Аналіз розрахунків підприємства з постачальниками і підрядниками на прикладі ВАТ Брасовський меблева

ЗМІСТ

Введення

Глава 1. Облік готівкових і безготівкових розрахунків підприємства з постачальниками і підрядниками

1.1 Витрати організації

1.2 Облік готівкових розрахунків з постачальниками і підрядчиками на підприємстві

1.3 Безготівкові розрахунки з постачальниками і підрядниками

Глава 2. Методологічна організація експертної перевірки готівкових та безготівкових розрахунків з постачальниками і підрядниками

2.1 Організація внутрішнього контролю з обліку розрахунків з постачальниками і підрядниками

2.2 Організація контролю первинного обліку розрахунків з постачальниками і підрядниками

2.3 Контроль організації бухгалтерського та податкового обліку розрахунків з постачальниками і підрядниками

Глава 3. Аналіз готівкових та безготівкових розрахунків ВАТ «Брасовський меблева фабрика» з постачальниками і підрядниками

3.1 Коротка економічна характеристика ВАТ «Брасовський меблева фабрика»

3.2 Аналіз готівкових розрахунків на підприємстві

3.3 Аналіз безготівкових розрахунків

3.4 Аналіз руху грошових коштів

Висновок

Список літератури

Програми

ВСТУП

У зв'язку з формуванням ринку продукції, товарів, робіт і послуг, у тому числі сегментованого, а також у результаті використання нетрадиційних для нашої економіки фінансово-кредитних інструментів помітно розширилося зміст предмета і складу об'єктів господарського аналізу.

Економічний аналіз - це прикладна економічна наука про прийоми та способи вимірювання різних процесів, результатів і факторів, їх визначальних. Найголовніше, що узагальнює, істотне, що досліджує економічний аналіз - це рух господарських процесів, причин, фактори, що обумовлюють склалася в дійсності організації ситуацію, і їх наслідки. Не менш важливий вибір відповідних прийомів і способів виміру причинно-наслідкових зв'язків. Використання адекватних і сучасних методів і прийомів економічного аналізу дає можливість об'єктивно вимірювати й оцінювати характер взаємозв'язків, кількісні параметри факторів, які вплинули на зміну показників, що відображають розвиток господарських процесів, а на цій основі - розробляти і приймати обгрунтовані економічно ефективні управлінські рішення.

Більшість видів господарських операцій організацій в тій чи іншій формі зв'язано з надходженням або вибуттям грошових коштів. В основі реалізації практично будь-якого управлінського рішення керівництва лежить використання грошових коштів. До числа таких рішень належить вирішення про витрати на підтримання необхідного обсягу оборотних активів: запасів сировини матеріалів, комплектуючих виробів, готової продукції, товарів для перепродажу, дебіторської заборгованості, коштів, необхідних для обслуговування заборгованості, оплата праці працівників, сплати податків і відрахувань. Отже, необхідні систематичний детальний аналіз і оцінка грошових потоків організації.

Грошові розрахунки з постачальниками і підрядчиками проводяться або у вигляді безготівкових платежів, або готівкою. Готівкові кошти видаються з каси або безпосередньо представнику від постачальника або підрядника, або в підзвіт працівнику організації для придбання матеріалів. Безготівкові ж розрахунки здійснюються через банківську систему шляхом перерахування грошових коштів з рахунку організації безпосередньо на рахунок постачальника або підрядника. Розрахунки можуть здійснюватися як в рублях, так і в іноземній валюті, при безготівкових розрахунках відкриваються валютні рахунки. Як правило безготівкові розрахунки менш ризиковані, тому що можна відстежити рух грошей через банківську систему, але і тут можливий ризик втрати грошових коштів. Тому при виборі постачальників необхідно проаналізувати ринок постачальників і підрядників і вибрати тих за якими закріпилася хороша репутація, а не звертати увагу на так звані «фірми одноденки» які отримавши гроші зникають не забезпечивши вас товаром або забезпечивши товаром поганої якості.

Можна виділити наступні основні функції бухгалтерського обліку грошових коштів:

- Перевірка правильності документального оформлення і законності операцій з грошовими коштами, своєчасне та повне відображення їх в обліку;

- Забезпечення своєчасності, повноти та правильності розрахунків за всіма видами платежів та надходжень, дотримання правил і положень з використання коштів;

- Своєчасне виявлення результатів інвентаризації грошових коштів, грошових потоків;

- Забезпечення збереження грошових коштів, грошових потоків у касі та інших місцях їх зберігання та видачі, безперебійне задоволення готівкою невідкладних потреб організації, де за умовами розрахунків або виходячи з характеру діяльності вона необхідна;

- Управління грошовими потоками, пошук можливостей найбільш раціонального вкладення вільних грошових коштів як джерела фінансових інвестицій, приносять дохід;

- Контроль за оплатою рахунків, отримання боргів з позичальником і дебіторів, спостереження за витратами, що здійснюються шляхом оплати з розрахункового рахунку і з каси.

Актуальність проблеми проявляється в тому, що для здійснення нормальної життєдіяльності організація повинна мати у своєму розпорядженні оптимальною сумою грошових коштів. Нестача коштів може негативно відіб'ється на діяльності організації і привести до неплатоспроможності, зниження ліквідності, збитковості і навіть припинення функціонування організації як господарюючого суб'єкта ринку. Крім того, на реальну вартість грошей впливають інфляційні процеси, знецінення їх у часі. Щоб приймати оптимальні управлінські рішення, пов'язані з рухом грошових коштів, для досягнення найкращого ефекту господарської діяльності керівництву організації потрібна постійна обізнаність про стан грошових коштів.

Таким чином, головна мета роботи - дослідження системи бухгалтерського обліку розрахунків з постачальниками і підрядниками на прикладі підприємства ВАТ «Брасовський меблева фабрика» », виявлення основних проблем бухгалтерського обліку розрахунків з покупцями і підрядниками та розробка рекомендацій щодо вдосконалення обліку.

При написанні дипломної роботи використовувались Укази Президента РФ, Постанови Уряду РФ, Федеральні Закони, Інструкції Державної податкової служби РФ, література економістів-теоретиків, інструктивно-методичний матеріал, статті періодичної преси.

Глава 1. Облік готівкових і безготівкових розрахунків ПІДПРИЄМСТВА З ПОСТАЧАЛЬНИКАМИ І ПОДРЯДЧИКАМИ

1.1 ВИТРАТИ ОРГАНІЗАЦІЇ

Для цілей Положення з бухгалтерського обліку «Витрати організації» ПБУ 10/99 не визнається витратами організації вибуття активів:

- У зв'язку з придбанням (створенням) необоротних активів (основних засобів, незавершеного будівництва, нематеріальних активів і т.д.);

- Вклади до статутних (складеному) капітали інших організацій, придбання акцій акціонерних товариств та інших цінних паперів не з метою перепродажу (продажу);

- За договорами комісії, агентськими та іншим аналогічним договорами на користь комітента, принципала тощо;

- В порядку попередньої оплати матеріально-виробничих запасів та інших цінностей, робіт, послуг;

- У вигляді авансів, задатку в рахунок оплати матеріально-виробничих запасів та інших цінностей, робіт, послуг;

- У погашенні кредиту, позики, отриманих організацією.

Для цілей цього Положення вибуття активів іменується оплатою. Витрати організації залежно від їх характеру, умов здійснення та напрямків діяльності організації поділяються на:

- Витрати по звичайних видах діяльності;

- Операційні витрати;

- Позареалізаційні витрати.

Для цілей цього Положення витрати, відмінні від витрат по звичайних видах діяльності, вважаються іншими витратами. До інших витрат також відносяться надзвичайні витрати. Витрати по звичайних видах діяльності є витрати, пов'язані з виготовленням продукції і продажем продукції, придбанням і продажем товарів. Такими витратами також вважаються витрати, здійснення яких пов'язане з виконанням робіт, наданням послуг.

В організаціях, предметом діяльності яких є надання за плату в тимчасове користування (тимчасове володіння і користування) своїх активів за договором оренди, витратами по звичайних видах діяльності вважаються витрати, здійснення яких пов'язане з цією діяльністю.

В організаціях, предметом діяльності яких є надання за плату прав, що виникають з патентів на винаходи, промислові зразки та інших видів інтелектуальної власності, витратами по звичайних видах діяльності вважаються витрати, здійснення яких пов'язане з цією діяльністю.

В організаціях, предметом діяльності яких є участь у статутних капіталах інших організацій, витратами по звичайних видах діяльності вважаються витрати, здійснення яких пов'язане з цією діяльністю.

Витрати, здійснення яких пов'язане з наданням за плату в тимчасове користування (тимчасове володіння і користування) своїх активів, прав, що виникають з патентів на винаходи, промислові зразки та інших видів інтелектуальної власності, і від участі в статутних капіталах інших організацій, коли це не є предметом діяльності організації, ставляться операційних витрат.

Витратами по звичайних видах діяльності вважається також відшкодування вартості основних засобів, нематеріальних активів та інших активів, що амортизуються, здійснюваних у вигляді амортизаційних відрахувань. Витрати по звичайних видах діяльності приймаються до бухгалтерського обліку в суму, обчисленої в грошовому вираженні, рівній величині оплати в грошовій і іншій формі або величині кредиторської заборгованості. Якщо оплата покриває лише частину визнаних витрат, то витрати, прийняті до бухгалтерського обліку, визначаються як сума оплати та кредиторської заборгованості (у частині, не покритій оплатою).

Величина оплати і (або) кредиторської заборгованості визначається виходячи з ціни та умов, встановлених договором між організацією та постачальником (підрядником) або іншим контрагентом. Якщо ціна не передбачена в договорі і не може бути встановлена ​​виходячи з умов договору, то для визначення величини оплати або кредиторської заборгованості приймається ціна, за якою у порівнянних обставин зазвичай організація визначає витрати щодо аналогічних матеріально-виробничих запасів та інших цінностей, робіт, послуг або надання у тимчасове користування (тимчасове володіння і користування) аналогічних активів.

При оплаті придбаних матеріально-виробничих запасів та інших цінностей, робіт, послуг на умовах комерційного кредиту, наданого у вигляді відстрочення та розстрочення платежу, витрати приймаються до бухгалтерського обліку в повній сумі кредиторської заборгованості. Величина оплати і (або) кредиторської заборгованості за договорами, які передбачають виконання зобов'язань не грошовими засобами, визначається вартістю товарів (цінностей), переданих чи які підлягають передачі організацією. Вартість товарів, переданих чи які підлягають передачі організацією, встановлюються виходячи з ціни, за якою у порівнянних обставин зазвичай організація визначає вартість аналогічних товарів.

При неможливості встановити вартість товарів, переданих чи які підлягають передачі організацією, величина оплати та кредиторської заборгованості за договорами, які передбачають виконання зобов'язань не грошовими засобами, визначається вартістю продукції, отриманої організацією. Вартість продукції, отриманої організацією, встановлюється виходячи з ціни, за якою у порівнянних обставин купується аналогічна продукція.

У разі зміни зобов'язання за договором первісна величина оплати або кредиторської заборгованості коригується виходячи з вартості активу, що підлягає вибуття. Вартість активу, що підлягає вибуття, встановлюють виходячи з ціни, за якою у порівнянних обставин зазвичай організація визначає вартість аналогічних активів. Величина оплати та кредиторської заборгованості визначається з урахуванням всіх наданих організації згідно договору знижок.

Величина оплати визначається (зменшується чи збільшується) з урахуванням сумових різниць, що виникають у випадках, коли оплата проводиться в рублях у сумі, еквівалентній сумі в іноземній валюті (умовних грошових одиницях). Під сумовий маржа є різницею між рубльової оцінкою фактично проведеної оплати, вираженої в іноземній валюті (умовних грошових одиницях), обчисленої за офіційним чи іншому узгодженим курсом на дату прийняття до бухгалтерського обліку відповідної кредиторської заборгованості, і рублевої оцінкою цієї кредиторської заборгованості, обчисленої за офіційним або іншому узгодженому курсу на дату визнання витрат у бухгалтерському обліку.

Витрати по звичайних видах діяльності формують:

- Витрати, пов'язані з придбанням сировини, матеріалів, товарів та інших матеріально-виробничих запасів;

- Витрати, що виникають безпосередньо в процесі переробки (доопрацювання) матеріально-виробничих запасів для цілей виробництва продукції, виконання робіт і надання послуг і їх продаж, а також продажу (перепродажу) товарів (витрати по утриманню та експлуатації основних засобів та інших необоротних активів, а також для підтримання їх у справному стані, комерційні витрати, управлінські витрати.

При формуванні витрат по звичайних видах діяльності повинна бути забезпечена їх угруповання по наступним елементам: матеріальні витрати; витрати на оплату праці, відрахування на соціальні потреби; амортизація; інші витрати.

Для цілей управління в бухгалтерському обліку організується облік витрат за статтями витрат. Перелік статей витрат встановлюється організацією самостійно.

Для цілей формування організацією фінансового результату діяльності від звичайних видів діяльності визначається собівартість проданих товарів, продукції, робіт, послуг, яка формується на базі витрат по звичайних видах діяльності, визнаних як у звітному році, так і в попередні звітні періоди, і перехідних витрат, що мають ставлення до отримання доходів в наступні звітні періоди, з урахуванням коректувань, що залежать від особливостей виробництва продукції, виконання робіт і надання послуг і їх продаж, а також продажу (перепродажу) товарів. При цьому комерційні та управлінські витрати можуть визнаватися в собівартості проданих продукції, товарів, робіт, послуг повністю в звітному році їх визнання як витрати по звичайних видах діяльності.

