Введення
Комунікації завжди були об'єктом як наукового, так і практичного інтересу, але в міру перетворення громадської думки в інструмент глобального впливу, роль масових комунікацій у суспільстві все більше актуалізується. На сьогоднішній день у світі видаються сотні тисяч найменувань нових книг, журналів і газет. Щодня на нас виливають потоки інформації десятки тисяч радіостанцій та сотні - телевізійних. Щохвилини нашу увагу виступає об'єктом наполегливого домагання і жорсткою конкуренцією в інформаційному полі.
До питання про використання моделі «переконуючої комунікації»
PR-комунікації, як відзначають дослідники в області Паблік Рілейшнз, також беруть участь в конкурентній боротьбі, яка ведеться в інформаційному середовищі. При цьому вони виконують чотири основні завдання:
1. Привертають увагу цільової аудиторії.
2. Стимулюють інтерес до змісту повідомлення.
3. Формують потреба і намір діяти у відповідності з отриманим повідомленням.
Серед безлічі підходів до аналізу комунікативних процесів ми пропонуємо виділити модель «переконуючої комунікації», яку можливо розглядати як специфічну модель комунікації, пристосовану для PR-діяльності. Адже комунікатор у галузі прикладної коммунікатівістікі не просто передає повідомлення, а намагається внести зміни до простір сприйняття і освоєння комунікації, щоб перевести свого адресата на новий або ж інший тип поведінки.
Сприйняття повідомлення аудиторією потрібним чином залежить від декількох факторів. Це характеристики самого комунікатора, ситуація, тема і час повідомлення, канал передачі комунікації, особливості цільової аудиторії, а також соціальний контекст комунікації. Важливо також знання цільової аудиторії і наявність адекватних інструментів для її аналізу. Мінімальний набір знань про аудиторію включає біографічну інформацію; процеси прийняття рішень; демографічні дані (вік, стать, національність, релігія, доходи, культурні переваги); уявлення аудиторії про сприятливому розвитку подій; оцінки можливих дій одержувача при різних сценаріях подій.
Не менш важливими з точки зору комунікатора, ніж знання про аудиторію, є можливості каналу комунікації. При цьому різні особливості аудиторії - національні чи регіональні - диктують орієнтацію на різні канали. Незнання їх може знизити ефективність всієї комунікації в цілому.
На думку PR-фахівців, існують чотири основні підходи до формування ефективних повідомлень в моделі PR-комунікацій:
1. Стратегія підтримки: використовує систему заохочень і покарань. Застосовується на розсуд комунікаторів - залежно від поведінки одержувача або ситуації, що складається.
2. Стратегія альтруїзму: заснована на зверненні до одержувача з закликом надати допомогу.
3. Стратегія аргументів: використовує прямі вимоги, в яких комунікатор викладає одержувачу мотиви свого повідомлення, пояснення з викладенням причин звернення до аудиторії, а також натяки, з яких аудиторія повинна зробити висновки, вигідні для джерела повідомлення.
4. Стратегія обману: ситуацію представляють у дещо спотвореному вигляді, викладають неправдиві причини або обіцяють заохочення (покарання), що не входять в сферу компетенції комунікатора.
Щодо цільової аудиторії, представляє інтерес типологія дифузії нововведення Е. Роджерса і Ф. Шумейкер. Критерій класифікації - відношення одержувачів інформації до нових ідей. Інноватори - для представників цього типу характерні мобільність, наявність широких зв'язків за межами своєї організації або традиційного кола спілкування. Інноватори з готовністю сприймають нові ідеї. Ранні приймаючі - респектабельна частина локальної групи, що включає в себе лідерів думки. Раннє меншість - коливні представники суспільства, що приймають нові ідеї як раз перед тим, як це зробить середньостатистичний житель. Пізніше меншість - скептики, які приймають рішення після того, як це зробить середньостатистичний громадянин. Пізні приймаючі - підозрілі до всього нового, традиціоналісти, як правило, останніми приймають рішення.
Подібна градація цільових аудиторій допомагає PR-фахівцям правильно вибрати канал комунікації, сформулювати повідомлення, а також відформатувати контекст відносин комунікатора та одержувачів повідомлення.
