Оцінка платоспроможності і кредитоспроможності позичальника
Введення
Проблема вибору показників для оцінки здатності позичальника виконувати свої зобов'язання була актуальна у всі періоди розвитку банківської справи і увійшла в економічну літературу як проблема визначення кредитоспроможності. Значення успішного вирішення цього завдання зростає у зв'язку із тим, що існують обмеження у прагненні кожного сучасного банку до розширення клієнтури як передумови збільшення кредитних вкладень і зростання прибутку банку. Це спонукає банки до оптимізації складу своїх клієнтів, а для цього необхідно мати чіткі критерії та розроблену методику для визначення фінансового стану і кредитоспроможності організації - позичальника.
Сутність поняття «кредитоспроможність» і його зміст у різні періоди трактувалися по-різному. Проблеми кредитоспроможності активно розроблялися радянськими економістами в період ринкового розвитку економіки країни: у 20-ті роки ХХ сторіччя (період неп) і з кінця 1980-х років, тобто з початку проведення економічних реформ.
В умовах НЕП економісти використовували при оцінці позичальників поняття «кредитоспроможність», під яким розумілося:
- З точки зору позичальника - здатність до здійснення кредитної угоди, можливість своєчасного повернення отриманої позики;
- З позицій банку - правильне визначення розміру припустимого кредиту.
У зміст поняття «кредитоспроможність» включали:
а) здатність до здійснення кредитної угоди;
б) можливість своєчасного повернення отриманої позики.
Як елементи кредитоспроможності головним чином розглядалися: правоздатність (дієздатність) позичальника; організаційна міцність хозоргана і якість управління ним; постановка бухгалтерського обліку та звітності; фінансова стійкість (платоспроможність); наявність забезпечення по позиках; здатність позичальника одержувати дохід, достатній для погашення позики і відсотків . Причому три перших елемента віднесли до позабалансових факторів, які істотно впливають на оцінку кредитоспроможності в цілому.
Згортання НЕПу, кредитна реформа (1930-1932 рр.). Докорінно змінили економічні відносини в країні. Тим не менше, робота підприємства в умовах госпрозрахунку вимагала від установ Держбанку СРСР збереження підходу до позичальників з точки зору їх кредитоспроможності. Практично у всіх документах з організації кредитних відносин були присутні такі елементи оцінки банком кредитоспроможності позичальника, як її правоздатність, платоспроможність, прибутковість, наявність достатнього забезпечення по позиках і т.д. В інструкціях Центрального банку РФ вказувалося, що право на отримання позик мають тільки ті організації, які перебувають на госпрозрахунку, мають самостійний баланс і власні оборотні кошти. У практиці кредитування застосовувалися поняття неліквідності балансу, неплатоспроможності позичальника і т.д.
Перебудова кредитної системи країни, утворення комерційних банків і перехід до дворівневої структури банківської системи, орієнтація на ринковий характер економіки вимагають більш глибоких підходів до проблеми оцінки банками кредитоспроможності позичальників.
Це обумовлює актуальність обраної теми.
Мета даної роботи - пропозиції щодо поліпшення кредитоспроможності і платоспроможності позичальника ТОВ «Трон».
Об'єкт дослідження - фінансовий стан позичальника.
Предмет дослідження: показники платоспроможності і кредитоспроможності підприємства.
Методи дослідження: аналіз літератури, порівняльний аналіз, економічний аналіз.
Для досягнення поставленої мети в роботі необхідно вирішити наступні завдання: розглянути теоретичні аспекти оцінки кредитоспроможності і платоспроможності позичальника; провести оцінку кредитоспроможності і платоспроможності позичальника на прикладі ТОВ «Трон»; розробити заходи щодо поліпшення кредитоспроможності і платоспроможності позичальника ТОВ «Трон».
Теоретичною базою для написання дипломної роботи є нормативні та законодавчі акти, періодичні видання, а також праці таких авторів як: Бєлоглазова Г.М., Богатін Ю.В., Швандар В.А., Бухвальд А., Глушкова Н.Б., Лаврушин О.І., Вишняков І.В. Едронова В.М., Хасянова С.Ю., Жарковський Є.П., Арендс І.О., Жуков Є.Ф., Кабушкин С.Н., Кірісюк Г.М., Ляховський В.С.
1. Показники і методи оцінки платоспроможності й кредитоспроможності позичальника
1.1 Показники платоспроможності і кредитоспроможності позичальника
Одним з основних елементів кредитної політики банку є аналіз кредитоспроможності позичальника. Визначення кредитоспроможності позичальника є невід'ємною частиною роботи банку по визначенню можливості видачі позики.
Допустимий розмір зобов'язань одного позичальника перед банком встановлюється банком згідно з вказівками Центрального Банку щодо дотримання нормативів (Інструкція № 110-І від 16.01.2004 «Про обов'язкових нормативах банків»).
Рішення про надання кредиту приймається кредитним комітетом комерційного банку.
До прийняття рішення про доцільність надання грошових коштів з позичальником у банку, філії, додатковому офісі проводиться співбесіда. Такі зустрічі проводяться в подальшому при необхідності протягом терміну дії договору (угоди).
