Облік витрат на виробництво і аналіз собівартості продукції

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.

скачати

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
УО «Білоруський державний ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ»
Кафедра бухгалтерського обліку, аналізу та аудиту в промисловості
Допущена до захисту
Завідувач кафедрою
Е.Н. Шібеко
ДИПЛОМНА РОБОТА
на тему: Облік витрат на виробництво і аналіз собівартості продукції
Студентка-дипломниця
Уеф, 5 курс, УП-З І.А. Якубик
Керівник
канд. екон. наук, Г.В. Толкач
доцент
МІНСЬК 2005

РЕФЕРАТ
Дипломна робота:
ВИТРАТИ НА ВИРОБНИЦТВО, СОБІВАРТІСТЬ ПРОДУКЦІЇ, управління собівартістю, АНАЛІЗ СОБІВАРТОСТІ
Об'єктом і предметом дослідження є приватне виробниче унітарне підприємство «Гродвіта Плюс».
Мета роботи - розробити рекомендації з удосконалення обліку витрат на виробництво і виявити резерви зниження собівартості продукції.
При виконанні роботи використані методи аналізу собівартості продукції: прийоми порівняння, елімінування.
У процесі роботи проведено дослідження: виявлено економічна сутність витрат на виробництво, визначено порядок їх обліку та проведено аналіз витрат і собівартості.
Елементами наукової новизни отриманих результатів є ...
Областю можливого практичного застосування є підприємства з виробництва хлібобулочних виробів.
У ході виконання дипломної роботи пройшло апробацію пропозиція щодо впровадження методу "витрати-випуск».
Автор роботи підтверджує, що наведений в ній розрахунково-аналітичний матеріал правильно і об'єктивно відображає стан досліджуваного процесу, а всі запозичені з літературних та інших джерел теоретичні, методологічні та методичні положення і концепції супроводжуються посиланнями на їх авторів.


ЗМІСТ
Введення ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .. 6
1. Економічна сутність витрат на виробництво та їх значення в економіці підприємства ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... 8
1.1. Економічний зміст витрат на виробництво та їх класифікація ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... 8
1.2. Основні завдання обліку витрат на виробництво і аналізу собівартості продукції ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .. 16
1.3. Огляд нормативно-правової бази, що визначає методику обліку витрат на виробництво і аналізу собівартості продукції, та спеціальної економічної літератури ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .18
1.4. Основні особливості технології виробництва хлібобулочних виробів і їх вплив на методику обліку і аналізу ... ... ... ... ... ... ... ... .. 21
2. Облік витрат на виробництво основного виду діяльності
2.1. Облік прямих матеріальних витрат
2.2. Облік загальновиробничих витрат
2.3. Облік загальногосподарських витрат
2.4. Узагальнення витрат на виробництво
2.5. Облік витрат на виробництво продукції в умовах комп'ютерних технологій
2.6. Удосконалення обліку витрат на виробництво на основі закордонного досвіду та міжнародних стандартів
3. Аналіз витрат на виробництво і собівартості продукції
3.1. Об'єкт дослідження та інформаційне забезпечення аналізу витрат на виробництво і собівартості продукції
3.2. Аналіз складу і структури витрат на виробництво
3.3. Аналіз витрат на карбованець продукції
3.4. Аналіз собівартості продукції в розрізі калькуляційних статей
3.5. Аналіз собівартості окремих виробів
3.6. Аналіз резервів зниження собівартості продукції
Висновок
Список використаних джерел
Програми

ВСТУП
Створення малих підприємств сприяє насиченню ринку товарами і послугами, подолання галузевого і регіонального монополізму, розширенню конкуренції, впровадженню досягнень науково-технічного прогресу, підвищення експортного потенціалу. Вони дозволяють розширити сферу прикладання праці, створити нові можливості для працевлаштування незайнятого населення і вивільнення працівників з неефективно діючих підприємств. Малі підприємства здатні значно зміцнити економічну базу держави, зробити позитивний вплив на розвиток сіл, невеликих міст, відродження художніх та підсобних промислів, вирішення екологічних проблем.
Одним з основних показників фінансово-господарської діяльності будь-якого підприємства, в тому числі і малого, є собівартість продукції. У собівартості знаходять вираження всі витрати підприємства, пов'язані з виробництвом продукції.
Тому мета даної дипломної роботи полягає в тому, щоб на підставі дослідження економічної літератури і практики роботи підприємства розробити рекомендації з удосконалення обліку витрат на виробництво і виявити резерви зниження собівартості продукції.
Розкриття даної мети буде сприяти рішення наступних завдань:
1) виявити економічну сутність витрат на виробництво їх значення в економіці підприємства;
2) розкрити, якою мірою представлена ​​дана проблема в нормативно-правових актах і спеціальній економічній літературі;
3) визначити, яким чином витрати на виробництво враховуються і розподіляються між окремими видами продукції;
4) з'ясувати ступінь автоматизації обліку витрат на виробництво продукції в умовах комп'ютерних технологій;
5) вивчити зарубіжний досвід обліку витрат на виробництво продукції;
6) встановити ступінь впливу факторів на витрати на карбованець продукції;
7) проаналізувати структуру і динаміку собівартості продукції в розрізі статей калькуляції та економічних елементів.
Об'єктом дослідження є приватне виробниче унітарне підприємство «Гродвіта Плюс». Організаційно-правова форма власності даного підприємства - приватна. Основний вид діяльності УП «Гродвіта Плюс» - виробництво хліба та хлібобулочних виробів. Це підприємство нещодавно з'явилося на білоруському ринку і функціонує з листопада 2003 р. Бухгалтерський облік здійснюється бухгалтерією як самостійним структурним підрозділом під керівництвом головного бухгалтера.

1. ЕКОНОМІЧНА СУТНІСТЬ ВИТРАТ НА ВИРОБНИЦТВО ТА ЇХ ЗНАЧЕННЯ В ЕКОНОМІЦІ ПІДПРИЄМСТВА
1.1. Економічний зміст витрат на виробництво та їх класифікація
Виробництво продукції (робіт, послуг) вимагає певних витрат, які становлять її собівартість. Разом з тим організації несуть ряд витрат, що відшкодовуються за рахунок інших джерел (прибутку, фондів спеціального призначення, цільового фінансування та цільових надходжень, державного бюджету тощо).
Виражені в грошовій формі витрати на виробництво і реалізацію продукції становлять її собівартість. В умовах різних форм розвитку економіки собівартість продукції є найважливішим виробничо-господарської діяльності підприємств. Обчислення цього показника необхідно для різних цілей:
1) для оцінки динаміки зроблених витрат;
2) для визначення рентабельності виробництва й окремих видів продукції;
3) для здійснення внутрішньовиробничого госпрозрахунку;
4) для виявлення резервів зниження собівартості продукції;
5) для визначення відпускних цін на продукцію;
6) для обчислення національного доходу в масштабах держави;
7) для обгрунтування рішень про впровадження нових видів продукції і зняття з виробництва застарілих. [6, с. 14]
Одні витрати на виробництво є простими, однорідними, інші - комплексними. Одна частина витрат включається в собівартість безпосередньо прямим шляхом, інша - розподіляється.
Тому все це різноманіття витрат необхідно класифікувати за певними ознаками. Це сприяє поліпшенню планування, прогнозування, обліку, контролю та їх аналізу.
За видами витрат витрати поділяються на економічні елементи і статті калькуляції.
Економічні елементи показують, що витрачено і на яку суму в цілому по організації, незалежно від того, чи відносяться ці витрати до виробленої продукції або до робіт та послуг непромислового характеру. Економічні елементи використовуються при складанні кошторису витрат на виробництво в грошовому вираженні і перевірці її виконання при нормуванні та аналізі оборотних коштів організації.
До економічних елементів відносяться:
1. Матеріальні витрати.
2. Витрати на оплату праці.
3. Відрахування на соціальні потреби.
4. Амортизація основних засобів і нематеріальних активів.
5. Інші витрати.
Це угрупування є єдиною для всіх організацій.
У елемент «Матеріальні витрати» включаються:
1) вартість придбаного з боку сировини і матеріалів, які входять до складу вироблюваної продукції, утворюючи її основу, або є необхідним компонентом при виготовленні продукції;
2) придбаних матеріалів, використовуваних при виробництві продукції для забезпечення технологічного процесу, для упаковки продукції або витрачаються на інші виробничі та господарські потреби;
3) робіт і послуг виробничого характеру, виконуваних сторонніми організаціями або виробництвами і господарствами організації, що не відносяться до основного виду діяльності. До робіт і послуг виробничого характеру належать: виконання окремих операцій з виготовлення продукції, обробки сировини і матеріалів, проведення випробувань для визначення якості споживаних сировини і матеріалів, контролю за дотриманням встановлених технологічних процесів, ремонту основних засобів, що використовуються у підприємницькій діяльності;
4) купованого з боку палива всіх видів, що витрачається на технологічні цілі, вироблення всіх видів енергії, опалення виробничих будівель;
5) покупної енергії всіх видів;
6) втрат від недостачі надійшли матеріальних ресурсів у межах норм природного убутку;
7) платежі за видобуток природних ресурсів, викиди забруднюючих речовин в навколишнє середовище, плата за розміщення відходів;
8) витрати з придбання тари, упаковки отриманих від підприємств-постачальників матеріальних ресурсів за вирахуванням вартості тари за ціною можливої ​​реалізації чи використання. [16, с. 334]
Вартість матеріальних ресурсів, що включаються в елемент «Матеріальні витрати» в оцінці, встановленої законодавством, формується, виходячи з фактично зроблених витрат на їх купівлю (без урахування податку на додану вартість відповідно до законодавства), акцизів, митних зборів, інших платежів, витрат на їх заготівлю та доставку.
В елементі «Витрати на оплату праці" відображаються виплати по заробітній платі, обчислені виходячи з відрядних розцінок, тарифних ставок і посадових окладів, що встановлюються в залежності від результатів праці, його кількості та якості, стимулюючих і компенсаційних виплат, включаючи компенсації по оплаті праці у зв'язку з підвищенням цін і індексацією заробітної плати відповідно до чинного законодавства; систем преміювання робітників, фахівців, керівників та інших службовців за виробничі результати, інших умов оплати праці у відповідності із існуючими в організації формами і системами оплати праці.
В елементі "Відрахування на соціальні потреби" відображаються обов'язкові платежі по встановленим законодавством нормам до Фонду соціального захисту населення відповідно до Закону Республіки Білорусь «Про розміри обов'язкових страхових внесків до Фонду соціального захисту населення Міністерства соціального захисту РБ» та Інструкцією про порядок справляння та обліку страхових внесків до Фонду соціального захисту населення, Державний фонд сприяння зайнятості від всіх видів оплати праці працівників, зайнятих у виробництві відповідної продукції (робіт, послуг), незалежно від джерел виплат, крім тих, на які страхові внески не нараховуються. [24, с. 78]
В елементі «Амортизація основних засобів і нематеріальних активів" відображається сума амортизаційних відрахувань по основних засобах і нематеріальних активів, що використовуються у підприємницькій діяльності, обчислені виходячи з амортизованою вартістю основних засобів і нематеріальних активів у порядку, встановленому Інструкцією про порядок нарахування амортизації основних засобів і нематеріальних активів .
До елементу "Інші витрати" належать:
1) податки, збори (мита), відрахування в державні цільові бюджетні та позабюджетні фонди, що включаються у відповідності з податковим законодавством до собівартості продукції;
2) страхові внески за видами обов'язкового страхування, по добровільному страхуванню життя і додаткових пенсій, платежі по страхуванню майна, вантажів, цивільної відповідальності і ризику непогашення кредитів, суми страхових внесків, перераховані іноземним перестрахувальним організаціям,
3) витрати на оплату послуг зв'язку;
4) плата стороннім організаціям за пожежну і сторожову охорону;
5) плата за підготовку і перепідготовку кадрів;
6) оплата консультаційних, інформаційних і аудиторських послуг за проведення обов'язкових аудиторських перевірок відповідно до законодавства;
7) компенсація за амортизацію використаних для потреб організації особистих транспортних засобів, обладнання, інструментів і пристосувань;
8) вартість витрачених проб і зразків продукції для визначення її відповідності вимогам стандартів, будівельних норм у відповідності з діючими нормативними документами по стандартизації;
9) оплата робіт із сертифікації продукції, товарів, робіт, послуг;
10) витрати щодо організованого набору працівників;
11) орендна плата;
12) відрядження та представницькі витрати;
13) відрахування в ремонтний фонд та резерв майбутніх витрат по ремонту основних засобів;
14) витрати на оплату послуг з управління організацією або окремими підрозділами;
15) інші витрати, що входять до складу собівартості продукції, але не належать до раніше перелічених елементів витрат. [27, с. 66]
Витрати на виробництво продукції включаються до собівартості продукції того звітного періоду, до якого вони належать, незалежно від часу оплати - попередньої (орендна плата) чи наступної (оплата відпусток працівників).
Необхідність обліку витрат на виробництво в розрізі економічних елементів служить цілям управлінського обліку. Рахунки управлінського обліку призначені для узагальнення інформації про процеси формування витрат виробництва і обігу, вартості готової продукції, а також процесах її реалізації. Виділення управлінського обліку сприяє збереженню комерційної таємниці про рівень витрат виробництва, рентабельності окремих видів продукції, її конкурентоспроможності.
Угрупування витрат за економічними елементами не показує цільове використання коштів. Тому застосовується класифікація витрат за статтями калькуляції. Перелік статей калькуляції, їх склад і методи розподілу за видами продукції для підприємств промисловості визначається Методичними рекомендаціями з планування, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) на промислових підприємствах Міністерства промисловості.
Для застосування в організаціях Міністерства промисловості рекомендована наступна номенклатура калькуляційних статей:
1. Сировина і матеріали.
2. Покупні комплектуючі вироби, напівфабрикати і послуги виробничого характеру.
3. Зворотні відходи (віднімаються).
4. Паливо і енергія на технологічні цілі.
5. Основна заробітна плата виробничих робітників.
25. Реформування обліку, вдосконалення аналізу і планування витрат на виробництво продукції. Полоцьк: Пріор, 2003. 124 с.
26. Русел А. Л. Аналіз впливу на собівартість трудових витрат. / / Економіка. Фінанси. Управління. 2003. № 10. С. 86-91.
27. Сивак Т. М., Осейко П. П. Бухгалтерський облік за допомогою персонального комп'ютера. Мн.: Місанта, 2003. 104 с.
28. Стражева Н. С., Стражев А. В. Бухгалтерський облік. Мн.: Книжковий дім, 2004. 229 с.
29. Танашева О. Г., Рябова Т. С. Контроль і аналіз в системі управління витратами. / / Економічний аналіз: теорія і практика. 2004. № 8. С. 39-46.
30. Трифонов М. Оцінка вартості: витратний підхід. / / Все для бухгалтера. 2000. № 7. С. 72-74.
31. Федорова Г.В. Інформаційні технології бухгалтерського обліку, аналізу та аудиту. М.: Омега-Л, 2004.
32. Філіпенко Л. М. Облік витрат на виробництво. Мн.: Філіпенко О. М., 1993. 89 с.
33. Філіпенко Л. М. Бухгалтерський облік в умовах нового Типового плану рахунків. Мн.: Філіпенко О. М., 2004. 174 с.
34. Фрунзе П. В. Загальногосподарські витрати і їх розподіл. / / Економіка. Фінанси. Управління. 2004. № 5. С. 67-75.
35. Шарапов О. Налагодження та програмування системи «1С: Підприємство». СПб: Невський діалект, 2001. 104 с.
6. Додаткова заробітна плата виробничих робітників.
7. Податки, відрахування в бюджет і позабюджетні фонди; збори і відрахування місцевим органам влади згідно із законодавством.
8. Витрати на підготовку і освоєння виробництва.
9. Погашення вартості інструментів і пристосувань цільового призначення та інші спеціальні витрати.
10. Загальновиробничі витрати.
11. Загальногосподарські витрати.
12. Технологічні втрати.
13. Втрати від браку.
14. Інші виробничі витрати.
Разом виробнича собівартість продукції.
15. Витрати на реалізацію.
Всього повна собівартість. [17, с. 9]
За призначенням усі витрати поділяються на технологічні (основні) та господарсько-управлінські (накладні).
До основних відносяться витрати, безпосередньо пов'язані процесом виробництва. У їх число входять: сировина і матеріали, паливо і енергія на технологічні цілі, заробітна плата виробничих робітників, відрахування на соціальні потреби, витрати, пов'язані з освоєнням виробництва нових видів продукції і утриманням та експлуатацією машин та обладнання.
До накладних належать витрати, пов'язані з управлінням та обслуговуванням виробництва, тобто загальновиробничі і загальногосподарські витрати.
За способом включення до собівартості продукції витрати поділяються на прямі, що розподіляються і непрямі.
Прямими називаються витрати, які на підставі первинних документів можуть бути віднесені безпосередньо на певні види продукції, з виготовленням яких вони пов'язані.
Розподіляються витрати знаходяться в безпосередній залежності від виготовлення виробів, часу роботи обладнання, ваги перевезених цінностей і т. п. Тому їх розподіляють між видами продукції пропорційно конкретним баз. При цьому повинна забезпечуватися точність їх розподілу. [4, с. 31]
На відміну від розподіляються непрямі можуть бути віднесені на об'єкти калькулювання лише умовно. До них можна віднести накладні витрати. Наявність непрямих витрат призводить до неточного підрахунку собівартості продукції. Тому їх необхідно всіляко знижувати.
По відношенню до обсягу виробництва витрати можна розділити на умовно-змінні і умовно-постійні.
Змінними є витрати, що змінюються залежно від зміни обсягу виробництва. На відміну від змінних постійні витрати не залежать від зміни обсягу виробництва. Але зі збільшенням обсягу виробництва частка змінних витрат у собівартості продукції не змінюється, а частка постійних - знижується. Тому ці витрати відповідно називають умовно-змінними і умовно-постійними.
За ступенем однорідності розрізняють прості і комплексні витрати.
Прості - це витрати, що складаються з економічно однорідних елементів (матеріали, заробітна плата).
Комплексні представляють собою сукупність різнорідних економічних елементів. До них можна віднести загальновиробничі, загальногосподарські, комерційні витрати та ін Кожна з таких статей включає витрати на матеріали, паливо, заробітну плату тощо
За доцільності витрати діляться на продуктивні і непродуктивні.
Залежно від зв'язку з виробництвом вони бувають виробничі і витрати на реалізацію.
У залежності від часу виникнення і включення у витрати виробництва витрати можна розділити на поточні, майбутні і майбутніх періодів.
Поточні - це витрати, вироблені в процесі виробництва і безпосередньо відносяться на витрати виробництва.
До майбутнім належить створення резервів майбутніх витрат і платежів за рахунок витрат виробництва для майбутніх витрат у майбутніх періодах.
Витрати майбутніх періодів - витрати, понесені в даному звітному періоді, але які відносяться до майбутніх періодів.
Таким чином, виробництво продукції (робіт, послуг) вимагає певних витрат, які становлять собівартість виробленої продукції, виконаних робіт і наданих послуг. При цьому одні витрати є простими, інші - комплексними, одні залежать від обсягу виробництва, інші - не залежать і т.п. Тому все це різноманіття витрат необхідно класифікувати за певними ознаками: за призначенням, за видами витрат, за доцільності, по зв'язку з обсягом виробництва, за способом включення у собівартість і ін Це сприяє поліпшенню планування, прогнозування, обліку, контролю та аналізу витрат на виробництво .
1.2. Основні завдання обліку витрат на виробництво і аналізу собівартості продукції
Управління собівартістю продукції - це планомірний процес формування витрат на виробництво всієї продукції і собівартості окремих виробів; контролю за виконанням завдань по зниженню собівартості продукції і виявлення резервів цього зниження.
Основними елементами системи управління собівартістю продукції є:
1) планування та прогнозування витрат на виробництво і собівартості продукції;
2) нормування витрат;
3) облік витрат і калькулювання собівартості;
4) аналіз і контроль за собівартістю.
Всі названі підсистеми функціонують у взаємозв'язку один з одним. [10, с. 64]
Облік витрат на виробництво заснований на наступних принципах:
1) незмінність прийнятої методології обліку протягом року;
2) найбільш повне відображення в обліку всіх господарських операцій;
3) максимально правильне віднесення витрат до звітних періодів;
4) регламентація складу собівартості продукції. [12, с. 11]
Основними завданнями обліку витрат на виробництво є:
1) облік фактичних витрат на виробництво продукції;
2) контроль за використанням сировини, матеріальних, трудових та інших ресурсів;
3) калькулювання собівартості продукції;
4) контроль за дотриманням встановлених кошторисів і норм витрат;
5) виявлення резервів зниження витрат на виробництво.