Знання комунікаційного процесу вимагає не тільки розуміння відносин між комунікаторами, але і врахування соціального контексту, в рамках якого здійснюються комунікації. Відправник у своїй моделі комунікації передає не стільки повідомлення, скільки деякий код до алгоритму дій цільової аудиторії. Найбільш вдалим стає той код, який в максимальній мірі близький до вже існуючих у свідомості одержувачів поведінковим алгоритмам з позитивним контекстом. PR-фахівці, при побудові комунікацій, враховують той факт, що всі комунікації, що виникають в процесі відносин, відображають чотири основних виміри людського стану: - емоційний підйом, спокій і формальне ставлення; - близькість і подобу; - безпосередність і симпатія; - домінування і підпорядкування.
Дослідження інституту консалтингу
В даний час видається доцільним привернути увагу до проблем розвитку інформаційно-комунікативного середовища соціального інституту консалтингу. Це пояснюється зростаючим попитом на інтегровані і комплексні професійні послуги, новими можливостями інноваційного консультування, розвитком інформаційних технологій та їх швидким проникненням в процеси ведення бізнесу. Завдяки науково-технічному прогресу і значним змінам у сфері бізнесу в усьому світі, соціальний інститут консалтингу передбачає включення в процеси глобалізації і характеризується як стійка інформаційно-комунікативне середовище сучасного суспільства.
Дослідження інституту консалтингу спирається на фундаментальні розробки, що становлять важливий контекст досліджуваної проблеми. Перш за все, мова йде про розробку концепцій соціальних технологій та соціальної інженерії, які представлені в роботах К. Поппера, І. Котлярова, В. Курбатова, котрі тлумачать консалтинг як соціальну комунікацію. Слід зазначити, що соціальна комунікація вивчається в рамках самих різних дослідницьких парадигм, таких як символічний інтеракціонізм Дж. Г. Міда і Г. Блумера, феноменологія Г. Гарфінкель і А. Шюца, постмодернізм Ж. Бодрійяра і Ж.-Ф. Ліотара і ін Теоретико-методологічна база дослідження соціального інституту консалтингу в комунікативному просторі формується сьогодні багато в чому завдяки концептуальним положенням і висновкам, вироблених в рамках методологічних підходів соціальної комунікації.
Грунтуючись на основних принципах і положеннях теорії комунікації, розглянемо процес розвитку консультант - клієнтських відносин на сучасному ринку консалтингових послуг. Перш за все, важливо виявити особливості планування рекламних комунікацій для просування консалтингових послуг на ринку. Як показало дослідження, відмітною особливістю позиціонування професійних консалтингових послуг є та обставина, що потреби клієнтів індивідуальні, а застосувати масову рекламу для широкого споживача досить складно.
Виявилося, що консалтингові компанії займають досить тверді позиції на рекламному ринку. Активність консалтингових фірм у просуванні своїх послуг у ряді випадків простежуються і у великих регіонах. Значна частка припадає на просування консалтингових послуг за допомогою розміщення інформації про компанію на офіційних сайтах. Крім того, консультанти мало використовують рекламу на радіо і телебаченні. Проте постачальникам професійних послуг вдалося завоювати ринок друкованих видань. Професійні видання для керівників, підприємців і практикуючих консультантів, що описують накопичений досвід та дослідження фірм з консультування, стали популярними і сильно вплинули на розвиток бізнесу.
Як показує практика, в останні роки ринок консалтингових послуг в Росії став активно розвиватися і вдосконалюватися. Виникли нові напрями консалтингу, які охоплюють діяльність як дрібних і середніх підприємств, так і великих компаній. Консультування застосовується фірмами для вирішення завдань, зумовлених особливостями ринкової проблематики, специфікою конкретних фірм, їх ресурсами і цілями. Внаслідок цього, досить важливим є динаміка розвитку маркетингових методів і способів управління діяльністю консалтингових фірм і різким зростанням їх представленості на сучасному ринку.
Сьогодні можна з упевненістю сказати, що становлення соціального інституту консалтингу як нового професійно орієнтованого інституту слід розглядати з позиції маркетингового підходу в консультуванні. Даний підхід передбачає вивчення особливостей створення нових правил комунікації в сучасному світі.
