Некрасов н. а. Фольклорна основа поеми н. а. Некрасова «кому на русі жити добре»

Поема М. А. Некрасова "Кому на Русі жити добре" створювалася протягом 16 років (з 1863 по 1877 рр..). Н. А. Некрасов, так само як і М. В. Гоголь, хотів "охопити всю Русь", показати всі соціальні шари пореформенному Росії - від селянина до царя. Але грандіозний задум поета було здійснено лише частково, була створена "епопея сучасної селянського життя". Н. А. Некрасов говорив, що в цю книгу він хотів вкласти весь досвід вивчення народу, "всі відомості про нього, накопичені за слівце протягом двадцяти років". За цей час автор зібрав багатющий фольклорний матеріал, який і ліг в основу його поеми. Жива розмовна мова, казкові мотиви, пісні, приказки, обряди є яскравими особливостями цього художнього твору, що розглядається критиками як синтез всієї творчості поета. Некрасов, як перлами, пересипає свою розповідь фольклорними елементами, показуючи тим самим реальність, опоетизований очима самого народу.
Перша, вступна частина поеми "Пролог" починається вдалими і тому ніколи не змінюється віршами, написаними в стилі казкового зачину: "В деякому царстві, у деякій державі". Так само як і казковий зачин, початкові вірші ("У якому році-розраховуй, в якій землі - угадуй, на магістральний доріженька зійшлися сім мужиків ...") сприяють показу повсякденної реальності, а число" сім "викликає з пам'яті" Казку про мертву царівну і сім богатирів ". Сам сюжет пошуків щасливого співвідноситься із сюжетом казки "Про правду і кривду". Подарунок говорить пеночки, скатертина-самобранка, посилює казкове враження від усього подальшого оповідання. Але не тільки сама тема пошуків щасливого, образи скатертини-самобранки, що говорить пеночки надають поемі казковий колорит. Некрасов доповнює свою розповідь та іншими казковими образами. Наприклад, в якості казкових мотивів можна назвати одухотворення звірів і птахів, згадка лісовика, заморочити мужикам голову. А постійні рефрени: "ми мужики статечні ..."," кому живеться весело, привільно на Русі "- виконують роль приповідки.
Щоб показати світ очима народу, Некрасов використовує не тільки казкові мотиви. Поет широко застосовує і народну мудрість, що виразилася в прикметах, обрядах, звичаях. Наприклад, вже в самому початку твору, як би між іншим, звучать такі рядки:
Кукуй, Кукуй, зозуленька!
Заколоситься хліб,
Вдавишся ти колосом -
Не будеш кувати!
Але ж це не що інше, як народна прикмета, так уміло вставлена ​​поетом в розповідь. За старих часів говорили, що зозуля перестає кувати, коли заколоситься хліб ("вдавишся ти колосом").
Крім того, в поемі "Кому на Русі жити добре" ми бачимо замальовки з селянського побуту: звичаї, обряди, трудові пісні:
У день Симеона батюшка
Садив мене на бурушку ...
Спасибі жаркої Баєнко,
Березовим віником,
Студеному ключу, -
Знову білого, свежехонька.
За пряліцей з подружками
До півночі співаєш!
У поемі є також і пісні-плачі, пов'язані з народно-поетичного жанру:
Як рибка в море синє
Юркнешь ти! Як Соловейко
З гніздечка порхнешь!
Чужа-то сторонушка
Не цукром посипана,
Не медом полита.
Там холодно, там голодно,
Там випещену донечку
Обвеют вітри буйні,
Обграют чорні ворони,
Галузь пси кошлаті,
І люди засміють!
Так плаче мати Мотрони Тимофіївни, видаючи дочку заміж за "чужого" людини, Філіпа Корчагіна. Батько Мотрони вийшов до сватів і пообіцяв дочку в дружини. Як не плакала вона, але все-таки довелося йти заміж. Розповідь про свою долю Мотрона Тимофіївна перериває піснею "Ти скажи, за що ...", у якій відчувається вся глибина переживань російської дівчини. У сцені сватання ми зустрічаємося з ще одним обрядом:
І волошки скотилася
З дівочої голови ...
Справа в тому, що здавна на Русі під час останньої вечірки з нареченої знімали волю, тобто стрічку, яку носять дівчата до заміжжя.
Глава "Пісні" буквально зіткана з народних пісень, переплетених з плачами, прислів'ями та загадками, вміло обробленими Некрасовим. У примітках до цієї главі можна знайти інформацію про те, що ці пісні, поряд з іншим фольклорним матеріалом, були зібрані Рибниковим, Шейном, Барсова.
