Планування прогнозування поточних витрат по звичайних видах діяльності

Міністерство освіти і науки Російської Федерації

Федеральне агентство з освіти

НОВОСИБІРСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Кафедра фінансів і податкової політики

Курсова робота

з дисципліни «Фінансовий менеджмент»

Тема: Планування (прогнозування) поточних витрат по звичайних видах діяльності

Виконав

Студент Семьянінова С.В.

Факультет ВіЗО

Група 702

Викладач: Тріфоненкова Т.Ю.

Дата здачі

Дата захисту

Новосибірськ

2008

Зміст.

Введення

Розділ 1. Планування та прогнозування як одна з найважливіших функцій управління підприємства:

1.1. Принципи і завдання планування

1.2. Фінансове планування і бюджетування

1.3. Прогнозування економічних показників

Розділ 2. Оцінка фінансового стану підприємства:

2.1. Загальна оцінка фінансового стану підприємства

2.2. Горизонтальний аналіз балансу і вертикальний аналіз балансу

2.3. Планування та прогнозування підприємства на підставі кошторисів

Висновок

Список літератури

Програми

Бухгалтерський баланс ЗАТ «КиК» за 2005р.,

Бухгалтерський баланс ЗАТ «КиК» за 2006р.,

Бухгалтерський баланс ЗАТ «КиК» за 2007р.

Введення

Планування разом з попереднім, які доповнюють та обгрунтовують його прогнозуванням та економічним аналізом представляє собою складову частину управління економікою. Воно може застосовуватися на загальнодержавному рівні (народногосподарське планування), на рівні галузей (галузеве планування) і регіонів (регіональне планування), окремих сфер економіки (наприклад, соціальне або бюджетне планування), підприємств, компаній, фірм. Цілком можна застосувати планування і на рівні домашнього господарства, родини у вигляді, скажімо, планування сімейного бюджету.

Ця курсова робота як цілі у першому розділі розглядає теоретичний опис основ планування і прогнозування для успішного управління підприємством.

Завданням є практичне застосування отриманих знань з планування та прогнозування балансу підприємства в другому розділі.

Об'єктом аналізу є Закрите Акціонерне Товариство (ЗАТ) «КиК», м. Новосибірськ, вул.Станційна, б.18 / 1. Дані балансів за 2005р., 2006р., 2007р. представлені у додатку.

Розділ 1. Планування та прогнозування як одна з найважливіших функцій управління підприємства

1.1. Принципи і завдання планування

Планування-це функція управління, що включає наступний комплекс робіт: аналіз ситуацій та факторів зовнішнього середовища, прогнозування, оцінка та оптимізація альтернативних варіантів досягнення цілей, сформульованих на стадії стратегічного маркетингу; розробка плану; реалізація плану. Плани за змістом можуть бути проблемними, комплексними або локальними; стратегічними, тактичними (як правило, річними) або оперативними.

Найбільш складним напрямком розвитку економіки є розвиток на основі активізації інноваційної діяльності, яка характеризується великою невизначеністю. Тому і планування для цих умов буде найбільш складним, а завдання планування-найбільш важкоздійсненним.

Об'єктом планування на підприємстві є його діяльність, під якою розуміється виконання ним своїх функцій.

Основними функціями (видами діяльності) на підприємстві є:

1. Господарська діяльність спрямована на отримання прибутку, яка здійснюється на виробництві та реалізацією продукції.

Господарська діяльність складається:

1. дослідження та розробка,

2. виробництво,

3. маркетинг,

4. формування і використання ресурсів,

5. просування товару.

Щоб процес відбувався безперервно треба скоординувати всі стадії процесу виробництва в часі і просторі.

Розробка системи збалансованих показників, що характеризують взаємозв'язку процесів виробництва і реалізації продукції на намічений період.

2. Соціальна діяльність-забезпечення умов для відтворення, розробка та реалізація його інтересів (політика оплати праці, підготовка підвищення кваліфікації кадрів)

Підприємство має поліпшувати умови праці та побуту, це виробляється на основі плану.

3.Екологіческая діяльність-спрямована на зниження і компенсації негативного впливу виробництва на природне середовище.

Фінансується за рахунок своїх власних коштів.

Планують:

1. річний план підприємства,

2. розробка виробничої програми,

3. планування праці і персоналу,

4. планування собівартості продукції,

5. планування фонду зарплати,

6. планування фінансів.

Планують також: продажі, виробничу програму, оплата праці, матеріально-технічне постачання, працю і персонал, витрат, фінансів, соціального розвитку, охорони природи, технічного та організаційного розвитку, стратегії фірми, місії фірми.

Основні завдання планування діяльності підприємства:

- Вибір оптимальної стратегії організації на перспективу на основі прогнозів альтернативних варіантів стратегічного маркетингу,

- Забезпечення стійкості функціонування і розвитку організації,

- Формування з застосуванням наукових підходів оптимального портфеля нововведень і інновацій,

- Структуризація цілей інноваційної діяльності,

- Комплексне забезпечення виконання планів,

- Формування організаційно-технічних і соціально-економічних заходів, які забезпечують виконання планів,

- Координація виконання планів по будівлях, виконавцям, ресурсами, термінів, місця та якістю робіт,

- Стимулювання виконання планів.

Основними принципами планування можна вважати:

Цілеспрямованість - виявлення і проходження єдиної чи пріоритетної цілі діяльності та розвитку.