Роль довідково-правових систем в правової інформатизації суспільства
Поступальний розвиток суспільства як наслідок науково-технічного прогресу сьогодні все більш і більш робить його інформаційним. Процес інформатизації всіх сфер суспільного виробництва динамічно набирає обертів, що актуалізує зростання значущості інформації в нашому суспільстві, тому в даній роботі буде вивчена роль довідково-правових систем як одного з основних інноваційних каналів правової інформатизації суспільства.
Комп'ютерна довідково-правова система (УПС) - це систематизований, юридично оброблений та оперативно оновлюється масив правової та довідкової інформації у поєднанні з пошуковими та іншими сервісними програмними інструментами. Сьогодні на російському ринку інформаційних послуг працює близько двох десятків фірм-розробників юридичних комп'ютерних систем, при цьому понад 90% ринку зайняті двома продуктами - УПС ГАРАНТ (виробник НВП «Гарант - Сервіс») і СПС Консультант-Плюс (виробник - НВО «ВМІ» ).
В основу даної статті покладено матеріали соціологічного дослідження, проведеного автором у січні-лютому 2008р. в Нижньогородській області серед 300 експертів (клієнтів групи компаній Гарант-ІРБІС), а також 100 представників компаній різних форм власності та сфер діяльності, які не є клієнтами вказаної компанії і узятих в якості контрольної вибірки.
У результаті дослідження було виявлено серйозне відмінність між представниками двох досліджуваних груп в плані ставлення до правової інформації та до основних каналах правової інформатизації. Так, більшість експертів (64%) вважає за краще самостійний пошук документів і аналіз міститься в них для пошуку відповіді на своє питання в доступних джерелах, в той же час більше половини представників контрольної вибірки (55%) більшу перевагу віддає консультації з фахівцем у сфері права .
Також в ході дослідження респондентам було запропоновано оцінити по ряду критеріїв основні канали правової інформатизації: телебачення, газети і журнали, СПС, Internet, допомога фахівця в сфері права. Аналіз отриманих даних дав можливість говорити про те, що найбільш суттєвими і задовольняють потреби респондентів обох груп є УПС та допомога фахівця в сфері права. Причому, експерти за всіма показниками вище оцінюють УПС, а представники контрольної вибірки дають приблизно однакові оцінки обом каналам. Зокрема, на високу достовірність інформації, отриманої в УПС, вказує 64% експертів і 51% населення, а отриманої від фахівців - 23% експертів і 50% населення. На високу ступінь довіри до УПС вказує 63% експертів і 42% населення, а на довіру до роботи фахівця - 27% експертів і 45% населення.
Потреба у зверненні до довідково-правової інформації, як в службових цілях, так і в особистих, найчастіше виникає у експертів. Так, щодня до такої інформації у службових цілях звертається 49% експертів і 13% представників населення, а в особистих цілях лише 7% і 5% респондентів відповідно. Приблизно однакові групи експертів і представників населення звертаються до довідково-правової інформації раз в тиждень: у службових цілях - 39% експертів і 31% населення; в особистих цілях - 31% і 19% відповідно. З частотою раз на місяць до подібної інформації в службових цілях звертається лише 8% експертів і 30% населення, а в особистих цілях - 30% експертів і 41% населення. Примітним є факт того, що як серед експертів, так і серед пересічних громадян мізерно мала частка осіб, у яких потреба у зверненні до довідково-правової інформації практично не виникає (поводження з частотою: раз на рік): у службових цілях - 2% експертів і 11% населення; в особистих цілях - 10% і 11% відповідно. Таким чином, очевидно, що у експертів значно частіше виникає потреба в отриманні довідково-правової інформації в службових цілях, ніж у представників рядового населення. Разом з тим, потреба в розкритті такої інформації в особистих цілях досить висока у представників обох груп респондентів. Відповідно, звідси виникає логічне запитання: а як часто вони реалізують свої потреби в інформації? Як часто вони звертаються до довідково-правової інформації?