У зарубіжній практиці і теорії бухгалтерського обліку облік витрат на виробництво продукції є складовою частиною управлінського обліку, який виділений із загальної системи в окрему процедуру з окремою методологією. Решта процедури об'єднуються під назвою «фінансовий облік». У вітчизняній практиці облік витрат на виробництво продукції є складовою частиною єдиної системи бухгалтерського обліку.

Аналіз собівартості продукції, виконуючи одну з основних управлінських функцій, входить до управляючої підсистему, і недостатнє його функціонування в цій ланці приводить до зниження ефективності системи управління собівартістю в цілому.
Основними завданнями аналізу собівартості продукції є:
1) виявлення резервів зниження витрат на виробництво і реалізацію продукції;
2) об'єктивна оцінка виконання плану по собівартості і її зміни щодо минулих звітних періодів, а також дотримання чинного законодавства, договірної і фінансової дисципліни;
3) забезпечення центрів відповідальності за витратами необхідної аналітичною інформацією для оперативного управління формуванням собівартості продукції;
4) сприяння виробленню оптимальної величини планових витрат, планових та нормативних калькуляцій на окремі вироби та види продукції. [1, с. 88]
Характер цих завдань свідчить про велику практичної значущості аналізу собівартості продукції в господарській діяльності підприємства.
Таким чином, собівартість продукції складається з виражених у грошовій формі витрат на її виробництво і реалізацію. При цьому облік витрат на виробництво і аналіз собівартості продукції є одними з основних елементів системи управління собівартістю.
1.3. Огляд нормативно-правової бази, що визначає методику обліку витрат на виробництво і аналізу собівартості продукції, та спеціальної економічної літератури
Собівартість продукції є одним з основних показників виробничо-господарської діяльності підприємств усіх форм власності. Тому на державному рівні галузевими міністерствами і відомствами розроблена відповідна нормативно-правова документація, що регламентує методику обліку витрат на виробництва та аналізу собівартості продукції.
У число таких документів входять:
1. Основні положення по складу витрат, що включаються до собівартості продукції (робіт, послуг), затверджені Міністерством економіки 26.01. 1998 р. № 19-12/397, Міністерством фінансів 30.01.1998 р. № 3, Міністерством статистики та аналізу 30.01.1998 р. № 01-21/8, Міністерством праці Республіки Білорусь 30.01.1998 р. № 03-02 - 07/300 з наступними змінами та доповненнями. Визначають склад витрат на виробництво і реалізацію продукції, що включаються до складу собівартості продукції, у цілому по народному господарству, і по окремим галузям, визначаючи при цьому особливості кожної галузі.
2. Закон Республіки Білорусь від 13 жовтня 1994 р. «Про бухгалтерський облік і звітності» в новій редакції закону № 42-3 від 25 червня 2001 р. встановлює загальну методологію ведення бухгалтерського обліку, в тому числі і процедури обліку витрат на виробництво.
3. Методичні рекомендації з планування, обліку і калькулювання нормативної (планової) і фактичної собівартості продукції (робіт, послуг) на промислових підприємствах Міністерства промисловості Республіки Білорусь. Введено в дію наказом по Міністерству промисловості РБ від 30.09.1998 р. Рекомендують, як підприємствам безпосередньо вести облік витрат на виробництво і реалізацію промислової продукції і калькулювати фактичну і планову собівартість продукції, пропонують при цьому склад калькуляційних статей, з яких складається собівартість.
4. Положення з бухгалтерського обліку «Облікова політика організацій». Затверджено постановою Міністерства фінансів РБ від 17.04.2002 р. № 62. Закріплює принцип ведення бухгалтерського обліку про те, що всі вибрані методи і способи обліку, в тому числі і метод розподілу непрямих витрат на окремі види продукції, метод обліку витрат на виробництво продукції, метод обліку випущеної з виробництва продукції на складі і т.п., повинні бути незмінними в обліковій політиці підприємства протягом звітного року.
Також у роботі вивчалася спеціальна економічна література, до якої належать монографії та матеріали статей з даної проблеми, представлені в періодичних виданнях та наукових збірниках.
1. Філіпенко Л.М. «Облік витрат на виробництво». У монографії досліджуються застосовувані класифікації витрат на виробництво, методи обліку витрат, способи узагальнення витрат на виробництво.
2. Костян Д. «Облік витрат на виробництво за новим Планом рахунків». У даній статті показані облікові записи, які необхідно застосовувати з використанням нового Плану рахунків, узагальнені і представлені основні методи обліку витрат на виробництво.
3. Фрунзе В.П. «Загальногосподарські витрати і їх розподіл». У даній статті описується, які витрати відносяться до загальногосподарських, з чого зазвичай складається на підприємстві кошторис витрат, яким чином слід розподіляти витрати між видами діяльності та окремими виробами.
4. Барановський С.І. «Аналіз ефективності витрат на виробництво і собівартості продукції». Розглядається методика факторного аналізу прямих і непрямих витрат у собівартості продукції, на конкретному прикладі показано розрахунок впливу кожного фактора на досліджувані показники.
5. Захар'їн В. «Формування собівартості продукції». Досліджується методика обліку прямих витрат, загальновиробничих і загальногосподарських витрат, узагальнення та розподілу витрат на виробництво між окремими видами продукції та формування планової та звітної калькуляції відпускної ціни одиниці продукції.
Таким чином, на державному рівні галузевими міністерствами і відомствами розроблена відповідна нормативно-правова документація, що регламентує методику обліку витрат на виробництва та аналізу собівартості продукції. Також у роботі вивчалася спеціальна економічна література, до якої належать монографії та матеріали статей з даної проблеми, представлені в періодичних виданнях та наукових збірниках.

1.4. Основні особливості технології виробництва хлібобулочних виробів і їх вплив на методику обліку і аналізу.
В організації застосовується простий (попроцессний) метод обліку витрат на виробництво і калькулювання собівартості продукції. Витрати на виробництво збираються за весь процес виробництва без поділу його на технологічні переділи. Далі зібрані витрати поділяються на прямі (витрати на сировину і основні матеріали) і витрати на обслуговування виробництва та управління. Матеріальні витрати списуються безпосередньо в собівартість конкретних видів продукції, а накладні розподіляться пропорційно прямими матеріальними витратами.
На підприємстві зведений облік витрат на виробництво організовується за бесполуфабрікатний варіанту. Витрати враховуються за місцем їх виникнення до випуску продукції в цілому по цеху, фактична собівартість напівфабрикатів не обчислюється.
Технологія виробництва хлібобулочних виробів складається з наступних етапів: підготовки сировини та основних матеріалів, замісу тіста, формування, розстойки і випічки виробів.
Кожен вид вироблюваної продукції складається з 7 і більше компонентів сировини й основних матеріалів. Тому для полегшення обліку матеріальних витрат на підприємстві ведеться протягом місяця роздільний облік витрат на виробництво продукції (прямих матеріальних витрат) за видами продукції і на управління виробництвом (накладних витрат) в розрізі статей витрат.
Прямі матеріальні витрати по закінченню місяця на основі звіту про списання сировини на окремі види продукції списуються на відповідний вид продукції на рахунок основного виробництва (вид діяльності - виробництво), а підсумкова сума витрат на управління виробництвом списується прямо на собівартість реалізованої продукції.
Крім того, можна виділити ще одну особливість - витрати на виробництво розподіляються між видами продукції поза системою «1С: Бухгалтерія». Тому облік витрат на виробництво по окремих видах продукції в бухгалтерській програмі не ведеться. За рік витрати на виробництво кожного випущеного вироби не збираються. Отже, аналіз прямих і непрямих витрат у собівартості продукції слід виробляти за даними за окремий місяць, в дипломній роботі дослідження проводилося за грудень 2004
Необхідно також врахувати і той фактор, що цикл виробництва одного виду продукції займає 50-70 хвилин, тому вся вироблена бригадою продукція реалізується в день виробництва, так як продукція має обмежені терміни зберігання. У зв'язку з цим у виробничому процесі відсутня незавершене виробництво.
Для правильного обліку відвантаженої і реалізованої продукції важливим моментом є визнання в бухгалтерському обліку виручки від реалізації. Облікова політика досліджуваного підприємства передбачає визнання виручки за фактом відвантаження. Виручка в обліку відображається з моменту відвантаження продукції зі складу і передачі первинних документів у банк покупця, тому категорія відвантаженої продукції зникає (рахунок 45 в обліку не використовується), а готова продукція після її відвантаження відразу набуває статусу реалізованою. У зв'язку з цим величину, яка відображатиме виручку від реалізації продукції за місяць, слід вважати достовірною, оскільки вона відображає точну кількість реалізованої за місяць продукції.
Облік заробітної плати на підприємстві також має свої особливості. Заробітна плата робітникам-відрядникам нараховується наступним чином. Спочатку, знаючи загальна кількість виробленої за місяць продукції за видами і відрядні розцінки по кожному виду продукції, які періодично аналізуються технологом і затверджуються керівником організації, бухгалтер знаходить суму загального відрядного фонду заробітної плати за місяць (додаток В). Потім бухгалтер проводить розрахунок заробітної плати по бригадах, при цьому знаходиться сума нарахованого заробітку за відрядними розцінками і від неї премія в розмірі 30% (додаток Ж). Далі знайдені суми відображаються у розрахунковій відомості, яка складається в цілому по організації, в графі «нараховано» по кожному працівнику і в цілому (додаток І). Отримані суми заробітної плати відображаються на рахунку 25 «Загальновиробничі витрати» і, таким чином, включаються до підсумкового дебетовий оборот рахунка, який потім списується на рахунок основного виробництва і розподіляється між видами продукції пропорційно прямим матеріальним витратам.

