Цілі і завдання аналізу
Одна з основних цілей підприємства, що веде свою економічну діяльність в ринкових умовах, - отримання максимально можливого прибутку. Можливості досягнення цієї стратегічної мети обмежені витратами виробництва і реалізації, а також ринковим попитом на продукцію підприємства. Витрати, таким чином, є фактором, що визначає величину пропозиції та розміри прибутку. Отже, прийняття управлінських рішень неможливе без аналізу поточних витрат на виробництво і реалізацію продукції, які виникнуть у ході реалізації знову розроблювальних проектів і бізнес-планів.
Основними завданнями такого аналізу є:
ü Оцінка обгрунтованості розрахункових величин витрат (нормативів);
ü Виявлення і вимір впливу факторів, які позитивно і негативно впливають на деякі види витрат;
ü Вивчення структури собівартості і визначення впливу різних факторів на її динаміку;
ü Виявлення резервів подальшого зниження собівартості і розробка заходів щодо використання цих резервів;
Об'єктами аналізу служить загальна сума витрат на виробництво і реалізацію продукції, окремі види витрат, у тому числі собівартість товарної і реалізованої продукції, витрати на 1 карбованець товарної продукції, зниження (збільшення) витрат на 1 карбованець товарної продукції в порівнянні з попереднім (базовим) періодом , економія від зниження собівартості товарної продукції, витрати на 1 карбованець товарної продукції за окремими калькульованих групам.
Крім того, необхідно використовувати матеріали щоденного обліку витрат, різного роду регістри бухгалтерського обліку. Звіти про роботу цехів, дільниць і бригад також служать істоч6ніком інформації для аналізу собівартості продукції окремих підрозділів підприємства.
Класифікація витрат
Класифікація, як правило, передбачає деяку умовність. Крім того, в середовищі економістів-практиків інколи зустрічаються думку, що класифікація носить чисто умоглядний характер, а практична цінність їх вельми сумнівна.
На першому етапі аналізу в рамках дослідження виробничих витрат вирішуються питання визначення собівартості продукції (робіт, послуг).
У залежності від витрат, що включаються до собівартості, прийнято розрізняти такі її види:
1. цехова - сума витрат цехів основного виробництва;
2. виробнича - сума витрат на виробництво продукції та управлінських витрат. Виробнича собівартість, збільшена на суму загальногосподарських витрат. Як правило, це собівартість за якою продукція здається на склад.
3. повна - сума витрат на виробництво і реалізацію продукції, тобто до виробничої собівартості додаються суми витрат, здійснюваних при реалізації продукції.
Види собівартості продукції по етапах її формування
Крім того, розрізняють планову і фактичну собівартість продукції. Різниця полягає в тому, що в планову собівартість не включається непродуктивні витрати, а частина витрат приймається в межах встановлених нормативах.
Інформація про величину собівартості одиниці продукції дозволяє:
a) правильно визначити ціну товарної продукції;
b) передбачити і контролювати витрати, пов'язані з процесом виробництва продукції;
c) визначити кінцеві залишки запасів у грошовому виразі;
d) визначити собівартість усієї реалізованої продукції.
SHAPE \ * MERGEFORMAT
Існують два основні методи розрахунку собівартості одиниці продукції: позамовного і попроцессний. Вибір методу розрахунку визначається характером виробництва даного підприємства.
Позамовний метод калькулювання собівартості використовується підприємствами, які виробляють продукцію одного виду або декілька абсолютно відокремлених видів продукції (наприклад літаки, мости та інше). При позамовному методі розрахунку дотримуються наступні умови:
a. всі виробничі витрати відносяться до відповідного виду продукції;
b. витрати збираються на період повного завершення робіт, а не за стандартний часовий інтервал, наприклад тиждень або місяць.
У позамовному методі зазвичай враховуються всі витрати, пов'язані з Вашим замовленням.
Попроцессний метод калькулювання собівартості застосовується при виробництві великого числа подібної продукції (наприклад, компанія з виробництва фарб, автомобілів та іншого). У цьому випадку задовольняються наступні умови:
a. виробничі витрати збираються по окремих підрозділах, не за видами продукції;
b. витрати збираються за звітний період;
Щоб краще визначити суть і роль собівартості, корисно дати коротку характеристику ознак класифікації включаються в неї витрат.