У ситуації з експертами ми бачимо дзеркальне відображення попередніх цифр з різницею в 1-2%: частота задоволення потреби збігається з частотою її появи. У той же час, у населення різниця в цифрах становить від 5 до 10%. Зокрема, раз на тиждень звертається до правової інформації в службових цілях 20% населення, в особистих цілях - 10%; раз на місяць звертається 21% і 30% респондентів відповідно. Такі цифри говорять про те, що при достатньо високій потреби в отриманні довідково-правової інформації як у професійному, так і в повсякденному житті, реальна можливість її отримання значно нижче.
Також примітно й те, що максимально допустимий час, яке готові витратити на пошук необхідної довідково-правової інформації експерти складає або кілька годин (для 34% респондентів), або годину (для 32% респондентів). Реальні ж тимчасові витрати у більшості експертів залишають або годину (у 38% респондентів), або кілька хвилин (у 34% респондентів). У той же час при можливих тимчасових витратах у населення в кілька годин (для 45% респондентів) або за годину (для 23% респондентів), реальні витрати складають: кілька годин - у найбільшої частини респондентів (53%), день і більше дня - у кожного четвертого респондента (25%). Ці дані дають можливість зробити висновок про те, що експерти мають серйозне тимчасову перевагу перед представниками населення, що є важливим фактом, оскільки сьогодні саме час стає найбільш цінним ресурсом.
Підводячи підсумок проведеному дослідженню можна зробити висновок, що представники контрольної вибірки, віддаючи перевагу роботі фахівців у сфері права, усвідомлюють серйозні переваги довідково-правових систем і, разом з тим, не змінюють каналу правової інформатизації, тим самим багато в чому ускладнюючи свою роботу.
Потреба в довідково-правової інформації виникає в них майже з такою ж частотою, з якою виникає і у експертів. Разом з тим, експерти задовольняють ці потреби значно частіше і, що важливо, швидше.
Висновок
Прикладні комунікативні PR-програми в процесі їх створення орієнтуються на формування контексту повідомлення, з якого випливає загальний зміст переданих відомостей. Адже відповідно до моделі комунікаційного процесу, комунікація між джерелами повідомлень (комунікаторами) та одержувачами повідомлень (цільовою аудиторією) здійснюється в контексті існуючих між ними відносин і в певному соціальному оточенні.
Враховуючи взаємозв'язок всіх аспектів взаємовпливу і взаємозалежності інформаційно-комунікативного середовища у професійній діяльності консультантів, вважаємо, що назріла необхідність в залученні уваги вчених та громадськості до проблем комунікаційних процесів в ракурсі становлення та розвитку соціального інституту консалтингу. Таким чином, в силу того, що правова інформація в сучасному суспільстві є таким атрибутом, від якого у вирішальній мірі залежить ефективність життєдіяльності сучасного суспільства, володіння інформаційними ресурсами і раціональне їх використання створюють умови для підвищення ефективності власної діяльності і діяльності свого підприємства.
Список літератури
1. Хейзінга Й. Homo ludens. Статті з історії культури / пер., Сост. і вступ. ст. Д.В. Сильвестрова; коммент. Д. Е. Харитоновича. - М.: «Прогрес - Традиція», 2007.
2. Бурдьє П. Про телебачення і журналістиці / пров. з французької Анісімової Т. В., Маркова Ю. В. - М.: Фонд наукових досліджень «Прагматика культури», Інститут експериментальної соціології, 2006.
3. Маклюен М. Розуміння медіа: Зовнішнє розширення людини / пер. з англ. В. Г. Ніколаєва. - М.: Жуковський: «КАНОН - прес-Ц», 2008.
4. Макаров М. Л. Основи теорії дискурсу. - М.: ІТДГК «Гнозис», 2007.
5. Дейк Ван Т. А. Мова. Пізнання. Комунікація. - М.: Прогрес, 2009.
6. Сивирин Б.С. Феномен соціальної перспективи (методологічні підстави соціального прогнозу і управління) .- К.: Наука, 2008.
7. Соловйов В.С. Теорія соціальних систем: монографія у 3 Т., Т. 1: Теорія організації соціальних систем .- Новосибірськ, 2008.
