Оцінка матеріальних запасів за собівартістю. Метод суцільної ідентифікації. Метод середньої вартості. Метод LIFO і FIFO. Вплив оцінки матеріальних запасів на фінансову звітність.
Для організації обліку товарно-матеріальних запасів використовуються два принципово різних підходи:
1. Система безперервного обліку (Perpetual Inventory System)
2. Система періодичного обліку (Periodic Inventory System)
При використанні системи періодичного обліку не ведеться безперервний аналітичний облік руху кожної одиниці запасів. Для обліку закуплених запасів ведуться рахунки Закупівлі, Повернення і Уцінка придбаних товарів, Знижки із Закупівель за Дострокову Оплату і Транспортні Витрати (по доставці). Періодично і в кінці звітного періоду проводиться інвентаризація (Taking physical inventory), тобто фізичний підрахунок запасів у натурі. Собівартість реалізованої продукції при цьому підході визначається розрахунковим шляхом на основі даних про початкові запаси, чистих закупівель і кінцевих запасів, визначених за результатами інвентаризації.
Система періодичного обліку запасів використовується швидше там, де товари мають відносно невелику вартість за одиницю і їх велику кількість, тобто там, де дорого і трудомістко налагоджувати поштучний облік. Очевидна важливість належної організації при такому підході системи матеріальної відповідальності, чіткої процедури проведення інвентаризації та визначення достовірної оцінки запасів на звітну дату.
У системі безперервного обліку, навпаки, ведеться безперервний аналітичний облік руху кожної одиниці запасів. Чотири рахунки, перераховані вище, при цьому підході не використовуються. Рух товарів враховується відразу на рахунку Товари (за дебетом прихід кожної одиниці, за кредитом витрата), і, отже, собівартість реалізованої продукції завжди відразу відома. Ця система використовується там, де товарів швидше відносно небагато за кількістю і вартість їх відносно велика, наприклад, у торгівлі ювелірними виробами, вантажівками, літаками.
Всі активи можна розділити на:
• фінансові (Financial) - грошові кошти та грошові еквіваленти, короткострокові фінансові вкладення, дебіторська заборгованість, векселі отримані;
• «невитрачені витрати» (Unexpired costs) - товарно-матеріальні запаси, витрати майбутніх періодів, основні засоби, нематеріальні активи).
При відображенні другої групи активів в бухгалтерському обліку є основна проблема. Для правильного визначення фінансового результату і дотримання правила відповідності, необхідно вирішити два питання:
1) Яка частина активу була витрачена протягом поточного періоду і, отже, повинна бути списана на витрати цього періоду?
2) Яка частина активу залишилася невитраченої і, отже, повинна відображатися в бухгалтерському балансі в розділі «Активи»?
Помилки у визначенні величини товарно-матеріальних запасів при використанні періодичної системи обліку впливають на фінансові показники компанії:
а) Якщо рівень запасів на кінець року занижений, то і чистий прибуток також за рік виявиться заниженою.
б) Якщо рівень запасів на кінець року завищений, то і показник чистого прибутку за рік буде завищений.
в) Якщо рівень запасів на початок року занижений, то чистий прибуток за рік виявиться завищеною.
г) Якщо рівень запасів на початок року завищений, то чистий прибуток за рік буде занижена.
Якщо однакові товари закуповуються протягом року за різними цінами, економічно недоцільно враховувати реальний потік фізичних товарів і, отже, їх вартостей, На практиці, фізичний рух товарних запасів не збігається з рухом їх вартостей. Роблячи різні припущення про рух товарно-матеріальних запасів, бухгалтера використовують різні методи оцінки вартості запасів. Загальноприйнятими є наступні методи:
а) метод суцільної ідентифікації (Specific Identification Method);
б) метод середньої вартості (Average Cost Method) і його варіанти - середньозваженої вартості і метод ковзної середньої вартості (Weight-Average Cost Method, Moving Average Cost Method);
в) метод ФІФО (FIFO, First-In First-Out);
г) метод ЛІФО (LIFO, Last-In First-Out).
За методом суцільної ідентифікації вартість товарів, отриманих на основі різних контрактів, реєструється окремо. Рух вартостей у цьому випадку відображає фізичний потік товарів. Однак, слід зазначити, що даний метод у більшості випадків неекономічний. Він швидше застосовується там, де вартість одиниці товару досить значна, а кількість товарів невелике, наприклад, при продажі автомобілів, меблевих гарнітурів, ювелірних виробів і т. п.
Відповідно до методу середньої вартості, спочатку обчислюється середня вартість одиниці товару, наявного для продажу протягом звітного періоду, тобто загальна вартість даного товару, наявного для продажу, ділиться на кількість одиниць цього товару. Потім середня ціна на одиницю товару множиться на число одиниць товару, що є в наявності на кінець періоду згідно проведеної інвентаризації, і виходить вартість товарних запасів на кінець періоду.
За методом ФІФО вартість проданих товарів визначається собівартістю перших за часом закупівель товару. Тому, вартість товарних запасів на кінець періоду визначається за цінами останніх надходжень. У періоди зростання цін метод ФІФО дає найвищі показники чистого прибутку з усіх чотирьох згаданих методів.
За методом ЛІФО остання надійшла партія товару вважається першою проданою. Тому, рівень запасів на кінець періоду обчислюється на основі цін надходжень початку цього періоду. У періоди зростання цін метод ЛІФО дає найнижчий показник чистого прибутку з усіх згаданих чотирьох методів. Тому, цікаво відзначити, цей метод заборонений в деяких країнах з метою оподаткування. У міжнародних стандартах фінансової звітності метод ЛІФО дозволяється як альтернативний метод.
Метод суцільної ідентифікації (использ п / п, торгующ дорогстоящ товарами) 220 од - це 50ед по 1 $, 100ед по 1,20 $, 70ед по 1,40 $, следовательноно 50 * 1 +100 * 1,20 +70 * 1 , 40 = 268 $ с / с реализ продукції = 625 $ -268 $ = 357 $
Метод середньозваженої стоїмо-ти (кожна од запасів даного періоду має одинак средневз ст-ть за період) Средневз ст-ть = 625 $ / 500 = 1,25 $ Зап на кін = 220 * 1,25 $ = 275 $ с / р реализ прод = 625 $ - 275 $ = 350 $
Метод ФІФО
а) с / із продажів по с / з перших придбань
б) з / з кінцевих запасів за ст-ти послід закупівель (220ед: 150ед * 1,40 $ +70 од * 1,30 $ = 301 $, з / с реализ прод = 625 -301 = 324 $)
Метод ЛІФО
а) с / с продажів за ст-ти останніх закупівель
б) с / с запасів за цінами перших покупок (220 ед: 50ед * 1 $ + 50ед * 1,10 $ + 120ед * 1,20 $ = 249 $, з / с реалії прод = 625 - 249 = 376 $)
В умовах інфляції ЛІФО - найбільш вигідний, з т зр н / о: ЛІФО - с / с зростає, прибуток падає, ФІФО - с / с падає, прибуток зростає.
Список літератури
Для підготовки даної роботи були використані матеріали з сайту http://sergeev-sergey.narod.ru/start/glava.html