Правила обліку витрат на виробництво продукції, продаж товарів, виконання робіт і надання послуг у розрізі елементів і статей, обчислення собівартості продукції (робіт, послуг) встановлюються окремими нормативними актами та Методичними вказівками з бухгалтерського обліку. Об'єктом бухгалтерського обліку за договором на будівництво у забудовника та підрядника є витрати по об'єкту будівництва, що здійснюються при виконанні окремих видів роботи на об'єктах, що зводяться по одному проекту або договором на будівництво.

Підрядник може вести бухгалтерський облік витрат за кількома договорами, укладеними з одним забудовником або кількома забудовниками, якщо вони полягають у вигляді комплексної угоди або відносяться до одного проекту. У разі здійснення будівництва за одним договором, який охоплює ряд проектів, і якщо витрати і фінансовий результат по кожному з проектів можуть бути встановлені окремо (у рамках договору), то облік витрат з виконання робіт по кожному такому проекту може розглядатися як облік витрат по виконанню роботи за окремим договором.

Забудовники та підрядники під час виконання договору на будівництво повинні забезпечити формування інформації по об'єктах бухгалтерського обліку за такими показниками:

- У забудовника: незавершене будівництво; завершене будівництво; аванси, видані підрядникам та іншим суб'єктам, зайнятим у будівництві об'єктів, відповідно до договору на будівництво; фінансовий результат діяльності;

- У підрядника: витрати з виконання підрядних робіт по об'єктах обліку у звітному періоді і з початку виконання договору на будівництво; незавершене виробництво в розрізі об'єктів обліку, в тому числі по сплачених або прийнятим до оплати робіт, виконаним залученими організаціями за договором на будівництво; доходи , отримані від замовників за здані їм об'єкти, за договором на будівництво; фінансовий результат по роботах, виконаних за договором; аванси, отримані від забудовників в рахунок виконаних робіт.

Відповідно до договору на будівництво розрахунки між забудовником і підрядчиком можуть здійснюватися:

- У формі авансів (проміжних платежів) за виконання підрядником роботи на конструктивних елементах або етапах;

- Після завершення всіх робіт на об'єкті будівництва.

У бухгалтерському обліку у забудовника і підрядчика розрахунки за об'єкти будівництва відображаються виходячи з їх договірної вартості. Договірна вартість об'єкта будівництва визначається в договорі на будівництво і може розраховуватись: поточні ціни, плюс узгоджена договором на будівництво прибуток підрядника (відкрита ціна).

1.2 ОБЛІК ГОТІВКОВИХ РОЗРАХУНКІВ З ПОСТАЧАЛЬНИКАМИ І ПОДРЯДЧИКАМИ НА ПІДПРИЄМСТВІ

У процесі господарської діяльності організації постійно ведуть взаємні грошові розрахунки, які виробляються або у формі безготівкових платежів, або готівкою. Використання готівки при розрахунках регламентується Положенням про правила організації готівкового грошового обігу на території Російської Федерації, Порядком ведення касових операцій в Російській Федерації, затверджених Центральним банком РФ, та ін Ці нормативні документи передбачають:

- Наявність спеціального обладнаного приміщення каси, оснащеного охоронною сигналізацією;

- Ведення касової книги та інших касових документів встановленої форми;

- Прийом готівки організаціями при здійсненні розрахунків з населенням проводиться з обов'язковим застосуванням контрольно-касових машин (Урядом РФ затверджено перелік окремих категорій організацій, які в силу специфікації своєї діяльності або місцезнаходження можуть здійснювати грошові розрахунки з населенням без застосування контрольно-касових машин);

- Зберігання вільних грошових коштів в установах банків;

- Витрачання готівки, отриманих з банків, суворо на цілі, зазначені в чеку;

- Зберігання готівки в касі в межах лімітів, встановлених обслуговуючим банком після узгодження з керівництвом організації.

Винятки становлять грошові кошти, узяті в банку для виплати заробітної плати, допомоги по соціальному страхуванню і стипендій. Грошові кошти, призначені на ці цілі, можуть зберігатися в касі організації протягом трьох робочих днів, включаючи день отримання грошей в банку. Кожна організація зобов'язана забезпечити збереження грошей як в приміщенні каси, так і при доставці їх з банку або при здачі в банк. Адміністрація несе відповідальність, якщо з її вини не були створені умови, що забезпечують збереження грошових коштів при їх зберіганні і транспортуванні. Виконання всіх операцій з готівкою покладено на касира. Касир під час вступу на роботу повинен ознайомитися з правилами ведення касових операцій і укласти з адміністрацією договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність за збереження прийнятих цінностей. Усі касові операції оформляються уніфікованими формами первинної облікової документації, затвердженими Держкомстатом РФ і погодженими з Міністерством фінансів РФ, Міністерством економіки РФ.

У касу організації готівкові гроші надходять з розрахункового рахунку в банку в результаті платежів за товарно-матеріальні цінності та послуги, при поверненні раніше виданих сум та ін Щоб зняти готівку з розрахункового рахунку, бухгалтер заповнює грошовий чек, підписує його разом з керівником і передає касиру. Факт отримання грошових коштів оформляється прибутковим касовим ордером, який разом з видатковим ордером реєструється в журналі реєстрацій прибуткових та видаткових касових ордерів. При покупці організацією товарів, робіт і послуг у інших юридичних і фізичних осіб та здійсненні розрахунків з ними виникають зобов'язання, що представляють собою кредиторську заборгованість. Організації та особи, яким повинна дана організація, називаються кредиторами.

Кредиторів, заборгованість яких виникла у зв'язку з купівлею у них матеріальних цінностей, називають постачальниками. Заборгованість з оплати праці своїм працівникам (нарахована але не виплачена), заборгованість перед бюджетом, позабюджетними фондами та інші відрахування називають зобов'язаннями за розподілом. Кредиторів, заборгованість яких виникла з інших нетоварними операціями, називають іншими кредиторами. Для обліку кредиторської заборгованості використовуються рахунки «Розрахунки з постачальниками і підрядниками», «Розрахунки з персоналом з оплати праці», «Розрахунки з персоналом за іншими операціями», «Розрахунки з різними дебіторами і кредиторами» та ін У системі аналітичного обліку кредиторську заборгованість відображають за їх видами.

Термін, протягом якого кредиторські заборгованості відображаються в обліку і звітності, включає в себе період часу, з яким цивільне законодавство пов'язує ті чи інші правові наслідки. Наступ або закінчення строку спричиняє виникнення, зміну або припинення цивільних правовідносин, пов'язаними з правами і обов'язками сторін. Терміни бувають нормативними - встановлені законом або іншими правовими актами та договірні - визначаються угодою сторін. Як різновидом нормативних термінів цивільного права розрізняють терміни, протягом яких порушене чи оспорюване право підлягає захисту, наприклад, термін позовної давності. Загальний строк позовної давності встановлено в три роки. Для окремих видів вимог законом можуть бути встановлені спеціальні строки позовної давності, скорочені або збільшені в порівнянні із загальним строком. На суми пред'явлені на оплату рахунків постачальників за поставлені цінності, надані послуги або фактично товари, що надійшли і матеріали, спожиті послуги та роботи складаються бухгалтерські записи:

Д-т 60 К-т 50

- З коштів каси погашена заборгованість перед постачальниками і підрядниками.

- Видано з каси аванси під поставку матеріальних цінностей.

Д-т 50 К-т 60

- Зафіксовано повернення постачальниками раніше отриманих та невикористаних планових платежів.

- Надійшли в касу від постачальників і підрядників суми переплат у зв'язку із взаємною перевіркою зобов'язань сторін.

- Здійснено повернення до каси авансів, виданих постачальникам і підрядникам у зв'язку з розірванням договорів з ними.

1.3 БЕЗГОТІВКОВІ РОЗРАХУНКИ З ПОСТАЧАЛЬНИКАМИ І ПОДРЯДЧИКАМИ

Рух коштів на розрахунковому рахунку оформляється банківськими платіжними документами. До таких документів відносяться: оголошення про внесок готівкою, платіжні доручення, платіжні вимоги, платіжні вимоги - доручення, чеки. Оголошенням про внесок готівкою оформляється здача готівки в касу банку. Банк на підтвердження прийому грошей видає клієнту квитанцію.

Розрахунки, вироблені організацією через банк, діляться на дві групи: розрахунки за товарними і нетоварними операціями. До товарної групи відносять розрахунки за реалізовані матеріально-виробничі запаси, надані послуги та виконані роботи, а до нетоварної групі - операції з фінансовими зобов'язаннями, за розрахунками з науково-дослідними та навчальними закладами, з житлово-комунальними організаціями по квартплаті та ін Найбільшу питому вага в загальній масі розрахунків складають розрахунки по товарним операціям.

Основними формами розрахунків за товарними операціями є: акцептна, акредитивна, платіжними дорученнями, чеками, векселями, шляхом планових платежів. Застосування тієї чи іншої форми розрахунків передбачається в договорі між сторонами, за винятком випадків, коли правилами банку встановлено обов'язкові форми розрахунків.

Крім того, всі розрахунки можна підрозділити на іногородні та одногородние. Іногородніми є розрахунки між організаціями, що мають рахунок в установах банку, розташованих у різних населених пунктах. До одногородним відносяться розрахунки між організаціями, рахунки яких знаходяться в одному або різних установах банку одного населеного пункту.

Акцептна форма розрахунків та розрахунки платіжними вимогами застосовуються між постачальниками і підрядниками за відвантажені товари чи надані послуги.

Відмови покупців від акцепту платіжних вимог можуть бути частковими і повними. Повна відмова від акцепту платіжної вимоги має місце при відвантаженні товарів не за адресою, дострокової поставки товару без згоди покупця. Рахунок допускається оплачувати частково, коли в ньому вказана ціна, що перевищує встановлену договором, порушення асортименту матеріальних цінностей, допущені арифметичні помилки і пр. За необгрунтовану відмову від акцепту покупець може нести матеріальну відповідальність. Вантажі, за якими була повна відмова від акцепту, надходять на відповідальне зберігання до покупця до отримання зазначеної від постачальника.

Найбільш поширеною формою безготівкових розрахунків є розрахунки платіжними дорученнями. Такі розрахунки ведуться в тих випадках, коли власник рахунку дає розпорядження обслуговуючому його банку про перерахування зазначеної ним суми зі свого рахунку на рахунок отримувача коштів. Використовуються платіжні доручення для попередньої і наступної оплати вже отриманих товарів, для перерахування платежів до бюджету і в позабюджетні фонди, різним юридичним і фізичним особам. Платіжне доручення дійсне протягом десяти днів з дня виписки. Якщо строк платежу в дорученні не проставлений, то строком платежу вважається дата прийняття документа банком. Платіжне доручення вважається виконаним тільки в момент зарахування грошових коштів на зазначений в дорученні рахунок одержувача.

При розрахунках також використовується вексель. Він є засобом оформлення відносин між організаціями або товарних кредитів, що надаються продавцем покупцеві у вигляді відстрочки сплати грошей за продані товари, виконані роботи та надані послуги, в якості застави для отримання банківського кредиту або позики, як засіб забезпечення зобов'язань третіх осіб та ін З моменту видачі векселя зобов'язання по первинному договором трансформується у борг за вексельною угоді - договір комерційного кредиту. У векселі можуть бути зазначені строки платежу:

- В момент пред'явлення векселя;

- Через певний час після пред'явлення векселя;

- Через певний час після складання векселя;

- У встановлений день.

Аналітичний розрахунок ведуть в хронологічному порядку по кожному постачальнику або підряднику. Причому він повинен бути організований так, щоб відомості можна було отримувати згрупованими за термінами оплати; розрахунковими документами, термін оплати яких ще не настав, не сплачених у строк розрахункових документах; виданими, неоплаченим і простроченим векселям і т.д.

За веденням безготівкових розрахунків з постачальниками і підрядниками у бухгалтерському обліку складаються такі записи:

Д-т 60 К-т 51

- Погашено заборгованість перед постачальниками і підрядниками, в тому числі забезпечена виданими векселями.

- Враховано суми авансів, виданих під виконання робіт і постачання матеріальних цінностей.

Д-т 51 К-т 60

- Зараховано на розрахунковий рахунок грошові суми, що надійшли від постачальників після встановлення фактів переплати ім.

- Повернуто від підрядника раніше виданий йому аванс.

Глава 2. МЕТОДОЛОГІЧНА ОРГАНІЗАЦІЯ ЕКСПЕРТНОЇ ПЕРЕВІРКИ ГОТІВКОВИХ І БЕЗГОТІВКОВИХ РОЗРАХУНКІВ З ПОСТАЧАЛЬНИКАМИ І ПОДРЯДЧИКАМИ

2.1 ОРГАНІЗАЦІЯ ВНУТРІШНЬОГО КОНТРОЛЮ З ОБЛІКУ РОЗРАХУНКІВ З ПОСТАЧАЛЬНИКАМИ І ПОДРЯДЧИКАМИ

Основна мета контролю - встановити відповідність здійснених операцій за розрахунками з постачальниками та підрядниками чинному законодавству і достовірність відображення цих операцій у бухгалтерській звітності. Відповідно до основної мети в першу чергу необхідно перевірити наявність договорів з постачальниками і підрядниками, правильність їх оформлення і відповідність змісту договорів економічному глузду зроблених угод. При цьому всі операції з постачальниками і підрядниками можна розділити на дві групи в залежності від предмета і сутності договорів, що укладаються. У першу групу входять розрахунки з постачальниками. Предмет договорів групи - придбання будь-яких товарів (термін «товар» застосовується в контексті ГК РФ) і майнових прав. Основні форми договорів, що укладаються в рамках цієї групи: договір купівлі-продажу, договір поставки, договір енергопостачання, договір міни. У другу групу входять розрахунки з підрядниками. Предметом договорів цієї групи є виконання певної роботи і здача її результату замовникові. Основні форми договорів: підряду, договір надання послуг, договір на виконання НДДКР. Подібний розподіл на групи зумовлено тим що специфіка договорів всередині кожної з груп вимагає різних підходів при проведенні контролю.