Комунікації завжди були об'єктом як наукового, так і практичного інтересу, але в міру перетворення громадської думки в інструмент глобального впливу, роль масових комунікацій у суспільстві все більше актуалізується. На сьогоднішній день у світі видаються сотні тисяч найменувань нових книг, журналів і газет. Щодня на нас виливають потоки інформації десятки тисяч радіостанцій та сотні - телевізійних. Щохвилини нашу увагу виступає об'єктом наполегливого домагання і жорсткою конкуренцією в інформаційному полі.
До питання про використання моделі «переконуючої комунікації»
PR-комунікації, як відзначають дослідники в області Паблік Рілейшнз, також беруть участь в конкурентній боротьбі, яка ведеться в інформаційному середовищі. При цьому вони виконують чотири основні завдання:
1. Привертають увагу цільової аудиторії.
2. Стимулюють інтерес до змісту повідомлення.
3. Формують потреба і намір діяти у відповідності з отриманим повідомленням.
Серед безлічі підходів до аналізу комунікативних процесів ми пропонуємо виділити модель «переконуючої комунікації», яку можливо розглядати як специфічну модель комунікації, пристосовану для PR-діяльності. Адже комунікатор у галузі прикладної коммунікатівістікі не просто передає повідомлення, а намагається внести зміни до простір сприйняття і освоєння комунікації, щоб перевести свого адресата на новий або ж інший тип поведінки.
Сприйняття повідомлення аудиторією потрібним чином залежить від декількох факторів. Це характеристики самого комунікатора, ситуація, тема і час повідомлення, канал передачі комунікації, особливості цільової аудиторії, а також соціальний контекст комунікації. Важливо також знання цільової аудиторії і наявність адекватних інструментів для її аналізу. Мінімальний набір знань про аудиторію включає біографічну інформацію; процеси прийняття рішень; демографічні дані (вік, стать, національність, релігія, доходи, культурні переваги); уявлення аудиторії про сприятливому розвитку подій; оцінки можливих дій одержувача при різних сценаріях подій.
Не менш важливими з точки зору комунікатора, ніж знання про аудиторію, є можливості каналу комунікації. При цьому різні особливості аудиторії - національні чи регіональні - диктують орієнтацію на різні канали. Незнання їх може знизити ефективність всієї комунікації в цілому.
На думку PR-фахівців, існують чотири основні підходи до формування ефективних повідомлень в моделі PR-комунікацій:
1. Стратегія підтримки: використовує систему заохочень і покарань. Застосовується на розсуд комунікаторів - залежно від поведінки одержувача або ситуації, що складається.
2. Стратегія альтруїзму: заснована на зверненні до одержувача з закликом надати допомогу.
3. Стратегія аргументів: використовує прямі вимоги, в яких комунікатор викладає одержувачу мотиви свого повідомлення, пояснення з викладенням причин звернення до аудиторії, а також натяки, з яких аудиторія повинна зробити висновки, вигідні для джерела повідомлення.
4. Стратегія обману: ситуацію представляють у дещо спотвореному вигляді, викладають неправдиві причини або обіцяють заохочення (покарання), що не входять в сферу компетенції комунікатора.
Щодо цільової аудиторії, представляє інтерес типологія дифузії нововведення Е. Роджерса і Ф. Шумейкер. Критерій класифікації - відношення одержувачів інформації до нових ідей. Інноватори - для представників цього типу характерні мобільність, наявність широких зв'язків за межами своєї організації або традиційного кола спілкування. Інноватори з готовністю сприймають нові ідеї. Ранні приймаючі - респектабельна частина локальної групи, що включає в себе лідерів думки. Раннє меншість - коливні представники суспільства, що приймають нові ідеї як раз перед тим, як це зробить середньостатистичний житель. Пізніше меншість - скептики, які приймають рішення після того, як це зробить середньостатистичний громадянин. Пізні приймаючі - підозрілі до всього нового, традиціоналісти, як правило, останніми приймають рішення.
Подібна градація цільових аудиторій допомагає PR-фахівцям правильно вибрати канал комунікації, сформулювати повідомлення, а також відформатувати контекст відносин комунікатора та одержувачів повідомлення.
