«Діагностика мовленнєвих умінь дітей старшого дошкільного віку»
Методичні рекомендації:
Зробити огляд наукових досліджень за темою контрольної роботи, охарактеризувати існуючі діагностичні програми мовного розвитку у дітей дошкільного віку. Провести дослідження однієї зі сторін дитячого мовлення, зробити аналіз отриманих результатів. Запропонувати програму корекції роботи з дітьми на перспективу.
У зв'язку, з переходом до навчання дітей в школі з шестирічного віку передбачається подальше вдосконалення всієї виховно-освітньої роботи в дитячому саду. Особливе значення має мовна підготовка. Діти повинні прийти до школи з добре розвиненою мовою. А для цього необхідно систематично проводити обстеження стану розвитку різних сторін мови дітей, використовуючи певні методичні прийоми та завдання.
Фундаментальні дослідження і спеціальні спостереження по засвоєнню окремими дітьми мови не можуть бути прийняті за основу, тому що індивідуальні відмінності в її оволодінні часто дуже великі.
Численні спостереження показують, що серед дітей навіть одного і того ж віку нерідко відзначається великий діапазон в засвоєнні мови. Це ускладнює виділення критеріїв, за якими можна було б визначати рівень мовного розвитку. Інша трудність полягає в тому, що рівень оволодіння мовою дітьми зазвичай визначається рівнем засвоєння її різних розділів: фонетики, лексики, граматичного ладу і т. д. Однак, як показує практика, один і той же дитина може мати багатим словниковим запасом, але при цьому мати недоліки у фонетичному оформленні (наприклад, неправильно вимовляти окремі звуки) або допускати граматичні помилки, але вміти послідовно і точно описувати події, свідком яких він був.
Правильно і чітко організована робота з розвитку мовлення в дитячому саду можлива тільки в тому випадку, якщо вихователь добре знає стан мовного розвитку всіх дітей групи. Це допомагає йому правильно планувати свою діяльність, а в залежності від міцності оволодіння дітьми матеріалом - коригувати заняття в групі.
Вибіркове обстеження мовлення дітей дає можливість контролювати засвоєння ними матеріалу, уточнювати на заняттях ефективність окремих методичних прийомів, дидактичних ігор, вправ.
Систематичний контроль над тим, як діти засвоюють мовний матеріал, має важливе значення, для встановлення наступності між дитячим садком і школою. До моменту вступу до школи діти повинні мати приблизно однаковий рівень мовного розвитку.
Знання критеріїв і способів виявлення стану мовленнєвого розвитку дітей допоможе керівникам дошкільних установ контролювати діяльність вихователів, визначати якість їх роботи.
Індивідуальне всебічне обстеження сприяє найбільш точному встановленню рівня розвитку мовлення дитини, але вимагає багато часу. Щоб скоротити терміни перевірки, можна, крім вибіркового обстеження, об'єднувати ряд завдань, одночасно виявляючи стан сформованості різних розділів мови. Так, встановлюючи знання дитиною художньої літератури і пропонуючи йому розповісти казку (або прочитати вірш), перевіряючий одночасно фіксує звуковимову, дикцію, вміння користуватися голосовим апаратом; при складанні дитиною оповідань по картині (виявлення розвитку зв'язного мовлення), перевіряючий зазначає, які пропозиції використовуються ( виявлення сформованості синтаксичної сторони мовлення), які лексичні засоби (виявлення словникового запасу) та інше.
Деякі методичні прийоми і завдання можуть бути використані для перевірки засвоєння матеріалу одночасно у цілої групи або підгрупи дітей, наприклад знання жанру.
При виявленні стану мовленнєвого розвитку дітей особливе місце слід відводити спеціальним спостереженнями, які проводяться в процесі виховно-освітньої роботи в повсякденному житті: педагог чи перевіряючий протягом певного часу не тільки спостерігає, а й фіксує мова дітей, відзначаючи як її недоліки, так і позитивні зрушення, а також труднощі, які відчувають діти при оволодінні програмним матеріалом.
Обстеження мовлення може здійснюватися і на контрольно-перевірочних заняттях, коли вихователь чи перевіряючий ставить завдання з'ясувати, як діти опанували тим чи іншим мовним матеріалом.
При наявності серйозних відхилень у мовному розвитку дітей проводяться бесіди з батьками, у ході яких виявляються можливі причини відставання дитини.
Найважливішою умовою розвитку мовної культури дітей дошкільного віку є робота над словом, яка розглядається у взаємозв'язку з вирішенням інших мовних завдань. Вільне володіння словом, розуміння його значення, точність слововживання є необхідними умовами освоєння граматичного ладу мови, звукової сторони мови, а також розвитку вміння самостійно будувати зв'язне висловлювання.
Дослідження останніх років довели необхідність виділення в методиці мовної роботи спеціального розділу, що включає, по-перше, ознайомлення дітей з багатозначністю слів, з синонімічними і антонімічних відношень між ними, по-друге, формування вміння точно використовувати лексичні засоби рідної мови. Розкриття смислового багатства багатозначних слів сприяє розширенню словника, не збільшуючи його кількісно, а за рахунок розуміння інших значень уже відомих слів.