Позичальником надаються такі документи, виходячи з обсягу конкретної угоди й індивідуальності клієнта:
I Заява (із зазначенням суми, мети кредиту, терміну повернення та форми забезпечення, а також юридичної та поштової адреси Позичальника, телефонів керівників, описом кредитної історії за останні 3 місяці). За державним і муніципальним унітарним підприємствам на заяві має бути позначка про узгодження з власником майна.
II Фінансові документи:
а) надані юридичною особою
- Копія річного звіту за останній фінансовий рік з відміткою податкової інспекції про прийняття та завірена організацією (печатка, підпис), що включає в себе: бухгалтерський баланс, звіт про прибутки та збитки форма - № 2, форми № 3, 4, 5, пояснювальну записку , та інші спеціалізовані форми за останній фінансовий рік, встановлені міністерствами Російської Федерації (на вимогу банку);
- Копія аудиторського висновку (якщо є), завірена організацією (підпис, печатка);
- Копія бухгалтерського звіту за останній квартал з відміткою податкової інспекції та завірена організацією (підпис, печатка), що включає в себе: розшифровки дебіторської та кредиторської заборгованості на дату оформлення заявки, відомості про кредити, отриманих в інших банках на дачу оформлення заявки кредит на за встановленою банком формі, розшифровка короткострокових фінансових вкладень до представлених балансам (на вимогу банку), розшифровка інших оборотних активів до представлених балансам, в розрізі балансових рахунків (на вимогу банку), довідка про відкриті рахунки (розрахункових і поточних) в інших банках, довідка про рух грошових коштів по розрахункових і валютних рахунках за останні 6 місяців від обслуговуючих банків.
б) надані підприємцем та юридичною особою, що застосовують упрошенную систему оподаткування, обліку та звітності крім вищевказаних документів:
- Копія розрахунку єдиного податку з сукупного доходу (валової виручки) за останній звітний рік та останній звітний період, з позначкою податкової інспекції, завірена підприємцем або організацією (підпис, печатка), копія патенту на право застосування спрощеної системи оподаткування обліку та звітності (від юридичної особи, яка застосовує упрошенную систему оподаткування, обліку та звітності), завірена організацією (підпис, печатка), інші спеціалізовані форми, встановлені Мінфіном (на вимогу банку).
III Документи по техніко-економічного обгрунтування:
- Бізнес-плану за поточний рік або період користування кредитом, якщо цей період менше року або виписка з бізнес-плану;
- Техніко-економічне обгрунтування кредиту на період його користування;
- Графік надходжень і платежів підприємства на період користування кредитом.
Кредит може бути пролонгований (продовжений термін погашення банком). Рішення про пролонгацію приймає Кредитний комітет 6 комерційних банку.
Під аналізом кредитоспроможності позичальника розуміється оцінка банком позичальника з точки зору можливості і доцільності надання йому позик, визначення ймовірності їх своєчасного повернення відповідно до кредитному договором. Рівень кредитоспроможності клієнта свідчить про ступінь ризику індивідуального банку, пов'язаного з видачею конкретної позики позичальникові. Світова і вітчизняна банківська практика дозволила виділити критерії кредитоспроможності клієнта:
1) характер клієнта - своєчасність розрахунків за раніше отриманими кредитами, якісність експонованих звітів, відповідальність і компетентність керівництва;
2) здатність клієнта - виробляти, реалізувати продукцію, підтримувати її конкурентоспроможність, тим самим підтримувати стійке фінансове становище підприємства (прибутковість, ліквідність, рентабельність тощо), вживати заходів, спрямованих на збільшення доходів;
3) дохідність - оцінка прибутку, одержуваної банком при кредитуванні конкретних витрат клієнта, в порівнянні з середньою нормою доходів, встановленої для банку. Рівень доходів банку повинен бути пов'язаний зі ступенем ризику при кредитуванні. Банк оцінює розмір одержуваної підприємством прибутку з точки зору можливості сплати банку відсотків при здійсненні нормальної фінансової діяльності даного підприємства і розмір комісійної винагороди сплачується клієнтом банку за економічний аналіз і додаткові послуги з укладення кредитного договору та кредитної справи;
4) цільовий характер використання кредитних ресурсів, що встановлює залежність об'єкта кредитування з досягається метою;
5) обсяг кредиту - виходячи з проведення клієнтом виробничих програм, потреби в кредитних ресурсах, які дозволяють досягнути намічені цілі, ліквідності балансу, здійсненню співвідношення між власними активами та позиковими коштами, що є в банку кредитних ресурсів і чинних правил кредитування;
6) аналіз повернення кредиту за рахунок: реалізації матеріальних цінностей, здійснення цільових заходів, наданих гарантій і використання заставного права.
Оцінка прибутковості, суми і погашення кредиту можлива тільки на основі аналізу згрупованих статей балансу позичальника. Угруповання статей балансу здійснюється для оцінки діяльності клієнта за такими основними показниками:
- Прибутковості,
- Платоспроможності (ліквідності);
- Оборотності основних і оборотних активів;
- Ефективного використання залучених коштів.
Для оцінки роботи підприємства по кожному з перерахованих показників існує значна кількість коефіцієнтів.
Найбільш важливими коефіцієнтами, що характеризують фінансовий стан позичальника, є: при оцінці прибутковості:
1) прибуток (доход) на вкладений капітал;
2) питома вага прибутку (доходу) в реалізованої продукції;
3) прибуток (доход) на рубль собівартості продукції;
4) співвідношення сплачуваних (фактично і планованих) відсотків до прибутку (фактичної і планованої).