Наскрізне планування, що передбачає єдину систему планування з усіх аспектів діяльності з урахуванням використання загальних ресурсів в єдиній шкалі часу.

Ковзаюче планування, що забезпечує безперервність і послідовність складання планів з урахуванням можливої ​​їх коректування. При цьому довгострокові плани мають більш високу ступінь невизначеності, а в міру наближення терміну їх реалізації уточнюються відповідно до складається обстановкою і, можливо, змінюються цілями.

Централізація планування, покликана консолідувати устремління підрозділів та суб'єктів, що мають у загальному випадку різні цілі своєї діяльності, для досягнення спільної мети (цілі вищого рівня).

Безперервність планування передбачає, що діяльність розглядається як керований процес з безліччю зворотних зв'язків та можливого оперативного перерозподілу ресурсів.

Збалансованість планів забезпечує можливість коригування співвідношення між різними напрямками як за термінами, так і по використовуваних ресурсів.

Інформаційне та методичне єдність визначає необхідність в єдиній системі інформаційного забезпечення планування на всіх рівнях, стандартизації накопичення, зберігання, обміну та використання інформації. А так само наявність загальних методик створення та оцінювання планів, єдину термінологію та концепцію планування.

Для довгострокового планування основною особливістю є відсутність (або істотна неповнота) інформації про майбутньої ситуації, цілі і завдання, які будуть актуальні на даний момент часу, і внаслідок цього - про безліч допустимих способів досягнення цілей та вирішення поставлених завдань. Крім того, комплексність дії невизначених факторів у їх різних поєднаннях призводить до появи практично непередбачуваних властивостей кінцевого результату вибору того чи іншого варіанта дій. Дані властивості проявляються, стають очевидними лише в процесі реалізації плану, коли змінити, а тим паче зупинити реалізацію прийнятого рішення вкрай важко через інерційність багатьох процесів.

На рис. 1 представлена ​​періодизація планування діяльності підприємства та прогнозування її умов. Періоди відрізняються ступенем достовірності прогнозу умов.

Рис. 1. Періоди планування.

Ближньостроковій період - період планування, в межах якого умови зовнішнього середовища можна вважати достовірно відомими з точністю, необхідної для оперативного планування. Середньостроковий період обмежений тимчасовими рамками, в межах яких можливе формування обмеженої кількості варіантів розвитку ситуації (переважає поведінкова невизначеність) та планування діяльності на концептуальному рівні. Довгостроковий період - період планування, в межах якого можливо прогнозувати лише тенденції зміни умов.

Введена періодизація дозволяє поставити у відповідність кожному з періодів прогнозування ряд завдань, які представлені в таблиці 1.

Таблиця 1. Періоди прогнозу і їх зміст.

Необхідно відзначити, що введена періодизація має для кожного підприємства свої тимчасові рамки, які в свою чергу також мають невизначеністю. Мається на увазі, що всі перераховані періоди планування (прогнозування) визначаються в залежності від галузі, рівня конкуренції на ринку підприємства, масштабів його діяльності, макроекономічної ситуації. І період, наприклад, у 2 роки для одного підприємства може бути ближньостроковій, а для іншого довгостроковим.

Термінологічним аналогом ближньостроковій планування є оперативне планування. На відміну від нього довгострокове і, часто, середньострокове планування, називають стратегічним.

З урахуванням цього найбільш цікавою в концептуальному плані видається ідея про абстрагуванні від поточного стану в процесі визначення мети. На схемі (рис. 2.) Представлені три етапи процесу стратегічного планування (визначення мети). Необхідно відзначити, що на практиці поділ за часом всіх трьох етапів вельми умовно, більше того, умовної є і їх послідовність (зокрема, знання поточного стану є необхідною умовою при формулюванні цілей). Основний сенс представленої схеми укладений у впровадженні в свідомість фахівців, що займаються стратегічним плануванням, нестандартного на перший погляд способу мислення. Це дозволяє істотно розширити потенційне поле цілей, враховуючи і погоджуючи домагання власників (як основний целеполагающій фактор) і можливості і загрози з боку зовнішнього середовища (як умови реалізації стратегічних завдань).

Рис. 2. Концептуальна схема стратегічного планування.

Безсумнівно, наведена схема стратегічного планування має кілька ідеальний характер, і, тому, не повинна сприйматися як безпосереднє керівництво до дій. Однак вона здатна направити процес мислення при прийнятті рішень про напрями розвитку підприємства у бік максимальної відповідності вимогам мінливого зовнішнього середовища.

Ідея стратегічного планування здатна об'єднати навколо себе зацікавлених осіб, пропонуючи їм деяку схему аналізу обстановки і вироблення рішень, не прив'язану до конкретного стану підприємства. Стратегічне планування дозволяє ввести в розгляд великий діапазон можливих станів підприємства в майбутньому.

1) Перший етап - опис бажаного стану - того стану, в який необхідно привести підприємство через деякий час. Основою для визначення бажаного стану є претензії власників. Опис проводиться за допомогою визначення бажаних станів основних характеристик (показників) підприємства та його середовища: прибуток, частка ринку, кількість співробітників, продуктивність праці, рентабельність, перелік перспективних бізнесів і інших, кількісних і якісних характеристик.

Принципово важливо, що опис бажаного стану ведеться в повному відриві від аналізу поточного. Причиною такого ігнорування полягає в тому, що при використанні характеристик поточного стану для опису майбутнього неминуче виникне один з варіантів оперативного планування.

