Некрасов н. а. - Жанрове і композиційне своєрідність поеми кому на русі жити добре

Поема "Кому на Русі жити добре" - вершина творчості М. А. Некрасова. Він сам називав її "своїм улюбленим дітищем". Своїй поемі Некрасов віддав довгі роки невпинної праці, вклавши в неї всі відомості про російською народі, накопичені, як казав поет, "по слівце" протягом двадцяти років. Ні в одному творі російської літератури не виявлялися з такою силою і правдою характери, звички, погляди, надії російського народу, як у цій поемі.
Сюжет поеми дуже близький до народного оповіді про пошуки щастя і правди. Поему відкриває "Пролог" - найбільш насичена фольклорними елементами голова. Саме в ній постійна основна проблема поеми: "кому живеться весело, привільно на Русі". Герої поеми сім (одне з традиційних значущих чисел) мужиків йдуть "Непоротой губернії, Непотрошеной волості, Ізбиткова села". Семеро мужиків, засперечалися в "Пролозі", наділені кращими якостями народного характеру: болем за свій народ, безкорисливістю, пекучим інтересом до головних питань життя. Їх цікавить основне питання, що є правда і що є щастя.
Опис того, що бачили правдошукача під час мандрів по Русі, розповіді про себе уявних "щасливих", до яких зверталися селяни, і складає основний зміст поеми.
Композиція твору будується за законами класичної епопеї: воно складається з окремих частин і розділів. Зовні ці частини пов'язані темою дороги: сім мужиків-правдошукачів мандрують по Русі, намагаючись вирішити не дає їм спокою питання: кому на Русі жити добре? І тут звучить один з найважливіших мотивів російського фольклору - мотив мандрівництва. Ще герої російських казок відправлялися шукати спільне щастя, дізнатися, чи є воно взагалі - щастя мужицьке. Сам характер поеми також поєднується з російською казкою. Мандрівка некрасівських селян є, по суті, духовним мандрівка.
Перший розділ "Поп" відкривається чином "широкої доріженьки". Це один з важливих поетичних символів російської літератури, в якому втілена ідея руху, прагнення до нових вершин. Це образ не тільки життєвого, але й духовного шляху людини.
Зустріч з попом у першій главі першої частини поеми показує, що свого, селянського розуміння щастя у мужиків немає. Мужики ще не розуміють, що питання, хто щасливіший - поп, поміщик, купець або цар, - виявляє обмеженість їхніх уявлень про щастя. Ці уявлення зводяться лише до матеріальної зацікавленості. Не випадково формулу щастя проголошує поп, а селяни пасивно погоджуються. "Спокій, багатство, честь" - ось формула щастя попа. Але його розповідь змушує мужиків над великим задуматись. За життям попа відкривається життя Росії в її минулому і сьогоденні, у різних її станах. Як і у мирян, у священиків лише вище духовенство живе добре. Але не може бути щасливо духовенство, коли нещасливий народ, його годувальник. Все це свідчить про глибоку кризу, що охопила всю країну.
У наступному розділі, "Сільська ярмарок", головною дійовою особою є натовп, широка і багатолика. Некрасов створює картини, в яких народ сам заговорив, розповів про себе, розкривши найкращі й найбільш непривабливі риси свого житія. Але в усьому: і в красі, і в неподобство - народ не жалюгідний і не дріб'язковий, а спокуса виграшу велика, значний, щедрий і
У наступному розділі, "П'яна ніч", святковий бенкет досягає кульмінації. З глибини народного світу з'являється сильний селянський характер, Яким Nagoya. Він постає як символ трудової селянського життя: "У очей, у рота закруту, як тріщини на висохлій землі". Некрасов вперше в російській літературі створює реалістичний портрет селянина-трудівника. Відстоюючи працею почуття селянської гордості, Яким бачить суспільну несправедливість по відношенню до народу.
Працюєш один,
А трохи робота скінчилася,
Гляди, стоять три пайовика:
Бог, цар і пан!
В образі Якима автор показує поява духовних запитів у селян. "Хліб духовний - вище хліба земного".
У розділі "Щасливі" все мужицьке царство втягується в діалог, в суперечку про щастя. У їх жалюгідного життя навіть крихітна удача вже здається щастям. Але у фіналі глави звучить розповідь про щасливу людину. Ця розповідь про Єрмілов Гирін просуває дію епопеї вперед, знаменує більш високий рівень народного уявлення про щастя. Подібно Якимові, Єрмил наділений гострим почуттям християнської совісності і честі. Давалося б, він має "все, що треба для щастя: і спокій, і гроші, і шана". Але в критичну хвилину життя Єрмил цим щастям жертвує заради правди народної і потрапляє в острог.
У п'ятій главі першої частини "Поміщик" мандрівники відноситься до панів вже з неприхованою іронією. Вони вже розуміють, що дворянська "честь" небагато чого стоїть. Мандрівники заговорили з паном так само зухвало і розкуто, як Яким Nagoya. Поміщика Оболта-Оболдуева найбільше спричиняє здивування те, що колишні кріпаки звалили на себе тягар історичного питання "Кому на Русі жити добре?". Як і у випадку з попом, розповідь поміщика і про поміщика не просто викриття. Воно також про спільне катастрофічному, захоплюючому всіх кризі. Тому у наступних частинах поеми Некрасов залишає намічену сюжетну схему і художньо досліджує життя і поезію народу.
У розділі "Селянка" постає перед мандрівниками Мотрона Тимофіївна, яка втілює у собі кращі якості російського жіночого характеру. Суворі умови відточували особливий жіночий характер - незалежний, звиклий скрізь і в усьому покладатися на свої власні сили.
Тема духовного рабства - центральна в розділі "Послідок". Страшну "комедія" розігрують персонажі цієї глави. Заради напівбожевільного князя качатина вони погодилися робити вигляд, що кріпосне право не скасовано. Це доводить, що жодна реформа не робить вчорашніх рабів вільними, духовно повноцінними людьми.
Глава "Бенкет на весь світ" є продовженням "Послідок". Тут зображується принципово інший стан світу. Це вже прокинулася і разом заговорили народна Русь. У святковий бенкет духовного пробудження залучаються нові герої. Весь народ співає пісні звільнення, вершить суд над минулим, оцінює даний, починає замислюватися про майбутнє. Іноді ці пісні контрастні по відношенню один до одного. Наприклад, розповідь "Про холопа зразкового - Якова вірного" і легенда "Про двох великих грішників". Яків мстить панові за всі знущання по-холопський, здійснюючи самогубство в нього на очах. Розбійник Кудеяр свої гріхи, вбивства і насильства спокутує не смиренно, а вбивством лиходія - пана Глуховського. Так народна моральність виправдовує праведний гнів проти гнобителів і навіть насильство над ними.
За початковим задумом селяни повинні були переконатися, що знайти найщасливішу людину на Русі неможливо. Але він з'явився у житті - "новий герой нової епохи", різночинець-демократ. Автор вводить у поему нове обличчя - народного заступника Гришу Добросклонова, який бачить своє щастя в служінні народові. Незважаючи на те що особиста доля Гриші була важкою ("Йому доля готувала шлях славний, ім'я гучне народного заступника, сухоти і Сибір"), він вірить у світле майбутнє народу в результаті боротьби. І як би у відповідь на зростання народної свідомості починають звучати пісні Гриші, що знає про те, що щастя народне може бути досягнуто лише в результаті всенародної боротьби за "Непоротую губернію, Непотрошеную волость, Ізбитково село".
Поема, задумана про народ і для народу, стає викривальним актом проти поміщиків