Курсова робота
з дисципліни «Менеджмент»
по темі:
«Прийоми інноваційного менеджменту»
Зміст
Введення
1. Сучасні прийоми інноваційного менеджменту
2. Маркетинговий прийом управління як типовий прийом інноваційного менеджменту
Висновок
Список використаних джерел
Введення
Інноваційний менеджмент - це система керування інноваціями, інноваційним процесом і відносинами, що виникають в процесі руху інновацій.
Інноваційний менеджмент грунтується на наступних ключових моментах:
· Пошук ідеї, яка є фундаментом для даної інновації.
· Організація інноваційного процесу для даної інновації.
· Процес просування і реалізації інновації на ринку.
Інноваційний менеджмент включає в себе стратегію і тактику управління.
Стратегія визначає загальний напрямок і спосіб використання засобів для досягнення поставленої мети.
Тактика - це конкретні методи і прийоми для досягнення поставленої мети в конкретних умовах. Завданням тактики інноваційного менеджменту є мистецтво вибору оптимального рішення і прийомів досягнення цього рішення найбільш прийнятних у даній господарській ситуації.
Без тактики інноваційного менеджменту неможлива реалізація його стратегічних принципів. Тому тема прийомів інноваційного менеджменту і є актуальною.
1. Сучасні прийоми інноваційного менеджменту
Прийоми інноваційного менеджменту можна розділити на наступні групи.
1. Прийоми, що впливають тільки на виробництво інновації.
2. Прийоми, що впливають як на виробництво, так і на реалізацію, просування і розповсюдження інновації.
3. Прийоми, що впливають тільки на реалізацію, просування і розповсюдження інновації.
Розглянемо, які ж прийоми інноваційного менеджменту існують [1]:
Розглянемо деякі з прийомів інноваційного менеджменту.
1. Інноваційний маркетинг.
Комплекс інноваційного маркетингу включає розробку інноваційної стратегії, аналіз ринку й оперативний маркетинг. Детально він буде розглянутий у наступному розділі.
2. Бенчмаркінг
Бенчмаркінг являє собою вивчення діяльності господарюючих суб'єктів, перш за все своїх конкурентів, з метою використання їх позитивного досвіду у своїй роботі. Він включає в себе комплекс засобів, що дозволяють систематично знаходити, оцінювати всі позитивні гідності чужого досвіду і організовувати їх використання у своїй роботі.
Поняття бенчмаркінг походить від англійського слова benchmark - репер, точка відліку, база порівняння. Зустрічається написання слова через тире - бенч-маркінг - допустимо, але не цілком коректно.
У цілому бенчмаркінг спрямований на вивчення бізнесу. Стосовно ж до інновацій бенчмаркінг означає вивчення бізнесу інших підприємців з метою виявлення основних характеристик для розробки своєї інноваційної політики і конкретних видів інновацій.
3. Інжиніринг.
Виживання організацій в сучасних умовах можливо лише при їх адаптації та постійному пристосуванні до змінюється оточенню. Саме ці стратегічні завдання і вирішуються при проектуванні та розвитку чого-небудь нового в організації. Рішення подібного роду завдань в зарубіжній літературі отримало назву інжинірингу. Сам по собі інжиніринг (англ. engineering - винахідливість, знання) означає інженерно-консультаційні послуги по створенню нових об'єктів або великих проектів. Інжинірингова діяльність здійснюється як самими компаніями, так і численними інжиніринговими консультаційними фірмами.
Інжиніринг інновацій - це комплекс робіт зі створення інноваційного проекту, що включає в себе створення, реалізацію, просування і поширення певної інновації.
Інжиніринг інновацій має свої специфічні особливості, які полягають у наступному:
· Інжиніринг інновацій втілюється не у речовій формі продукту, а в його корисному ефекті, який може мати матеріального носія (документація, креслення, плани, графіки і т.п.), а може не мати (навчання персоналу, консультації тощо );
· Інжиніринг інновацій є об'єктом купівлі-продажу, тому він повинен мати не тільки матеріалізовану форму у вигляді майна або майнових прав, а й комерційну характеристику;
· Інжиніринг інновацій на відміну, наприклад, від франчайзингу та ноу-хау має справу з відтворюваними послугами, тобто послугами, вартість яких визначається витратами часу на їх виробництво і тому що мають безліч продавців. Франчайзинг ж і ноу-хау пов'язані з реалізацією нових, в даний момент невідтворюваних знань, які мають обмежену кількість продавців. На практиці надання інжинірингових послуг часто поєднується з продажем ноу-хау. І іноді це веде до змішання понять «інжинірингові послуги" і "обмін технологіями».
Інжиніринг включає в себе два принципово різних підходи:
· Вдосконалення (покращення показників на 10-50%);
· Реінжиніринг (зростання показників на 100% і вище).
Для проведення інжинірингу інновацій необхідно вжити таких заходів [2]:
· Провести попередні дослідження ринку і виберіть перспективний сегмент ринку для нововведень.
· Встановити мети фінансових змін на ринку і визначити завдання, що постають перед інноваціями.
· Провести техніко-економічне обгрунтування інноваційного проекту.
· Розробити рекомендації щодо створення нового продукту або операції.
· Визначити обсяг витрат усіх видів ресурсів і чисельності працівників, необхідних для створення проекту, а також визначити терміни виконання робіт за проектом та його економічну ефективність в цілому.
· Оформити інноваційний проект у вигляді документа.
· Проконсультувати виконавців за всіма позиціями даного проекту.
У цілому інжиніринг інновацій ставить своїм завданням отримання найкращого економічного ефекту від вкладення інвестицій у новий продукт та визначення перспективних напрямків інноваційної діяльності.
4. Реінжиніринг.
Реінжиніринг являє собою різновид методу інжинірингу.
Американський вчений М. Хамлер, вводячи в науковий обіг термін «реінжиніринг», дав йому таке визначення:
«Реінжиніринг - це фундаментальне переосмислення і радикальне перепроектування ділових процесів для досягнення різких, стрибкоподібних поліпшень сучасних показників діяльності компаній, таких як вартість, якість, сервіс і темпи».
Реінжиніринг як прийому інноваційного менеджменту зачіпає інноваційний процес, спрямований як на виробництво нових продуктів і операцій, так і на їх реалізацію, просування і розповсюдження.
В управлінні інновацією реінжиніринг пов'язаний з певною метою, що стоїть перед інновацією: з поточною потребою або зі стратегічною потребою в нововведеннях. Виходячи з цього розрізняють:
· Кризовий реінжиніринг;
· Реінжиніринг розвитку.