Особливістю роботи зі збагачення та активізації словника, що займає значне місце у мовній роботі, є її зв'язок з усіма видами діяльності дошкільнят. Пізнаючи навколишній світ, вони засвоюють точні назви предметів і явищ, їх якостей і взаємозв'язків, поглиблюють і уточнюють знання та уявлення. Так, формуючи у дітей навички, вміння і знання, необхідні для виконання фізкультурних вправ, образотворчої діяльності, конструювання і т. д., педагог розширює їх словник, вчить розуміти і вживати слова, які позначають використовуються в даній діяльності предмети, дії, рухи. Пізнаючи навколишній світ, дитина, засвоює словесні позначення предметів і явищ дійсності, їх властивостей, зв'язків і відносин.
Практика мовного спілкування зіштовхує дітей з різними за значенням словами, з синонімами, антонімами. У дітей дошкільного віку орієнтування на смисловий зміст дуже розвинена. Перш за все, семантикою керується мовець, вибираючи те чи інше слово при побудові висловлювання; саме семантику прагне осягнути слухає. Тому пошук слова грунтується на його значенні, і правильність висловлювання залежить від того, наскільки точно передає зміст вибране слово.
Для виявлення розуміння старшими дошкільниками сенсу (значення) слова їм пропонуються різні завдання. Спочатку дається їх характеристика (що виявляє те чи інше питання, в якому контексті він пред'являється), потім розкриваються особливості виконання кожного завдання та варіанти їх оцінок.
Проведено дослідження однієї зі сторін мови і зроблено аналіз отриманих результатів:
Произносительная сторона мови.
Запропоновано дитині прочитати вірш.
- Відзначено наступне: досить голосно прочитано вірш;
- Швидкість (темп) мови: помірно;
- Інтонаційна виразність: вірш прочитано виразно.
У процесі читання вірша та бесіди з дитиною встановлено:
- Чіткість (дикція) мовлення дитини: чітке вміння дотримуватися літературні норми вимови (орфоепія): відхилень немає;
- Звуковимову-досить добре дитина вимовляє звуки.
Корекційно-мовленнєва робота вихователя
Корекційно-мовленнєва робота вихователя ДОП визначається:
- Сучасними вимогами до педагогічної роботи з дошкільниками;
- Складом дітей;
- Складністю мовленнєвої діяльності та її значенням для розвитку дитини;
- Наявністю недоліків і відхилень у мовному розвитку дітей.
Необхідність проведення корекційно-мовленнєвої роботи в загальнорозвиваючих групах пов'язана з тим, що до 50% вихованців ДОП мають відхилення у мовленнєвому розвитку і виявляються непідготовленими до шкільного навчання. Відхилення у мовленнєвому розвитку дітей можуть мати як яскраво виражені зовнішні ознаки (недосконалість звукової системи, недоліки темпо-ритмічного та мелодико-інтонаційного оформлення), так і особливості, системно охоплюють різні рівні мовної діяльності і мовної знакової системи (лексико-граматичні, лексико-семантичні особливості, а також порушення засобів виразності мовлення, рівні зв'язного висловлювання).
Найбільш складні, системні, відхилення часто не мають яскравих зовнішніх проявів і є стертими. В результаті діти з неяскраво вираженими проявами мовної недостатності можуть опинитися поза спеціалізованої допомоги, хоча вони відчувають труднощі в розгортанні висловлювання при переказі, у складанні оповідання, у засвоєнні програми в цілому, що ускладнює роботу вихователя.
Виконання соціального замовлення суспільства - всебічного розвитку дитини в дошкільному віці і підготовки його до шкільного навчання - ставить вихователя перед необхідністю використовувати адекватні корекційні прийоми і методи для профілактичної роботи, спостереження та аналізу динаміки змін у мовному розвитку дитини, що надзвичайно важливо не тільки для нього, але для логопеда.
Мовленнєвий розвиток дитини передбачає формування мовних, мовленнєвих і комунікативних систем до старшого дошкільного віку. Однаково важливі як зовнішня комунікація, так і т. зв. «Самокоммунікація» (внутрішня мова), тому що мова як складно організована форма свідомої діяльності є одночасно засобом спілкування механізмом інтелектуальної діяльності.
У період дошкільного дитинства відбуваються найбільш значущі і важливі якісні зміни в оволодінні мовною системою, перш за все словом як базисним знайомий з його необмеженими можливостями словозміни і формозміни, що забезпечує соціально-комунікативні потреби розвитку, спілкування та пізнання.
При наявності розвиваючої мовної середовища дитина практично оволодіває діалогом, полілогом, монологом і фактично виявляється готовий до навчання грамоті. Крім правильного зовнішнього оформлення дитина повинна вміти передавати експресію (Емоційне ставлення до змісту промови і до співрозмовника); мова повинна бути змістовною, зрозумілою, виразною (емоційна насиченість, інтонація, акцент), дієвої (вплив на думки, почуття, поведінку слухачів, облік їх індивідуальних особливостей).
