Валютний контроль і зовнішньоекономічна діяльність в Україні
Основи валютного контролю в Україні визначені Декретом Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 № 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" (далі - Декрет). Відповідно до ст. 12 Декрету валютні операції за участю резидентів і нерезидентів підлягають валютному контролю. Валютному контролю підлягають також зобов'язання щодо декларування валютних цінностей та іншого майна резидентів, що знаходиться за межами України.
Органи, що здійснюють валютний контроль, мають право вимагати і одержувати від резидентів і нерезидентів повну інформацію про здійснення ними валютних операцій, стан банківських рахунків в іноземній валюті в межах повноважень, визначених Декретом, а також про майно, що підлягає декларуванню відповідно до Декрету.
Згідно зі ст. 13 Декрету Національний банк України (далі - НБУ) є головним органом валютного контролю, який:
· Здійснює контроль за виконанням правил регулювання валютних операцій на території України з усіх питань, не віднесених Декретом до компетенції інших державних органів;
· Забезпечує виконання уповноваженими банками функції щодо здійснення валютного контролю згідно з Декретом та іншим актам валютного законодавства України.
Декрет вибудовує таку систему валютного контролю.
1. Уповноважені банки, фінансові установи та національний оператор поштового зв'язку, що отримали від НБУ генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, здійснюють контроль за валютними операціями, що виробляються резидентами і нерезидентами через ці установи.
2. Державна податкова інспекція України здійснює фінансовий контроль за валютними операціями, що виробляються резидентами і нерезидентами на території України.
3. Міністерство зв'язку України здійснює контроль за дотриманням правил поштових переказів і пересилання валютних цінностей через державний кордон України.
4. Державний митний комітет України здійснює контроль за дотриманням правил переміщення валютних цінностей через державний кордон України.
Постановою Правління Національного банку України від 08.02.2000 № 49 затверджено Положення про валютний контроль (далі - Положення № 49). Положенням № 49 закріплено, що функції агента валютного контролю - обов'язки уповноваженого банку, іншої фінансової установи та національного оператора поштового зв'язку, що отримали від НБУ генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, щодо здійснення контролю за валютними операціями, які проводяться резидентами і нерезидентами через ці установи. Цей контроль полягає в запобіганні уповноваженими банками, іншими фінансовими установами та національним оператором поштового зв'язку проведення резидентами і нерезидентами через ці установи незаконних валютних операцій та (або) своєчасному інформуванні уповноваженими банками, іншими фінансовими установами та національним оператором поштового зв'язку у випадках і в порядку, встановлених законодавством, в тому числі нормативними правовими актами НБУ, відповідних державних органів про порушення резидентами і нерезидентами законодавства, пов'язаного з проведенням ними валютних операцій.
Відсутність в уповноважених банках, інших фінансових установах і у національного оператора поштового зв'язку документів, що підтверджують правомірність проведення ними валютних операцій своїх клієнтів за умови, що з дати здійснення цих операцій минуло не більше 5 років, кваліфікується як нездійснення цими установами функцій агента валютного контролю.
Відповідно до ст. 1 Закону України від 16.04.1991 № 959-ХІІ "Про зовнішньоекономічну діяльність" (далі - Закон) зовнішньоекономічна діяльність - діяльність суб'єкта господарської діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності, побудована на взаємовідносинах між ними, що має місце як на території Україні, так і за її межами. Хоча ст. 377 Господарського кодексу України (далі - ГКУ), який набрав чинності з 1 січня 2004 р ., Поняття зовнішньоекономічної діяльності суб'єктів господарювання пов'язує з перетином митного кордону України.
Закон визначає значення основних термінів, які використовуються в ході зовнішньоекономічної діяльності.
Експорт (експорт товарів) - продаж товарів українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності іноземним суб'єктам господарської діяльності (у тому числі з оплатою в негрошовій формі) з вивезенням або без вивезення цих товарів через митний кордон України, включаючи реекспорт товарів. При цьому термін "реекспорт (реекспорт товарів)" означає продаж іноземним суб'єктам господарської діяльності та вивезення за межі України товарів, раніше імпортованих на територію України.
Експорт (імпорт) капіталу - вивезення за межі України (ввезення з-за меж України) капіталу у будь-якій формі (валютних коштів, продукції, послуг, робіт, прав інтелектуальної власності та інших немайнових прав) з метою отримання доходів від виробничої та інших форм господарської діяльності.
Зовнішньоекономічний договір (контракт) - матеріально оформлена угода двох або більше суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, спрямована на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов'язків у зовнішньоекономічній діяльності.
Імпорт (імпорт товарів) - купівля (у тому числі з оплатою в негрошовій формі) українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності в іноземних суб'єктів господарської діяльності товарів з ввезенням або без ввезення цих товарів на територію України, включаючи купівлю товарів, призначених для власного споживання установами та організаціями України, розташованими за її межами.
З огляду на ст. 378 ГКУ суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності є:
1) господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до ГКУ, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку;
2) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.
На підставі ст. 379 ГКУ всі суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право на здійснення будь-яких видів зовнішньоекономічної діяльності і зовнішньоекономічних операцій, якщо інше не встановлено законом.
Згідно зі ст. 5 Закону втручання державних органів у зовнішньоекономічну діяльність її суб'єктів у випадках, не передбачених Законом, у тому числі і шляхом видання підзаконних актів, які створюють для її здійснення умови гірші встановлених у Законі, є обмеженням права здійснення зовнішньоекономічної діяльності і як таке забороняється.
До суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності може бути застосована санкція у вигляді тимчасового зупинення права здійснення такої діяльності у випадках порушення чинних законів України, що стосуються цієї діяльності, згідно зі ст. 37 Закону.
Відповідно до ст. 382 ГКУ суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які зовнішньоекономічні договори (контракти), крім тих, укладення яких заборонено законодавством України.
Зовнішньоекономічний договір (контракт) укладається у письмовій формі, якщо інше не встановлено законом або чинним міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. Форма зовнішньоекономічного договору (контракту) визначається правом місця його укладення. Місце укладення договору (контракту) визначається відповідно до законів України.
Права та обов'язки сторін зовнішньоекономічного договору (контракту) визначаються правом місця його укладення, якщо сторони не погодили інше. Порядок визначення права, яке має застосовуватися до договору (контракту) у разі недосягнення згоди сторін стосовно вказаного порядку, встановлюється Законом.
Зовнішньоекономічний договір (контракт) може бути визнаний недійсним у судовому порядку, якщо він не відповідає вимогам законів України або чинним міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Законом може бути встановлений особливий порядок укладення, виконання та розірвання окремих видів зовнішньоекономічних договорів (контрактів).
Кабінет Міністрів України і НБУ 21 червня 1995 р . прийняли спільну постанову № 444 "Про типові платіжні умови зовнішньоекономічних договорів (контрактів) і типові форми захисних застережень до зовнішньоекономічних договорів (контрактів), що передбачають розрахунки в іноземній валюті". Даною постановою рекомендовано суб'єктам підприємницької діяльності України застосовувати під час укладення зовнішньоекономічних договорів (контрактів) типові платіжні умови зовнішньоекономічних договорів (контрактів) (враховуючи їх вигідність для української сторони) і типові форми захисних застережень до зовнішньоекономічних договорів (контрактів), що передбачають розрахунки в іноземній валюті, згідно з додатками № 1 і 2 до даної постанови.
Наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 06.09.2001 № 201 затверджено Положення про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів) (далі - Положення № 201). Відповідно до Положення № 201 суб'єкти підприємницької діяльності при складанні тексту договору (контракту) мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо та у виключній формі Законом та іншими законами України.
Повноваження представника на укладення зовнішньоекономічного договору (контракту) може випливати з доручення, статутних документів, договорів та інших підстав, що не суперечать Закону. Дії, які здійснюються від імені іноземного суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності України, уповноваженим на це належним чином, вважаються діями цього іноземного суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності.
До умов, які повинні бути передбачені в договорі (контракті), якщо сторони такого договору (контракту) не погодилися про інше щодо викладення умов договору і така домовленість не позбавляє договір предмета, об'єкта, мети та інших істотних умов, без погодження яких сторонами договір може вважатися неукладеним, або може бути визнаний недійсним внаслідок недотримання форми згідно з чинним законодавством України, відносяться:
1. Назва, номер договору (контракту), дата і місце його укладення.
2. Преамбула.
3. Предмет договору (контракту).
4. Кількість і якість товару (обсяги виконання робіт, надання послуг).
5. Базисні умови поставки товарів (приймання-здавання виконаних робіт або послуг).
6. Ціна і загальна вартість договору (контракту).
7. Умови платежів.
8. Умови прийому-здачі товару (робіт, послуг).
9. Упаковка та маркування.
10. Форс-мажорні обставини.
11. Санкції та рекламації.
12. Врегулювання спорів у судовому порядку.
13. Місцезнаходження (місце проживання), поштові та платіжні реквізити сторін.
За домовленістю сторін у договорі (контракті) можуть визначатися додаткові умови: страхування, гарантії якості, умови залучення субвиконавців договору (контракту), агентів, перевізників, визначення норм завантаження (розвантаження), умови передачі технічної документації на товар, збереження торгових марок, порядок сплати податків, митних зборів, різного роду захисні застереження, з якого моменту договір (контракт) починає діяти, кількість підписаних примірників договору (контракту), можливість та порядок внесення змін у договір (контракт) і ін
Статтею 6 Закону визначено, що є сторонами зовнішньоекономічного договору (контракту), повинні бути здатними до укладання договору (контракту) відповідно до цього та інших законів України і (або) законом місця укладення договору (контракту). Зовнішньоекономічний договір (контракт) складається відповідно до цього та інших законів України з урахуванням міжнародних договорів України.
Для підписання зовнішньоекономічного договору (контракту) суб'єкту зовнішньоекономічної діяльності не потрібен дозвіл будь-якого органу державної влади, управління або вищестоящої організації, за винятком випадків, передбачених законами України.
Згідно зі ст. 386 ГКУ суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право відкривати будь-які не заборонені законом валютні рахунки в банківських установах, розташованих на території інших держав. Порядок відкриття валютних рахунків у банківських установах на території інших держав регулюється законодавством відповідної держави. При відкритті валютного рахунку в банківській установі за межами України суб'єкт зовнішньоекономічної діяльності зобов'язаний повідомити про це НБУ не пізніше ніж у триденний термін. Порушення цієї вимоги тягне адміністративно-господарську відповідальність у порядку, встановленому законом.
Відкриття валютного рахунку в установі банку за межами України суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності, у статутному фонді якого є частка державного майна, здійснюється за погодженням з Фондом державного майна України.
Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності зобов'язані надавати відомості про використання своїх валютних рахунків податковим органам у порядку, встановленому законодавством.
Статтею 387 ГКУ встановлено, що суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності після сплати передбачених законом податків і зборів (обов'язкових платежів) самостійно розпоряджаються валютною виручкою від проведених ними операцій, крім випадків, визначених законом відповідно до ГКУ.
Законом може бути запроваджено режим обов'язкового розподілу виручки від зовнішньоекономічних операцій в іноземній валюті між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності та уповноваженими державними валютними фондами, а також порядок і розміри відрахувань іноземної валюти. Інформація про запровадження вказаного режиму має бути опублікована в офіційному друкованому органі Кабінету Міністрів України не пізніше ніж за 2 місяці до запровадження цього режиму.