Кризовий реінжиніринг викликається різким падінням обсягу продажів інновації у зв'язку зі зниженням попиту на нього або у зв'язку з погіршенням іміджу його продавця. Такий стан є свідченням тенденції до зниження конкурентоспроможності товару на ринку, а можливо, й до банкрутства продавця. Тому виникає потреба в негайному проведенні заходів з ліквідації намітилося кризи. Основними причинами такої кризи можна вважати:
· Незадоволеність покупців прибутковістю і іншими привабливими якостями даної інновації;
· Зміна політики покупців. Зокрема, поворот покупців від сьогочасної фінансової вигоди до одержання доходів у перспективі від інвестицій капіталу в інновації;
· Невідповідність організації та управління господарським процесом вимогам часу і ринкової ситуації (більшою мірою через особистих недоліків керівника);
· Неефективність бізнес-процесу інновацій.
Бізнес-процес інновацій являє собою дії управлінського персоналу в господарському процесі і виражається безліччю видів організаційно-управлінської діяльності всередині підприємства, кожен з яких має свій вхід і вихід. Інакше кажучи, бізнес-процес інновацій є упорядкована сукупність робіт у часі та просторі з зазначенням їх початку і кінця:
На малюнку видно, що бізнес-процес інновації у спрощеному вигляді включає в себе три приватних бізнес-процесу:
1) Бізнес-процес заявки на інновацію.
Починається з чіткого формулювання ідеї створення даної інновації і закінчується переліком конкретних вимог, яким повинен відповідати новий продукт або нова операція
2) Бізнес-процес виробництва інновації.
Починається з отримання замовлення із зазначенням конкретних характеристик продукту або операції і закінчується появою самого продукту або операції в матеріалізованій формі у вигляді речі, готової до продажу.
3) Бізнес-процес реалізації інновації.
Починається з виставлення її на продаж і закінчується самої продажем, а в окремих випадках і післяпродажним сервісним обслуговуванням.
Реінжиніринг розвитку викликається зниженням обсягу продажу продукту (операції) у зв'язку з тим, що діюча структура організації та управління господарським процесом продавця за своїм рівнем розвитку вже досягла того певної межі, вище якого продаж інновації неможлива:
Реінжиніринг розвитку розрахований на впровадження інновації для перспективної розбудови бізнес-процесу і передбачає перехід від бізнес-процесу до бізнес-процес-реінжинірингу.
Бізнес-процес-реінжиніринг представляє собою оптимізацію і керування господарським процесом і може бути проведений наступними методами:
1) Орієнтація на весь процес.
Тут дієвий результат при перебудові бізнес-процесу досягається шляхом реорганізації всього процесу в цілому, а не при вирішенні окремих завдань і аспектів цього процесу.
2) Орієнтація на якісний стрибок.
У цьому випадку господарюючий суб'єкт при перебудові бізнес-процесу ставить своєю метою не усунення якихось окремих недоліків у роботі, а революційний прорив (стрибок) у технології виробництва та продажу продукту.
3) Ліквідація закомплексованості в бізнесі.
Використання даного методу передбачає відмову від усталених правил роботи, від раніше непорушних принципів ведення господарського процесу і перехід до нових технологій бізнесу.
4) Використання ефективних технологій у бізнесі.
Цей метод направлений на застосування більше результативних форм реклами та ЗМІ, які відповідають новим цілям роботи в сучасних умовах і в конкретній ситуації. Сюди можна віднести використання мережі Інтернет, консультації в ЗМІ, мініконференціі по інновації (на підприємстві, по телебаченню, по радіо) і ін
На основі міжнародного досвіду для здійснення середнього проекту виділяють наступних учасників реінжинірингу компанії [3]:
· Лідер проекту - член вищого керівництва компанії, який очолює організацію і проведення реінжинірингу.
· Власники процесів - менеджери, що відповідають за оновлювані процеси.
· Головний методист - спеціаліст компанії, що відповідає за розвиток методик і інструментаріїв підтримки реінжинірингу, а також координує виконання різних проектів у рамках цієї кампанії.
· Команда реінжинірингу - група фахівців (співробітники компанії, а також експерти та розробники, запрошені з боку) для проведення реінжинірингу обраного процесу.
· Комітет спостерігачів. Утворюється з представників вищого керівництва компанії. Основна мета комітету - визначення загальної стратегії з реінжинірингу і контроль виконання робіт за проектом.
На сьогоднішній день невдачею закінчувалася реалізація приблизно половини проектів з реінжинірингу. Причини невдач і фактори, що сприяють успіху, постійно досліджуються. Дослідники відзначають такі фактори успіху як:
· Мотивація проекту, зацікавлене і компетентне керівництво;
· Підтримка співробітників, чітко визначені ролі та обов'язки;
· Зрозумілість (прозорість) проекту, відчутні результати і прийнятний ризик;
· Фокусування на пріоритетних цілях і автономний бюджет проекту;
· Технологічна підтримка та консультаційний супровід.
5. Бранд інновації.
Бранд інновації визначають як систему характерних властивостей нового продукту або операції, яка формує свідомість споживача і визначає на ринку місце цієї інновації, а також її виробника або продавця.
Причиною виходу інновації на ринок є жорстка конкуренція між господарюючими суб'єктами. Успіх перемоги в цій конкурентній боротьбі багато в чому визначається правильно розробленої бранд-стратегією і ефективністю її застосування.
У широкому розумінні бранд-стратегія означає комплексну опрацювання іміджу господарюючого суб'єкта на основі просування його Брандо на ринку. В основі бранд-стратегії лежить розробка і рух Бранда як цілісного маркетингового комплексу по створенню додаткових конкурентних переваг у даного підприємця на ринку.
Як прийом менеджменту інновацій бранд-стратегія означає управління процесом реалізації на ринку нових продуктів і операцій на основі просування Брандо інновацій.
Конкурентні переваги, які дає розробка і використання ефективної бранд-стратегії наступні:
1. Бранд створює природну перешкоду на шляху конкурентів: він змушує їх інвестувати капітал в дослідження ринку, проведення маркетингових досліджень, вдаватися до бенч-маркінгу, до розробки рекламних компаній, свого Брандо і т.п.
2. Наявність ефективного Бранда полегшує «викид» на ринок нових продуктів і операцій (технологій), захоплення нових ніш на вітчизняному ринку, захоплення закордонних ринків і т.п.
3. Бранд дає підприємству додатковий час для реінжинірингу, тобто для перебудови його діяльності на ринку в умовах кризи. Одного разу сформований ефективний бранд допоможе захистити частку на ринку без великих витрат на рекламну кампанію і без різкого зниження цін на продукт.
6. Цінове управління.
Ціновий прийом управління в інноваційному менеджменті являє собою спосіб впливу механізму цін на реалізацію інновації.
Ціновий прийом управління включає в себе два основних елементи:
1. ціноутворюючі фактори, що діють на стадії виробництва інновації;
2. цінову політику, яка застосовується при реалізації, просуванні та поширенні інновації.
Ціноутворюючі фактори при виробництві нового продукту або операції бувають зовнішніми і внутрішніми, однак вирішальне значення мають саме зовнішні чинники.