Необхідно відзначити, що розробка стратегії розвитку підприємства тільки силами власних менеджерів таїть небезпеку отримання комбінації функціональних інтересів підрозділів на основі поточного наявності ресурсів і розподілу посадових обов'язків між конкретними персоналіями. Тому, одним з кращих способів встановлення стратегічних цілей підприємства є залучення сторонніх фахівців, не занурених в оперативну середу, які здатні сприймати підприємство як цілісну систему (погляд ззовні). При цьому менеджери підприємства беруть активну участь в процесі планування в якості експертів.

2) Другий крок стратегічного планування - аналіз поточного стану підприємства, часто званий стратегічним аналізом. Його найважливішими складовими є дослідження ринку, конкурентного середовища, внутрішньофірмової ситуації. Основним завданням стратегічного аналізу в рамках планування є визначення неузгодженості компетенцій підприємства з реальними ринковими можливостями і небезпеками.

Необхідно зазначити, що моніторинг маркетингового середовища на підприємстві є безперервним, систематичним процесом (рис. 3). У його завдання входить контроль стану підприємства і зовнішнього середовища за найважливішими показниками, зміна яких сигналізує про необхідність корекції стратегічного курсу або ініціації повного циклу стратегічного планування, яке, у свою чергу, покликане визначити стратегічні цілі та способи їх досягнення в рамках нового горизонту планування.

Рис. 3. Стратегічний аналіз як процес і фаза стратегічного планування.

3) Третій крок стратегічного планування - розробка стратегії і плану переходу з поточного стану в бажаний, то є відповідь на питання: «Що потрібно зробити і що змінити?» Зміни при цьому можуть бути найрадикальнішими, аж до зміни області діяльності. Стратегію можна розглядати як сполучна ланка між цілями підприємства і лінією поведінки, обраної для їх досягнення.

Встановлення мети і вибір правильної стратегії повинні підкріплюватися грамотною роботою по реалізації. Часто в процесі реалізації доводиться поступатися інтересами низки співробітників підприємства, і чим радикальніше стратегія, тим більше опір. Стратегія має можливість бути взагалі не реалізованої, в силу того що опір занадто велике. Тому необхідна воля керівництва, ресурси: (фінансові, моральні, кадрові) і т.д.

1.2. Фінансове планування і бюджетування

Фінансове планування на підприємстві взаємопов'язане з плануванням господарської діяльності і будуватися на основі інших показників плану (обсягу виробництва та реалізації, кошторису витрат на виробництво, плану капітальних вкладень і ін.) Однак складання фінансового плану не є простим арифметичним перерахунком показників виробництва у фінансові показники.

У сучасних умовах зв'язок фінансового і виробничого планування ще більш посилилася, оскільки такі найважливіші показники, як реалізація продукції в грошовому виразі і прибуток, визначають можливості успішного розвитку підприємства, що, у свою чергу, підвищує роль фінансових планів.

Загальне уявлення про фінансове планування показано на рис.4.

Рис.4. Фінансове планування.

У теорії фінансового менеджменту в залежності від використовуваних методів розрізняють такі основні системи фінансового аналізу, проведеного на підприємстві: горизонтальний аналіз; вертикальний аналіз; порівняльний аналіз, аналіз коефіцієнтів; інтегральний аналіз.

I. Горизонтальний (або трендовий) фінансовий аналіз базується на вивченні динаміки окремих фінансових показників у часі. У фінансовому менеджменті найбільше поширення одержали наступні види горизонтального (трендового) фінансового аналізу:

1. Дослідження динаміки показників звітного періоду в зіставленні з показниками попереднього періоду.

2. Дослідження динаміки показників звітного періоду в зіставленні з показниками аналогічного періоду минулого.

3. Дослідження динаміки показників за ряд попередніх періодів (визначення лінії тренду в динаміці). Результати такого аналізу з метою наочності рекомендується оформляти графічно, що полегшує визначення лінії тренду. Все виды горизонтального (трендового) финансового анализа дополняются обычно исследованием влияния отдельных факторов на изменение соответствующих результативных ее показателей.

II. Вертикальный (или структурный) финансовый анализ базируется на структурном разложении отдельных показателей финансовой отчетности предприятия. В финансовом менеджменте известны следующие виды вертикального (структурного) анализа:

1. Структурный анализ активов. В процессе этого анализа определяются удельный вес оборотных и внеоборотных активов и т.д.

2. Структурный анализ капитала. В процессе этого анализа определяются удельный вес используемого предприятием собственного и заемного капитала; состав используемого заемного капитала по срокам его предоставления (кратко — и долгосрочный привлеченный заемный капитал); состав используемого заемного капитала по его видам — банковский кредит; финансовый кредит других форм; товарный (коммерческий) кредит и т.п.

3. Структурный анализ денежных потоков. В процессе этого анализа в составе общего денежного потока выделяют денежные потоки по операционной, инвестиционной и финансовой деятельности предприятия. Результаты вертикального (структурного) финансового анализа обычно также оформляются графически.

III. Сравнительный финансовый анализ. В процессе использования этой системы анализа рассчитываются размеры абсолютных и относительных отклонений сравниваемых показателей. Известны следующие виды сравнительного финансового анализа:

1. Сравнительный анализ финансовых показателей данного предприятия и среднеотраслевых показателей.

2. Сравнительный анализ финансовых показателей данного предприятия и предприятий — конкурентов.