1. по економічній ролі в процесі виробництва прийнято виділяти основні витрати і накладні витрати. З точки зору бухгалтерського обліку основні витрати являють собою витрати, які безпосередньо пов'язані з процесом виробництва продукції, з виконанням робіт або наданням послуг. До накладних належать витрати з управління та обслуговування виробничого процесу.
2. По складу виділяють витрати комплексні й одноелементні. Комплексними називаються витрати, до складу яких входить більше одного елемента. Комплексними є загальногосподарські та комерційні витрати. До числа одноелементні відносять амортизаційні відрахування, витрати на оплату праці.
3. За способом включення до собівартості продукції виділяють прямі і непрямі витрати. Більша частина прямих витрат є одночасно і основними, що дає привід вважати цю класифікацію аналогічної класифікації з економічної ролі в процесі виробництва. Якщо на підприємстві випускається всього один вид продукції, то всі витрати будуть тільки прямими. Якщо ж випускаються різні сорти або найменування продукції, виникає необхідність розподілу витрат за видами продукції, а значить, і необхідність класифікації витрат на прямі і непрямі.
4. По відношенню до величини випуску продукції виділяють постійні та змінні витрати. Постійні (амортизація, оренда приміщень, податок на майно тощо) залишаються стабільними при зміні обсягу виробництва. Змінні витрати (відрядна заробітна плата виробничих робітників, сировина, матеріали тощо) змінюються пропорційно обсягу виробництва продукції. Величина постійних витрат може зберегтися при повної зупинки підприємства.
5. За періодичністю виникнення витрати розділяють на одноразові й періодичні. Дана класифікація має особливе значення в тих виробництвах, де висока питома вага одноразових витрат. Так, допускається відносити на собівартість продукції одноразові витрати у видобувних галузях, при освоєнні нових організацій, виробництв, цехів і так далі.
6. По участі в процесі виробництва виділяють виробничі витрати і комерційні витрати. Різниця між ними полягає в тому, що кожен виріб проходить два цикли: виробничий і цикл реалізації. Ці види витрат розрізняють один від одного за часом виникнення і по можливим напрямкам зниження питомої ваги витрат при здійсненні окремих операцій.
7. По ефективності виділяють продуктивні й непродуктивні витрати. Різниця між ними полягає в тому, що останні не плануються, тобто при правильній організації виробництва і реалізації можуть бути усунені. До непродуктивних витрат відносяться: втрати від простоїв, браку продукції і тому подібне.
Облік витрат на виробництво
Розглянемо основні принципи обліку витрат на виробництво, управлінського обліку. Управлінський (виробничий облік) являє собою процес виявлення, вимірювання, накопичення, аналізу, переробки і передачі інформації про господарську діяльність підприємства, яка використовується для планування, управління та контролю. Його призначення - забезпечити інформацією керівників різних рівнів внутрішньофірмового управління, відповідальних за досягнення конкретних виробничих цілей.
Системна організація управлінського обліку може включати в себе наступні три основні системи:
- Облік повної собівартості;
- Облік за центрами відповідальності;
- Облік виробничої собівартості за скороченою номенклатурою;
В основі системи обліку повної собівартості лежать дані про витрати за минулі звітний період, тобто про доконані господарські операції та події.
Побудова обліку витрат виробничого господарюючого суб'єкта залежить головним чином від технології виготовлення та характеру продукції, організації та типу виробництва.
У Російській Федерації для обліку витрат на виробництво застосовуються два основних калькуляційних рахунку 20 «Основне виробництво» і 23 «Допоміжне виробництво».
Облік витрат промислового виробництва будується таким чином, що протягом звітного періоду (місяця) тільки частина витрат, що викликаються технологічним процесом виготовлення певних видів виробів, відноситься безпосередньо на дебет рахунку 20 «Основне виробництво» або відповідно на рахунок 23 «Допоміжне виробництво». При системі обліку повних витрат інша частина витрат, що викликаються обслуговуванням виробництва і управлінням, попередньо враховується за дебетом відповідних збірно-розподільчих рахунків: рахунок 25 «Загальновиробничі витрати», рахунок 26 «Загальногосподарські витрати».