2. ОБЛІК ВИТРАТ ОСНОВНОГО ВИДУ ДІЯЛЬНОСТІ
2.1. Облік прямих матеріальних витрат
Відпустка сировини і матеріалів зі складу у виробництво здійснюється на ВП «Гродвіта Плюс» за лімітно-забірними картками або разовим накладними-вимогам.
Лімітно-забірні карти заповнюються і застосовуються при оформленні відпустки сировини і матеріалів, систематично споживаних для виготовлення продукції. [9, с. 71] Відпустка на виробництво сировини і матеріалів разового споживання оформлюється накладною-вимогою на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів. Так, наприклад, відпустка борошна пшеничного вищого сорту, що використовується для виготовлення всіх виробів, тобто необхідної кожен день, оформляється лімітно-забірної картки, а відпустку суміші для хліба «Тості», використовуваної при випічці багета, - разової накладною-вимогою.
При цьому відпустка сировини та матеріалів у виробництво здійснюється в наступному порядку. Спочатку технолог на кожен день складає виробничу програму по кожному виду виробів на підставі заявок покупців, які надаються йому менеджером. Далі за нормами витрат сировини на кожний вид продукції, періодично переглядаються технологом і затверджується директором підприємства (додаток А) розраховується необхідну кількість сировини і матеріалів на виробництво запланованої кількості кожного виробу і в цілому по всіх видах. Потім технолог заповнює лімітно-забірні карти і накладні-вимоги з відповідних видів сировини і видає за підписом бригадиру зміни і комірнику по одному примірнику, залишаючи у себе один примірник. Відповідно до виписаними документами на відпуск комірник видає бригадиру необхідна кількість кожного виду сировини і матеріалів за підписом. При цьому бригадир розписується у примірнику комірника, а комірник - у примірнику бригадира.
На підставі даних про надходження і списання сировини бригадири змін щомісяця складають звіти про витрату сировини і матеріалів по кожному їх виду.
За даними первинних документів і звітів бригадирів для списання витрачених матеріальних ресурсів на відповідні рахунки синтетичного та аналітичного обліку складається «Звіт про списання сировини на окремі види продукції» згідно з додатком Б. Складання звіту здійснюється наступним чином.
Наприклад, візьмемо списання сировини на виріб «Хала». Відповідно до звітів бригадирів бухгалтер складає «Загальний відрядний фонд за місяць» - документ, в якому відбивається випуск кожного виробу за відповідний місяць у штуках і кілограмах, відрядні розцінки за 1 кг кожного виробу і загальний фонд заробітної плати по кожному виробу і в цілому згідно відрядними розцінками (відповідно до додатка В). З цього документа видно, що за грудень 2004 року підприємство виготовило 11 473 шт. або 4589,2 кг хали.
Витрата борошна на виріб «Хала» визначається наступним чином: з норм витрат сировини на виробництво 1 кг хали видно, що норма витрати борошна пшеничного вищого гатунку становить 0,749 кг (додаток А). Щоб знайти, скільки борошна витрачено на виробництво хали у вересні, необхідно норму витрати борошна помножити на випуск хали за вересень в кілограмах:
0,749 * 4589,2 = 3 451,08 кг
Ця кількість відображається у звіті про списання сировини в графі «хала» (додаток Б). Для того щоб знайти витрата борошна на виробництво хали у вартісному вираженні, необхідно знайдену кількість помножити відповідно на ціну 1 кг даної сировини, зазначену в графі «ціна» звіту:
3 451,08 * 683,482927 = 2 358 754 руб.
Ця сума відображається в графі «сума», що знаходиться праворуч від графи «хала».
На УП «Гродвіта Плюс» виробничі витрати, в тому числі і сировину для виробництва продукції, оцінюються за середньозваженими цінами. Матеріали на підприємство надходять від постачальників окремими партіями, причому відповідно ціни у постачальників можуть різнитися. Тому й визначається середньозважена ціна одиниці матеріалу шляхом ділення загальної фактичної собівартості придбання товарно-матеріальних цінностей на їх кількість. За цими цінами і проводиться відпуск матеріалів у виробництво і на їх підставі складається «Звіт про списання сировини на окремі види продукції».
Фактична собівартість придбання виробничих запасів складається з вартості за цінами їх придбання, націнок (надбавок), комісійних винагород, сплачених постачальницьким, зовнішньоекономічним організаціям, вартості витрат на транспортування, зберігання і доставку, що здійснюються силами сторонніх організацій. [16, с. 337]
Згідно з положенням по бухгалтерському обліку «Облікова політика організації» спосіб оцінки виробничих запасів має зазначатися в обліковій політиці підприємства і не змінюватися протягом року. [3, с. 60]
Таким же чином, як було описано автором вище, проводиться розрахунок витрат кожного виду сировини та основних матеріалів по кожному виду виробленої продукції в кількісному і вартісному вираженні. Далі знайдена сума списується в дебет рахунку 20 «Основне виробництво» на відповідний субрахунок.
Шляхом ділення загальної витрати всіх видів сировини і основних матеріалів на кожний вид вироби у вартісному вираженні на випуск даного вироби за місяць в кілограмах визначається облікова ціна одиниці продукції, за якою дана продукція відпускається з виробництва на склад. Наприклад, облікова ціна 1 кг хали буде дорівнює:
2358 754/11 473 = 324,65022 руб. / кг (згідно з додатком Б).
На рахунку 20 «Основне виробництво» на підприємстві передбачено 2 рівня аналітичного обліку:
1) за циклами випуску продукції;
2) за статтями витрат.
Списання сировини та основних матеріалів відображається записом:
Д-т рах. 20 «Основне виробництво» (аналітичні рахунки - виробництво, сировину та матеріали)
К-т рах. 10 «Матеріали» - на 35359160 руб.
Надходження готової продукції з виробництва на склад відбивається проводкою:
Д-т рах. 43 «Готова продукція»
К-т рах. 20 «Основне виробництво» - на 35359160 руб.
Далі при реалізації продукції ця сума буде списуватися в дебет рахунку 90 «Реалізація» субрахунок 2 «Собівартість реалізованої продукції» (згідно з додатком Г).
Таким чином, до прямих матеріальних витрат на ВП «Гродвіта Плюс» відносять сировину і основні матеріали, які списуються на кожний вид виробленої продукції згідно затвердженим нормам. Відпустка сировини здійснюється за лімітно-забірними картками та разовими накладними-вимогами на відпустку. На підставі складених бригадирами звітів про використання сировини і випуску продукції бухгалтером складається звіт про списання сировини на окремі види продукції, за яким зазначені витрати на сировину та матеріали по кожному виду продукції списуються на рахунки основного виробництва в розрізі відповідних виробів.


2.2. Облік загальновиробничих витрат
До складу загальновиробничих витрат включаються витрати по утриманню та експлуатації машин і обладнання і на обслуговування структурного підрозділу організації та управління ім. [14, с. 7] На УП «Гродвіта Плюс» таким структурним підрозділом є цех з виробництва хлібобулочних виробів.
Загальновиробничі витрати обліковуються в розрізі встановлюється номенклатури статей. У номенклатуру статей на даному підприємстві входять:
1. Амортизація обладнання.
2. Оренда обладнання.
3. Оренда виробничої будівлі.
4. Оплата праці виробничих робочих.
5. Відрахування від фонду оплати праці.
6. Внески за обов'язковим страхуванням від нещасних випадків.
7. Витрати на відрядження.
8. Компенсація за невикористану відпустку.
9. Бланки суворої звітності.
10. Плата за розміщення відходів.
11. Плата за воду.
12. Витрати на опалення.
13. Витрата матеріалів.
14. Транспортні послуги.
15. Послуги сторонніх організацій.
16. Інші послуги.
17. Електрична енергія на виробничі та господарські потреби.
Загальновиробничі витрати обліковуються на синтетичному рахунку 25 «Загальновиробничі витрати».
Так як на ВП «Гродвіта Плюс» бухгалтерський облік автоматизовано, то документом, в якому відображаються всі загальновиробничі витрати в розрізі названих вище статей витрат, є «Оборотно-сальдова відомість по рахунку: 25.0" (додаток Д).
Розглянемо відображення загальновиробничих витрат по кожній статті витрат більш докладно.
Амортизація основних засобів відображається в обліку наступній бухгалтерської проводкою:
Д-т рах. 25 «Загальновиробничі витрати»
К-т рах. 02 «Амортизація основних засобів» - на 274 131 руб.
Причому дана сума визначається шляхом складання сум амортизаційних відрахувань, нарахованих по кожному виду обладнання за вересень 2004 р., які беруться з «Відомості нарахування амортизації основних засобів за вересень 2004 р.» згідно з додатком Е.
До складу виробничого устаткування цеху з виробництва хлібобулочних виробів на ВП «Гродвіта Плюс» входять:
1) ваги настільні електронні ВН-15;
2) ваги настільні електронні ВНГ-10;
3) машина для пакування виробів в термоусадочну плівку Dibipack;
4) морозильник «Delby»;
5) морозильник «Linge»;
6) камера розстоєчних;
7) борошнопросіювач;
8) тістоділитель-округлювач;
9) електропіч кондитерська;
10) принтер штрих-коду ZEBRA;
11) холодильна камера;
12) машина Розкачувальний для тіста;
13) машина тістомісильна;
14) піч ротаційна 2-х секційна;
15) машина для поділу ТД-70.
1917 +2434 +34615 +4831 +2543 +8702 +5020 +16650 +20351 +23390 +20632 + +11269 +7435 +20653 +93689 = 274 131 руб.
При цьому в дану статтю включається амортизація обладнання, що знаходиться у власності підприємства, оскільки інше обладнання знаходиться в короткостроковій оренді та амортизація по ньому не нараховується.
Орендна плата за устаткуванню за місяць відображається наступним бухгалтерським записом:
Д-т рах. 25 «Загальновиробничі витрати»
К-т рах. 60 «Розрахунки з постачальниками і підрядчиками» - на 501 275 руб.
Дана сума береться з акту наданих послуг, яку надає орендар разом з рахунком-фактурою та товарної накладної на послуги з оренди. Щомісячна сума орендної плати обумовлена ​​в договорі оренди і сплачується організацією орендодавцю після закінчення місяця, в якому надавалися послуги з оренди.
Розрахунки орендаря з орендодавцем по орендній платі за послуги з оренди виробничої будівлі цеху враховуються на спеціально відкривається субрахунку «Розрахунки по орендній платі» рахунки 76 «Розрахунки з різними дебіторами і кредиторами». При цьому амортизація за зданими в оренду основними засобами проводиться орендодавцем і відшкодовується за рахунок отриманої орендної плати.
На суму нарахованої орендної плати складається проводка:
Д-т рах. 25 «Загальновиробничі витрати»
К-т рах. 76 «Розрахунки з різними дебіторами і кредиторами» (субрахунок «Розрахунки по орендній платі») - на 856 231 руб. (Додаток Д).
До статті «Оплата праці виробничих робітників» входить сума нарахованої заробітної плати робітникам-відрядникам; виплати стимулюючого характеру, в тому числі премії, що нараховуються у розмірі 30% від фонду заробітної плати і що відносяться на собівартість згідно з чинним законодавством; виплати компенсуючого характеру; оплата за невідпрацьований час.
На суму нарахованої заробітної плати виробничим робітникам складається наступна бухгалтерська запис:
Д-т рах. 25 «Загальновиробничі витрати»
К-т рах. 70 «Розрахунки з персоналом з оплати туди» - на 8828770 крб. (Додаток Д).
Далі від фонду заробітної плати організація проводить необхідні відрахування. До складу таких відрахувань входять:
1) обов'язкові відрахування на соціальне страхування до Фонду соціального захисту населення;
2) відрахування до Фонду сприяння зайнятості і надзвичайний податок для ліквідації наслідків катастрофи на Чорнобильській АЕС єдиним платежем;
3) внески з обов'язкового страхування від нещасних випадків на виробництві.
Відрахування до Фонду соціального захисту населення виробляються організацією за встановленими тарифами внесків (35%) на ці цілі у відсотках до суми всіх видів виплат у грошовому і (або) натуральному вираженні, нарахованих на користь працівників із всім підставах незалежно від джерел виплат (крім передбачених Переліком видів виплат, на які не нараховуються внески по соціальному страхуванню за рахунок собівартості продукції) згідно з Інструкцією про порядок справляння та обліку страхових внесків до Фонду соціального захисту населення Республіки Білорусь. [27, с.65]
При відрахуванні до Фонду соціального захисту населення за рахунок витрат виробництва складається проводка:
Д-т рах. 25 «Загальновиробничі витрати»
К-т рах. 69 «Розрахунки по соціальному страхуванню і забезпечення».
Організація також проводить відрахування від нарахованої заробітної плати за рахунок собівартості продукції до Фонду сприяння зайнятості єдиним платежем у розмірі 5% (з 2005 р. - 4%). При цьому складається наступна бухгалтерська запис:
Д-т рах. 25 «Загальновиробничі витрати»
К-т рах. 68 «Розрахунки з податків і зборів».
Крім того, підприємство нараховує внески з обов'язкового страхування від нещасних випадків на виробництві в розмірі 0,7% від фонду заробітної плати. При цьому складається проводка:
Д-т рах. 25 «Загальновиробничі витрати»
К-т рах. 76 «Розрахунки з різними дебіторами і кредиторами».
У складі загальновиробничих витрат враховуються такі бланки суворої звітності, як товарно-транспортні накладні форми ТТН-2. Дані бланки враховуються в складі цих витрат, так як тут також відображається списання витрат на упаковку, маркування та відвантаження продукції покупцям, тому що окремо витрати з реалізації на підприємстві не враховуються.
При цьому на списання вартості витрачених товарно-транспортних накладних відповідно до представленого акта на списання використаних бланків суворої звітності складається запис:
Д-т рах. 25 «Загальновиробничі витрати»
К-т рах. 97 «Витрати майбутніх періодів» - на 417 259 руб. (Додаток Д).
Розрахунки з оплати за розміщення відходів, за транспортні послуги та послуги сторонніх організацій відображаються на рахунку 76 «Розрахунки з різними дебіторами і кредиторами». Витрати з оплати цих послуг списуються з кредиту цього рахунка на дебет рахунку 25 в тій частині послуг, які відносяться до виробничих потреб підприємства.
Електрична енергія на технологічні цілі включається у витрати на виробництво продукції на основі даних вимірювальних приладів прямим призначенням. При цьому на вартість енергії на виробничі потреби цеху в бухгалтерському обліку складається наступна проводка:
Д-т рах. 25 «Загальновиробничі витрати»
К-т рах. 60 «Розрахунки з постачальниками і підрядчиками» - на 3381631 крб. (Додаток Д).
Наприкінці місяця сума, відображена на рахунку 25 в оборотно-сальдової відомості згідно з додатком Д, повністю списується у витрати на виробництво продукції основного виробництва (аналітичний рахунок - реалізація). При цьому складається наступна бухгалтерська запис:
Д-т рах. 20 «Основне виробництво»
К-т рах. 25 «Загальновиробничі витрати» - на 23564301 руб. (Додаток Д).
Таким чином, до складу загальновиробничих витрат включаються на підприємстві витрати на організацію та обслуговування цеху з виробництва хлібобулочних виробів. У номенклатуру статей цих витрат входять: амортизація виробничого устаткування, оренда обладнання та будівлі цеху, оплата праці робітників-відрядників разом з відповідними відрахуваннями, бланки суворої звітності, допоміжні матеріали, електрична енергія на технологічні цілі, транспортні послуги та послуги сторонніх організацій. Облік цих витрат ведеться в оборотно-сальдової відомості по рахунку: 25.0 в розрізі вищеназваних статей витрат. На окремі види продукції ці витрати списуються пропорційно прямими матеріальними витратами.