Зовнішні ціноутворюючі фактори відображають вплив зовнішнього середовища по відношенню до виробника або продавця інновацій. До таких факторів належать оптимальний (найбільш реальний реалізований) попит покупців на конкретну інновацію, платоспроможність цих покупців. Це дає можливість установити максимальний рівень попиту на дану інновацію і врахувати його при зміні різних характеристик інновації та ін
Внутрішні ціноутворюючі фактори відображають фінансову та виробничу діяльність виробника інновації або її продавця. До таких факторів належать собівартість окремих видів продукту, що мають речову форму, витрати продавця на продаж інновації, обсяг виручки (або прибутку), який необхідно отримати від реалізації інновації, та ін
Цінова політика являє собою систему основних принципів і правил, використовуваних для встановлення цін.
Добре продумана цінова політика відіграє надзвичайно важливу роль при просуванні та поширенні інновації.
При розробці цінової політики необхідно враховувати вплив зовнішніх і внутрішніх факторів. До зовнішніх факторів цінової політики відносять: зміна попиту покупців, їх інтересів і звичок, активність поведінки конкурентів на ринку, зміни в економічній політиці держави і в політиці місцевих органів влади щодо податків, зборів, ставок і умов оренди і т.п. Внутрішні фактори цінової політики включають в себе
· Прагнення не стільки збільшити свій дохід, скільки підняти свій імідж та рейтингову оцінку (тобто робота на перспективу),
· Прагнення підприємства ухилитися від обвинувачення в монополії на ринку,
· Зацікавленість його у збільшенні своєї частки на ринку, збільшення надходження грошових коштів від реалізації інновацій,
· Прагнення уникнути банкрутства та ін
При розробці цінової політики необхідно:
· Визначити цілі цінової політики стосовно конкретної інновації.
· Оцінити попит на інновацію в даний період часу й у перспективі з урахуванням змін умов господарської ситуації.
· Проаналізувати оцінити виробничий і економічний потенціал підприємства.
· Вивчити роботу конкурентів, їх ціни, характеристики продукту і т.п.
Приклади напрямків цінової ринкової стратегії щодо реалізації інновації:
· Не знижувати ціни на конкретну інновацію нижче загальної величини витрат на її виробництво, реалізацію та оптимального рівня рентабельності.
· Прагнення до забезпечення цін нижче цін конкурентів на аналогічний продукт.
· Орієнтування на ціни конкурентів.
· Збільшення обсягу реалізації інновацій за рахунок більш низьких цін або кращих умов вкладення капіталу в них покупцями інновації та ін
7. Фронтірованіе ринку.
Фронтірованіе ринку або фронтінг (від англ. Front - "виходити на") - це операція по захопленню ринку іншого господарюючого суб'єкта чи закордонного ринку.
8. Мерджер.
Мерджер - поглинання однією компанією, фірмою іншої, при якому остання втрачає статус корпорації. Нова компанія при цьому не виникає.
2. Маркетинговий прийом управління як типовий прийом інноваційного менеджменту
Комплекс інноваційного маркетингу включає розробку інноваційної стратегії, аналіз ринку й оперативний маркетинг і складається з п'яти принципових етапів [4]:
1. Аналіз потреб.
У результаті аналізу потреб інноваційне підприємство повинне відповісти на запитання: "Для яких покупців призначена нова продукція?». При проведенні аналізу потреб використовується метод сегментації: розподіл ринку на чіткі групи покупців (ринкові сегменти), які можуть вимагати різні продукти і до яких необхідно додавати різні зусилля. При проведенні сегментації підприємство повинне точно визначити, що саме необхідно аналізувати. Обраний сегмент (цільовий ринок даної продукції) є основною робочою одиницею для маркетингового підрозділу підприємства.
2. Привабливість.
Наступним кроком розробки стратегії маркетингу є визначення ступеня привабливості різних ринкових сегментів і вибір одного або декількох сегментів (цільових ринків) для освоєння. При оцінці привабливості використовуються різні інструменти маркетингу. При цьому обов'язково враховуються розмір сегмента (ринку), тенденції його зміни (зменшується чи зростає), а також цілі і ресурси компанії, що освоює сегмент. Методи аналізу привабливості засновані на вивченні попиту і потенціалу даного сегмента ринку. Також аналізується життєвий цикл інноваційної продукції.
3. Конкурентоспроможність.
Конкурентоспроможність - оцінка здатності малого і середнього підприємства конкурувати на ринку даної продукції. У ході оцінки визначаються конкурентні переваги. Даний вид аналізу тісно пов'язаний з методикою попереднього позиціонування кожного виду продукції, що входить в "портфель", пропонований цільовій групі споживачів. Позиціонування інноваційного продукту - це визначення його місця в ряді вже наявних на ринку. Ціль позиціонування - зміцнення позицій нововведення на ринку. Використовуються різні аналітичні підходи, засновані на вивченні пропозиції.
4. Вибір «портфеля продукції».
«Портфельний" аналіз - інструмент, за допомогою якого керівництво організації виявляє й оцінює різні напрямки своєї господарської діяльності з метою вкладення ресурсів в найбільш прибуткові з їхнього числа і звуження найбільш слабких напрямків діяльності.
У результаті ретельного аналізу відбираються види діяльності (продукти) з найбільш високим ступенем привабливості для споживачів, і відповідно з високою конкурентоспроможністю.
5. Вибір інноваційної стратегії розвитку.
Стратегія розвитку - головний напрямок маркетингової діяльності, слідуючи якому організація прагне досягти обраних цілей. На обраних цільових ринках можуть використовуватися різні типи інноваційних стратегій.
Особливо виділимо прийоми інноваційного менеджменту при виведенні нової продукції на ринок.
Перш за все, слід генерація ідей - постійний пошук можливостей створення нових товарів (послуг). Він включає визначення джерел нових ідей і методів їх генерації.
Джерелами можуть бути співробітники різних служб, канали збуту, конкуренти, урядові служби і т.д. Джерела, орієнтовані на ринок, виявляють можливості, засновані на бажання і потреби споживачів. Джерела, орієнтовані на НДДКР, виявляють можливості створення нових товарів на основі фундаментальних досліджень.
Методи генерації ідей включають мозкову атаку, gар-метод, опитування і т.д. Доцільний більш широкий збір будь-яких ідей без їх негайної критики.
Після того як фірма виділила ідеї потенційних товарів, вона повинна провести їх фільтрацію, щоб виключити з розгляду невідповідні. Як правило, така фільтрація виробляється на первинній стадії за допомогою бальних оцінок ідей за відповідними фільтруючим переліків, де містяться критерії оцінок ідей, їх ваги і межі бальних оцінок. Приклад переліку таких критеріїв наводиться нижче.
Критерії фільтрації
1. Загальні критерії.
1.1. Потенційний прибуток.
1.2. Існуюча конкуренція.
1.3. Потенційна конкуренція.
1.4. Розмір ринку.
1.5. Рівень інвестицій.
1.6. Можливість патентування.
1.7. Ступінь ризику.
2. Маркетингові критерії.
2.1. Відповідність маркетинговим можливостям.
2.2. Вплив на існуючу продукцію.
2.3. Привабливість для існуючих споживчих ринків.