при оцінці платоспроможності:
1) коефіцієнт абсолютної ліквідності;
2) коефіцієнт негайної ліквідності (проміжний коефіцієнт покриття);
3) коефіцієнт загальної ліквідності (загальний коефіцієнт покриття).
при оцінці оборотності:
1) оборотність запасів;
2) оборотність дебіторської заборгованості;
3) оборотність окремих (за групами) статей нормованих активів.
при оцінці залучених коштів:
1) коефіцієнт залучення;
2) відношення заборгованості за позиками до суми всіх активів або однієї з складової частини.
Дохід на вкладений капіталу розраховується як відношення суми прибутку (збитків, до сплати податків і відсотків) по балансу до загальної суми пасиву. Цей показник характеризує ефективність використання основних і оборотних коштів підприємства.
Питома вага прибутку (доходу) в реалізованої продукції визначається як відношення прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства до вартості реалізованої продукції (робіт, послуг).
Здатність підприємства приносити достатній рівень прибутку (доходи) впливає на платоспроможність підприємства.
Платоспроможність підприємства, як одна з найважливіших сторін фінансового стану і визначає, головним чином, можливість видачі кредиту банком.
Існують традиційні показники, що характеризують платоспроможність підприємства.
1 Коефіцієнт абсолютної ліквідності. Вважається, що підприємство платоспроможне, якщо цей коефіцієнт не нижче 0,2.
2 Коефіцієнт негайної ліквідності (проміжний коефіцієнт покриття). Цей коефіцієнт повинен бути не нижче 1.
3 Коефіцієнт загальної ліквідності (загальний коефіцієнт покриття). Вважається, що якщо величина цього показника не нижче 2-х, то підприємство здатне погасити збої короткострокова зобов'язання, не створивши труднощів для подальшого процесу виробництва товарів (робіт, послуг).
Так для надійних позичальників - коефіцієнт абсолютної ліквідності - 0,2 ... 0,25; коефіцієнт миттєвої ліквідності - 0,7 ... 0,8; коефіцієнт загальної ліквідності - 1 ... 2.
У розрахунках показників платоспроможності беруть участь дебіторська заборгованість та матеріальні оборотні засоби (запаси). Залежно від того, наскільки швидко вони перетворюються у готівку залежить фінансове становище підприємства, його платоспроможність. З метою визначення зазначеної ситуації визначається коефіцієнт оборотності рахунків дебіторів, якої розраховується як відношення виручки від реалізації (звіт про фінансові результати, Ф № 2) до обсягу дебіторської заборгованості.
Чим вищий цей показник, тим швидше дебіторська заборгованість перетворюється у готівку гроші, тим вище кредитоспроможність позичальника.
Коефіцієнт залучення коштів відображає ступінь фінансової незалежності від позикових джерел. Визначається цей показник як відношення кредиторської заборгованості до суми поточних активів або однієї з складової частини. Чим нижче рівень цього коефіцієнта, тим вище кредитоспроможність клієнта.
По кожному з перерахованих показників кредитоспроможності оцінюються різні сторони фінансового становища позичальника і для прийняття об'єктивного рішення необхідно аналізувати не один, а сукупність показателей.
До теперішнього часу серед економістів немає єдиної думки з питання утримання категорії «кредитоспроможність». Так, автори однієї з методик розуміють під кредитоспроможністю позичальника «його здатність своєчасно і повно розраховуватися за своїми зобов'язаннями», що звужує поняття кредитоспроможності до поняття платоспроможності (див. таблиці 1).
Автори іншої методики вважають, що кредитоспроможність являє собою оцінку банком позичальника з точки зору можливості і доцільності надання йому кредиту і визначає ймовірність своєчасного повернення позичок і виплати відсотків по ним у майбутньому.
Таблиця 1 - Порівняльний аналіз термінів «кредитоспроможність» і «платоспроможність»
База порівняння | Платоспроможність | Кредитоспроможність |
1 | 2 | 3 |
1. Величина зобов'язань | Усі зобов'язання підприємства: заборгованість перед постачальниками і підрядниками, робітниками і службовцями по зарплаті, перед бюджетом і позабюджетними фондами, перед учасниками і акціонерами з виплати дивідендів, перед банками та іншими кредиторами і т.д. | Зобов'язання за отриманими кредитами і виданими гарантіями та поруками. |
2. Предмет вивчення | Фінансово-господарська діяльність підприємства | Фінансово-господарська діяльність позичальника і гаранта (поручителя), колектив, ділова репутація, правовий статус, забезпечення кредиту, вид діяльності, коло партнерів та ін |
3. Показники, що характеризують поняття | Коефіцієнти ліквідності, величина власного оборотного капіталу, забезпеченість власними оборотними засобами, частка важкореалізованих в загальній сумі поточних активів, співвідношення важкореалізованих і легко реалізованих активів. | Показники платоспроможності, оборотності, рентабельності, структури капіталу, ділової активності (показники фінансового стану і результатів діяльності); величина і якість застави, гарантії; правоздатність та дієздатність; репутація клієнта і гаранта та ін |
4. Джерела отримання інформації | Бухгалтерська фінансова звітність підприємства. | Безпосереднє співбесіду із заявником, власна картка банку, бухгалтерська фінансова звітність підприємства, статутні та установчі документи, преса, ділові партнери, обслуговуючий банк, податкова інспекція, спеціалізовані фірми, що займаються збором інформації про кредитоспроможність. |
5. Користувачі інформації | Ділові партнери, акціонери, учасники та засновники, податкові органи | Банки і кредитні установи - потенційні кредитори. |
З точки зору професорів Г.М. Кірісюка і В.С. Ляховського, «сутність категорії« кредитоспроможність »є те реально склалося правове та господарсько-фінансове становище позичальника, виходячи з оцінки якого, банк приймає рішення про початок або припинення кредитних відносин з позичальником».
