Аудит фінансового результату на прикладі МУП Тіхорекое ЖКГ

Згідно ПБУ 10/99 витрати, здійснення яких пов'язане з наданням за плату в тимчасове користування (тимчасове володіння і користування) своїх активів, прав, що виникають з патентів на винаходи, промислові зразки та інших видів інтелектуальної власності, і від участі в статутних капіталах інших організацій , коли це не є предметом діяльності організації, ставляться до інших витрат.
Інші витрати також включають:
- Витрати, пов'язані з наданням за плату в тимчасове користування (тимчасове володіння і користування) активів організації;
- Витрати, пов'язані з наданням за плату прав, що виникають з патентів на винаходи, промислові зразки та інших видів інтелектуальної власності;
- Витрати, пов'язані з участю в статутних капіталах інших організацій;
- Витрати, пов'язані з продажем, вибуттям та іншим списанням основних засобів та інших активів, відмінних від грошових коштів (крім іноземної валюти), товарів, продукції;
- Відсотки, сплачувані організацією за надання їй в користування грошових коштів (кредитів, позик);
- Витрати, пов'язані з оплатою послуг, що надаються кредитними організаціями;
- Відрахування в оціночні резерви, створювані відповідно до правил бухгалтерського обліку (резерви по сумнівних боргах, під знецінення вкладень у цінні папери тощо), а також резерви, що створюються у зв'язку з визнанням умовних фактів господарської діяльності;
- Інші витрати.
Іншими витратами є:
- Штрафи, пені, неустойки за порушення умов договорів;
- Відшкодування заподіяних збитків організацією;
- Збитки минулих років, визнані у звітному році;
- Суми дебіторської заборгованості, за якою минув строк позовної давності, інших боргів, нереальних для стягнення;
- Курсові різниці;
- Сума уцінки активів;
- Перерахування коштів (внесків, виплат і т.д.), пов'язаних з благодійною діяльністю, витрати на здійснення спортивних заходів, відпочинку, розваг, заходів культурно-просвітницького характеру та інших аналогічних заходів;
- Інші витрати.
У складі інших витрат відображаються витрати, що виникають як наслідки надзвичайних обставин господарської діяльності (стихійного лиха, пожежі, аварії, націоналізації майна тощо).
1.3. Роль стандартів аудиту в регулюванні аудиторської діяльності в Російській Федерації
Стандарт (від англ. Standard - норма, зразок, мірило) в широкому сенсі слова - зразок, модель, прийняті за вихідні для зіставлення з ними інших об'єктів; нормативно-технічний документ по стандартизації, що встановлює комплекс норм, правил, вимог до об'єкта стандартизації і затверджений компетентним органом.
Стандарти поширюються на різні сфери діяльності - науку, техніку, промисловість, сільське господарство, виробництво, будівництво, охорона здоров'я, транспорт та інші. У відповідній мірі стандартизація торкнулася і сфери бухгалтерського обліку та фінансового контролю, включаючи аудит. Стандартизація як напрям регулювання в сфері аудиту розвивається як на міжнародному, так і на російському рівні. Стандарти аудиту дозволяють досягти найбільшої об'єктивності у вираженні аудиторської думки, в частині відповідності фінансової (бухгалтерської) звітності загальновизнаним принципам ведення обліку та формування фінансової звітності. Система стандартів аудиту забезпечує умова однаковості аудиторської діяльності, яке необхідно внаслідок великої кількості методик, що застосовуються в аудиторській практиці, і труднощі їх зіставлення. Стандарти вказують на єдині базові вимоги, що регламентують нормативів щодо якості та надійності аудиту та забезпечують необхідний рівень гарантії результатів аудиторської перевірки при їх дотриманні. Вони являють собою єдині вимоги до всіх аспектів аудиторської діяльності, які повинні дотримуватися суб'єкти аудиторської діяльності. Стандарти розроблені таким чином, щоб аудитор незалежно від умов проведення аудиторської перевірки, неухильно їх дотримувався. Значення стандартів полягає в тому, що вони:
- Регулюють аудиторську діяльність на державному рівні;
- Забезпечують проведення аудиторської перевірки у відповідності з основними принципами аудиту, ніж гарантують її якість;
- Забезпечують розуміння користувачами процесу і кінцевого продукту аудиторської перевірки;
- Дозволяють встановити суспільно-позитивний імідж аудиторської професії;
- Забезпечують взаємозв'язок окремих елементів аудиторського процесу.
Щоб уявити місце стандартів у системі регулювання аудиту, треба розкрити цю систему. Наявність такої системи є однією з основних рис сучасного аудиту в країнах з розвиненою ринковою економікою.
Для розкриття системи стандартизації аудиту, перш за все, треба провести класифікацію аудиторських стандартів. Головна ознака класифікації аудиторських стандартів це їх поділ на міжнародні та національні. У передмові до МСА відзначається, що їх слід застосовувати тільки до суттєвих аспектах, що свідчить про можливість використання національних нормативних актів, що регулюють аудит фінансової або іншої інформації у кожній окремій країні. У зв'язку з цим доцільно розробляти національні стандарти аудиту та супутніх послуг для більш повного врахування особливостей національних систем законодавства, оподаткування, бухгалтерського обліку та інших аспектів фінансово-господарської діяльності організацій. Крім цього країни - члени Міжнародної федерації бухгалтерів можуть застосовувати МСА в якості своїх національних стандартів. Факторами, які зумовлюють такий стан справ, в тому числі виступають: процес інтернаціоналізації російського ринку аудиту; підвищення вимог до вітчизняних аудиторських фірм при їх виході на якісно інший рівень надання послуг; об'єктивні тенденції розвитку даного сектора відносин.
Виходячи з цього, можна зробити висновок, що можливі такі варіанти використання МСА в системі національних стандартів:
а) застосування тільки МСА;
б) створення та використання національних стандартів аудиту;
в) розробка національних стандартів (за основними напрямками) і одночасне використання міжнародних стандартів (за загальним проблемам).
Росія в області, як бухгалтерського обліку, так і аудиту вибрала другий варіант. Метою реалізації подібного підходу є створення ефективно функціонуючої системи стандартів, яка, з одного боку, відповідала б вимогам до організації аудиту в більшості розвинених країн, а з іншого - враховувала б особливості національної російської економіки.
У Росії можна виділити два етапи створення національних стандартів аудиту:
- Перший етап створення стандартів відноситься до періоду з 1996р. За 2001р. У даному періоді були розроблені і схвалені Комісією з аудиторської діяльності при Президенті РФ 38 національних стандартів та перелік термінів і визначень. Особливістю цих правил була їх схожість з МСА по концепції і за структурою;
- Другий етап почався з серпня 2001р., З моменту прийняття Федерального закону «Про аудиторську діяльність». У законі були визначені сутність, місце і роль стандартів аудиту в регулюванні аудиторської діяльності. З введенням Закону почалася розробка нових національних стандартів, так званих Федеральних правил (стандартів) аудиторської діяльності (ПСАД), в яких визначені не лише загальні принципи, але й надані практичні рекомендації. Це було викликане серйозними змінами в методології бухгалтерського обліку, послідовної гармонізацією з МСФЗ та підготовкою до переходу обліку на міжнародні стандарти.
У пункті 2 ст. 9 Закону № 119-ФЗ закріплена дворівнева система правил (стандартів) аудиторської діяльності, але при цьому передбачається класифікація правил (стандартів) на три види:
- Федеральні (національні);
- Внутрішні правила (стандарти) аудиторської діяльності, що діють в акредитованих професійних аудиторських об'єднаннях;
- Внутріфірмові правила (стандарти) аудиторської діяльності аудиторських організацій і індивідуальних аудиторів.
Правила (стандарти) аудиту крім усього класифікуються в залежності від їх призначення:
а) загальні стандарти, встановлюють необхідність принципів незалежності, професіоналізму, сумлінності, професійної уваги і інших;
б) робочі стандарти містять вимоги планування перевірки, визначення суттєвості, вивчення системи внутрішнього контролю, достатнього обгрунтування висновків, проведення аналітичних процедур;