2.4. Потенційна тривалість життєвого циклу продукції.
2.5. Вплив на образ фірми.
2.6. Стійкість до сезонних впливів.
3. Виробничі критерії.
3.1. Відповідність виробничим можливостям.
3.2. Час до початку комерційної реалізації.
3.3. Простота виробництва.
3.4. Доступність трудових і матеріальних ресурсів.
3.5. Можливість виробництва за конкурентоспроможними цінами.
Фірма повинна мати зворотний зв'язок із споживачами з приводу своїх ідей та продукції. Перевірити концепцію - значить представити споживачеві пропонований товар і оцінити його ставлення до нього і намір зробити таку покупку. Споживачеві видається письмова або усна інформація, і його просять відповісти на наступні питання:
чи легко зрозуміти ідею?
чи видно чіткі переваги даної продукції в порівнянні з наявними на ринку товарами?
яка оцінка ступеня достовірності представленої інформації?
чи є намір купити цей товар?
відбудеться заміна у споживача наявних виробів новим товаром?
чи задовольняє новий товар потреба споживача?
які можна запропонувати поліпшення в характеристиках товару?
яка передбачувана частота покупок?
хто конкретно буде користувачем товару?
Економічний аналіз залишилися ідей продукції набагато більше деталізована, чим етап фільтрації. Це пов'язано з тим, що наступний етап - дорога і тривала розробка продукції. Тому дієве використання економічного аналізу необхідно, щоб вчасно усунути малоефективні варіанти.
Економічний аналіз повинен включати:
прогнози попиту (співвідношення обсягів збуту та цін, потенційний коротко-і довгостроковий збут, сезонність, показники повторних і заміщають покупок, інтенсивність каналів збуту);
прогнози витрат (загальні і відносні витрати, використання існуючих потужностей і ресурсів, співвідношення початкових і поточних витрат, оцінки витрат на сировину та інших витрат, економія на масштабі виробництва, витрати в каналах збуту, рівень досягнення окупності);
оцінку конкуренції (коротко-і довгострокові показники положення на ринку конкурентів і компанії, ймовірні стратегії конкурентів у відповідь на нову продукцію фірми),
оцінку необхідних інвестицій (у НДДКР, випробування, просування, підготовку виробництва, розподіл і збут);
оцінку прибутковості (період покриття початкових витрат, коротко-і довгострокова загальна і відносний прибуток, контроль над цінами, швидкість повернення інвестицій і дохід від них, ризик).
Далі слід пробний маркетинг. Це ідеальний засіб для оцінки продукту, просування і розподілу в невеликих масштабах. Області проведення пробного маркетингу можуть бути різними:
1. Телевізійний ареал. У цьому випадку проводяться комплексні кампанії з використанням телевізійних комерційних каналів і каналів розподілу;
2. Випробуваний місто;
3. Локальна область (наприклад, найближчі до супермаркету квартали);
4. Піддослідні установи (для промислового маркетингу).
При проведенні пробного маркетингу повинні бути отримані відповіді на наступні питання:
який ринок досліджується (де він, це випробуваний місто або телевізійний ареал, яка область найбільш підходить для оцінки специфічних характеристик)?
що саме досліджується?
як довго тривають дослідження?
що є критерієм успіху?
Рішення про те, як довго продовжувати роботу або закінчувати її при пробному маркетингу (тобто зупинитися на отриманих результатах або продовжити роботу, прагнучи їх уточнити, зменшити ризик) є, напевно, є головним. У той же час такий пробний маркетинг може бути використаний для випробувань специфічних елементів маркетингового комплексу (версій продукту, особливостей його просування, навколишнього середовища, каналів розподілу і ціни і т.д.). У цьому випадку можуть бути використані ще менші обсяги пробного маркетингу.
Проте всі способи пробного маркетингу мають певні недоліки:
уривчастість (навіть дуже великий пробний маркетинг не може повністю уявити національний ринок);
недостатня ефективність (у багатьох випадках головна частина інвестицій робиться ще до початку пробного маркетингу);
застереження конкурентам;
висока вартість.
Після розробки нового працездатного продукту необхідні інвестиції у власне виробництво. Щоб знизити ризик, необхідні відповідні випробування продукту, в тому числі і потенційними споживачами. В ідеалі процес тестування не повинен обмежуватися визначенням вихідних параметрів. Для того, щоб окупилися витрати на розробку і виробництво продукту, він повинен зберігати свою перевагу на ринку для повторних покупок протягом певного часу. Слід перевірити ремонтопридатність і зручність сервісу вироби, а також його надійність при тривалій роботі.
Висновок
Рух інновації завжди пов'язане з рухом інвестицій, вкладених у цю новацію. Тому всі прийоми інноваційного менеджменту засновані на грошових відносинах, що виникають у процесі руху інновацій на ринку. Таким чином, загальним змістом усіх прийомів інноваційного менеджменту є вплив на інновації грошових відносин, що виникають між виробником або продавцем інновації, з одного боку, і покупцем цієї інновації з іншого.
Вплив прийомів інноваційного менеджменту може бути спрямоване на галузь виробництва та / або продажу нововведення. Ці напрями визначаються структурою інноваційного процесу.
Прийоми, що впливають тільки на виробництво інновацій, мають своєю єдиною метою створення нового продукту або нової операції (технології) з високими якісними параметрами. До цих прийомів відносяться бенч-маркінг, способи маркетингових досліджень та планування маркетингу інновацій.
Друга група прийомів інноваційного менеджменту охоплює такі прийоми, як інжиніринг інновації, реінжиніринг інновації, бранд-стратегію.
До складу третьої групи входять цінової прийом управління, фронтірованіе ринку, мерджер. Головна мета всіх прийомів цієї групи - це прискорення продажу інновацій з найбільшою вигодою і ефективністю як в поточний момент часу, так і з більшою віддачею від цього продажу в майбутній період.
Список використаних джерел
1. Аміров Ю.Д. Основи конструювання: творчість, стандартизація, економіка. М.: Изд-во стандартів, 2003.
2. Гольдштейн Г.Я. Основи менеджменту. Таганрог: ТРТУ, 1999.
3. Гольдштейн Г.Я. Інноваційний менеджмент. Таганрог: ТРТУ, 1999.
4. Лоуелл С. Технологічно ефективне підприємство. В зб. «Як досягти успіху». М.: Наука, 2004.
5. Морозов Ю.П. Управління технологічними інноваціями в умовах ринкових відносин. Н. Новгород: Изд-во Полтавщини університету, 2002.
6. Непомнящий Є.Г. Економіка та управління підприємством. Таганрог: ТРТУ, 2000.
7. Ратанін П.І. Інноваційне підприємництво в перехідний період до ринку. М.: ІНЕП, 2002.
з дисципліни «Менеджмент»
по темі:
«Прийоми інноваційного менеджменту»
Зміст
Введення
1. Сучасні прийоми інноваційного менеджменту
2. Маркетинговий прийом управління як типовий прийом інноваційного менеджменту
Висновок
Список використаних джерел
Введення
Інноваційний менеджмент - це система керування інноваціями, інноваційним процесом і відносинами, що виникають в процесі руху інновацій.