Оценка кредитоспособности предполагает, прежде всего, использование показателей, характеризующих деятельность заемщика с точки зрения возможности погашения ссудной задолженности. При всей важности таких показателей они имеют в некотором смысле ограниченное значение. Во-первых, это обусловлено тем, что многие показатели (финансовое положение, наличие капитала) обращены в прошлое, т.к. они рассчитываются по данным за истекший период, а прогноз кредитоспособности на перспективу дает оценку возможности погашения ссуд в предстоящем периоде. Во-вторых, обычно такие показатели рассчитываются на основании данных об остатках на отчетные даты, а не на основе данных об оборотах за определенный период, хотя данные об оборотах полнее характеризуют возможности погашения ссуд.
В американской практике применяется «правило пяти си». С этим методом хорошо знакомы многие российские специалисты, он позволяет оценить надежность клиента с точки зрения своевременного погашения долга банку. Основные критерии отбора клиентов по этому методу обозначены словами, начинающимися на букву С:
1. Характер заемщика (Сharacter) – его репутация, степень ответственности, готовность и желание погашать долг. Банк стремится, прежде всего выяснить, как заемщик (фирма или частное лицо) относится к своим обязательствам, были ли у него задержки в погашении займов, каков его статус в деловом мире. Банк стремится получить психологический портрет заемщика, используя для этого личное интервью с ним, досье из архива, консультации с другими банками и фирмами и прочую доступную информацию.
2. Финансовые возможности (Сapacity) – способность заемщика погасить кредит, определяются с помощью тщательного анализа его доходов и расходов, перспектив их изменения в будущем. Способность заемщика получать деньги по всем своим операциям (изучается общий приток денег, полученных заемщиком в ходе предпринимательской деятельности в течение всего периода его деятельности) или по конкретному проекту; способность заемщика управлять наличными (изучение прошлых проектов).
3. Капитал, имущество (Сapital) – наличие собственного капитала и согласие заемщика использовать его в какой-то части, в случае необходимости, на погашение кредита, определение структуры капитала, соотношение с другими статьями активов и пассивов. Заемщик должен быть в состоянии разделить риск проекта с кредитующим банком.
4. Обеспечение (Сollateral) – его достаточность, качество и степень реализуемости залога в случае непогашения ссуды. Обеспечение кредита дает возможность преодолеть слабость других критериев оценки кредитного риска. Подробно вопросы, связанные с залогом, будут рассмотрены ниже.
5. Общие экономические условия (Сonditions) – выяснение текущего состояния экономики соответствующего региона или страны, а также непременно – экономики, отрасли, к которой принадлежит заемщик. Различные экономические условия и различные прогнозы для разных отраслей хозяйства требуют различных критериев в разных фазах делового цикла.
1.2 Методы оценки платежеспособности и кредитоспособности заемщика
Сложность оценки кредитоспособности обуславливает применение разнообразных подходов к такой задаче - в зависимости от особенностей заемщиков и от намерений конкретного банка-кредитора. При этом различные способы оценки не исключают, а дополняют друг друга.
Существуют несколько основополагающих принципов рассмотрения вопросов о возможности предоставления кредита:
Кредитоспособность заемщика является необходимым, но не достаточным условием кредитования. Для принятия окончательного решения требуется учет других факторов (риск «нечистоплотности» клиента, риск экономической конъюнктуры на рынке капиталов и т.д.);
Разделение финансовых потоков фирмы-заемщика и проекта (хозяйственной операции) при проведении анализа кредитоспособности;
Подальший моніторинг (супроводження) кредиту;
Проведение анализа кредитоспособности заемщика на основе полной, достоверной и верифицируемой информации.Игнорирование хотя бы одного из этих принципов может привести к неправильному окончательному решению о выдаче кредита, об условиях кредитования (сумма кредита, величина процента, график выплаты процентов и погашения суммы основного долга, наличие обеспечения). Кредитная политика банка должна обязательно учитывать возможность кредитных рисков, предварять их появление и грамотно управлять ими. Для этого банки предварительно стараются определить кредитоспособность лица, запрашивающего кредит. Традиционно процесс оценки кредитоспособности заемщика состоит из нескольких этапов.
Первоначально при поступлении заявки клиента в банк кредитный работник проводит оценку кредитоспособности клиента и определяет его кредитный рейтинг. Как правило, для оценки кредитоспособности в баллах проводят анализ количественных показателей. Следующим моментом является определение кредитных возможностей банка и соотнесение их с характером запрашиваемой кредитной услуги. Далее на заседании кредитного комитета принимается решение о кредитовании предприятия. Затем определяется лимит кредитования заемщика на основании прогноза денежного потока и исходя из степени ликвидности средств, располагаемых предприятием. С учетом банковских рисков лимит кредитования корректируется и определяется окончательная величина предоставляемого кредита.