в) стандарти звітності вимагають від аудитора вказівки, чи відповідають перевіряються фінансові звіти загальноприйнятим бухгалтерським принципам, висловлення власної думки з приводу їх достовірності або зазначення причин, по яких ця думка не може бути виражено;
г) стандарти за спеціальними завданнями і стандарти супутніх аудиту послуг, описують основні принципи, поняття й визначення при виконанні аудитором спеціальних аудиторських завдань: компіляції фінансової (бухгалтерської) звітності, оглядової перевірки, виконання узгоджених процедур;
д) стандарт освіти та підготовки кадрів, описує процес отримання аудиторського освіти, програму підготовки та складання кваліфікаційних іспитів, а також формування і роботу екзаменаційних комісій.
Для опису та розкриття структури правил (стандартів), що застосовуються в Росії, необхідно більш докладно розглянути групи стандартів за рівнем впливу на аудиторську діяльність.
Федеральні правила (стандарти) аудиторської діяльності є обов'язковими для аудиторських організацій, індивідуальних аудиторів, а також аудіруемих осіб, за винятком положень, щодо яких зазначено, що вони мають рекомендаційний характер. Інші групи стандартів встановлюються або професійними аудиторськими об'єднаннями, або аудиторськими організаціями та індивідуальними аудиторами. Стандарти більш низького рівня не повинні суперечити стандартами більш високого рівня, крім цього їх вимоги не повинні бать нижче. Таким чином, вибудовується система ПСАД, на чолі якої, стоять федеральні правила (стандарти), які надають основний вплив на структуру і формування двох інших груп.
Першу групу внутрішніх аудиторських правил (стандартів) розробляють і впроваджують серед своїх членів акредитовані об'єднання такі як: Аудиторська палата Росії (АПР), Інститут професійних бухгалтерів Росії (ІПБР) та інші професійні об'єднання. Професійні аудиторські об'єднання, при створенні власних стандартів можуть робити це у формі коротких доповнень до деяких федеральних ПСАД.
Друга група правил (стандартів) - це документи, які деталізують та регламентують єдині вимоги до організації роботи аудиторських організацій і індивідуальних аудиторів, здійсненню і оформленню аудиторських послуг з метою забезпечення ефективності практичної роботи та її адекватності вимогам правил (стандартів) аудиторської діяльності. Внутрішньофірмові стандарти аудиторської організації (ВСАО) повинні бути прийняті з метою забезпечення ефективності практичної роботи та її адекватності прийнятим російськими правилами (стандартами) аудиторської діяльності.
Аудиторська організація повинна сформувати пакет ВСАО відображають її власний підхід до проведених перевірок і складає висновки, виходячи з встановлених принципів організації і проведення аудиту.
Наявність системи ВСАО та її методологічний супровід є «необхідною показником професіоналізму діяльності аудиторської організації», відзначає Е. А. Сиротенко. Використання внутрішніх стандартів дозволяє сформувати єдині вимоги до співробітників аудиторської організації при проведенні аудиту та виконанні супутніх аудиту послуг. Необхідно додати, що крім регламентування діяльності аудиторів у рамках організації, внутрішні стандарти забезпечують додаткові умови для врегулювання можливих конфліктів не тільки між аудиторською організацією та керівництвом аудируемого особи, але і з суб'єктами аудиторської діяльності (встановлені Законом «Про аудиторську діяльність»).
Застосування внутрішніх стандартів дозволяє аудиторським організаціям:
- Дотримуватися вимог правил (стандартів) аудиторської діяльності більш високих груп, згідно з класифікацією;
- Проводити аудиторську перевірку у відповідності з основними принципами аудиту, що гарантують її якість;
- Забезпечити розуміння користувачами процесу і кінцевого продукту аудиторської перевірки;
- Встановити позитивний імідж аудиторської професії у суспільстві;
- Знизити трудовитрати аудиторської роботи;
- Забезпечити більш якісний контроль за роботою асистентів аудитора;
- Збільшити обсяг виконуваних аудиторських послуг;
- Впровадити наукові досягнення і нові технології;
- Забезпечити високу якість роботи та сприяти зниженню аудиторського ризику.
Аудиторські внутрішньофірмові стандарти повинні відповідати таким вимогам:
- Доцільність - при розробці стандартів, повинна враховуватися їх практична значущість, актуальність і пріоритетність;
- Наступність і несуперечність - повинна бути забезпечена узгодженість і взаємозв'язок з іншими внутрішніми стандартами;
- Повнота і деталізація - внутрішні стандарти повинні комплексно охоплювати всі питання досліджуваного питання та детально висвітлювати їх;
- Єдність термінологічної бази - забезпечення єдності трактування термінів у всіх стандартах і документах.
Вимоги ВСАО регулюють здійснення аудиторської діяльності у відповідності з основними принципами аудиту та громадськими етичними нормами. Розробка та впровадження внутрішньофірмових стандартів це робота на перспективу, що дозволяє регулювати аудиторську діяльність, як в окремо взятій аудиторської організації, так і в масштабах країни.
Оцінюючи систему національних правил (стандартів), не можна обійти стороною проблему, що склалася в результаті динамічного розвитку та доопрацювання МСА. Так МСА за версією 2005 р . нараховує 47 стандартів, і це число може зміниться, тому що в процесі їх доопрацювання будуть вноситися нові стандарти і скасовуватися старі. Значимість проблеми полягає в тому, що темпи прийняття національних правил (стандартів) вкрай низькі. Внаслідок цього перед вітчизняним аудитом стала дилема: продовжувати розробку федеральних ПСАД відповідно до версії МСА-2001 (офіційний переклад на російську мову зроблено в 2002 р .) Або почати заново розробку системи ПСАД відповідно до версії МСА-2005.
Можна відзначити що, після 15 років з моменту початку створення в Російській Федерації національних ПСАД, повноцінної системи правил (стандартів) повністю відповідній системі МСА - ні. Цю точку зору можна обгрунтувати наступним чином:
- Система МСА-2005 налічує 47 стандартів, система федеральних ПСАД в даний час складається з 31 стандарту (ще 5 стандартів не затверджені);
- Близько 10 федеральних ПСАД (№ 1,2,3,5,6,7,8,13,15,20) не відповідають останньої версії МСА;
- На відміну від російських правил (стандартів) аудиту в МСА більш чітко закріплені цілі аудиту, а не його завдання та зміст. Цілі ці сформульовано в значній мірі з урахуванням цілей МСФЗ, а саме підвищення прозорості фінансової звітності під страхом втрати ділової репутації.
Маючи систему національних стандартів аудиту на половину не відповідає сучасній системі МСА, в аудиторському висновку не можна говорити про проведення аудиту в повній відповідності, МСА. У силу цього, небажаним моментом, може бути зниження довіри до такого висновку з боку вітчизняних і особливо зарубіжних користувачів, що неприпустимо в процесі зростаючої інтеграції російської економіки у світовий економічний простір. Аудиторські організації, які в даний час не здатні забезпечити якість і зміст робіт відповідно до МСА, втрачають будь-які шанси в конкурентній боротьбі за споживачів аудиторських послуг.
Інструментами вирішення даної проблеми, а також інших проблем розвитку аудиторської діяльності, може бути:
- Орієнтування на національну специфіку при розробці національних стандартів, не відступаючи від МСА за основними аспектами;
- Використання більш гнучкої програми для розробки аудиторських стандартів;
- Укрупнення професійних аудиторських об'єднань, та їх об'єднання за типом Координаційної ради для вирішення загальних завдань;
- Залучення аудиторських організацій до фінансування реформування аудиторської діяльності;
- Використання для розробки стандартів наукового підходу у поєднанні з практичним досвідом.
Проблема реформування стандартів аудиторської діяльності, зумовлена ​​ще й таким важливим фактором, як низька участь більшості аудиторських організацій і індивідуальних аудиторів у даному процесі. Таке ставлення професійного співтовариства до реформування аудиторської діяльності, неприпустимо, оскільки воно має бути головним важелем у розвитку інституту аудиту Російської Федерації.