Інноваційний менеджмент грунтується на наступних ключових моментах:
· Пошук ідеї, яка є фундаментом для даної інновації.
· Організація інноваційного процесу для даної інновації.
· Процес просування і реалізації інновації на ринку.
Інноваційний менеджмент включає в себе стратегію і тактику управління.
Стратегія визначає загальний напрямок і спосіб використання засобів для досягнення поставленої мети.
Тактика - це конкретні методи і прийоми для досягнення поставленої мети в конкретних умовах. Завданням тактики інноваційного менеджменту є мистецтво вибору оптимального рішення і прийомів досягнення цього рішення найбільш прийнятних у даній господарській ситуації.
Без тактики інноваційного менеджменту неможлива реалізація його стратегічних принципів. Тому тема прийомів інноваційного менеджменту і є актуальною.
1. Сучасні прийоми інноваційного менеджменту
Прийоми інноваційного менеджменту можна розділити на наступні групи.
1. Прийоми, що впливають тільки на виробництво інновації.
2. Прийоми, що впливають як на виробництво, так і на реалізацію, просування і розповсюдження інновації.
3. Прийоми, що впливають тільки на реалізацію, просування і розповсюдження інновації.
Розглянемо, які ж прийоми інноваційного менеджменту існують [1]:
Розглянемо деякі з прийомів інноваційного менеджменту.
1. Інноваційний маркетинг.
Комплекс інноваційного маркетингу включає розробку інноваційної стратегії, аналіз ринку й оперативний маркетинг. Детально він буде розглянутий у наступному розділі.
2. Бенчмаркінг
Бенчмаркінг являє собою вивчення діяльності господарюючих суб'єктів, перш за все своїх конкурентів, з метою використання їх позитивного досвіду у своїй роботі. Він включає в себе комплекс засобів, що дозволяють систематично знаходити, оцінювати всі позитивні гідності чужого досвіду і організовувати їх використання у своїй роботі.
Поняття бенчмаркінг походить від англійського слова benchmark - репер, точка відліку, база порівняння. Зустрічається написання слова через тире - бенч-маркінг - допустимо, але не цілком коректно.
У цілому бенчмаркінг спрямований на вивчення бізнесу. Стосовно ж до інновацій бенчмаркінг означає вивчення бізнесу інших підприємців з метою виявлення основних характеристик для розробки своєї інноваційної політики і конкретних видів інновацій.
3. Інжиніринг.
Виживання організацій в сучасних умовах можливо лише при їх адаптації та постійному пристосуванні до змінюється оточенню. Саме ці стратегічні завдання і вирішуються при проектуванні та розвитку чого-небудь нового в організації. Рішення подібного роду завдань в зарубіжній літературі отримало назву інжинірингу. Сам по собі інжиніринг (англ. engineering - винахідливість, знання) означає інженерно-консультаційні послуги по створенню нових об'єктів або великих проектів. Інжинірингова діяльність здійснюється як самими компаніями, так і численними інжиніринговими консультаційними фірмами.
Інжиніринг інновацій - це комплекс робіт зі створення інноваційного проекту, що включає в себе створення, реалізацію, просування і поширення певної інновації.
Інжиніринг інновацій має свої специфічні особливості, які полягають у наступному:
· Інжиніринг інновацій втілюється не у речовій формі продукту, а в його корисному ефекті, який може мати матеріального носія (документація, креслення, плани, графіки і т.п.), а може не мати (навчання персоналу, консультації тощо );
· Інжиніринг інновацій є об'єктом купівлі-продажу, тому він повинен мати не тільки матеріалізовану форму у вигляді майна або майнових прав, а й комерційну характеристику;
· Інжиніринг інновацій на відміну, наприклад, від франчайзингу та ноу-хау має справу з відтворюваними послугами, тобто послугами, вартість яких визначається витратами часу на їх виробництво і тому що мають безліч продавців. Франчайзинг ж і ноу-хау пов'язані з реалізацією нових, в даний момент невідтворюваних знань, які мають обмежену кількість продавців. На практиці надання інжинірингових послуг часто поєднується з продажем ноу-хау. І іноді це веде до змішання понять «інжинірингові послуги" і "обмін технологіями».
Інжиніринг включає в себе два принципово різних підходи:
· Вдосконалення (покращення показників на 10-50%);
· Реінжиніринг (зростання показників на 100% і вище).
Для проведення інжинірингу інновацій необхідно вжити таких заходів [2]:
· Провести попередні дослідження ринку і виберіть перспективний сегмент ринку для нововведень.
· Встановити мети фінансових змін на ринку і визначити завдання, що постають перед інноваціями.
· Провести техніко-економічне обгрунтування інноваційного проекту.
· Розробити рекомендації щодо створення нового продукту або операції.
· Визначити обсяг витрат усіх видів ресурсів і чисельності працівників, необхідних для створення проекту, а також визначити терміни виконання робіт за проектом та його економічну ефективність в цілому.
· Оформити інноваційний проект у вигляді документа.
· Проконсультувати виконавців за всіма позиціями даного проекту.
У цілому інжиніринг інновацій ставить своїм завданням отримання найкращого економічного ефекту від вкладення інвестицій у новий продукт та визначення перспективних напрямків інноваційної діяльності.
4. Реінжиніринг.
Реінжиніринг являє собою різновид методу інжинірингу.
Американський вчений М. Хамлер, вводячи в науковий обіг термін «реінжиніринг», дав йому таке визначення:
«Реінжиніринг - це фундаментальне переосмислення і радикальне перепроектування ділових процесів для досягнення різких, стрибкоподібних поліпшень сучасних показників діяльності компаній, таких як вартість, якість, сервіс і темпи».
Реінжиніринг як прийому інноваційного менеджменту зачіпає інноваційний процес, спрямований як на виробництво нових продуктів і операцій, так і на їх реалізацію, просування і розповсюдження.
В управлінні інновацією реінжиніринг пов'язаний з певною метою, що стоїть перед інновацією: з поточною потребою або зі стратегічною потребою в нововведеннях. Виходячи з цього розрізняють:
· Кризовий реінжиніринг;
· Реінжиніринг розвитку.
Кризовий реінжиніринг викликається різким падінням обсягу продажів інновації у зв'язку зі зниженням попиту на нього або у зв'язку з погіршенням іміджу його продавця. Такий стан є свідченням тенденції до зниження конкурентоспроможності товару на ринку, а можливо, й до банкрутства продавця. Тому виникає потреба в негайному проведенні заходів з ліквідації намітилося кризи. Основними причинами такої кризи можна вважати:
· Незадоволеність покупців прибутковістю і іншими привабливими якостями даної інновації;
· Зміна політики покупців. Зокрема, поворот покупців від сьогочасної фінансової вигоди до одержання доходів у перспективі від інвестицій капіталу в інновації;
· Невідповідність організації та управління господарським процесом вимогам часу і ринкової ситуації (більшою мірою через особистих недоліків керівника);
· Неефективність бізнес-процесу інновацій.