Відхилення у мовленнєвому розвитку старших дошкільників виявляються на різних рівнях:
- Фонетичному;
- Фонематическом;
- Просодичному (вміння керувати голосом, правильність і виразність дикції, вміння правильно ставити логічне та синтагматичний наголос, розстановка пауз);
- Лексико-граматичному (переважне порушення морфемного і морфологічного аналізу, тобто труднощі в розрізненні частин слова і частин мови, порушення словозміни і формозміни, порушення зв'язного висловлювання, планування, прогнозування мовлення).
- Порушення спілкування.
Для визначення стратегії корекційно-мовленнєвої роботи вихователь перш за все спостерігає за дітьми у процесі їх природного спілкування, мовного супроводу продуктивної діяльності, занять, ігор. Спостереження дає можливість скласти попереднє уявлення про можливості кожної дитини в сфері зв'язного висловлювання, про ініціативності і здатності вступати в бесіду і підтримувати діалог, про склад фраз, правильності складання простих і складних речень, про правильно виконуваної складової структуру, про лексичному запасі, про граматичному оформленні фраз, про фонетичне наповненні слів, про особливості виражальних засобів і темпо-ритмічної забарвлення.
Важливо, щоб отримані в результаті спостережень дані зіставлялися з відомостями про мовленнєвий розвиток дитини поза дитячого саду. З цією метою вихователь може запропонувати рідним і близьким дитини відповісти на ряд питань.
- Які відносини дитини з іншими членами сім'ї? Кому він віддає перевагу? Чи не відчуває нестачі в увазі до нього, негативного ставлення, гіперопіки? Чи немає у дитини негативного ставлення до кого-небудь з членів сім'ї? Хто займається вихованням дитини?
- Чи легко він контактує з іншими дітьми і з дорослими? Вибірковий чи в спілкуванні? Які, на думку батьків, його взаємини з іншими дітьми? Чи є він лідером?
- Чи використовує він мовні засоби при спілкуванні - вигуки, інтонацію, окремі звуки, ланцюжки звуків і складів, слова, фрази? Чи є в діалозі репліки?
- Які книги і з якого віку читають дитині? Як довго він може слухати читання? Що його більше цікавить - ілюстрації, зміст або те й інше? Чи є улюблені фільми, платівки?
- Чи любить дитина вдома малювати, ліпити, бавитися з конструктором? Супроводжує чи цю діяльність мовними засобами? Чи відіграє самостійно? Звертається чи за допомогою до дорослих у важких ситуаціях?
- Які його емоційні прояви: адекватні, стримані, байдужі, бурхливі? Яким чином дитина реагує на нову іграшку? Чи супроводжуються емоційні прояви мовними засобами?
- Який характер дитини - доброзичливий, слухняний, ласкавий; запальний, примхливий, агресивний? Як він веде себе вдома?
- Чи є у нього можливість і потреба психологічної розрядки? Яким чином це проявляється: кричить, усамітнюється, затихає, «спілкується» з іграшками, намагаючись відтворити схвилювали його ситуації, слухає музику, малює, конструює?
- Чи є у дитини тварини, птахи, рослини? Як він ставиться до них? Як спілкується, грає з ними?
- Як родина проводить дозвілля, вихідні дні, відпустку?
Відповіді батьків доповнюють уявлення педагога про дитину, про особливості його мовного розвитку.
Спостерігаючи за поведінкою дитини, дорослий складає уявлення, як він розмовляє; який лексикою користується; чи не залишилися в його словнику елементи автономної, дитячої мови, властивої раннього віку.
Вихователь, спостерігаючи за дітьми в природних умовах, під час занять, на прогулянці, під час режимних моментів, має можливість скласти досить об'єктивну картину про особливості мовної діяльності дитини і в складних випадках рекомендувати звернутися до логопеда. Уточнення основних показників розвитку мовлення педагог проводить індивідуально.
У групі у процесі колективного спілкування вихователь, перш за все, повинен зазначати, ініціативний дитина в мовному спілкуванні, чи може задавати питання; чи є в його лексичному запасі питальні слова «який, яка, що, де». А також повинен звертати особливу увагу на наявність / відсутність питальних слів «чому, навіщо», що показують сформованість розуміння причинно-наслідкових і цільових відносин.
Показовим для мовного розвитку є вміння правильно поставити питання за змістом бесіди, казки; питання, звернений до когось вибірково; питання, відповідь на який змінює хід розмови. Важливо звернути увагу, чи залежить ступінь мовної активності від того, хто і де спілкується з дитиною.
Потрібно пам'ятати: у процесі бесіди дитина без відхилень у мовному розвитку вміє підтримувати спілкування репліками, модуляцією голосу, інтонацією, мімікою, жестами та іншими невербальними засобами.