Є в поемі Некрасова і билина. Це розділ про Савелии, богатиря святорусской. Є й легенда "Про двох великих грішників", яка була дійсно складена в Соловецькому монастирі. Поет лише розширив і доповнив її. Є й приказка: "Бабина притча", яку розповідають Мандрівниця Мотрону Тимофіївні.
Але найголовнішим, на мій погляд, проявом фольклорної основи поеми є її основна тема - пошуки щасливого. Цей мотив характерний для всього усної народної творчості: він зустрічається і в билинах, і в казках. Пошуки щасливого в народному середовищі змушують мужиків-правдошукачів вислуховувати безліч оповідань. Ці розповіді різноманітні за обсягом, змістом і формою. У самому спрощеному вигляді читач чує їх в розділі "Щасливі". Складніше за складом і більший за обсягом оповідання селянки Мотрони Тимофіївни, старости Власа, селянина Федосєєв. Однак при всій своїй різноманітності розповіді персонажів утворюють єдине ціле, єдине епічне полотно. Епічний елемент такого бачення світу посилюється ще й тим, що всі ці розповіді слухаються в більшості випадків всенародно; їх світом перевіряють і світом доповнюють. Але героя, що розповідають свої історії, не знеособлюються, а, навпаки, яскраво виділяються. Автор підкреслює їхню індивідуальність, особливі риси, бачить в них особистості. Наприклад, Яким Оголеною з села Босово виділяється з маси селян, присутніх на святі-ярмарку в селі Кузьмінському, не прізвищем, не назвою його села, а проникливістю розуму і талантом народного трибуна. Мова Якима про сутність селянства російського служить створення колективного образу народу. Мова Якима та розповіді односельців про нього слухає вся багатоголоса площа, а разом з нею і сім мужиків-правдошукачів. Поет описує цього селянина очима таких же, як він, орачів, очима етнографа Павлуші Веретенникова:
Груди запала, як втиснутий
Живіт; біля очей, біля рота
Закруту, як тріщини
На висохлої землі;
І сам на землю-матінку
Схожий він ...
Портрет селянина намальований фарбами, запозиченими у матері-землі, землі-годувальниці. Від землі і сила Якима Голого. Цим непоказний на вигляд мудрий орач схожий на легендарних, міфічних богатирів.
З усього вищесказаного можна зробити висновок, що поема Н. А.-Некрасова "Кому на Русі жити добре" є унікальною збіркою народної мудрості, поетичності. Весь цей матеріал був копітко, по слівце, зібраний багатьма дослідниками і збирачами фольклору. Заслуга поета Некрасова в тому, що він зумів скористатися цим багатством, створивши на його основі народну поему.



Поема "Кому на Русі жити добре" була задумана автором як епохальне твір, завдяки якому читач зміг би познайомитися з обстановкою в пореформенному Росії, побутом та звичаями різних верств суспільства, подібно до того, як кількома десятиліттями раніше інший російський письменник, Н. В. Гоголь , задумував "Мертві душі". Проте М. А. Некрасов (як і Гоголь) так і не закінчив свій твір, і воно постало перед читачем у вигляді уривчастих глав. Але навіть незакінчена поема дає достатньо повну і об'єктивну картину становища селян, того, що вони жили і в що вірили після скасування кріпосного права. Це було б неможливо показати без використання фольклорного матеріалу: старовинних звичаїв, забобонів, пісень, прислів'їв, приказок, примовок, прикмет, обрядів і т. д. Вся поема Некрасова створювалася на основі цього живого фольклорного матеріалу.
Починаючи читати поему, ми відразу ж згадуємо такий знайомий нам з дитинства казковий зачин: "у деякому царстві, у деякій державі" або "жили-були". Автор, так само як і автор народних казок, не дає нам точної інформації про те, коли відбуваються події:
У якому році - розраховуй,
У якій землі - угадуй ...
З перших же рядків Некрасов вживає стійкі епітети, характерні для російських народних казок: сонце червоне, шлях-доріженька, красна дівиця; звірів і птахів автор також наділяє властивостями і рисами казкових звірів і птахів: заєць боязкий, лисиця хитра, ворон - птах розумна і т. п. І вже зовсім казковим атрибутом є скатертина-самобранка, подарована мужикам говорить пташкою-пеночки.
Часто в билинах і казках використовуються повторювані словосполучення, приповідки, рефрени. Є такий рефрен і в поемі Некрасова:
... Кому живеться весело,
Привільно на Русі?
Цей рефрен ще і ще раз підкреслює головну тему всього твору: пошуки щасливого на Русі.