3. Сравнительный анализ финансовых показателей отдельных структурных единиц и подразделений данного предприятия (его «центров ответственности»). 4. Сравнительный анализ отчетных и плановых (нормативных) финансовых показателей.

IV. Анализ финансовых коэффициентов (R-анализ) базируется на расчете соотношения различных абсолютных показателей финансовой деятельности предприятия между собой. В процессе использования этой системы анализа определяются различные относительные показатели, характеризующие отдельные результаты финансовой деятельности и уровень финансового состояния предприятия.

Финансовое планирование имеет следующую целевую направленность:

- обеспечение финансовыми ресурсами и денежными средствами деятельности организации,

- увеличение прибыли по основной деятельности и другим видам деятельности, если они имеют место,

- организация финансовых взаимоотношений с бюджетом, внебюджетными фондами, банками, кредиторами и дебиторами,

- обеспечение реальной сбалансированности планируемых доходов и расходов,

- обеспечение платежеспособности и финансовой устойчивости организации.

Процесс финансового планирования состоит из следующих этапов:

1. Анализ финансовых показателей фирмы за предыдущий период. Расчет показателей производится на основе основных финансовых документов фирмы: баланса, отчета о прибылях и убытках, отчета о движении наличности.

2. Долгосрочное финансовое планирование.

3. Оперативное финансовое планирование.

Как и всякий другой процесс, финансовое планирование завершается практическим внедрением планов и контролем за их выполнением.

Цель финансового плана — представить достоверную систему данных, отражающих ожидаемые финансовые результаты деятельности фирмы.

Финансовый план включает три документа:

- отчет о прибылях и убытках(отражает операционную деятельность фирмы в намеченный период);

- план-баланс;

- отчет о движении денежных средств.

Отчет о прибылях и убытках. С его помощью определяют размер получаемой прибыли за конкретный период времени. Цель составления отчетов о прибыли — в обобщенной форме представить результаты деятельности предприятия с точки зрения прибыльности.

Эта часть состоит обычно из следующих разделов:

- реализация;

- себестоимость реализованной продукции или услуг;

- операционные затраты;

- получение (до уплаты налогов) прибыли (или убытки).

Во многих случаях в плане показывают, что получается после вычета налогов. Отчет о прибыли выступает наиболее распространенным показателем финансовых резервов предприятия.

План-баланс демонстрирует финансовое состояние фирмы на конец рассчитываемого периода времени. Из его анализа можно сделать выводы о росте активов и об устойчивости финансового положения фирмы в конкретный период времени.

Отчет о движении денежных средств характеризует формирование и отток денежной наличности, а также остатки денежных средств фирмы в динамике.

Проектировка потоков денежных средств наиболее важный финансовый прогноз в бизнес-плане. Отчет о денежном потоке отражает фактические поступления денежных средств и их перечисление. Итоговая цифра отчета о потоке денежных средств отражает сальдо оборота денежных средств компании, а не ее прибыль. В отличие от отчета о прибыли, отчет о денежных потоках отражает фактическое поступление всех денег из всех источников, включая выручку от реализации продукции, от продажи акций или полученных в долг, а также средств от продажи или ликвидации некоторых активов. Что касается затрат, то в отчет о денежных потоках включается фактическая оплата всех затрат. Некоторые затраты могут быть покрыты немедленно, в то время как другие — через некоторое время.

В отчет о денежных средствах не включается амортизация. Хотя это и расход, но она не представляет собой денежное обязательство. В то же время погашение основной суммы долга, хотя и не является расходом, включается в отчет о денежных потоках, так как является денежным обязательством. Другие траты денег, направленные на приобретение оборудования или выплату дивидендов, не являются затратами. Поэтому влияют на денежные потоки.

С позиции количественных оценок планирование текущей деятельности заключается в построении генерального бюджета, представляющего собой систему взаимосвязанных текущих и финансовых бюджетов. Процесс построения таких бюджетов в долго- и краткосрочный перспективе называется бюджетированием.

Организационные предпосылки внедрения бюджетирования на предприятии представлены на рис.5

Рис. 5. - Направления бюджетирования на предприятии.

Рассмотрим годовой финансовый план компании, который представляется в форме бюджета компании, и одновременно является и инструментом планирования, и инструментом контроля. В практике финансового менеджмента различаются несколько видов бюджета. Общий бюджет характеризует прогнозы компании в отношении объема реализованной продукции, расходов других финансовых операций на предстоящий период. Как правило, он состоит из прогнозного отчета о прибыли, прогнозного баланса и бюджета денежных средств. В самом общем виде бюджет подразделяется на операционный бюджет и финансовый бюджет.

В свою очередь, операционный бюджет состоит из:

- реализации;

- производства;

- прямых затрат на материалы;

- прямых затрат на труд;

- производственных накладных расходов;

- общих и административных расходов;

- прогнозный отчет о прибыли.

Финансовый бюджет состоит из:

- бюджета денежных средств;

- прогнозного баланса.

Основными этапами составления бюджета являются следующие;

- составление прогноза реализации;

- определение расчетного уровня объема производства;

- расчет производственной себестоимости и операционных расходов;

- расчет потока денежных средств и других финансовых показателей;

- составление прогнозных форм отчетности.

Бюджет реализации является стартовой точкой составления общего бюджета, поскольку объем реализации продукции оказывает влияние практически на все другие статьи общего бюджета. Прогнозный объем реализованной продукции рассчитывается посредством умножения ожидаемого количества единиц продукции на ожидаемую цену единицы продукции. В бюджете реализации определяется также сумма денежных средств, которую предприятие может получить от своих клиентов, для учета этих данных в бюджете денежных средств.