2.3. Облік загальногосподарських витрат
Загальногосподарські витрати пов'язані з управлінням і організацією виробництва в цілому по підприємству.
До них відносяться: заробітна плата персоналу заводоуправління; відрахування до Фонду соціального захисту населення, податки та інші відрахування з суми цієї заробітної плати; витрати на відрядження, службові роз'їзди і утримання легкового автотранспорту; утримання і обслуговування технічних засобів управління; оплата консультаційних, інформаційних і аудиторських послуг; витрати на утримання та експлуатацію оргтехніки, будівель і споруд загальнозаводського призначення.
Крім того, до складу загальногосподарських витрат включається і ряд інших витрат, до яких відносяться: охорона праці, забезпечення протипожежної і сторожової охорони, підготовка кадрів, охорона навколишнього середовища та інші витрати загальнозаводського характеру. [28, с. 68]
Кошторис загальногосподарських витрат на промисловому підприємстві, як правило, складається з наступних розділів:
1. Витрати на управління.
2. Витрати з організації та обслуговування виробничо-господарської діяльності.
3. Податки і відрахування.
4. Загальногосподарські непродуктивні витрати.
Для визначення достовірної собівартості конкретних видів продукції, робіт і послуг виключно важливе значення має правильний розподіл загальногосподарських витрат за напрямами діяльності та видами продукції (робіт, послуг).
Порядок розподілу повинен відображатися в обліковій політиці підприємства на звітний фінансовий рік.
Методичними рекомендаціями з планування, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) на промислових підприємствах передбачений наступний порядок розподілу загальногосподарських витрат.
Витрати у складі загальногосподарських витрат, пов'язані з випуском певних видів продукції (виробництво випробувань, дослідів, раціоналізація, оплата експертиз тощо) відносяться в обліку тільки на собівартість цих видів продукції.
На роботи та послуги, що виконуються для потреб свого капітального будівництва, для непромислових господарств, і роботи, що виконуються за рахунок прибутку та інших цільових джерел, загальногосподарські витрати нараховуються за винятком статей, що не мають відношення до виробництва цих робіт і послуг.
В даний час багато підприємств здійснюють різні види діяльності. Поряд з виробництвом основної продукції вони можуть випускати товари народного споживання, займатися торгівельною діяльністю, а також надавати різні послуги. Це самостійні види діяльності, здійснення яких спрямоване на досягнення мети, передбаченої статутом, - отримання прибутку. Тому загальногосподарські витрати повинні відноситися і на роботи та послуги, що надаються на сторону, тобто і на інші види діяльності.
На жаль, нормативними документами в нашій республіці не визначено порядок віднесення витрат на інші види діяльності.
Тому в кожному конкретному випадку, виходячи із специфіки підприємства, з кошторису загальногосподарських витрат необхідно виділити витрати, які не відносяться до інших видів діяльності та повинні бути віднесені на собівартість продукції, отриманої при здійсненні основного виду діяльності. [19, с.14]
Частину, що залишилася загальногосподарських витрат доцільно розподілити між основним і іншими видами діяльності пропорційно обсягу виробництва продукції (робіт, послуг).
Далі загальногосподарські витрати, віднесені на кожний вид діяльності, розподіляються за видами продукції (робіт, послуг), вироблених під час здійснення цього виду діяльності, згідно з Методичними рекомендаціями пропорційно:
1) витрат на оплату праці виробничих робітників;
2) прямих матеріальних і трудових витрат;
3) сумі основної заробітної плати виробничих робітників і загальновиробничих витрат. [17, с. 21]
Обраний порядок розподілу закріплюється в обліковій політиці.
На УП «Гродвіта Плюс» в номенклатуру статей загальногосподарських витрат входять:
1. Амортизація основних засобів загальногосподарського призначення.
2. Оренда будинку офісу.
3. Бланки суворої звітності.
4. Оплата праці службовців апарату управління та обслуговуючого персоналу.
5. Відрахування від фонду заробітної плати.
6. Витрата матеріалів на загальногосподарські потреби.
7. Послуги банку.
8. Послуги зв'язку.
9. Послуги сторонніх організацій.
10. Інші послуги.
11. Електрична енергія на господарські потреби.
Загальногосподарські витрати враховуються на синтетичному рахунку 26 «Загальногосподарські витрати» у розрізі встановлених номенклатурою статей витрат.
Так як на підприємстві бухгалтерський облік автоматизовано, то документом, в якому відображаються нараховані загальногосподарські витрати, є оборотно-сальдова відомість по рахунку: 26.0 (додаток К).
Нарахування загальногосподарських витрат відображається такими бухгалтерськими записами.
До основних засобів загальногосподарського призначення на підприємстві належать:
1. Монітор «Самтрон-76Е».
2. Системний блок «MaxSelectOptima».
3. Телефакс.
4. Факс-модем.
5. Принтер Samsung ML 1710.
Сума амортизаційних відрахувань, які беруться з відомості нарахування амортизації основних засобів за вересень 2004 р. (додаток Е), буде дорівнює:
5417 +18017 +3917 +2945 +6167 = 36 463 руб.
Д-т рах. 26 «Загальногосподарські витрати»
К-т рах. 02 «Амортизація основних засобів» - на 36 463 руб.
Нараховано орендну плату за послуги з оренди будівлі офісу організації:
Д-т рах. 26 «Загальногосподарські витрати»
К-т рах. 76 «Розрахунки з різними дебіторами і кредиторами» (субрахунок «Розрахунки по орендній платі») - на 405 736 руб. (Додаток К).
Дана сума береться з акту наданих послуг, яку надає орендар разом з рахунком-фактурою та товарної накладної на послуги з оренди. Щомісячна сума орендної плати обумовлена ​​в договорі оренди і сплачується організацією орендодавцю після закінчення місяця, в якому надавалися послуги з оренди.
Розрахунки орендаря з орендодавцем по орендній платі за послуги з оренди будівлі офісу організації враховуються на спеціально відкривається субрахунку «Розрахунки по орендній платі» рахунки 76 «Розрахунки з різними дебіторами і кредиторами». При цьому амортизація за зданими в оренду основними засобами проводиться орендодавцем і відшкодовується за рахунок отриманої орендної плати.
У складі загальногосподарських витрат враховуються такі бланки суворої звітності, як прибуткові касові ордери форми КО-1. При цьому на списання вартості витрачених ордерів відповідно до представленого акта на списання використаних бланків суворої звітності складається запис:
Д-т рах. 26 «Загальногосподарські витрати»
К-т рах. 97 «Витрати майбутніх періодів» - на 56 крб. (Відповідно до додатка К).
Заробітна плата службовцям апарату управління та обслуговуючому персоналу нараховується залежно від встановлених окладів за штатним розкладом.
Д-т рах. 26 «Загальногосподарські витрати»
К-т рах. 70 «Розрахунки з персоналом з оплати праці» - на 2612480 крб.
Від фонду оплати праці нараховуються:
1) обов'язкові відрахування на соціальне страхування до Фонду соціального захисту населення в розмірі 35%:
Д-т рах. 26 «Загальногосподарські витрати»
К-т рах. 69 «Розрахунки по соціальному страхуванню і забезпечення»;
2) внески з обов'язкового страхування від нещасних випадків на виробництві за ставкою 0,7%:
Д-т рах. 26 «Загальногосподарські витрати»
К-т рах. 76 «Розрахунки з різними дебіторами і кредиторами»;
3) відрахування до Фонду сприяння зайнятості і надзвичайний податок для ліквідації наслідків катастрофи на ЧАЕС єдиним платежем у розмірі 5%:
Д-т рах. 26 «Загальногосподарські витрати»
К-т рах. 68 «Розрахунки з податків і зборів».
Розрахунки за послуги банку, зв'язку, послуги сторонніх організацій та інші послуги відображаються на рахунку 76 «Розрахунки з різними дебіторами і кредиторами». Витрати з оплати цих послуг списуються з кредиту цього рахунка на дебет рахунка 26 в тій частині послуг, які відносяться до господарських потреб підприємства.
Електрична енергія на господарські цілі включається у витрати на виробництво продукції на основі даних вимірювальних приладів прямим призначенням. При цьому на вартість енергії на господарські потреби підприємства в бухгалтерському обліку складається наступна проводка:
Д-т рах. 26 «Загальногосподарські витрати»
К-т рах. 60 «Розрахунки з постачальниками і підрядчиками» - на 18 283 руб. (Додаток К).
Розрахунки з оплати за розміщення відходів, за транспортні послуги та послуги сторонніх організацій відображаються на рахунку 76 «Розрахунки з різними дебіторами і кредиторами». Витрати з оплати цих послуг списуються з кредиту цього рахунка на дебет рахунку 25 в тій частині послуг, які відносяться до виробничих потреб підприємства.
В кінці місяця підсумкова сума згідно з додатком До повністю списується у витрати на виробництво продукції основного виробництва. При цьому в обліку відображається такий запис:
Д-т рах. 20 «Основне виробництво»
К-т рах. 26 «Загальногосподарські витрати» - на 5413194 крб. (Додаток К).
Таким чином, загальногосподарські витрати пов'язані з управлінням і організацією виробництва в цілому по підприємству. У номенклатуру статей цих витрат входять: амортизація виробничого устаткування, оренда обладнання та будівлі цеху, оплата праці службовців апарату управління та обслуговуючого персоналу разом з відповідними відрахуваннями, бланки суворої звітності, допоміжні матеріали, електрична енергія на технологічні цілі, послуги банку, зв'язку, послуги сторонніх організацій та інші послуги. Облік цих витрат ведеться в оборотно-сальдової відомості по рахунку: 26.0 в розрізі вищеназваних статей витрат. На окремі види продукції ці витрати списуються пропорційно прямими матеріальними витратами.
2.4. Узагальнення витрат на виробництво
Приватне виробниче унітарне підприємство «Гродвіта Плюс» є суб'єктом малого підприємництва і веде облік за спрощеною формою. Але, крім того, на підприємстві є укомплектована ПЕОМ (монітор, системний блок, принтер і т.д.), і тому бухгалтерський облік ведеться з використанням комп'ютера.
Для обліку на підприємстві характерні наступні ознаки:
1) автоматизована обробка на ПЕОМ всіх первинних документів з використанням спеціальної бухгалтерської програми «1С: Бухгалтерія»;
2) як облікових регістрів застосовуються машинограми за синтетичними та аналітичними рахунками;
3) дані синтетичного обліку отримують автоматичним складанням на ПЕОМ даних аналітичного обліку;
4) способи контролю передбачаються програмою автоматизованої обробки облікової інформації. [16, с. 87]
При цьому вибрана форма обліку відбивається в обліковій політиці організації і не змінюється протягом року.
Як випливає зі сказаного вище, в якості облікового регістра, в якому збираються витрати на виробництво, на підприємстві застосовується оборотно-сальдова відомість по рахунку: 20.0 згідно з додатком Л. У даному документі відображаються витрати, списані раніше з кредитів рахунків 25 «Загальновиробничі витрати» і 26 «Загальногосподарські витрати».
На підприємстві ведеться протягом місяця роздільний облік витрат на виробництво продукції (прямих матеріальних витрат) за видами продукції і на управління виробництвом (накладних витрат) в розрізі статей витрат.
Прямі матеріальні витрати по закінченню місяця на основі звіту про списання сировини на окремі види продукції списуються на відповідний вид продукції на рахунок основного виробництва (вид діяльності - виробництво). Це відображається в обліку бухгалтерським записом:
Д-т рах. 20 «Основне виробництво»
К-т рах. 10 «Матеріали» - на виріб «хала» у розмірі 1132763 крб. згідно з додатком Б.
При здачі продукції з виробництва на склад в обліку відображається бухгалтерська запис:
Д-т рах. 43 «Готова продукція»
К-т рах. 20 «Основне виробництво».
Далі при реалізації дані суми будуть списуватися в дебет рахунку 90 «Реалізація» субрахунка 2 «Собівартість реалізованої продукції» (додаток Г).
Непрямі витрати, до яких відносяться загальногосподарські та загальновиробничі витрати, враховуються в оборотно-сальдової відомості по рахунку: 20.0 в розрізі статей витрат (додаток К). Номенклатура статей непрямих витрат складається зі статей загальновиробничих і загальногосподарських витрат.
Після закінчення місяця підсумкова сума витрат на управління виробництвом списується в собівартість реалізованої продукції, що відбивається проводкою:
Д-т рах. 90 «Реалізація» субрахунок 2 «Собівартість реалізованої продукції»
К-т рах. 20 «Основне виробництво» - на 28977495 руб. (Додатки Л і Г).
Так з кредитових оборотів за рахунками 20 і 43 формується собівартість реалізованої продукції.
Для розрахунку планової калькуляції собівартості одиниці продукції використовуються ціни на сировину і основні матеріали на останні числа листопада і фактичні витрати за листопад (додаток М).
Розрахунок коефіцієнтів за листопад 2004 р.:
1. Транспортні витрати до сировини і матеріалів:

2. Тепло і електроенергія до сировини і матеріалів:

3. Оренда і вода до сировини і матеріалів:

4. Інші витрати до сировини і матеріалів:

Затверджені раніше норми витрати згідно з додатком А множаться на відповідні ціни на сировину за останні числа листопада, і знаходиться сума витрат по кожному виду сировини і матеріалів.
Непрямі витрати відносяться на собівартість окремих виробів пропорційно прямими матеріальними витратами. Розподіл видатків відбувається в наступному порядку. На знайдений раніше відповідний коефіцієнт множиться загальна сума витрат на сировину й матеріали (додаток Б), і знаходиться частка відповідного виду непрямих витрат, яка припадає на даний виріб.
Витрати на сировину і матеріали підсумовуються з непрямими витратами по кожному виду продукції, і знайдена величина формує повну собівартість відповідного виду продукції.
Далі від повної собівартості розраховується прибуток. Встановлена ​​норма прибутку - 12,5% від повної собівартості продукції. Сума повної собівартості і прибутку утворює оптову ціну одиниці продукції підприємства.
Потім від оптової ціни розраховуються об'єднаний податок і відрахування у фонд підтримки виробників сільськогосподарської продукції. Підсумовуючи три останні величини, отримують відпускну ціну без ПДВ за 1 кг вироби. Діленням отриманої суми на вагу одиниці продукції отримують відпускну ціну без ПДВ одного виробу.
Таким чином, на підприємстві застосовується спрощена форма бухгалтерського обліку з використанням ПЕОМ. Протягом місяця ведеться окремий облік витрат на виробництво продукції (прямих матеріальних витрат) за видами продукції і на управління виробництвом (накладних витрат) в розрізі статей витрат. Прямі матеріальні витрати по закінченню місяця на основі звіту про списання сировини на окремі види продукції списуються на відповідний вид продукції на рахунок основного виробництва (вид діяльності - виробництво). Непрямі витрати, до яких відносяться загальногосподарські та загальновиробничі витрати, враховуються в оборотно-сальдової відомості по рахунку: 20.0 в розрізі статей витрат. Номенклатура статей непрямих витрат складається зі статей загальновиробничих і загальногосподарських витрат. Після закінчення місяця витрати на управління виробництвом списуються на собівартість реалізованої продукції. При складанні калькуляції відпускної ціни одиниці продукції основні матеріальні витрати списуються безпосередньо в собівартість відповідного виду продукції згідно із затвердженими нормами витрат, а непрямі витрати відносяться на кожен виріб пропорційно матеріальним витратам.
2.5. Облік витрат на виробництво продукції в умовах комп'ютерних технологій
Комп'ютеризація обліку є основним інструментом ефективної обробки економічної інформації.
Для малих підприємств характерні невеликі бухгалтерії (1-3 людини) без вираженої спеціалізації за розділами обліку.
Автоматизація обліку витрат на виробництво передбачає вирішення наступних завдань:
1) автоматизація документування операцій обліку;
2) спрощений облік основних засобів та нематеріальних активів для формування даних про суму нарахованої амортизації, про витрати на ремонт і переоцінці ОС і т.п.;
3) обмежений набір операцій з обліку товарно-матеріальних цінностей для контролю за відпуском матеріалів у виробництво, використанням паливно-мастильних матеріалів, господарського та виробничого інвентарю;
4) спрощене ведення обліку заробітної плати для отримання зведень про суми нарахованого заробітку, премій, надбавок, доплат, авансу, відпускних, виплат за листками непрацездатності, а також про розміри вироблених нарахувань та утримань;
5) узагальнення всіх зібраних витрат на виробництво в єдиному документі з метою формування фактичної собівартості виробленої продукції. [13, с. 48]
Програмою автоматичної обробки облікової інформації, яка відповідає всім перерахованим вище вимогам, є «1С: Бухгалтерія».
«1С: Бухгалтерія» - функціональна компонента системи «1С: Підприємство». Для комп'ютеризації обліку на малих підприємствах її використання достатньо.
В умовах реформування податкового законодавства, методик розрахунку і обліку в усіх напрямках облікової діяльності все більш актуальними стають програми класу бухгалтерського конструктора, в які включаються інструментальні засоби самостійної коригування та зміни закладеної облікової схеми. Саме такий як раз і є «1С: Бухгалтерія 7.7».
«1С: Бухгалтерія" - універсальна бухгалтерська програма, яка налаштовується самим бухгалтером на особливості бухгалтерського обліку свого підприємства, на будь-які зміни законодавства і форм звітності. Бухгалтер, освоївши універсальні можливості програми, самостійно може автоматизувати різні розділи обліку: касу, банк, матеріали, основні засоби, розрахунки з дебіторами та кредиторами і т.д. За рахунок гнучкої настройки «1С: Бухгалтерія» може використовуватися як в госпрозрахункових підприємствах і організаціях, так і в бюджетних установах.
Основні можливості «1С: Бухгалтерии»:
1) ведення синтетичного і аналітичного обліку стосовно до особливостей підприємства;
2) ведення кількісного і валютного обліку;
3) зміна та доповнення плану рахунків, системи проводок, настройки аналітичного обліку, форм первинних документів, форм звітності;
4) формування та друк облікових регістрів по синтетичному і аналітичному обліку, первинних документів і всіх необхідної звітності. [23, с. 45]
Програма відрізняється зручністю в роботі, швидкістю проведення операцій, використанням наочних можливостей Windows-інтерфейсу (меню, вікна, піктограми і т.д.) і легкістю освоєння.
Система «1С: Бухгалтерія» може бути адаптована до будь-яких особливостей обліку на конкретному підприємстві. До складу системи входить конфігуратор, який дозволяє:
1) настроювати систему на різні види обліку і реалізувати будь-яку методологію обліку;
2) редагувати властивості довідників: змінювати склад збереженої інформації, кількість рівнів вкладеності, тип коду (числовий, текстовий) і інші;
3) створювати нові довідники довільної структури;
4) змінювати зовнішній вигляд і поведінку форм для введення інформації;
5) редагувати існуючі і створювати нові необхідні документи будь-якої структури;
6) змінювати екранні і друковані форми документів;
7) створювати нові журнали для роботи з документами і довільно перерозподіляти документи по журналах;
8) редагувати форми й алгоритми формування стандартних звітів;
9) створювати будь-які додаткові звіти і процедури обробки інформації;
10) описувати поведінку елементів системи на вбудованій мові. [29, с. 68]
Малими підприємствами в залежності від чисельності бухгалтерії та кількості скоєних господарських операцій можуть використовуватися такі розроблені фірмою «1С» версії програми, як одного користувача або мережева.
Надзвичайно широко представлена ​​документація по програмі: книги документації в додатку до програми, електронна підказка в програмі, відеокурс, численні навчальні посібники, оперативно оновлюваність я інформація на сайті.
Таким чином, комп'ютеризація обліку є основним інструментом ефективної обробки економічної інформації. В умовах реформування податкового законодавства, методик розрахунку і обліку в усіх напрямках облікової діяльності все більш актуальними стають програми класу бухгалтерського конструктора, в які включаються інструментальні засоби самостійної коригування та зміни закладеної облікової схеми. Саме такий як раз і є «1С: Бухгалтерія 7.7».
2.6. Удосконалення обліку витрат на виробництво на основі закордонного досвіду та міжнародних стандартів
У країнах з розвиненою ринковою економікою вже кілька десятиліть існує розподіл бухгалтерського обліку на фінансовий і управлінський. При цьому такі завдання, як облік виробничих витрат, виявлення відхилень фактичних витрат від кошторисних, облік виробничих запасів, визначення собівартості окремих видів продукції і фінансових результатів від реалізації продукції, вирішуються в рамках управлінської бухгалтерії.
У нашій республіці не існує такого поділу. Всі розділи обліку, в тому числі витрат виробництва та обігу, охоплені єдиним бухгалтерським обліком, використовуються єдині методологічні та нормативні документи.
Однак більш широке впровадження в економіку ринкових відносин, може бути, в недалекому майбутньому призведе до створення на підприємствах передумов для поділу бухгалтерського обліку на фінансовий і управлінський. Автор роботи вважає дане рішення обгрунтованим, тому що інформація про витрати на виробництво і собівартості продукції є суто внутрішньою і призначена для адміністрації підприємства в галузі управління.
Міжнаціональні системи бухгалтерського обліку засновані на використанні методу визначення кінцевого фінансового результату «витрати-випуск», створення якого почали радянські економісти в 1924-1928 рр.. Світове визнання цей метод одержав у економіці завдяки роботам Василя Леонтьєва, лауреата Нобелівської премії 1973
Основою цього методу є порівняння вартості випущеної продукції до витрат з постачання, виробництва та реалізації з коригуванням на зміну вартості залишків ресурсів на початок і кінець періоду. При цьому випуск (реалізація) продукції визначається по моменту передачі товарів чи послуг покупцеві і не залежить від моменту оплати. [21, с. 98]
Застосування методу "витрати-випуск» в економіці Білорусі дозволило б відмовитися від громіздких розрахунків фактичної собівартості виробленої та реалізованої продукції, від застосування касового принципу визначення реалізованого результату. Метод «витрати-випуск» значно підвищує ефективність обліку, зручний для організації контролю за використанням грошових коштів та виробничих ресурсів.
Все різноманіття виробничих витрат необхідно класифікувати за певними ознаками. Це сприяє поліпшенню планування, прогнозування, обліку, контролю та їх аналізу. У зарубіжній практиці застосовується дещо інша класифікація витрат, але її застосування на вітчизняних підприємствах при поглибленні ринкових відносин автор вважає за доцільне.
Витрати підприємства на виробництво класифікуються на три великі категорії:
1) інформація для оцінки використання виробничих ресурсів;
2) дані про витрати для прийняття управлінських рішень;
3) відомості про витрати для контролю і регулювання. [18, с. 72]
Для визначення собівартості виробленої продукції і отриманого прибутку необхідно розрізняти входять витрати і минулі витрати. Вхідні витрати - це кошти, які були придбані, є в наявності і, як очікується, повинні принести доходи в майбутньому; в балансі вони відображаються як активи у вигляді виробничих запасів. Якщо ці ресурси витрачені і втратили здатність приносити дохід надалі, то вони переходять до групи минулих витрат.
У собівартість виробленої продукції повинні включатися лише виробничі витрати, тому в обліку виділяють витрати як входять у собівартість продукції, так і витрати звітного періоду. Звідси, до собівартості продукції включаються лише ті витрати, під якими розуміється собівартість одиниці продукції. Витратами звітного періоду вважаються ті витрати, які не включаються до собівартості продукції.
З метою одержання необхідної і корисної інформації для ухвалення рішення і планування доцільно виробничі витрати систематизувати за наступними напрямками:
1. Динаміка витрат по відношенню до обсягу виробленої продукції.
2. Витрати майбутнього періоду, що приймаються і не приймаються в розрахунок при оцінці діяльності підприємства.
3. Безповоротні витрати.
4. Змінні витрати в результаті прийнятого альтернативного рішення.
5. Інкрементні і маргінальні витрати.
З метою вивчення динаміки витрат в залежності від обсягу виробництва їх необхідно розділити на такі групи: змінні, постійні, напівзмінні і полупостоянние.
Змінні витрати змінюються прямо пропорційно обсягу виробничої діяльності. Постійні витрати залишаються незмінними для різних масштабів виробництва за певний період часу. До напівзмінні відносять витрати як залежні, так і не залежать від обсягу виробництва. Полупостоянние витрати є постійними до певного обсягу продукції, після якого вони можуть зростати на певну постійну величину.
Не приймаються і прийняті до уваги витрати - це витрати майбутніх років. Не приймаються в розрахунок - це витрати, які не залежачи від прийнятого рішення, тобто не мають відношення до даної проблеми. Прийняті до уваги витрати, у свою чергу, залежать від прийнятого рішення.
Під безповоротними витратами розуміється вартість вже придбаних матеріалів, тобто це витрати, які не можуть бути змінені будь-якими іншими рішеннями.
Диктував - це витрати, які повинні бути враховані при прийнятті рішення, а дані про них не можна отримати в рамках системи бухгалтерського обліку. Для прийняття рішення такі витрати враховуються умовно.
Інкрементний називають витрати, які з'являються в результаті виготовлення чи продажу якихось додаткових одиниць продукції. Якщо постійні витрати змінюються в результаті прийнятого рішення про додаткове виготовлення продукції, то їх приріст буде вважатися інкрементний витратами. Маргінальні витрати відрізняються від інкрементний тим, що вони являють собою додаткові витрати на одиницю продукції.
Для здійснення контролю і регулювання виробничі витрати ділять на регульовані і не регульовані управлінським персоналом.
Таким чином, для вдосконалення методики обліку витрат на виробництво на вітчизняних підприємствах слід розділити бухгалтерський облік на фінансовий та управлінський, впровадити метод визначення кінцевого фінансового результату «витрати-випуск», застосовувати зарубіжну класифікацію витрат на виробництво.