Спостерігати за дитиною важливо і під час сюжетно-рольової гри, тому що це дозволяє виявити ряд особливостей. Діти з відхиленнями у розвитку мови не можуть довго підтримувати інтерес до гри в колективі, до дій інших дітей, відчувають труднощі в розгортанні сюжету, в аналізі рольової поведінки грають у прогнозі результату, в узгодженні своїх дій з діями інших дітей. Труднощі пов'язані з мовленнєво операціями: дітям важко з цілого - сюжету казки, побутового сюжету - виділити приватне (домовитися, хто яку роль буде грати, що буде робити, говорити), і навпаки, зокрема (роль і поведінка кожного граючого) об'єднати в єдиний задум .
Можливості використання слів-замінників, варіативність лексики можна вивчати під час гри, яка ставить дитину перед необхідністю використання різних предметів і слів-замінників.
Необхідно перевірити також, чи вміє дитина відтворювати «живі і неживі» звуки, наслідувати різним голосам, чи може змінити висоту і силу голосу. З цією метою звичайно задають питання: «Як гуде літак? Яким голосом говорить ведмідь? і т. п. ». Щоб правильно відповісти на них, дитина змушена імітувати різні звуки, вибирати емоційно-виражальні засоби (інтонація, міміка, жести).
Вихователю важливо бути впевненим у тому, що дитина правильно сприймає звукову мову, що він уважний до озвученому слову і звуку. Недостатність слухового уваги відбивається не тільки на звуковимову, але й на розумінні змісту слів, на сприйнятті і розумінні пропозицій в цілому, на розумінні прихованого змісту, підтексту. Крім того, це відіб'ється на засвоєнні дитиною писемного мовлення. З цією метою можна запропонувати ряд дидактичних ігор: «Вгадай, що звучить?», «Як і де звучить дзвоник?»; «Відлуння». Можна запропонувати такі завдання: «Покажи, повтори і виконай»; «Що таке калюжа? Що таке лижі? »І т. д. Для залучення уваги до озвученому речі добре використовувати гру в« слова-перевертні ».
Можна запропонувати гру-завдання на розрізнення слів, близьких за звуковим складом, але різних за змістом. «Назви, повтори, поясни, придумай речення, оповідання» або «В якому реченні, казці, оповіданні і т. д. йдеться про ...».
Для роботи з розвитку мовлення вихователю надзвичайно важливо визначити, чи знає дитина, що таке загальні категоріальні назви, узагальнюючі слова, синоніми, антоніми, пароніми, володіє, чи він асоціативними зв'язками.
Лексичні вправи та завдання
- Сприяють розвитку уваги до зміни змісту і значення слів залежно від граматичних категорій, словотворчих і формообразовательних ознак;
- Закріплюють утворення зв'язків між словами, формуючи тим самим зв'язне висловлювання.
Асоціативні зв'язки
- Сприяють розвитку речемисленних операцій (можливість вибору, відбору та точного вживання слів);
- Припускають розвиток варіативності у використанні лексичного запасу, вільне володіння граматичними категоріями.
З цією метою можна запропонувати гри «Навпаки», «Знайди братика», «Відгадай, що це?" (Назвати по опису - жовте, овальне, кисле); «Яке слово зайве?»; «Що до чого підходить?»; « Яке наступне слово? »(доповнити смисловий ряд).
Важко переоцінити значення малих фольклорних форм, образних виразів, метафор, порівнянь, омонімів і т. д. Їх використання надзвичайно важливо для розвитку мовного чуття та варіативності лексики. Наприклад: поясни значення; яким словом можна замінити; придумай фразу або ситуацію.
У зв'язному висловлюванні дітей проявляються не тільки лексичні та граматичні особливості, але перш за все труднощі у плануванні і правильному структуруванні висловлювання; можлива заміна тексту паралингвистическими засобами - мімікою, жестами, виразними рухами, що супроводжуються емоційними вигуками - вигуками.
Визначаючи відхилення в мовленнєвому розвитку дитини, важливо зрозуміти ставлення самої дитини до випробовуваним їм труднощів. При темпо-ритмічних відхиленнях уважно простежити, за яких умов відбувається поліпшення або погіршення стану мови (у знайомої, малознайомої, незнайомій обстановці), чи реагує дитина на «нового» співрозмовника, з ким легше спілкується - з дорослим або ровесником. У спілкуванні вихователь не тільки повинен аналізувати стан питально-відповідної системи, діалогу, ритмізованих форм, можливостей складання переказу, мови, що супроводжує продуктивні види діяльності, а й визначити, які форми і види мовної діяльності доступні дитині.
Своєчасне виявлення відхилень у мовленнєвій діяльності дозволить надати ранню корекційну допомогу фахівцем-логопедом, проводити профілактичну і розвиваючу роботу вихователем, коригувати особистісні особливості дітей.