Знання комунікаційного процесу вимагає не тільки розуміння відносин між комунікаторами, але і врахування соціального контексту, в рамках якого здійснюються комунікації. Відправник у своїй моделі комунікації передає не стільки повідомлення, скільки деякий код до алгоритму дій цільової аудиторії. Найбільш вдалим стає той код, який в максимальній мірі близький до вже існуючих у свідомості одержувачів поведінковим алгоритмам з позитивним контекстом. PR-фахівці, при побудові комунікацій, враховують той факт, що всі комунікації, що виникають в процесі відносин, відображають чотири основних виміри людського стану: - емоційний підйом, спокій і формальне ставлення; - близькість і подобу; - безпосередність і симпатія; - домінування і підпорядкування.
Дослідження інституту консалтингу
В даний час видається доцільним привернути увагу до проблем розвитку інформаційно-комунікативного середовища соціального інституту консалтингу. Це пояснюється зростаючим попитом на інтегровані і комплексні професійні послуги, новими можливостями інноваційного консультування, розвитком інформаційних технологій та їх швидким проникненням в процеси ведення бізнесу. Завдяки науково-технічному прогресу і значним змінам у сфері бізнесу в усьому світі, соціальний інститут консалтингу передбачає включення в процеси глобалізації і характеризується як стійка інформаційно-комунікативне середовище сучасного суспільства.
Дослідження інституту консалтингу спирається на фундаментальні розробки, що становлять важливий контекст досліджуваної проблеми. Перш за все, мова йде про розробку концепцій соціальних технологій та соціальної інженерії, які представлені в роботах К. Поппера, І. Котлярова, В. Курбатова, котрі тлумачать консалтинг як соціальну комунікацію. Слід зазначити, що соціальна комунікація вивчається в рамках самих різних дослідницьких парадигм, таких як символічний інтеракціонізм Дж. Г. Міда і Г. Блумера, феноменологія Г. Гарфінкель і А. Шюца, постмодернізм Ж. Бодрійяра і Ж.-Ф. Ліотара і ін Теоретико-методологічна база дослідження соціального інституту консалтингу в комунікативному просторі формується сьогодні багато в чому завдяки концептуальним положенням і висновкам, вироблених в рамках методологічних підходів соціальної комунікації.
Грунтуючись на основних принципах і положеннях теорії комунікації, розглянемо процес розвитку консультант - клієнтських відносин на сучасному ринку консалтингових послуг. Перш за все, важливо виявити особливості планування рекламних комунікацій для просування консалтингових послуг на ринку. Як показало дослідження, відмітною особливістю позиціонування професійних консалтингових послуг є та обставина, що потреби клієнтів індивідуальні, а застосувати масову рекламу для широкого споживача досить складно.
Виявилося, що консалтингові компанії займають досить тверді позиції на рекламному ринку. Активність консалтингових фірм у просуванні своїх послуг у ряді випадків простежуються і у великих регіонах. Значна частка припадає на просування консалтингових послуг за допомогою розміщення інформації про компанію на офіційних сайтах. Крім того, консультанти мало використовують рекламу на радіо і телебаченні. Проте постачальникам професійних послуг вдалося завоювати ринок друкованих видань. Професійні видання для керівників, підприємців і практикуючих консультантів, що описують накопичений досвід та дослідження фірм з консультування, стали популярними і сильно вплинули на розвиток бізнесу.
Як показує практика, в останні роки ринок консалтингових послуг в Росії став активно розвиватися і вдосконалюватися. Виникли нові напрями консалтингу, які охоплюють діяльність як дрібних і середніх підприємств, так і великих компаній. Консультування застосовується фірмами для вирішення завдань, зумовлених особливостями ринкової проблематики, специфікою конкретних фірм, їх ресурсами і цілями. Внаслідок цього, досить важливим є динаміка розвитку маркетингових методів і способів управління діяльністю консалтингових фірм і різким зростанням їх представленості на сучасному ринку.
Сьогодні можна з упевненістю сказати, що становлення соціального інституту консалтингу як нового професійно орієнтованого інституту слід розглядати з позиції маркетингового підходу в консультуванні. Даний підхід передбачає вивчення особливостей створення нових правил комунікації в сучасному світі.
