Воробйов Костянтин Дмитрович (1919 - 1975), прозаїк.
Народився 24 вересня в селі Нижній Реутец Курської області. Прожив важке дитинство, на собі відчувши голод початку 1930-х. У 14 років, щоб врятувати сім'ю від голодної смерті, пішов працювати в сільмаг, де платили хлібом. Закінчивши сільську школу, недовго вчився в сільгосптехнікумі в Мичуринске. Закінчив курси кіномеханіків і повернувся в рідне село.
У 1935 працював у районній газеті літературним співробітником. Написав антисталінське вірш "На смерть Куйбишева", про яке стало відомо в редакції, і тому змушений був терміново виїхати. Сестра, що жила в Москві, дала притулок його. Тут влаштувався на роботу в редакцію газети "Свердловец", навчався у вечірній школі.
У 1938 був призваний до лав Червоної Армії, потрапив у армійську газету "Заклик". Після закінчення військової служби працював літсотрудніком газети Академії ім. Фрунзе, звідки був направлений на навчання в Кремлівське піхотне училище. У 1941 рота кремлівських курсантів одразу потрапила на фронт, майже вся загинула під Клином.
У 1963 напише книгу "Убито під Москвою", одне з кращих своїх творів, критикою облаяні, оголошену наклепницькою і помилковою.
Будучи пораненим, потрапляє в полон (1941 - 43), двічі біжить. У 1943 - 44 був командиром партизанської групи в складі Литовської партизанського загону "Кястутіс". У ці роки написав повість про пережите в полоні, яку надрукували лише в 1986. Часто у своєму житті Воробйову доводилося чути: "Написано добре, талановито, але надрукувати не можемо". Це стосувалося повістей "Одним диханням", написаної в 1949, надрукованій у 1958 ("Останні хутора"), "Єрмак", "Тітка Егоріха", "Друг мій Моміч", виданих після смерті письменника (у 1980-і).
У 1956 вийшла перша збірка оповідань "Пролісок". Стає зав. відділом літератури та мистецтва в редакції "Радянська Литва". Жив у Вільнюсі. У своїх творах говорив про найважчих історичних моментах - "Сказання про моє ровесника", "Генка, брате мій", "От прийшов велетень" та ін Воробйов написав більше 30 оповідань, нарисів і 10 повістей, багато хто з яких побачили світ з купюрами або у скороченні, були облаяли критикою. Але завжди це була правда про наше життя: "синель", "Сивий тополя", "Чому в Рокитному радості". Не встиг закінчити повість "... І всьому роду твоєму".
Після важкої хвороби (пухлина мозку) К. Воробйов помер у 1975.