Бізнес-процес інновацій являє собою дії управлінського персоналу в господарському процесі і виражається безліччю видів організаційно-управлінської діяльності всередині підприємства, кожен з яких має свій вхід і вихід. Інакше кажучи, бізнес-процес інновацій є упорядкована сукупність робіт у часі та просторі з зазначенням їх початку і кінця:
На малюнку видно, що бізнес-процес інновації у спрощеному вигляді включає в себе три приватних бізнес-процесу:
1) Бізнес-процес заявки на інновацію.
Починається з чіткого формулювання ідеї створення даної інновації і закінчується переліком конкретних вимог, яким повинен відповідати новий продукт або нова операція
2) Бізнес-процес виробництва інновації.
Починається з отримання замовлення із зазначенням конкретних характеристик продукту або операції і закінчується появою самого продукту або операції в матеріалізованій формі у вигляді речі, готової до продажу.
3) Бізнес-процес реалізації інновації.
Починається з виставлення її на продаж і закінчується самої продажем, а в окремих випадках і післяпродажним сервісним обслуговуванням.
Реінжиніринг розвитку викликається зниженням обсягу продажу продукту (операції) у зв'язку з тим, що діюча структура організації та управління господарським процесом продавця за своїм рівнем розвитку вже досягла того певної межі, вище якого продаж інновації неможлива:
Реінжиніринг розвитку розрахований на впровадження інновації для перспективної розбудови бізнес-процесу і передбачає перехід від бізнес-процесу до бізнес-процес-реінжинірингу.
Бізнес-процес-реінжиніринг представляє собою оптимізацію і керування господарським процесом і може бути проведений наступними методами:
1) Орієнтація на весь процес.
Тут дієвий результат при перебудові бізнес-процесу досягається шляхом реорганізації всього процесу в цілому, а не при вирішенні окремих завдань і аспектів цього процесу.
2) Орієнтація на якісний стрибок.
У цьому випадку господарюючий суб'єкт при перебудові бізнес-процесу ставить своєю метою не усунення якихось окремих недоліків у роботі, а революційний прорив (стрибок) у технології виробництва та продажу продукту.
3) Ліквідація закомплексованості в бізнесі.
Використання даного методу передбачає відмову від усталених правил роботи, від раніше непорушних принципів ведення господарського процесу і перехід до нових технологій бізнесу.
4) Використання ефективних технологій у бізнесі.
Цей метод направлений на застосування більше результативних форм реклами та ЗМІ, які відповідають новим цілям роботи в сучасних умовах і в конкретній ситуації. Сюди можна віднести використання мережі Інтернет, консультації в ЗМІ, мініконференціі по інновації (на підприємстві, по телебаченню, по радіо) і ін
На основі міжнародного досвіду для здійснення середнього проекту виділяють наступних учасників реінжинірингу компанії [3]:
· Лідер проекту - член вищого керівництва компанії, який очолює організацію і проведення реінжинірингу.
· Власники процесів - менеджери, що відповідають за оновлювані процеси.
· Головний методист - спеціаліст компанії, що відповідає за розвиток методик і інструментаріїв підтримки реінжинірингу, а також координує виконання різних проектів у рамках цієї кампанії.
· Команда реінжинірингу - група фахівців (співробітники компанії, а також експерти та розробники, запрошені з боку) для проведення реінжинірингу обраного процесу.
· Комітет спостерігачів. Утворюється з представників вищого керівництва компанії. Основна мета комітету - визначення загальної стратегії з реінжинірингу і контроль виконання робіт за проектом.
На сьогоднішній день невдачею закінчувалася реалізація приблизно половини проектів з реінжинірингу. Причини невдач і фактори, що сприяють успіху, постійно досліджуються. Дослідники відзначають такі фактори успіху як:
· Мотивація проекту, зацікавлене і компетентне керівництво;
· Підтримка співробітників, чітко визначені ролі та обов'язки;
· Зрозумілість (прозорість) проекту, відчутні результати і прийнятний ризик;
· Фокусування на пріоритетних цілях і автономний бюджет проекту;
· Технологічна підтримка та консультаційний супровід.
5. Бранд інновації.
Бранд інновації визначають як систему характерних властивостей нового продукту або операції, яка формує свідомість споживача і визначає на ринку місце цієї інновації, а також її виробника або продавця.
Причиною виходу інновації на ринок є жорстка конкуренція між господарюючими суб'єктами. Успіх перемоги в цій конкурентній боротьбі багато в чому визначається правильно розробленої бранд-стратегією і ефективністю її застосування.
У широкому розумінні бранд-стратегія означає комплексну опрацювання іміджу господарюючого суб'єкта на основі просування його Брандо на ринку. В основі бранд-стратегії лежить розробка і рух Бранда як цілісного маркетингового комплексу по створенню додаткових конкурентних переваг у даного підприємця на ринку.
Як прийом менеджменту інновацій бранд-стратегія означає управління процесом реалізації на ринку нових продуктів і операцій на основі просування Брандо інновацій.
Конкурентні переваги, які дає розробка і використання ефективної бранд-стратегії наступні:
1. Бранд створює природну перешкоду на шляху конкурентів: він змушує їх інвестувати капітал в дослідження ринку, проведення маркетингових досліджень, вдаватися до бенч-маркінгу, до розробки рекламних компаній, свого Брандо і т.п.
2. Наявність ефективного Бранда полегшує «викид» на ринок нових продуктів і операцій (технологій), захоплення нових ніш на вітчизняному ринку, захоплення закордонних ринків і т.п.
3. Бранд дає підприємству додатковий час для реінжинірингу, тобто для перебудови його діяльності на ринку в умовах кризи. Одного разу сформований ефективний бранд допоможе захистити частку на ринку без великих витрат на рекламну кампанію і без різкого зниження цін на продукт.
6. Цінове управління.
Ціновий прийом управління в інноваційному менеджменті являє собою спосіб впливу механізму цін на реалізацію інновації.
Ціновий прийом управління включає в себе два основних елементи:
1. ціноутворюючі фактори, що діють на стадії виробництва інновації;
2. цінову політику, яка застосовується при реалізації, просуванні та поширенні інновації.
Ціноутворюючі фактори при виробництві нового продукту або операції бувають зовнішніми і внутрішніми, однак вирішальне значення мають саме зовнішні чинники.
Зовнішні ціноутворюючі фактори відображають вплив зовнішнього середовища по відношенню до виробника або продавця інновацій. До таких факторів належать оптимальний (найбільш реальний реалізований) попит покупців на конкретну інновацію, платоспроможність цих покупців. Це дає можливість установити максимальний рівень попиту на дану інновацію і врахувати його при зміні різних характеристик інновації та ін
Внутрішні ціноутворюючі фактори відображають фінансову та виробничу діяльність виробника інновації або її продавця. До таких факторів належать собівартість окремих видів продукту, що мають речову форму, витрати продавця на продаж інновації, обсяг виручки (або прибутку), який необхідно отримати від реалізації інновації, та ін
Цінова політика являє собою систему основних принципів і правил, використовуваних для встановлення цін.