3. АНАЛІЗ ВИТРАТ НА ВИРОБНИЦТВО І СОБІВАРТОСТІ ПРОДУКЦІЇ
3.1. Об'єкт дослідження та інформаційне забезпечення аналізу витрат на виробництво і собівартості продукції
Одним з основних чинників формування прибутку є собівартість реалізованої продукції. Якщо вона за звітний період підвищилася, то за інших рівних умовах розмір прибутку за цей період обов'язково зменшиться за рахунок цього фактора на таку ж величину. Між розмірами величини прибутку і собівартості існує зворотна функціональна залежність.
В умовах різних форм розвитку економіки собівартість продукції є найважливішим виробничо-господарської діяльності підприємств. У собівартості знаходять вираження всі витрати підприємства, пов'язані з виробництвом і реалізацією продукції. Її показники відображають ступінь використання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, якість роботи окремих працівників і керівництва в цілому.
Управління собівартістю продукції - це планомірний процес формування витрат на виробництво всієї продукції і собівартості окремих виробів; контролю за виконанням завдань по зниженню собівартості продукції і виявлення резервів цього зниження. [9, с. 64] Аналіз, виконуючи одну з основних управлінських функцій, входить до управляючої підсистему, і недостатнє його функціонування в цій ланці приводить до зниження ефективності системи управління собівартістю в цілому.
Аналіз собівартості продукції дозволяє вивчити тенденції зміни її рівня, встановити відхилення фактичних витрат від нормативних та їх причини, виявити резерви зниження собівартості продукції і виробити заходи з їх освоєння.
Ефективність системи управління витратами багато в чому залежить від організації їх аналізу, яка у свою чергу визначається такими факторами:
- Формою і методами обліку витрат, що застосовуються на підприємстві;
- Ступенем автоматизації обліково-аналітичного процесу на підприємстві;
- Станом планування та нормування рівня витрат;
- Наявністю відповідних видів щоденної, щотижневої і щомісячної внутрішньої звітності про витрати, що дозволяють оперативно виявляти відхилення, їх причини та своєчасно вживати коригувальні заходи щодо їх усунення;
- Наявністю спеціалістів, які вміють грамотно аналізувати і керувати процесом формування витрат. [25, с. 216-217]
Об'єктами аналізу собівартості продукції є наступні показники:
1) абсолютна сума витрат у цілому та за елементами;
2) витрати на карбованець продукції (издержкоемкость продукції);
3) собівартість продукції в цілому і в розрізі калькуляційних статей;
4) собівартість окремих виробів.
Джерела інформації для аналізу витрат на виробництво і собівартості продукції:
1) бізнес-план;
2) дані бухгалтерського обліку за відповідними рахунками обліку витрат;
3) планові і звітні калькуляції найважливіших виробів;
4) первинні документи в необхідних випадках;
5) планові дані про витрати на виробництво і реалізацію продукції і окремих виробів;
6) звітність про витрати на виробництво: для суб'єктів малого підприємництва - форма № 1-МП «Звіт про фінансово-господарської діяльності суб'єкта малого підприємництва».
Таким чином, собівартість є однією із складових частин господарської діяльності і відповідно одним з найважливіших елементів цього об'єкта управління. Аналіз, виконуючи одну з основних управлінських функцій, входить до управляючої підсистему, і недостатнє його функціонування в цій ланці приводить до зниження ефективності системи управління собівартістю в цілому. В якості джерел інформації для аналізу витрат на виробництво і собівартості продукції можна використовувати бізнес-план; дані бухгалтерського обліку за відповідними рахунками обліку витрат; планові і звітні калькуляції найважливіших виробів.
3.2. Аналіз складу і структури витрат на виробництво продукції
Вивчення структури витрат на виробництво і її зміни за звітний період по окремих елементах витрат є початковим етапом поглибленого аналізу собівартості з метою вишукування шляхів і джерел зниження витрат і збільшення прибутку.
Важливим фактором збільшення прибутку підприємства є зниження витрат на виробництво продукції. Пошук резервів цього зниження слід розпочати з дослідження та загальної оцінки складу і структури витрат. Дослідження складу дозволяє визначити, з яких складових складаються виробничі витрати. Аналіз структури дає можливість встановити тип виробництва та основні напрямки пошуку резервів зниження витрат. Так, перевага у загальній сумі витрат питомої ваги матеріальних витрат свідчить про те, що виробництво матеріаломістке і, як наслідок, головний напрямок пошуку резервів зниження витрат - економія і раціональне використання матеріальних ресурсів. Сказане не означає, що в інших напрямах неможливо знайти вищевказані резерви. Мова йде про те, що головним напрямком, що дає значні суми резервів, є те, що визначена структурою витрат.
Аналіз структури витрат на виробництво починається з визначення питомих ваг (у відсотках) окремих елементів витрат у загальній сумі витрат та їх зміни за звітний період. Для наочності такого аналізу використовується аналітична таблиця 1, у якій перераховуються елементи витрат і відображається їх величина у відсотках до підсумку. Ці дані показуються окремо: базові (минулого звітного періоду, планові), фактичні та зміна цих показників за аналізований період.
Вивчення структури витрат за елементами (при необхідності можна провести аналіз і по найважливішим складовим їх частин), а також відбулися змін за звітний період дозволяє дати оцінку раціональності такої структури, а також зробити висновок про необхідність і можливість її зміни.

Таблиця 1. Аналіз структури витрат на виробництво в розрізі елементів (додаток П)

Елементи витрат
За планом
За звітний рік
Зміна
сума, тис. руб.
питома вага,%
сума, тис. руб.
питома вага,%
суми, тис. руб.
питомої ваги,%
1.Матеріальние витрати
420 000
63,20
415 294,40
59,54
-4 705,60
-3,66
2.Расходи на оплату праці робітників
120 000
18,05
122 520,10
17,57
2 520,10
-0,48
3.Отчісленія на соціальні потреби
48 000
7,22
48 677,20
6,98
677,20
-0,24
4.Амортізація основних засобів і нематеріальних активів
1 700
0,25
1 760,00
0,25
60,00
0,00
5.Прочіе витрати
75 000
11,28
109 214,70
15,66
34 214,7
4,38
Разом витрат
664 700
100,00
697 466,40
100,00
611 716,01
х
Примітка. Джерело: власна розробка.
Показники свідчать про те, що значну частку в звітному році займали матеріальні і трудові витрати. Матеріальні витрати зменшилися на 4 705,6 тис. руб., А їх частка в загальній сумі витрат знизилася на 3,66%. Витрати на оплату праці робітників збільшилися на 2 520,1 тис. руб., Проте питома вага їх знизився на 0,48%. Частка амортизації основних засобів і нематеріальних активів не змінилася незважаючи на те, що амортизаційні відрахування збільшилися на 60 тис. руб. Відрахування на соціальні потреби збільшилися на 677,2 тис. руб., Проте питома вага їх знизився на 0,24%. Найбільш значно збільшилися інші витрати - на 34 214,7 тис. руб., Що призвело до збільшення їх частки в загальній сумі витрат на 4,38%. З вищесказаного випливає, що найважливішими резервами зниження собівартості продукції є скорочення матеріальних і трудових витрат, а також зниження частки інших витрат.
3.3. Аналіз витрат на карбованець продукції
Найбільш узагальнюючим показником собівартості продукції, що виражає її прямий зв'язок з прибутком, є рівень витрат на карбованець продукції.
Витрати на рубль продукції визначаються за формулою:
Z = C / V, (3.1)
де C - повна собівартість виробленої продукції;
V - вартість або обсяг виробленої продукції.
Цей показник розраховується в копійках. Він володіє і достоїнствами, і недоліками. Серед переваг можна виділити наступні:
1) може розраховуватися у всіх галузях народного господарства;
2) візуальний зв'язок з прибутком і рентабельністю:
наприклад, ціна одиниці виробу - 1 000 руб., собівартість - 800 руб., отже, прибуток, яку можна отримати від продажу одиниці виробу - 1000-800 = 200 руб., а рентабельність одиниці виробу - 200/800 * 100 = 25% . [16, с. 57]
Таблиця 2. Розрахунок витрат на карбованець продукції (додаток П)
Показники
За звітний рік
Відхилення від плану
за планом
фактично
абсолютне
у%
1.Повне собівартість продукції, тис. руб.
664 700
697 466,4
32 766,4
4,93
2.Об'ем продукції, тис. руб.
774 710
815 644,6
40 934,6
5,28
3. Витрати на рубль продукції, коп.
85,8
85,5
-0,3
-0,35
Примітка. Джерело: власна розробка.
На цей синтетичний показник впливає безліч факторів, пов'язаних з формуванням як чисельника, так і знаменника.
Безпосередній вплив на зміну рівня витрат на карбованець продукції надають три фактори, які перебувають з ним у прямий функціонального зв'язку, або фактори першого порядку зв'язку з цим результативним показником:
1) зміна структури продукції;
2) зміна рівня витрат на окремі вироби (собівартості окремих виробів);
3) зміна цін на продукцію. [18, с. 40]
Для аналізу впливу факторів рекомендується використовувати прийом ланцюгових підстановок.
На підставі даних таблиці 3 розрахуємо рівень впливу вищеназваних чинників на витрати на карбованець продукції. Методика визначення розміру впливу представлена ​​в таблиці 4.
Таблиця 3. Вихідна інформація для аналізу впливу факторів на рівень витрат на карбованець продукції.
Витрати на рубль продукції
Розрахунок
Рівень витрат, коп.
1. За планом
664 700/774 710
85,8
2. За планом на фактичний випуск продукції
681 300/802 530
84,9
3. Фактично при планових цінах
697 466/802 530
86,9
4. Фактично
697 466,4 / 815 644,6
85,5
Примітка. Джерело: власна розробка.
Таблиця 4. Факторний аналіз витрат на карбованець продукції.
Фактори
Розрахунок впливу
Розмір впливу, коп.
1. Зміна структури випущеної продукції
84,9-85,8
-0,9
2. Зміна собівартості окремих виробів
86,9-84,9
2
3. Зміна цін на продукцію
85,5-86,9
-1,4
Разом
85,5-85,8
-0,3
Примітка. Джерело: власна розробка.
На понадпланове зниження витрат на карбованець продукції вплинули збільшення цін на окремі вироби, що призвело до зниження аналізованого показника на 1,4 коп., І структурні зрушення у випуску продукції (в результаті витрати знизилися на 0,9 коп.) Структурні зрушення набрали тому, що знизилася питома вага найбільш затратоемкую продукції, а менш-збільшився. Однак збільшення собівартості окремих видів продукції призвело до збільшення рівня витрат на 2 коп. Таким чином, в результаті впливу вищевказаних факторів рівень витрат на карбованець продукції знизився на 0,3 коп. (-1,4-0,9 +2).
3.4. Аналіз собівартості продукції в розрізі калькуляційних статей
Для повного висновку про можливість вишукування резервів зниження витрат на виробництво необхідно вивчити витрати по їх функціональної ролі у виробничому процесі. За цією ознакою вони групуються по калькуляційних статтях витрат в залежності від зв'язку з виробництвом, його організацією, обслуговуванням, управлінням і збутом.
На УП «Гродвіта Плюс» застосовується складу калькуляційних статей, який в таблиці 5 (додаток Н).
Витрати за статтями собівартості відрізняються від витрат з її елементів тим, що вони відображають витрати, які пов'язані з виробництвом і реалізацією продукції за даний звітний період. Витрати ж за елементами показують всі вироблені підприємством витрати ресурсів за звітний період, включаючи витрати і на зростання залишків незавершеного виробництва, витрати, віднесені на рахунок витрат майбутніх періодів і т.п.
Угрупування витрат за статтями витрат дозволяє характеризувати зв'язок витрат з результатами, їх роль у технологічному процесі, управлінні і обслуговуванні, у внутрішньогосподарському розрахунку, виділити прямі та непрямі, змінні та постійні витрати і тим самим повніше розкрити резерви їх економії. [8, с. 72]
Аналіз витрат за статтями собівартості починається з визначення відхилення фактичної суми витрат від планової, розрахованої виходячи з планових норм витрат на фактичний обсяг і фактичну структуру продукції в цілому по всій продукції і в розрізі окремих статей витрат. Поряд з відхиленням в абсолютній сумі визначаються і відхилення у відсотках.
Аналіз собівартості за статтями калькуляції дозволяє визначати, за якими саме статтями мав місце перевитрата, а за якими статтями отримана економія.
Показники таблиці 5 свідчать про те, що в порівнянні з планом знизилася питома вага сировини і матеріалів у собівартості продукції звітного року. Це відбулося, швидше за все, не внаслідок більш раціонального використання сировини та матеріалів, а через те, що збільшився рівень електроенергії, транспортних витрат, послуг банку та інших послуг. Отже, слід виявити резерви зниження витрат за рахунок раціонального використання сировини та матеріалів і зниження частки перерахованих вище витрат. Дані результати лише підтверджують висновки, зроблені вище за даними таблиці 1.

Таблиця 5. Аналіз собівартості продукції за статтями витрат (додаток П)

Статті витрат
Собівартість фактично випущеної продукції
Відхилення фактичної собівартості від планової,%
планова
фактична
тис. руб.
%
тис. руб.
%
1. Сировина і матеріали
421 500
63,41
417 041,48
59,64
-3,77
2. Амортизація основних засобів і нематеріальних активів
1 700
0,25
1 760,04
0,25
0
3. Заробітна плата
120 000
18,05
122 520,07
17,52
-0,53
4. Витрати на опалення приміщень
1 250
0,18
1 271,71
0,18
0
5. Податки, що включаються до складу собівартості
46 300
6,97
49 568,41
7,09
0,12
6. Послуги банку
2090
0,31
6 495,51
0,93
0,62
7. Транспортні витрати
30 000
4,51
29 266,04
4,19
-0,32
8. Електроенергія
27 740
4,17
33 836,22
4,84
0,67
9. Оренда приміщень
13 800
2,60
17 403,17
2,49
-0,11
10. Інформаційні послуги
275
0,04
423,84
0,06
0,02
11. Послуги зв'язку
0
0,00
486,88
0,07
0,07
12. Інші послуги
0
0,00
19 140,10
2,74
2,74
Разом
664 700
100,00
699 213,49
100,00
х
Примітка. Джерело: власна розробка.
У процесі подальшого аналізу в першу чергу приділяється увага тих статей, за якими утворилися великі перевитрати, непродуктивні витрати і втрати, а також займає велику питому вагу в собівартості продукції. [10, с. 47]
Як було зазначено в пункті 1.4 роботи, в обліку підприємства є одна особливість, обумовлена ​​масовим характером випуску продукції. Витрати на виробництво розподіляються між видами продукції поза системою «1С: Бухгалтерія». Тому облік витрат на виробництво по окремих видах продукції в бухгалтерській програмі не ведеться. За рік витрати на виробництво кожного випущеного вироби не збираються. Отже, аналіз прямих і непрямих витрат у собівартості продукції слід виробляти за даними за окремий місяць, в даному випадку грудня 2004