У ході контролю даного розділу обліку підлягають перевірці: надходження товарно-матеріальних цінностей (виконаних робіт, наданих послуг), у тому числі невідфактуровані поставки і поставки забезпечені векселями; виставлені постачальникам і підрядникам претензії; списані безнадійні до стягнення борги видані аванси та отримані комерційні кредити. При цьому особлива увага повинна бути приділена простроченої заборгованості та заборгованості зі строком позовної давності. Слід з'ясувати причини виникнення такої заборгованості уточнити, які були прийняті заходи до її стягнення. При наявності дебіторської заборгованості необхідно встановити дату і причину її виникнення. У випадку, якщо серед контрагентів підприємства є постачальники-нерезиденти, що здійснюють поставки за іноземну валюту, слід з'ясувати, як проводився облік курсових різниць та виконувався перерахунок залишків за рахунком 60 «Розрахунки з постачальниками і підрядниками» на звітну дату. При наявності постачальників-резидентів, договори на поставку від яких виражені в іноземній валюті (або в умовних одиницях), необхідно визначити, яким чином в обліку відображалися сумові різниці, що виникли до дати прийняття товарно-матеріальних цінностей (виконаних робіт, наданих послуг) до обліку і після цієї дати.

При застосуванні на підприємстві журнально-ордерної форми бухгалтерського обліку, всі операції по розрахунках з постачальниками та підрядниками відображаються в журналі-ордері № 6. При веденні обліку з використанням засобів автоматизованої обробки даних - всі операції групуються в різних аналітичних картках і відомостях аналітичного та синтетичного обліку. Дані синтетичного і аналітичного обліку розрахунків з, постачальниками і підрядниками повинні давати повне уявлення про розрахунки:

- З постачальниками і підрядчиками по акцептованим і іншими розрахунковими документами, термін оплати яких не настав;

- З постачальниками і підрядчиками по неоплаченим вчасно розрахунковими документами;

- З постачальниками по невідфактурованих постачання;

- З авансів виданих (слід мати на увазі, що з введенням в дію нового Плану рахунків, що застосовувався раніше для розрахунків за авансами виданими рахунок 61 скасований, і всі розрахунки за авансами виданими підлягають відображенню на окремому субрахунку рахунку 60);

- З постачальниками і підрядчиками по виданих векселях, термін оплати яких не настав;

- З постачальниками і підрядниками за простроченими векселями;

- З постачальниками за отриманим комерційному кредиту.

Основні джерела інформації для перевірки даного розділу обліку:

- Договори на поставку товарно-матеріальних цінностей (виконання робіт, надання послуг);

- Рахунки-фактури постачальників (при імпортних операціях - митні декларації);

- Накладні на що надійшли ТМЦ, акти виконаних робіт;

- Документи оплати постачальникам (касові, банківські, акти про взаємозаліки та ін.)

Перед складанням плану і програми перевірки розрахунків з постачальниками і підрядчиками насамперед необхідно встановити якість стану внутрішнього контролю по обліку таких операцій. Для досягнення цієї мети, як правило, вдаються до опитування (письмового та усного) працівників підприємства. Це дозволяє виявити найбільш уразливі місця в системі обліку розрахунків і ділити подальший напрямок перевірки. Переважно перевіряють роботи, які зовсім не піддавалися контролю або мало контролювалися бухгалтерією (чи іншою внутрішньою службою підприємства). Заповнивши дві останні графи цієї таблиці з достатньою мірою визначеності можна оцінити діючу на підприємстві систему внутрішнього контролю стосовно поділу обліку розрахунків з постачальниками і підрядниками. Причому готельний відповідь на кожен з перших запропонованих методів досягнення поставлених дванадцяти завдань говорить про наявність високого рівня системи внутрішнього контролю в організації, Однак слід зауважити, що позитивні відповіді на перші запропоновані методи обов'язково повинні підтверджуватися робочими документами служби внутрішнього контролю. Після проведення аналізу системи внутрішнього контролю слід визначити, яким чином на підприємстві організований обмін інформацією між службою внутрішнього контролю та органом управління підприємства. Це також важливий момент у розумінні організації обліку на підприємстві, так як самі по собі результати внутрішнього контролю лише сигналізують про допущені порушення і помилки, але не є підтвердженням того, що «знайшов помилки і порушення будуть виправлені.

Таблиця 2.1.

Оцінка стану внутрішнього контролю

2.2 ОРГАНІЗАЦІЯ КОНТРОЛЮ ПЕРВИННОГО ОБЛІКУ РОЗРАХУНКІВ З ПОСТАЧАЛЬНИКАМИ І ПОДРЯДЧИКАМИ

При перевірці обліку розрахунків з постачальниками і підрядниками необхідно оцінити якість первинної інформації, що надходить у систему бухгалтерського обліку. Пов'язано це з тим, що практично всі документи даного розділу надходять на підприємство ззовні, збільшуючи внутрішньогосподарський і контрольний ризики при проведенні контролю даного розділу. Причин цього кілька: відсутність багаторазового контролю за первинними документами на стадії їх створення та перевірки (як це відбувається з документацією, що створюється на підприємстві); складність відновлення відсутніх і виправлення неправильно оформлених документів; велика ймовірність несвоєчасного надходження підтвердних документів; значна частина первинних документів, що підтверджують вчинення цих операцій (особливо операцій, пов'язаних з договорами на надання послуг) не уніфікована. Звідси ризик того, що первинна документація може бути не визнана як підтверджує, якщо будуть які-небудь сумніви в правильності оформлення документів та їх комплектності.

У таких умовах аналіз організації первинного обліку дозволяє більш кваліфіковано провести основні процедури з цього розділу і більш обгрунтовано визначити обсяги вибірки і способи відбору елементів перевіреній сукупності. Контроль організації первинного обліку будується за наступною схемою:

1. Визначається ступінь впливу на організацію первинного обліку різних внутрішніх і зовнішніх чинників (серед зовнішніх - вимоги законодавства, приналежність організації, специфіка галузі, розміри підприємства, місце розташування, використовувані ресурси; внутрішні фактори: організаційна структура, філософія управління і стиль роботи керівників, методи розподілу повноважень і відповідальності, інформаційне та кадрове забезпечення, технічна оснащеність).

2. Оцінюються величини внутрішньогосподарського ризику первинного обліку на цій ділянці по результатами проведення аналітичних процедур;

3. Визначаються приблизні обсяги первинної облікової документації, представленої до перевірки, за даним розділом обліку.

При проведенні контролю організації первинного обліку з обліку розрахунків з постачальниками і підрядниками застосовуються такі методи збору доказів.

Перевірка достовірності (повноти і точності) фактів оприбуткування товарно-матеріальних цінностей, прийняття до обліку робіт, послуг (далі ТМЦ). Основна мета - досягнення впевненості в тому, що на підприємстві присутня вся первісна документація по всіх надійшли цінностям і всім що послуг за звітний період. Вибірку на даній ділянці доцільно здійснювати наступним чином: операції з надходження ТМЦ, вибірка репрезентативна (здійснювати за допомогою випадкового або систематичного відбору); операції з придбання робіт, вибірка непредставницька, в залежності від предмету договорів, вартості та інших чинників. При цьому, перевіряючи повноту придбаних робіт, послуг можна використовувати інформацію про типовий «набір» послуг, що надаються перевіряється організацією за певний період, яку можливо отримати в результаті усного опитування або використовуючи облікові регістри. Проводячи цю процедуру, слід звірити дані первинних прибуткових документів з договорами на поставку з тим чи іншим постачальником. Потім необхідно перевірити наявність рахунків-фактур від постачальників по кожній конкретній угоді (доцільно використовувати журнал реєстрації рахунків-фактур). Після чого звірити дані вищевказаних документів з даними складського обліку.

Перевірка оперативності реєстрації фактів надходження сировини і матеріалів, надання послуг. Необхідно встановити причини розбіжності (якщо такі є) між датами здійснення господарських операцій та термінами їх реєстрації в обліку, а також з'ясувати, чи мають такі факти разовий або систематичний характер. За допомогою опитування головного бухгалтера (його заступника, працівника відділу з обліку розрахунків з постачальниками і підрядниками) необхідно з'ясувати, яким чином і в які терміни обробляються надійшли на підприємство документи, які основні канали надходження документів, чи ведеться їх централізована реєстрація. Чи здійснюються роботи з витребування документів у разі їх відсутності, некомплектності або неякісності, і як у таких ситуаціях відбувається прийняття до обліку ТМЦ, робіт, послуг. Також, для цілей цієї процедури, буде корисно ознайомитися з переліком постійних і разових контрагентів підприємства, документів останніх приділити особливу увагу.

Перевірка законності первинної облікової документації (пуд) за операціями розрахунків доставщика і підрядниками. Проведення цієї процедури обов'язково. Її мета - отримання достатньої кількості доказів того, що весь масив пуд має юридичну силу (тобто дотримані всі вимоги до оформлення документації). Тут необхідна суцільна, поаркушно перевірка всіх відібраних документів. До перевірки документації, що оформляє операції, по яких були виявлені розбіжності, слід підійти з особливою ретельністю. За результатами проведення даної процедури виділяється загальний рівень дотримання правил оформлення документів по даній ділянці, виявлені порушення відображаються в акті перевірки. Інформація по тих операціях, де документів немає або вони оформлені невірно (окремі реквізити відсутні або в документах є виправлення), обов'язково повинна бути врахована в подальшому, при перевірці їх відображення на рахунках обліку.

Перевірка дотримання графіка документообігу проводиться з метою встановити наявність або відсутність графіка документообігу за операціями з постачальниками та підрядниками, і на всі первинні документи він складений. У ході даної процедури доцільно заповнити таблицю, щоб простежити основні етапи документообігу всіх первинних документів, що беруть участь в оформленні операцій за розрахунками з постачальниками та підрядниками. При необхідності можна також особисто простежити за рухом конкретного документа і виконанням термінів його створення та обробки. За операціями, оформлюваним документами, графіки обігу яких не прописані або прописані тільки формально, є ризик того, що: деякі первинні документи можуть бути відсутніми; деякі первинні документи можуть бути загублені; деякі первинні документи будуть прийняті до обліку (тобто перевірені і оброблені ) несвоєчасно (наприклад, в наступному періоді); в деяких документах будуть міститися приписки та інші зловживання (тому що відсутність контролю сприяє подібних ситуацій).

Перевірка повноти і точності реєстрації документа в облікових регістрах націлена на отримання достатньої кількості доказів того, що при прийнятті документа до обліку були дотримані такі принципи:

1) було достатньо підстав для реєстрації документа в системі обліку;

2) всі документи, які оформляють перевіряються операції зареєстровані повністю і своєчасно;

3) всі документи зареєстровані у відповідних даної господарської операції облікових регістрах;

4) всі документи відображені у відповідності з сутністю операції, і по всіх документах проведений кількісний і якісний перенесення даних в систему обліку;

5) документ прийнято до обліку один раз.

Вибірка документів, що перевіряються в рамках даної процедури повинна проводитися з урахуванням результатів попередніх процедур. Особливо уважно слід підійти до: документів, на які не складені графи обороту; операціями, де первинні документи відсутні або в них відсутні певні реквізити.

Перевірка організації зберігання документів і організації доступу до пуд. Мета проведення цієї процедури - встановити чи дотримано на підприємстві правила зберігання документації в процесі поточної діяльності та правила зберігання в архіві підприємства. Якщо на підприємстві немає чітко встановленого порядку зберігання документації в період виконання документів і в період зберігання вже виконаних документів в архіві - присутній великий ризик несанкціонованого доступу до пуд. Це в свою чергу може призвести як до втрати так і до різного роду зловживань з первинною документацією, як то: приписки, виправлення в документах, знищення або фальсифікація документів. Всі організації зобов'язані зберігати первинну облікову документацію не менше п'яти років ^1. Дотримання цього терміну також слід перевірити в ході проведення даної процедури.

Джерелами інформації аудитору можуть служити: графіки документообігу (де вказані терміни здачі документів до архіву), оформлені до передачі в архів і вже зберігаються в архіві справи, акти про виділення документів до знищення. Крім того, в ході звірки може бути використана інформація про наявність або відсутність на підприємстві системи паролів доступу до автоматизованих робочих місць, на яких здійснюється створення і обробка документів даного розділу обліку. Відомості, отримані в ході перевірки організації первинного обліку з цього розділу, використовуються для визначення подальшої тактики проведення перевірки обліку розрахунків з постачальниками і підрядниками (глибини перевірки бухгалтерського і податкового обліку, визначення обсягів вибірки на окремих ділянках і способів відбору перевіреній сукупності).

2.3 КОНТРОЛЬ ОРГАНІЗАЦІЇ БУХГАЛТЕРСЬКОГО І ПОДАТКОВОГО ОБЛІКУ РОЗРАХУНКІВ З ПОСТАЧАЛЬНИКАМИ І ПОДРЯДЧИКАМИ

Враховуючи результати проведених раніше процедур, можна приступити до детальної перевірки оборотів і сальдо по рахунках обліку розрахунків з постачальниками і підрядниками. Для перевірки правильності та повноти відображення в обліку та звітності операцій даного розділу обліку застосовуються такі процедури.