Література:
1. Давидович П. / Чи правильно говорить ваш вихованець / «Дошкільне виховання» 1998р. № 8
2. Максакова А.І. / Обстеження стану розвитку мовлення дітей старшого дошкільного віку / «Дошкільне виховання» 1986р. № 2
3. Ушакова О.С. / Методика виявлення рівня мовного розвитку старшого дошкільного віку / «Дошкільне виховання» 1989р. № 9
Методичні рекомендації:
Зробити огляд наукових досліджень за темою контрольної роботи, охарактеризувати існуючі діагностичні програми мовного розвитку у дітей дошкільного віку. Провести дослідження однієї зі сторін дитячого мовлення, зробити аналіз отриманих результатів. Запропонувати програму корекції роботи з дітьми на перспективу.
У зв'язку, з переходом до навчання дітей в школі з шестирічного віку передбачається подальше вдосконалення всієї виховно-освітньої роботи в дитячому саду. Особливе значення має мовна підготовка. Діти повинні прийти до школи з добре розвиненою мовою. А для цього необхідно систематично проводити обстеження стану розвитку різних сторін мови дітей, використовуючи певні методичні прийоми та завдання.
Фундаментальні дослідження і спеціальні спостереження по засвоєнню окремими дітьми мови не можуть бути прийняті за основу, тому що індивідуальні відмінності в її оволодінні часто дуже великі.
Численні спостереження показують, що серед дітей навіть одного і того ж віку нерідко відзначається великий діапазон в засвоєнні мови. Це ускладнює виділення критеріїв, за якими можна було б визначати рівень мовного розвитку. Інша трудність полягає в тому, що рівень оволодіння мовою дітьми зазвичай визначається рівнем засвоєння її різних розділів: фонетики, лексики, граматичного ладу і т. д. Однак, як показує практика, один і той же дитина може мати багатим словниковим запасом, але при цьому мати недоліки у фонетичному оформленні (наприклад, неправильно вимовляти окремі звуки) або допускати граматичні помилки, але вміти послідовно і точно описувати події, свідком яких він був.
Правильно і чітко організована робота з розвитку мовлення в дитячому саду можлива тільки в тому випадку, якщо вихователь добре знає стан мовного розвитку всіх дітей групи. Це допомагає йому правильно планувати свою діяльність, а в залежності від міцності оволодіння дітьми матеріалом - коригувати заняття в групі.
Вибіркове обстеження мовлення дітей дає можливість контролювати засвоєння ними матеріалу, уточнювати на заняттях ефективність окремих методичних прийомів, дидактичних ігор, вправ.
Систематичний контроль над тим, як діти засвоюють мовний матеріал, має важливе значення, для встановлення наступності між дитячим садком і школою. До моменту вступу до школи діти повинні мати приблизно однаковий рівень мовного розвитку.
Знання критеріїв і способів виявлення стану мовленнєвого розвитку дітей допоможе керівникам дошкільних установ контролювати діяльність вихователів, визначати якість їх роботи.
Індивідуальне всебічне обстеження сприяє найбільш точному встановленню рівня розвитку мовлення дитини, але вимагає багато часу. Щоб скоротити терміни перевірки, можна, крім вибіркового обстеження, об'єднувати ряд завдань, одночасно виявляючи стан сформованості різних розділів мови. Так, встановлюючи знання дитиною художньої літератури і пропонуючи йому розповісти казку (або прочитати вірш), перевіряючий одночасно фіксує звуковимову, дикцію, вміння користуватися голосовим апаратом; при складанні дитиною оповідань по картині (виявлення розвитку зв'язного мовлення), перевіряючий зазначає, які пропозиції використовуються ( виявлення сформованості синтаксичної сторони мовлення), які лексичні засоби (виявлення словникового запасу) та інше.
Деякі методичні прийоми і завдання можуть бути використані для перевірки засвоєння матеріалу одночасно у цілої групи або підгрупи дітей, наприклад знання жанру.
При виявленні стану мовленнєвого розвитку дітей особливе місце слід відводити спеціальним спостереженнями, які проводяться в процесі виховно-освітньої роботи в повсякденному житті: педагог чи перевіряючий протягом певного часу не тільки спостерігає, а й фіксує мова дітей, відзначаючи як її недоліки, так і позитивні зрушення, а також труднощі, які відчувають діти при оволодінні програмним матеріалом.
Обстеження мовлення може здійснюватися і на контрольно-перевірочних заняттях, коли вихователь чи перевіряючий ставить завдання з'ясувати, як діти опанували тим чи іншим мовним матеріалом.
При наявності серйозних відхилень у мовному розвитку дітей проводяться бесіди з батьками, у ході яких виявляються можливі причини відставання дитини.
Найважливішою умовою розвитку мовної культури дітей дошкільного віку є робота над словом, яка розглядається у взаємозв'язку з вирішенням інших мовних завдань. Вільне володіння словом, розуміння його значення, точність слововживання є необхідними умовами освоєння граматичного ладу мови, звукової сторони мови, а також розвитку вміння самостійно будувати зв'язне висловлювання.
Дослідження останніх років довели необхідність виділення в методиці мовної роботи спеціального розділу, що включає, по-перше, ознайомлення дітей з багатозначністю слів, з синонімічними і антонімічних відношень між ними, по-друге, формування вміння точно використовувати лексичні засоби рідної мови. Розкриття смислового багатства багатозначних слів сприяє розширенню словника, не збільшуючи його кількісно, а за рахунок розуміння інших значень уже відомих слів.