2. МУП ЖКГ - ЕКОНОМІЧНИЙ СУБ'ЄКТ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1. Техніко-економічна характеристика
Муніципальне унітарне підприємство Багатогалузеве об'єднання житлово-комунального господарства, зареєстровано Постановою голови адміністрації Тихорєцького району від 31 травня 1993 р ., Іменоване далі «Підприємство».
Повне фірмове найменування підприємства: Муніципальне унітарне підприємство «Житлово-комунального господарства Тихорєцького району». Скорочене найменування: МУП ЖКГ. Підприємство є юридичною особою. Має самостійний баланс, розрахункові та інші рахунки в банках, круглу печатку із своїм найменуванням. Штамп, бланки, фірмове найменування, товарний знак. Підприємство відповідає за своїми обов'язками всім належним майном. Підприємство не несе відповідальності за зобов'язаннями засновників, держави та її органів.
Підприємство створено з метою задоволення громадських потреб у результатах його діяльності та отримання прибутку. Для досягнення поставлених цілей підприємство здійснює в установленому законодавстві РФ наступні види діяльності:
- Надання житлово-комунальних послуг: водопостачання (гаряче і холодне), теплопостачання;
- Виконання експлуатаційних робіт: внутрішніх. Зовнішніх систем електропостачання, систем зовнішнього освітлення, зовнішніх і внутрішніх систем теплопостачання. Зовнішніх і внутрішніх систем водопостачання та водовідведення житлового фонду та нежитлових приміщень;
- Вивезення твердих і рідких відходів;
- Складування, переміщення, поховання промислових та інших відходів (крім радіоактивних) на території Краснодарського краю;
- Будівельно-монтажні роботи, в тому числі ремонтно-будівельні роботи;
- Виконання проектних робіт;
- Здійснення інжинірингових послуг;
- Експлуатація об'єктів газового господарства, об'єктів котлонагляду;
- Експлуатація підйомних споруд;
- Здійснення торговельно-закупівельної діяльності;
- Видобуток підземних вод;
- Перевезення власних вантажів по Росії. Перевезення небезпечних вантажів, перевезення пасажирів;
- Виробництво окремих видів будівельних матеріалів, конструкцій, виробів.
Так само на підприємство є майно, воно знаходиться в муніципальній власності, є не діленим і не може бути розподілено за депозитними вкладами (часток, паїв), в тому числі між працівниками підприємства, майно повністю належить підприємству на праві господарського відання та відбивається на його самостійному балансі . До складу майна підприємство не може включатися майно іншої форми власності.
Земельна ділянка, на якій розташоване підприємство, наданий йому в безстрокове користування.
Майно необхідне для роботи підприємства передано йому комітетом з управління муніципальним майном адміністрації Тихорєцького району згідно з переліком на підставі договору.
Розмір статутного фонду становить 253532 р.
У разі прийняття рішення про зменшення статутного фонду підприємство зобов'язане письмово повідомити про це своїх кредиторів.
Джерелами формування майна підприємства є:
- Майно, отримане підприємством від комітету з управління муніципальним майном адміністрації Тихорєцького району;
- Майно, передане підприємству за рішенням засновника;
- Прибуток, отриманий в результаті господарської діяльності;
- Позикові кошти, у тому числі кредити банків та інші кредитні організації;
- Амортизаційні відрахування;
- Капітальні вкладення і дотації з бюджету;
- Цільове бюджетне фінансування;
- Дивіденди (доходи), що надходять від господарських товариств і товариств, у статутних капіталах які бере участь підприємство;
- Добровільні внески (пожертвування) організації і громадян;
- Інші джерела, які не суперечать законодавству РФ.
Структура підприємства представлена ​​на рис. 2.1.

МУП ЖКГ Тихорєцького району

Директор

Апарат управління

Заступник директора

Відділ кадрів

Головний бухгалтер

Виробничого- венний відділ

Головний інженер

Юрист

Секретар

Механік

Постачання

Бухгалтерія

Енергетик

Майстер

Рис. 2.1. Структура підприємства
Підприємство щороку перераховує до місцевого бюджету 5% прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства після сплати встановлених законодавством Російської Федерації податків та інших обов'язкових платежів, що залишилася прибутком підприємство розпоряджається самостійно.
Підприємство будує відносини з іншими організаціями та громадянами в усіх сферах господарської діяльності на основі договорів, угод, контрактів.
Підприємство встановлює ціни і тарифи на всі види виконуваних робіт, послуг, що випускається і реалізовану продукцію відповідно до нормативних правових актів Російської Федерації.
Основні економічні показники діяльності підприємства наведені в дод. 1.
2.2. Аналіз основних фінансових показників діяльності
Основним джерелом інформації про фінансово-господарської діяльності МУП ЖКГ Тихорєцького району послужила річна звітність (форма № 1 «Бухгалтерський баланс» (додаток 4), форма № 2 «Звіт про фінансові результати» (додаток 5)).
Для аналізу структури і динаміки фінансового стану побудуємо порівняльний аналітичний баланс активу і пасиву (табл. 2.1 і табл. 2.2).
Таблиця 2.1
Динаміка, склад і структура активу

Найменування показника	На початок року		На кінець року		Відхилення
	тис.р.	у% до підсумку	тис.р.	у% до підсумку	абсолютне	відносне	структурний
1. Актив, всього	156577	100,0000	166423	100,00	9846	6,29	0,000
2. Необоротні активи	142462	90,9900	150565	90,47	8103	5,69	- 0,520
2.1. Нематеріальні активи	9	0,0057	50	0,03	41	455,56	0,024
2.2. Основні засоби	139082	88,8300	140977	84,71	- 1895	- 1,36	- 4,120
3. Оборотні активи	14115	9,0100	15858	9,53	1743	12,35	0,520
3.1. Запаси	5295	3,3800	4368	2,62	- 927	- 17,50	- 0,760
3.2. Дебіторська заборгованість (до 12 міс.)	8468	5,4100	8593	5,16	125	1,48	- 0,250
3.3. Грошові кошти	352	0,2200	2897	1,74	2545	723,01	1,520
3.4. Інші оборотні активи