Перевірка реальності дебіторської та кредиторської заборгованостей. Мета процедури - досягнення впевненості в тому, що заборгованості контрагентів та заборгованості перед контрагентами числяться на рахунках обліку в реальних значеннях. Найбільш ефективним способом проведення даної процедури є інвентаризація розрахунків. Враховуючи, що самі підприємства інвентаризацію розрахунків, як правило, проводять неякісно або не проводять зовсім, цю роботу повинен організувати перевіряючий. У ході інвентаризації встановлюються терміни виникнення заборгованості, реальність її погашення, тотожність розрахунків з різними організаціями, правильність і обгрунтованість значаться по балансу сум дебіторської та кредиторської заборгованостей, а також чи пред'явлені позови на стягнення простроченої дебіторської заборгованості. Інвентаризацію доцільно проводити за допомогою запиту до контрагента підприємства, що перевіряється про стан розрахунків на певну дату з додатком до запиту розшифровки заборгованості. Запити-підтвердження або акти звірок (зазвичай використовують саме їх) можуть бути оформлені на бланку підприємства. Такий запит відправляється постачальнику або підряднику у двох примірниках, один з яких з підтвердженою чи ні) сумою повертається перевіряльникам. Це одна з найважливіших процедур перевірки розрахунків з постачальниками і підрядниками, так як операції з кредиторською заборгованістю і погашенням її коштами представляють можливість для шахрайства, розтрат і спотворень даних фінансової звітності, необхідно приймати до уваги цю обставину і знати типові методи здійснення та приховування таких дій , значних розмірів шахрайство може досягати при здійсненні закупівельних операцій. Порушення при закупівлі сировини можуть бути як простими, наприклад, пред'явлення в якості виправдувальних документів накладних та рахунків фіктивних фірм, що виявляється в ході інвентаризації та звірок розрахунків, так і складні, які майже неможливо розкрити за допомогою перевірки, коли шахрайство здійснюється за взаємною домовленістю посадових осіб обох сторін угоди, з метою забезпечення невірних касових виплат. Слід переконатися також у тому, що за період, що перевірявся не було випадків кредиторської заборгованості перед одним контрагентом заборгованістю іншого. Крім того, суми кредиторської заборгованості зі строком позовної давності повинні бути тимчасово списані на позареалізаційні доходи організації.

Перевірка правильності списання дебіторської заборгованості, безнадійної до стягнення. Процедура проводиться, якщо на підприємстві мали місце випадки списання дебіторської заборгованості з рахунку 60, субрахунок «Аванси видані» (так як дебіторська заборгованість може виникнути тільки на цьому субрахунку). Перевірці підлягають обороти за такими рахунками: за дебетом рахунка 63 «Резерви по сумнівним боргами» або дебетом рахунка 91 «Інші доходи і витрати» у кореспонденції з рахунком 60 «Розрахунки з постачальниками і підрядчиками». Крім того, слід перевірити факт відображення списаних як безнадійних до стягнення сум на позабалансовому рахунку 007 «Списана у збиток заборгованість неплатоспроможних дебіторів».

Дебіторська заборгованість, щодо якої минув термін давності (у загальному випадку 3 роки), а також інші борги, до стягнення, списуються по кожному зобов'язанню на підставі даних проведеної інвентаризації, письмового обгрунтування та наказу (розпорядження) керівника організації і відносяться на рахунок коштів резерву сумнівних боргів або на рахунок інших доходів і витрат, якщо в період, що передує звітному, суми цих боргів не резервувалися. Слід мати на увазі, що при списанні заборгованості у зв'язку із закінченням терміну позовної давності, початком перебігу позовної давності вважається дата закінчення терміну виконання зобов'язань боржником. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності визначається з моменту, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. У разі якщо на підприємстві списується дебіторська заборгованість, нереальна до стягнення, слід переконатися, що у стягненні списаної заборгованості було відмовлено в судовому порядку, і на підприємстві присутні виправдувальні документи (постанова суду про визнання боржника неплатоспроможним, виписка з державного реєстру про те, що організація припинила свою діяльність та ін.). Списання боргу внаслідок неплатоспроможності боржника перестав бути анулюванням заборгованості. Ця заборгованість повинна відображатися за бухгалтерським балансом протягом п'яти років з моменту списання для спостереження за можливістю її стягнення у разі зміни становища боржника.

Перевірка розрахунків з невідфактурованих постачання. Мета процедури - перевірка відображення на рахунках операцій з отримання ТМЦ (робіт, послуг) від сторонніх організацій, не підтверджених протягом певного терміну первинними документами. Відсутність підтверджуючих документів виявляється в ході проведення аудиту системи первинного обліку по цьому розділу. При перевірці необхідно враховувати наступне: аналітичний облік по рахунку 60 «Розрахунки з постачальниками і підрядчиками» повинен забезпечувати отримання даних по невідфактурованих постачання; матеріальні цінності (роботи, послуги) за невідфактурованих постачання повинні бути враховані за цінами і на умовах, передбачених договором.

Слід переконатися в тому, що витребування документів з невідфактурованих постачання проводиться на підприємстві у розумні терміни. За тим невідфактурованих постачання, де підтверджуючі документи відсутні досить довгий час (мається на увазі, що на момент складання звітів - податкових та фінансових - документи ще не надійшли), слід переконатися в тому, що вхідний ПДВ за такими поставками не був прийнятий до відшкодування. У разі якщо підтверджуючі документи надійшли, і є якісь розбіжності, слід перевірити правильність коригування сум по відповідних позицій на рахунках бухгалтерського обліку (особливу увагу приділити ТМЦ), які до моменту надходження документів вже були списані на витрати періоду, що перевіряється, при цьому слід врахувати , що у разі коли підтверджуючі документи надходять в наступному звітному періоді, суми коригувань відносяться на рахунки позареалізаційних доходів.

Перевірка розрахунків за комерційними кредитами. Якщо з передачею у власність іншій стороні товарів (робіт, послуг) передбачається надання кредиту, в тому числі у вигляді авансу, попередньої оплати, відстрочення та розстрочення оплати товарів (робіт, послуг), то ці операції повинні бути оформлені договорами комерційного кредиту.

У разі коли матеріальні цінності надійшли на умовах комерційного кредиту, слід мати на увазі, що:

- Аналітичний облік за рахунком 60 повинен забезпечити можливість одержання даних в розрізі постачальників за отриманий комерційними кредитами;

- Відсотки, що приєднуються до. Сплаті за договором комерційного кредиту, включаються у вартість товарно-матеріальних цінностей (робіт, послуг), придбаних на умовах комерційного кредиту (відображаються за дебетом рахунків 10, 15, 20, 25, 26 та ін., Якщо ці відсотки нараховані до прийняття цінностей до обліку. Після цієї дати відсотки враховуються у складі операційних доходів (витрат).

Перевірка розрахунків за претензіями. У випадках, коли рахунок постачальника оплачений і акцептовано до надходження ТМЦ, а при прийманні на склад виявилася нестача ТМЦ проти отфактурованного кількості або невідповідність прийнятих ТМЦ (робіт, послуг) за цінами, якістю, номенклатурою проти обумовлених у договорі величин - постачальникам пред'являється претензія. На незадоволені претензії постачальнику повинен бути пред'явлений позов. При перевірці таких операцій необхідно звернути увагу на наступні моменти:

- Всі претензії відповідно до нового Плану рахунків обліковуються на рахунку 76 «Розрахунки з різними дебіторами і кредиторами», субрахунок «Розрахунки за претензіями»;

- Необхідно переконатися (шляхом відправлення запиту постачальнику в тому, що претензія дійсно була пред'явлена ​​і що відображені на рахунку 76 (субрахунок «Розрахунки по претензіях») суми відповідають значенням, зазначеним у комерційному акті:

- Претензія повинна бути пред'явлена ​​своєчасно (у противному випадку суд може відмовити у задоволенні позову);

- Пакет документів, доданих до претензії і позовних заяв, повинен бути доказовим. Зокрема, тут мають бути присутні, як мінімум: претензійний розрахунок, комерційний акт про встановлену розбіжність у кількості та якості при прийомі ТМЦ (як при прийманні виконаних робіт, наданих послуг), претензійний посвідчення про уповноваження учасників кількісної та якісної вибракування, документи, що підтверджують витрати, вартість яких відшкодовується за рахунок постачальника.

Перевірка обліку курсових і сумових різниць. Якщо у підприємства, що перевіряється є постачальники-нерезиденти, а також у випадках, коли розрахунки між контрагентами резидентами проводяться в рублях, а в договорі сума зазначена в іноземній валюті або умовних одиницях, в обліку виникають різниці. Під час перевірки необхідно переконатися в правильності розрахунку курсових різниць, віднесених на позареалізаційні доходи і витрати організації. Курсові різниці підлягають відображенню на рахунку 91 «Інші доходи і витрати» у кореспонденції з рахунком 60.

Перевірка відповідності даних аналітичного обліку оборотам і залишкам за рахунками синтетичного обліку. У ході проведення цієї процедури перевіряється повнота і достовірність відображення на рахунках синтетичного обліку розрахунків з постачальниками і підрядниками. Необхідно звірити методом перерахунку підсумкові дані по регістрах аналітичного обліку з сумами відображеними на рахунку 60 «Розрахунки з постачальниками і підрядчиками» і на субрахунках до цього рахунку. Зокрема, в разі ведення обліку за журнально-ордерною формою рахівництва підсумкові дані по журналу-ордеру № 6 має збігатися з оборотами і залишками по рахунку 60. При автоматизованому способі ведення обліку необхідність в даній процедурі відпадає так як зведені (синтетичні) регістри формуються автоматично на підставі одноразово введеної первинної інформації.

Перевірка правильності відображення у звітності підсумкових даних щодо розрахунків з постачальниками і підрядниками. Основна мета - визначення достовірності сум кредиторської та дебіторської заборгованостей в частині розрахунків з постачальниками і підрядниками, відображених у звітності підприємства, що перевіряється. перевіряються бухгалтерський баланс та додатки до нього. Основні порушення - залік різних статей заборгованості між собою.

Податковий облік відсотків за векселями і комерційними кредитами. У разі якщо кредиторська заборгованість забезпечена векселем і передбачає сплату постачальнику певного відсотка, необхідно звернути увагу на облік відсотків за цими зобов'язаннями з метою оподаткування. В даний час відсотки за борговими зобов'язаннями визнають витратою організації з метою оподаткування при дотриманні, таких умов (пп.2 п.I ст. 65 і п.I ст.269 НК РФ):

- Витратою визнаються відсотки, нараховані за фактичний час користування позиковими засобами (фактичний час перебування цінних паперів у третіх осіб);

- Розмір нарахованих за борговим зобов'язанням відсотків істотно (більш ніж на 20% у той чи інший бік) не відхиляється від середнього рівня відсотків, що стягуються за борговими зобов'язаннями, виданими в тому ж звітному періоді на зіставних умовах. Якщо боргові зобов'язання, видані в тому ж звітному періоді на зіставних умовах, відсутні, то гранична величина відсотків, визнаних витратою, приймається рівній ставці рефінансування ЦБ РФ, збільшеною на 10% (коли лаговий зобов'язання виражене в рублях) і дорівнює 15% (за борговими зобов'язаннями в іноземній валюті).

- У податковому обліку відсотки за позиковими коштами, пов'язаних з придбанням цінностей, відображаються у складі позареалізаційних витрат після прийняття цінностей до обліку. До цього моменту відсотки за позиковими коштами включаються у вартість придбаних цінностей.

Податковий облік сумнівної заборгованості. Якщо облікової політикою передбачено створення резервів по сумнівних боргах, то слід врахувати таке:

- Відповідно до п. 4 ст. 266 НК РФ сума резерву визначається за результатами проведеної на останній день звітного періоду інвентаризації дебіторської заборгованості наступним чином. За сумнівним боргах з терміном виникнення понад 90 днів - заборгованість включається в резерв у повній сумі; по сумнівних боргах з терміном виникнення від 45 до 90 днів 50% від суми боргу; з терміном виникнення менше 45 днів - до резерву не включаються. Загальна сума резерву не повинна перевищувати 10% від виручки звітного (податкового) періоду і може бути використана тільки на покриття збитків від безнадійних або визнаних такими відповідно до законодавства (закінчення строку позовної давності; неможливість стягнення, підтверджена відповідним актом державного органу або ліквідація підприємства) . Суми відрахувань у резерв по сумнівних боргах виробляються рівномірно протягом звітного (податкового) періоду (п. 3 ст. 266 НК РФ);

- Витрати по списанню боргів, визнаних безнадійними до стягнення, здійснюються тільки за рахунок суми створеного резерву. У разі перевищення суми списується заборгованість над сумою створеного резерву різниця підлягає включенню до складу позареалізаційних витрат (п. 5 ст. 266 НК РФ).

Податковий облік сумових різниць. Сумова різниця виникає у підприємства, якщо сума виникли зобов'язань на дату оприбуткування товарів (робіт, послуг), нарахована за встановленим угодою сторін курсом умовних грошових одиниць, не відповідає фактично сплаченій сумі в рублях. Сумові різниці в податковому обліку повністю включаються до складу позареалізаційних доходів (витрат) (п. 11.1 ст. 250 і пп. 5.1 п. 1 ст. 265 НК РФ).

