Поема М. А. Некрасова "Кому на Русі жити добре" була написана в 1860-1870 роки. У цьому творі автор зобразив російське суспільство в пореформений період. Він розмірковує над питаннями про те, куди йде Русь, що чекає її в майбутньому, розкриває основні соціальні проблеми, не зникли з скасуванням кріпосного права. Автор показує, що реформа вдарила "одним кінцем по панові, іншим - по мужику".
Поема "Кому на Русі жити добре" - справді народна поема. Некрасов писав для народу, про народ, і сам вважав себе частиною народу. Оповідання ведеться від імені селянства. Всі проблеми розглядаються також з точки зору селянина, показуючи мужицьке бачення сучасного йому світу. Всі судження походять не від самого автора, а від народу.
Некрасов симпатизує селянам, співчуває їм. Поміщики ж, купецтво, духовенство зображені сатирично і викликають презирство. Автор бачить майбутнє країни за селянином. Смерть князя качатина-Послідок символічна. Вона показує, що кріпацтво доживає свої останні дні. У той же час автор показує поступове звільнення селянського свідомості від кріпосного гніту, усвідомлення народом своїх прав. Так, наприклад, Савелій, богатир святорусской, виступаючий в ролі народного філософа, після довгих роздумів, чи повинен народ і далі терпіти своє злиденне і пригноблене становище, приходить до висновку, що краще "недотерпеть", ніж "перетерпіти". Таким чином, Некрасов показав, що селяни - велика сила, за якою майбутнє Росії:
Ще народові російському
Межі не поставлені:
Перед ним широкий шлях.
Поема написана народною мовою. Мова селян рясніє приказками, прислів'ями, постійно перемежовується піснями. Пісні відіграють в поемі велику роль: вони розкривають народне світобачення, описують важке життя селян, підкреслюють типовість образів. Для опису свого життя Мотрона Тимофіївна знаходить багато пісень. Це говорить про те, що її доля - типова доля російської селянки. У поемі є й кілька легенд: легенда про Якова вірного, про двох "злодіїв-грішників". Роль легенд у поемі дублює роль пісень.
Потрібно відзначити, що в поемі присутні мотиви народної казки: сюжет пов'язаний з дорогою, з подорожжю, матеріальні проблеми вирішуються за допомогою введення казкових елементів, наприклад скатертину-самобранки, тварини одухотворені, говорять людським голосом і допомагають людям ... Мотив правдоіскательства також широко використовується в народній творчості.
У поемі присутня і билинний мотив. Наприклад, практично вся глава про Савелии, богатиря святорусской, написана билинним мовою: Некрасов використовує гіперболи, інверсію, повтори: "... і гнеться, та не ломиться, не ломиться, не валиться ...".
У поемі багато прислів'їв і приказок, особливо виразно зображають важке життя народу: "добра, ти, царська грамота, та не про нас ти писана", "високо бог, далеко цар", "з роботи, як не мучся, не будеш ти багатий , а будеш ти горбатий "," хвали траву в стогу, а пана в труні "і т. д.
Некрасов широко використовує в поемі народні прикмети, загадки. Він не соромиться у використанні грубих виразів при зображенні важкого життя селян:
... Іди швидше, та хрюкалом
У канаву ляж, води Випий!
Авось, зіскочить дурь! ..
Симпатизуючи селянам, письменник відображає їх мова більш міткою,. Точною, щирою, ніж мова поміщиків. Він ніби погоджується з тим, що "... лайку панська, що жало комарине, мужицька - обух".
Отже, зобразивши російську дійсність через призму селянського світосприйняття, Некрасов створив воістину народну епопею - поему ("Кому на Русі жити добре".
Поема "Кому на Русі жити добре" замислювалася Некрасовим як народна епопея. У ній відображені думи і почуття, життя простого народу в пореформеній Росії. Разом з тим з розповідей селян ми дізнаємося про їхнє життя до 1861 року. Наприклад, Савелій розповідає про жорстокість свого колишнього поміщика Альтаночницеві, який шмагав своїх кріпаків. Наочним прикладом пана-кріпосника в поемі є старий князь качатина, показаний у розділі "Послідок". Поема розкриває на прикладах образів селян особливості російського національного характеру, "до позитивні його якості, так і негативні.
