Матеріальні витрати облік і аналіз

Автономна некомерційна організація

ВИЩОЇ ОСВІТИ

ЦЕНТРОСОЮЗ РОСІЙСЬКОЇ ФЕДЕРАЦІЇ

«Російського університету КООПЕРАЦІЇ»

Володимирський філія

Кафедра економіки і кооперації

Курсова робота

з дисципліни: Бухгалтерський управлінський облік

на тему: Матеріальні витрати: облік і аналіз

Виконала студентка групи БЗП-105

Феоктистова Ірина Ігорівна

Науковий керівник

Біткіна Ольга Іванівна

Володимир 2009

Зміст

Введення

1.Теория: Матеріальні витрати як об'єкт управлінського обліку

1.1 Поняття матеріальних витрат, їх класифікація

1.2 Методи оцінки матеріалів

1.3 Рух матеріалів і облік витрачання їх у виробництві

1.4 Облік матеріальних витрат

2. Практика: облік і аналізу матеріальних витрат на матеріалах ЗАТ «Собінського швейна фабрика»

2.1 Коротка характеристика підприємства

2.2 Особливості документального оформлення та обліку матеріалів у швейному виробництві

2.3 Аналіз прямих матеріальних витрат

2.4 Напрямок скорочення матеріальних витрат

Висновок

Список використаної літератури

Програми

Введення

Матеріально-виробничі запаси - це частина майна:

а) використовується при виробництві продукції (сировини і основні матеріали);

б) призначена для продажу;

в) використовувана для управлінських потреб організації (допоміжні матеріали паливо, запасні частини та інше).

Основна частина матеріально-виробничих запасів використовується в якості предметів праці у виробничому процесі. Вони цілком споживаються в кожному виробничому циклі і повністю переносять свою вартість на вартість виробленої продукції.

Матеріальні витрати найбільш великий елемент витрат на виробництво, частка якого в загальній сумі витрат становить 60-90%, лише у видобувних галузях промисловості його частка невелика. Склад матеріальних витрат неоднорідний і включає витрати на сировину. У вартість сировини і матеріалів включається комісійні винагороди, оплата посередницьких послуг та ін Вартість спожитого в процесі виробництва сировини і матеріалів включається в собівартість продукції без податку на додану вартість (ПДВ).

Актуальність обраної теми пояснюється тим що, матеріальні витрати, їх облік і аналіз допомагає здійснювати підприємством функцій планування, контролю і прийняття рішень.

Метою даної роботи є розгляд складу матеріально-виробничих запасів і, зокрема, матеріалів, використовуваних для виробництва продукції, виконання робіт і надання послуг; про способи оцінки матеріалів при їх надходженні в організацію і відпуску у виробництво; вивчення методики обліку надходження матеріалів, та їх вибуття; висвітлити теоретичні і практичні питання сутності стану обліку матеріальних витрат.

Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити такі завдання:

- Розглянути методи обліку матеріальних витрат; методи оцінки матеріалів; та їх класифікацію;

- Вивчити синтетичний і аналітичний обліку матеріальних витрат;

- Розповісти про всі загальних положень з обліку матеріальних витрат;

Облік матеріальних витрат по праву займає одне з важливих місць у всій системі обліку на підприємстві.

Об'єктом дослідження є: ЗАТ «Собінського Швейна Фабніка».

1. Матеріальні витрати як об'єкт управлінського обліку

1.1 Поняття матеріальних витрат, їх класифікація

Матеріальні витрати відносять до прямих, і враховуються за такими статтями калькуляції: - сировина і основні матеріали;

- Зворотні відходи виробництва;

- Покупні напівфабрикати і комплектуючі вироби;

- Паливо і енергія на технологічні цілі;

- Та інші.

Одним з необхідних елементів виробничого процесу будь-якого промислового підприємства виступають предмети праці, що представляють собою готові природні або попередньо оброблені матеріальні ресурси: сировина і матеріали, напівфабрикати, паливо, запасні частини та ін У процесі виробництва вони виступають в якості об'єктів впливу людини за допомогою наявних засобів туди з метою створення продукту для споживання.

На відміну від основних засобів матеріальні ресурси в процесі виробництва беруть участь одноразово і переносять свою вартість на вироблену продукт повністю. Тому після кожного процесу виробництва їх доводиться заміряти новими екземплярами того ж виду.

На виробничих підприємствах матеріальні ресурси в собівартості виробів займають значну питому вагу. Тому їх облік, зберігання та раціональне використання в процесі виробництва мають важливе значення у підвищення ефективності фінансово-господарської діяльності підприємства.

Основними завданнями обліку виробничих запасів є:

- Правильне і своєчасне документальне оформлення всіх операцій з руху матеріальних ресурсів;

- Контроль за збереженням матеріальних ресурсів у місцях їхнього зберігання та на всіх стадіях руху;

- Контроль за дотриманням встановлених норм витрат матеріальних ресурсів у процесі виробництва;

- Своєчасне виявлення матеріальних ресурсів, що не використовуються підприємством і підлягають реалізації іншим підприємствам і ін

Необхідними умовами дієвого контролю за збереженням і раціональним використанням матеріальних ресурсів на підприємстві є:

- Належна організація матеріально-технічного постачання;

посадова стан складського і ваговимірювального господарства;

наявність прогресивних норм витрати матеріальних ресурсів на одиницю продукції;

Запаси товарно-матеріальних цінностей повинні відповідати нормативам, встановленим адміністрацією. При визначенні нормативів беруть до уваги плановані обсяги виробництва продукції, сформовану динаміку цін на матеріальних цінностей, надійність постачальників і транспортних організацій, специфічні особливості закуповуються сировини і матеріалів, наявність складських приміщень у організації та ряд інших чинників.

При високому рівні організації постачання і виробничого процесу організації повинні прагне до встановлення мінімальних нормативів матеріальних запасів, що дозволить знизити втрати через псування при зберіганні і страхуванні, збільшити доходи з оборотного капіталу.

Під витратою сировини і матеріалів у процесі виробництва розуміють їх безпосереднє споживання в процесі виробництва. Відпустка сировини і матеріалів комори цехів розглядається не як витрати на виробництво, а як переміщення матеріальних цінностей.

Важливою умовою контролю за раціональним використанням матеріалів є їх нормування і відпустка на основі встановлених лімітів. Ліміти розраховуються відділами постачання на основі даних планового відділу про обсяг випуску продукції і норм витрати матеріалів на одиницю продукції.