При оценке кредитоспособности предприятия-заемщика используется несколько методов. Наиболее распространенными из них являются оценка на основе: системы финансовых коэффициентов, анализа денежных потоков, анализа делового риска. Каждый из указанных методов имеет свои преимущества и недостатки. Их выбор определяется особенностями клиентуры банка, возможными причинами финансовых затруднений, кредитной политикой банка. Финансовые коэффициенты, используемые для оценки кредитоспособности клиентов коммерческого банка, можно разбить на пять групп: коэффициенты ликвидности; коэффициенты эффективности, или оборачиваемости; коэффициенты финансового левериджа; коэффициенты прибыльности; коэффициенты обслуживания долга. Рассмотрим коэффициенты ликвидности.
Таблица 2 - Коэффициенты ликвидности заемщика
Коефіцієнт | Розрахунок | Расчет по агрегатам | Норматив |
К1 - коэффициент покрытия (текущей ликвидности). Экономическое содержание: способность рассчитаться с задолженностью в перспективе. | Текущие активы / Краткосрочные обязательства | А1/П3 | 2 |
К2 - коэффициент быстрой ликвидности. Экономическое содержание: способность рассчитаться с задолженностью в ближайшее время. | Денежные средства и краткосрочные финансовые вложения +дебиторская задолженность / Краткосрочные обязательства | (А2 + А4 ) П3 | 1 |
К3 - коэффициент абсолютной ликвидности. Экономическое содержание: какая часть задолженности может быть погашена немедленно | Денежные средства + краткосрочные финансовые вложения / Краткосрочные обязательства | А2/П3 | 0,2 |
К4 - коэффициент дебиторской и кредиторской задолженности. Экономическое содержание: способность рассчитаться с кредиторами за счет дебиторской задолженности | Дебітори / Кредитори | А4/(П2+П3+П4) | 1 |
Аналізуючи баланс на ліквідність, можна оцінити можливості позичальника швидко реалізувати засоби по активу і терміново покрити зобов'язання по пасиву. Термин «ликвидность» в буквальном смысле этого слова означает легкость реализации, продажи, превращения материальных ценностей в денежные средства. Как вода по признаку текучести относится к жидкости, так и активы предприятия в зависимости от легкости превращения их в денежную форму определяются как ликвидные и неликвидные средства. Все оборотные активы баланса предприятий по степени их ликвидности можно разделить на группы:
А1 - наиболее ликвидные активы - денежные средства и краткосрочные финансовые вложения (ценные бумаги);
А2 - быстрореализуемые активы - дебиторская задолженность, платежи по которой ожидаются в течение 12 месяцев после отчетной даты;
А3 - медленнореализуемые активы - запасы, НДС, дебиторская задолженность, платежи по которой ожидаются более чем через 12 месяцев после отчетной даты;
А4 – трудно реализуемые активы (внеоборотные активы).
Пасиви балансу підприємства групуються за ступенем терміновості їх оплати наступним чином:
П1 - наиболее срочные обязательства (кредиторская задолженность);
П2 - короткострокові пасиви (короткострокові позикові засоби);
П3 - долгосрочные пассивы (долгосрочные кредиты и заемные средства, доходы будущих периодов, фонды потребления, резервы предстоящих расходов и платежей);
П4 - постійні пасиви або стійкі (капітал і резерви).
Коэффициенты эффективности, или оборачиваемости рассчитываются в дополнение к коэффициентам ликвидности заемщика.
Таблица 3 -Коэффициенты эффективности (оборачиваемости)
Коефіцієнт | Экономическое содержание | Формула розрахунку |
1 | 2 | 3 |
К5 - коэффициент оборачиваемости активов | Эффективность использования совокупных активов | Выручка от реализации / Средняя величина активов |
К6 - коэффициент оборачиваемости мобильных средств. |
Показывает число оборотов, совершаемых оборотными средствами за определенный период | Выручка от реализации / Средний остаток оборотных средств | |
К7 - коэффициент оборачиваемости дебиторской задолженности | Характеризует «качество» дебиторской задолженности, насколько быстро она превращается в наличные деньги | Выручка от реализации / Средняя дебиторская задолженность |
К8 - коэффициент оборачиваемости запасов товарно-материальных ценностей. | Оборотність товарно-матеріальних цінностей | Выручка от реализации / Средняя величина запасов |
Динамика коэффициентов оборачиваемости помогает оценить причину изменений коэффициентов ликвидности. Например, увеличение ликвидности предприятия может произойти за счет увеличения краткосрочной дебиторской задолженности и стоимости запасов. Если при этом снижается оборачиваемость, это свидетельствует о негативных тенденциях в работе предприятия, то есть невозможности повышения его класса кредитоспособности.