Таблиця 6. Аналіз собівартості продукції за статтями витрат за грудень 2004

Статті витрат
Собівартість фактично випущеної продукції
Відхилення фактичної собівартості від планової,%
базова
фактична
тис. руб.
%
тис. руб.
%
1. Сировина і матеріали
58 250,41
68,34
417 041,48
59,64
-8,70
2. Амортизація основних засобів і нематеріальних активів
0,00
0,00
1 760,04
0,00
0,00
3. Заробітна плата
14 498,25
17,01
122 520,07
17,52
0,51
4. Витрати на опалення приміщень
219,40
0,26
1 271,71
0,18
-0,08
5. Податки, що включаються до складу собівартості
5 804,10
6,81
49 568,41
7,09
0,28
6. Послуги банку
343,86
0,40
6 495,51
0,93
0,53
7. Транспортні витрати
2 739,12
3,21
29 266,04
4,19
0,97
8. Електроенергія
24,71
0,03
33 836,22
4,84
4,81
9. Оренда приміщень
2 216,03
2,60
17 403,17
2,49
-0,11
10. Інформаційні послуги
63,84
0,07
423,84
0,06
-0,01
11. Послуги зв'язку
0
0,00
486,88
0,00
0,00
12. Інші послуги
1074,2
1,26
19 140,10
2,74
1,48
Разом
85 233,91
100,00
699 213,49
100,00
х
Примітка. Джерело: власна розробка.
Значне місце в собівартості продукції займають матеріальні і трудові витрати, які залежно від обсягу продукції поділяються на прямі (умовно-змінні) і непрямі (умовно-постійні). До прямих витрат належать витрати, розмір яких залежить від обсягу і асортименту продукції. До умовно-постійних належать витрати, абсолютна величина кошторисна яких в основному залишається постійною. Зі зміною обсягу і структури продукції змінюється тільки їх величина в собівартості одиниці продукції.
На УП «Гродвіта Плюс» до прямих витрат відносяться лише матеріальні витрати (сировина і основні матеріали). Інші витрати представляють собою непрямі витрати.
Розмір прямих матеріальних витрат залежить від впливу багатьох чинників, які в підсумку синтезуються безпосередньо в трьох основних факторах:
1. Зміна обсягу продукції.
2. Зміна структури продукції.
3. Зміна рівня матеріальних витрат у собівартості окремих виробів (питома матеріалоємність). [13, с. 13]
Для аналізу впливу цих факторів доцільно використовувати прийом ланцюгових підстановок.
Слід врахувати, що показник 129,73% в таблиці 8 - це відсоток виконання плану за обсягом продукції, який знаходиться як відношення фактичного випуску продукції до планового відповідно у відсотках:
31441962/24236031 * 100% = 129,73%.
На підставі даних таблиці 8 розрахуємо рівень впливу вищеназваних чинників на прямі матеріальні витрати. Методика визначення розміру впливу за допомогою такого прийому елімінування, як метод ланцюгових підстановок, представлена ​​в таблиці 9.
Таблиця 7. Вихідна інформація для аналізу прямих матеріальних витрат (додаток А і Б)
Найменування виробів
Кількість виробів, кг
Норма витрати сировини, руб.
Витрата сировини за місяць, руб.
планове
фактичне
планова
фактична
за планом
за плановими нормами на фактичний випуск продукції
фактичний
1. Основа для піци
800
605,28
1226
1080,7
980 800
742 073
654 126
2. Булочка "Бутербродна"
1800
2369,6
1302,4
1116,1
2 344 320
3 086 167
2 644 711
3. Рулет "Ласунчик"
800
361,32
1770,3
1772,2
1 416 240
639 645
640 331
4. Багет "Французький"
1000
97,8
1450,9
833,3
1 450 900
141 898
81 497
5. Хала
1500
2874
1003,2
789,5
1 504 800
2 883 197
2 269 023
6. Рулет маковий
1000
1036,8
1482,2
1090,5
1 482 200
1 536 745
1 130 630
7. Булка для гамбургерів
1000
2058,2
1001,7
708,5
1 001 700
2 061 699
1 458 235
8. Пиріг "Макова слоенка"
800
1056,72
2103,6
1650,7
1 682 880
2 222 916
1 744 328
9. Булка "Берлінер" з фруктовою начинкою
150
718,92
2894,8
1506,8
434 220
2 081 130
1 083 269
10. Круасан з начинкою
120
368,2
2533,6
2269,3
304 032
932 872
835 556
11. Здоба "Родзинка"
500
640
1808,8
1173
904 400
1 157 632
750 720
Разом
9470
12186,84
х
х
13 506 492
17 485 973
13 292 425
Примітка. Джерело: власна розробка.

Таблиця 8. Показники для розрахунку впливу факторів на прямі матеріальні витрати.
Прямі матеріальні витрати
Вихідні дані
1. За планом, руб.
13 506 492
2. За плановими нормами на фактичний випуск продукції за плановою структурою, руб.
13506492 * 129,73% = 17521972
3. За плановими нормами на фактичний випуск продукції, грн.
17 485 973
4. Фактичні, руб.
13 292 425
Примітка. Джерело: власна розробка.
Таблиця 9. Факторний аналіз прямих матеріальних витрат.
Фактори
Розрахунок впливу
Розмір впливу, руб.
1. Зміна обсягу продукції
17521972-13506492
4 015 480
2. Зміна структури продукції
17485973-17521972
-35 999
3. Зміна питомої матеріаломісткості
13292425-17485973
-4 193 548
Разом
13292425-13506492
214 067
Примітка. Джерело: власна розробка.
Загальна економія матеріальних витрат склала 214 067 руб. Дана економія обумовлена ​​впливом двох чинників: 1) внаслідок підвищення рівня матеріальних витрат на окремі вироби, тобто питомої матеріаломісткості, витрати знизилися на 4193548 крб.; 2) за рахунок структурних зрушень у випуску продукції, тобто збільшення питомої ваги продукції з меншою матеріаломісткістю і відповідного зниження частки з більшою, витрати зменшилися на 35 999 руб. Однак внаслідок збільшення обсягу продукції був отриманий значний перевитрата матеріальних ресурсів у розмірі 4015480 крб. Таким чином, в результаті впливу факторів першого порядку прямі матеріальні витрати знизилися на 214 067 руб. (-4193548-35999 +4015480).
До непрямих витрат відносяться ті види витрат підприємства, які не включаються прямо до собівартості окремих видів продукції, а для цього використовуються певні коефіцієнти. Вони носять загальний характер і необхідні для обслуговування та управління виробничо-господарською діяльністю підприємства. [5, с. 78]
До накладних витрат на ВП «Гродвіта Плюс» відносяться всі витрати, крім витрат сировини й основних матеріалів. Після закінчення місяця і підрахунку всіх витрат підсумкова сума непрямих витрат повністю списується на витрати реалізованої продукції.
Виявлення та мобілізація резервів зниження витрат на обслуговування і керування здійснюється шляхом аналізу їх динаміки, причин відхилення від кошторису витрат, а також обгрунтованість їх розподілу між окремими видами продукції.

Таблиця 10. Аналіз умовно-постійних витрат, руб. (Додатки Р і С)

Назви статей
Згідно з кошторисом
Фактично
Відхилення від кошторису
1. Транспортні витрати
1 400 000
1 340 812
-59 188
2. Тепло і електроенергія
900 000
1 395 440
495 440
3. Орендна плата
1 080 000
1 313 919
233 919
4. Фонд заробітної плати основних робітників
2 330 000
3 015 107
685 107
5. Відрахування від фонду заробітної плати (40,7%)
932 000
1 196 997
264 997
6. Інші витрати
864 362
4 402 919
3 538 557
Разом накладні витрати
7 506 362
12 665 194
5 158 832
Примітка. Джерело: власна розробка.
Показники таблиці 10 свідчать про те, що по всіх статтях умовно-постійних витрат був отриманий перевитрата, крім транспортних витрат. За ним досягнута економія в розмірі 59188 крб. Найбільший перевитрата був отриманий за статтею «інші видатки» - у розмірі 3538557 крб.
3.5. Аналіз собівартості найважливіших виробів
У ринкових умовах господарювання актуальним залишається літочислення фактичної собівартості одиниці кожного виду продукції та її аналіз з метою реальної оцінки їх рентабельності та вишукування додаткових резервів зниження витрат.
В якості бази порівняння беруться калькуляції, розраховані за техніко-обгрунтованими нормативами, среднеплановим нормам, договірних та інших умов. При цьому розрахунки ведуться окремо за змінними і постійних витрат. Останні (з урахуванням їх постатейного, хоча і слабкою, зв'язку з виробництвом і реалізацією продукції) додаються до змінних за певними ознаками або баз їх розподілу за видами продукції. На УП «Гродвіта Плюс» такою базою розподілу є прямі матеріальні витрати.
Правильний вибір бази розподілу постійних витрат за видами продукції та її обов'язкове використання при фактичному калькулюванні робить істотний вплив на визначення ступеня рентабельності окремих видів виробів, враховуючи, що в сучасних умовах продажна ціна встановлюється ринком, а податки - державою. [3, с. 32]
При аналізі звітних (фактичних) калькуляцій виробів, перш за все, виявляються постатейні відхилення від плану.
Таблиця 11. Виписка з планової та звітної калькуляцій вироби «Булочка« Берлінер »з фруктовою начинкою», руб. (Додаток Н)
Назви статей
Планова калькуляція
Звітна калькуляція
Відхилення від плану
1. Сировина і матеріали
2894,8
1506,8
-1388
2. Транспортні витрати
141,8
152,1
10,3
3. Тепло і електроенергія
251,8
158,2
-93,6
4. Орендна плата
136,1
148,9
12,8
5. Фонд заробітної плати основних робітників
416
468
52
6. Відрахування від фонду заробітної плати (40,7%)
169,3
185,8
16,5
7. Інші витрати
416
643,2
227,2
Разом повна собівартість
4425,8
3263
-1162,8
Кількість виробів
150
718,92
568,92
Примітка. Джерело: власна розробка.
Фактична собівартість виробу знизилась у порівнянні з планом на 1162,8 руб. Значний вплив на економію собівартості справила економія сировини та матеріалів у розмірі 1388 руб., Менш значне - тепла та електроенергії (93,6 руб.).
У процесі аналізу собівартості окремих виробів використовується диференційований підхід до аналізу прямих і непрямих витрат.
Аналіз прямих матеріальних витрат здійснюється з використанням інформації з розшифровки до статті калькуляції «матеріали».
Таблиця 12. Розшифровка до статті калькуляції «матеріали» по виробу «Булочка« Берлінер »з фруктовою начинкою» (додаток Н)
Найменування матеріалів
За планової калькуляції
За звітній калькуляції
кількість, кг
ціна, крб.
вартість, грн.
кількість, кг
ціна, крб.
вартість, грн.
1. Борошно пшеничне в / с
0,514
807,42
415
0,514
740
380,36
2. Дріжджі х / б
0,041
1550
63,6
0,006
1950
11,8
3. Суміш "Хефіквік"
0,103
8305,08
855,4
0
0
0
4. Цукор-пісок
0,026
1024,19
26,6
0,034
1070
36,38
5. Маргарин "Суперцехблок"
0,062
3702
229,5
0,01
4250
42,5
6. Поліпшувач
0,001
800
8
0,001
21410
21,41
7. Яйце куряче
0,129
2948
380,3
0,293
120
35,16
8. Жир фритюрний (пальмова олія)
0,103
2415
248,7
0,1
2590
259
9. Ароматизатор
0,0013
34235
44,5
0
0
0
10. Конфітюр
0,165
3200
528
0,194
3000
582
11. Цукрова пудра
0,093
1024,19
95,2
0,091
1020
92,82
12. Сіль йодована
0
0
0
0,005
140
0,7
13. Маргарин люкс
0
0
0
0,017
2630
44,7
Разом
х
х
2894,8
1506,8
Примітка. Джерело: власна розробка.
Дані таблиці 12 свідчать про те, що на підприємстві мала місце економія матеріалів на виробництво виробу в розмірі 1388 руб. (2894,8-1506,8).
На величину матеріальних витрат у собівартості окремих виробів впливають такі фактори першого порядку:
1) зміна кількості матеріалів;
2) зміна цін на сировину та матеріали;
3) заміна одного матеріалу іншим. [16, с. 93]
Для розрахунку впливу перших двох факторів використовується факторна модель мультиплікативного типу:
М = К * Ц, (6.1.1) де М - вартість певного виду матеріалу,
К - кількість матеріалів,
Ц - ціна матеріалу.
Таблиця 13. Факторний аналіз прямих матеріальних витрат у собівартості виробу «Булочка« Берлінер »з фруктовою начинкою»
Фактори
Алгоритм розрахунку
Результат впливу, руб.
1. Зміна кількості
дріжджів х / б
(0,006-0,041) * 1550
-54,25
цукру-піску
(0,034-0,026) * 1024,19
8,19
маргарину "Суперцехблок"
(0,01-0,062) * 3702
-2258,22
яєць курячих
(0,293-0,129) * 2948
483,47
конфітюру
(0,194-0,165) * 3200
92,8
Разом зміна кількості
-1728,01
2. Зміна ціни
борошна пшеничного в / г
(740-807,2) * 0,514
-34,54
дріжджів х / б
(1950-1550) * 0,006
2,4
цукру-піску
(1070-1024,19) * 0,034
1,56
маргарину "Суперцехблок"
(4250-3702) * 0,01
5,48
покращувача
(21410-800) * 0,001
20,61
яєць курячих
(4198-2948) * 0,293
366,18
жиру фритюрної
(2590-2415) * 0,1
17,5
конфітюру
(3000-3200) * 0,194
-38,8
цукрової пудри
(1020-1024,19) * 0,091
-0,38
Разом зміна цін
340,01
Разом
340,01-1728,01
-1388
Примітка. Джерело: власна розробка.
Економія матеріальних витрат на виріб обумовлена ​​раціональним використанням сировини і матеріалів, зокрема, маргарину «Суперцехблок» і дріжджів х / б (2258,22 +54,25 = 2312,47 руб.). Однак внаслідок підвищення споживання яєць курячих, цукру-піску і конфітюру був отриманий перевитрата матеріальних ресурсів (483,47 +92,8 +8,19 = 584,46 руб.) Таким чином, за рахунок зміни кількості використовуваних у процесі виробництва матеріалів була отримана економія собівартості в розмірі 1728,01 руб. (2312,47-584,46).
Внаслідок підвищення цін на окремі матеріальні ресурси, такі як поліпшувач, яйця курячі, жир фритюрний, маргарин «Суперцехблок», дріжджі х / б і цукор-пісок, був досягнутий перевитрата собівартості в розмірі 413,73 руб. (2,4 +1,56 +20,61 +366,18 +17,5 +5,48). Однак на окремі ресурси ціни знизилися (борошно пшеничне в / с, конфітюр, цукрова пудра), тому була отримана економія собівартості в сумі 73,72 руб. (34,54 +38,8 +0,38). Отже, через зміни цін на ресурси перевитрата собівартості склав 340,01 руб. (413,73-73,72).
Таким чином, в результаті впливу двох названих вище факторів була отримана економія собівартості виробу в сумі 1388 руб. (1728,01-340,01).
Непрямі витрати в собівартості одиниці виробу можуть відхилятися від планової величини внаслідок зміни обсягу випуску вироби і відхилення фактичних витрат від кошторису. [17, с. 89]
Для аналізу використовуються дані планових і звітних калькуляцій виробів. Розрахунок розміру впливу факторів на накладні витрати і, відповідно, на собівартість проводиться за допомогою прийому ланцюгових підстановок.
Вихідна інформація для аналізу береться з планових і звітних калькуляцій (таблиця 11). При цьому умовний показник розраховується за плановими нормами витрат на одне фактично випущене виріб.
Таблиця 14. Вихідна інформація для аналізу непрямих витрат у собівартості виробу «Булочка« Берлінер »з фруктовою начинкою»
Найменування витрат
Планові витрати на одиницю продукції, грн.
Фактичні витрати на одиницю, крб.
Умовний показник
алгоритм
результат
1. Транспортні витрати
141,8
152,1
141,8 * 150/718, 92
29,59
2. Тепло і електроенергія
251,8
158,2
251,8 * 150/718, 92
52,54
3. Орендна плата
136,1
148,9
136,1 * 150/718, 92
28,40
4. Фонд заробітної плати основних робітників
416
468
416 * 150/718, 92
86,80
5. Відрахування від фонду заробітної плати
169,3
185,8
169,3 * 150/718, 92
35,32
6. Інші витрати
416
643,2
416 * 150/718, 92
86,80
Разом
1531
1756,2
319,44
Кількість виробів
150
718,92
Примітка. Джерело: власна розробка.