Після закінчення періоду (місяця) збірно-розподільчі рахунки закриваються шляхом списування облікованих на них витрат на відповідні рахунки виробництва. Закриттю названих рахунків передує розподіл сум, врахованих протягом місяця за дебетом рахунка 23 «Допоміжне виробництво», які відносять на відповідні рахунки цехів і відділів господарюючого суб'єкта, а також споживачів продукції допоміжних цехів. Частина витрат за цим рахунком (дебетове сальдо) залишається в незавершеному виробництві.
У відповідності до змісту і назвою рахунків: рахунок 20 «Основне виробництво» і рахунок 23 «Допоміжне виробництво» за дебетом цих рахунків протягом місяця відображаються всі виробничі витрати. Після розподілу врахованих витрат між випуском готової продукції і залишками незавершеного виробництва по кредиту даних рахунків показується фактична виробнича собівартість виготовленої продукції, оприбуткованої на склад і деякі інші описи: повернення матеріалів, відходи, невиправний брак тощо.
Аналітичний облік витрат на виробництво будується в залежності від особливості технології та організації виробництва і ведеться:
- По місцях виникнення витрат;
- Всередині виробництва або цеху;
- За статтями витрат, тобто в калькуляційної розрізі;
Загальна схема витрат на виробництво на синтетичних рахунках
SHAPE \ * MERGEFORMAT
Одна з основних цілей підприємства, що веде свою економічну діяльність в ринкових умовах, - отримання максимально можливого прибутку. Можливості досягнення цієї стратегічної мети обмежені витратами виробництва і реалізації, а також ринковим попитом на продукцію підприємства. Витрати, таким чином, є фактором, що визначає величину пропозиції та розміри прибутку. Отже, прийняття управлінських рішень неможливе без аналізу поточних витрат на виробництво і реалізацію продукції, які виникнуть у ході реалізації знову розроблювальних проектів і бізнес-планів.
Основними завданнями такого аналізу є:
ü Оцінка обгрунтованості розрахункових величин витрат (нормативів);
ü Виявлення і вимір впливу факторів, які позитивно і негативно впливають на деякі види витрат;
ü Вивчення структури собівартості і визначення впливу різних факторів на її динаміку;
ü Виявлення резервів подальшого зниження собівартості і розробка заходів щодо використання цих резервів;
Об'єктами аналізу служить загальна сума витрат на виробництво і реалізацію продукції, окремі види витрат, у тому числі собівартість товарної і реалізованої продукції, витрати на 1 карбованець товарної продукції, зниження (збільшення) витрат на 1 карбованець товарної продукції в порівнянні з попереднім (базовим) періодом , економія від зниження собівартості товарної продукції, витрати на 1 карбованець товарної продукції за окремими калькульованих групам.
Крім того, необхідно використовувати матеріали щоденного обліку витрат, різного роду регістри бухгалтерського обліку. Звіти про роботу цехів, дільниць і бригад також служать істоч6ніком інформації для аналізу собівартості продукції окремих підрозділів підприємства.
Класифікація витрат
Класифікація, як правило, передбачає деяку умовність. Крім того, в середовищі економістів-практиків інколи зустрічаються думку, що класифікація носить чисто умоглядний характер, а практична цінність їх вельми сумнівна.
На першому етапі аналізу в рамках дослідження виробничих витрат вирішуються питання визначення собівартості продукції (робіт, послуг).
У залежності від витрат, що включаються до собівартості, прийнято розрізняти такі її види:
1. цехова - сума витрат цехів основного виробництва;
2. виробнича - сума витрат на виробництво продукції та управлінських витрат. Виробнича собівартість, збільшена на суму загальногосподарських витрат. Як правило, це собівартість за якою продукція здається на склад.
3. повна - сума витрат на виробництво і реалізацію продукції, тобто до виробничої собівартості додаються суми витрат, здійснюваних при реалізації продукції.
Види собівартості продукції по етапах її формування
Крім того, розрізняють планову і фактичну собівартість продукції. Різниця полягає в тому, що в планову собівартість не включається непродуктивні витрати, а частина витрат приймається в межах встановлених нормативах.
