'ошатний, красивий; заквітчаний';
кіш "житло, дім" (§ 169), кошілік 'намет, запасна юрта' (§ 245) - від тюркського. СР кирг. кіш 'запасна юрта; кочовий табір', туркменів. гош 'польовий стан', чагат. кіш 'кочовий табір', ін-тюрк. кіш "запасний". Із сучасних монгольських мов це слово представлене в калмицькому, де воно існує у формі хош, має значення 'тимчасова стоянка; польовий табір', а також 'другу юрта (при головній)'. Калмицьке хош з тюркськими лексемами порівнював Г . І. Рамстедт [Ramstedt, 1935, S. 189]. Про це слові в тюркських мовах див. у М. Рясянен [Räsänen, 1969, S. 283];
терме 'святковий намет' (§ 184) - від тюркського. СР довбешку. тірме, ніг. термі уьй, Тув. тербий oг 'повстяна юрта', кирг., каз. термі, узб. терма 'збірний в основі всіх цих слів лежить тюркське тер-' збирати '. Калмицький термін терм 'стінна решітка кибитки' сходить до тюрк. термі, освіченій від тюрк. тер-, про що див у Г. І. Рамстедта [Ramstedt, 1935, S. 393];
монг 'засмучення' (§ 90) - від ін-тюрк. мунг 'страждання, горе, тягота, нужда, турбота';
чака "дитя" (§ 68) - від тюркського. СР тур. чака, башка. сага, тат. чага, кирг. чака, каз. кроку 'дитина', х.-монг. цах 'немовля'.
Слід зазначити, що Елденгтей і Ардаджаб з розглянутих нами вище 15 слів тільки шість (алачук, кіш, олук, монг, терме, чака) вважають тюркськими за походженням. Решта дев'ять, на думку цих авторів, мають інше походження, з чим можна сперечатися. Але це окрема тема, для нас же тут важливо встановлення самого факту наявності в мові "Потаємного сказання монголів" специфічних слів тюркського походження. Яке їх кількість - це питання подальших пошуків. Було б дуже важливим продовжити виявлення тюркізмів у мові цього пам'ятника, як і взагалі всебічне дослідження його лексики.
Примітки
1. Тут і далі матеріал з мови "Потаємного оповіді ..." взято з роботи С. А. Козина "Таємне сказання. Монгольська хроніка 1240 р." [1941]. Для зручності матеріал наведено в кирилиці.
2. Матеріал з древнетюркском мови узятий з "древнетюркської словника" [1969]. Для зручності він приведений в кирилиці.
Список літератури
Давньотюркських словник. - Л., 1969.
Козин С. А. Таємне сказання: Монгольська хроніка 1240 р. М.; Л., 1941. - Т. 1.
Севортян Е. В. Етимологічний словник тюркських мов. Тюркські та межтюркскіе основи на голосні. - М., 1974.
Елденгтей, Ардаджаб, Монггул-ун нігуча тобчійан: Сейірегyлyл тайілбурі. - Кöкехота, 1985.
Ramstedt GJ Kalmückisches Worterbuch. - Helsinki, 1935.
Räsänen M. Versuch eines etymologischen Wörterbuchs der Türksprachen. - Helsinki, 1969.