Роль довідково-правових систем в правової інформатизації суспільства
Поступальний розвиток суспільства як наслідок науково-технічного прогресу сьогодні все більш і більш робить його інформаційним. Процес інформатизації всіх сфер суспільного виробництва динамічно набирає обертів, що актуалізує зростання значущості інформації в нашому суспільстві, тому в даній роботі буде вивчена роль довідково-правових систем як одного з основних інноваційних каналів правової інформатизації суспільства.
Комп'ютерна довідково-правова система (УПС) - це систематизований, юридично оброблений та оперативно оновлюється масив правової та довідкової інформації у поєднанні з пошуковими та іншими сервісними програмними інструментами. Сьогодні на російському ринку інформаційних послуг працює близько двох десятків фірм-розробників юридичних комп'ютерних систем, при цьому понад 90% ринку зайняті двома продуктами - УПС ГАРАНТ (виробник НВП «Гарант - Сервіс») і СПС Консультант-Плюс (виробник - НВО «ВМІ» ).
В основу даної статті покладено матеріали соціологічного дослідження, проведеного автором у січні-лютому 2008р. в Нижньогородській області серед 300 експертів (клієнтів групи компаній Гарант-ІРБІС), а також 100 представників компаній різних форм власності та сфер діяльності, які не є клієнтами вказаної компанії і узятих в якості контрольної вибірки.
У результаті дослідження було виявлено серйозне відмінність між представниками двох досліджуваних груп в плані ставлення до правової інформації та до основних каналах правової інформатизації. Так, більшість експертів (64%) вважає за краще самостійний пошук документів і аналіз міститься в них для пошуку відповіді на своє питання в доступних джерелах, в той же час більше половини представників контрольної вибірки (55%) більшу перевагу віддає консультації з фахівцем у сфері права .
Також в ході дослідження респондентам було запропоновано оцінити по ряду критеріїв основні канали правової інформатизації: телебачення, газети і журнали, СПС, Internet, допомога фахівця в сфері права. Аналіз отриманих даних дав можливість говорити про те, що найбільш суттєвими і задовольняють потреби респондентів обох груп є УПС та допомога фахівця в сфері права. Причому, експерти за всіма показниками вище оцінюють УПС, а представники контрольної вибірки дають приблизно однакові оцінки обом каналам. Зокрема, на високу достовірність інформації, отриманої в УПС, вказує 64% експертів і 51% населення, а отриманої від фахівців - 23% експертів і 50% населення. На високу ступінь довіри до УПС вказує 63% експертів і 42% населення, а на довіру до роботи фахівця - 27% експертів і 45% населення.
Потреба у зверненні до довідково-правової інформації, як в службових цілях, так і в особистих, найчастіше виникає у експертів. Так, щодня до такої інформації у службових цілях звертається 49% експертів і 13% представників населення, а в особистих цілях лише 7% і 5% респондентів відповідно. Приблизно однакові групи експертів і представників населення звертаються до довідково-правової інформації раз в тиждень: у службових цілях - 39% експертів і 31% населення; в особистих цілях - 31% і 19% відповідно. З частотою раз на місяць до подібної інформації в службових цілях звертається лише 8% експертів і 30% населення, а в особистих цілях - 30% експертів і 41% населення. Примітним є факт того, що як серед експертів, так і серед пересічних громадян мізерно мала частка осіб, у яких потреба у зверненні до довідково-правової інформації практично не виникає (поводження з частотою: раз на рік): у службових цілях - 2% експертів і 11% населення; в особистих цілях - 10% і 11% відповідно. Таким чином, очевидно, що у експертів значно частіше виникає потреба в отриманні довідково-правової інформації в службових цілях, ніж у представників рядового населення. Разом з тим, потреба в розкритті такої інформації в особистих цілях досить висока у представників обох груп респондентів. Відповідно, звідси виникає логічне запитання: а як часто вони реалізують свої потреби в інформації? Як часто вони звертаються до довідково-правової інформації?