Бюджет производства составляется после составления бюджета реализации. Ожидаемый объем производства определяется посредством вычитания расчетных остатков материально-производственных запасов на начало периода из объема продукции которую планируется продать, и того объема материально-производственных запасов на конец периода, которое предприятие считает для себя оптимальным.

Бюджет прямых затрат на материалы составляется после определения объема производства для определения потребностей в материально-производственных запасах и соответственно для планирования закупок на предстоящий период. Объем планируемых закупок зависит от ожидаемого потребления материалов и объема материальных запасов предприятия. Бюджет материальных затрат обычно включает расчет ожидаемых наличных платежей за приобретаемые материалы.

Бюджет прямых затрат на труд также составляется на основе бюджета производства. Для его составления необходимо умножить количество единиц производимой продукции на трудоемкость изделия и на стоимость одного часа прямых трудовых затрат.

Бюджет производственных накладных расходов включает все прочие статьи, которые не являются прямыми затратами на материалы и прямыми затратами на труд. Сюда относятся такие расходы, как амортизация, отдельные виды налогов, включаемые в себестоимость, арендная плата и др.

Бюджет общих и административных расходов включает статьи операционных расходов, такие, как расходы по реализации продукции, общие расходы по управлению и другие, рассмотренные нами ранее. При составлении этого бюджета отдельно рассчитываются постоянные и переменные операционные расходы.

Бюджет денежных средств (под денежными средствами понимаются денежные средства в кассе и денежные средства на счетах в банках) позволяет финансовому менеджеру оценить будущие притоки и оттоки денежных средств за определенный период, поддерживать остатки денежных средств на оптимальном уровне и избегать избытка денежных средств и их дефицита. Бюджет денежных средств состоит обычно из четырех основных разделов:

раздел поступлений, который включает остаток денежных средств на начало периода, поступления денежных средств от клиентов и другие статьи поступления денежных средств;

раздел расходов денежных средств, отражающий все виды оттоков денежных средств на предстоящий период;

раздел избытка или дефицита денежных средств разница между поступлением и расходованием денежных средств;

финансовый раздел, в котором подробно представлены статьи заемных средств и погашения задолженности на предстоящий период.

Прогнозный отчет о прибыли представляет собой расчетную оценку доходов и расходов предприятия на предстоящий период.

Прогнозный баланс позволяет финансовому менеджеру оценить, как будет выглядеть финансовое положение компании по прошествии соответствующего периода. При этом прогнозный баланс позволяет:

- выявить возможные неблагоприятные для компании финансовые последствия решений, принимаемых на предстоящий период;

- проверить математическую правильность других расчетов;

- рассчитать финансовые коэффициенты и оценить их уровень с позиций требований финансового рынка;

- структурно выделить будущие финансовые источники и обязательства.

Построение прогнозной отчетности в рамках бюджетирования текущей деятельности или на более длительную перспективу является неотъемлемой функцией финансовой службы любой организации Эта отчетность может использоваться как ориентир для контроля текущей деятельности организации. Эта отчетность может быть использоваться как ориентир для контроля текущей деятельности, при прогнозировании степени удовлетворительности структуры баланса и для других целей.

1.3. Прогнозирование экономических показателей

Прогнозирование предшествует планированию и ставит своей задачей научное предвидение развития производства, а также поиска решений обеспечивающих развитие производства и его частей в оптимальном режиме.

Поскольку прогнозирование всегда предшествует планированию, его можно рассматривать как подфункцию планирования.

Прогнозирование - это процесс предвидения, построенный на вероятности, научно обоснованном суждении о перспективах развития объекта в будущем его возможном состоянии. Прогнозирование позволяет выявить альтернативные варианты развития процесса или объекта и обосновать выбор наиболее применимого варианта.

Прогноз один из этапов планирования, без этого планирование было бы гаданием.

В ряде социально-экономических производств, прогнозирование выступает как самостоятельная функция управления, прогнозирует соц.-экономическое развитие.

Некоторые процессы не поддаются планированию, но требуют учёта:

демография, духовная жизнь.

Экономический прогноз- это научно обоснованное предвидение возможных направлений и результатов развития субъектов хозяйствования и их структурных подразделений. Основной задачей экономического прогнозирования является предвидение наиболее вероятных проблем экономического развития в ближайшей и отдаленной перспективе, поиск возможных направлений экономического роста, обоснование наиболее предпочтительной стратегии развития в будущем. Результаты прогноза используются для выбора альтернатив развития, разработки рекомендаций для реализации оптимального варианта.

По временам прогнозы могут быть: краткосрочные (до2-3 лет), среднесрочные (до 5-7 лет) и долгосрочные (до 15-20 лет).

По степени формализации методы экономического прогнозирования можно подразделить на интуитивные и формализованные.

Интуитивные методы базируются на интуитивно-логическом мышлении. Они используются в тех случаях, когда невозможно учесть влияние многих факторов из-за значительной сложности объекта прогнозирования или объект слишком прост и не требует проведения трудоемких расчетов. Такие методы целесообразно использовать и в других случаях в сочетании с формализованными методами для повышения точности прогнозов.