Особливістю роботи зі збагачення та активізації словника, що займає значне місце у мовній роботі, є її зв'язок з усіма видами діяльності дошкільнят. Пізнаючи навколишній світ, вони засвоюють точні назви предметів і явищ, їх якостей і взаємозв'язків, поглиблюють і уточнюють знання та уявлення. Так, формуючи у дітей навички, вміння і знання, необхідні для виконання фізкультурних вправ, образотворчої діяльності, конструювання і т. д., педагог розширює їх словник, вчить розуміти і вживати слова, які позначають використовуються в даній діяльності предмети, дії, рухи. Пізнаючи навколишній світ, дитина, засвоює словесні позначення предметів і явищ дійсності, їх властивостей, зв'язків і відносин.
Практика мовного спілкування зіштовхує дітей з різними за значенням словами, з синонімами, антонімами. У дітей дошкільного віку орієнтування на смисловий зміст дуже розвинена. Перш за все, семантикою керується мовець, вибираючи те чи інше слово при побудові висловлювання; саме семантику прагне осягнути слухає. Тому пошук слова грунтується на його значенні, і правильність висловлювання залежить від того, наскільки точно передає зміст вибране слово.
Для виявлення розуміння старшими дошкільниками сенсу (значення) слова їм пропонуються різні завдання. Спочатку дається їх характеристика (що виявляє те чи інше питання, в якому контексті він пред'являється), потім розкриваються особливості виконання кожного завдання та варіанти їх оцінок.
Проведено дослідження однієї зі сторін мови і зроблено аналіз отриманих результатів:
Произносительная сторона мови.
Запропоновано дитині прочитати вірш.
- Відзначено наступне: досить голосно прочитано вірш;
- Швидкість (темп) мови: помірно;
- Інтонаційна виразність: вірш прочитано виразно.
У процесі читання вірша та бесіди з дитиною встановлено:
- Чіткість (дикція) мовлення дитини: чітке вміння дотримуватися літературні норми вимови (орфоепія): відхилень немає;
- Звуковимову-досить добре дитина вимовляє звуки.
Корекційно-мовленнєва робота вихователя
Корекційно-мовленнєва робота вихователя ДОП визначається:
- Сучасними вимогами до педагогічної роботи з дошкільниками;
- Складом дітей;
- Складністю мовленнєвої діяльності та її значенням для розвитку дитини;
- Наявністю недоліків і відхилень у мовному розвитку дітей.
Необхідність проведення корекційно-мовленнєвої роботи в загальнорозвиваючих групах пов'язана з тим, що до 50% вихованців ДОП мають відхилення у мовленнєвому розвитку і виявляються непідготовленими до шкільного навчання. Відхилення у мовленнєвому розвитку дітей можуть мати як яскраво виражені зовнішні ознаки (недосконалість звукової системи, недоліки темпо-ритмічного та мелодико-інтонаційного оформлення), так і особливості, системно охоплюють різні рівні мовної діяльності і мовної знакової системи (лексико-граматичні, лексико-семантичні особливості, а також порушення засобів виразності мовлення, рівні зв'язного висловлювання).
Найбільш складні, системні, відхилення часто не мають яскравих зовнішніх проявів і є стертими. В результаті діти з неяскраво вираженими проявами мовної недостатності можуть опинитися поза спеціалізованої допомоги, хоча вони відчувають труднощі в розгортанні висловлювання при переказі, у складанні оповідання, у засвоєнні програми в цілому, що ускладнює роботу вихователя.
Виконання соціального замовлення суспільства - всебічного розвитку дитини в дошкільному віці і підготовки його до шкільного навчання - ставить вихователя перед необхідністю використовувати адекватні корекційні прийоми і методи для профілактичної роботи, спостереження та аналізу динаміки змін у мовному розвитку дитини, що надзвичайно важливо не тільки для нього, але для логопеда.
Мовленнєвий розвиток дитини передбачає формування мовних, мовленнєвих і комунікативних систем до старшого дошкільного віку. Однаково важливі як зовнішня комунікація, так і т. зв. «Самокоммунікація» (внутрішня мова), тому що мова як складно організована форма свідомої діяльності є одночасно засобом спілкування механізмом інтелектуальної діяльності.
У період дошкільного дитинства відбуваються найбільш значущі і важливі якісні зміни в оволодінні мовною системою, перш за все словом як базисним знайомий з його необмеженими можливостями словозміни і формозміни, що забезпечує соціально-комунікативні потреби розвитку, спілкування та пізнання.
При наявності розвиваючої мовної середовища дитина практично оволодіває діалогом, полілогом, монологом і фактично виявляється готовий до навчання грамоті. Крім правильного зовнішнього оформлення дитина повинна вміти передавати експресію (Емоційне ставлення до змісту промови і до співрозмовника); мова повинна бути змістовною, зрозумілою, виразною (емоційна насиченість, інтонація, акцент), дієвої (вплив на думки, почуття, поведінку слухачів, облік їх індивідуальних особливостей).