Автор твору зображує селян всебічно. Ми бачимо, як вони відпочивають (глава "Сільська ярманка"), дізнаємося, як живуть і трудяться. Поет дає право селянам самим розповісти про своє життя, працю і турботи. Причому у читача не виникає жодного сумніву в тому, що селянин говорить саме так:
А горе наше міряли?
Роботі міра є?
Вино валить селянина,
А горе не валить його?
Робота не валить?
Мужик біди не міряє,
З усякою справляється,
Яка не прийди.
Мужик, працюючи, не думає,
Що сили надірвете ...
Селяни в поемі діляться на рабів і тих, хто протестує проти такого життя. Це Яким Оголеною і Савелій, богатир святорусской. Яким захищає інтереси народу, висловлює протест, який до кінця ще не дозрів. Він - виходець із самих низів народу і знає тяжкість селянського життя не з чуток. Савелій також селянин, який цінує свободу: "таврований, та не раб!" - Каже він про себе.
Селянське терпіння
Витривало, та часом
Є і йому кінець.
Але частина селян звиклася зі своїм рабським становищем і не хоче нічого змінювати. Такий Іпат, лакей князів качатини, а також Яків, "холоп зразковий".
У численних образах селян Некрасов показав такі їхні риси, як працьовитість, гуманність, розум, чесність, стійкість і терпіння. Але автор також показує і негативні риси народу: пасивність, покірність, неосвіченість.
Некрасов, будучи знавцем російської народної творчості, ввів в поему безліч вставних елементів: пісень, прислів'їв, приказок. Це додало мови твори справжню народність, а автору дало можливість глибше розкрити світогляд і почуття селян.
"Хвали траву в стогу, а пана в труні", - говорить селянин Влас, використовуючи прислів'я. Як відомо, саме в усній народній творчості укладена мудрість народу.
Смуток і туга чується в народних піснях, представлених у поемі. Їх назви говорять самі за себе: "Голодна", "панщина".
Варто мужик -
Колишеться,
Йде мужик -
Не дихається!
З кори його распучіло,
Туга-біда змучила.
Бідний, нечесаний калинонька,
Нічим йому красуватися,
Тільки розписана спінушка,
Та за сорочкою не знати.
Пісні допомагають читачеві зрозуміти, що, незважаючи на скасування кріпосного права, життя селян як і раніше дуже важка, тому що на місці старих форм експлуатації з'являються нові, а селяни, як і раніше залишаються жебраками.
Некрасов показав Русь не тільки як держава рабів і панів, а й як чарівну країну, в якій багато чудес: мовець вівчарик, скатертина-самобранка - все це атрибути російських народних казок. Є тут місце і справжньому богатирського подвигу.
Ти думаєш, Матренушка,
Мужик - не богатир?
І життя його не ратна,
І смерть йому не писана
У бою - а богатир!
Ланцюгами руки крутіше,
Залізом ноги ковані.
Спина ... ліси дрімучі
Пройшли по ній - зламався.
А груди? Ілля-пророк
По ній гримить-катається ...
Всі терпить богатир!
І гнеться, та не ломиться ...
Богатир - це будь-який російський селянин, життя якого і є справжній богатирський подвиг.
М. А. Некрасову вдалося здійснити свій задум - створити справді народну епопею, показати працю і відпочинок селян. Особливістю поеми є те, що оповідачами є самі селяни, що надає їй більшу народність.
Н. А. Некрасов створив багато творів, присвячених життю простого народу, селянства. Це і "Мороз, Червоний ніс", і "коробейники", і "Забута село", і "Незжата смуга", але поема "Кому на Русі жити добре" по праву займає особливе місце, будучи яскравим і глибоким творінням селянського поета М. А. Некрасова.