Среди интуитивных методов широкое распространение получили методы экспертных оценок. Они используются как в нашей стране, так и за рубежом для получения прогнозных оценок развития производства, научно-технического прогресса, эффективности использования ресурсов и т.п.
Применяются также методы исторических аналогий и прогнозирования по образцу. Здесь имеет место своеобразная экстраполяция. Техника прогнозирования состоит в анализе высокоразвитой системы (страны, региона, отрасли) одного и того же приближенного уровня, который теперь имеется в менее развитой аналогичной системе, и на основании истории развития изучаемого процесса в высокоразвитой системе строится прогноз для менее развитой системы. Практика свидетельствует, что такие аналогии можно использовать при определении путей развития новых отраслей и видов техники (производство ЭВМ, телевизоров и т.п.), структуры производства, потребления и т.д. Естественно, что полученный таким образом “образец” — лишь начальный пункт прогнозирования. К окончательному выводу можно прийти, лишь исследуя внутренние условия и закономерности развития.

К формализованным методам относятся методы экстраполяции и методы моделирования. Они базируются на математической теории.

Среди методов экстраполяции широкое распространение получил метод подбора функций, основанный на методе наименьших квадратов (МНК). Методы моделирования предполагают использование в процессе прогнозирования и планирования различного рода экономико-математических моделей, представляющих собой формализованное описание исследуемого экономического процесса (объекта) в виде математических зависимостей и отношений. Различают следующие модели: матричные, оптимального планирования, экономико-статистические (трендовые, факторные, эконометрические), имитационные, принятия решений. Для реализации экономико-математических моделей применяются экономико-математические методы.

В практике прогнозирования и планирования широко используются -также метод экономического (системного) анализа, нормативный и балансовый методы. Для разработки целевых комплексных программ используется программно-целевой метод (ПЦМ) в сочетании с другими методами. Следует отметить, что представленный перечень методов и их групп не является исчерпывающим. Рассмотрим методы, получившие широкое распространение в мировой практике:

1. Методы экспертных оценок.

Основная идея прогнозирования на основе экспертных оценок заключается в построении рациональной процедуры интуитивно-логического мышления человека в сочетании с количественными методами оценки и обработки получаемых результатов.

Сущность методов экспертных оценок заключается в том, что в основу прогноза закладывается мнение специалиста или коллектива специалистов, основанное на профессиональном, научном и практическом опыте. Розрізняють індивідуальні та колективні експертні оцінки.

2. Методы экстраполяции.

В методическом плане основным инструментом любого прогноза является схема экстраполяции. Сутність екстраполяції полягає у вивченні склалися в минулому і сьогоденні стійких тенденцій розвитку об'єкта прогнозу і перенесення їх на майбутнє.

Розрізняють формальну і прогнозну екстраполяцію. Формальная базируется на предположении о сохранении в будущем прошлых и настоящих тенденций развития объекта прогноза; при прогнозной фактическое развитие увязывается с гипотезами о динамике исследуемого процесса с учетом” изменений влияния различных факторов в перспективе. Следует отметить, что методы экстраполяции необходимо применять на начальном этапе прогнозирования для выявления тенденций изменения показателей.

3. Методы моделирования и экономико-математические методы.

Моделювання передбачає конструювання моделі на основі попереднього вивчення об'єкта чи процесу, виділення його істотних характеристик або ознак. Прогнозування економічних і соціальних процесів з використанням моделей включає розробку моделі, її експериментальний аналіз, співставлення результатів прогнозних розрахунків на основі моделі з фактичними даними стану об'єкта або процесу, коригування і уточнення моделі.

Залежно від рівня управління економічними і соціальними процесами розрізняють макроекономічні, міжгалузеві, міжрайонні, галузеві, регіональні моделі та моделі мікрорівня (моделі розвитку фірми).

По аспектам развития экономики выделяют модели прогнозирования воспроизводства основных фондов, трудовых ресурсов, цен и др. Существует ряд других признаков классификации моделей: временной, факторный, транспортный, производственный.

В современных условиях в республике развитию моделирования и практическому применению моделей стала придаваться особая значимость в связи с усилением роли прогнозирования и переходом к индикативному планированию.

4. Метод экономического анализа.

Экономический анализ является неотъемлемой частью и одним из основных элементов логики прогнозирования и планирования. Он должен осуществляться как на макро-, так и на мезо- и микроуровнях.

При проведенні економічного аналізу слід використовувати системний підхід. В качестве системы рассматривается народное хозяйство (экономика) в целом и его структурные части: сферы, регионы, отрасли, объединения, предприятия. Аналіз повинен бути комплексним, тобто всебічним.
Сущность метода экономического анализа заключается в том, что экономический процесс или явление расчленяется на составные части и выявляются взаимосвязь и влияние этих частей друг на друга и на ход развития всего процесса. Аналіз дозволяє розкрити сутність такого процесу, визначити закономірності його зміни в прогнозованому (плановому) періоді, всебічно оцінити можливості та шляхи досягнення поставлених цілей.

Процес економічного аналізу поділяється на ряд стадій: постановку проблеми, визначення цілей та критеріїв оцінки; підготовку інформації для аналізу; вивчення та аналітичну обробку інформації, розробку рекомендацій щодо можливих варіантів вирішення проблеми та досягнення цілей; оформлення результатів аналізу.

5. Балансовый метод.

З допомогою балансового методу реалізується принцип збалансованості і пропорційності. Він застосовується при розробці прогнозів, планів і програм. Сутність його полягає в ув'язці потреб країни в різних видах продукції, матеріальних, трудових і фінансових ресурсів з можливостями виробництва продукції і джерелами ресурсів.