Відхилення у мовленнєвому розвитку старших дошкільників виявляються на різних рівнях:
- Фонетичному;
- Фонематическом;
- Просодичному (вміння керувати голосом, правильність і виразність дикції, вміння правильно ставити логічне та синтагматичний наголос, розстановка пауз);
- Лексико-граматичному (переважне порушення морфемного і морфологічного аналізу, тобто труднощі в розрізненні частин слова і частин мови, порушення словозміни і формозміни, порушення зв'язного висловлювання, планування, прогнозування мовлення).
- Порушення спілкування.
Для визначення стратегії корекційно-мовленнєвої роботи вихователь перш за все спостерігає за дітьми у процесі їх природного спілкування, мовного супроводу продуктивної діяльності, занять, ігор. Спостереження дає можливість скласти попереднє уявлення про можливості кожної дитини в сфері зв'язного висловлювання, про ініціативності і здатності вступати в бесіду і підтримувати діалог, про склад фраз, правильності складання простих і складних речень, про правильно виконуваної складової структуру, про лексичному запасі, про граматичному оформленні фраз, про фонетичне наповненні слів, про особливості виражальних засобів і темпо-ритмічної забарвлення.
Важливо, щоб отримані в результаті спостережень дані зіставлялися з відомостями про мовленнєвий розвиток дитини поза дитячого саду. З цією метою вихователь може запропонувати рідним і близьким дитини відповісти на ряд питань.
- Які відносини дитини з іншими членами сім'ї? Кому він віддає перевагу? Чи не відчуває нестачі в увазі до нього, негативного ставлення, гіперопіки? Чи немає у дитини негативного ставлення до кого-небудь з членів сім'ї? Хто займається вихованням дитини?
- Чи легко він контактує з іншими дітьми і з дорослими? Вибірковий чи в спілкуванні? Які, на думку батьків, його взаємини з іншими дітьми? Чи є він лідером?
- Чи використовує він мовні засоби при спілкуванні - вигуки, інтонацію, окремі звуки, ланцюжки звуків і складів, слова, фрази? Чи є в діалозі репліки?
- Які книги і з якого віку читають дитині? Як довго він може слухати читання? Що його більше цікавить - ілюстрації, зміст або те й інше? Чи є улюблені фільми, платівки?
- Чи любить дитина вдома малювати, ліпити, бавитися з конструктором? Супроводжує чи цю діяльність мовними засобами? Чи відіграє самостійно? Звертається чи за допомогою до дорослих у важких ситуаціях?
- Які його емоційні прояви: адекватні, стримані, байдужі, бурхливі? Яким чином дитина реагує на нову іграшку? Чи супроводжуються емоційні прояви мовними засобами?
- Який характер дитини - доброзичливий, слухняний, ласкавий; запальний, примхливий, агресивний? Як він веде себе вдома?
- Чи є у нього можливість і потреба психологічної розрядки? Яким чином це проявляється: кричить, усамітнюється, затихає, «спілкується» з іграшками, намагаючись відтворити схвилювали його ситуації, слухає музику, малює, конструює?
- Чи є у дитини тварини, птахи, рослини? Як він ставиться до них? Як спілкується, грає з ними?
- Як родина проводить дозвілля, вихідні дні, відпустку?
Відповіді батьків доповнюють уявлення педагога про дитину, про особливості його мовного розвитку.
Спостерігаючи за поведінкою дитини, дорослий складає уявлення, як він розмовляє; який лексикою користується; чи не залишилися в його словнику елементи автономної, дитячої мови, властивої раннього віку.
Вихователь, спостерігаючи за дітьми в природних умовах, під час занять, на прогулянці, під час режимних моментів, має можливість скласти досить об'єктивну картину про особливості мовної діяльності дитини і в складних випадках рекомендувати звернутися до логопеда. Уточнення основних показників розвитку мовлення педагог проводить індивідуально.
У групі у процесі колективного спілкування вихователь, перш за все, повинен зазначати, ініціативний дитина в мовному спілкуванні, чи може задавати питання; чи є в його лексичному запасі питальні слова «який, яка, що, де». А також повинен звертати особливу увагу на наявність / відсутність питальних слів «чому, навіщо», що показують сформованість розуміння причинно-наслідкових і цільових відносин.
Показовим для мовного розвитку є вміння правильно поставити питання за змістом бесіди, казки; питання, звернений до когось вибірково; питання, відповідь на який змінює хід розмови. Важливо звернути увагу, чи залежить ступінь мовної активності від того, хто і де спілкується з дитиною.
Потрібно пам'ятати: у процесі бесіди дитина без відхилень у мовному розвитку вміє підтримувати спілкування репліками, модуляцією голосу, інтонацією, мімікою, жестами та іншими невербальними засобами.