Коэффициенты финансового левериджа характеризуют соотношение собственного и заемного капитала
Таблица 4 - Коэффициенты финансовой устойчивости заемщика
Коефіцієнт | Экономическое содержание | Розрахунок | Норматив |
1 | 2 | 3 | 4 |
К9 - коэффициент финансового ризику. | Показывает размер заемных средств на 1 руб. собственных | Заемные средства / Собственные средства | 0,7 критическое значение = 1 |
К10 - коэффициент автономии (независимости) 10 – коэффициент автономии. | Частка власних коштів у вартості майна | Собственный капитал / Стоимость имущества | 0,5 |
К11 - собственные оборотные средства | Часть собственных ресурсов, направленных на финансирование оборотных средств | Собственный капитал/ Внеоборотные активы | - |
К12 - коэффициент маневренности собственного капіталу | Часть собственных средств, которые находятся в форме мобильных активов, что позволяет относительно легко ими маневрировать | Собственные оборотные средства/ Собственный капитал | 0,5 |
К13 - коэффициент обеспеченности собственными средствами | Показывает, какая часть оборотных средств сформирована за счет собственных источников | Собственные оборотные средства / Оборотные средства | 0,1 |
Как видно из таблицы 4, варианты расчета коэффициентов могут быть различные, но экономический смысл их один: оценить размер собственного капитала и степень зависимости клиента от привлеченных ресурсов. Чем выше доля заемного капитала в общем капитале заемщика, тем ниже класс кредитоспособности клиента. Если предприятие на каждый рубль собственных средств привлекает более рубля заемных, это свидетельствует о снижении его финансовой устойчивости. Однако окончательный вывод разумно сделать только с учетом динамики коэффициентов прибыльности.
Для розрахунку показників використовують чистий прибуток підприємства.
Таблица 5 - Коэффициенты прибыльности
Коефіцієнт | Экономическое содержание | Формула розрахунку |
1 | 2 | 3 |
К14 - коэффициент рентабельности продаж | Показывает долю прибыли до налогообложения в общем объеме выручки от реализации товаров | Прибуток / Виручка від продажів |
К15 - коэффициент рентабельности активов | Рентабельность общего капитала | Прибуток / Середня величина активів |
К16 - коэффициент рентабельности собственного капіталу | Ефективність використання коштів власників | Прибыль / Средний размер собственного капитала |
К17 - коэффициент рентабельности оборотного капитала | Представляет собой результативность мобильных активов | Прибыль / Средняя стоимость оборотных средств |
Коэффициенты прибыльности характеризуют эффективность работы собственного и привлеченного капитала предприятия. Они являются существенным дополнением к коэффициентам финансового левериджа. Например, при повышении прибыльности работы предприятия ухудшение коэффициента левериджа не означает понижение класса кредитоспособности. Динамика коэффициентов прибыльности капитала имеет прямо пропорциональную связь с изменением уровня кредитоспособности клиента.
Рассмотренный метод оценки кредитоспособности на основе системы финансовых коэффициентов имеет свои недостатки, известные специалистам и описанные в литературе. Коэффициенты представленного типа полезны, так как позволяют дать характеристику отдельным сторонам деятельности клиента с помощью цифровых величин, однако нельзя также не видеть их ограниченности, так как они:
- отражают положение дел в прошлом, причем на основании данных об остатках средств, а не средств находящихся в обороте;
- показывают лишь некоторые стороны деятельности предприятия - в основном движение оборотных средств;
- не учитывают репутации заемщика, инфляции, оценок выпускаемой и реализуемой продукции, ни перспектив капиталовложений.
Фактически единственный показатель, позволяющий судить о том, способно ли предприятие погасить свои краткосрочные обязательства – это коэффициент покрытия. При этом для одних предприятий достаточный уровень коэффициента может быть ниже так называемого нормативного, для других – выше. Все зависит от структуры оборотных средств, состояния материальных, оборотных средств, дебиторской задолженности.
Таким образом, оценка уровня кредитоспособности с помощью названного коэффициента и некоторых других требует индивидуального подхода к каждому клиенту. Без серьезной аналитической работы невозможно ответить на вопрос, является ли данный заемщик платежеспособным и кредитоспособным.
Анализ денежного потока – способ оценки кредитоспособности клиента коммерческого банка, в основе которого лежит использование фактических показателей, характеризующих оборот средств у клиента в отчетном периоде. Анализ денежного потока заключается в сопоставлении оттока и притока денежных средств у заемщика за период, соответствующий обычно сроку испрашиваемой ссуды. При выдаче ссуды на год анализ денежного потока делается в годовом разрезе, на срок до 90 дней – в квартальном и т.д.
Элементами притока финансовых средств за период являются:
- прибыль, полученная в данном периоде;
- амортизация, начисленная за период;
- высвобождение средств из запасов, дебиторской задолженности, основных фондов, прочих активов;
- увеличение кредиторской задолженности;
- рост прочих пассивов;
- увеличение акционерного капитала.
В качестве элементов оттока финансовых средств можно выделить:
- уплату налогов, процентов, дивидендов, штрафов и пеней;
- дополнительные вложения средств в запасы, дебиторскую задолженность, прочие активы, основные фонды;
- сокращение кредиторской задолженности;
- уменьшение прочих пассивов;
- отток акционерного капитала.
Разница между притоком и оттоком средств определяет величину прироста денежного потока. Как видно из приведенного перечня элементов притока и оттока средств, изменение размера запасов, дебиторской и кредиторской задолженности, прочих активов и пассивов, основных фондов по-разному влияет на общий денежный поток. Для определения этого влияния сравниваются остатки по статьям на начало и конец периода.