Балансовий метод передбачає розробку балансів, що представляють собою систему показників, в якій одна частина, яка характеризує ресурси за джерелами надходження, дорівнює інший, що показує розподіл (використання) по всіх напрямках їх витрати. В переходный период к рыночным отношениям усиливается роль прогнозных балансов, разрабатываемых на макроуровне: платежного баланса, баланса доходов и расходов государства, баланса денежных доходов и расходов населения, сводного баланса трудовых ресурсов, балансов спроса и предложения. Результати балансових розрахунків служать основою при формуванні структурної, соціальної, фінансово-бюджетної і кредитно-грошової політики, а також політики зайнятості та зовнішньоекономічної діяльності. Балансы применяются также для выявления диспропорций в текущем периоде, вскрытия неиспользованных резервов и обоснования новых пропорций.

Система балансов, используемых в прогнозировании и планировании, включает: материальные, трудовые и финансовые. В каждую из указанных групп входит ряд балансов.

6. Нормативный метод.

Нормативный метод является одним из основных методов прогнозирования и планирования. В современных условиях ему стало придаваться особое значение в связи с использованием ряда норм и нормативов в качестве регуляторов экономики. Сущность нормативного метода заключается в технико-экономическом обосновании прогнозов, планов, программ с использованием норм и нормативов. Последние применяются для расчета потребности в ресурсах и показателей их использования. С помощью норм и нормативов обосновываются важнейшие пропорции, развитие материального производства и непроизводственной сферы, осуществляется регулирование экономики.

Норма характеризует научно обоснованную меру расхода ресурса на единицу продукции (работы) в принятых единицах измерения, например расход муки на 1 тонну хлебобулочных изделий согласно утвержденной рецептуре. В виде нормы выступает потребление того или иного продукта на душу населения согласно научно обоснованному рациону питания. Например, рекомендуемая норма потребления мяса и мясопродуктов в год на 1 человека — 82 кг. В непроизводственной сфере применяются нормы, характеризующие необходимый размер общей и жилой площади на 1 жителя, потребление воды на 1 человека и др.

Нормативы, как правило, разрабатываются в относительном выражении. Они характеризуют степень использования ресурсов (например, процент выхода годного литья от металло-завалки), расход ресурса на 1 млн. р. продукции, размер платы за кредит (процентные ставки) и др.

7. Программно-целевой метод.

По сравнению с другими методами программно-целевой метод (ПЦМ) является относительно новым и недостаточно разработанным. Широкое распространение он получил только в последние годы, хотя был известен давно и впервые использовался еще при разработке плана ГОЭЛРО.

ПЦМ тесно связан с нормативным, балансовым и экономико-математическими методами и предполагает разработку плана начиная с оценки конечных потребностей исходя из целей развития экономики при дальнейшем поиске и определении эффективных путей и средств их достижения и ресурсного обеспечения. За допомогою цього методу реалізується принцип пріоритетності планування.

Сутність ПЦМ полягає у відборі основних цілей соціального, економічного і науково-технічного розвитку, розробці взаємопов'язаних заходів по їх досягненню в намічені терміни при збалансованому забезпеченні ресурсами з урахуванням ефективного їх використання.

ПЦМ застосовується при розробці цільових комплексних програм, що представляють собою документ, в якому відображаються мета та комплекс науково-дослідних, виробничих, організаційно-господарських, соціальних та інших завдань і заходів, пов'язаних з ресурсів, виконавцям і термінам здійснення.

8. Показатели эффективности производства.

Согласно экономической теории, эффективность производства означает его результативность, т.е. соотношение результата и затрат.

Качество экономического роста характеризует экономическая эффективность. Она сопряжена с эффективностью социальной, характеризующей повышение уровня жизни народа, расширения возможностей для гармоничного развития личности. Эффективность определяется на всех уровнях управления общественным производством и оценивается по различным критериям.

Среди важнейших показателей эффективности, характеризующих качество экономического роста, следует выделить материало- и энергоемкость, фондоотдачу, производительность труда.

Материало- и энергоемкость характеризуют эффективность использования сырьевых и топливно-энергетических ресурсов, рассчитываются как отношение соответственно материальных и энергозатрат к выпуску продукции и измеряются в рублях на рубль продукции. Снижение или рост этих показателей, как правило, показывается в процентах. Так снижение показателей энергоемкости свидетельствует об увеличении фондоотдачи, что обусловлено лучшим использованием основных средств.

Под фондоотдачей понимается отношение объема продукции к стоимости производственных основных фондов. Фондоотдача обычно выражается объемом продукции на один рубль стоимости основных производственных фондов. Поскольку объем берется за какой-то период, то и стоимость основных фондов должна быть не на какую-либо дату, а в среднем за тот же период. В отраслях и на предприятиях, где выпускается несколько видов различной продукции, фондоотдача рассчитывается по объему продукции в стоимостном выражении.

Основными путями повышения фондоотдачи могут быть следующие:

1. увеличение времени работы машин, механизмов, оборудования: ввод в действие неустановленного оборудования; повышение коэффициента сменности; ликвидация внутрисменных простоев; сокращение времени нахождения в ремонте.

2. оптимальная загрузка техники, производственных площадей.

3. техническое совершенствование производственных основных фондов: реконструкция на базе новой техники; модернизация оборудования; использование прогрессивных технологических процессов; развитие рационализаторского движения.