Спостерігати за дитиною важливо і під час сюжетно-рольової гри, тому що це дозволяє виявити ряд особливостей. Діти з відхиленнями у розвитку мови не можуть довго підтримувати інтерес до гри в колективі, до дій інших дітей, відчувають труднощі в розгортанні сюжету, в аналізі рольової поведінки грають у прогнозі результату, в узгодженні своїх дій з діями інших дітей. Труднощі пов'язані з мовленнєво операціями: дітям важко з цілого - сюжету казки, побутового сюжету - виділити приватне (домовитися, хто яку роль буде грати, що буде робити, говорити), і навпаки, зокрема (роль і поведінка кожного граючого) об'єднати в єдиний задум .
Можливості використання слів-замінників, варіативність лексики можна вивчати під час гри, яка ставить дитину перед необхідністю використання різних предметів і слів-замінників.
Необхідно перевірити також, чи вміє дитина відтворювати «живі і неживі» звуки, наслідувати різним голосам, чи може змінити висоту і силу голосу. З цією метою звичайно задають питання: «Як гуде літак? Яким голосом говорить ведмідь? і т. п. ». Щоб правильно відповісти на них, дитина змушена імітувати різні звуки, вибирати емоційно-виражальні засоби (інтонація, міміка, жести).
Вихователю важливо бути впевненим у тому, що дитина правильно сприймає звукову мову, що він уважний до озвученому слову і звуку. Недостатність слухового уваги відбивається не тільки на звуковимову, але й на розумінні змісту слів, на сприйнятті і розумінні пропозицій в цілому, на розумінні прихованого змісту, підтексту. Крім того, це відіб'ється на засвоєнні дитиною писемного мовлення. З цією метою можна запропонувати ряд дидактичних ігор: «Вгадай, що звучить?», «Як і де звучить дзвоник?»; «Відлуння». Можна запропонувати такі завдання: «Покажи, повтори і виконай»; «Що таке калюжа? Що таке лижі? »І т. д. Для залучення уваги до озвученому речі добре використовувати гру в« слова-перевертні ».
Можна запропонувати гру-завдання на розрізнення слів, близьких за звуковим складом, але різних за змістом. «Назви, повтори, поясни, придумай речення, оповідання» або «В якому реченні, казці, оповіданні і т. д. йдеться про ...».
Для роботи з розвитку мовлення вихователю надзвичайно важливо визначити, чи знає дитина, що таке загальні категоріальні назви, узагальнюючі слова, синоніми, антоніми, пароніми, володіє, чи він асоціативними зв'язками.
Лексичні вправи та завдання
- Сприяють розвитку уваги до зміни змісту і значення слів залежно від граматичних категорій, словотворчих і формообразовательних ознак;
- Закріплюють утворення зв'язків між словами, формуючи тим самим зв'язне висловлювання.
Асоціативні зв'язки
- Сприяють розвитку речемисленних операцій (можливість вибору, відбору та точного вживання слів);
- Припускають розвиток варіативності у використанні лексичного запасу, вільне володіння граматичними категоріями.
З цією метою можна запропонувати гри «Навпаки», «Знайди братика», «Відгадай, що це?" (Назвати по опису - жовте, овальне, кисле); «Яке слово зайве?»; «Що до чого підходить?»; « Яке наступне слово? »(доповнити смисловий ряд).
Важко переоцінити значення малих фольклорних форм, образних виразів, метафор, порівнянь, омонімів і т. д. Їх використання надзвичайно важливо для розвитку мовного чуття та варіативності лексики. Наприклад: поясни значення; яким словом можна замінити; придумай фразу або ситуацію.
У зв'язному висловлюванні дітей проявляються не тільки лексичні та граматичні особливості, але перш за все труднощі у плануванні і правильному структуруванні висловлювання; можлива заміна тексту паралингвистическими засобами - мімікою, жестами, виразними рухами, що супроводжуються емоційними вигуками - вигуками.
Визначаючи відхилення в мовленнєвому розвитку дитини, важливо зрозуміти ставлення самої дитини до випробовуваним їм труднощів. При темпо-ритмічних відхиленнях уважно простежити, за яких умов відбувається поліпшення або погіршення стану мови (у знайомої, малознайомої, незнайомій обстановці), чи реагує дитина на «нового» співрозмовника, з ким легше спілкується - з дорослим або ровесником. У спілкуванні вихователь не тільки повинен аналізувати стан питально-відповідної системи, діалогу, ритмізованих форм, можливостей складання переказу, мови, що супроводжує продуктивні види діяльності, а й визначити, які форми і види мовної діяльності доступні дитині.
Своєчасне виявлення відхилень у мовленнєвій діяльності дозволить надати ранню корекційну допомогу фахівцем-логопедом, проводити профілактичну і розвиваючу роботу вихователем, коригувати особистісні особливості дітей.
Література:
1. Давидович П. / Чи правильно говорить ваш вихованець / «Дошкільне виховання» 1998р. № 8
2. Максакова А.І. / Обстеження стану розвитку мовлення дітей старшого дошкільного віку / «Дошкільне виховання» 1986р. № 2
3. Ушакова О.С. / Методика виявлення рівня мовного розвитку старшого дошкільного віку / «Дошкільне виховання» 1989р. № 9