Анализ денежного потока позволяет сделать вывод о слабых местах управления предприятием. Выявление слабых мест менеджмента используется для разработки условий кредитования, отраженных в кредитном договоре. Для решения вопроса о целесообразности и размера выдачи кредита на относительно длительный срок анализ денежного потока делается не только на основе фактических данных за истекшие периоды, но и на основе прогнозных данных на планируемый период. В основе прогноза величины отдельных элементов притока и оттока средств лежит их среднее значение в прошлые периоды и планируемые темпы прироста выручки от реализации.
Анализ делового риска – это исследование рисков, связанных с тем, что кругооборот фондов заемщика может не завершиться в срок и с предполагаемым эффектом. Факторами делового риска являются различные причины, приводящие к прерывности или задержке кругооборота фондов на отдельных стадиях. Факторы делового риска можно сгруппировать по стадиям кругооборота.
1 стадия – создание запасов:
- количество поставщиков и их надежность;
- мощность и качество складских помещений;
- соответствие способа транспортировки характеру груза;
- доступность цен на сырье и его транспортировку для заемщика;
- количество посредников между покупателем и производителем сырья и других материальных ценностей;
- отдаленность поставщика;
- экономические факторы;
- опасность ввода ограничений на вывоз и ввоз импортного сырья.
2 стадия – стадия производства:
- наличие и квалификация рабочей силы;
- возраст и мощность оборудования;
- загруженность оборудования;
- состояние производственных помещений.
3 стадия – стадия сбыта:
- количество покупателей и их платежеспособность;
- диверсифицированность дебиторов;
- степень защиты от неплатежей покупателей;
- принадлежность заемщика к базовой отрасли;
- степень конкуренции в отрасли;
- демографические факторы;
- факторы валютного риска;
- возможность ввода ограничений на вывоз из страны и ввоз в другую страну продукции.
Кроме того, факторы риска на стадии сбыта могут быть скомбинированы из факторов первой и второй стадии. Поэтому деловой риск на стадии сбыта считается более высоким, чем на стадии создания запасов или производства. В условиях экономической нестабильности анализ делового риска в момент выдачи ссуды существенно дополняет оценку кредитоспособности клиента на основе финансовых коэффициентов.
Оценка делового риска коммерческим банком может формализоваться и производиться по системе скоринга, где каждый фактор делового риска оценивается в баллах.
Недостатки этого метода заключаются в том, что деловой риск связан с недостатками законодательной основы.
Все данные методы ориентированы на оценку кредитоспособности предприятия, берущего кредиты на пополнение оборотных средств или на другие цели оперативного плана. Поэтому для оценки реальности возврата долгосрочных инвестиционных кредитов они практически не подходят.
Анализ финансового состояния клиента не может рассматриваться как часть кредитного анализа до тех пор, пока по результатам расчета не будет дан ответ на вопрос: Можно ли клиенту давать ссуду? И если да, то на какую сумму? Для этого необходимо сравнить полученные значения коэффициентов с некоторыми «нормативными» значениями. В качестве «нормативных» могут быть использованы среднеотраслевые коэффициенты, с помощью которых финансовое состояние конкретного предприятия сравнивается с подобными предприятиями этой же отрасли. За рубежом, например, существуют специальные рейтинговые агентства, которые постоянно просчитывают такие данные, а затем публикуют в специальных сборниках.
Далее на основании полученных результатов формируется кредитный рейтинг заемщика. Условная разбивка заемщиков по классности производится по каждому коэффициенту: устанавливается величина отклонения расчетного значения от нормативного. С предприятиями каждого класса кредитоспособности банки по-разному строят свои кредитные отношения.
Первоклассным по кредитоспособности клиентам банки могут открывать кредитные линии, кредитовать по контокоррентному счету с установлением более низкой процентной ставки, чем для остальных заемщиков. Кредитование второклассных заемщиков осуществляется при наличии соответствующего обеспечения. Кредитование клиентов третьего класса связано с серьезным риском. Если банк выдает кредит такому заемщику, то процентная ставка по нему устанавливается на высоком уровне.
При оценке кредитоспособности Заемщика банк предусматривает и такую ситуацию, когда клиент не сможет вернуть долг. В этом случае для страхования риска непогашения ссуды банк запрашивает различного рода обеспечение. Однако в мировой практике считается, что банкир не должен предоставлять кредит, если у него есть предчувствие того, что придется реализовывать обеспечение. Таким образом, обеспечение является страховкой на случай непредвиденного ухудшения финансового положения клиента.
Основное внимание при определении класса кредитоспособности сосредотачивается на показателях, характеризующих способность заемщика обеспечить погашение кредита и процентов по нему. Финансовое состояние предприятия определяет его способность погашать долговые обязательства. Оно является результатом взаимодействия всех элементов системы финансовых отношений предприятия и поэтому определяется совокупностью производственно-хозяйственных факторов. При оценке кредитоспособности предприятия основные задачи состоят в анализе его платежеспособности и ликвидности баланса; структуры, состояния и движения активов; источников средств, абсолютных и относительных показателей финансовой устойчивости и изменений ее уровня.
Глава II. Оценка платежеспособности и кредитоспособности заемщика (на материалах ООО «Трон»)
2.1 Анализ финансового состояния заемщика предприятия
Объект исследования – ООО «Трон» - торговое предприятие, в сферу деятельности которого входят поставки и сервисное обслуживание копировальных аппаратов ведущих японских производителей, а так же комплексное оснащение клиентов расходными материалами для копировальной и множительной техники.