Облік податку на додану вартість. Суми податку, пред'явлені платникові податків і сплачені ним при придбанні товарів (робіт, послуг), підлягають відрахуванню із загальної суми обчисленого до сплати податку на додану вартість і відображаються на рахунку 19 «Податок на додану вартість по придбаних цінностях". Підприємство має право провести податкові відрахування, якщо: товар (робота, послуга) прийнято до обліку; товар (робота, послуга) фактично сплачений, що підтверджується первинними документами; на придбаний товар (роботу, послугу) є виписаний у встановленому Податковим кодексом порядку рахунок-фактура . При перевірці обліку ПДВ по придбаних цінностей (робіт, послуг) слід врахувати:

1. Рахунки-фактури, складені і виставлені з порушенням встановленого НК РФ порядку не можуть служити підставою для прийняття ПДВ до відшкодування;

2. Складання рахунків-фактур і ведення книги покупок обов'язково для всіх платників податків як у разі здійснення операцій підлягають оподаткуванню, так і звільняються від оподаткування (виняток становлять звільнені від оподаткування операції, здійснювані банками, страховими організаціями та недержавними пенсійними фондами, а також по реалізації цінних паперів) ;

3. Якщо зобов'язання за умовами угоди виражено в іноземній валюті, то суми, вказані в рахунках-фактурах, також повинні бути виражені в іноземній валюті.

Перевіряючи суми пред'явленого до відшкодування ПДВ, необхідно звірити відповідність оборотів за звітний період по дебету рахунку 68 «розрахунки з бюджетом» в кореспонденції з рахунком 19 з підсумковими сумами за цей період в книзі покупок.

Типові помилки під час обліку розрахунків з постачальниками і підрядниками.

1. У частині організації первинного обліку:

- Арифметичні помилки при фіксації оперативного факту (при вимірюванні кількості, ваги, розмірів і т.п.);

- Несвоєчасна реєстрація оперативного факту на носії інформації;

- Реєстрація господарських операцій в документах неуніфікованих форми (у разі якщо для даної операції уніфікований документ передбачений);

- Відсутність необхідних реквізитів, які надають юридичну силу;

- Порушення, допущені при оформленні первинного документа (заповнення документів засобами, що не допускають їх довготривале зберігання, порушення при внесенні виправлень у перрвічний документ);

- Відсутність графіків документообігу;

- Помилки при реєстрації документа (кількісні або якісні розбіжності при перенесенні даних з документа в облікові регістри);

- Несвоєчасна реєстрація документа в обліковому (або відсутність даних у обліковому регістрі за окремим первинним документам);

- Порушення термінів зберігання документації в архіві;

- Знищення первинних документів без акту про виділення документів до знищення;

- Порушення при оформленні справ з первинною обліковою документацією (стосується касових і банківських документів).

2. У частині організації бухгалтерського і податкового обліку:

- Перекриття заборгованості одного контрагента авансами, даними іншому контрагенту (проводка: Дт60 Кт60 «Аванси видані», 76);

- Несвоєчасне списання заборгованості у зв'язку з невірним обчисленням строків позовної давності (проводка: Дт91 «Інші доходи і витрати» Кт60);

- Відшкодування вхідного ПДВ за невідфактурованих постачання (проводки Дт19 Кт60 субрахунок «невідфактуровані поставки» та Дт68 Кт19);

- Відсутність коригування по списаних на витрати ТМЦ (робіт, послуг), раніше відображених як невідфактуровані поставки, документи за якими надійшли і мають невідповідності: з раніше відображеними в обліку показниками;

- Відшкодування вхідного ПДВ щодо постачання, забезпеченим виданими організацією власними векселями;

- Несвоєчасне пред'явлення претензій постачальникам (проводка: Дт76 субрахунок «Розрахунки по претензіях» Кт60), відображення на рахунку 76 субрахунок «Розрахунки по претензіях» нереальних сум;

- Лічильні помилки при обчисленні курсових різниць (проводка: Дт91 Кт60 або Дт60 Кт91);

- Неправильне відображення на рахунках обліку сумових різниць;

- Списання безнадійного боргу на рахунок інших доходів і резервів за наявності раніше утвореного резерву під цю заборгованість (Дт91 Кт60);

- Неправомірне визнання заборгованості безнадійною і списання за рахунок резерву по сумнівних боргах або за рахунок позареалізаційних витрат (проводки: Дт63 або 91 Кт60 субрахунок «Аванси видані»);

- Відсутність аналітичного обліку по постачальниках, неоплаченим вчасно розрахунковими документами, невідфактурованих постачання, авансами виданими, виданими векселями та ін (виходячи з вимог нормативних актів).

Глава 3. АНАЛІЗ ГОТІВКОВИХ І БЕЗГОТІВКОВИХ РОЗРАХУНКІВ ВАТ «Брасовський МЕБЛЕВА ФАБРИКА» З ПОСТАЧАЛЬНИКАМИ І ПОДРЯДЧИКАМИ

3.1 КОРОТКА ЕКОНОМІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ВАТ «Брасовський МЕБЛЕВА ФАБРИКА»

Характеристика організаційної структури підприємства

Відкрите акціонерне товариство «Брасовський меблева фабрика» засновано відповідно до Указу Президента РФ «Про організаційні заходи щодо перетворення державних підприємств, добровільних об'єднань державних підприємств в акціонерні товариства» від 1 липня 1992 р. № 721 в результаті перетворення державного підприємства Брасовський меблева фабрика у відкрите акціонерне товариство і є його правонаступником. Товариство діє у відповідності з федеральним законом «Про акціонерні товариства», іншим чинним законодавством України та Статутом підприємства. Основними видами діяльності товариства є:

- Забезпечення успішного вирішення поставлених перед суспільством завдань з розвитку виробництва меблів, інших товарів народного споживання та продукції виробничого-технічного призначення;

- Забезпечення інших підприємств і організацій матеріально-технічними ресурсами;

- Організація і проведення оптової та роздрібної торгівлі товарами народного споживання і готової продукції;

- Розробка конструкцій меблів та технічної документації на її виготовлення;

- Інші види діяльності не заборонені законодавством.

Органом управління Товариства є Загальні збори акціонерів, Рада директора, Генеральний директор. Загальні збори акціонерів є вищим органом управління товариства та проводиться щорічно. На ньому розглядаються такі питання як обрання Ради директорів, ревізійної комісії, генерального директора, установ аудитора, також затверджуються надаються Радою директорів річний звіт Товариства, річна бухгалтерська звітність, в тому числі звіт про прибутки і збитки, а також розподіл прибутку, в тому числі оголошення дивідендів і оголошення збитків за результатами фінансового року. До компетенції Ради директорів Товариства відносяться наступні питання:

1. Скликання річного і позачергового Загальних зборів акціонерів товариства;

2. Затвердження порядку денного Загальних зборів акціонерів;

3. Збільшення Статутного капіталу Товариства шляхом розміщення товариством додаткових акцій у межах кількості та категорії оголошених акцій, за винятком випадків, віднесених Статутом підприємства до компетенції Загальних зборів;

4. Затвердження звіту про підсумки придбання акцій;

5. Визначення ціни майна, ціни розміщення та викупу емісійних цінних паперів у випадках передбачених Статутом підприємства;

6. Освіта виконавчого органу товариства та дострокове припинення його повноважень;

7. Рекомендації за розміром дивіденду по акціях і порядку його виплати;

8. Використання резервного та інших фондів товариства;

9. Створення філій та представництв товариства;

Питання належать до компетенції Ради директорів не можуть бути передані на вирішення виконавчому органу товариства, тобто генеральному директорові, який обирається Загальними зборами акціонерів строком на п'ять років шляхом кумулятивного голосування.

Статутний капітал товариства складає 13741 рублів і складається з 13741 звичайної акції номінальною вартістю 1 (один) рубль. Всі звичайні акції підприємства мають однакову номінальну вартість і надають їх власникам рівні права:

- Брати участь у загальних зборах акціонерів з правом голосу з питань його компетенції відповідно до норм Статуту підприємства і чинного законодавства;

- Обирати і бути обраними до органів управління і контролю суспільства;

- Отримувати інформацію про діяльність підприємства, стану його майна, прибутку і збитків;

- Відчужувати, що належать їм по праву власності, акції без згоди інших акціонерів;

- Отримувати відповідну кількості акцій частину прибутку у формі дивідендів, а також частини майна акціонерного товариства у разі його ліквідації, або його вартості;

- Здобувати додаткові акції.

Статутний капітал можна збільшити шляхом збільшення номінальної вартості акцій або розміщення додаткових акцій шляхом відкритої або закритої підписки. Рішення про збільшення або зменшення розміру Статутного капіталу приймається Загальними зборами акціонерів ВАТ «Брасовський меблева фабрика». У випадку якщо після закінчення другого та кожного наступного фінансового року вартість чистих активів підприємства виявиться менше Статутного капіталу товариство зобов'язане оголосити та зареєструвати у встановленому порядку зменшення свого Статутного капіталу. Якщо вартість зазначених активів товариства стає меншою від визначеного законодавства РФ на дату створення товариства мінімального розміру Статутного капіталу, товариство підлягає ліквідації.

ВАТ «Брасовський меблева фабрика» займається виробництвом м'яких меблів, столів, торгівельного обладнання та щита столярного з сосни та берези, який йде на експорт у США та Грецію. Для виготовлення м'яких меблів та столів використовуються французькі механізми трансформації, тканина та шкіра високої якості.

Для виробництва та зберігання продукції товариство має спеціально обладнані приміщення. У цеху № 1 роблять заготовки з деревини для м'яких меблів та столів. У другому цеху триває складання столів, меблів, торгового обладнання, також тут займаються пошиттям м'якої частини меблів. У цеху № 4 також виготовляють заготовки з деревини, але основна спеціальність - це виготовлення щита столярного на експорт. На підприємстві є своя пилорама і чотири сушильні камери, що дозволяє не купувати пиломатеріал на стороні. Всі цехи і пилорами обладнані спеціальною технікою.

Реалізацією продукції займається відділ збуту складається з чотирьох чоловік. Наявність власного транспорту у підприємства дозволяє доставляти продукцію безпосередньо замовнику. Наявність юриста дозволяє грамотно укладати угоди, вирішувати виникаючі суперечки і розбіжності. Щотижня вирушає машина до Москви, туди з меблями, а звідти везуть деталі, тканини, шкіру, клей і т.д. Великий обсяг меблів вирушає до Ростова на Дону, Волгодонськ, Астрахань, Сургут, постійним покупцем торгового обладнання є ТОВ «Торгкомплект». Тісно співпрацюємо з такими підприємствами як ВО «Брянська паперова фабрика», ТОВ ТЦ «Мальцовский», ВАТ «Хенкель Ера», які є нашими постійними постачальниками матеріалів.

Структура бухгалтерського апарату суспільства.

ВАТ «Брасовський меблева фабрика» є організацією з централізованим урахуванням обліковий апарат зосереджений в головній бухгалтерії, де ведеться весь синтетичний і аналітичний облік на основі первинних і зведених документів, що надходять від начальників цехів, планового відділу. Відділ бухгалтерії складається з 6 чоловік, включаючи касира і головного бухгалтера. Нарахуванням заробітної плати займається розрахунковий відділ, також він веде розрахунок утримання з працівників і визначає суми відрахувань до пенсійного фонду та податок на доходи фізичних осіб.

Бухгалтер з обліку готової продукції веде облік готової продукції в цінах і на складі і її реалізацію покупцям і замовникам, визначає ефективність виробництва і реалізації. Бухгалтер матеріального столу стежить за надходженням матеріалів необхідних для виробництва продукції в організації та їх витрачання по цехах в кількісному і грошовому вираженні. Складає журнал - ордер № 6 де відображається сума отриманих матеріалів та їх оплата.

Облік розрахунків з підзвітними особами веде окремий бухгалтер. Він стежить за тим щоб сума видана підзвіт була використана за призначенням та там підтверджуючі документи, у тому числі талони на бензин для водіїв автомашин. Здійсненням безготівкових розрахунків займається фінансист шляхом надання до банку платіжних доручень або платіжних вимог. Складає зведену відомість по банку за кожний місяць з зазначенням отриманих сум від покупців продукції та сум сплачених постачальниками і підрядниками, а також у бюджетні та позабюджетні фонди за відповідними рахунками бухгалтерського обліку.

Головний бухгалтер - основне юридична особа в організації; особливу увагу він звертає на виконання таких функцій:

- Здійснює організацію бухгалтерського обліку господарсько-фінансової діяльності, а також контроль за економним використанням матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, збереженням власності організації;

- Очолює роботу з підготовки та прийняття робочого плану рахунків, форм первинних облікових документів, застосовуваних для оформлення господарських операцій, по яких не передбачені типові форми; розробці форм документів внутрішньої бухгалтерської звітності, а також забезпечення порядку проведення господарських операцій; дотримання технологій обробки бухгалтерської інформації і порядку документообігу;

- Забезпечує раціональну організацію бухгалтерського обліку і звітності в цілому та її підрозділах на основі максимальної централізації обліково-обчислювальних робіт і застосування сучасних технічних засобів та інформаційних технологій, прогресивних форм і методів обліку і контролю, формування і своєчасне представлення повної і достовірної бухгалтерської інформації про діяльність організації , її майновий стан, доходи і видатки, а також розробку і здійснення заходів, спрямованих на зміцнення фінансової дисципліни.

Головний бухгалтер призначається на посаду (звільняється з посади) керівником організації і підпорядковується безпосередньо йому. У своїй роботі керується нормативними документами, а також несе відповідальність за дотримання містяться в них єдиних правових та методичних принципів ведення бухгалтерського обліку. Він також несе відповідальність за формування облікової політики, забезпечує контроль за її виконанням, за рухом активів, формуванням доходів і витрат і виконанням зобов'язань та відображення на рахунках бухгалтерського обліку господарської оперативної інформації, складання у встановлені терміни бухгалтерської звітності, проведення (спільно з іншими службами) економічного аналізу фінансово-господарської діяльності з метою виявлення і мобілізації внутрішньогосподарських резервів організації. Головний бухгалтер разом з керівником організації підписує документи, що служать підставою для приймання і видачі товарно-матеріальних цінностей та грошових коштів, а також розрахункові, кредитні та фінансові зобов'язання і господарські договори. Без підпису головного бухгалтера зазначені документи не дійсні і до виконання не приймаються. З головним бухгалтером погоджується призначення, звільнення і переміщення матеріально відповідальних осіб.