У ситуації з експертами ми бачимо дзеркальне відображення попередніх цифр з різницею в 1-2%: частота задоволення потреби збігається з частотою її появи. У той же час, у населення різниця в цифрах становить від 5 до 10%. Зокрема, раз на тиждень звертається до правової інформації в службових цілях 20% населення, в особистих цілях - 10%; раз на місяць звертається 21% і 30% респондентів відповідно. Такі цифри говорять про те, що при достатньо високій потреби в отриманні довідково-правової інформації як у професійному, так і в повсякденному житті, реальна можливість її отримання значно нижче.
Також примітно й те, що максимально допустимий час, яке готові витратити на пошук необхідної довідково-правової інформації експерти складає або кілька годин (для 34% респондентів), або годину (для 32% респондентів). Реальні ж тимчасові витрати у більшості експертів залишають або годину (у 38% респондентів), або кілька хвилин (у 34% респондентів). У той же час при можливих тимчасових витратах у населення в кілька годин (для 45% респондентів) або за годину (для 23% респондентів), реальні витрати складають: кілька годин - у найбільшої частини респондентів (53%), день і більше дня - у кожного четвертого респондента (25%). Ці дані дають можливість зробити висновок про те, що експерти мають серйозне тимчасову перевагу перед представниками населення, що є важливим фактом, оскільки сьогодні саме час стає найбільш цінним ресурсом.
Підводячи підсумок проведеному дослідженню можна зробити висновок, що представники контрольної вибірки, віддаючи перевагу роботі фахівців у сфері права, усвідомлюють серйозні переваги довідково-правових систем і, разом з тим, не змінюють каналу правової інформатизації, тим самим багато в чому ускладнюючи свою роботу.
Потреба в довідково-правової інформації виникає в них майже з такою ж частотою, з якою виникає і у експертів. Разом з тим, експерти задовольняють ці потреби значно частіше і, що важливо, швидше.
Висновок
Прикладні комунікативні PR-програми в процесі їх створення орієнтуються на формування контексту повідомлення, з якого випливає загальний зміст переданих відомостей. Адже відповідно до моделі комунікаційного процесу, комунікація між джерелами повідомлень (комунікаторами) та одержувачами повідомлень (цільовою аудиторією) здійснюється в контексті існуючих між ними відносин і в певному соціальному оточенні.
Враховуючи взаємозв'язок всіх аспектів взаємовпливу і взаємозалежності інформаційно-комунікативного середовища у професійній діяльності консультантів, вважаємо, що назріла необхідність в залученні уваги вчених та громадськості до проблем комунікаційних процесів в ракурсі становлення та розвитку соціального інституту консалтингу. Таким чином, в силу того, що правова інформація в сучасному суспільстві є таким атрибутом, від якого у вирішальній мірі залежить ефективність життєдіяльності сучасного суспільства, володіння інформаційними ресурсами і раціональне їх використання створюють умови для підвищення ефективності власної діяльності і діяльності свого підприємства.
Список літератури
1. Хейзінга Й. Homo ludens. Статті з історії культури / пер., Сост. і вступ. ст. Д.В. Сильвестрова; коммент. Д. Е. Харитоновича. - М.: «Прогрес - Традиція», 2007.
2. Бурдьє П. Про телебачення і журналістиці / пров. з французької Анісімової Т. В., Маркова Ю. В. - М.: Фонд наукових досліджень «Прагматика культури», Інститут експериментальної соціології, 2006.
3. Маклюен М. Розуміння медіа: Зовнішнє розширення людини / пер. з англ. В. Г. Ніколаєва. - М.: Жуковський: «КАНОН - прес-Ц», 2008.
4. Макаров М. Л. Основи теорії дискурсу. - М.: ІТДГК «Гнозис», 2007.
5. Дейк Ван Т. А. Мова. Пізнання. Комунікація. - М.: Прогрес, 2009.
6. Сивирин Б.С. Феномен соціальної перспективи (методологічні підстави соціального прогнозу і управління) .- К.: Наука, 2008.
7. Соловйов В.С. Теорія соціальних систем: монографія у 3 Т., Т. 1: Теорія організації соціальних систем .- Новосибірськ, 2008.