У структурі сукупних активів питома вага необоротних активів на кінець досліджуваного періоду склав 90,47%, а питома вага оборотних активів 9,53%. Майно підприємства збільшилося на 9846 тис. р.. або 6,29%. Збільшення в абсолютному вираженні валюти балансу за звітний період свідчить про збільшення підприємством господарського обороту. Необоротні активи збільшилися на 8103 тис. р.. або 5,69%, у тому числі за рахунок збільшення нематеріальних активів на 41 тис. р.. або 455,56% (це побічно характеризує обрану підприємством стратегію як інноваційну, так як воно вкладає кошти на придбання ліцензій, патентів), за рахунок збільшення основних засобів на 1895 тис. р.. або 1,36% свідчить про збільшення виробничих потужностей і розширення господарської діяльності (також у наслідок проведення переоцінки, коли збільшення їх вартості не пов'язане з розвитком виробничої діяльності). Структура необоротних активів зменшилася на 0,52%, у тому числі за рахунок збільшення нематеріальних активів на 0,0243% і за рахунок зменшення основних засобів на 4,12%. Частка основних засобів складає на початок 88,83%, а на кінець в сукупних активах, отже підприємство має «важку» структуру активів, що говорить про значні накладні витрати і високою і високої чутливості до зміни виручки. Оборотні активи збільшилися на 1743 тис. р.. або 12,35%, у тому числі за рахунок зменшення запасів на 927 тис. р.. або 17,5%, збільшення дебіторської заборгованості на 125 тис. р.. або 1,48%, збільшення грошових коштів на 2545 тис. р.. або 723,01%. Структура оборотних активів зменшилася на 0,52%, у тому числі за рахунок зменшення запасів на 0,76%, за рахунок зменшення дебіторської заборгованості на 0,25%, за рахунок збільшення грошових коштів на 1,52%. Вартість запасів за аналізований період зменшилася на 927 тис. р.. або 17,5%. Це свідчить про:
- Зменшенні виробничого потенціалу підприємства;
- Збільшенні ліквідності в наслідок мобілізації запасів.
Дебіторська заборгованість збільшилася на 125 тис. р.. або 1,48%, що є негативним зміною і може бути викликана проблемою оплати послуг, робіт підприємства. Це свідчить про те, що підприємство застосовує «стратегію товарних позик» для споживачів своїх послуг. Кредитуючи їх, підприємство фактично ділиться з ними частиною свого прибутку. У той же час підприємство вимушено брати кредити для забезпечення своєї господарської діяльності, збільшуючи власну кредиторську заборгованість. Велика частка дебіторської заборгованості припадає на дебіторську заборгованість платежі по якій очікуються протягом 12 місяців після звітної дати від покупців і замовників, що показує короткострокове виведення коштів з обороту. Підприємство протягом аналізованого періоду мало активне сальдо (дебіторська заборгованість більше кредиторської заборгованості). Це означає що підприємство надавало своїм покупцям безкоштовний комерційний кредит у розмірі, що перевищує кошти отримані у вигляді відстрочок платежів за комерційними кредитами. Грошові кошти збільшилися на 2545 тис. р.. або 723,01% (у структурі на 1,52%). Це є позитивною тенденцією, що свідчить про погашення покупцями дебіторської заборгованості.

Таблиця 2.2

Найменування показника	На початок року		На кінець року		Відхилення
	тис.р.	у% до підсумку	тис.р.	у% до підсумку	абсолютне	відносне	структурний
1.Пассів, всього	156577	100,00	166423	100,00	9846	6,29	0,00
2.Капітал і резерви	145668	93,03	148277	89,10	2609	1,79	-3,93
2.1.Уставний капітал	254	0,16	254	0,15	0	0,00	-0,01
2.2.Добавочний капітал	146030	93,26	148962	89,51	2932	2,01	-3,75
2.3.Непокритий збиток	-616	-0,39	-939	-0,56	323	52,44	0,17
3.Долгосрочная зобов'язання	892	0,57	1080	0,65	188	21,08	0,08
3.1.Отложенние податкові зобов'язання	892	0,57	1080	0,65	188	21,08	0,08
4.Краткосрочние зобов'язання	10017	6,40	17066	10,25	7049	70,37	3,85
4.1.Займи і кредити	2525	1,61	9008	5,41	6483	256,75	3,80
4.2.Кредіторская заборгованість	6900	4,41	7879	4,73	979	14,19	0,32
4.3.Доходи майбутніх періодів	592	0,38	179	0,11	-413	-30,24	-0,27

Динаміка, склад і структура пасиву
За аналізований період відбулося збільшення пасиву на 9846 тис.р. або 6,29%. У структурі пасиву питома вага власного капіталу на кінець аналізованого періоду склав 93,3%, а позикового капіталу 6,97%. Капітал і резерви збільшилися на 2609 тис.р. або 1,79%, довгострокові зобов'язання збільшилися на 188 тис.р. або 21,08%, короткострокові зобов'язання збільшилися на 7049 тис.р. або 70,37%. Власний капітал збільшився на 2609 тис.р. або 1,79%, у тому числі за рахунок збільшення додаткового капіталу на 2932 тис. р.. і збільшення непокритого збитку на 323 тис. р.. Статутний капітал залишився без змін. Збільшення власного капіталу є позитивним явищем, сприяє посиленню фінансової стійкості підприємства. Друга за величиною частка в структурі пасиву припадає на короткострокові зобов'язання, що свідчить про нестійкість фінансового становища на підприємстві так як з капіталами короткострокового використання необхідна постійна оперативна робота.
Позикові кошти збільшилися на 6483 тис. р.. або 256,75%. Частка позикових коштів у структурі пасиву збільшилася на 3,8%. Збільшення частки позикових коштів свідчить про посилення фінансової нестійкості підприємства і збільшення фінансового ризику. У цілому залучення позикових коштів в обіг є нормальним явищем. Це сприяє тимчасовому покращенню фінансового стану при умові, що кошти не заморожуються на тривалий період часу в обороті і своєчасно повертаються. В іншому випадку може виникнути прострочена кредиторська заборгованість, що приводить до виплати штрафних санкцій та погіршення фінансового стану.
Власний капітал збільшився на 2609 тис. р.. або 1,79%, у тому числі за рахунок збільшення додаткового капіталу на 2932 тис. р.. або 2,01%, збільшення непокритого збитку на 323 тис. р.. або 52,44%. Частка власного капіталу на кінець аналізованого періоду склала 89,1%, тобто зменшилася на 3,93% від первісного значення. Питома вага статутного капіталу в структурі пасиву зменшився на 0,01%, а частка додаткового капіталу зменшилася на 3,75%.
Позиковий капітал збільшився на 7049 тис. р.. або 70,37%, за рахунок збільшення позик і кредитів на 6483 тис. р.. або 256,75%, збільшення кредиторської заборгованості на 979 тис. р. або 14,19%. Позиковий капітал в структурі пасиву на кінець аналізованого періоду склав 10,25% за рахунок збільшення на 3,85% від показника на початок періоду. У структурі позикового капіталу переважає кредиторська заборгованість. Її питома вага на кінець аналізованого періоду склав 4,73% від сукупних пасивів. Переважання короткострокових джерел в структурі позикових коштів є негативним чинником, який характеризує погіршення структури балансу і підвищення ризику втрати фінансової стійкості.
У структурі кредиторської заборгованості відбулися такі зміни:
а) розрахунки з постачальниками і підрядниками збільшилися на 852 тис.р. або 43,07%. На кінець аналізованого періоду ці розрахунки становили 1,7% від сукупних пасивів, тобто збільшилися на 0,44%;
б) заборгованість перед персоналом збільшилася на 976 тис.р. або 65,59%. Ця заборгованість дорівнює 1,48 від пасиву, вона збільшилася на 0,53% від показника на початок періоду;
в) заборгованість перед державними позабюджетними фондами зменшилася на 821 тис.р. або 40,68%. На кінець звітного періоду заборгованість перед державними позабюджетними фондами становила 0,72%, тобто зменшилася на 0,57% від показника на початок періоду;
г) заборгованість з податків і зборів зменшилася на 23 тис.р. або 1,73%. Ця заборгованість на кінець періоду від сукупних пасивів становить 0,79%. Вона зменшилася на 0,06% від рівня на початок періоду;
д) заборгованість іншим кредиторам зменшилася на 5 тис.р. або 5,81%, вона становить 0,049% від сукупних пасивів, тобто зменшилася на 0,005% від показника на початок періоду.
На початок і кінець звітного періоду переважає кредиторська заборгованість (4,41% і 4,73% від сукупних пасивів), а також позики і кредити (1,61% і 5,41% від сукупних пасивів). Найбільшими темпами зростання характеризуються позики і кредити - 256,75%.
Для аналізу ліквідності та платоспроможності побудуємо таблицю структури активів і пасивів за ступенем ліквідності (табл. 2.3). У залежності від ступеня ліквідності, тобто швидкості перетворення в грошові кошти, активи підприємства поділяються на такі групи:
А1 - найбільш ліквідні активи (грошові кошти + короткострокові фінансові вкладення) за звітний період збільшилися на 723,01%. Це зміна позитивно позначилося на ліквідності і платоспроможності в цілому на кінець звітного року.
Таблиця 2.3
Структура активу і пасиву за ступенем ліквідності