На підприємстві є 6 комп'ютерів. За два в розрахунковому відділі та у відділі збуту, один в касі та в бухгалтерії підприємства. При веденні обліку та складання звітності здійснення операцій із застосуванням обчислювальної техніки значно полегшує роботу співробітників організації. Хоча наявність в бухгалтерії всього одного комп'ютера змушує більшу частину роботи виконувати в ручну що занадто багато роботи і ускладнює роботу відділу. На наявному комп'ютері встановлені: програма для друкування платіжних доручень «Бізнес Пак6» і програма для введення документів податкової та бухгалтерської звітності та передачі даних до податкових органів «Платник податків ЮЛ» також для друку зведеної відомості по банку використовується програма «Бухгалтерська система ALGOsoft». Планується в поточному році придбати ще комп'ютер для головного бухгалтера, що пов'язано з автоматизованою обробкою документів бух.отчетності в податкових органах, органах статистики.

Облікова політика підприємства

На черговій обліковий рік організацією розробляється облікова політика, в якій повинні бути визначені правила і порядок обліку заготовляння та придбання матеріальних цінностей та їх оцінку, облік витрат на виробництво і калькулювання собівартості продукції, її оцінки та реалізації та ін

Облікова політика - сукупність способів ведення бухгалтерського обліку - первинного спостереження, вартісного виміру поточної угруповання і підсумкового узагальнення фактів господарської діяльності. Бухгалтерський облік в організації повинен здійснюватися за певними правилами. Проблема полягає у встановленні такої сукупності правил, реалізація яких забезпечила б максимальний ефект від ведення обліку. Під ефективністю в даному випадку розуміється своєчасне формування фінансової та правленческой інформації, її достовірності та корисності для широкого кола зацікавлених користувачів. До питання облікової політики відноситься також розробка робочого плану рахунків бухгалтерського обліку. При формуванні облікової політики передбачається майнова відокремленість і безперервність діяльності організації послідовність застосування облікової політики, а також тимчасова визначеність фактів господарської діяльності. Облікова політика повинна відповідати вимогам повноти, обачності, пріоритету змісту перед формою, несуперечності та раціональності.

Одним з перших стандартів з ведення бухгалтерського обліку є ПБУ 1 / 98 «Облікова політика організації». Як відомо облікова політика - це документ, що захищає інтереси організації в області застосування її правил ведення бухгалтерського обліку. У ньому закладені норми, умови в рамках яких організація вважає можливим і достатнім отримувати достовірну та оперативну інформацію про господарську діяльність, спираючись на чинні законодавчі акти.

Ще до формування облікової політики необхідно знати обсяг бухгалтерської інформації та її призначення для цілей звітності, оподаткування, управління та контролю за господарською діяльністю організації і терміни її формування. З цією метою розробляється схема поелементного ділення і складу бухгалтерської інформації. Розробляючи облікову політику, головному бухгалтеру необхідно пам'ятати, що вона повинна володіти достатністю для управління, контролю, аналізу та планування в майбутній господарської діяльності організації та знаходити застосування при складанні фінансової та статистичної звітності, будучи базою для управлінського та податкового обліку. Під формуванням облікової політики розуміється вибір і обгрунтування одного з декількох, що допускаються законодавством і нормативними актами, способів організації і ведення бухгалтерського обліку. Щоб грамотно реалізувати це положення, необхідно добре знати чинну нормативну базу як з точки зору переліку питань, вирішення яких входить до компетенції керівництва організації, а також проблеми, які залишаються не відрегульованими в законодавстві з бухгалтерського обліку. У п.5 ПБУ 1 / 98 говориться: «Облікова політика організації формується головним бухгалтером організації і затверджується керівником організації». При цьому затверджуються:

- Робочий план рахунків бухгалтерського обліку, що містить синтетичні та аналітичні рахунки, необхідні для ведення бухгалтерського обліку відповідно до вимог своєчасності, повноти обліку і звітності;

- Форми первинних облікових документів, що застосовуються для формування фактів господарської діяльності, за якими не передбачені типові форми первинних облікових документів, а також форми документів для внутрішньої бухгалтерської звітності;

- Порядок проведення інвентаризації активів і зобов'язань організації;

- Метод оцінки активів і зобов'язань;

- Правила документообігу і технології обробки облікової інформації;

- Порядок контролю за господарськими операціями.

У новому положенні збережений перелік припущень, з яких повинна виходити організація при формуванні облікової політики. При розробці облікової політики передбачається, що активи і зобов'язання організації існують окремо від активів та зобов'язань інших організацій. Таким чином, на балансі не повинно бути майна, що не належить даної організації. Перш ніж перевіряти, наприклад, правомірність включення у собівартість продукції, робіт, послуг вартості матеріалів, амортизації обладнання або нематеріальних активів, слід переконатися в наявності документів, що підтверджують право на це майно.

Організація буде продовжувати свою діяльність у найближчому майбутньому, і у неї відсутня наміри ліквідації або суттєвого скорочення діяльності, і, отже зобов'язання будуть погашатися у встановленому порядку. В даний час не можна стверджувати, що дане припущення виконується всіма організаціями: частина організацій, в основному відносяться до сфери виробництва - на межі банкрутства, інші створюються для того, щоб ліквідуватися в найближчому майбутньому. Прийнята організацією облікова політика застосовується послідовно від одного звітного року до іншого. При реалізації даного допущення особливо важливі визначення перспектив розвитку організації, її стратегії, зважений аналіз чинного законодавства. Факти господарської діяльності організації відносяться до того звітного періоду, в якому вони мали місце, незалежно від фактичного часу надходження чи виплати грошових коштів, пов'язаних з цими фактами. Правильно розроблена облікова політика, що враховує умови та можливості ведення господарської діяльності, повинна забезпечити:

- Повноту відображення в бухгалтерському обліку всіх фактів господарської діяльності;

- Більшу готовність до бухгалтерського обліку витрат і пасивів, ніж можливих доходів і активів, не допускаючи створення прихованих резервів;

- Відображення в бухгалтерському обліку фактів господарської діяльності виходячи не тільки з їх правової форми, але і їх економічного змісту фактів та умов господарювання;

- Тотожність даних аналітичного обліку оборотам і залишкам за рахунками синтетичного обліку на перше число кожного місяця, а також показників бухгалтерської звітності даним синтетичного та аналітичного обліку.

При формуванні облікової політики організації по конкретному напрямку ведення та організації бухгалтерського обліку здійснюється вибір одного способу з декількох, що допускаються законодавством і нормативними актами з бухгалтерського обліку. Якщо з конкретного питання у нормативних документах не встановлено способи ведення бухгалтерського обліку, то при формуванні облікової політики відбувається розробка організацією відповідного способу виходячи з цього та інших положень з бухгалтерського обліку. При організації облікової політики оформлюється відповідною організаційно-розпорядчою документацією. Способи ведення бухгалтерського обліку, обрані організацією при формуванні облікової політики, застосовуються з 1 січня року, наступного за роком заснування відповідного організаційно-розпорядчого документа. Облікова політика організації формується головним бухгалтером і засновується керівником організації. При цьому затверджуються:

1. Робочий план рахунків бухгалтерського обліку, що містить синтетичні та аналітичні рахунки, необхідні для ведення бухгалтерського обліку відповідно до вимог своєчасності та повноти обліку та звітності.

2. Форми первинних облікових документів. Відповідно до діючих документами організація може застосовувати форми первинних документів, затверджені Держкомстатом РФ.

3. Методи оцінки активів і зобов'язань. Ці методи визначені в положеннях з обліку майна і зобов'язань організації: ПБО-3, ПБО-5, ПБУ-6, ПБУ-14, Положенні ведення бухгалтерського обліку та бухгалтерської звітності.

4. Порядок проведення інвентаризації активів і зобов'язань. Відповідно до статті 12 Закону РФ «Про бухгалтерський облік» для забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку і бухгалтерської звітності організації зобов'язані проводити інвентаризацію майна і зобов'язань, під час якої перевіряються і документально підтверджуються їх наявність, стан і оцінка;

5. Правила документообігу і технології обробки облікової інформації. Під документообігом розуміють рух первинних документів у бухгалтерському обліку, а саме створення або одержання документів від інших організацій, прийняття до обліку, обробку, передачу в архів.

6. Порядок контролю за господарськими операціями, а також інші рішення, необхідні для організації бухгалтерського обліку.

Зміна облікової політики може проводиться у випадках:

- Зміни законодавства РФ або нормативних актів з бух.обліку;

- Розробка організацією нових способів ведення бухгалтерського обліку;

- Істотної зміни умов діяльності, що може бути пов'язано з реорганізацією, зміною власників, зміною видів діяльності, іншими причинами.

Після затвердження облікової політики керівником організації вона набуває статусу юридичного документу.

3.2 АНАЛІЗ ГОТІВКОВИХ РОЗРАХУНКІВ НА ПІДПРИЄМСТВІ

Аналіз доходів і витрат організації проводиться за даними ф. № 2 «Звіт про прибутки і збитки». У ній міститься інформація про всі види доходів і витрат за звітний та попередній періоди в поквартальному, піврічному, дев'ятимісячному і річному розрізах. Це дозволяє кожному економічному суб'єкту аналізувати в динаміці склад і структуру доходів і витрат, їх зміна, а також розраховувати ряд коефіцієнтів, що свідчать про ефективність використання доходів і доцільності проведення видатків у порівнянні з отриманими доходами. Доходи і витрати організації залежать також від дебіторської і кредиторської заборгованості. Завдання аналізу оборотності дебіторської заборгованості полягають у виявленні розмірів і оцінці динаміки невиправданої заборгованості, причин їх виникнення або зростання. Зовнішній аналіз стану розрахунків з дебіторами базується на даних форми № 1 і № 5. Для внутрішнього аналізу використовуються дані аналітичного обліку рахунків, призначених для узагальнення інформації про розрахунки з дебіторами.

Аналіз стану дебіторської заборгованості починають з загальної оцінки динаміки її обсягу в цілому і продовжують в розрізі окремих статей; визначають частку дебіторської заборгованості в оборотних активах, аналізують її структуру, визначають питома вага дебіторської заборгованості, платежі по якій очікуються протягом року, оцінюють динаміку його показника і проводять подальший аналіз якісного стану дебіторської заборгованості з метою оцінки динаміки невиправданої заборгованості до якої належить прострочена заборгованість покупців і замовників. До виправданою належить заборгованість, термін погашення якої не настав або становить менше одного місяця. Методика аналізу кредиторської заборгованості аналогічна методиці аналізу дебіторської заборгованості. Аналіз проводиться за даними аналітичного обліку розрахунків з постачальниками, розрахунків з іншими кредиторами. Основними завданнями є: аналіз та оцінка динаміки і структури кредиторської заборгованості за сумою та кредиторам; виділення суми простроченої кредиторської заборгованості, в тому числі строкової, оцінка факторів, що вплинули на її освіту; визначення сум штрафних санкцій, що виникли в результаті утворення простроченої кредиторської заборгованості. У процесі аналізу кредиторської заборгованості розраховуються і оцінюються в динаміці показники оборотності кредиторської заборгованості, які характеризують число оборотів цієї заборгованості протягом аналізованого періоду:

Коб.кр.задолж.2003г .= 31686048 / 0,5 * (7200747-7044969) = 406,8

Коб.кр.задолж.2004г .= 19959258 / 0,5 - (7044969-6610458) = 91,9

На закінчення аналізу проводиться порівняння кредиторської заборгованості за такими показниками, як: темп зростання,%; оборотність в оборотах; оборотність в днях. За підсумками цього порівняння прогнозуються перспективи організації, її фінансове становище, платоспроможність, а також робляться рекомендації:

- Стежити за співвідношенням кредиторської та дебіторської заборгованості. Значне перевищення дебіторської заборгованості створюють загрозу фінансової стійкості організації, робить необхідним для погашення виникає кредиторської заборгованості залучення додаткових джерел фінансування;

- Контролювати стан розрахунків за простроченими заборгованостями;

- Розширити систему авансових платежів.

В умовах інфляції всяка відстрочка платежу призводить до того, що організація реально отримує лише частину вартості виконаних робіт. Своєчасно виявляти неприпустимі види дебіторської і кредиторської заборгованості, до яких відносяться: прострочена заборгованість постачальникам, в бюджеті і ін; кредиторська заборгованість за претензіями; наднормативна заборгованість по стійких пасивах; постачальники і покупці за претензіями; заборгованість за розрахунками відшкодування матеріального збитку; заборгованість за статтею «Інші дебітори». Як правило розрахунки з постачальниками та підрядниками через касу здійснюються рідше ніж безготівковим шляхом. На придбання матеріалів гроші можуть видаватися як підзвітній особі так і довіреній особі від постачальника. Оскільки ліміт каси суворо обмежений, то великі суми на придбання матеріалів видаються тільки в день надходження цієї суми в касу. Кожен місяць касир складає ж / о № 1 де показується рух грошових коштів за місяць за статтями бухгалтерського балансу. Суми видані безпосередньо постачальнику або підряднику враховуються по кредиту рахунку 60, суми видані підзвітній особі на купівлю матеріалів враховуються за рахунком 71-2.