Відповідно до ст. 33 Закону у сфері зовнішньоекономічної діяльності можуть застосовуватися такі види відповідальності:
· Майнова відповідальність;
· Кримінальна відповідальність.
Майнова відповідальність застосовується у формі матеріального відшкодування прямих, побічних збитків, упущеної вигоди, матеріального відшкодування моральної шкоди, а також майнових санкцій. Якщо порушення суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності або іноземними суб'єктами господарської діяльності Закону або пов'язаних з ним законів України призвели до виникнення збитків, втрати вигоди та (або) моральної шкоди у інших таких суб'єктів або держави, які порушили закон суб'єкти несуть матеріальну відповідальність у повному обсязі.
Кримінальна відповідальність у зовнішньоекономічній діяльності запроваджується тільки у випадках, передбачених кримінальним законодавством України.
Стаття 37 Закону встановлює спеціальні санкції за порушення Закону або пов'язаних з ним законів України.
За порушення Закону або пов'язаних з ним законів України до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності або іноземних суб'єктів господарської діяльності можуть бути застосовані наступні спеціальні санкції:
· Накладення штрафів у випадках несвоєчасного виконання або невиконання суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності та іноземними суб'єктами господарської діяльності своїх обов'язків згідно з Законом або пов'язаних з ним законів України. Розмір таких штрафів визначається відповідними положеннями законів України та (або) рішеннями судових або арбітражних органів України;
· Застосування до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та іноземних суб'єктів господарської діяльності індивідуального режиму ліцензування у випадках порушення такими суб'єктами Закону та (або) пов'язаних з ним законів України, які встановлюють певні заборони, обмеження або порядок здійснення зовнішньоекономічних операцій;
· Тимчасове зупинення зовнішньоекономічної діяльності у випадках порушення Закону або пов'язаних з ним законів України, вчинення дій, які можуть зашкодити інтересам національної економічної безпеки.
Застосуванню спеціальних санкцій до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та іноземних суб'єктів господарювання може передувати офіційне попередження центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики. Основи валютного контролю в Україні визначені Декретом Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 № 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" (далі - Декрет). Відповідно до ст. 12 Декрету валютні операції за участю резидентів і нерезидентів підлягають валютному контролю. Валютному контролю підлягають також зобов'язання щодо декларування валютних цінностей та іншого майна резидентів, що знаходиться за межами України.
Органи, що здійснюють валютний контроль, мають право вимагати і одержувати від резидентів і нерезидентів повну інформацію про здійснення ними валютних операцій, стан банківських рахунків в іноземній валюті в межах повноважень, визначених Декретом, а також про майно, що підлягає декларуванню відповідно до Декрету.
Згідно зі ст. 13 Декрету Національний банк України (далі - НБУ) є головним органом валютного контролю, який:
· Здійснює контроль за виконанням правил регулювання валютних операцій на території України з усіх питань, не віднесених Декретом до компетенції інших державних органів;
· Забезпечує виконання уповноваженими банками функції щодо здійснення валютного контролю згідно з Декретом та іншим актам валютного законодавства України.
Декрет вибудовує таку систему валютного контролю.
1. Уповноважені банки, фінансові установи та національний оператор поштового зв'язку, що отримали від НБУ генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, здійснюють контроль за валютними операціями, що виробляються резидентами і нерезидентами через ці установи.
2. Державна податкова інспекція України здійснює фінансовий контроль за валютними операціями, що виробляються резидентами і нерезидентами на території України.
3. Міністерство зв'язку України здійснює контроль за дотриманням правил поштових переказів і пересилання валютних цінностей через державний кордон України.
4. Державний митний комітет України здійснює контроль за дотриманням правил переміщення валютних цінностей через державний кордон України.
Постановою Правління Національного банку України від 08.02.2000 № 49 затверджено Положення про валютний контроль (далі - Положення № 49). Положенням № 49 закріплено, що функції агента валютного контролю - обов'язки уповноваженого банку, іншої фінансової установи та національного оператора поштового зв'язку, що отримали від НБУ генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, щодо здійснення контролю за валютними операціями, які проводяться резидентами і нерезидентами через ці установи. Цей контроль полягає в запобіганні уповноваженими банками, іншими фінансовими установами та національним оператором поштового зв'язку проведення резидентами і нерезидентами через ці установи незаконних валютних операцій та (або) своєчасному інформуванні уповноваженими банками, іншими фінансовими установами та національним оператором поштового зв'язку у випадках і в порядку, встановлених законодавством, в тому числі нормативними правовими актами НБУ, відповідних державних органів про порушення резидентами і нерезидентами законодавства, пов'язаного з проведенням ними валютних операцій.
Відсутність в уповноважених банках, інших фінансових установах і у національного оператора поштового зв'язку документів, що підтверджують правомірність проведення ними валютних операцій своїх клієнтів за умови, що з дати здійснення цих операцій минуло не більше 5 років, кваліфікується як нездійснення цими установами функцій агента валютного контролю.
Відповідно до ст. 1 Закону України від 16.04.1991 № 959-ХІІ "Про зовнішньоекономічну діяльність" (далі - Закон) зовнішньоекономічна діяльність - діяльність суб'єкта господарської діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності, побудована на взаємовідносинах між ними, що має місце як на території Україні, так і за її межами. Хоча ст. 377 Господарського кодексу України (далі - ГКУ), який набрав чинності з 1 січня
Закон визначає значення основних термінів, які використовуються в ході зовнішньоекономічної діяльності.
Експорт (експорт товарів) - продаж товарів українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності іноземним суб'єктам господарської діяльності (у тому числі з оплатою в негрошовій формі) з вивезенням або без вивезення цих товарів через митний кордон України, включаючи реекспорт товарів. При цьому термін "реекспорт (реекспорт товарів)" означає продаж іноземним суб'єктам господарської діяльності та вивезення за межі України товарів, раніше імпортованих на територію України.
Експорт (імпорт) капіталу - вивезення за межі України (ввезення з-за меж України) капіталу у будь-якій формі (валютних коштів, продукції, послуг, робіт, прав інтелектуальної власності та інших немайнових прав) з метою отримання доходів від виробничої та інших форм господарської діяльності.
Зовнішньоекономічний договір (контракт) - матеріально оформлена угода двох або більше суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, спрямована на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов'язків у зовнішньоекономічній діяльності.
Імпорт (імпорт товарів) - купівля (у тому числі з оплатою в негрошовій формі) українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності в іноземних суб'єктів господарської діяльності товарів з ввезенням або без ввезення цих товарів на територію України, включаючи купівлю товарів, призначених для власного споживання установами та організаціями України, розташованими за її межами.
З огляду на ст. 378 ГКУ суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності є:
1) господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до ГКУ, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку;
2) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.
На підставі ст. 379 ГКУ всі суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право на здійснення будь-яких видів зовнішньоекономічної діяльності і зовнішньоекономічних операцій, якщо інше не встановлено законом.
Згідно зі ст. 5 Закону втручання державних органів у зовнішньоекономічну діяльність її суб'єктів у випадках, не передбачених Законом, у тому числі і шляхом видання підзаконних актів, які створюють для її здійснення умови гірші встановлених у Законі, є обмеженням права здійснення зовнішньоекономічної діяльності і як таке забороняється.
До суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності може бути застосована санкція у вигляді тимчасового зупинення права здійснення такої діяльності у випадках порушення чинних законів України, що стосуються цієї діяльності, згідно зі ст. 37 Закону.
Відповідно до ст. 382 ГКУ суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які зовнішньоекономічні договори (контракти), крім тих, укладення яких заборонено законодавством України.
Зовнішньоекономічний договір (контракт) укладається у письмовій формі, якщо інше не встановлено законом або чинним міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. Форма зовнішньоекономічного договору (контракту) визначається правом місця його укладення. Місце укладення договору (контракту) визначається відповідно до законів України.
Права та обов'язки сторін зовнішньоекономічного договору (контракту) визначаються правом місця його укладення, якщо сторони не погодили інше. Порядок визначення права, яке має застосовуватися до договору (контракту) у разі недосягнення згоди сторін стосовно вказаного порядку, встановлюється Законом.
Зовнішньоекономічний договір (контракт) може бути визнаний недійсним у судовому порядку, якщо він не відповідає вимогам законів України або чинним міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Законом може бути встановлений особливий порядок укладення, виконання та розірвання окремих видів зовнішньоекономічних договорів (контрактів).
Кабінет Міністрів України і НБУ 21 червня
Наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 06.09.2001 № 201 затверджено Положення про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів) (далі - Положення № 201). Відповідно до Положення № 201 суб'єкти підприємницької діяльності при складанні тексту договору (контракту) мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо та у виключній формі Законом та іншими законами України.
Повноваження представника на укладення зовнішньоекономічного договору (контракту) може випливати з доручення, статутних документів, договорів та інших підстав, що не суперечать Закону. Дії, які здійснюються від імені іноземного суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності України, уповноваженим на це належним чином, вважаються діями цього іноземного суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності.
До умов, які повинні бути передбачені в договорі (контракті), якщо сторони такого договору (контракту) не погодилися про інше щодо викладення умов договору і така домовленість не позбавляє договір предмета, об'єкта, мети та інших істотних умов, без погодження яких сторонами договір може вважатися неукладеним, або може бути визнаний недійсним внаслідок недотримання форми згідно з чинним законодавством України, відносяться:
1. Назва, номер договору (контракту), дата і місце його укладення.
2. Преамбула.
3. Предмет договору (контракту).
4. Кількість і якість товару (обсяги виконання робіт, надання послуг).
5. Базисні умови поставки товарів (приймання-здавання виконаних робіт або послуг).
6. Ціна і загальна вартість договору (контракту).
7. Умови платежів.
8. Умови прийому-здачі товару (робіт, послуг).
9. Упаковка та маркування.
10. Форс-мажорні обставини.
11. Санкції та рекламації.
12. Врегулювання спорів у судовому порядку.
13. Місцезнаходження (місце проживання), поштові та платіжні реквізити сторін.
За домовленістю сторін у договорі (контракті) можуть визначатися додаткові умови: страхування, гарантії якості, умови залучення субвиконавців договору (контракту), агентів, перевізників, визначення норм завантаження (розвантаження), умови передачі технічної документації на товар, збереження торгових марок, порядок сплати податків, митних зборів, різного роду захисні застереження, з якого моменту договір (контракт) починає діяти, кількість підписаних примірників договору (контракту), можливість та порядок внесення змін у договір (контракт) і ін
Статтею 6 Закону визначено, що є сторонами зовнішньоекономічного договору (контракту), повинні бути здатними до укладання договору (контракту) відповідно до цього та інших законів України і (або) законом місця укладення договору (контракту). Зовнішньоекономічний договір (контракт) складається відповідно до цього та інших законів України з урахуванням міжнародних договорів України.
Для підписання зовнішньоекономічного договору (контракту) суб'єкту зовнішньоекономічної діяльності не потрібен дозвіл будь-якого органу державної влади, управління або вищестоящої організації, за винятком випадків, передбачених законами України.
Згідно зі ст. 386 ГКУ суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право відкривати будь-які не заборонені законом валютні рахунки в банківських установах, розташованих на території інших держав. Порядок відкриття валютних рахунків у банківських установах на території інших держав регулюється законодавством відповідної держави. При відкритті валютного рахунку в банківській установі за межами України суб'єкт зовнішньоекономічної діяльності зобов'язаний повідомити про це НБУ не пізніше ніж у триденний термін. Порушення цієї вимоги тягне адміністративно-господарську відповідальність у порядку, встановленому законом.
Відкриття валютного рахунку в установі банку за межами України суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності, у статутному фонді якого є частка державного майна, здійснюється за погодженням з Фондом державного майна України.
Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності зобов'язані надавати відомості про використання своїх валютних рахунків податковим органам у порядку, встановленому законодавством.
Статтею 387 ГКУ встановлено, що суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності після сплати передбачених законом податків і зборів (обов'язкових платежів) самостійно розпоряджаються валютною виручкою від проведених ними операцій, крім випадків, визначених законом відповідно до ГКУ.
Законом може бути запроваджено режим обов'язкового розподілу виручки від зовнішньоекономічних операцій в іноземній валюті між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності та уповноваженими державними валютними фондами, а також порядок і розміри відрахувань іноземної валюти. Інформація про запровадження вказаного режиму має бути опублікована в офіційному друкованому органі Кабінету Міністрів України не пізніше ніж за 2 місяці до запровадження цього режиму.
Відповідно до ст. 33 Закону у сфері зовнішньоекономічної діяльності можуть застосовуватися такі види відповідальності:
· Майнова відповідальність;
· Кримінальна відповідальність.
Майнова відповідальність застосовується у формі матеріального відшкодування прямих, побічних збитків, упущеної вигоди, матеріального відшкодування моральної шкоди, а також майнових санкцій. Якщо порушення суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності або іноземними суб'єктами господарської діяльності Закону або пов'язаних з ним законів України призвели до виникнення збитків, втрати вигоди та (або) моральної шкоди у інших таких суб'єктів або держави, які порушили закон суб'єкти несуть матеріальну відповідальність у повному обсязі.
Кримінальна відповідальність у зовнішньоекономічній діяльності запроваджується тільки у випадках, передбачених кримінальним законодавством України.
Стаття 37 Закону встановлює спеціальні санкції за порушення Закону або пов'язаних з ним законів України.
За порушення Закону або пов'язаних з ним законів України до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності або іноземних суб'єктів господарської діяльності можуть бути застосовані наступні спеціальні санкції:
· Накладення штрафів у випадках несвоєчасного виконання або невиконання суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності та іноземними суб'єктами господарської діяльності своїх обов'язків згідно з Законом або пов'язаних з ним законів України. Розмір таких штрафів визначається відповідними положеннями законів України та (або) рішеннями судових або арбітражних органів України;
· Застосування до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та іноземних суб'єктів господарської діяльності індивідуального режиму ліцензування у випадках порушення такими суб'єктами Закону та (або) пов'язаних з ним законів України, які встановлюють певні заборони, обмеження або порядок здійснення зовнішньоекономічних операцій;
· Тимчасове зупинення зовнішньоекономічної діяльності у випадках порушення Закону або пов'язаних з ним законів України, вчинення дій, які можуть зашкодити інтересам національної економічної безпеки.
Індивідуальний режим ліцензування діє до моменту усунення порушень законодавства України або застосування практичних заходів, що гарантують виконання цього Закону та (або) пов'язаних з ним законів України та скасовується центральним органом виконавчої влади з питань економічної політики.
Тимчасова зупинка зовнішньоекономічної діяльності діє до моменту усунення порушень законодавства України або застосування практичних заходів, які гарантують виконання Закону та (або) пов'язаних з ним законів України, але не більше 3 місяців з дати винесення відповідного рішення центральним органом виконавчої влади з питань економічної політики. Після тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності або іноземні суб'єкти господарської діяльності переводяться центральним органом виконавчої влади з питань економічної політики на індивідуальний режим ліцензування.
Продовження дії тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності здійснюється виключно за рішенням суду. Для продовження дії тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності центральний орган виконавчої влади з питань економічної політики на підставі інформації ініціатора застосування даної санкції звертається з позовною заявою до суду.
При прийнятті рішення щодо продовження дії тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності суд зазначає термін, на який подовжено дію цієї санкції.
Якщо суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності або іноземними суб'єктами господарської діяльності, до яких застосовані санкції, усунуто допущені порушення законодавства України або вжито практичні заходи, що гарантують виконання Закону та (або) пов'язаних з ним законів України, ініціатори надання щодо застосування санкцій можуть направляти центральному органу виконавчої влади з питань економічної політики матеріали про їх скасування (зміну виду, тимчасове зупинення).
При виникненні форс-мажорних обставин, подання позову до суду країни розташування контрагента чи Міжнародного комерційного арбітражного суду, Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті України про визнання або стягнення з іноземного суб'єкта господарської діяльності боргу, пов'язаного з невиконанням умов зовнішньоекономічного договору (контракту), а також у разі вжиття заходів щодо усунення порушень законодавства дію санкцій центральним органом виконавчої влади з питань економічної політики може бути тимчасово зупинено. Після закінчення строку зупинення санкції дія її поновлюється без додаткового рішення центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики.
У разі усунення порушень законодавства України або застосування практичних заходів, що гарантують виконання Закону та (або) пов'язаних з ним законів України, і приведення своєї зовнішньоекономічної діяльності у відповідність до законів України або надання достатніх доказів неможливості (безперспективності) застосування практичних заходів, що гарантують виконання закону, суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності та іноземні суб'єкти господарської діяльності, до яких застосовані санкції, мають право подавати до центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики відповідні матеріали та виходити з клопотанням про скасування (зміну виду, тимчасове зупинення) дії санкцій.
Постановою Правління Національного банку України від 21.05.2003 № 198 затверджено Положення про здійснення уповноваженими банками контролю за проведенням резидентами та нерезидентами, до яких застосовані спеціальні санкції згідно зі статтею 37 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", валютних операцій через ці банки (далі - Положення № 198). Відповідно до п. 1.2 Положення № 198 спеціальні санкції застосовує Міністерство економіки та з питань європейської інтеграції України (далі - Міністерство економіки) до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності відповідно до ст. 37 Закону, за рішенням судових органів України або за поданням органів державної податкової та контрольно-ревізійної служб, митних, правоохоронних органів та НБУ.
Застосування, зміна виду, відновлення дії (далі - застосування) та скасування, призупинення дії (далі - скасування) до резидентів та нерезидентів спеціальних санкцій здійснюється в порядку, передбаченому нормативними правовими актами Міністерства економіки щодо застосування до резидентів і нерезидентів спеціальних санкцій, передбачених ст. 37 Закону.
Під спеціальними санкціями в Положенні №? 198 розуміється застосування до конкретних суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності індивідуального режиму ліцензування або тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності.
Згідно з п. 2.1 Положення № 198 інформацію про застосування (скасування) до резидентів та нерезидентів спеціальних санкцій формує Міністерство економіки.
Інформація про застосування (скасування) до резидентів та нерезидентів спеціальних санкцій зашифрованому вигляді надається Департаменту валютного контролю та ліцензування НБУ (далі - Департамент) електронними засобами пересилання інформації. Департамент перевіряє на повагу отриману від Міністерства економіки інформацію про застосування (скасування) до резидентів та нерезидентів спеціальних санкцій, після чого посилає її у формі файлу електронної бази даних або файлів-доповнень до електронної бази даних Операційному та територіальним управлінням НБУ, уповноваженим банкам України. Уповноважені банки цю інформацію в повному обсязі розміщують у власній базі даних (далі - власна електронна база спеціальних санкцій).
Відповідно до п. 3.1 Положення № 198 уповноважений банк, який отримав від Департаменту інформацію про застосування (скасування) до резидентів та нерезидентів спеціальних санкцій, повинен керуватися нею при здійсненні валютного контролю за операціями своїх клієнтів у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Положенням № 198 встановлено, що уповноважений банк щоразу при отриманні доручення на перерахування коштів на користь нерезидента зобов'язаний перевірити, чи були застосовані спеціальні санкції до цього нерезиденту. У разі отримання від Департаменту інформації про застосування до резидентів і нерезидентів спеціальних санкцій уповноважений банк зобов'язаний перевірити, чи були застосовані спеціальні санкції до його клієнтів. Таку перевірку банк повинен здійснювати також щодо всіх нових клієнтів під час прийняття їх на обслуговування (надання разових послуг).
Якщо до клієнта уповноваженого банку застосовано спеціальну санкцію, то уповноважений банк з дня, наступного після дати отримання від Департаменту інформації про застосування цієї спеціальної санкції, але не раніше дати, з якої санкція починає діяти, приймає від такого клієнта доручення на здійснення перерахувань коштів на користь нерезидентів на виконання зобов'язань перед ними при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності та здійснює їх перерахування на користь нерезидентів на підставі раніше отриманих доручень від такого клієнта за наявності індивідуальної ліцензії Міністерства економіки.
У разі застосування до нерезидента, який є контрагентом клієнта уповноваженого банку, спеціальної санкції, уповноважений банк з дня, наступного після дати отримання від Департаменту інформації про застосування цієї спеціальної санкції, але не раніше дати, з якої санкція починає діяти, приймає від своїх клієнтів доручення на здійснення перерахувань коштів на користь такого нерезидента та здійснює їх перерахування на користь такого нерезидента на виконання зобов'язань перед ним при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності на підставі раніше отриманих доручень від своїх клієнтів за наявності індивідуальної ліцензії Міністерства економіки.
У силу п. 3.4 Положення про здійснення уповноваженими банками контролю за проведенням резидентами та нерезидентами, до яких застосовні спеціальні санкції відповідно до ст. 37 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", затвердженого постановою Правління Національного банку України від 21.05.2003 № 198 (далі - Положення № 198), якщо інформація про скасування спеціальної санкції, яка застосована до клієнта банку або його контрагента, отримано в одній з таких форм:
а) копії Наказу про скасування спеціальної санкції, засвідченої в установленому законодавством порядку Міністерством економіки (структурним підрозділом Міністерства економіки в областях, в м. Києві та Севастополі, Автономній Республіці Крим, до компетенції яких віднесені питання щодо здійснення зовнішньоекономічної діяльності) або нотаріусом та поданої уповноваженому банку;
б) файлу електронної бази даних (файл-додаток до електронної бази даних), який містить Наказ про скасування спеціальної санкції;
в) листи-повідомлення (у тому числі отриманого електронною поштою) Департаменту з підтвердженням скасування спеціальної санкції;
г) оригіналу або засвідченої нотаріусом копії рішення, ухвали, постанови суду, що набрали законної сили, про скасування спеціальної санкції, то банк здійснює перерахування коштів за зовнішньоекономічними угодами резидента або нерезидента, до якого була застосована спеціальна санкція, починаючи з дати її скасування, зазначеної в Наказі про скасування спеціальної санкції або рішенні, ухвалі, постанові суду, які вступили в законну силу.
Для ідентифікації резидента (нерезидента), до якого застосована (скасована) спеціальна санкція, банк зобов'язаний порівняти реквізити цього резидента (нерезидента) з власної електронної бази спеціальних санкцій з реквізитами в документах, які є в банку, у тому числі в установчих документах клієнта, зовнішньоекономічних договорах, контрактах, угодах клієнта, а також використовувати інформацію з WEB-сторінки за адресою www.ukrdzi.com.ua.
У разі збігу основних, але часткового невідповідності деяких реквізитів (наприклад, назви, місцезнаходження або місця проживання) клієнта банку-резидента або його контрагента-нерезидента, зазначених у документах, договорах, контрактах, угодах клієнта, з даними власної електронної бази спеціальних санкцій, банк звертається із запитом (електронною поштою) до Департаменту валютного контролю та ліцензування Національного банку України (далі - Департамент) для отримання підтвердження щодо застосування (скасування) до цього резиденту або нерезиденту спеціальної санкції. Крім того, у запиті банк наводить повні дані власної електронної бази спеціальних санкцій щодо такого резидента або його контрагента-нерезидента та розбіжність в реквізитах власної електронної бази спеціальних санкцій і документах, які є в банку. На підставі відповіді Департаменту (електронною поштою) банк приймає рішення щодо здійснення відповідних операцій.
Департамент має дати відповіді на запити банків електронною поштою протягом 5 робочих днів з дати їх отримання. Якщо в Департаменті немає інформації для точної ідентифікації резидента або нерезидента, то Департамент протягом 5 робочих днів, починаючи з дати отримання запиту від уповноваженого банку, звертається із запитом до Міністерства економіки та приймає остаточне рішення щодо ідентифікації резидента (нерезидента) на підставі отриманої відповіді. Після отримання відповіді від Міністерства економіки Департамент протягом 5 робочих днів надсилає банку електронною поштою відповідне повідомлення.
Згідно зі ст. 1 Закону України від 23.09.1994 № 185/94-ВР "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" (далі - Закон про порядок розрахунків) виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у терміни виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) експортованої продукції, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг , експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики.
На підставі ст. 2 Закону про порядок розрахунків імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), потребують висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики. При застосуванні розрахунків щодо імпортних операцій резидентів у формі документарного акредитиву зазначений термін починає обчислюватися з моменту здійснення уповноваженим банком платежу на користь нерезидента.
Порушення резидентами вказаних вище строків (180 календарних днів) тягне стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3% від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національно банку України (далі - НБУ) на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).
У разі прийняття до розгляду судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, що виникла внаслідок недотримання нерезидентом термінів, передбачених експортно-імпортними контрактами, терміни, зазначені в Законі про порядок розрахунків , припиняються, і пеня за їх порушення в цей період не сплачується.
При прийнятті судом рішення про відмову в позові повністю або частково або припинення (закриття) провадження у справі або залишення позову без розгляду зазначені вище строки відновлюються, і пеня за їх порушення сплачується за кожний день прострочення, включаючи період, на який ці терміни були припинені.
У разі прийняття судом рішення про задоволення позову пеня за порушення термінів, передбачених Законом про порядок розрахунків, не сплачується з дати прийняття позову до розгляду судом або арбітражним судом.
Державні податкові інспекції вправі за наслідками документальних перевірок безпосередньо стягувати з резидентів пеню, передбачену Законом про порядок розрахунків.
Відповідно до ст. 6 Закону про порядок розрахунків терміни експортно-імпортних операцій можуть бути продовжені центральним органом виконавчої влади з питань економічної політики при виконанні резидентами операцій за договорами виробничої кооперації, консигнації, комплексного будівництва, тендерної поставки, гарантійного обслуговування, поставки складних технічних виробів і товарів спеціального призначення.
Порядок віднесення операцій резидентів до зазначених вище операцій та умови видачі висновків на перевищення строків експортно-імпортних операцій (далі - висновок) встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Центральний орган виконавчої влади з питань економічної політики протягом 5 робочих днів з дати видачі висновку інформує НБУ та Державну податкову адміністрацію України про видачу такого висновку.
Якщо перевищення термінів експортно-імпортних операцій обумовлено виникненням форс-мажорних обставин, перебіг зазначених термінів зупиняється на весь період дії форс-мажорних обставин та поновлюється з дня, наступного за днем закінчення дії таких обставин. Підтвердженням форс-мажорних обставин є відповідна довідка Торгово-промислової палати України або іншої уповноваженої організації (органу) країни розташування сторони договору (контракту) або третьої країни відповідно до умов договору.
Постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2007 № 1409 затверджено Порядок продовження строків розрахунків за зовнішньоекономічними операціями (далі - Порядок). Дана постанова набрала чинності з 1 січня
Дія цього Порядку поширюється на всіх резидентів-суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності незалежно від форми власності.
До операцій, які здійснюються резидентами, належать:
· Під час виконання договорів виробничої кооперації - операції з поставки сировини, матеріалів, вузлів, деталей, запасних частин, заготовок напівфабрикатів, комплектуючих та інших виробів галузевого і міжгалузевого призначення, які технологічно взаємопов'язані і необхідні для виготовлення кінцевої продукції, а також операції з надання послуг з виконання проектних, ремонтних робіт та технічного обслуговування, пов'язаних з виготовленням і реалізацією кінцевої продукції;
· Під час виконання договорів консигнації - операції з реалізації товарів, відповідно до яких одна сторона (консигнатор) зобов'язується за дорученням другої сторони (консигнанта) продати протягом визначеного часу (терміну дії угоди консигнації) за обумовлену винагороду з консигнаційного складу від свого імені товари , які належать консигнанту;
· Під час виконання договорів комплексного будівництва - операції з виконання проектних і проектно-пошукових робіт, передачі ноу-хау в галузі будівництва та виробництва будівельних матеріалів, конструкцій, виконання будівельних, спеціальних та будівельно-монтажних робіт, у тому числі під час виконання договорів про реалізації проектів за схемою "будувати - експлуатувати - передавати", здійснення шефмонтажу та авторського нагляду в будівництві, виконання пусконалагоджувальних та гарантійних робіт (надання послуг), а також з поставки машин і механізмів, матеріалів, обладнання, будівельних конструкцій та матеріалів для виконання зазначених робіт (надання послуг);
· Під час виконання договорів тендерної поставки - операції з поставки товарів (виконання робіт, надання послуг), замовлених за результатами міжнародних торгів (тендерів);
· Під час виконання договорів гарантійного обслуговування - експортні операції з поставки товарів (виконання робіт, надання послуг), умовами яких передбачено проведення розрахунків частинами після підписання відповідних актів технічного прийому (випробування, установки, монтажу, налагодження) товарів (робіт, послуг), а також проведення остаточних розрахунків після завершення відповідного гарантійного періоду;
· Під час виконання договорів поставки складних технічних виробів - імпортні операції з поставки устаткування частинами або складних технічних виробів, які потребують встановлення, монтажі, налагодженні, гарантійному обслуговуванні і введення їх у дію на місці експлуатації, а також з поставки складних технічних виробів, термін виготовлення та транспортування яких перевищує 180 днів;
· Під час виконання договорів поставки товарів спеціального призначення - операції з міжнародних передач товарів військового призначення та подвійного використання згідно з переліком, який визначається Кабінетом Міністрів України.
Висновок щодо віднесення операцій резидента до таких, які здійснюються за договорами виробничої кооперації, консигнації, комплексного будівництва, тендерної поставки, гарантійного обслуговування, поставки складних технічних виробів і товарів спеціального призначення, та продовження встановлених строків (далі - висновок) видається Міністерством економіки.
Для одержання висновку резидент подає до Міністерства економіки такі документи:
1) складена у довільній формі лист-звернення, яке містить дані про стан виконання зовнішньоекономічного договору (контракту) на момент звернення, із зазначенням суми заборгованості та обгрунтуванням необхідності продовження встановленого строку на певний період;
2) засвідчені в установленому порядку копії:
· Зовнішньоекономічного договору (контракту), в якому зазначаються адреса та банківські реквізити іноземних контрагентів. Якщо договір укладено іноземною мовою, заявник додає його переклад українською мовою;
· Свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності - резидента;
· Документів, що підтверджують здійснення зовнішньоекономічної операції, зокрема, платіжних банківських документів, довідок банків, вантажних митних декларацій (далі - ВМД), коносамента, актів приймання-передачі товару (виконання робіт, надання послуг).
Датою подання документів, на підставі яких видається висновок, вважається дата їх реєстрації в Міністерстві економіки.
Резидент письмово повідомляє орган державної податкової служби за місцем його державної реєстрації про звернення до Міністерства економіки з метою одержання висновку.
Згідно з п. 7 Порядку Міністерство економіки розглядає подані резидентом документи протягом 10 робочих днів після їх реєстрації і видає висновок або письмово відмовляє у його видачі із зазначенням підстави.
Резидент несе згідно із законодавством відповідальність за достовірність відомостей, які містяться у поданих ним документах.
Відповідно до п. 9 Порядку у видачі висновку може бути відмовлено у разі:
1) подання резидентом документів:
з порушенням вимог, встановлених Порядком;
містять недостовірну інформацію;
після закінчення встановлених строків;
2) невідповідності поданих резидентом документів законодавству.
У разі усунення недоліків, які стали підставою для відмови у видачі висновку, резидент може повторно подати документи для його отримання. При цьому термін розрахунків може бути продовжено починаючи з дати реєстрації в Міністерстві економіки повторно поданих документів.
Пунктом 11 Порядку про надання висновку встановлено, що Міністерство економіки інформує протягом 5 робочих днів з дати його видачі НБУ та Державну податкову адміністрацію України (далі - ДПА).
У разі виявлення недостовірної інформації в документах, на підставі яких видано висновок, Міністерство економіки приймає рішення про його скасування з дати видачі, про що письмово повідомляє резидента, НБУ та ДПА із зазначенням підстави.
Постановою Правління Національного банку України від 24.03.1999 № 136 затверджено Інструкцію про порядок здійснення контролю і отримання ліцензій за експортними, імпортними та лізинговими операціями (далі - Інструкція № 136). В Інструкції № 136 НБУ визначає порядок здійснення уповноваженими банками контролю за дотриманням резидентами встановлених законодавством строків розрахунків за експортними, імпортними та лізинговими операціями і отримання резидентами індивідуальних ліцензій НБУ на перевищення цих строків.
У силу п. 1.2 Інструкції № 136 при наявності декількох документів з різними датами підписання з метою контролю за дотриманням резидентом законодавчо встановлених строків розрахунків використовується той з документів, який підтверджує фактичне виконання робіт або надання (отримання) послуг згідно з усіма умовами, передбаченими договором, і який підписаний раніше.
На підставі п. 1.3 Інструкції № 136 якщо договір передбачає поставку товару (об'єкта лізингу), здійснення платежу в кілька етапів, то банк здійснює контроль за строками розрахунків за експортними операціями окремо за кожним фактом здійснення поставки товару (об'єкта лізингу), а за імпортними операціями - окремо по кожному факту здійснення платежу.
У рамках Інструкції № 136 експорт - продаж товарів українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності іноземним суб'єктам господарської діяльності з вивезенням або без вивезення цих товарів через митний кордон України, включаючи реекспорт товарів.
Імпорт - купівля українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності в іноземних суб'єктів господарської діяльності товарів з ввезенням або без ввезення цих товарів на територію України, включаючи купівлю товарів, призначених для власного споживання установами та організаціями України, розташованими за її межами.
Товар - будь-яка продукція, послуги, роботи, права інтелектуальної власності та інші немайнові права, призначені для продажу (оплатної передачі).
Ліцензія - індивідуальна ліцензія НБУ, видана на перевищення встановлених законодавством строків розрахунків.
День виникнення порушення - перший день після закінчення встановленого законодавством строку розрахунків за експортною, імпортною та лізинговою операцією або строку, встановленого відповідно до раніше отриманими за цією операцією ліцензіями.
Здійснення поставки - оформлення ВМД (у випадку ввезення продукції на територію України, якщо така продукція згідно із законодавством України підлягає митному оформленню) або виконання нерезидентом усіх зобов'язань щодо поставки, покладених на нього за договором (в інших випадках).
Якщо згідно з умовами договору валюта платежу (валюта платежу - будь-яка валюта, в якій здійснюється, згідно з умовами договору, оплата товару) відрізняється від валюти ціни (валюта ціни - будь-яка валюта, в якій встановлюється, згідно з умовами договору, ціна товару), то банк з метою контролю за повнотою розрахунків за цією операцією використовує передбачені у договорі умови перерахування валюти ціни у валюту платежу. При відсутності в договорі умов, що надають можливість однозначно визначити курс (крос-курс), за яким здійснюється перерахування, банк з метою контролю використовує:
· Офіційний курс гривні до іноземних валют, встановлений НБУ на дату платежу, якщо однією з валют є гривня;
· Курс, що склався на Московській міжбанківській валютній біржі або встановлений Центральним банком країн СНД чи Балтії на дату платежу, якщо одна з валют є валютою країн СНД чи Балтії, а інша - не є гривнею;
· Курс на останню дату публікації у Financial Times, яка передує даті платежу, зазначеної в договорі, - у всіх інших випадках.
Згідно з п. 1.5 Інструкції № 136 перевищення законодавчо встановлених термінів розрахунків за експортними, імпортними та лізинговими операціями резидентів дозволяється виключно за наявності ліцензії.
Обов'язковою умовою для отримання ліцензії є наявність остаточного висновку ДПА про можливість продовження цих строків за зовнішньоекономічними договорами резидентів, визначеними ст. 6 Закону про порядок розрахунків. Без виконання зазначеного умови клопотання про отримання ліцензії НБУ не буде розглядати.
Якщо згідно з експортним (лізинговим) договором резидент експортує продукцію (передає майно у лізинг нерезиденту) без її (його) вивезення з митної території України, то банк не здійснює контроль за строками розрахунків за таким договором (крім випадку, передбаченого п. 3.6 Інструкції № 136: здійснення контролю за експортною операцією, за якою продукція, яка була придбана резидентом за імпортним договором без її ввезення на митну територію України, перепродається нерезиденту, покладається на той банк, через який проводилась оплата зазначеного імпортного договору).
Відповідно до п. 1.8 Інструкції № 136 сума валютної виручки (лізингових платежів) або вартість товарів (об'єктів лізингу) може бути зменшена, якщо протягом виконання зобов'язань за договором:
· Відбудеться перегляд ціни товарів (об'єктів лізингу) у зв'язку з невідповідністю їх кількісних і (або) якісних характеристик умовам договору - на суму недопоставлених та (або) неякісних товарів (об'єктів лізингу). Рішення про таку невідповідність приймає Міжнародний комерційний арбітражний суд чи Морська арбітражна комісія при Торгово-промисловій палаті або інший орган (експертна організація тощо), уповноважений розглядати спори або засвідчувати таку невідповідність згідно з правилами чи звичаями країни розташування сторони договору або третьої країни Відповідно до умов договору;
· Відбудеться перегляд ціни товарів (об'єктів лізингу) унаслідок дій форс-мажорних обставин, які призвели до зміни кількісних і (або) якісних характеристик товару (об'єкта лізингу), - на суму недопоставлених (недоотриманих) та (або) неякісних товарів (об'єктів лізингу) . Зміна ціни товару (об'єкта лізингу) має бути підтверджено Торгово-промисловою палатою або іншим уповноваженим органом (експертною організацією) згідно з правилами чи звичаями країни розташування сторони договору або третьої країни відповідно до умов договору;
· Товари (об'єкти лізингу) знищено, зіпсовано, украдено, загублено - на суму їх вартості (якщо право власності на товар (об'єкт лізингу) відповідно до умов договору належить резиденту). Наявність таких обставин має бути підтверджене органами, уповноваженими здійснювати таке підтвердження відповідно до законодавства країни, на території якої сталися такі події;
· Відбудеться відповідним чином оформлене повернення товару (об'єкта лізингу) або його частини експортеру - на суму вартості такого товару (об'єкта лізингу);
· Відбудеться повернення сплачених імпортером коштів повністю або частково - на суму таких коштів;
· Здійснюється оподаткування виконаних резидентами для нерезидентів робіт (наданих послуг) за межами України - на суму сплачених податків, письмово підтверджених податковими органами країни нерезидента;
· Відбудеться оплата резидентом комісійних винагород, які утримали банки-нерезиденти, якщо оплата резидентом цих винагород передбачена експортним, імпортним, лізинговим договорами та (або) підтверджена відповідним банківським документом (підтвердження не вимагається, якщо комісійна винагорода за кожним окремим платежем за договором не перевищує 50 євро, або еквівалент цієї суми в іншій іноземній валюті).
Пунктом 1.9 Інструкції № 136 визначено, що експортна, імпортна та лізингова операції можуть бути зняті з контролю за наявності належним чином оформлених документів про припинення зобов'язань за цими операціями зарахуванням, якщо:
· Вимоги випливають із взаємних зобов'язань між резидентом і нерезидентом, які є контрагентами за цими операціями;
· Вимоги однорідні;
· Строк виконання за зустрічними вимогами настав або не встановлений, або визначений моментом пред'явлення вимоги;
· Між сторонами не було спору щодо характеру зобов'язання, його змісту, умов виконання тощо
Копії документів, які подаються резидентом у НБУ і банки (у тому числі копії, перекладені на українську мову), засвідчуються власноручно підписом резидента (уповноваженої ним особи) та відбитком його печатки (за наявності).
Договори з нерезидентами, які складені іноземною мовою, повинні бути перекладені на українську мову (переклад засвідчується підписом особи, яка здійснила переклад (справжність підпису перекладача засвідчується нотаріально), або нотаріусом).
Банки мають право вимагати від резидентів перекладу на українську мову інших документів, які необхідні для здійснення контролю за своєчасністю розрахунків за експортними, імпортними та лізинговими операціями їх клієнтів. Не перекладаються на українську мову документи, складені російською мовою, а також ті, текст яких викладено іноземною мовою з одночасним його викладенням українською (російською) мовою. Не перекладаються на українську мову документи, складені іноземною мовою, за умови, що вони відрізняються лише цифровою інформацією та (або) даними щодо конкретних фізичних осіб (прізвище, ім'я та по батькові, місце проживання) або юридичних осіб (найменування, місцезнаходження) від зразка , який перекладено з іноземної мови з дотриманням вимог Інструкції № 136.
Згідно з п. 1.11 Інструкції № 136 підставою для зняття банком з контролю експортної, імпортної та лізингової операцій резидента за умови надання останнім документів, що необхідні банку для здійснення контролю за своєчасністю розрахунків за експортними, імпортними та лізинговими операціями цього резидента, крім підстав, передбачених Інструкцією № 136, може бути:
· Копія оформленої ВМД, засвідчена в порядку, встановленому Положенням про вантажну митну декларацію, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.1997 № 574 (зі змінами) (далі - Положення про вантажну митну декларацію), у разі втрати резидентом її оригіналу надана на письмовий запит резидента (за наявності інформації про зазначену ВМД у реєстрі ВМД);
· Письмове повідомлення податкового органу про відсутність порушень законодавчо встановлених строків розрахунків за операціями резидента, про які банком надавалася інформація цьому податковому органу згідно з п. 7.10 Інструкції № 136. Зазначене повідомлення має бути засвідчено підписом керівника (заступника керівника) податкового органу.
Відлік законодавчо встановленого строку розрахунків банк починає з наступного календарного дня після дня оформлення ВМД або підписання акта (іншого документа).
Відповідно до п. 2.3 Інструкції № 136 банк знімає експортну операцію резидента з контролю після зарахування виручки за цією операцією на поточний рахунок останнього.
Додатковою підставою для зняття експортної операції з контролю, крім зарахування виручки, може бути:
· Письмове повідомлення іншого банку про зарахування виручки за цією операцією на відкритий у цьому банку поточний рахунок резидента, засвідчене підписом відповідальної особи та відбитком печатки банку (у повідомленні зазначається вся наявна в реквізитах платежу інформація: номер і дата договору, сума платежу - у тій частині , в якій відомості передаються іншому банку, тощо). Зазначене повідомлення надається на письмовий запит такого резидента або банку (з письмового дозволу резидента) лише банку, який зазначений у запиті резидента або якому резидент дозволив цей запит;
· Письмове повідомлення іншого банку про надходження реєстру ВМД за цією операцією резидента, засвідчене підписом відповідальної особи та відбитком печатки банку (у повідомленні надається вся наявна в реєстрі ВМД інформація). Зазначене повідомлення надається на письмовий запит резидента або банку (з письмового дозволу резидента) лише банку, який зазначений у запиті резидента або якому резидент дозволив цей запит.
Якщо відповідно до чинного законодавства України ВМД на продукцію, яка вивозиться з митної території України, не оформляється (вивозиться продукція у сумі, що не перевищує 100 євро або еквівалент цієї суми в іншій іноземній валюті), то банк згідно експортним договором після надходження виручки за цю продукцію на користь резидента знімає таку експортну операцію з контролю.
Банк знімає з контролю експортну операцію, якщо взаємні зобов'язання за експортним договором частково або повністю не виконані та відбувається часткове або повне повернення резиденту продукції, що була поставлена ним нерезиденту за цим договором, на підставі ВМД (типу IM-40 "Імпорт", IM- 41 "Реімпорт", IM-75 "Відмова на користь держави", IM-76 "Знищення або руйнування") і за наявності інформації про цю операцію у реєстрі ВМД, а також за умови виконання вимог п. 2.3 Інструкції № 136 (зарахування виручки за цією операцією на поточний рахунок експортера або письмове повідомлення іншого банку про зарахування виручки за цією операцією на відкритий у цьому банку поточний рахунок резидента або письмове повідомлення іншого банку про надходження реєстру ВМД за цією операцією резидента) щодо решти продукції. При відсутності інформації про зазначену операцію в реєстрі ВМД додатковою підставою для зняття експортної операції резидента з контролю може бути письмове повідомлення митного органу, засвідчене підписом його керівника (заступника керівника), а також засвідчена в порядку, встановленому Положенням про вантажну митну декларацію, копія зазначеної ВМД , які отримані на письмовий запит цього резидента.
У силу п. 3.3 Інструкції № 136 банк знімає з контролю операцію резидента в разі імпорту продукції з увезенням її на територію України, якщо така продукція згідно із законодавством України підлягає митному оформленню, на підставі ВМД (типу IM-40 "Імпорт", IM -41 "Реімпорт", IM-72 "Магазин безмитної торгівлі", IM-75 "Відмова на користь держави", IM-76 "Знищення або руйнування") і за наявності інформації про цю операцію у реєстрі ВМД, а в інших випадках - після пред'явлення резидентом документа, який згідно з умовами договору засвідчує здійснення нерезидентом поставки продукції, виконання робіт, надання послуг.
Додатковою підставою для зняття операції з контролю, крім реєстру ВМД, може бути:
· Письмове повідомлення іншого банку, якому митний орган надіслав інформацію про цю операцію резидента, про отримання такого реєстру, засвідчене підписом відповідальної особи та відбитком печатки банку (у повідомленні зазначаються номер і дата реєстру, уся наявна в реєстрі інформація про операцію резидента, а також вартість продукції в тій частині, в якій відомості передаються іншому банку). Зазначене повідомлення надається на письмовий запит такого резидента або банку (з письмового дозволу резидента) лише банку, який зазначений у запиті резидента або якому резидент дозволив цей запит;
· Письмове повідомлення митного органу, засвідчене підписом його керівника (заступника керівника), а також засвідчена в порядку, встановленому Положенням про вантажну митну декларацію, копія ВМД, що отримані на письмовий запит резидента;
· Документи, які підтверджують поставку продукції на користь резидента-реципієнта (одержувача) міжнародної технічної допомоги відповідно до міжнародних договорів України.
Для підтвердження факту отримання резидентом послуг від міжнародних інформаційних і платіжних систем використовуються відповідні договори, рахунки на оплату послуг, документи, які формує платіжна система після здійснення взаєморозрахунків, тощо
Підтвердженням факту отримання уповноваженим банком послуг від нерезидента, який взяв на себе зобов'язання виступати офіційним агентом цього банку перед Генеральною прокуратурою США та Міністерством фінансів США (згідно з вимогами закону США щодо заходів запобігання тероризму: USA PATRIOT Act of 2001), є відкриття або подальше функціонування раніше відкритого кореспондентського рахунку в банку США.
Згідно з п. 3.4 Інструкції № 136 при оплаті передплатних періодичних поліграфічних видань підставою для перерахування коштів нерезиденту можуть бути належним чином оформлена передплатна квитанція або виставлений до оплати рахунок - незалежно від фактичного терміну, за який здійснюється передплата (але не більше 1 року). Якщо резидент не оформляє акт (або інший документ, що засвідчує отримання резидентом періодичних видань, що підписалися), то банк знімає таку імпортну операцію з контролю.
У разі повернення резиденту коштів, які були перераховані на адресу нерезидента за імпортним договором у зв'язку з тим, що взаємні зобов'язання за цим договором частково або повністю не виконані, резидент самостійно передає банку, який за дорученням резидента здійснив платіж на користь нерезидента, копії документів, однозначно підтверджують повернення коштів (за умови, що кошти повернуто на рахунок резидента в іншому банку). Відповідальність за порушення цієї умови покладається на резидента.
Якщо імпорт продукції (послуг, робіт) здійснюється без увезення з-за кордону цієї продукції (послуг, робіт) на територію України, то резидент, крім передбачених п. 3.3 Інструкції № 136 документів, що засвідчують поставку на його користь продукції (надання йому послуг, виконання робіт), подає також договір, який передбачає продаж цієї продукції нерезиденту та зарахування виручки від такого продажу на рахунки цього резидента в банках, або документи, що підтверджують потребу використання ним цієї продукції (послуг, робіт) за межами України.
Банк здійснює контроль за своєчасністю розрахунків лише щодо тієї частини імпортного договору резидента, яка передбачає розрахунки в грошовій формі (у разі зміни умов бартерного договору, який передбачає заміну зобов'язань резидента з постачання товару на зобов'язання щодо оплати товару нерезиденту повністю або частково в грошовій формі).
Відповідно до п. 6.1 Інструкції № 136 банки зобов'язані вимагати від своїх клієнтів повної інформації про експортні, імпортні та лізингові операції, розрахунки за якими останні проводять через ці банки.
Банки зобов'язані у разі перерахування резидентом коштів на користь нерезидента, надходження від нерезидента коштів на користь резидента або, якщо резидент зазначений у реєстрі ВМД, вимагати від останнього (у залежності від виду операції): копії договору з нерезидентом, ВМД, актів та інших документів, які підтверджують здійснення експорту (імпорту) продукції, виконання робіт (надання або отримання послуг), здійснення експорту прав інтелектуальної власності, та інших документів, що необхідні банку для здійснення контролю за своєчасністю розрахунків за експортними, імпортними та лізинговими операціями його клієнтів.
Резиденти зобов'язані надавати банкам копії зазначених документів протягом 5 робочих днів, починаючи з дня зарахування на розподільчий рахунок коштів, які надійшли на користь резидентів, або з дня надходження до банку реєстру ВМД. Копії цих документів підлягають зберіганню в справі клієнта протягом терміну, визначеного в Переліку документів, які утворюються в діяльності НБУ і банків України, із зазначенням термінів зберігання, затвердженому постановою Правління Національного банку України від 08.12.2004 № 601, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 24.12 .2004 за № 1646/10245.
Банк реєструє зазначені валютні операції своїх клієнтів у спеціальних журналах (строк зберігання журналів - 10 років).
Якщо резидент здійснює авансовий платіж (попередню оплату) у будь-якій формі або банк здійснює платіж на користь нерезидента при застосуванні розрахунків у формі документарного акредитиву, або банк здійснює платіж на підставі пред'явленої резидентом ВМД, інформація про яку відсутня у реєстрах ВМД, то банк фіксує в журналі назву імпортера або лізингоодержувача, постачальника продукції або лізингодавця, країну постачальника або лізингодавця, суму перерахованих коштів та дату їх перерахування, дату і номер договору, дату закінчення законодавчо встановлених термінів розрахунків, інформацію про надані за цим договором резидента ліцензії, дату поставки продукції або об'єкта лізингу і вартість поставленої продукції або об'єкта лізингу.
Згідно з п. 6.5 Інструкції № 136 у разі відвантаження резидентом продукції (об'єкта лізингу) експортна (лізингова) операція фіксується банком в аналогічному журналі після одержання реєстрів ВМД або надходження від нерезидента коштів на користь резидента, або, якщо резидент самостійно будь-яким чином надасть банку інформацію про цієї операції (наприклад, пред'явить копію ліцензії) з одночасною вимогою від резидента копій договору, ВМД (якщо кошти, що надійшли від нерезидента, не є авансовим платежем або попередньою оплатою).
Якщо в платіжному дорученні банку-нерезидента немає посилання на договір, на виконання якого від нерезидента-контрагента надійшли кошти, то банк вимагає письмове пояснення від резидента або нерезидента-контрагента щодо віднесення цих коштів до конкретного експортного (лізингового) договору (якщо пояснення отримане засобами факсимільного зв'язку, то воно далі має бути підтверджене оригіналом).
У разі експорту або імпорту послуг (робіт, прав інтелектуальної власності) банк фіксує в журналі найменування імпортера, експортера, країни контрагента-нерезидента, дату та №? Договору, дату закінчення законодавчо встановлених термінів розрахунків, інформацію про отримані за цим договором ліцензії, суму коштів і дату їх перерахування або отримання, дату підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт (надання послуг тощо), та суму коштів, зазначену в цьому акті (документі).
Відповідно до п. 6.7 Інструкції № 136 якщо оплата товару, який імпортується, або об'єкта лізингу проводиться за рахунок коштів, отриманих на підставі кредитного договору без зарахування цих коштів на поточний рахунок резидента, то контроль за такою операцією здійснює той банк, який надав кредит (незалежно від того, чи відкритий у цьому банку поточний рахунок резидента) або банк, який обслуговує кредит, залучений резидентом від нерезидента.
Якщо оплата товару, який імпортується, або об'єкта лізингу проводиться за рахунок іноземної валюти, купленої за власну іноземну валюту резидента на міжнародному ринку без проміжного зарахування цих коштів на поточний рахунок цього резидента, відкритий у банку, то контроль за такою операцією здійснює той банк, який за дорученням резидента купив іноземну валюту і перерахував її за призначенням.
Банк, клієнтом якого був резидент, повинен протягом 3 банківських днів з дня закриття рахунку надати банку, у якому резидент відкриває рахунок (якщо резидент повідомив про це банк), всю наявну у нього інформацію про незакінчені експортних, імпортних і лізингових операціях цього резидента, якщо резидент закриває рахунок в одному банку і переходить на обслуговування в інший банк.
Банк, у якому резидент перебував на обслуговуванні, повідомляє в довільній формі податковим органам за місцем реєстрації резидента про його незакінчених експортних, імпортних і лізингових операціях у разі:
· Закриття клієнтом-резидентом рахунку і переходу на обслуговування в інший банк (у тому числі за відсутності в банку інформації про банк, в який резидент переходить на обслуговування);
· Закриття банком рахунку клієнта, якщо операції за цим рахунком не здійснюються протягом 3 років поспіль і на ньому немає залишку коштів.
Банк, у якому резидент перебував на обслуговуванні, знімає операції резидента з контролю наступного робочого дня після дня закриття рахунку.
Згідно з п. 7.2 Інструкції № 136 якщо при знятті експортної операції резидента з контролю банк виявить, що в реєстрах ВМД немає інформації про цю операцію, то він в довільній формі повідомляє про це в податковий орган (стосується лише експорту резидентом продукції, на яку відповідно з чинним законодавством України оформляється ВМД).
Якщо змінюються умови договору, що перебуває у банку на контролі, внаслідок чого виконання нерезидентом зобов'язань за експортною операцією повністю або частково здійснюється шляхом поставки товару, то банк у довільній формі повідомляє про це в податковий орган.
Якщо поставка продукції за імпортним договором резидента здійснюється без її ввезення на митну територію України і резидент не подав документи згідно з вимогами Інструкції № 136, то банк одноразово в довільній формі повідомляє про це податковому органу.
Якщо клієнт не подав банку документи, необхідні останньому для з'ясування стану розрахунків за експортною, імпортною або лізинговою операціями цього клієнта, то банк у довільній формі повідомляє про це в податковий орган.
Банк, клієнтом якого був резидент, при закритті резидентом рахунку в цьому банку і переході його на обслуговування в інший або в разі закриття банком рахунку клієнта протягом 3 банківських днів з дня закриття рахунку в довільній формі надає всю наявну у нього інформацію про незавершені експортних, імпортних і лізингових операціях цього резидента податковому органу.
Банк у довільній формі повідомляє податковому органу про факт зняття з контролю операції резидента на підставі документів про припинення зобов'язань за цією операцією шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог за договорами.
Відповідно до п. 7.10 Інструкції № 136 банк надає податковим органам інформацію про виявлені у звітному місяці факти порушень в разі ненадходження в законодавчо встановлені терміни (або строки, визначені в ліцензіях) виручки, товарів або об'єкта лізингу.
У наступному звітному місяці інформація про ці порушення вже не надається.
Територіальному управлінню НБУ за місцем реєстрації банку інформацію про виявлені факти порушень банк надає у встановлені НБУ терміни, порядок і форму.
Банк не надає податковому органу інформацію, передбачену п. 7.10 Інструкції № 136, якщо резидент подав банку документ, який засвідчує прийняття судом рішення про задоволення позову резидента щодо стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання останнім строків, встановлених договором.
Статтею 16 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 № 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" (далі - Декрет) за невиконання уповноваженими банками, фінансовими установами та національним оператором поштового зв'язку обов'язків по здійсненню контролю за валютними операціями, що виробляються резидентами і нерезидентами через ці установи, установлена наступна відповідальність - позбавлення генеральної ліцензії НБУ на право здійснення валютних операцій або штраф у розмірі, що встановлюється НБУ.
На підставі ст. 16 Декрету Положенням про валютний контроль, затвердженому постановою Правління Національного банку України від 08.02.2000 № 49 (далі - Положення № 49) встановлюється відповідальність за порушення валютного законодавства. Розглянемо ряд порушень, за вчинення яких настає відповідальність.
Відповідно до п. 2.5 Положення № 49 нездійснення уповноваженими банками, іншими фінансовими установами та національним оператором поштового зв'язку функцій агента валютного контролю в частині запобігання проведенню резидентами і нерезидентами через ці установи незаконних валютних операцій тягне за собою позбавлення генеральної ліцензії НБУ на право здійснення валютних операцій або штраф у розмірі 25% від суми (вартості) валютних операцій, здійснених резидентами і нерезидентами через ці установи з порушенням законодавства.
Розмір штрафу визначається з різниці між сумою проведеної валютної операції та сумою, яка є нормативно визначеною, якщо згідно з законодавством дозволено проводити окремі валютні операції у встановлених сумах. Штраф сплачується у валюті України за офіційним курсом гривні до іноземних валют та банківських металів, встановленим НБУ на день складання відповідного протоколу порушення валютного законодавства, у разі використання в розрахунках іноземної валюти.
Нездійснення уповноваженими банками, іншими фінансовими установами та національним оператором поштового зв'язку функцій агента валютного контролю в частині інформування у випадках та в порядку, встановлених законодавством, в тому числі нормативно-правовими актами НБУ, відповідних державних органів, про порушення резидентами і нерезидентами законодавства, пов'язаного з проведенням ними валютних операцій, тягне за собою наступну відповідальність:
· Порушення порядку інформування - накладення штрафу в розмірі 40 неоподатковуваних податком мінімумів доходів громадян;
· Порушення строків інформування, яке не перевищує 10 днів, - накладення штрафу в розмірі одного неоподатковуваного податком мінімуму доходів громадян за кожен день порушення;
· Порушення строків інформування, яке становить від 11 до 30 днів, - накладення штрафу в розмірі 20 неоподатковуваних податком мінімумів доходів громадян;
· Порушення строків інформування, яке становить більше 30 днів, - накладення штрафу в розмірі 1% від суми (вартості) валютної операції, про яку уповноважений банк згідно зі встановленим порядком зобов'язаний був поінформувати відповідний державний орган, але не менше 20 і не більше 40 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
У разі залучення уповноваженого банку до відповідальності за порушення функцій агента валютного контролю розмір одного штрафу не може перевищувати 1% суми зареєстрованого статутного капіталу.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Ашмаріна Є.М. Деякі аспекти розширення предмету фінансового права в Російській Федерації. - М., 2008.
2. Агарков М.М. Предмет і система радянського цивільного права / / Радянська держава і право. - 1940. - № 8-9.
3. Байтін М.І., Петров Д.Є. Метод регулювання в системі права: види і структури / / Журнал російського права - 2007. - № 2.
4. Горбунова О.М. Поняття предмета і методу фінансового права і його місце в системі російського права / / Фінансове право: Підручник / Відп. ред. О.Н. Горбунова. - 3-е вид. - М., 2005.
5. Головін А.Ю., Логвінова І. В. Поняття фінансового права, його особливості і зв'язки з іншими галузями права / / Фінансове право: Учеб. посібник / За ред. О.Ю. Головіна, Е.А. Федоровою. - М., 2007.
6. Горбунова О.М., Грачова Є.Ю. Система фінансового права / / Фінансове право: Підручник / Відп. ред. Є.Ю. Грачової, Г.П. Толстопятенко. - М. - 2006.
7. Карасьова М.В. Фінансове право Росії: нові проблеми і нові підходи / / Держава і право. - 2008. - № 12.
8. Рукавишникова І.В. Фінансово-правове регулювання ринку цінних паперів / / Фінансове право. - 2008. - № 7.
9. Фінансове право. Підручник / За ред. проф. О.Н. Горбунової Видавництво «МАУП» М., 2003.
10. Фінансове право. Серія «Підручники, навчальні посібники» / За ред. проф. В.М. Мандріна Ростов-на-Дону Видавництво «Фенікс», 2002.
· Письмове повідомлення податкового органу про відсутність порушень законодавчо встановлених строків розрахунків за операціями резидента, про які банком надавалася інформація цьому податковому органу згідно з п. 7.10 Інструкції № 136. Зазначене повідомлення має бути засвідчено підписом керівника (заступника керівника) податкового органу.
Відлік законодавчо встановленого строку розрахунків банк починає з наступного календарного дня після дня оформлення ВМД або підписання акта (іншого документа).
Відповідно до п. 2.3 Інструкції № 136 банк знімає експортну операцію резидента з контролю після зарахування виручки за цією операцією на поточний рахунок останнього.
Додатковою підставою для зняття експортної операції з контролю, крім зарахування виручки, може бути:
· Письмове повідомлення іншого банку про зарахування виручки за цією операцією на відкритий у цьому банку поточний рахунок резидента, засвідчене підписом відповідальної особи та відбитком печатки банку (у повідомленні зазначається вся наявна в реквізитах платежу інформація: номер і дата договору, сума платежу - у тій частині , в якій відомості передаються іншому банку, тощо). Зазначене повідомлення надається на письмовий запит такого резидента або банку (з письмового дозволу резидента) лише банку, який зазначений у запиті резидента або якому резидент дозволив цей запит;
· Письмове повідомлення іншого банку про надходження реєстру ВМД за цією операцією резидента, засвідчене підписом відповідальної особи та відбитком печатки банку (у повідомленні надається вся наявна в реєстрі ВМД інформація). Зазначене повідомлення надається на письмовий запит резидента або банку (з письмового дозволу резидента) лише банку, який зазначений у запиті резидента або якому резидент дозволив цей запит.
Якщо відповідно до чинного законодавства України ВМД на продукцію, яка вивозиться з митної території України, не оформляється (вивозиться продукція у сумі, що не перевищує 100 євро або еквівалент цієї суми в іншій іноземній валюті), то банк згідно експортним договором після надходження виручки за цю продукцію на користь резидента знімає таку експортну операцію з контролю.
Банк знімає з контролю експортну операцію, якщо взаємні зобов'язання за експортним договором частково або повністю не виконані та відбувається часткове або повне повернення резиденту продукції, що була поставлена ним нерезиденту за цим договором, на підставі ВМД (типу IM-40 "Імпорт", IM- 41 "Реімпорт", IM-75 "Відмова на користь держави", IM-76 "Знищення або руйнування") і за наявності інформації про цю операцію у реєстрі ВМД, а також за умови виконання вимог п. 2.3 Інструкції № 136 (зарахування виручки за цією операцією на поточний рахунок експортера або письмове повідомлення іншого банку про зарахування виручки за цією операцією на відкритий у цьому банку поточний рахунок резидента або письмове повідомлення іншого банку про надходження реєстру ВМД за цією операцією резидента) щодо решти продукції. При відсутності інформації про зазначену операцію в реєстрі ВМД додатковою підставою для зняття експортної операції резидента з контролю може бути письмове повідомлення митного органу, засвідчене підписом його керівника (заступника керівника), а також засвідчена в порядку, встановленому Положенням про вантажну митну декларацію, копія зазначеної ВМД , які отримані на письмовий запит цього резидента.
У силу п. 3.3 Інструкції № 136 банк знімає з контролю операцію резидента в разі імпорту продукції з увезенням її на територію України, якщо така продукція згідно із законодавством України підлягає митному оформленню, на підставі ВМД (типу IM-40 "Імпорт", IM -41 "Реімпорт", IM-72 "Магазин безмитної торгівлі", IM-75 "Відмова на користь держави", IM-76 "Знищення або руйнування") і за наявності інформації про цю операцію у реєстрі ВМД, а в інших випадках - після пред'явлення резидентом документа, який згідно з умовами договору засвідчує здійснення нерезидентом поставки продукції, виконання робіт, надання послуг.
Додатковою підставою для зняття операції з контролю, крім реєстру ВМД, може бути:
· Письмове повідомлення іншого банку, якому митний орган надіслав інформацію про цю операцію резидента, про отримання такого реєстру, засвідчене підписом відповідальної особи та відбитком печатки банку (у повідомленні зазначаються номер і дата реєстру, уся наявна в реєстрі інформація про операцію резидента, а також вартість продукції в тій частині, в якій відомості передаються іншому банку). Зазначене повідомлення надається на письмовий запит такого резидента або банку (з письмового дозволу резидента) лише банку, який зазначений у запиті резидента або якому резидент дозволив цей запит;
· Письмове повідомлення митного органу, засвідчене підписом його керівника (заступника керівника), а також засвідчена в порядку, встановленому Положенням про вантажну митну декларацію, копія ВМД, що отримані на письмовий запит резидента;
· Документи, які підтверджують поставку продукції на користь резидента-реципієнта (одержувача) міжнародної технічної допомоги відповідно до міжнародних договорів України.
Для підтвердження факту отримання резидентом послуг від міжнародних інформаційних і платіжних систем використовуються відповідні договори, рахунки на оплату послуг, документи, які формує платіжна система після здійснення взаєморозрахунків, тощо
Підтвердженням факту отримання уповноваженим банком послуг від нерезидента, який взяв на себе зобов'язання виступати офіційним агентом цього банку перед Генеральною прокуратурою США та Міністерством фінансів США (згідно з вимогами закону США щодо заходів запобігання тероризму: USA PATRIOT Act of 2001), є відкриття або подальше функціонування раніше відкритого кореспондентського рахунку в банку США.
Згідно з п. 3.4 Інструкції № 136 при оплаті передплатних періодичних поліграфічних видань підставою для перерахування коштів нерезиденту можуть бути належним чином оформлена передплатна квитанція або виставлений до оплати рахунок - незалежно від фактичного терміну, за який здійснюється передплата (але не більше 1 року). Якщо резидент не оформляє акт (або інший документ, що засвідчує отримання резидентом періодичних видань, що підписалися), то банк знімає таку імпортну операцію з контролю.
У разі повернення резиденту коштів, які були перераховані на адресу нерезидента за імпортним договором у зв'язку з тим, що взаємні зобов'язання за цим договором частково або повністю не виконані, резидент самостійно передає банку, який за дорученням резидента здійснив платіж на користь нерезидента, копії документів, однозначно підтверджують повернення коштів (за умови, що кошти повернуто на рахунок резидента в іншому банку). Відповідальність за порушення цієї умови покладається на резидента.
Якщо імпорт продукції (послуг, робіт) здійснюється без увезення з-за кордону цієї продукції (послуг, робіт) на територію України, то резидент, крім передбачених п. 3.3 Інструкції № 136 документів, що засвідчують поставку на його користь продукції (надання йому послуг, виконання робіт), подає також договір, який передбачає продаж цієї продукції нерезиденту та зарахування виручки від такого продажу на рахунки цього резидента в банках, або документи, що підтверджують потребу використання ним цієї продукції (послуг, робіт) за межами України.
Банк здійснює контроль за своєчасністю розрахунків лише щодо тієї частини імпортного договору резидента, яка передбачає розрахунки в грошовій формі (у разі зміни умов бартерного договору, який передбачає заміну зобов'язань резидента з постачання товару на зобов'язання щодо оплати товару нерезиденту повністю або частково в грошовій формі).
Відповідно до п. 6.1 Інструкції № 136 банки зобов'язані вимагати від своїх клієнтів повної інформації про експортні, імпортні та лізингові операції, розрахунки за якими останні проводять через ці банки.
Банки зобов'язані у разі перерахування резидентом коштів на користь нерезидента, надходження від нерезидента коштів на користь резидента або, якщо резидент зазначений у реєстрі ВМД, вимагати від останнього (у залежності від виду операції): копії договору з нерезидентом, ВМД, актів та інших документів, які підтверджують здійснення експорту (імпорту) продукції, виконання робіт (надання або отримання послуг), здійснення експорту прав інтелектуальної власності, та інших документів, що необхідні банку для здійснення контролю за своєчасністю розрахунків за експортними, імпортними та лізинговими операціями його клієнтів.
Резиденти зобов'язані надавати банкам копії зазначених документів протягом 5 робочих днів, починаючи з дня зарахування на розподільчий рахунок коштів, які надійшли на користь резидентів, або з дня надходження до банку реєстру ВМД. Копії цих документів підлягають зберіганню в справі клієнта протягом терміну, визначеного в Переліку документів, які утворюються в діяльності НБУ і банків України, із зазначенням термінів зберігання, затвердженому постановою Правління Національного банку України від 08.12.2004 № 601, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 24.12 .2004 за № 1646/10245.
Банк реєструє зазначені валютні операції своїх клієнтів у спеціальних журналах (строк зберігання журналів - 10 років).
Якщо резидент здійснює авансовий платіж (попередню оплату) у будь-якій формі або банк здійснює платіж на користь нерезидента при застосуванні розрахунків у формі документарного акредитиву, або банк здійснює платіж на підставі пред'явленої резидентом ВМД, інформація про яку відсутня у реєстрах ВМД, то банк фіксує в журналі назву імпортера або лізингоодержувача, постачальника продукції або лізингодавця, країну постачальника або лізингодавця, суму перерахованих коштів та дату їх перерахування, дату і номер договору, дату закінчення законодавчо встановлених термінів розрахунків, інформацію про надані за цим договором резидента ліцензії, дату поставки продукції або об'єкта лізингу і вартість поставленої продукції або об'єкта лізингу.
Згідно з п. 6.5 Інструкції № 136 у разі відвантаження резидентом продукції (об'єкта лізингу) експортна (лізингова) операція фіксується банком в аналогічному журналі після одержання реєстрів ВМД або надходження від нерезидента коштів на користь резидента, або, якщо резидент самостійно будь-яким чином надасть банку інформацію про цієї операції (наприклад, пред'явить копію ліцензії) з одночасною вимогою від резидента копій договору, ВМД (якщо кошти, що надійшли від нерезидента, не є авансовим платежем або попередньою оплатою).
Якщо в платіжному дорученні банку-нерезидента немає посилання на договір, на виконання якого від нерезидента-контрагента надійшли кошти, то банк вимагає письмове пояснення від резидента або нерезидента-контрагента щодо віднесення цих коштів до конкретного експортного (лізингового) договору (якщо пояснення отримане засобами факсимільного зв'язку, то воно далі має бути підтверджене оригіналом).
У разі експорту або імпорту послуг (робіт, прав інтелектуальної власності) банк фіксує в журналі найменування імпортера, експортера, країни контрагента-нерезидента, дату та №? Договору, дату закінчення законодавчо встановлених термінів розрахунків, інформацію про отримані за цим договором ліцензії, суму коштів і дату їх перерахування або отримання, дату підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт (надання послуг тощо), та суму коштів, зазначену в цьому акті (документі).
Відповідно до п. 6.7 Інструкції № 136 якщо оплата товару, який імпортується, або об'єкта лізингу проводиться за рахунок коштів, отриманих на підставі кредитного договору без зарахування цих коштів на поточний рахунок резидента, то контроль за такою операцією здійснює той банк, який надав кредит (незалежно від того, чи відкритий у цьому банку поточний рахунок резидента) або банк, який обслуговує кредит, залучений резидентом від нерезидента.
Якщо оплата товару, який імпортується, або об'єкта лізингу проводиться за рахунок іноземної валюти, купленої за власну іноземну валюту резидента на міжнародному ринку без проміжного зарахування цих коштів на поточний рахунок цього резидента, відкритий у банку, то контроль за такою операцією здійснює той банк, який за дорученням резидента купив іноземну валюту і перерахував її за призначенням.
Банк, клієнтом якого був резидент, повинен протягом 3 банківських днів з дня закриття рахунку надати банку, у якому резидент відкриває рахунок (якщо резидент повідомив про це банк), всю наявну у нього інформацію про незакінчені експортних, імпортних і лізингових операціях цього резидента, якщо резидент закриває рахунок в одному банку і переходить на обслуговування в інший банк.
Банк, у якому резидент перебував на обслуговуванні, повідомляє в довільній формі податковим органам за місцем реєстрації резидента про його незакінчених експортних, імпортних і лізингових операціях у разі:
· Закриття клієнтом-резидентом рахунку і переходу на обслуговування в інший банк (у тому числі за відсутності в банку інформації про банк, в який резидент переходить на обслуговування);
· Закриття банком рахунку клієнта, якщо операції за цим рахунком не здійснюються протягом 3 років поспіль і на ньому немає залишку коштів.
Банк, у якому резидент перебував на обслуговуванні, знімає операції резидента з контролю наступного робочого дня після дня закриття рахунку.
Згідно з п. 7.2 Інструкції № 136 якщо при знятті експортної операції резидента з контролю банк виявить, що в реєстрах ВМД немає інформації про цю операцію, то він в довільній формі повідомляє про це в податковий орган (стосується лише експорту резидентом продукції, на яку відповідно з чинним законодавством України оформляється ВМД).
Якщо змінюються умови договору, що перебуває у банку на контролі, внаслідок чого виконання нерезидентом зобов'язань за експортною операцією повністю або частково здійснюється шляхом поставки товару, то банк у довільній формі повідомляє про це в податковий орган.
Якщо поставка продукції за імпортним договором резидента здійснюється без її ввезення на митну територію України і резидент не подав документи згідно з вимогами Інструкції № 136, то банк одноразово в довільній формі повідомляє про це податковому органу.
Якщо клієнт не подав банку документи, необхідні останньому для з'ясування стану розрахунків за експортною, імпортною або лізинговою операціями цього клієнта, то банк у довільній формі повідомляє про це в податковий орган.
Банк, клієнтом якого був резидент, при закритті резидентом рахунку в цьому банку і переході його на обслуговування в інший або в разі закриття банком рахунку клієнта протягом 3 банківських днів з дня закриття рахунку в довільній формі надає всю наявну у нього інформацію про незавершені експортних, імпортних і лізингових операціях цього резидента податковому органу.
Банк у довільній формі повідомляє податковому органу про факт зняття з контролю операції резидента на підставі документів про припинення зобов'язань за цією операцією шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог за договорами.
Відповідно до п. 7.10 Інструкції № 136 банк надає податковим органам інформацію про виявлені у звітному місяці факти порушень в разі ненадходження в законодавчо встановлені терміни (або строки, визначені в ліцензіях) виручки, товарів або об'єкта лізингу.
У наступному звітному місяці інформація про ці порушення вже не надається.
Територіальному управлінню НБУ за місцем реєстрації банку інформацію про виявлені факти порушень банк надає у встановлені НБУ терміни, порядок і форму.
Банк не надає податковому органу інформацію, передбачену п. 7.10 Інструкції № 136, якщо резидент подав банку документ, який засвідчує прийняття судом рішення про задоволення позову резидента щодо стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання останнім строків, встановлених договором.
Статтею 16 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 № 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" (далі - Декрет) за невиконання уповноваженими банками, фінансовими установами та національним оператором поштового зв'язку обов'язків по здійсненню контролю за валютними операціями, що виробляються резидентами і нерезидентами через ці установи, установлена наступна відповідальність - позбавлення генеральної ліцензії НБУ на право здійснення валютних операцій або штраф у розмірі, що встановлюється НБУ.
На підставі ст. 16 Декрету Положенням про валютний контроль, затвердженому постановою Правління Національного банку України від 08.02.2000 № 49 (далі - Положення № 49) встановлюється відповідальність за порушення валютного законодавства. Розглянемо ряд порушень, за вчинення яких настає відповідальність.
Відповідно до п. 2.5 Положення № 49 нездійснення уповноваженими банками, іншими фінансовими установами та національним оператором поштового зв'язку функцій агента валютного контролю в частині запобігання проведенню резидентами і нерезидентами через ці установи незаконних валютних операцій тягне за собою позбавлення генеральної ліцензії НБУ на право здійснення валютних операцій або штраф у розмірі 25% від суми (вартості) валютних операцій, здійснених резидентами і нерезидентами через ці установи з порушенням законодавства.
Розмір штрафу визначається з різниці між сумою проведеної валютної операції та сумою, яка є нормативно визначеною, якщо згідно з законодавством дозволено проводити окремі валютні операції у встановлених сумах. Штраф сплачується у валюті України за офіційним курсом гривні до іноземних валют та банківських металів, встановленим НБУ на день складання відповідного протоколу порушення валютного законодавства, у разі використання в розрахунках іноземної валюти.
Нездійснення уповноваженими банками, іншими фінансовими установами та національним оператором поштового зв'язку функцій агента валютного контролю в частині інформування у випадках та в порядку, встановлених законодавством, в тому числі нормативно-правовими актами НБУ, відповідних державних органів, про порушення резидентами і нерезидентами законодавства, пов'язаного з проведенням ними валютних операцій, тягне за собою наступну відповідальність:
· Порушення порядку інформування - накладення штрафу в розмірі 40 неоподатковуваних податком мінімумів доходів громадян;
· Порушення строків інформування, яке не перевищує 10 днів, - накладення штрафу в розмірі одного неоподатковуваного податком мінімуму доходів громадян за кожен день порушення;
· Порушення строків інформування, яке становить від 11 до 30 днів, - накладення штрафу в розмірі 20 неоподатковуваних податком мінімумів доходів громадян;
· Порушення строків інформування, яке становить більше 30 днів, - накладення штрафу в розмірі 1% від суми (вартості) валютної операції, про яку уповноважений банк згідно зі встановленим порядком зобов'язаний був поінформувати відповідний державний орган, але не менше 20 і не більше 40 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
У разі залучення уповноваженого банку до відповідальності за порушення функцій агента валютного контролю розмір одного штрафу не може перевищувати 1% суми зареєстрованого статутного капіталу.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Ашмаріна Є.М. Деякі аспекти розширення предмету фінансового права в Російській Федерації. - М., 2008.
2. Агарков М.М. Предмет і система радянського цивільного права / / Радянська держава і право. - 1940. - № 8-9.
3. Байтін М.І., Петров Д.Є. Метод регулювання в системі права: види і структури / / Журнал російського права - 2007. - № 2.
4. Горбунова О.М. Поняття предмета і методу фінансового права і його місце в системі російського права / / Фінансове право: Підручник / Відп. ред. О.Н. Горбунова. - 3-е вид. - М., 2005.
5. Головін А.Ю., Логвінова І. В. Поняття фінансового права, його особливості і зв'язки з іншими галузями права / / Фінансове право: Учеб. посібник / За ред. О.Ю. Головіна, Е.А. Федоровою. - М., 2007.
6. Горбунова О.М., Грачова Є.Ю. Система фінансового права / / Фінансове право: Підручник / Відп. ред. Є.Ю. Грачової, Г.П. Толстопятенко. - М. - 2006.
7. Карасьова М.В. Фінансове право Росії: нові проблеми і нові підходи / / Держава і право. - 2008. - № 12.
8. Рукавишникова І.В. Фінансово-правове регулювання ринку цінних паперів / / Фінансове право. - 2008. - № 7.
9. Фінансове право. Підручник / За ред. проф. О.Н. Горбунової Видавництво «МАУП» М., 2003.
10. Фінансове право. Серія «Підручники, навчальні посібники» / За ред. проф. В.М. Мандріна Ростов-на-Дону Видавництво «Фенікс», 2002.