Добре продумана цінова політика відіграє надзвичайно важливу роль при просуванні та поширенні інновації.
При розробці цінової політики необхідно враховувати вплив зовнішніх і внутрішніх факторів. До зовнішніх факторів цінової політики відносять: зміна попиту покупців, їх інтересів і звичок, активність поведінки конкурентів на ринку, зміни в економічній політиці держави і в політиці місцевих органів влади щодо податків, зборів, ставок і умов оренди і т.п. Внутрішні фактори цінової політики включають в себе
· Прагнення не стільки збільшити свій дохід, скільки підняти свій імідж та рейтингову оцінку (тобто робота на перспективу),
· Прагнення підприємства ухилитися від обвинувачення в монополії на ринку,
· Зацікавленість його у збільшенні своєї частки на ринку, збільшення надходження грошових коштів від реалізації інновацій,
· Прагнення уникнути банкрутства та ін
При розробці цінової політики необхідно:
· Визначити цілі цінової політики стосовно конкретної інновації.
· Оцінити попит на інновацію в даний період часу й у перспективі з урахуванням змін умов господарської ситуації.
· Проаналізувати оцінити виробничий і економічний потенціал підприємства.
· Вивчити роботу конкурентів, їх ціни, характеристики продукту і т.п.
Приклади напрямків цінової ринкової стратегії щодо реалізації інновації:
· Не знижувати ціни на конкретну інновацію нижче загальної величини витрат на її виробництво, реалізацію та оптимального рівня рентабельності.
· Прагнення до забезпечення цін нижче цін конкурентів на аналогічний продукт.
· Орієнтування на ціни конкурентів.
· Збільшення обсягу реалізації інновацій за рахунок більш низьких цін або кращих умов вкладення капіталу в них покупцями інновації та ін
7. Фронтірованіе ринку.
Фронтірованіе ринку або фронтінг (від англ. Front - "виходити на") - це операція по захопленню ринку іншого господарюючого суб'єкта чи закордонного ринку.
8. Мерджер.
Мерджер - поглинання однією компанією, фірмою іншої, при якому остання втрачає статус корпорації. Нова компанія при цьому не виникає.
2. Маркетинговий прийом управління як типовий прийом інноваційного менеджменту
Комплекс інноваційного маркетингу включає розробку інноваційної стратегії, аналіз ринку й оперативний маркетинг і складається з п'яти принципових етапів [4]:
1. Аналіз потреб.
У результаті аналізу потреб інноваційне підприємство повинне відповісти на запитання: "Для яких покупців призначена нова продукція?». При проведенні аналізу потреб використовується метод сегментації: розподіл ринку на чіткі групи покупців (ринкові сегменти), які можуть вимагати різні продукти і до яких необхідно додавати різні зусилля. При проведенні сегментації підприємство повинне точно визначити, що саме необхідно аналізувати. Обраний сегмент (цільовий ринок даної продукції) є основною робочою одиницею для маркетингового підрозділу підприємства.
2. Привабливість.
Наступним кроком розробки стратегії маркетингу є визначення ступеня привабливості різних ринкових сегментів і вибір одного або декількох сегментів (цільових ринків) для освоєння. При оцінці привабливості використовуються різні інструменти маркетингу. При цьому обов'язково враховуються розмір сегмента (ринку), тенденції його зміни (зменшується чи зростає), а також цілі і ресурси компанії, що освоює сегмент. Методи аналізу привабливості засновані на вивченні попиту і потенціалу даного сегмента ринку. Також аналізується життєвий цикл інноваційної продукції.
3. Конкурентоспроможність.
Конкурентоспроможність - оцінка здатності малого і середнього підприємства конкурувати на ринку даної продукції. У ході оцінки визначаються конкурентні переваги. Даний вид аналізу тісно пов'язаний з методикою попереднього позиціонування кожного виду продукції, що входить в "портфель", пропонований цільовій групі споживачів. Позиціонування інноваційного продукту - це визначення його місця в ряді вже наявних на ринку. Ціль позиціонування - зміцнення позицій нововведення на ринку. Використовуються різні аналітичні підходи, засновані на вивченні пропозиції.
4. Вибір «портфеля продукції».
«Портфельний" аналіз - інструмент, за допомогою якого керівництво організації виявляє й оцінює різні напрямки своєї господарської діяльності з метою вкладення ресурсів в найбільш прибуткові з їхнього числа і звуження найбільш слабких напрямків діяльності.
У результаті ретельного аналізу відбираються види діяльності (продукти) з найбільш високим ступенем привабливості для споживачів, і відповідно з високою конкурентоспроможністю.
5. Вибір інноваційної стратегії розвитку.
Стратегія розвитку - головний напрямок маркетингової діяльності, слідуючи якому організація прагне досягти обраних цілей. На обраних цільових ринках можуть використовуватися різні типи інноваційних стратегій.
Особливо виділимо прийоми інноваційного менеджменту при виведенні нової продукції на ринок.
Перш за все, слід генерація ідей - постійний пошук можливостей створення нових товарів (послуг). Він включає визначення джерел нових ідей і методів їх генерації.
Джерелами можуть бути співробітники різних служб, канали збуту, конкуренти, урядові служби і т.д. Джерела, орієнтовані на ринок, виявляють можливості, засновані на бажання і потреби споживачів. Джерела, орієнтовані на НДДКР, виявляють можливості створення нових товарів на основі фундаментальних досліджень.
Методи генерації ідей включають мозкову атаку, gар-метод, опитування і т.д. Доцільний більш широкий збір будь-яких ідей без їх негайної критики.
Після того як фірма виділила ідеї потенційних товарів, вона повинна провести їх фільтрацію, щоб виключити з розгляду невідповідні. Як правило, така фільтрація виробляється на первинній стадії за допомогою бальних оцінок ідей за відповідними фільтруючим переліків, де містяться критерії оцінок ідей, їх ваги і межі бальних оцінок. Приклад переліку таких критеріїв наводиться нижче.
Критерії фільтрації
1. Загальні критерії.
1.1. Потенційний прибуток.
1.2. Існуюча конкуренція.
1.3. Потенційна конкуренція.
1.4. Розмір ринку.
1.5. Рівень інвестицій.
1.6. Можливість патентування.
1.7. Ступінь ризику.
2. Маркетингові критерії.
2.1. Відповідність маркетинговим можливостям.
2.2. Вплив на існуючу продукцію.
2.3. Привабливість для існуючих споживчих ринків.
2.4. Потенційна тривалість життєвого циклу продукції.
2.5. Вплив на образ фірми.
2.6. Стійкість до сезонних впливів.
3. Виробничі критерії.
3.1. Відповідність виробничим можливостям.
3.2. Час до початку комерційної реалізації.
3.3. Простота виробництва.