Питома вага грошових коштів видаються на придбання матеріалів у загальному відтоку грошових коштів з каси складає близько 30%. Проаналізувавши роботу каси за 2003, 2004 роки ми бачимо, що більша частина грошових коштів видаються на придбання матеріалів підзвітними особами. Питома вага грошових коштів виданих з каси безпосередньо довіреній особі постачальника у 2003 році становить 9,1%, а в 2004 році дорівнює 17,9%. Це говорить про те, що в 2004 році товариство вирішило використовувати власний транспорт для збільшення ефективності збуту продукції, а доставкою матеріалів займаються постачальники і при цьому отримують оплату за поставлений товар готівкою.

При цьому питома вага грошових коштів видаються з каси на покупку матеріалів підзвітними особами підприємства залишається високий. Це пов'язано з тим, що більшу частину матеріалів можна придбати в тих районах куди організація регулярно постачає свою продукцію, тобто туди везуть меблі, а звідти матеріали.

3.3 АНАЛІЗ БЕЗГОТІВКОВИХ РОЗРАХУНКІВ НА ПІДПРИЄМСТВІ

Для нормальної життєдіяльності організація повинна мати у своєму розпорядженні оптимальною сумою грошових коштів. Нестача коштів може негативно відбитися на діяльності організації і привести до неплатоспроможності, зниження ліквідності, збитковості і навіть припинення функціонування організації як господарюючого суб'єкта ринку. Надлишок грошових коштів також може мати негативні наслідки для організації. Надлишкова грошова маса, не залучена у виробничо-комерційний оборот, не приносить дохід.

Крім того, на реальну вартість грошей впливають інфляційні процеси, знецінюючи їх у часі. Щоб приймати оптимальні управлінські рішення, пов'язані з рухом грошових коштів, для досягнення найкращого ефекту господарської діяльності керівництву організації потрібна постійна обізнаність про стан грошових коштів. Отже, необхідні систематичний детальний аналіз і оцінка грошових потоків організації. Важлива роль аналізу грошових потоків зумовлена ​​рядом причин:

- Грошові потоки обслуговують функціонування організації практично у всіх аспектах діяльності;

- Оптимальні грошові потоки забезпечують фінансову стійкість і платоспроможність організації;

- Раціоналізація грошових потоків сприяє досягненню ритмічності виробничо-комерційного процесу організації;

- Ефективне управління грошовими потоками скорочує потребу організації в залученні позикового капіталу;

- Оптимізація грошових потоків є передумовою прискорення оборотності капіталу організації в цілому, сприяє розширенню масштабів виробництва, зростанню виручки, отримання додаткових доходів.

Велика частина розрахунків на підприємстві ведеться безготівковим шляхом. Питома вага платежів постачальникам і підрядникам у загальній сумі відрахувань по розрахунковому рахунку за 2003 рік склав 52%, а в 2004 році 55%. Різниця невелика, а це означає, що підприємство в цей роки працювало практично однаково, тобто не було значущого збільшення обсягу виробництва, яке вимагало б додаткових витрат на придбання матеріалів. Підприємство працює найбільш інтенсивно в зимовий період, а влітку спостерігається спад споживчої здатності і отже спад у виробництві. Тому, аналізуючи рух грошових коштів на розрахунковому рахунку ми бачимо, що найбільша кількість операцій з надходження і витрачання грошових коштів відбувається в зимові місяці. Оплата платіжними дорученнями проводиться на підставі рахунку постачальника із зазначенням асортименту товару та його вартості, якщо товар вже отримано, то на підставі рахунку фактури і накладної, які виписує постачальник. При розрахунку за газ підприємство виплачує авансові платежі також на підставі рахунку виставленого ТОВ «Брянскрегіонгаз». В кінці місяця авансова сума порівнюється з фактичною, зазначеної в рахунку фактурі надісланої постачальниками і якщо є залишок то він переноситься на наступний місяць.

Між організацією і постачальниками повинні обов'язково укладатися договори поставки, в яких обговорюються умови поставки та оплати товару. Це необхідно у разі виникнення суперечок і розбіжностей між сторонами. Так якщо за послуги зв'язку товариство не сплатило, протягом 5 днів після виставлення рахунку про оплату, то ВАТ «Центральна телекомунікаційна компанія» виставляє на рахунок товариства платіжну вимогу і гроші списуються з рахунку організації автоматично. Якщо вимога не сплачено, то підприємство може підготувати заяву про відмову від акцепту із зазначенням причини.

Кредиторська заборгованість на кінець 2003 року становить 1686760 рублів, а на кінець 2004 року дорівнює 1549744 рублів. Великими кредиторами є: ВАТ «Хенкель Ера», ТОВ «Планета», ЗАТ «Промспецкомплект», ТОВ «Кванта». Заборгованість утворилася в результаті того, що товар пропонований цими фірмами необхідний для виробництва постійно і його беруть часто і в великими партіями. У зв'язку з нестабільністю попиту на товар вироблений ВАТ «Брасовський меблевою фабрикою» підприємство не змогло повністю розплатитися за вже отриманий товар, а взяли ще партію, що призвело до утворення боргу. У 2004 році виручка від реалізації продукції склала 19959 тисяч рублів, що на 11727 тисяч рублів менше ніж у минулому році. Надходження грошових коштів також знизилося з 52805 тисяч рублів у 2003 році до 39137 тисяч рублів у 2004 році. Питома вага грошових коштів спрямованих на оплату, придбання товарів, робіт і послуг у 2004 році склав 44% з суми спрямованих коштів, а в 2003 році - 31%.

У процесі здійснення безготівкових розрахунків проявляється платоспроможність підприємства, виконання ним договірних зобов'язань, що свідчить про ефективність і рентабельності його роботи, ступеня стабільності фінансового становища. Таким чином, безготівкові розрахунки - це показник ефективності роботи підприємства. Проте слід мати на увазі, що цей показник залежить, по-перше, від ефективності банківської системи і, по-друге, від платоспроможності покупців. Безготівкові розрахунки сприяють безперервності процесу відтворення, виникаючи у початковій і на кінцевій стадіях обороту товарів. Велику роль вони також грають у прискоренні оборотності оборотних коштів. На підприємстві відкриті також валютні рахунки в Брянськом ОСБ № 8605 Брянськ на які надходить валюта від експорту щита меблевого в США. Розрахунки ж з постачальниками та підрядниками в іноземній валюті не ведуться. Сума в рахунках, що пред'являються підприємству для оплати за матеріали в іноземній валюті, переводиться в рублі за курсом ЦБ на день перерахування грошових коштів.

3.4 АНАЛІЗ РУХУ ГРОШОВИХ КОШТІВ

У практиці аналізу велику увагу надається вивченню і прогнозу руху грошових коштів. Це пов'язано з тим, що через об'єктивної нерівномірності надходжень і виплат або в результаті непередбачених обставин виникають проблеми з готівкою. У процесі ведення комерційної діяльності рух грошових коштів охоплює період часу між сплатою грошей за сировину, матеріали і надходження грошей від продажу готової продукції. На тривалість цього періоду впливають: період кредитування організації постачальниками, період кредитування організацією покупців, період перебування сировини та матеріалів у запасах, період виробництва і зберігання готової продукції на складі.

Надходження коштів у рамках поточної діяльності пов'язаний з отриманням виручки від реалізації продукції, виконанням робіт і наданням послуг, а також авансів від покупців і замовників, витрачання - зі сплатою по рахунках постачальників і інших контрагентів, виплатою заробітної плати, відрахуваннями до фондів соціального страхування та забезпечення, розрахунками з бюджетом. У процесі поточної діяльності організації можуть виплачувати відсотки за отриманими кредитами і позиками. Рух грошових коштів у розрізі інвестиційної діяльності пов'язано з придбанням основних засобів і іншого майна, що має довгострокове використання, надходження дивідендів, відсотків. Фінансова діяльність організації пов'язана з надходженням коштів в наслідок отримання довгострокових і короткострокових кредитів і позик, бюджетних асигнувань та витрачанням коштів у вигляді погашення заборгованості за отриманими раніше кредитами і позиками, виплати дивідендів, відсотків. У процесі аналізу необхідно оцінити приплив грошових коштів у повному обсязі за весь період. Тому надходження підприємству розглядаються незалежно від їх джерел по дебетових оборотів рахунків грошових коштів. Загальною величиною припливу грошових коштів є суми оборотів по дебіту рахунків грошових коштів. З цих сум необхідно відняти суму внутрішнього обороту, тобто величину коштів, що надійшла в дебет з кредиту цих же рахунків (наприклад, переклад понадлімітного залишку грошових коштів з каси на розрахунковий рахунок або отримання готівки в касу з розрахункового рахунку). Якщо не провести коригування дебетових оборотів на суму внутрішнього обороту, це призведе до подвійного рахунку і спотворення підсумкового показника. В організації може бути безліч напрямків відтоку грошових коштів, який пов'язаний з поточними зобов'язаннями організації. Величину відтоку можна визначити, використовуючи дані бухгалтерських рахунків, на яких формуються ці зобов'язання. Частину зобов'язань погашається без залучення грошових коштів. Тому обороти по кредиту рахунків зобов'язань необхідно коригувати на суму, що надходить в дебет цих рахунків з кредиту інших, за винятком рахунків грошових коштів, тобто із загальної суми зобов'язань виключити ті, які погашаються без залучення коштів з рахунків грошових коштів.

Аналіз руху грошових коштів здійснюється прямим і непрямим методами. Різниця між ними полягає в різній послідовності процедур визначення величини потоку грошових коштів у результаті поточної діяльності: прямий метод грунтується на обчисленні припливу і відтоку грошових коштів, тобто вихідним елементом є виручка; непрямий метод базується на ідентифікації і обліку операцій, пов'язаних з рухом грошових коштів, і послідовної коригуванні чистого прибутку, тобто вихідним елементом розрахунку є прибуток. Аналіз руху грошових коштів прямим методом детально розкриває рух грошових коштів на рахунках бухгалтерського обліку, дозволяє робити висновки щодо достатності коштів для сплати за рахунками поточних зобов'язань, а також здійснення інвестиційної діяльності. Для оцінки руху грошових коштів прямим методом складають аналітичну таблицю 1.

Таблиця 1

Оцінка руху грошових коштів прямим методом

Показники	№ стор ф. № 4	Сума 2003	Сума 2004
1. Поточна діяльність
1.1. Приплив грошових коштів:
виручка від реалізації товарів, продукції, робіт і послуг	030	25550307	29726013
аванси, отримані від покупців	050
цільове фінансування	060
інші надходження (суми, видані раніше підзвітним особам)	110	14320753	3121345
1.2. Відтік грошових коштів
оплата придбаних товарів, робіт, послуг	130	16425269	17391823
оплата праці	140	5206388	3076740
відрахування на соціальні потреби	150	2053717	980777
видача підзвітних сум	160	2931997	-
на покупку валюти	170	-	9216283
розрахунки з бюджетом	220	2563755	2753246
оплата відсотків за отриманими кредитами, позиками	230	3656377	440627
інші виплати, перерахування	250	19405935	2767625
1.3. РАЗОМ: приплив (+), відтік (-) грошових коштів	1.1-1.2	-12372378	-3779763

На підставі цієї таблиці ми можемо сказати, що в 2003 році по всіх видах діяльності підприємство отримало дохід, а в 2004 році за поточної діяльності приплив грошових коштів склав 32847358 рублів, а відтік 36627121 рублів, тобто підприємство отримало збиток на суму 3779763 рублів. Виручка від реалізації основних засобів та іншого майна в 2003 році склала 12230582 рублів, а в 2004 році 15 000 рублів.

Приплив грошових коштів від фінансової діяльності у 2003 році дорівнює 703 000 рублів, а в 2004 році 5660000 рублів, але в 2004 році підприємство зробило фінансові вкладення на суму 2 500 000 рублів. Зміна грошових коштів по всіх видах діяльності у 2003 році склало 321 810 рублів, що на 926 573 рублів більше ніж у 2004 році. Основними внутрішніми причинами негативного результату руху грошових коштів можуть бути:

- Недостатня рентабельність продажів, яка не в змозі покрити нормальну потребу в оборотному капіталі;

- Зниження обсягів реалізації через втрату великих споживачів;

- Уповільнення оборотності оборотного капіталу;

- Висока частка позикового капіталу і, як наслідок, значні виплати з обслуговування і погашення позик;

- Надмірні податкові платежі.

Однак прямий метод не розкриває взаємозв'язку фінансового результату (прибутку) і зміни величини грошових коштів на рахунках організації. З цією метою проводиться аналіз руху грошових коштів непрямим методом, суть якого полягає в перетворенні величини чистого прибутку у величину грошових коштів. При цьому виходячи з того, що в діяльності кожної організації є окремі, нерідко значні за величиною, види витрат і доходів, які зменшують або збільшують прибуток організації, не зачіпаючи величини її грошових коштів. Тому в процесі аналізу проводять коригування величини чистого прибутку таким чином, щоб статті витрат, які пов'язані з відтоком грошових коштів, та статті доходів, які не супроводжуються їх надходженням, не впливали на величину чистого прибутку. Аналіз руху грошових коштів непрямим методом доцільно починати з оцінки змін в стані активів організації та їх джерел за даними ф. № 1 «Бухгалтерський баланс». Для оцінки руху грошових коштів непрямим методом складемо аналітичну таблицю № 2.

Таблиця № 2

Оцінка руху грошових коштів непрямим методом

Чистий прибуток з урахуванням коригування за 2003 р.

695370 +1655088-103556 +1365367-94644 +32990-376026-2697000-155778 = 321810

Чистий прибуток з урахуванням коригування за 2004р.

347759-183970 +730000 +1353137 +79062-4502380-1153860 +3160000-434511 =- 604763

Таким чином, при непрямому методі можна визначити яка зі статей активів і пасивів більш впливає на стан грошових коштів та її чистого прибутку.