Рынок копировально-множительной техники является составной частью рынка оргтехники и относится к отрасли высоких технологий. В Новосибирске этот рынок можно определить, как стремительно развивающийся, а компания «Трон» прочно занимает в нем определенное место. Несмотря на то, что фирма довольно-таки молодая, за два с небольшим года она сумела привлечь к сотрудничеству немало крупных организаций города Новосибирска, тем самым, захватив примерно 5% рынка копировальной техники.
Основу компании «Трон» составляют сотрудники, чей путь на рынке копировальной техники начинался с момента зарождения этого рынка в Новосибирске. Неотъемлемой частью продажи копировально-множительной техники является сервисное обслуживание, качество которого позволяет повысить конкурентоспособность «Трон».
ООО «Трон» планирует открыть филиал в 2007. Для этого планируется взять кредит на сумму 800 000 тыс. руб. в банке КРАБ «Новосибирсквнешторгбанк».
Миссия ООО «Трон» определяется следующим образом:
«Завоевание места ведущего поставщика передовой копировальной техники марки Toshiba, в комплексе удовлетворяя потребности пользователей копировально-множительной техники».
Миссия включает в себя совокупность следующих задач:
Комплексное удовлетворение пользователей копировальной техники;
Поставка передовой копировальной техники Toshiba;
Предоставление качественного сервисного обслуживания;
Увеличение доли рынка до 50 %;
Завоевание доверия клиентов.
«Трон» является авторизованным дилером по продажам и сервисному обслуживанию копировальных аппаратов фирмы “Тошиба” в России.
В целом деятельность фирмы развивается довольно успешно, в условиях жесткой конкуренции фирма продолжает увеличивать свою долю рынка.
Стратегическими приоритетами компании «Трон» являются непрерывный рост и проявление исключительной заботы о клиенте, что отображается в лозунге компании «Отличный сервис – основа доверия клиента». Рассмотрим штатное расписание ООО «Трон», таблица 6.
Таблица 6 - Штатное расписание ООО «Трон»» 2005г.
Должности | Кількість | Оклад, тыс. руб |
Директор | 1 | 12 |
Головний бухгалтер | 1 | 10 |
Менеджер по закупкам | 1 | 6 |
Менеджер з продажу | 4 | 7 |
Инженер | 5 | 8 |
Секретарь - референт | 1 | 5 |
Прибиральник приміщень | 1 | 2,5 |
Разом | 14 |
В ООО «Трон» организована работа по совершенствованию методики аттестации руководителей и специалистов, определение критериев оценки их способностей к труду. Согласно проведенному опросу работников в ООО «Трон», можно выделить следующие доминирующие факторы:
Признание работника 18%
Положительный результат 12%
Цель как таковая 8%
Грамотный руководитель 23%
Самостоятельность 27%
Заработок 76%
Хороший коллектив 54%
Возможность карьерного роста 40%
Т.ч. основным мотивационным фактором для работников ООО «Трон» является высокая заработная плата, хороший коллектив и возможность карьерного роста.
При разработке программы устранения излишней текучести в ООО «Трон», проводится сравнительный анализ издержек на проведение названных мероприятий и потерь из-за текучести кадров, таблица 7.
Таблица 7 - Причины текучести кадров
Причина увольнения | % от общего количества |
Низкая зарплата | 33 |
Отсутствие перспектив роста | 26 |
Несложившиеся отношения с руководством | 14 |
Неудобный график работы | 11 |
Неудобное расположение работы | 5 |
Другое | 11 |
Согласно приведенным данным в таблице, основными причинами текучести кадров является низкая заработная плата и отсутствие перспектив роста. Проведем анализ финансовой устойчивости ООО «Трон». Информационная база для проведения анализа – бухгалтерская отчетность предприятия (Приложение А и Б).
Структура активу балансу і зміни в аналізованому періоді представлені в табл. 8.
Анализируя актив баланса видно, что общая величина активов предприятия в отчетном периоде, по сравнению с базовым периодом, незначительно уменьшилась. У порівнянні з кінцем грудня. 2004 года активы и валюта баланса снизились на -4,5%, что в абсолютном выражении составило -73097,4 тыс. руб. Таким образом, в отчетном периоде актив баланса и валюта баланса находятся на уровне 1538821,1 тыс.руб.
Таблица 8 - Структура и динамика актива баланса
Баланс, (Форма №1) - Изменения | Дата начала | Дата окончания | У абс. вираженні | Зміни | |
АКТИВ | Темп приросту | Питомої ваги | |||
I. Необоротні активи | |||||
Основні засоби | 19 370,0 | 18 307,0 | -1 063,0 | -5,5% | -0,0% |
Незавершене будівництво | 0,0 | 0,0 | 0,0 | 0,0% | 0,0% |
Довгострокові фінансові вкладення | 2 674,4 | 12 600,0 | 9 925,6 | 371,1% | 0,7% |
Інші необоротні активи | 105,0 | 557,0 | 452,0 | 430,5% | 0,0% |
Разом по розділу I | 22 149,4 | 31 464,0 | 9 314,6 | 42,1% | 0,7% |