3.4. Доступність трудових і матеріальних ресурсів.
3.5. Можливість виробництва за конкурентоспроможними цінами.
Фірма повинна мати зворотний зв'язок із споживачами з приводу своїх ідей та продукції. Перевірити концепцію - значить представити споживачеві пропонований товар і оцінити його ставлення до нього і намір зробити таку покупку. Споживачеві видається письмова або усна інформація, і його просять відповісти на наступні питання:
чи легко зрозуміти ідею?
чи видно чіткі переваги даної продукції в порівнянні з наявними на ринку товарами?
яка оцінка ступеня достовірності представленої інформації?
чи є намір купити цей товар?
відбудеться заміна у споживача наявних виробів новим товаром?
чи задовольняє новий товар потреба споживача?
які можна запропонувати поліпшення в характеристиках товару?
яка передбачувана частота покупок?
хто конкретно буде користувачем товару?
Економічний аналіз залишилися ідей продукції набагато більше деталізована, чим етап фільтрації. Це пов'язано з тим, що наступний етап - дорога і тривала розробка продукції. Тому дієве використання економічного аналізу необхідно, щоб вчасно усунути малоефективні варіанти.
Економічний аналіз повинен включати:
прогнози попиту (співвідношення обсягів збуту та цін, потенційний коротко-і довгостроковий збут, сезонність, показники повторних і заміщають покупок, інтенсивність каналів збуту);
прогнози витрат (загальні і відносні витрати, використання існуючих потужностей і ресурсів, співвідношення початкових і поточних витрат, оцінки витрат на сировину та інших витрат, економія на масштабі виробництва, витрати в каналах збуту, рівень досягнення окупності);
оцінку конкуренції (коротко-і довгострокові показники положення на ринку конкурентів і компанії, ймовірні стратегії конкурентів у відповідь на нову продукцію фірми),
оцінку необхідних інвестицій (у НДДКР, випробування, просування, підготовку виробництва, розподіл і збут);
оцінку прибутковості (період покриття початкових витрат, коротко-і довгострокова загальна і відносний прибуток, контроль над цінами, швидкість повернення інвестицій і дохід від них, ризик).
Далі слід пробний маркетинг. Це ідеальний засіб для оцінки продукту, просування і розподілу в невеликих масштабах. Області проведення пробного маркетингу можуть бути різними:
1. Телевізійний ареал. У цьому випадку проводяться комплексні кампанії з використанням телевізійних комерційних каналів і каналів розподілу;
2. Випробуваний місто;
3. Локальна область (наприклад, найближчі до супермаркету квартали);
4. Піддослідні установи (для промислового маркетингу).
При проведенні пробного маркетингу повинні бути отримані відповіді на наступні питання:
який ринок досліджується (де він, це випробуваний місто або телевізійний ареал, яка область найбільш підходить для оцінки специфічних характеристик)?
що саме досліджується?
як довго тривають дослідження?
що є критерієм успіху?
Рішення про те, як довго продовжувати роботу або закінчувати її при пробному маркетингу (тобто зупинитися на отриманих результатах або продовжити роботу, прагнучи їх уточнити, зменшити ризик) є, напевно, є головним. У той же час такий пробний маркетинг може бути використаний для випробувань специфічних елементів маркетингового комплексу (версій продукту, особливостей його просування, навколишнього середовища, каналів розподілу і ціни і т.д.). У цьому випадку можуть бути використані ще менші обсяги пробного маркетингу.
Проте всі способи пробного маркетингу мають певні недоліки:
уривчастість (навіть дуже великий пробний маркетинг не може повністю уявити національний ринок);
недостатня ефективність (у багатьох випадках головна частина інвестицій робиться ще до початку пробного маркетингу);
застереження конкурентам;
висока вартість.
Після розробки нового працездатного продукту необхідні інвестиції у власне виробництво. Щоб знизити ризик, необхідні відповідні випробування продукту, в тому числі і потенційними споживачами. В ідеалі процес тестування не повинен обмежуватися визначенням вихідних параметрів. Для того, щоб окупилися витрати на розробку і виробництво продукту, він повинен зберігати свою перевагу на ринку для повторних покупок протягом певного часу. Слід перевірити ремонтопридатність і зручність сервісу вироби, а також його надійність при тривалій роботі.
Висновок
Рух інновації завжди пов'язане з рухом інвестицій, вкладених у цю новацію. Тому всі прийоми інноваційного менеджменту засновані на грошових відносинах, що виникають у процесі руху інновацій на ринку. Таким чином, загальним змістом усіх прийомів інноваційного менеджменту є вплив на інновації грошових відносин, що виникають між виробником або продавцем інновації, з одного боку, і покупцем цієї інновації з іншого.
Вплив прийомів інноваційного менеджменту може бути спрямоване на галузь виробництва та / або продажу нововведення. Ці напрями визначаються структурою інноваційного процесу.
Прийоми, що впливають тільки на виробництво інновацій, мають своєю єдиною метою створення нового продукту або нової операції (технології) з високими якісними параметрами. До цих прийомів відносяться бенч-маркінг, способи маркетингових досліджень та планування маркетингу інновацій.
Друга група прийомів інноваційного менеджменту охоплює такі прийоми, як інжиніринг інновації, реінжиніринг інновації, бранд-стратегію.
До складу третьої групи входять цінової прийом управління, фронтірованіе ринку, мерджер. Головна мета всіх прийомів цієї групи - це прискорення продажу інновацій з найбільшою вигодою і ефективністю як в поточний момент часу, так і з більшою віддачею від цього продажу в майбутній період.
Список використаних джерел
1. Аміров Ю.Д. Основи конструювання: творчість, стандартизація, економіка. М.: Изд-во стандартів, 2003.
2. Гольдштейн Г.Я. Основи менеджменту. Таганрог: ТРТУ, 1999.
3. Гольдштейн Г.Я. Інноваційний менеджмент. Таганрог: ТРТУ, 1999.
4. Лоуелл С. Технологічно ефективне підприємство. В зб. «Як досягти успіху». М.: Наука, 2004.
5. Морозов Ю.П. Управління технологічними інноваціями в умовах ринкових відносин. Н. Новгород: Изд-во Полтавщини університету, 2002.
6. Непомнящий Є.Г. Економіка та управління підприємством. Таганрог: ТРТУ, 2000.
7. Ратанін П.І. Інноваційне підприємництво в перехідний період до ринку. М.: ІНЕП, 2002.
[1] Гольдштейн Г.Я. Інноваційний менеджмент. Таганрог: ТРТУ, 1999. С. 324.
[2] Лоуелл С. Технологічно ефективне підприємство. В зб. «Як досягти успіху». М.: Наука, 2004. С. 284.
[3] Морозов Ю.П. Управління технологічними інноваціями в умовах ринкових відносин. Н. Новгород: Изд-во Полтавщини університету, 2002. С. 401.
[4] Гольдштейн Г.Я. Інноваційний менеджмент. Таганрог: ТРТУ, 1999. С. 20.