Эффективность живого труда характеризует его производительность. В целом по народному хозяйству производительность труда определяется путем отношения ВВП к численности занятых в народном хозяйстве. На микроуровне производительность труда рассчитывается как отношение выпуска продукции к средне списочной численности работников.

При разработке планов-прогнозов определяется уровень производительности труда и темпы его роста (снижения). На основе этого показателя производятся прогнозные расчеты потребности в рабочей силе отраслей материального производства. В условиях высокого уровня скрытой безработицы этот показатель временно теряет свою значимость.

На динамику производительности труда влияет ряд факторов, которые можно объединить в следующие группы:

1. структурные сдвиги в производстве. Сюда относится влияние изменения удельного веса отдельных видов продукции или производств в общем объеме продукции;

2. повышение технического уровня производства. К этой группе относятся такие факторы как внедрение новых технологических процессов, более производительных машин и оборудования, механизация ручного труда;

3. совершенствования управления, организации производства и труда. Эта группа включает мероприятия по совершенствованию управления производством, внедрению научной организации труда, изменению реального фонда рабочего времени, разработке личных (бригадных) планов рабочих.

4. изменения объема производства.

5. отраслевые факторы. К ним относятся изменения естественных условий работы в добывающих отраслях и в отраслях, перерабатывающих сельскохозяйственное сырье;

6. ввод в действие и освоение новых предприятий (объектов).

Важнейшим фактором повышения производительности труда является внедрение новой техники, которое требует расширения энергетической базы, особенно электрических мощностей. Следовательно, развитие энергетического хозяйства характеризует рост технической вооруженности как отдельного предприятия, так и промышленности в целом. По мере развития энергетического хозяйства на долю одного рабочего в среднем приходится больше энергетических мощностей, рабочий имеет возможность использовать больше производственных мощностей.

Прогнозирование показателей эффективности производства предполагает проведение прогнозных расчетов каждого из них. Поскольку показатели используются для решения разнообразных задач и каждый показатель несет определенную смысловую нагрузку, необходимо из всей системы методов прогнозирования использовать те, с помощью которых можно достичь более высокой точности прогноза.

Розділ 2. Оцінка фінансового стану підприємства

2.1. Общая оценка финансового состояния предприятия

Для общей оценки финансового состояния предприятия составляют уплотненный баланс (таблица 2.), в котором объединяют в группы однородные статьи. При этом сокращается число статей баланса, что повышает его наглядность и позволяет сравнивать с балансами других предприятий.

Таб.2. Уплотненный баланс .

В связи с тем, что в балансе присутствует статья «Убытки», то можно сказать, что это свидетельствует об определенных недостатках в работе предприятия. Так, на начало 2006г. имеющиеся убытки в 5944,0 тыс.руб., увеличились более чем в два раза, достигнув 13564,0 тыс.руб. Но к концу 2007г. ситуация резко изменилась в лучшую сторону, что отражено на графике 1.:

При анализе хозяйственной деятельности предприятия, во время проведения финансового анализа, для оценки платежеспособности применяют коэффициент текущей ликвидности:

ОборАкт

КоэфТекЛик = ;

КраткПассив

Обычное значение для коэффициента текущей ликвидности > 2. Значение < 1 говорит о возможной утрате платежеспособности, а значение > 4 о недостаточной активности использования заемных средств и как следствие, меньшее значение рентабельности собственного капитала.

2005г.:

Значение коэффициента текущей ликвидности в начале года:

КоэфТекЛик _нач = 10013 / 17360 = 0,58.

Значение коэффициента текущей ликвидности в конце года:

КоэфТекЛик _кон = 16280 / 22883 = 0,71.

Изменение значения:

ИзмКоэфТекЛик = КоэфТекЛик _кон / КоэфТекЛик _нач = 1,22 или увеличилась на

+22,4%.

Коэффициент текущей ликвидности увеличился за год на 22,4%.

2006г.:

Значение коэффициента текущей ликвидности в начале года:

КоэфТекЛик _нач = 16280,0 / 22883 = 0,71.

Значение коэффициента текущей ликвидности в конце года:

КоэфТекЛик _кон = 21300 / 35496 = 0,6.

Изменение значения:

ИзмКоэфТекЛик = КоэфТекЛик _кон / КоэфТекЛик _нач = 0,84 или уменьшилась на

-16%.

Коэффициент текущей ликвидности уменьшился за год на 16%.

2007г.:

Значение коэффициента текущей ликвидности в начале года:

КоэфТекЛик _нач = 21300 / 35496 = 0,6.

Значение коэффициента текущей ликвидности в конце года:

КоэфТекЛик _кон = 21946 / 19444= 0,6.

Изменение значения:

ИзмКоэфТекЛик = КоэфТекЛик _кон / КоэфТекЛик _нач = 1,13 или увеличилась на

+12,8%.

Коэффициент текущей ликвидности увеличился за год на 12,8%.

Это еще раз подтверждает, что в 2006г. предприятие находилось в тяжелой ситуации. Хотя и за 2007г. коэффициент ликвидности не превысил 2, но общая тенденция к улучшению довольна заметна.

2.2. Горизонтальный анализ баланса и вертикальный анализ баланса

Цель горизонтального анализа состоит в том, чтобы выявить абсолютные и относительные изменения величин различных статей баланса за определенный период, дать оценку этим изменениям, что и отражено по нашему предприятию в таблице 3.

Таблиця 3. Горизонтальный анализ баланс в процентном соотношении 2005г. с 2006г. и 2007г..