Інформація про величину собівартості одиниці продукції дозволяє:
a) правильно визначити ціну товарної продукції;
b) передбачити і контролювати витрати, пов'язані з процесом виробництва продукції;
c) визначити кінцеві залишки запасів у грошовому виразі;
d) визначити собівартість усієї реалізованої продукції.
SHAPE \ * MERGEFORMAT
Витрати основного виробництва |
Цехова собівартість |
Загальногосподарські витрати |
Виробнича собівартість |
Витрати на реалізацію |
Повна собівартість |
Існують два основні методи розрахунку собівартості одиниці продукції: позамовного і попроцессний. Вибір методу розрахунку визначається характером виробництва даного підприємства.
Позамовний метод калькулювання собівартості використовується підприємствами, які виробляють продукцію одного виду або декілька абсолютно відокремлених видів продукції (наприклад літаки, мости та інше). При позамовному методі розрахунку дотримуються наступні умови:
a. всі виробничі витрати відносяться до відповідного виду продукції;
b. витрати збираються на період повного завершення робіт, а не за стандартний часовий інтервал, наприклад тиждень або місяць.
У позамовному методі зазвичай враховуються всі витрати, пов'язані з Вашим замовленням.
Попроцессний метод калькулювання собівартості застосовується при виробництві великого числа подібної продукції (наприклад, компанія з виробництва фарб, автомобілів та іншого). У цьому випадку задовольняються наступні умови:
a. виробничі витрати збираються по окремих підрозділах, не за видами продукції;
b. витрати збираються за звітний період;
Щоб краще визначити суть і роль собівартості, корисно дати коротку характеристику ознак класифікації включаються в неї витрат.
1. по економічній ролі в процесі виробництва прийнято виділяти основні витрати і накладні витрати. З точки зору бухгалтерського обліку основні витрати являють собою витрати, які безпосередньо пов'язані з процесом виробництва продукції, з виконанням робіт або наданням послуг. До накладних належать витрати з управління та обслуговування виробничого процесу.
2. По складу виділяють витрати комплексні й одноелементні. Комплексними називаються витрати, до складу яких входить більше одного елемента. Комплексними є загальногосподарські та комерційні витрати. До числа одноелементні відносять амортизаційні відрахування, витрати на оплату праці.
3. За способом включення до собівартості продукції виділяють прямі і непрямі витрати. Більша частина прямих витрат є одночасно і основними, що дає привід вважати цю класифікацію аналогічної класифікації з економічної ролі в процесі виробництва. Якщо на підприємстві випускається всього один вид продукції, то всі витрати будуть тільки прямими. Якщо ж випускаються різні сорти або найменування продукції, виникає необхідність розподілу витрат за видами продукції, а значить, і необхідність класифікації витрат на прямі і непрямі.
4. По відношенню до величини випуску продукції виділяють постійні та змінні витрати. Постійні (амортизація, оренда приміщень, податок на майно тощо) залишаються стабільними при зміні обсягу виробництва. Змінні витрати (відрядна заробітна плата виробничих робітників, сировина, матеріали тощо) змінюються пропорційно обсягу виробництва продукції. Величина постійних витрат може зберегтися при повної зупинки підприємства.
5. За періодичністю виникнення витрати розділяють на одноразові й періодичні. Дана класифікація має особливе значення в тих виробництвах, де висока питома вага одноразових витрат. Так, допускається відносити на собівартість продукції одноразові витрати у видобувних галузях, при освоєнні нових організацій, виробництв, цехів і так далі.
6. По участі в процесі виробництва виділяють виробничі витрати і комерційні витрати. Різниця між ними полягає в тому, що кожен виріб проходить два цикли: виробничий і цикл реалізації. Ці види витрат розрізняють один від одного за часом виникнення і по можливим напрямкам зниження питомої ваги витрат при здійсненні окремих операцій.
7. По ефективності виділяють продуктивні й непродуктивні витрати. Різниця між ними полягає в тому, що останні не плануються, тобто при правильній організації виробництва і реалізації можуть бути усунені. До непродуктивних витрат відносяться: втрати від простоїв, браку продукції і тому подібне.