Важливою частиною фольклорної основи поеми "Кому на Русі жити добре" є згадка забобонів, прикмет, забутих зараз, але дбайливо зібраних письменником і включених у поему. Наприклад, незважаючи на те що двадцяте століття на носі, селяни, як і раніше звалюють те, що вони заблукали, на лісовика:
Ну дідько, жарт славну
Над нами пожартував!
Ніяк адже ми без малого
Верст тридцять відійшли! ...
Односельці Мотрони Тимофіївни (гл. "Селянка") причину неврожаю вбачають у тому, що вона
... Сорочку чисту
Одягла на Різдво.
Але й сама героїня вірить у прикмети і по одній з них "у рот яблука до Спаса не бере", щоб не вийшло так, що Бог в покарання не дасть на тому світі її померлому немовляті Демушке яблучками пограти.
Взагалі вся голова "Селянка" написана на основі пісень, багато з яких полонять нас своєю мелодійністю і душевністю:
Добре, світло
У світі божому!
Добре, легко,
Ясно на серці.
Ми йдемо, йдемо -
Зупинимося,
На ліси, луки
Помилуємося,
Та послухаємо,
Як шумлять-біжать
Води весняні,
Як поет-дзвенить
Жавороночек!
Багато прислів'я та загадки чудово гармоніюють з основним сюжетом поеми і вставляються в поему майже без змін: "хвалі_ траву в стогу, а пана-в труні", "летить-мовчить, лежить-мовчить, коли помре, тоді реве", "не гавкає , не кусається, а не пускає в будинок "," розсипався горох на сімдесят доріг "і т. д. Мова багатьох персонажів поеми рясніє народною мудрістю: вона яскрава, афористична; багато вирази нагадують прислів'я. Наприклад: "І радий би в рай, та двері-то де?" Здатність "вставити слово влучне" в мова свідчить про творчої обдарованості російського селянина. Савелій Корчагін, Мотрона Тимофіївна, Влас Ілліч, семеро мужиків зображуються в епопеї не тільки як знавці фольклору, а й як учасники створення нових варіантів традиційних текстів. Найбільшою творчою обдарованістю володіє Мотрона Тимофіївна. Саме в розділі про важку долю кріпачки сконцентрований величезний фольклорний матеріал. Дослідниками встановлено, що три чверті тексту глави "До заміжжя", близько половини голови "Пісні" і більше половини голови "Тяжкий рік" мають встановлені фольклорні джерела, а прототипом самої героїні є відома в ту пору олонецька вопленіца Ірина Федосова. Мотрона Тимофіївна, подібно Ірині Федосової, не тільки зберігає у своїй пам'яті фольклор, а й оновлює його. Пісні, плачі, легенди, прислів'я, приказки введені в розповідь героїні не заради орнаментального прикраси. У них виникає образ "багатостраждальної матері всевиносящего російського племені". Цей образ створений генієм самого народу, він існує у фольклорі незалежно від Мотрони Тимофіївни, але в епопеї він показаний через бачення героїні. Узагальнений фольклорний образ виникає поряд з індивідуальним чином "щасливиці". Ці два образи зливаються один з одним, утворюють художню єдність індивідуального і епопейного.
У розділі "Бенкет на весь світ" Некрасов також показує творчу активність російського народу. У цій главі зображена остання масова сцена поеми. Народ у цій сцені проявляє найбільшу активність - справляє поминки зі Послідок. Духовна, творча активність вахлаков знаходить своє вираження у ставленні до фольклору, в оновленні відомих фольклорних творів, у створенні нових. Вахлакі спільно співають народні пісні: "панщиною", "Голодну", слухають розповідь "Про холопа зразкового - Якова вірного", легенду "Про двох великих грішників", пісню солдата Овсяннікова. Фольклор тут використовується як вираз розвивається народної самосвідомості. І ця творча активність, духовна міць свідчать про те, що "ще межі російського народу не поставлені".
Отже, різноманітний фольклорний матеріал у поемі цікавий не тільки як сюжетообразующий компонент, але і як вираз народної психології, народного світорозуміння.
Навряд чи можливо уявити цей твір окремо від фольклорної основи, а якщо й можливо, то навряд чи це буде по-справжньому Некрасовська поема, яка, незважаючи на свою уривчастість, справляє враження твору, створеного майстром не тільки російської літературної мови, а й розмовного, просторічні, народного слова. Поставивши за мету описати всі верстви суспільства Росії, Некрасов досяг її лише частково, але ця частина претендує на звання головної. Микола Олексійович зумів віртуозно описати побут і звичаї основного класу Російської імперії середини XIX століття, використавши багатющий фольклорний матеріал.