Всі служби підприємства повинні мати список посадових осіб, яким надано право підписувати документи на отримання та відпуск матеріалів зі складу, а також давати дозвіл на вивіз їх з підприємства. Відпускаються матеріали повинні бути точно зважені, виміряні та підраховані. ¹

Порядок документального оформлення відпустки матеріалів залежить насамперед від організації виробництва, напрями витрат та періодичності відпустки.

Витрата матеріалів на виробництво визначається за первинними документами (вимога - накладна, накладна, лімітно-забірна карта).

Класифікація виробничих запасів. На виробничих підприємствах застосовується велика кількість різноманітних матеріальних ресурсів. Одні з них повністю споживаються у виробничому процесі (сировина і основні матеріали, напівфабрикати, комплектуючі вироби тощо), інші - змінюють тільки свою форму (змащувальні матеріали, лаки, фарби), треті-входять у вироби без будь-яких зовнішніх змін (запасні частини). Залежно від функціональної ролі та призначення в процесі виробництва їх поділяють на такі групи:

Сировина і основні матеріали - предмет праці, з яких виготовляють продукт і які утворюють матеріальну основу продукту.

Наприклад: у процесі виробництва пива до сировини належать ячмінь, солод, хміль, рис, цукор, кукурудзяна крупа.

Допоміжні матеріали - використовують для впливу на сировину і основні матеріали, додання продукту певних споживчих властивостей або ж для обслуговування та догляду за знаряддям праці та полегшення процесу виробництва. В пиво індустрії це: кроненпробка, етикетка глізельгур, фільтркартон та інші.

Слід мати на увазі, що поділ матеріалів на основні та допоміжні носить умовний характер і не рідко залежить лише від кількості матеріалу, використаного на виробництво різних видів продукції.

Покупні напівфабрикати - є предмети праці виготовлені іншим підприємством і призначені для подальшої обробки на даному підприємстві. У виготовленні продукції вони виконують таку ж роль, як і основні матеріали, тобто складають матеріальну основу.

Зворотні відходи виробництва - залишки сировини і матеріалів, що утворилися в процесі їх переробки в готову продукцію, повністю або частково втратили споживчі властивості вихідної сировини і матеріалів (тирса, стружка). При виробництві пива до зворотних відходів ставляться: дробина, відсів, пивні дріжджі.

З групи допоміжних матеріалів окремо виділяють у зв'язку з особливістю їх використання паливо, тара і тарні матеріали, запасні частини.

Паливо поділяють на технологічне (для технологічних цілей), рухове (пальне) і господарське (на опалення).

Тара і тарні матеріали - предмети, використовувані для упаковки, транспортування, зберігання різних матеріалів і продукції (мішки, ящики, коробки).

Запасні частини - використовують для ремонту і заміни зношених деталей машин і обладнання. ²

1.2 Методи оцінки матеріалів

Відповідно до ПБУ-5/01 «Облік МПЗ». Матеріали обліковуються за фактичною собівартістю їх придбання.

Фактична собівартість складається з наступних елементів:

покупна ціна без ПДВ;
надбавка;
комісійні винагороди, що сплачуються постачальницьким організаціям;
мита;
витрати з транспортування і доставці, якщо застосовується сторонній транспорт;
втрати матеріалів у дорозі в межах норм природного убутку;
витрати на відрядження, пов'язані з заготовлением матеріалів.

Пункти 2-7 становлять транспортно-заготівельні витрати (ТЗ.Р).

Фактична вартість матеріалів = покупна ціна + ТЗ.Р

Фактичну вартість матеріалів бухгалтерія може визначити тільки по закінченню місяця, коли надійдуть всі платіжні документи постачальників матеріалів, а також документи за перевезення і вантажно-розвантажувальні роботи.

Рух же матеріалів відбувається щодня, тому облік матеріалів за фактичною вартістю застосовує лише невелика частина підприємств, де кількість найменувань матеріалів не велика.

Більшість підприємств ведуть поточний облік матеріалів за обліковими цінами (наприклад, за середніми закупівельними цінами).

Для правильного визначення фактичної собівартості продукції, що випускається необхідно і матеріали списувати за собівартістю.

Матеріали, списуються у виробництво, можуть оцінюватися відповідно до ПБУ-5/01 за такими методами:

за собівартістю на кожну одиницю (застосовується рідко);
по середній собівартості;
по методом FIFO;
по методом LIFO;

При цьому необхідно мати на увазі, що виробниче підприємство протягом усього звітного року може застосовувати тільки один з перерахованих вище методів, що фіксується в його обліковій політиці.

Метод оцінки матеріалів за собівартістю кожної одиниці заснований на індивідуальній оцінці матеріальних запасів, що представляє собою витрати на придбання конкретного об'єкта. Перш за все це відноситься до матеріалів, використовуваних підприємством в особливому порядку (дорогоцінними металами і дорогоцінним камінням і т.д.), і матеріалами, які не можуть звичайним чином замінювати один одного.

Метод оцінки матеріалів за середньої собівартості є традиційним для вітчизняної облікової практики. Протягом звітного місяця матеріальні ресурси, незалежно від того, за якими цінами вони купувалися, враховуються і списуються на виробництво, як правило, за твердим обліковими цінами. В кінці місяця сюди ж списується відповідна частка відхилень фактичної собівартості матеріальних ресурсів від вартості їх за обліковими цінами

Метод оцінки матеріалів за методом ФІФО полягає в тому, що матеріали послідовно списуються в порядку їх постачання на підприємство за принципом «перша партія на прихід - перша партія у розхід». Це означає що незалежно від того, яка партія матеріалів відпущена у виробництво, спочатку списують матеріали за ціною (собівартості) першої закупленої партії, потім за ціною другій партії і т.д. в порядку черговості, поки не буде отримано загальна кількість витрачених матеріалів за місяць. При цьому методі собівартість продукції знижується.

Метод оцінки матеріалів за методом ЛІФО полягає в тому, що матеріали списуються у виробництво в іншій послідовності за принципом «остання партія на прихід - перша партія за видатками. При цьому методі на виробництво спочатку списуються матеріали за ціною (собівартості) останньої закупленої партії, потім за ціною попередньої партії і т.д. до витрати загальної кількості. За цим методом собівартість своєї продукції збільшується. У практиці російських підприємств найпоширеніший другий метод (за середньої собівартості).