Актив	На початок року, тис. р..	На кінець року	Пасив	На початок року, тис. р..	На кінець року	Платіжний надлишок (недолік)
						на початок	на кінець
А	1	2	Б	3	4	5 = 1-3	6 = 2-4
А1	352	2897	П1	6900	7879	- 6548	- 4982
А2	8468	8593	П2	2525	9008	5943	- 415
А3	5295	4368	П3	1484	1259	3811	3109
А4	142462	150565	П4	145668	148277	- 3206	2288
Разом	156577	166423		156577	166423	0	0

А2 - швидко реалізованих активи (короткострокова дебіторська заборгованість) збільшилися на 1,48%.
А3 - повільно реалізовані активи (запаси, довгострокова дебіторська заборгованість, ПДВ, інші оборотні активи) зменшилися на 17,51%.
А4 - важко реалізовані активи (необоротні активи) збільшилися на 5,69%.
Пасиви балансу групуються за ступенем терміновості їх оплати:
П1 - найбільш термінові зобов'язання (кредиторська заборгованість) збільшилися на 14,19%. Спостерігається великий темп приросту заборгованості, що негативно позначається на ліквідності підприємства.
П2 - короткострокові пасиви (короткострокові позикові кошти, заборгованість перед учасниками з виплати доходів, інші короткострокові зобов'язання) збільшилися на 256,75%. Залучення позикових коштів сприяє тимчасовому покращенню фінансового стану та збільшення платоспроможності.
П3 - довгострокові пасиви (довгострокові зобов'язання, доходи майбутніх періодів, резерви майбутніх витрат) зменшилися на 15,16%.
П4 - постійні пасиви (власний капітал) збільшилися на 1,79%.
Для визначення ліквідності балансу зіставимо підсумки наведених груп активу і пасиву. Баланс вважається абсолютно ліквідним, якщо в сукупності дотримуються наступні нерівності:
а) А1 ≥ П1;
б) А2 ≥ П2;
в) А3 ≥ П3;
г) А4 ≤ П4.
Баланс на початок року задовольняв трьом нерівностям. Недотримання нерівності а) через невеликої суми грошових коштів і високої кредиторської заборгованості. На кінець року ситуація значно погіршилася (недотримання трьох нерівностей). Недотримання нерівності а) через зростання кредиторської заборгованості та нездатності грошових коштів покрити їх. Недотримання нерівності б) через значне збільшення короткострокових позикових коштів у 2,5 рази і непогашеної дебіторської заборгованості. Недотримання нерівності г) через збільшення необоротних активів (незавершене будівництво, основні засоби).
Зіставлення ліквідних коштів і зобов'язань дозволяє обчислити наступні показники:
а) поточна ліквідність (ТЛ) = (А1 + А2) - (П1 + П2);
б) перспективна ліквідність (ПЛ) = А3-П3.
Поточна ліквідність на початок аналізованого періоду становить - 605 тис.р., а на кінець періоду - 5397 тис.р., тобто підприємство на найближчий час неплатежеспособно. Перспективна ліквідність становить на початок року 3811 тис. р.., А на кінець 3109 тис. р.., Тобто платоспроможність підприємства буде збільшуватися.
Проведемо розрахунок власних оборотних коштів (ВОК). Отримані дані відображені в табл. 2.4.

Показник	На початок року	На кінець року	Відносне зміна,%
1.Загальна сума оборотних активів	14115	15858	12,35
2.Общая сума залучених коштів	10017	17066	70,37
3.Сумма власних оборотних коштів (пункт 1 - пункт 2)	4098	-1208	-129,48
4.Доля в сумі оборотних активів,%	0,29	-0,08	-128,57
4.1.собственного оборотного капіталу
4.2.прівлеченних коштів	0,71	1,08	51,64

Таблиця 2.4
Розрахунок складу оборотних коштів
Відбулося зменшення СОС на 5306 тис.р. або - 129,48%, за рахунок збільшення оборотних активів на 1743 тис.р. і збільшення короткострокових зобов'язань на 7049 тис.р. На початок звітного року оборотні активи становили 14115 тис.р., тобто могли залишитися в обороті після розрахунків за короткостроковими зобов'язаннями (підприємство було платоспроможним). Але на кінець року величина СОС негативна, тобто за рахунок збільшення короткострокових кредитів і позик, кредиторської заборгованості і браку грошових коштів на їх погашення підприємство не зможе розрахуватися за всіма боргами. До того ж частка залучених коштів постійно зростає і з позиції короткострокової перспективи підприємство фінансово нестійке і залежить від кредиторів.
Проведемо розрахунок відносних показників. Отримані результати занесені в табл. 2.5.
Коефіцієнт абсолютної ліквідності: підприємство на початку року могло за рахунок наявної готівки погасити 4% короткострокових зобов'язань, а на кінець року 17%. Однак, при невеликому значенні коефіцієнта абсолютної ліквідності підприємство може бути завжди платоспроможним, якщо зуміє збалансувати і синхронізувати приплив і відплив грошових засобів за обсягом і терміном.
Таблиця 2.5
Розрахунок платоспроможності

Коефіцієнти	На початок року	На кінець року	Відносне зміна,%	Норма
1.Коеффіціент абсолютної ліквідності	0,04	0,17	325,00	0,1-0,7
2.Коеффіціент проміжної ліквідності	0,94	0,68	-27,66	0,7-1
3.Коеффіціент поточної ліквідності	1,50	0,94	-37,33	1,5-3,5
4.Коеффіціент маневреності функціонуючого капіталу	1,13	-4,24	-475,22
5.Доля оборотних коштів в активах	0,09	0,10	11,11	> 0,5

Коефіцієнт проміжної ліквідності: за рахунок грошових коштів та дебіторської заборгованості підприємство може погасити на початок року 94%, а на кінець року 68% короткострокових зобов'язань.
Коефіцієнт поточної ліквідності: підприємство за рахунок всіх оборотних активів може погасити на початок року весь обсяг короткострокової заборгованості, і для подальшого існування та розвитку могло залишитися 50% оборотних активів. На кінець року оборотних коштів буде недостатньо для погашення короткострокових зобов'язань (94%), тобто у підприємства зменшення платоспроможності.
Коефіцієнт маневреності функціонуючого капіталу: відбувається зменшення в динаміці. 113% на початок і - 424% на кінець звітного року функціонуючого капіталу знерухомлені у виробничих запасах.
Частка оборотних коштів в активах менше норми на початок періоду 9%, і на кінець періоду 10%.
2.3. Аудит організації бухгалтерського обліку та облікової політики.
Функції ведення бухгалтерського обліку в МУП ЖКГ покладено на бухгалтерію, яка очолює головним бухгалтером, організаційна схема якої
представлена ​​на рис. 2.1.
Бухгалтерський облік ведеться відповідно до Закону «Про бухгалтерський облік», Положенням ведення бухгалтерського обліку та бухгалтерської звітності в РФ, Планом рахунків фінансово-господарської діяльності організації та Інструкцією щодо його застосування, затвердженими Наказом Мінфіну Росії від 31 жовтня 2000 р . № 94 н.
Грошові і розподільні документи, фінансування і кредитування зобов'язання без підпису генерального директора та головного бухгалтера

Головний бухгалтер

Заступник головного бухгалтера

Касир

Бухгалтерія за розрахунками з персоналом з оплати праці

Бухгалтерія з обліку матеріальних цінностей

Бухгалтерія з обліку основних засобів та матеріальних цінностей

Рис. 2.1. Організаційна структура бухгалтерії
вважаються не дійсними і не приймаються до виконання, за винятком випадків, коли є письмове розпорядження директора про покладання таких зобов'язань на іншу особу.
Всі господарські операції, що проводяться на підприємстві оформляються виправдувальними документами.
Облік витрат на виробництво ведеться з підрозділом на прямі витрати, що збираються по дебету рахунків 20 «Основне виробництво» і 23 «Допоміжне виробництво» і непрямі, що відображаються за дебетом рахунка 25 «Загальновиробничі витрати». У кінці звітного періоду непрямі витрати включаються до собівартості продукції (робіт, послуг) в результаті розподілу: дебет рахунків 20 «Основне виробництво» і 23 «Допоміжні виробництва» - кредит рахунків 25 «Загальновиробничі витрати» або 26 «Загальногосподарські витрати» за належністю калькулюється повна фактична виробнича собівартість продукції (робіт, послуг) (п.9 ПБО 10/99 «Витрати організації» [9]).
Непрямі витрати, що збираються по дебету рахунків 23 «Допоміжні виробництва», 25 «Загальновиробничі витрати» та 26 «Загальногосподарські витрати» розподіляються між видами продукції (робіт, послуг) - об'єктами калькулювання пропорційно прямій заробітній платі.
Облік доходів від звичайних видів діяльності, операційних і позареалізаційних ведеться відповідно до ПБУ 9 / 99 «Доходи організації» [8]. Виручка від реалізації продукції (робіт, послуг) визначається в міру відвантаження і виставлення рахунку-фактури покупцеві і відображається на рахунку 90 «Продажі».