Облік витрат на виробництво
Розглянемо основні принципи обліку витрат на виробництво, управлінського обліку. Управлінський (виробничий облік) являє собою процес виявлення, вимірювання, накопичення, аналізу, переробки і передачі інформації про господарську діяльність підприємства, яка використовується для планування, управління та контролю. Його призначення - забезпечити інформацією керівників різних рівнів внутрішньофірмового управління, відповідальних за досягнення конкретних виробничих цілей.
Системна організація управлінського обліку може включати в себе наступні три основні системи:
- Облік повної собівартості;
- Облік за центрами відповідальності;
- Облік виробничої собівартості за скороченою номенклатурою;
В основі системи обліку повної собівартості лежать дані про витрати за минулі звітний період, тобто про доконані господарські операції та події.
Побудова обліку витрат виробничого господарюючого суб'єкта залежить головним чином від технології виготовлення та характеру продукції, організації та типу виробництва.
У Російській Федерації для обліку витрат на виробництво застосовуються два основних калькуляційних рахунку 20 «Основне виробництво» і 23 «Допоміжне виробництво».
Облік витрат промислового виробництва будується таким чином, що протягом звітного періоду (місяця) тільки частина витрат, що викликаються технологічним процесом виготовлення певних видів виробів, відноситься безпосередньо на дебет рахунку 20 «Основне виробництво» або відповідно на рахунок 23 «Допоміжне виробництво». При системі обліку повних витрат інша частина витрат, що викликаються обслуговуванням виробництва і управлінням, попередньо враховується за дебетом відповідних збірно-розподільчих рахунків: рахунок 25 «Загальновиробничі витрати», рахунок 26 «Загальногосподарські витрати».
Після закінчення періоду (місяця) збірно-розподільчі рахунки закриваються шляхом списування облікованих на них витрат на відповідні рахунки виробництва. Закриттю названих рахунків передує розподіл сум, врахованих протягом місяця за дебетом рахунка 23 «Допоміжне виробництво», які відносять на відповідні рахунки цехів і відділів господарюючого суб'єкта, а також споживачів продукції допоміжних цехів. Частина витрат за цим рахунком (дебетове сальдо) залишається в незавершеному виробництві.
У відповідності до змісту і назвою рахунків: рахунок 20 «Основне виробництво» і рахунок 23 «Допоміжне виробництво» за дебетом цих рахунків протягом місяця відображаються всі виробничі витрати. Після розподілу врахованих витрат між випуском готової продукції і залишками незавершеного виробництва по кредиту даних рахунків показується фактична виробнича собівартість виготовленої продукції, оприбуткованої на склад і деякі інші описи: повернення матеріалів, відходи, невиправний брак тощо.
Аналітичний облік витрат на виробництво будується в залежності від особливості технології та організації виробництва і ведеться:
- По місцях виникнення витрат;
- Всередині виробництва або цеху;
- За статтями витрат, тобто в калькуляційної розрізі;
Загальна схема витрат на виробництво на синтетичних рахунках
SHAPE \ * MERGEFORMAT
РАХУНКИ «Матеріали», «Паливо» |
ЗАЛИШОК |
Споживання У ВИРОБНИЦТВІ |
РАХУНОК «Розрахунки з оплати праці» |
РАХУНОК «Розрахунки за соціальним страхуванням» |
РАХУНОК «Знос основних засобів» |
НАЯВНІСТЬ АМОРТИЗАЦІЇ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ |
РАХУНКИ «Каса», «Розрахунковий рахунок» |
РАХУНОК «Основне виробництво» |
Залишок витрати на виробництво по статтях |
Випуск продукції за фактичною виробничою собівартістю |
ЗАЛИШОК |
РАХУНОК «Допоміжне виробництво» |
Залишок витрати на виробництво по статтях |
Роботи та послуги основному виробництву за фактичною собівартістю |
ЗАЛИШОК |
РАХУНКИ «Загальновиробничі витрати» «Загальногосподарські витрати» |
ВИТРАТИ ЗА МІСЯЦЬ |
РОЗПОДІЛ ВИТРАТ |
ЗАЛИШОК |
ГРОШОВІ ВИТРАТИ (КРІМ ЗАРОБІТНОЇ ПЛАТИ) |