Застосування методів ЛІФО або ФІФО орієнтує підприємство на організацію аналітичного обліку матеріалів не тільки за їх видами, але і по окремим партіям. Вибір методу оцінки матеріальних цінностей закріплюється в обліковій політиці підприємства. ³

Приклад

Залишок матеріалу А на початок періоду 100 одиниць по сто 700 руб. Надійшло 170 одиниць, з них: 120 одиниць по 710 руб., 50 одиниць по 720 руб. Витрата 160 одиниць.

Визначити середню ціну матеріалів і розрахувати залишок матеріалів на кінець місяця.

Визначимо середню собівартість матеріалу А: (100 ∙ 700 +120 ∙ 710 +50 ∙ 720) / (100 +120 +50) = 708-15 руб.
Визначимо суму відпущених у виробництво матеріалів: 160 ∙ 708-15 = 113 304 руб.
Визначимо суму залишку на кінець місяця: 100 +170-160 = 110

110 ∙ 708-15 = 77896-50

Відповідно до міжнародних стандартів можна використовувати методи FIFO

1.3 Рух матеріалів і облік витрачання їх у виробництві

Первинні документи по надходженню і витраті матеріальних запасів є основою організації матеріального обліку. Безпосередньо за первинними документами здійснюють попередній, поточний і наступний контроль за рухом, збереженням і раціональним використанням матеріальних ресурсів.

Первинні документи з руху матеріалів повинні ретельно оформлятися, обов'язково містити підписи осіб, які вчинили операції, і коди відповідних об'єктів обліку. Контроль за дотриманням правил оформлення руху матеріальних ресурсів покладено на головного бухгалтера та керівників відповідних підрозділів.

Для виконання виробничої програми підприємства визначають потребу в матеріальних ресурсах і набувають або виробляють їх.

Надходження матеріальних цінностей від постачальників виробляються на підставі укладених між покупцями і постачальниками господарських договорів купівлі-продажу. У договорах в обов'язковому порядку обумовлюється: види ТМЦ, комерційні умови постачання, кількісні і вартісні показники ТМЦ, строки виконання договору, порядок розрахунків. Угоди купівлі-продажу товарів завжди супроводжується їх транспортуванням. Тому транспортні витрати - одна з обов'язкових статей витрат будь-якої організації, часто складова значну частку в обсязі витрат.

Рух ТМЦ, що є результатом укладеного договору, оформляється спеціальними товаросупровідними документами. Переміщення ТМЦ без таких документів можливе тільки для фізичних осіб і повністю виключено для юридичних.

На постачання матеріалів організація укладає договори з постачальниками, у яких визначаються права, обов'язки і відповідальність сторін.

Контроль за виконанням плану матеріально - технічного забезпечення за договорами, своєчасністю надходження матеріалів покладено на службу постачання. З цією метою в ній ведуться відомості оперативного обліку виконання договорів поставки, в яких відзначають виконання умов договору про постачання за асортиментом матеріалів, їх кількістю, ціною, термінами відвантаження і т. д. Контроль за організацією цього обліку здійснює бухгалтерія.

Порядок оформлення надходження на підприємство матеріалів:

Отримання будь-яких матеріальних цінностей представником організації здійснюється при пред'явленні їм відповідної довіреності. При видачі доручення реєструється бухгалтерією в журналі обліку виданих довіреностей. У бухгалтерії філії на підставі накладної, виписаної постачальником при передачі матеріальних цінностей, виписується прибутковий ордер. Прибутковий ордер виписується на фактично прийняте кількість цінностей. При надходженні матеріалів на підставі накладної постачальника в бухгалтерії робиться проводка: Д-т 10 К-т 60. Одночасно робиться проводка: Д-т 19 К-т 60 - відображено суму ПДВ з придбання матеріальних цінностей, потім відбивається оплата отриманих від постачальника матеріальних цінностей Д-т 60 К-т 51.

Постачальник одночасно з відвантаженням продукції висилає покупцю розрахункові та інші супровідні документи - платіжну вимогу, у 2-х примірниках - один безпосередньо покупцю, інший - через банк, товарно-транспортну накладну (Додаток № 4) яку складає вантажовідправник у 4-х примірниках. Перший з них служить підставою для списання матеріалів у вантажовідправника, другий для оприбуткування матеріалів одержувачем, третій призначений для розрахунків з автотранспортної організацією і є додатком до рахунку на оплату за перевезення, четвертий є підставою для обліку транспортної роботи і додається до подорожнього листа. Товарно-транспортну накладну застосовують як прибуткового документа у покупця при відсутності розбіжностей кількості вантажів, що надійшли з даними накладної. Якщо така розбіжність все-таки є, приймання матеріалів оформлюють актом приймання матеріалів; квитанцію до залізничної накладної і т. д. Розрахункові та інші документи, пов'язані з надходженням матеріалів надходять відповідальному виконавцю з постачання, де перевіряють правильність їх оформлення і після цього передають до бухгалтерії.

Матеріальні цінності оприбутковуються у відповідних одиницях виміру (вагових, об'ємних, лінійних, рахунком). Якщо матеріали витрачаються в одиницях, відмінних від тих, в яких вони надійшли, то вони враховуються одночасно в двох одиницях виміру.

Матеріали зі складів відпускаються у виробничі цехи для виготовлення продукції і на різні господарські потреби, а також для реалізації як зайві і непотрібні.

Порядок документального оформлення відпустки матеріалів залежить насамперед від організації виробництва, напрям витрати та періодичності їх відпустки.

Під відпусткою у виробництво розуміється відпустку матеріалів для виготовлення продукції, виконання робіт або надання послуг. Відпуск матеріалів у комори цехів розглядається як внутрішнє переміщення матеріалів. При відсутності коморах цехів відпустку матеріалів з центральних складів зчитується витратою на виробництво.