3. МЕТОДИКА АУДИТОРСЬКОЇ ПЕРЕВІРКИ У МУП ЖКГ
3.1. Аудит доходів і витрат по звичайних видах діяльності
Фінансовий результат від продажу продукції (робіт, послуг) визначається як різниця між виручкою від продажу (без ПДВ, податку з продажів і акцизів) і фактичною собівартістю проданої продукції (робіт, послуг). Для встановлення достовірності прибутку (збитку) від продажу проводиться перевірка правильності обліку відвантаження та реалізації продукції і витрат, пов'язаних зі збутом продукції (комерційних витрат).
У ході аудиторської перевірки підтверджено, що:
- Операції з продажу належним чином санкціоновані;
- На рахунках бухгалтерського обліку відображені всі реально здійснені угоди з продажу;
- Продаж своєчасно відображена на відповідних рахунках обліку;
- Вартісна оцінка операцій з продажу правильно визначена;
- Суми продажу правильно класифіковані;
- Суми дебіторської заборгованості по розрахунках за поставку продукції (робіт, послуг) правильно відображені на відповідних рахунках.
Правильність відображення операцій з продажу встановлюється в ході вибіркової перевірки цих операцій шляхом звірки даних, відображених у бухгалтерських регістрах економічного суб'єкта, з первинними документами і навпаки. Така перевірка може бути проведена на попередньому етапі аудиту. При цьому її обсяг буде визначатися результатами перевірки ефективності системи внутрішнього контролю.
Операції з продажу належним чином санкціоновані.
Було перевірено дотримання політики економічного суб'єкта щодо надання кредитів покупцям, процедур доставки та ціноутворення при виконанні щоденних операцій. Аудиторська перевірка проводилася шляхом порівняння фактичних цін по різних видах продукції, умов оплати транспортних витрат або доставки, вказаних в рахунках, з даними відповідних документів, затверджених керівництвом. Фактичні ціни та умови доставки можна дізнатися з рахунків-фактур або товарно-транспортних накладних. Ці показники були зіставлені з затвердженими прайс-листами, номенклатурою цін, іншими документами, що визначають порядок і умови реалізації.
Якщо продажні ціни або умови продажу продукції визначаються індивідуально для кожного замовника, то необхідно упевнитися в тому, що вони були належним чином санкціоновані уповноваженим на це співробітником економічного суб'єкта (наприклад, начальником відділу продажів). У разі, якщо продаж базуються на виконанні декількох великих договорів, сума та опис фактично доставлених товарів або наданих послуг повинні бути пов'язані з умовами цих угод.
Перевірка наявності необхідних дозволів на здійснення операцій з продажу, як показує аудиторська практика, здійснюється незалежно від рівня ефективності системи внутрішнього контролю, однак обсяг вибірки для перевірки може бути зменшений у випадку, якщо було отримано підтвердження ефективності системи внутрішнього контролю.
На рахунках бухгалтерського обліку відображені всі реально здійснені угоди з продажу.
При проведенні цього тесту необхідно звернути увагу на можливість виникнення двох видів помилок:
- Дані по реально зроблених операціях не відображені в обліку;
- На рахунках відображені фіктивні операції.
Подібні помилки можуть призводити відповідно до заниження або завищення вартості активів та сум продажу. Перевірка повноти та достовірності відображення сум продажу на рахунках бухгалтерського обліку є частиною перевірки ефективності системи внутрішнього контролю.
При перевірці достовірності відображення сум від продажу продукції, товарів вибірково звірена ряд записів у регістрах обліку продажів з даними первинних документів (коносаментів, товарно-транспортних накладних і т.д.), а також з документами, що свідчать про прийом відвантаженої продукції (виконаних робіт, наданих послуг) і підтверджено те, що товари були дійсно доставлені, роботи виконані, послуги надані і право власності на них перейшло від виконавця до замовника (покупцеві). На додаток до цього також перевірено умови поставки для точного визначення моменту переходу права власності.
У разі, якщо факт переходу права власності не може бути підтверджений безпосередньо з наявної документації, необхідно проаналізувати наступні платежі, отримані від даного замовника (покупця) в погашення дебіторської заборгованості, і на підставі цього зробити висновок про реальність угоди, відображеної на рахунку 90 «Продажі ».
Перевірка повноти обліку продажів може бути ефективно здійснена шляхом вибіркової звірки даних товарно-транспортних накладних (або їх замінюють документів) відділу продажів з рахунками-фактурами і даними бухгалтерського обліку. При проведенні цієї перевірки аудитор повинен бути впевнений, що всі товарно-транспортні накладні зібрані і належним чином зберігаються у відділі продажів. Це можна зробити шляхом аналізу порядкової нумерації цих документів.
При перевірці достовірності даних вихідним пунктом є регістр обліку продажу. На основі даних цього реєстру робиться вибірка номерів рахунків, які потім звіряють із товарно-транспортними накладними і замовленнями на купівлю, отриманими від замовників (покупців).
При перевірці повноти обліку, навпаки, вихідним пунктом служать товарно-транспортні накладні. Робиться вибірка товарно-транспортних накладних, дані яких звіряються з даними рахунків-фактур і регістру обліку продажу.
Своєчасність відображення продажу.
Рахунки на продаж мають виставлятися і дані про реалізацію враховуватися своєчасно, тобто у міру здійснення операції (відвантаження), з віднесенням до відповідних періодів. Це запобігає ризику випадкових пропусків даних в обліку.
При перевірці своєчасності обліку продажу були зіставлені дати, зазначені у товарно-транспортних накладних з датами відповідних рахунків-фактур, датами записів по рахунках обліку реалізації та дебіторської заборгованості. Розбіжностей в датах свідчать про потенційні проблеми своєчасності обліку реалізації немає.
Правильна вартісна оцінка операцій з продажу.
Точний розрахунок суми продажів впливає на правильне виставлення рахунків-фактур за відвантажені товари, виконані роботи, надані послуги і подальше відображення цих даних у бухгалтерських регістрах.
Перевірка правильності оцінки продажу включає перерахунок даних обліку для виявлення можливих математичних помилок. Підраховуються підсумкові суми рахунків-фактур, або здійснюється перевірка контрольних документів, підготовлених самостійно.
Якщо сума продажу виражена в іноземній валюті, необхідно також перевірити використання валютних курсів. Для цього аудитор повинен звірити курс, використаний економічним суб'єктом, з курсом ЦБ РФ, офіційно діяли на момент здійснення операції, а також простежити, щоб дані про валютну сумі продажу і його рублевий еквівалент належним чином були відображені в бухгалтерських регістрах.
Суми продажу правильно класифіковані.
Крім повного і достовірно обліку даних про проданої продукції (виконаних роботах, наданих послугах), важливо також, щоб ці дані були правильно класифіковані в Звіті про прибутки та збитки.
У ході перевірки класифікації операцій на підставі первинних документів визначено, що кореспонденція рахунків складена правильно в регістрі обліку продажу і правильно рознесена по Головній книзі.
Суми дебіторської заборгованості по розрахунках за поставку продукції (виконання робіт, надання послуг) правильно відображені.
Повнота відображення даних про продаж в регістрі обліку розрахунків з покупцями і замовниками має важливе значення, оскільки впливає на можливість економічного суб'єкта контролювати оплату непогашеної дебіторської заборгованості.