З таблиці видно, що в 2004 р. зросла дебіторська заборгованість (платежі по якій очікуються протягом 12 місяців після звітної дати) з 3734141 рублів на початок року до 8236 521рублей на кінець. Спостерігається також зменшення нерозподіленого прибутку минулих років на кінець року в порівнянні з початком на 1153860 рублів. Кредиторська заборгованість за 2003 рік зменшилася на 155 778 рублів, а в 2004 році на 434 511 рублів.

При аналізі взаємозв'язку отриманого фінансового результату і зміни коштів слід враховувати можливість відображення в доходах, врахованих раніше, реального надходження грошових коштів.

Нарахування амортизації не впливає на відтік грошових коштів, але зменшує величину фінансового результату. Зменшення прибутку не супроводжується скороченням грошових коштів, отже, для отримання реальної величини грошових коштів сума нарахованого зносу повинна бути додана до чистого прибутку. Ці витрати зменшують балансовий прибуток, але не впливають на рух грошових коштів.

Якщо має місце збільшення виробничих запасів, то реальний відтік грошових коштів буде вище на суму витрат на придбання матеріалів, врахованих у вартості реалізованої продукції. Прибуток теж буде завищена на цю величину і повинна бути скоригована, тобто зменшена. Розмір приросту виробничих запасів слід відняти від суми чистого прибутку, а суму їх зменшення додати до чистого прибутку, так як ми завищуємо на цю величину суму відтоку грошових коштів, тобто занижуємо прибуток. Насправді приріст виробничих запасів не тягне за собою збільшення грошових коштів в такій же мірі, що і прибуток.

Аналіз включає всі сфери діяльності організації: поточну, інвестиційну, фінансову. У кожному розділі окремо наводяться дані про надходження коштів та про їх витрачання за кожною статтею, на підставі чого визначається загальна зміна грошових коштів на кінець періоду як алгебраїчна сума грошових коштів на початок періоду і змін за період.

Алгоритм роботи зі звітом про рух грошових коштів. У сфері поточної діяльності сума чистого прибутку коректується на наступні статті:

- Додаються: - амортизація, зменшення рахунків до отримання, збільшення витрат майбутніх періодів, втрати від реалізації нематеріальних активів, збільшення заборгованості зі сплати податку;

- Віднімаються: прибуток від продажу цінних паперів, збільшення авансових виплат, збільшення матеріально - виробничих запасів, зменшення рахунків до оплати, зменшення зобов'язань, зменшення банківського кредиту.

У розділі інвестиційної діяльності до чистого прибутку:

- Додаються: продаж цінних паперів і матеріальних необоротних активів;

- Віднімаються: купівля цінних паперів і матеріальних необоротних активів.

У сфері фінансової діяльності до чистого прибутку:

- Додається: емісія звичайних акцій;

- Віднімаються: погашення облігацій та виплата дивідендів.

На завершення аналізу виробляється розрахунок коштів на початок і кінець року, що дозволяє говорити про зміни у фінансовому становищі фірми.

ВИСНОВОК

Методика аналізу активів, капіталу і зобов'язань обумовлює логічний перехід до аналізу й оцінки стану ліквідності, платоспроможності та фінансової стійкості.

Ліквідність активів являє собою їх можливість за певних обставин звернутися в грошову форму для відшкодування зобов'язань. З усіх активів організації найбільш ліквідними є оборотні активи, а з усіх оборотних активів абсолютно ліквідні кошти, короткострокові фінансові вкладення, а також не прострочена дебіторська заборгованість, термін оплати якої настав, або рахунки, акцептовані до оплати.

Іншу частину оборотних активів не можна з більшою впевненістю назвати високоліквідними активами. Тим не менше за певних умов і грамотних методах роботи з дебіторами - клієнтами ця заборгованість все-таки буде повернута, а запаси реалізовані. Проте слід мати на увазі, що окремі види позаоборотних активів також можна при необхідності реалізувати навіть з великим успіхом, ніж, наприклад, деякі запаси, і отримати потрібну готівку, якщо це в інтересах компанії.

Абсолютна ліквідність - це відношення найбільш ліквідних активів до короткострокових зобов'язань. Коефіцієнт абсолютної ліквідності (К аб.лікв) розраховується на підставі даних 2 і 4 розділів бухгалтерського балансу.

На початок 2004 року

До аб.лік = 614925 / (500000 +7044969) = 0,08

На кінець року

До аб.лік = 10162 / (3660000 +6610458) = 0,001

До складу короткострокових зобов'язань входять: заборгованість по короткострокових кредитах і позиках; кредиторська заборгованість; заборгованість учасникам по виплаті доходів; інші короткострокові зобов'язання.

Розраховується також коефіцієнт критичної ліквідності (Ккріт.лік).

На початок року

Ккріт.лік = (3734141 +614925) / 7544969 = 0,58

На кінець року

Кріт.лік = (8236521 +10162) / 10270458 = 0,8

Для узагальнюючої оцінки ліквідності оборотних активів розраховується коефіцієнт поточної ліквідності (Ктек.лік).

На початок року

Ктек.лік = (614925 +3734141 +6858047 +337352) / 7544969 = 1,5

На кінець року

Ктек.лік = (10162 +8236521 +5504910 +258290) / 10270458 = 1,4

Цей показник характеризує ступінь забезпеченості всіма оборотними активами короткострокових зобов'язань організації.

Отже, рівень критичної та поточної ліквідності відповідає встановленим нормам, хоча показник абсолютної ліквідності значно нижче і до кінця року в порівнянні з початком знизився з 0,08 до 0,001. Коефіцієнт поточної ліквідності - основоположний показник для оцінки фінансової спроможності організації, достатності наявних у неї оборотних коштів, які при необхідності можуть бути використані для погашення її короткострокових зобов'язань. Різниця між оборотними активами і короткостроковими зобов'язаннями, називається чисті оборотні активи. Цей показник характеризує ступінь стійкості функціонування будь-якого господарюючого суб'єкта, тобто рівень забезпеченості оборотних активів власними коштами.

На початок року ЧОА = 11544465-337352-500000-7044969 = 3662144

На кінець року ЧОА = 14009883-258290-3660000-6610458 = 3481135

Сума чистих оборотних активів на кінець 2004 року в порівнянні з початком року збільшилася на 181009 рублів. Звідси випливає, що підприємство забезпечене оборотними активами для погашення короткострокових зобов'язань.

Платоспроможність характеризується ступенем ліквідності оборотних активів і свідчить про фінансові можливості організації повністю розплатитися за своїми зобов'язаннями в міру настання терміну погашення боргу. Показники оцінки платоспроможності організації не тільки прямо, а й опосередковано характеризують її стан і стійкість. Коефіцієнт співвідношення чистих оборотних активів з чистими активами, як правило, залежить від багатьох факторів, деякі з яких зовсім не коригуються з діяльністю аналізованого господарюючого суб'єкта: попит та пропозиція на товар, продукцію і послуги; сформовані ціни і система ціноутворення; рівень фінансової спроможності покупця- клієнта і бажання і можливості його своєчасно оплачувати зобов'язання; непомірно висока ціна; нерозвинена система вексельного обігу; інфляція та ін Тим не менш запропонована система показників дозволяє в комплексі отримати уявлення про платоспроможність організації та тенденції її розвитку.

Коефіцієнт загальної платоспроможності:

На початок року

20350804 / 7544969 = 2,7

На кінець року

22270192 / 10270458 = 2,2

Отже, платоспроможність знизилася до кінця року на 0,5 це пов'язано зі збільшенням короткострокових зобов'язань.

Фінансова стійкість - целеполагающее властивість фінансового аналізу, а пошук внутрішньогосподарських можливостей, засобів і способів її зміцнення представляє глибокий економічний зміст і визначає характер його проведення та змісту. Як будь-яка фінансово - економічна категорія, фінансова стійкість виражається системою кількісних та якісних показників і тісно пов'язана з показниками ліквідності й забезпеченості оборотних активів, зокрема, такі, як матеріально-виробничі запаси, дебіторська заборгованість та ін Якщо ліквідність кількісно виражається певним рівнем перевищення оборотних активів над зобов'язаннями і забезпечує, таким чином, конкретний стан платоспроможності, то платоспроможність дає уявлення про фінансові можливості організації оплатити в строк і в повному обсязі короткострокові зобов'язання на момент їх виникнення.

Співвідношення вартості або всіх активів організації, або тільки оборотних активів або їх головної складової - матеріально-виробничих запасів і витрат з величиною власного і позикового капіталу як головних джерел їх формування визначають ступінь фінансової стійкості. Забезпеченість хоча б тільки запасів і майбутніх витрат джерелами їх формування виражає сутність фінансової стійкості, в той час як платоспроможність виступає її зовнішнім проявом. Джерелами покриття і збільшення запасів і витрат є: власний капітал, скоригований на суму цільових коштів надходжень та фінансування; короткострокові кредити і позики; кредиторська заборгованість; заборгованість учасникам по виплаті доходів; інші короткострокові зобов'язання.

Засоби довгострокових кредитів і позик Балансу, витрачається, як правило, на поповнення необоротних активів, хоча частково організація може їх використовувати в окремих випадках і для покриття нестачі обігових коштів. На підприємстві абсолютна фінансова стійкість.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. Бабаєв Ю.А. Бухгалтерський облік; ЮНИТИ, Москва; 2001р.

2. Бабаєв Ю.А. Теорія бухгалтерського обліку; ЮНИТИ, Москва; 2001р.

3. Бабаєв Ю.А. Бухгалтерський фінансовий облік; Вузівський підручник ХТРЕІУ; Москва; 2003р.

4. Баканов М.І., Шеремет А.Д. Економічний аналіз; Фінанси і статистика; Москва; 2002

5. Безруких П.С. Бухгалтерський облік; «Бухгалтерський облік»; Москва; 2002р.

6. Вахрушина М.А. Бухгалтерський управлінський облік; ЗАТ «Финстатинформ»; Москва; 1999р.

7. Гіляровський Л.Т. Економічний аналіз; ЮНИТИ, Москва; 2001р.

8. Козлова Е.П., Бабченко Т.Н., Галаніна Є.М. Бухгалтерський облік в організаціях; «Фінанси та статистика», Москва; 2003р.

9. Кожинов В.Я. Перехід до нового плану рахунків; ІСПИТ; Москва; 2001р.

10. Кондраков Н.П. Бухгалтерський облік; ИНФРА-М, Москва; 2002р.

11. Новодворський В.Д., Пономарьова Л.В. Складання бухгалтерської звітності; «Бухгалтерський облік»; Москва; 1998р.

12. Романовський М.В. Фінанси підприємств; «Видавничий дім« Бізнес-преса »; Санкт-Петербург; 2000р.

13. Селезньова М.М., Іонова А.Ф. Фінансовий аналіз; ЮНИТИ, Москва; 2003р.

14. Шіляк П.М. Фінанси підприємств; ХТРЕІУ; Москва; 2000р.

15. Положення з бухгалтерського обліку «Витрати організації» ПБУ 10/99 (в редакції Наказів Мінфіну РФ від 30.12.1999 № 107н, від 30.03.2001р. № 27н)

16. Положення з бухгалтерського обліку «Облік договорів (контрактів) на капітальне будівництво» ПБУ 2 / 94 (Додаток до Наказу Мінфіну РФ від 20 грудня 1994р. № 167)

17. Положення про безготівкові розрахунки в РФ (затв. ЦБРФ 03.10.2002г. № 2-П) (ред. від 30.03.2003г.)

18. Журнал Головбух № 2 січень 2004р. «Облікова політика»

19. Журнал Головбух № 3 лютого 2004р. «Розрахунки з акціонерами», «Стягнення дебіторської заборгованості»

20. Журнал Головбух № 5 березень 2004р. Стягнення кредиторської заборгованості через суд »

21. Журнал Головбух № 7 квітень 2004р. «Помилки в платіжних дорученнях»

Рецензія на випускну кваліфікаційну роботу

Тема ВКР: Аналіз розрахунків підприємства з постачальниками і підрядниками на прикладі ВАТ «Брасовський меблева фабрика».

Студентки: Сьомочкін Т.Л.

Факультет: Обліково-статистичний

Спеціальність: Бух облік, аналіз і аудит

Особиста справа: 02 УБС 06364

Першу вищу освіту

Ознайомившись з випускною кваліфікаційною роботою можна сказати, що вона виконана за обраною темою. Аналіз готівкових та безготівкових розрахунків з постачальниками та підрядниками на даному підприємстві проведено досить глибоко.

У вступі повно відображена актуальність обраної теми.

У першому розділі випускної кваліфікаційної роботи описується організаційна структура підприємства і структура бухгалтерського апарату суспільства. Що дозволяє отримати уявлення про організацію та виробленої продукції.

У другому розділі показаний бухгалтерський облік операцій з постачальниками і підрядчиками по готівковим і безготівковим розрахункам. Точно описані методи застосовуються в обліку і правильно складені проводки.

У третин чолі проведено аналіз готівкових та безготівкових розрахунків з постачальниками і підрядниками. Правильність аналізу точно характеризує ситуацію, що на підприємстві фінансову обстановку. Цифри використані в розрахунках відповідають даним звітності, що підтверджує достовірність і точність даних викладених у випускної кваліфікаційної роботи.

У висновку, висновок зроблений про фінансовий стан підприємства, відповідає реальному стану підприємства у сфері фінансової діяльності за 2003 і 2004 роки.

Зробивши аналіз даної роботи можна сказати, що вона заслуговує оцінки «відмінно».

Головний бухгалтер Бембель Р.І. ВАТ «Брасовський меблева фабрика»

Диплом: серія А-1 № 742478

Виданий 12.06.1975 року

Спеціальність: Бухгалтер економіст

Московський інститут харчової промисловості