Відпуск матеріалів у виробництво і на інші потреби оформляють лімітно-забірними картами, вимогами-накладними, комплектувальні відомості, розкрійні карти за якими проводиться відпуск матеріалів виробництво. У них фіксується результати використання відпущених матеріалів за кожною партією. ⁴ (Додаток № 9). Та ін

Лімітно-забірні картки виписуються плановий відділ чи відділ постачання у двох примірниках, як правило, строком на 1 місяць. У них вказують: вид операцій; номер складу, відпускається матеріали; цех-одержувач; шифр витрат; найменуванні і номенклатурний номер відпускаються матеріалів; одиницю виміру і ліміт місячного витрати матеріалів, який обчислюється відповідно до виробничої програми на місяць і діючих норм витрат. Один примірник лімітно-забірної карти до початку місяця вручають структурному підрозділу-споживачу матеріалів, другий - складу. Комірник зазначає в обох примірниках дату і кількість відпущених матеріалів, після чого виводить залишок ліміту по номенклатурному номеру матеріалу і розписується в карті структурного підрозділу - споживача матеріалів. Представник структурного підрозділу підписується в одержання матеріалів в карті, що знаходиться на складі.

Після закінчення місяця обидва примірника лімітно-забірних карт передають до бухгалтерії для відображення витрат матеріалів на відповідних рахунках бухгалтерського обліку. Лімітно-забірні карти сприяють посиленню контролю за відпуском матеріалів зі складу в межах передбаченого ліміту і різко скорочують кількість разових документів. Однак за допомогою лімітно-забірних карт неможливо контролювати використання матеріалів безпосередньо на виробництві. Для цієї мети використовують інші документи і методи.

Понадлімітний відпуск матеріалів у виробництво, а також разовий відпуск цінностей всередині організації між структурними підрозділами оформляється вимогами накладними. Цими ж накладними оформляються операції по здачі на склад або в комору залишків на виробництва невитрачених матеріалів, якщо вони раніше були отримані на вимогу, а також здача відходів і браку.

При відпуску матеріалів господарствам свого підприємства, розташованим за межами його території, а також стороннім організаціям виписуються накладні на відпуск матеріалів на сторону.

На підприємствах, де розвинене спеціалізація і кооперування виробництва, при відпуску матеріалів можуть використовуватися комплектувальні відомості. Комплектуючі вироби, як правило відпускаються через комплектувальні комори, в яких заздалегідь підбирають ці вироби в кількості, що відповідає плану випуску продукції. На кожен її вид виписується окремо комплектувальні відомості, за якою комплектуючі вироби відпускаються протягом місяця. У відомості вказується план виробництва продукції, найменування та номенклатурні номери комплектуючих виробів, норма їх витрат на одиницю продукції і кількості відпущених комплектів. При це браковані деталі замінюються цієї комори без документального оформлення.

У заготівельних цехах швейної, взуттєвої, машинобудівної і деяких інших галузей промисловості використовується розкрійні карти, за якими проводиться відпуск матеріалів виробництво. У них фіксується результати використання відпущених матеріалів по кожній партії.

У розкрійних картах зазначаються: номер складу, найменування та номенклатурний номер матеріалів, їх кількість, шифр витрат, ціна і вартість та ін Після закінчення розкрою в карті відзначають фактична кількість (економія або перевитрата) Ці карти також використовуються в якості первинних документів з обліку виробітку та випуску нових виробів. Оформлення відпуску матеріалів з-за великої кількості та різноманітності виписуються первинних документів носить трудомісткий характер і вимагає великих витрат часу. Тому важливе значення має спрощення обліку на цій ділянці.

Для скорочення числа первинних документів, там, де можливо, відпуск матеріалів доцільно оформляти у картках складського обліку. У цьому випадку видаткові документи на відпуск матеріалів не оформлюються, а сама операція проводиться на підставі встановлених лімітів. Факт отримання матеріалів підтверджується підписом представника цеху-одержувача безпосередньо в картці складського обліку матеріалів.

На невеликим підприємствах, де матеріальна відповідальність за збереження, рух і використання матеріалів на складі і у виробничому цеху покладена на одну особу, рух матеріалів документами не оформляється. Фактично витрачені матеріали за їх видами відображаються у виробничих актах або звітах.

Відпуск матеріалів стороннім організаціям або господарствам своєї організації, розташовані за її межами, оформляють накладними на відпустку матеріалів набік форма № М-15, які виписує відділ постачання у двох примірниках на підставі нарядів, договорів та інших документів. Далі працівник бухгалтерії на підставі навчальних даних вказує в накладній ціну і загальну суму відпускаються на сторону матеріальних цінностей, а також розраховує податок на додану вартість приходить на них. Перший примірник накладної залишається на складі і є підставою для аналогічного або синтетичного обліку матеріалів, другий передається одержувачу матеріалів.

1.4 Облік матеріальних витрат

У багатьох галузях і виробництвах розподіл сировини і матеріалів за видами продукції здійснюється прямим шляхом, так як у первинних документах на їх витрачання вказується вид (код) вироби. При нормативному методі всі витрати на виробництво поділяються на витрати:

за встановленими нормами
зміни норм
відхилення від норм

Обмежене поєднання цих трьох елементів є основою нормативного обліку. Фактична собівартість обчислюється на основі даних про нормативну собівартості, зміни і відхилення від норм за звітний період.

Собівартість факт. = Собівартість норм. + / - D норм. + / - Вимк. від норм (ізмен.)

Нормативна собівартість виробів визначається на основі поточних норм основних витрат (матеріальні та трудові) і кошторисів витрат на обслуговування виробництва та управління.

Складання нормативної калькуляції.

Нормативні калькуляції складають на основі поточних норм витрат. Нормативні калькуляції повинні складатися за принципом від приватного до загального. Це означає, що обчислюється нормативна собівартість деталей, вузлів і виробу в цілому.

Подетальні нормативні калькуляції складаються тільки по прямих витратах, тобто вони включають основні матеріали, витрати на оплату праці основних виробничих робітників.

Собівартість окремої деталі включається в нормативну калькуляцію вузла на підставі нормативних калькуляцій деталей, а витрати по збірці - на підставі технологічних норм збірки.

Нормативна калькуляція виробу включає в себе витрати по всіх статтях. Вона складається на основі калькуляцій на деталі і вузли, що входять в даний виріб, з додаванням витрат зі складання виробу.

Нормативна калькуляція використовується для обчислення фактичної собівартості продукції, для оцінки незавершеного виробництва та браку, для розробки деяких внутрішньозаводських показників.

Виявлення та аналіз відхилень від нормативних витрат матеріалів

Відхилення від норм - це різниця між фактичним і нормативними витратами. При нормативному методі відпуск матеріалів у виробництво оформляється лімітними картами і вимогами на відпуск матеріалів.

Основними причинами відхилень від норм можуть бути: заміна сировини і матеріалів, невідповідність сировини і матеріалів стандартам, відхилення при розкрої, несправність обладнання та інструментів та інші причини. ⁵

Для виявлення відхилень матеріалів застосовують такі методи:

Метод документування;
Метод обліку розкрою за партіями - метод партионного розкрою;
Метод подальших розрахунків з використанням даних інвентаризації - інвентарний.

Методом документування виявляються відхилення у момент відпуску матеріалів у виробництво. Наприклад, заміна одного виду матеріалу іншим оформляється вимогою на заміну, в якому проводиться розрахунок відхилення за рахунок норм і за рахунок цін.

Метод документування також застосовується при наднормативний відпустці матеріалів. Для цього виписується спеціальний сигнальний документ.

Метод партійного розкрою застосовується по розкроюємо матеріалами, наприклад, металу, шкірі, текстилю.

При цьому методі на кожну партію матеріалів, поданих до робочого місця, заповнюється розкрійний лист. У нього записують кількість матеріалів, переданих для розкрою, кількість заготовок і відходів, отриманих після розкрою, проставляють норму витрати на одну заготовку.

Норма витрати х фактичне кількість отриманих заготовок = нормативні витрати матеріалів.

Далі порівнюється фактичний витрата матеріалу з нормативними витратами, виявляється результат, тобто економія або перевитрата в натуральному вираженні.

На практиці для виявлення відхилення широко використовується інвентарний метод.

Залежно від специфіки виробництва інвентаризації виробництва можуть вироблятися за зміну, декаду або місяць у цілому. При цьому методі на кожен номенклатурний номер матеріалів відкривається «картка обліку використання мате ріалів».

За даними інвентаризації визначається:

Фактичні витрати = залишок матеріалів у виробництві на початок місяця + відпуск матеріалів у виробництво - кількість матеріалів і відходів, повернутих з виробництва - залишок матеріалів на робочих місцях.

Нормативні витрати = фактична кількість прийнятих деталей х норма витрати на одну деталь

Відхилення = фактичні витрати матеріалів - нормативні витрати матеріалів.

Відхилення від нормативних витрат сировини і матеріалів включаються до собівартості конкретних видів продукції або прямим шляхом або пропорційно нормативному витраті сировини і матеріалів. ⁶

Нормативний метод обліку витрат на виробництво і калькулювання собівартості продукції

Нормативний метод обліку витрат застосовується в обробних галузях з масовим і крупносерійним виробництвом. Для цих виробництв характерна велика номенклатура виробів.

Кожен виріб складається з безлічі деталей та вузлів. Залишки незавершеного виробництва стабільні. Періодичність випуску окремих виробів декілька років. До таких виробництв автомобілебудування, тракторобудування, взуттєва, швейна і інші промисловості.

При нормативному методі всі витрати на виробництво поділяються на витрати: - за встановленими нормами; - Зміни норм; - Відхилення від норм.

Органічне поєднання цих трьох елементів є основою нормативного обліку.

Фактична собівартість продукції при цьому методі визначається за формулою:

З _ф = З _н ± І _н ± і _н, де

З _ф - витрати фактичні; З _н - витрати за нормами; І _н - зміни норм

Про _н - відхилення від норм

Нормативна собівартість виробів визначається але основі поточних норм основних витрат (матеріальних і трудових) і кошторисів витрат на обслуговування виробництва та управління.

Нормативний метод обліку витрат має ряд переваг:

він заснований на нормуванні витрат і обов'язковому складанні нормативних калькуляцій по кожному виробу;
враховуються і періодично вносяться зміни в первинні норми;
систематично виявляються відхилення фактичних витрат від поточних норм витрат матеріалів і заробітної плати;
аналізуються причини відхилень від норм і приймаються оптимальні управлінські рішення. ⁷

Синтетичний і аналітичний облік виробничих запасів

Синтетичний облік виробничих запасів ведеться на рахунку 10 «Матеріали». Цей рахунок має такі субрахунки: 1) сировину та матеріали; 2) покупні напівфабрикати, 3) паливо, 4) тара і тарні матеріали; 5) запасні частини;

6) інші матеріали; 7) матеріали, передані в переробку на сторону;

8) будівельні матеріали; 9) інвентар та господарські речі;

10) спеціальне оснащення та спеціальний на складі;

Відповідно до Плану рахунків бухгалтерського обліку синтетичний облік виробничих запасів на рахунку 10 «Матеріали» дозволяється вести двома способами: - за фактичною собівартістю; - за обліковими цінами;

При першому способі на рахунку 10 «Матеріали» відображаються всі витрати з їх придбання та заготовлению.

При другому способі додатково використовують рахунки: 15 «Заготівля та придбання матеріальних цінностей» і 16 «Відхилення вартості матеріальних цінностей».

Застосування того чи іншого способу визначається підприємством самостійно та зазначається в його обліковій політиці.

Традиційним і більш спрощеним є перший спосіб обліку матеріалів. У цьому випадку на матеріали, що надійшли в бухгалтерському обліку дебетують рахунок 10 «Матеріали» і кредитують рахунки: 76 «Розрахунки з різними дебіторами і кредиторами» - на вартість послуг, оплачуваних чеками транспортним організаціям.

71 «Розрахунки з підзвітною особами» - на вартість сировини і матеріалів, придбаних і сплачених сум;

23 «Допоміжні виробництва» - на витрати з доставки матеріалів власним транспортом і на фактичну собівартість матеріалів власного виробництва.

20 «Основне виробництво» - на вартість одержаних з виробництва вікових відходів та ін

При веденні синтетичного обліку матеріалів за фактичною собівартістю в рамках рахунку 10 «Матеріали» доцільно відрити два аналітичних рахунки: - матеріали за обліковими цінами;

Відпустка сировини і матеріалів з центральних складів у комори виробничих цехів розглядається як внутрішнє переміщення і в бухгалтерському обліку відображається записом: дебіт рахунку 10 «Матеріали», аналітичний рахунок «Центральний склад», кредит рахунку 10 «Матеріали», аналітичний рахунок «Виробничий цех».

При другому способі обліку матеріалів на їх фактичну собівартість на основі надійшли розрахункових документів постачальників та інших організацій дебетується рахунок 15 «Заготівельні та придбання матеріальних цінностей і кредитуються рахунки: 60« Розрахунки з постачальниками »; 76« Розрахунки з різними дебіторами і кредиторами »; 71« Розрахунки з підзвітними особами »і ін Записи на рахунках здійснюються незалежно від того, коли сировина і матеріали надійшли на склад виробничого підприємства-до або після отримання розрахункових документів постачальників та інших організацій.

У бухгалтерії виробничого підприємства поряд з синтетичним обліком матеріалів паралельно ведеться аналітичний облік. Існують різні варіанти аналітичного обліку матеріалів: сортовий, партіонний, оперативно-бухгалтерський та ін

Сортовий спосіб обліку матеріалів передбачає ведення обліку в натурально-вартісному виразі за видами і сортами матеріалів. На кожний вид і сорт матеріалів у бухгалтерії відкривають картки аналітичного обліку, в яких на підставі первинних документів записують операції по надходженню і витраті матеріалів.

Партіонний спосіб обліку матеріалів в основному застосовують на підприємствах харчової промисловості по тим видам сировини і матеріалів, по яких необхідний суворий контроль за дотриманням термінів зберігання і використання. Цей спосіб передбачає складання по кожній партії матеріалів, що надійшли партионной карти.

Оперативно-бухгалтерський спосіб обліку матеріалів передбачає ведення натурального обліку матеріалів на складі. Суммовой аналітичний облік матеріалів на виробничих підприємствах в залежності від застосовуваної форми бухгалтерського обліку може вести в книгах, картках, відомостях, журналах-ордерах та ін

Найбільший ефект в організації обліку матеріалів досягається при застосуванні автоматизованої форми бухгалтерського обліку, використання персональних комп'ютерів і прогресивних програм. ⁸

2. Практика: облік і аналізу матеріальних витрат на матеріалах ЗАТ «Собінського швейна фабрика»

2.1 Коротка характеристика підприємства

Закрите акціонерне товариство «Собінського швейна фабрика» (далі Товариство) створено відповідно до чинного законодавства

Росії та зареєстровано Адміністрації міста Собінка Володимирський області 21 листопада 1996 року за реєстраційним номером 548.

Нова редакція Статуту Товариства розроблена і затверджена відповідно до ФЗ № 120 «Про внесення змін і доповнень до Федерального закону« Про акціонерні товариства ».

Стаття 1. НАЙМЕНУВАННЯ І МІСЦЕЗНАХОДЖЕННЯ ТОВАРИСТВА

1.1. Повне офіційне найменування Товариства - закрите акціонерне товариство «Собінського швейна фабрика».

Скорочення найменування Товариства - ЗАТ «Собінського швейна фабрика».

1.2. Місце знаходження Товариства: Володимирська, місто Собінка.

1.3. Поштова адреса Товариства: 601210, Володимирська область, місто Собінка,

Вулиця Молодіжна, будинок 10.

Стаття 2. ПРАВОВИЙ СТАТУС ТОВАРИСТВА

2.1. Товариство є юридичною особою, що діє відповідно до законодавства РФ на підставі свого Статуту. Товариство має круглу печатку зі своїм повним фірмовим найменуванням російською мовою і вказівкою на місце його знаходження, розрахунковий та інші рахунки в національній та іноземній валюті в установах банків, може мати фірмовий знак (символіку).

2.2. Акціонерами Товариства визнаються будь-які фізичні та юридичні особи, які є власниками його акцій у встановленому законом порядку.

2.3. Товариство володіє майном, відособленим від майна його акціонерів, що враховується на його самостійному балансі, від свого імені набувати і здійснювати майнові та особисті права.

2.4. Товариство має цивільні права і несе обов'язки, необхідні для здійснення будь-яких видів діяльності.

2.2 Особливості документального оформлення та обліку матеріалів у швейному виробництві

Відповідно до облікової політикою відпуск матеріально-виробничих запасів здійснюється за середньої собівартості.

У заготівельних цехах ЗАТ «Собінського швейна фабрика» для документального оформлення та обліку витрат матеріалів використовують розкрійні карти (Додаток), за якими проводиться відпуск матеріалів у виробництво. У них фіксується результати використання відпущених матеріалів по кожній партії. У розкрійних партіях вказуються: номер складу, найменування і номенклатурний номер матеріалів, їх кількість, шифр витрат, ціна і вартість та ін По закінченню розкрою в карті відзначають фактична кількість отриманих деталей; витрата матеріалів за нормою і фактично; результат розкрою (економія чи перевитрата ). Ці карти також використовуються в якості первинних документів з обліку виробітку і випуску нових виробів.

Якщо перевезення матеріалів здійснюють автомобільним транспортом, то в якості первинного документа застосовують товарно-транспортну накладну (додаток № 4). яку складає вантажовідправник у 4-х примірниках. Перший з них служить підставою для списання матеріалів у вантажовідправника, другий для оприбуткування матеріалів одержувачем, третій призначений для розрахунків з автотранспортної організацією і є додатком до рахунку на оплату за перевезення, четвертий є підставою для обліку транспортної роботи і додається до подорожнього листа.

Метод партійного розкрою застосовується по розкроюємо матеріалами, наприклад, металу, шкірі, текстилю.

Норма витрати х фактичне кількість отриманих заготовок = нормативні витрати матеріалів.

Розрахунок фактичної собівартості списуються на виробництво матеріалів проводиться за методом фактичної собівартості кожного виду матеріалів.

Тобто, наприклад, підприємством у серпні було придбано 100 шматків матеріалу за ціною 630 рублів за шматок і залишок на кінець місяця становив 5 шматків, а у вересні 130 шматків матеріалу придбано за ціною вже 680 рублів за шматок, то на собівартість у вересні спишеться 5 кус. * 630 р. + 130 кус. * 680 р.

2.3 Аналіз прямих матеріальних витрат

- Належна організація матеріально-технічного постачання;

посадова стан складського і ваговимірювального господарства;

наявність прогресивних норм витрати матеріальних ресурсів на одиницю продукції;

Ана ліз собівартості продукції за статтями витрат виконують за даними звіту про собівартість продукції, приблизна форма якого представлена в табл.1. (Див. Додаток)

Для об'єктивної оцінки виконання плану по зниженню собівартості продукції в цілому і по окремих статтях витрат і здійснення факторного аналізу виявлених відхилень по окремих витрат у звіті, крім планових і звітних даних, додатково перелічені планові витрати на фактично випущену продукцію (гр. 4 табл. 1) .

Аналіз починають з зіставлення фактичних витрат з плановими, як за собівартістю в цілому, так і по окремих витрат з метою виявлення економії або перевитрати.

Після розрахунку абсолютних сум відхилень по кожній статті витрат доцільно визначити процентне відношення їх до планових витрат по кожній статті окремо і за собівартості в цілому. Обчислені відносні величини дозволяє зробити висновок про ступінь участі відхилення по кожній статті витрат у загальному зниження або підвищення собівартості продукції.

Наступний етап аналізу-розрахунок і зіставлення планової і фактичної структур собівартості продукції.

За даними табл.1 понадпланове перевищення собівартості продукції склало 21 тис.руб., Або 0, 06% планової собівартості. Вирішальний вплив на відхилення фактичних витрат від планових надав зниження вартості витрачених сировини і матеріалів (на 57 тис. грн.). За поворотним відходам, покупні вироби та напівфабрикати, загальновиробничих і загальногосподарських витрат також отримана економія, але вона не зробила істотного впливу на зниження собівартості продукції внаслідок незначних відхилень або ж невеликого питомої ваги цих витрат у собівартості продукції. Сукупний вплив економії по всіх цих статтях на повну собівартість продукції склало всього 0, 06% (0, 01 + 0,01 + 0,02 + 0,02).

Негативний вплив на собівартість продукції сказали втрати від браку (20 тис. руб.), Збільшення витрат на паливо і енергію (17 тис. руб.), Заробітну плату (16 тис. руб.) Та відрахування на соціальні потреби (6 тис. руб .), на утримання та експлуатацію устаткування (12 тис. руб.), комерційних витрат (28 тис. руб.).

Для об'єктивної оцінки відхилень за собівартістю продукції необхідно фактичні витрати (графа 5) зіставити з плановими витратами, обчисленими на фактично випущену продукцію (графа 4), що дозволить виявити відносну економію або перевитрату. В організації відносна економія склала 70 тис. руб. (33425 тис. руб. - 33495 тис. руб).

У цілому дані табл.1 дозволяють дати позитивну оцінку діяльності організації щодо зниження собівартості продукції. Подальший аналіз собівартості продукції повинен бути спрямований на визначення впливу різних факторів на відхилення по кожній статті витрат з метою виявлення резервів зниження собівартості продукції.

До прямих матеріальних витрат відносяться витрати на сировину і матеріали, покупні вироби і напівфабрикати, паливо і енергія на технологічні цілі, а також вартість зворотних відходів, що віднімаються з вартості сировини і матеріалів.

Аналіз прямих матеріальних витрат починають з розрахунку і загальної оцінки абсолютних і відносних відхилень матеріальних витрат від планових витрат, визначення ступеня впливу відхилень на зниження (або підвищення) собівартості продукції, питомої ваги матеріальних витрат у повній собівартості продукції (див. табл. 1).

У процесі подальшого аналізу визначають вплив різних чинників на виявлення відхилень фактичних матеріальних витрат від планових.

На це відхилення впливають такі чинники: измения обсягу продукції, зміна структури продукції, зміна рівня матеріальних витрат по окремих виробах. Порядок розрахунку впливу цих факторів на зазначене відхилення наведено в табл. 2, зіставленої за даними табл. 1.

Вплив першого чинника-зміна обсягу продукції визначають множенням планової суми матеріальних витрат на відсоток перевиконання (недовиконання) плану за вартістю продукції в цінах продажу.

В організації план з виробництва продукції перевиконаний на 0,1%, отже, за рахунок зміни обсягу продукції прямі матеріальні витрати збільшилися на 31 тис.руб. (31009 * 0,1: 100).

Для визначення впливу фактора зміни структури випущеної продукції необхідно з суми матеріальних витрат, обчисленої за плановими нормами на фактичний випуск продукції, відняти матеріальні витрати за планом і з чисельної різниці відняти вплив фактора зміни обсягу продукції фактичні матеріальні витрати збільшилися в порівнянні з плановою їх змий на 48 тис. руб.

Вплив чинника зміни рівня матеріальних витрат на окремі вироби визначають зіставленням фактичної суми матеріальних витрат з сумою матеріальних витрат, обчисленої за плановими нормами на фактичний випуск продукції. В організації за рахунок цього фактора прямі матеріальні витрати зменшилися на 127 тис.руб. Зміна рівня матеріальних витрат - фактор, цілком залежить від організації, тому зменшення витрат за рахунок цього фактора слід оцінити позитивно. Разом з тим потрібно встановити конкретні причини зміни рівня витрат. На зміну рівня матеріальних витрат, у свою чергу, впливають фактори норм і цін.

Фактор норм включає в себе зміну поточних норм витрат протягом року і відхилення фактичної витрати матеріальних ресурсів від поточних норм. Поточні норми можуть зміняться в результаті впровадження нової техніки, технології виробництва, вдосконалення організації виробництва і праці, застосування замінників і т. д. У більшості організацій норми витрати сировини і матеріалів протягом року змінюються незначно, тому даний фактор не робить істотного впливу на ефективність використання матеріальних ресурсів і собівартості продукції.

Вплив чинника відхилень від поточної норми витрат матеріалів на їх вартість визначають множенням різниці між нормативною кількістю матеріалів, необхідним для фактичного випуску продукції (НК), і фактичною кількістю витрачених матеріалів (ФК) на планову (нормативну) ціну матеріалів (ПЦ):

(НК - ФК) * ПЦ

2.4 Напрямок скорочення матеріальних витрат

Раціональність використання матеріалів зумовлюється при вимірюванні довжини і ширини, розбракуванню і розрахунку шматків матеріалів. Методи попереднього розрахунку шматків матеріалів у настили заданої довжини і висоти з урахуванням розташування текстильних дефектів, а також вимоги до підготовки вихідних даних та рекомендації щодо практичного настилання матеріалів за розрахунком викладені в "Інструкції щодо раціонального розрахунку шматків матеріалів для розкрою". Забезпечити виробництво необхідними умовами для випуску конкурентоспроможної продукції: збільшення робочих місць, зростання продуктивності праці та маржинальної прибутку на 7-10%, розширення ринку збуту, скорочення постійних матеріальних витрат.

Метод партійного розкрою застосовується по розкроюємо матеріалами, наприклад, металу, шкірі, текстилю.