Дане завдання зазвичай виконується в ході перевірки правильності класифікації операцій з продажу, як це описано вище. При перевірці правильності рознесення даних регістру обліку продажу по рахунках Головної книги було також засвідчено, що ці дані належним чином були відображені на рахунках обліку дебіторської заборгованості.
У багатьох випадках рознесення даних на рахунках обліку дебіторської заборгованості у Головній книзі грунтується не на даних регістру обліку продажу, а на даних журналів-ордерів з обліку дебіторської заборгованості, які включають не тільки відомості про виставлені за період рахунках, але й інформацію про отримані платежі. У цьому випадку було засвідчено, що сума виставлених рахунків, зазначена в журналах-ордерах по обліку дебіторської заборгованості, відповідає сумі продажів по регістру обліку продажу. Крім того, засвідчено, що дані журналів-ордерів по рахунках обліку розрахунків з покупцями і замовниками належним чином рознесені по відповідних рахунках Головної книги.
Аналітичні процедури перевірки припускають зіставлення даних про продаж за місяць з:
- Даними інших місяців і всього циклу продажу;
- Щомісячними прогнозами обсягів продажу;
- Даними за відповідний період минулих років.
Якщо аналіз проводиться на попередньому етапі аудиторської перевірки, то може бути підготовлена ​​оцінка загального обсягу продажу за рік. В кінці року буде вироблено зіставлення оціночної величини обсягу продажу з фактичною сумою.
На етапі перевірки відображення результатів від продажу продукції (робіт, послуг) аудитор визначає правильність відображення прибутку від продажу на рахунку 99 «Прибутки та збитки». Для цього звіряються записи по кредиту рахунку 99 «Прибутки та збитки» з дебетом рахунка 90 «Продажі» та відповідність цього показника даним ряд 050 «Прибуток (збиток) від продажу" Звіту про прибутки та збитки.
Використовуючи процедуру арифметичних підрахунків, по Головній книзі (регістру синтетичного обліку) за рахунком 90 «Продажі» перевірена правильність визначення показників:
- Стор 010 «Виручка (нетто) від продажу товарів, продукції, робіт, послуг (за мінусом податку на додану вартість, акцизів і аналогічних обов'язкових платежів)»;
- Стор 020 «Собівартість реалізації товарів, продукції, робіт, послуг»;
- Р. 030 «Комерційні витрати»;
- Стор 040 «Управлінські витрати».
При перевірці фінансового результату від продажу продукції (робіт, послуг) аудитору необхідно враховувати, що цей результат по-різному визначається для цілей бухгалтерського обліку та для цілей оподаткування. Оскільки формування прибутку (збитку) від продажу залежить від порядку визначення виручки, то аудитор повинен перевірити дотримання правил бухгалтерського обліку виручки і правил її визначення для цілей оподаткування.
Порядок обліку виручки для цілей бухгалтерського обліку визначений у Положенні з бухгалтерського обліку «Доходи організації» (ПБУ 9 / 99). Згідно з пунктом 6 цього положення виручка приймається до бухгалтерського обліку в сумі, обчисленої в грошовому вираженні, рівній величині надходження грошових коштів та іншого майна та (або) величини дебіторської заборгованості.
Аудитору слід врахувати й ті зміни в бухгалтерському обліку відображення виручки, які внесені ПБУ 9 / 99. Зокрема, в організаціях, предметом діяльності яких є надання за плату в тимчасове користування (тимчасове володіння і користування) своїх активів за договором оренди, виручкою вважаються надходження, отримання яких пов'язане з цією діяльністю.
Для цілей оподаткування під виручкою від реалізації товарів, робіт або послуг, згідно ст.39 Податкового Кодексу РФ, визнається відповідно передача на оплатній основі права власності на товари, результатів виконання робіт однією особою для іншої особи, надання послуг однією особою іншій особі.
Тому, при використанні методу визначення виручки для цілей оподаткування «по оплаті» перевірений розрахунок коригування бухгалтерського прибутку від реалізації продукції та відображення показників цього розрахунку в Довідці про порядок визначення даних, що відображаються по рядку 1 «Розрахунку податку фактичної прибутку» (додаток 11 до Інструкції податкової служби Росії від 10.08.95 № 37 «Про порядок обчислення і сплати до бюджету податку на прибуток підприємств і організацій». З 1 січня 2001 р . діє інструкція МНС Росії від 15.06.2000 р. № 62).
У разі, якщо організація здійснює види діяльності щодо яких застосовуються різні ставки податку на прибуток, аудитор перевіряє формування бази оподаткування по кожному виду діяльності.
3.2. Аудит інших доходів і витрат
Перевірка відображення результату від продажу та іншого вибуття основних засобів та іншого майна.
На рахунку 99 «Прибутки і збитки" відображається результат від продажу і вибуття основних засобів та інших активів організації.
Прибуток (збиток) від продажу та іншого вибуття основних засобів та іншого майна показуються у формі № 2 в розгорнутому вигляді по рядках 090 «Інші операційні доходи» і 100 «Інші операційні витрати».
По рядку «Інші операційні доходи":
- Виручку від продажу основних засобів, за винятком ПДВ;
- Виручку від продажу інших активів за вирахуванням ПДВ;
- Суму надійшла рублевої виручки від продажу валюти, включаючи комісійні банку, якщо вони були утримані банком з рублевої виручки до зарахування її на рахунок 51 «Розрахунковий рахунок».
По рядку «Інші операційні витрати»:
- Залишкову вартість проданих і вибулих основних засобів;
- Витрати, пов'язані з продажем і вибуттям основних засобів;
- Вартість реалізованих інших активів, а при реалізації МШП і нематеріальних активів - їх залишкова вартість;
- Списану з рахунку 52 «Валютний рахунок» валюту для реалізації за курсом ЦБ РФ на день зарахування рублевої виручки на розрахунковий рахунок, а також сума комісії банку.
Збиток, отриманий від продажу і вибуття основних засобів та інших активів згідно з п. 2.4 інструкції № 37 «Про порядок обчислення і сплати до бюджету податку на прибуток підприємств і організацій» не враховується для цілей оподаткування. Аудитор перевіряє наявність коригуючих записів у Довідці про порядок визначення даних, що відображаються по рядку 1 «Розрахунку податку фактичної прибутку».
Перевірка відображення інших операційних і позареалізаційних доходів і витрат.
При перевірці обліку операційних і позареалізаційних доходів, що відображаються безпосередньо на рахунку 99 «Прибутки та збитки» встановлюються:
- Повнота їх відображення в бухгалтерському обліку та звітності;
- Коректування даних бухгалтерського обліку для цілей оподаткування.
При перевірці необхідно звернути увагу на можливість виникнення двох видів помилок:
- Умисних (навмисних);
- Ненавмисних (ненавмисних).
Як приклад можна навести такі види потенційних, (ненавмисних) помилок:
- Неправильне віднесення операційних і позареалізаційних витрат до того чи іншого періоду;
- Витрати, які ще фактично не були понесені, були відбиті в бухгалтерських регістрах економічного суб'єкта;
- Помилкове віднесення понесених витрат на збільшення вартості активів або помилкове списання витрат, що підлягають включенню у вартість активів, на рахунки обліку.
Прикладами навмисного перекручування даних бухгалтерської звітності щодо зазначених витрат можуть служити:
- Навмисне заниження витрат шляхом пропуску сум;
- Навмисне завищення витрат шляхом перекручування сум чи неправильного віднесення витрат до того чи іншого періоду;
- Неправильна класифікація витрат для забезпечення виконання чи завищення запланованих показників результатів діяльності;