Таблиця 15. Факторний аналіз непрямих витрат у собівартості виробу «Булочка« Берлінер »з фруктовою начинкою»
Фактори
Розрахунок
Результат впливу, руб.
1. Зміна кількості випущених виробів:
по транспортним витратам
29,59-141,8
-112,21
по теплу та електроенергії
52,54-251,8
-199,26
по орендній платі
28,40-136,1
-107,7
по фонду заробітної плати основних робітників
86,80-416
-329,2
з відрахувань від фонду заробітної плати
35,32-169,3
-133,98
по інших витрат
86,80-416
-329,2
Разом по непрямих витрат
319,44-1531
-1211,55
2. Зміна за рахунок відхилення від кошторису витрат
по транспортним витратам
152,1-29,59
122,51
по теплу та електроенергії
158,2-52,54
105,66
по орендній платі
148,9-28,40
120,5
по фонду заробітної плати основних робітників
468-86,80
381,2
з відрахувань від фонду заробітної плати
185,8-35,32
150,48
по інших витрат
643,2-86,80
556,4
Разом по непрямих витрат
1756,2-319,44
1436,76
Загальна зміна
1436,76-1211,55
225,21
Примітка. Джерело: власна розробка.
Результати аналізу непрямих витрат у собівартості одиниці виробу показують, що мав місце перевитрата в розмірі 225,21 руб. Цей перевитрата цілком обумовлений відхиленням витрат від кошторису витрат на 1436,76 руб. Однак внаслідок збільшення випуску виробів на 568,92 кг непрямі витрати знизилися на 1211,55 руб. Тому загальний перевитрата в результаті впливу двох факторів склав 225,21 руб. (1436,76-1211,55).
3.6. Аналіз резервів зниження собівартості продукції
Основним завданням аналізу собівартості продукції є виявлення резервів зниження собівартості.
Резерви зниження собівартості слід шукати в таких основних напрямках:
1) резерви економії праці;
2) резерви економії засобів праці;
3) резерви економії предметів праці. [14, с. 65]
Причому на ВП «Гродвіта Плюс», як було виявлено раніше, найважливішими резервами зниження витрат і собівартості продукції є скорочення матеріальних і трудових витрат.
Резерв зниження собівартості за рахунок скорочення матеріальних витрат можна розрахувати як можливу економію матеріальних витрат за рахунок впровадження організаційно-технічних заходів. Дана економія визначається як добуток різниці норм витрати матеріалів до впровадження і після впровадження заходу на плановане до випуску кількість виробів і на плановану ціну матеріалу.
Наприклад, норма витрати дріжджів хлібопекарських до підвищення використання виробничих потужностей підприємства дорівнює 0,041 кг на 1 кг булочки «Берлінер», після впровадження заходу - 0,006 кг. Планується закуповувати дану сировину по 1550 руб. за 1 кг і випустити в майбутньому звітному періоді 750 кг булочки «Берлінер». Економія собівартості в результаті зниження матеріальних витрат складе:
(0,041-0,006) * 750 * 1550 = 40 687,5 руб.
Резерви зниження праці можна розрахувати через:
1) вивільнення чисельності;
2) скорочення відрядних розцінок на виріб і підвищення продуктивності праці;
3) скорочення втрат робочого часу і непродуктивних витрат робочого часу (на шлюб і його виправлення і у зв'язку з відхиленням від нормативних умов праці). [18, с. 40]
Резерв зниження собівартості внаслідок економії праці за рахунок скорочення відрядних розцінок на виріб і підвищення продуктивності праці можна розрахувати як економія від зниження витрат на оплату праці за рахунок впровадження організаційно-технічних заходів. Дана економія визначається як добуток різниці відрядних розцінок до і після впровадження заходу на кількість виробів, що плануються до випуску.
Наприклад, відрядна розцінка на 1 кг круасанів з начинкою до впровадження автоматичної лінії з виробництва даного виробу - 480 руб., Після - 420 руб. У майбутньому звітному періоді планується випустити 400 кг вироби. Резерв зниження собівартості в результаті впливу даного чинника розраховується за наступним алгоритмом:
(480-420) * 400 = 24000 руб.
Резерв зниження собівартості продукції в результаті економії засобів праці можна визначити як економію за рахунок більш ефективного використання виробничого обладнання. Економія розраховується шляхом добутку різниці суми амортизації обладнання, поділеній на випуск відповідно звітного і планованого періоду, на обсяг продукції в планованому періоді. [16, с. 24]
Наприклад, сума амортизаційних відрахувань у звітному періоді становить 335 214 руб., Обсяг продукції - 31441962 руб. У майбутньому періоді планується випустити продукцію на суму 35 000 000 руб. Резерв зниження собівартості за рахунок економії основних засобів визначається:
(335 214/31 441 962-335 214/35 000 000) * 35 000 000 = 37 935 руб.
Таким чином, загальна сума резерву зниження собівартості продукції склала 102 622,5 руб.

ВИСНОВОК
На підставі проведеного дослідження можна зробити наступні висновки.
На приватному виробничому унітарному підприємстві «Гродвіта Плюс» застосовується спрощена форма бухгалтерського обліку з використанням ПЕОМ.
В організації застосовується простий (попроцессний) метод обліку витрат на виробництво і калькулювання собівартості продукції. На підприємстві зведений облік витрат на виробництво організовується за бесполуфабрікатний варіанту.
Кожен вид вироблюваної продукції складається з 7 і більше компонентів сировини й основних матеріалів. Тому для полегшення обліку матеріальних витрат на підприємстві ведеться протягом місяця роздільний облік витрат на виробництво продукції (прямих матеріальних витрат) за видами продукції і на управління виробництвом (накладних витрат) в розрізі статей витрат.
Прямі матеріальні витрати по закінченню місяця на основі звіту про списання сировини на окремі види продукції списуються на відповідний вид продукції на рахунок основного виробництва (вид діяльності - виробництво), а підсумкова сума витрат на управління виробництвом списується прямо на собівартість реалізованої продукції.
Крім того, можна виділити ще одну особливість - витрати на виробництво розподіляються між видами продукції поза системою «1С: Бухгалтерія». Тому облік витрат на виробництво по окремих видах продукції в бухгалтерській програмі не ведеться. За рік витрати на виробництво кожного випущеного вироби не збираються.
Необхідно також врахувати і той фактор, що цикл виробництва одного виду продукції займає 50-70 хвилин. Тому вся вироблена бригадою продукція реалізується в день виробництва, так як продукція має обмежені терміни зберігання. Тому в бухгалтерському обліку не є в наявності таке поняття, як «незавершене виробництво».
Облік заробітної плати на підприємстві також має свої особливості. Заробітна плата робітникам-відрядникам нараховується наступним чином. Спочатку, знаючи загальна кількість виробленої за місяць продукції за видами і відрядні розцінки по кожному виду продукції, які періодично аналізуються технологом і затверджуються керівником організації, бухгалтер знаходить суму загального відрядного фонду за місяць. Потім бухгалтер проводить розрахунок заробітної плати по бригадах, при цьому знаходиться сума нарахованого заробітку за відрядними розцінками і від неї премія в розмірі 30%. Далі знайдені суми відображаються у розрахунковій відомості, яка складається в цілому по організації, в графі «нараховано» по кожному працівнику і в цілому. Отримані суми заробітної плати відображаються на рахунку 25 «Загальновиробничі витрати» і, таким чином, включаються до підсумкового дебетовий оборот рахунка, який потім списується на рахунок основного виробництва і розподіляється між видами продукції пропорційно прямим матеріальним витратам.
Комп'ютеризація обліку є основним інструментом ефективної обробки економічної інформації. В умовах реформування податкового законодавства, методик розрахунку і обліку в усіх напрямках облікової діяльності все більш актуальними стають програми класу бухгалтерського конструктора, в які включаються інструментальні засоби самостійної коригування та зміни закладеної облікової схеми. Тому на досліджуваному підприємстві застосовується «1С: Бухгалтерія 7.7», яка відноситься до таких програм автоматичної обробки обліково-економічної інформації.
Для вдосконалення методики обліку витрат на виробництво на вітчизняних підприємствах слід розділити бухгалтерський облік на фінансовий та управлінський, впровадити метод визначення кінцевого фінансового результату «витрати-випуск», застосовувати зарубіжну класифікацію витрат на виробництво.
Основним завданням аналізу собівартості продукції є виявлення резервів зниження собівартості. Причому на ВП «Гродвіта Плюс», як було виявлено в процесі аналізу, найважливішими резервами зниження витрат і собівартості продукції є скорочення матеріальних і трудових витрат.
У процесі аналізу на підприємстві були виявлені резерви зниження собівартості внаслідок економії: предметів праці за рахунок скорочення матеріальних витрат по булочці «Берлінер» у розмірі 40 687,5 руб.; Праці за рахунок підвищення продуктивності праці і скорочення відрядних розцінок за круасанів з начинкою в сумі 24 000 крб.; засобів праці за рахунок більш ефективного використання виробничого обладнання в розмірі 37 935 руб. Загальна сума резерву зниження собівартості продукції склала 102 622,5 руб.

СПИСОК Використання джерел
1. Аналіз господарської діяльності в промисловості: Учеб. / В.І. Стражев, Л.А. Богданівська, О.Ф. Моргун та ін; За заг. ред. В.І. Стражева. Мн. Обчислюємо. школа, 2003. 480 с.
2. Антоні Роберт Н. Основи бухгалтерського обліку. Ч. 2. Облік витрат. Звіт про прибуток. Товарно-матеріальні кошти. Собівартість реалізованої продукції. Основні засоби та амортизація. Зобов'язання і капітал. Мн.: Гавриленко В.Г., 1994. 118 с.
3. Барановський С. І. Аналіз ефективності витрат на виробництво і собівартості продукції. / Вісник Білоруського технологічного університету. Сер. 7. Вип. 11. Мн.: Амалфея, 2003. 124 с.
4. Бугайов О. Формування облікової політики на 2004 р. / / Податковий вісник. 2004. № 5. С. 58-76.
5. Волков Н.Г. Бухгалтерський облік на підприємствах малого та середнього бізнесу. М.: Бізнес-карта, 1994. 124 с.
6. Глаголєв П. Облік витрат і контроль. / / Ризик. 2000. № 1-2. С. 31-34.
7. Закон Республіки Білорусь від 13 жовтня 1994 р. «Про бухгалтерський облік і звітності» в новій редакції закону № 42-3 від 25 червня 2001 р. / / Національний реєстр правових актів Республіки Білорусь. 2001 р. № 63.
8. Захар'їн В. Р. Формування собівартості продукції. Мн.: Місанта, 1999. 97 с.
9. Івашко Г. П. Умови та порядок виплати компенсації працівникам за використання транспортних засобів і її включення до собівартості. / / Економіка. Фінанси. Управління. 2004. № 7. С. 60-64.
10. Кожевнікова Т. С. Віднесення матеріальних витрат на собівартість продукції (робіт, послуг) і для цілей обчислення оподатковуваного прибутку. / / Економіка. Фінанси. Управління. 2004. № 6. С. 71-75.
11. Колесніков С. Н. Багатомірна собівартість. / / Економіка. Фінанси. Управління. 2003. № 6. С. 63-72.
12. Кондратова І. Г. Основи управлінського обліку. / / Сучасне управління. 2000. № 6. С. 79-103.
13. Костян Д. Облік витрат на виробництво за новим Планом рахунків. / / Податковий вісник. 2003. № 21. С. 10-18.
14. Котельникова Н. В. Побудова системи внутрішнього інформаційного забезпечення компанії. / / Економічний аналіз: теорія і практика. 2004. № 8. С. 47-52.
15. Лабутін П. Облік витрат на виробництво продукції. / / Консультант бухгалтера. 2000. № 18. С. 3-19.
16. Ладутько Є. М. Проблема бухгалтерського обліку повної собівартості на білоруських підприємствах. / / Бухгалтерський облік і аналіз. 2000. № 1. С. 7-14.
17. Ладутько Н. І., Борісевскій П. Є., Крупнова А. В. Бухгалтерський облік. Мн.: ФУАінформ, 2004. 728 с.
18. Луговий В.А. Облік витрат на виробництво і реалізацію продукції. М.: Фінанси і статистика, 1995. 98 з.
19. Методичні рекомендації з планування, обліку і калькулювання нормативної (планової) і фактичної собівартості продукції (робіт, послуг) на промислових підприємствах Міністерства промисловості Республіки Білорусь. Введено в дію наказом по Міністерству промисловості РБ від 30.09.1998 р. № 286. Мн.: Інформпресс, 2002. 24 с.
20. Михалкевич А.П. Бухгалтерський облік в зарубіжних країнах. Мн.: ТОВ «Місанта», ТОВ «ФУАінформ», 2003. 202 с.
21. Новіков С. Облік витрат з управління виробництвом з метою оподаткування. / / Аудитор. 2000. № 8. С. 17-19.
22. Основні положення щодо Основні положення по складу витрат, що включаються до собівартості продукції (робіт, послуг), затверджені Міністерством економіки 26.01.1998 р. № 19-12/397, Міністерством фінансів 30.01.1998 р. № 3, Міністерством статистики та аналізу 30.01. 1998 р. № 01-21/8, Міністерством праці Республіки Білорусь 30.01.1998 р. № 03-02-07/300 з подальшими змінами і доповненнями. Мн.: Інформпресс, 2003. 76 с.
23. Пескачевская А. Методи обліку та розподілу непрямих витрат. / / Консультант. 2003. № 11. С. 13-16.
24. Положення з бухгалтерського обліку «Облікова політика організацій». Затверджено Постановою Міністерства фінансів РБ від 17.04.2002 р. № 62. Мн.: Інформ-прес, 2003. 19 с.
Додати в блог або на сайт

Цей текст може містити помилки.

Бухгалтерія | Диплом
467.9кб. | скачати


Схожі роботи:
Облік витрат на виробництво і калькулювання собівартості продукції
Облік витрат на виробництво і калькулювання собівартості продукції робіт і послуг допоміжних
Облік витрат на виробництво і калькулювання собівартості продукції робіт і послуг допоміжних
Економічний аналіз витрат на виробництво включаються до собівартості продукції
Облік витрат на виробництво продукції та їх аналіз на прикладі підприємства УП Гродвіта Плюс
Організація обліку витрат на виробництво і калькулювання собівартості продукції
Методи обліку витрат на виробництво і калькуляції собівартості продукції
Застосування інформаційних технологій в аналізі витрат на виробництво і собівартості продукції
Облік витрат на виробництво і калькулювання собівартості
© Усі права захищені
написати до нас