Норма витрати х фактичне кількість отриманих заготовок = нормативні витрати матеріалів.

Для контролю за витратою матеріалів використовуються три методи:

Документування. У цьому випадку кожне відхилення у витраті матеріалів оформляється окремими документами (наприклад, з кольоровою смугою по діагоналі);
Метод партійного розкрою. При ньому на кожну партію матеріалів оформляють розкрійний лист. Порівнюючи фактичну кількість витрачених матеріалів з нормативними виявляють перевитрату чи економію;
Інвентарний. При цьому методі в кінці зміни проводять інвентаризацію залишків матеріалів в цеху і визначають фактичних витрата матеріалів.

Фактичні витрати = залишок матеріалів на початок дня + надходження зі складу - залишок матеріалів на кінець дня

Порівнюючи фактичні витрати з нормативним визначають відхилення. В кінці місяця начальники цехів складають звіти про витрату матеріалів.

На підставі цих звітів в бухгалтерії складають відомість витрати матеріалів.

На витрачені матеріали складають такі проводки:

№ п / п	Найменування операції	Дебет	Кредит
1	Відпущені матеріали в основне виробництво	20	20
2	Відпущені матеріали у допоміжні виробництва	23	20
3	Відпущені матеріали на цехові потреби	25	20
4	Відпущені матеріали на загальногосподарські потреби	26	20
5	Відпущені матеріали на виправлення браку	28	20

На матеріали, відпущені в основне виробництво, робиться проводка:

Д 20 _{по виробах} До 10.

Потім після закінчення місяця така ж запис робиться на відхилення:

Д 20 _{по виробах} До 10 _{відхилення}

У результаті визначається фактична собівартість матеріалів, відпущених виробництво (ТЗ.Р - транспортно - заготівельні витрати).

Висновок

В даний час визначальне значення набувають якісні показники, такі, як зниження питомих витрат сировини, матеріалів і палива. Це означає, що необхідно збільшити застосування прогресивних конструкційних матеріалів, металічних порошків і пластмас, замінити дорогі матеріали більш дешевими, синтетичними без зниження якості продукції, скоротити відходи виробництва. Необхідно комплексно використовувати природні і матеріальні ресурси, максимально усувати втрати і нераціональні витрати. Широко залучати до господарського обороту вторинні ресурси, а також попутні продукти. Зрозуміло, що використання таких основних напрямів економії ресурсів, як впровадження нових технологій, підвищення якості сировини і матеріалів, зниження відходів, використання вторинних ресурсів, дозволяє створити надійно діючий противитратної механізм функціонування народного господарства.

З метою економії матеріалів та ресурсозбереження необхідно ширше застосовувати в практиці такий економічний стимул, як преміювання робітників. Для цього необхідне впровадження системи особових рахунків економії на робочих місцях і строге нормування витрати матеріалів, чому сприяє перехід на нормативний метод планування та обліку виробничих витрат і калькулювання собівартості продукції.

Займаються цими питаннями технологічні служби підприємства, матеріально-технічного постачання і бухгалтерського обліку - як контролюючий орган.

Дані бухгалтерського обліку повинні містити інформацію для вишукування резервів зниження собівартості продукції в частині раціонального використання матеріалів, зниження норм (витрати, забезпечення належного зберігання

Для прийняття оптимальних управлінських та фінансових рішень необхідно знати свої витрати і в першу чергу розбиратися в інформації про виробничі витрати. Аналіз витрат допомагає з'ясувати їхню ефективність, встановити, чи не будуть вони надмірними, перевірити якісні показники роботи, правильно встановити ціни, регулювати і контролювати витрати, планувати рівень прибутку і рентабельність

У результаті вивчення теми здобуваються навички методологічного підходу до оцінки матеріалів, вибору способу відображення в обліку операції, пов'язаних з рухом матеріалів у виробництво.

Список використаної літератури

1. Балабанов І. Т. Аналіз і планування фінансів господарюючого суб'єкта.

- М.: Фінанси і статистика, 2001.-112с.

2. Баришніков Н.П. На допомогу бухгалтеру та аудитору. Москва: Інформаційно-видавничий будинок. «Фінанси» 2000 р.

3. Бухгалтерський облік на виробництві, А. М. Абашина, А. А. Маковський, М.

М. Симонова. - 2-е вид., Перераб. - М.: Філін, 2005.-374с.

4. Вахрушина М.А. Бухгалтерський управлінський облік - М.: ЗАТ Финстатинформ. 2006-360С.

5. Карпова Т.П. Управлінський облік: Підручник.-М.: ЮНИТИ, 2006р. 350С.

6. Козлова Е.П.,. та ін «Бухгалтерський облік». М.; фінанси і

статистика, 2005. 249 с.

7. Кондратова І. Г.''Основи управлінського обліку'',''Фінанси і

статистика'', М.; 2004 312 з

8. Кондраков Н.П. Бухгалтерський управленьческій облік. М.; Инфра-М.2003-368 с.

9. Палій В., Вандер "Управлінський облік (з елементами фінансового

обліку) ", М.; 2007р. 324 з

10. Юшина М.А. Лапенко В.І. Лютер Є.В. Аналіз виробництва і реалізації продукції / / Економіка підприємства 2, квітень 2005 (Теоретичний та науково-практичний журнал)

1 Балабанов І. Т. Аналіз і планування фінансів господарюючого суб'єкта. - М.: Фінанси і статистика, 2001.-112с.

2 Баришніков Н.П. На допомогу бухгалтеру та аудитору. Москва: Інформаційно-видавничий будинок. «Фінанси» 2000 р.

3. Бухгалтерський облік на виробництві, А. М. Абашина, А. А. Маковський, М. М. Симонова. - 2-е вид., Перераб. - М.: Філін, 2005.-374с.

4. Вахрушина М.А. Бухгалтерський управлінський облік - М.: ЗАТ Финстатинформ 2006-360С.

5. Карпова Т.П. Управлінський облік: Підручник.-М.: ЮНИТИ, 2006р. 350С.

6. Козлова Е.П.,. та ін «Бухгалтерський облік». М.; фінанси і статистика, 2005. 249 с.

7. Кондратова І. Г.''Основи управлінського обліку'',''Фінанси і статистика'', М.; 2004 312 з

8 Палій В., Вандер "Управлінський облік (з елементами фінансового обліку)", М.; 2007р. 324 з