- Навмисне завищення витрат для приховання фактів неналежного використання грошових коштів;
- Оплата фіктивних витрат.
Детальна перевірка операцій потребує використання наступних процедур:
- Звірки з первинними документами (включаючи правильність розрахунку витрат, що враховуються при оподаткуванні);
- Перевірки правильності віднесення витрат до того чи іншого періоду;
- Аналізу даних, акумульованих на рахунках обліку доходів і витрат.
При аудиторській перевірці звірення з первинними документами необхідна також для виявлення витрат, по яких відсутні необхідні документи.
Перевірку відображення операційних і позареалізаційних доходів і витрат проводилася вибірковим методом, виходячи зі складу цих показників і суттєвості показника в сумі бухгалтерського прибутку. Перевірка проводилася на підставі укладених договорів, первинних документів, що підтверджують операції і регістрів синтетичного та аналітичного обліку за рахунком 99 «Прибули і збитки».
Для встановлення обгрунтованості відображення в бухгалтерському обліку операційних і позареалізаційних доходів і витрат перевірена правильність визначення (визнання) зазначених доходів і витрат для цілей бухгалтерського обліку згідно з положеннями, які встановлюються ПБУ 9 / 99 і ПБУ 10/99. Ніяких відхилень не виявлено.
При перевірці правильності відображення в обліку операційних і позареалізаційних доходів і витрат необхідно враховувати наступні положення.
Позареалізаційні доходи і витрати організації і для цілей бухгалтерського обліку, і для цілей оподаткування приймаються в сумах по методу нарахування. Перелік зазначених доходів і витрат для цілей бухгалтерського обліку наведено в інструкції по застосуванню плану рахунків бухгалтерського обліку (за рахунком 99) пункт 7.8 ПБУ 9 / 99 і пункт 11,12 ПБУ 10/99. Перелік позареалізаційних доходів і витрат, що враховуються для цілей оподаткування дається в пункті 14 і 15 Положення про склад витрат по виробництву і реалізації продукції (робіт, послуг), що включаються до собівартості продукції (робіт, послуг), та про порядок формування фінансових результатів, що враховуються при оподаткування прибутку та пункті 2.7 та 2.9 інструкції № 37 «Про порядок нарахування та сплати до бюджету податку на прибуток підприємств і організацій».
Перелік позареалізаційних доходів для цілей оподаткування є відкритим, тобто всі позареалізаційні доходи враховуються при оподаткуванні, а перелік позареалізаційних витрат (п.15 Положення про склад витрат) - закритим, тому для цілей оподаткування приймаються лише перелічені у цьому пункті витрати.
При встановленні достовірності бухгалтерської звітності та відповідності здійснених підприємством фінансових і господарських операцій нормативним актам, які у РФ, розроблена програма аудиту фінансових результатів діяльності підприємства МУП ЖКГ Тихорєцького району. Програма аудиту фінансових результатів діяльності організації МУП ЖКГ Тихорєцького району представлена ​​в дод. 2.
При проведенні аудиту складався запитальник (додаток 3), у якому відбиваються основні питання аудиту фінансових результатів діяльності підприємства.
Результати опитувальника показують, що на МУП ЖКГ є певні недоліки в організації внутрішнього контролю реалізації товарів і формування фінансових результатів.
3.3. Аудит кінцевого фінансового результату
По рядку 140 «Прибуток (збиток) до оподаткування" відображається показник, що розраховується за формулою: рядок 050 «Прибуток (збиток) від продажу» + рядок 060 «Відсотки до отримання» - рядок 070 «Відсотки до сплати» + рядок 080 «Доходи від участі в інших організаціях »+ рядок 090« Інші операційні доходи »- рядок 100« Інші операційні витрати »+ рядок 120« Позареалізаційні доходи »- рядок 130« Позареалізаційні витрати ».
По рядку 141 «Відстрочені податкові активи" відображається сума відкладених податкових активів (ВПА), сформованих за звітний період відповідно до вимог ПБУ 18/02 «Облік розрахунків з податку на прибуток». Показник «Відкладені податкові активи» розраховується як різниця між дебетовим оборотом по рахунку 09 «Відстрочені податкові активи» (нараховані ВПА) в кореспонденції з рахунком 68 «Розрахунки по податках і зборах» за звітний період і кредитовим оборотом по рахунку 09 «Відстрочені податкові активи» (списані ВПА) в кореспонденції з рахунком 68 «Розрахунки по податках і зборах» за звітний період. Якщо оборот по кредиту рахунку 09 «Відстрочені податкові активи» перевищує оборот за дебетом цього рахунку, вийде негативний показник, який показується в круглих дужках. Відстрочений податковий актив відображається у бухгалтерському обліку за дебетом рахунка обліку відкладених податкових активів в кореспонденції з рахунком обліку розрахунків по податках і зборам:
Дебет 09 «Відстрочені податкові активи»
Кредит 68 «Розрахунки з податків і зборів», субрахунок «Розрахунки з бюджетом з податку на прибуток».
У міру зменшення або повного погашення тимчасових різниць будуть зменшуватися або повністю погашатися відкладені податкові активи. Суми, на які зменшуються або повністю погашаються в поточному звітному періоді відкладені податкові активи, відображаються в бухгалтерському обліку по кредиту рахунку обліку відстрочених податкових активів в кореспонденції з рахунком обліку розрахунків по податках і зборам:
Дебет 68 «Розрахунки з податків і зборів», субрахунок «Розрахунки з бюджетом з податку на прибуток»
Кредит 09 «Відстрочені податкові активи»
Відстрочений податковий актив при вибутті об'єкта активу, за яким він був нарахований, списується на рахунок обліку прибутків і збитків у сумі, на яку за законодавством Російської Федерації про податки і збори не буде зменшена оподатковуваний прибуток як звітного періоду, так і наступних звітних періодів:
Дебет 68 «Розрахунки по податках і зборах»
Кредит 09 «Відстрочені податкові активи»
По рядку 142 відображаються відстрочені податкові зобов'язання, обчислені з метою застосування ПБУ 18/02. Для розрахунку показника цього рядка береться різниця між кредитовим оборотом по рахунку 77 «Відстрочені податкові зобов'язання» (нараховані ВПЗ) і дебетовим оборотом цього рахунку (списані ВПЗ).
Якщо оборот по кредиту рахунку 77 «Відстрочені податкові зобов'язання» більше дебетового обороту, різниця між ними вийде позитивною. У звіті про прибутки та збитки ця сума показується по рядку 142 у круглих дужках (як величина, яка зменшує чистий прибуток організації). Якщо ж дебетовий оборот рахунка 77 «Відстрочені податкові зобов'язання» перевищує кредитовий, різниця буде негативною. У звіті про прибутки та збитки ця сума записується без дужок (як показник, що збільшує чистий прибуток організації).
Відстрочене податкове зобов'язання відображається у бухгалтерському обліку при створенні (нарахуванні) за кредитом рахунку обліку відстрочених податкових зобов'язань в кореспонденції з дебетом рахунка обліку розрахунків по податках і зборам:
Дебет 68 «Розрахунки з податків і зборів», субрахунок «Розрахунки з бюджетом з податку на прибуток»
Кредит 77 «Відстрочені податкові зобов'язання».
У міру зменшення або повного погашення оподатковуваних тимчасових різниць будуть зменшуватися або повністю погашатися відкладені податкові зобов'язання. Суми, на які зменшуються або повністю погашаються у звітному періоді відкладені податкові зобов'язання, відображаються в бухгалтерському обліку за дебетом рахунка обліку відкладених податкових зобов'язань в кореспонденції з кредитом рахунка обліку розрахунків по податках і зборам: