Аналіз господарської діяльності Мінського заводу кол сних тягачів

На відміну від валової і товарної вартість чистої продукції характеризує ту частину вартості продукції, яка створена працею працівників даного підприємства. Обсяг чистої продукції визначається шляхом вирахування з вартості товарної продукції матеріальних витрат, а також суми амортизації основних фондів. Застосування даного показника дозволяє виключити повторний рахунок продукції, більш точно визначити зусилля колективів підприємств по виконанню ряду найважливіших якісних показників (продуктивності праці, фондовіддача та ін.)
2.3 Аналіз виконання виробничої програми підприємства за 1 квартал звітного року за обсягом і за асортиментом
Великий вплив на результати господарської діяльності надають асортимент (номенклатура) та структура виробництва і реалізації продукції.
Своєчасне оновлення асортименту продукції (послуг) з урахуванням зміни кон'юнктури ринку є одним з найважливіших індикаторів ділової активності підприємства і його конкурентноздатності.
При формуванні асортименту і структури випуску продукції підприємство повинно враховувати, з одного боку, попит на дані види продукції, а з іншого - найбільш ефективне використання трудових, сировинних, технічних, технологічних, фінансових та інших ресурсів, що є в його розпорядженні. Система формування асортименту включає в себе:
- Визначення поточних і перспективних потреб покупців;
- Оцінку рівня конкурентоспроможності випущеної чи планованої до випуску продукції;
- Вивчення життєвого циклу виробів на ринках, прийняття своєчасних заходів по впровадженню нових, більш досконалих видів продукції та вилучення з виробничої програми морально застарілих і економічно ефективності і ступеня ризику змін в ассортіменен продукції.
Узагальнюючу характеристику змін асортименту продукції дає однойменний коефіцієнт, рівень якого визначається наступним чином:
До _ас = обсяг продукції, прийнятий в розрахунок / базовий обсяг виробництва (реалізації) продукції.
У розрахунок цього коефіцієнта приймається фактичний випуск продукції кожного виду в звітному періоді, але не більше базового (планового, минулого періоду).
Для характеристики інтенсивності структурних перетворень на підприємстві можна використовувати коефіцієнт структурної активності

де ΔУд ² _i   - Зміна питомої ваги i-го виду (номенклатурної групи) продукції в загальному обсязі випуску (продажу) за досліджуваний період;
n - число номенклатурних груп (видів) продукції.
Чим активніше структурні перетворення на підприємстві, тим вище рівень даного коефіцієнта. Це свідчить про те, що адміністрація підприємства активно реагує на зміну кон'юнктури ринку, своєчасно оновлюючи асортимент продукції.
Зміна структури виробництва дуже впливає на всі економічні показники: обсяг випуску у вартісній оцінці, матеріаломісткість, собівартість товарної продукції, прибуток, рентабельність. Якщо збільшується питома вага більш дорогої продукції, то обсяг її випуску у вартісному вираженні зростає, і навпаки. Те ж відбувається з розміром прибутку при збільшенні питомої ваги високорентабельної і, відповідно, при зменшенні частки низькорентабельною продукції.
Розрахунок впливу структури виробництва на рівень перерахованих показників можна зробити способом ланцюгової підстановки, який дозволяє абстрагуватися від усіх факторів, крім структури продукції.
2.4 Виробнича потужність підприємства, показники її використання
Виробнича потужність - максимально можливий випуск продукції, який може бути отриманий на протязі року при раціональному використанні наявного обладнання та застосування передової технології організованого виробництва.
Виробнича потужність вимірюється в тих же одиницях, що і випуск продукції (шт., м., руб.).
Виробничу потужність визначають за всіма виробничими цехами підприємства. Розрахунок, ведеться від нижчого виробничої ланки до вищої: потужність провідної групи вона ділянці визначає потужність ділянки; потужність провідного ділянки визначає потужність цеху; потужність провідного цеху - потужність підприємства.
До провідних належать цехи, дільниці, групи устаткування, на яких виконуються основні найбільш трудомісткі техпроцеси і операції з виготовлення виробів.
Розрахунок потужності починається з визначення якості обладнання і його якості. У розрахунок приймається закріплене за цехами, не враховується обладнання не призначене для випуску продукції (ремонтне, навчальний, лабораторне). Потім визначається річний ефективний фонд часу роботи одного верстата:

Фе = Др * д * S * Кі;
де: Др - кількість робочих днів;
д - тривалість зміни;
S - змінність роботи;
Кі - коефіцієнт використання устаткування часу.
Потім визначається виробнича потужність групи верстатів:
ПМ = (н * Фе * Квн) / t
де: н - кількість обладнання у групи;
Квн - коефіцієнт виконання норм;
t - трудомісткість операції.
Виробнича потужність змінюється на протязі року. Тому застосовується кілька понять, що характеризують її:
- Вхідна ПМ - потужність на початку року; показує, якими виробничими можливостями володіє підприємство на початку планового періоду.
- Вихідна ПМ - потужність на кінець року, що визначається підсумовуванням вхідний і вводиться потужності за вирахуванням ліквідаційної;
- Середньорічна ПМ - визначається шляхом додавання до вхідної потужності середньорічний, що вводиться і відніманням середньорічний ліквідаційної з урахуванням терміну дії (tд).
ПМср.г. = ПМвх + ((ПМвв * tд) / 12) - ((ПМвиб * (12 - tд) / 12))
Одним з показників використання ПМ є коефіцієнт використання потужності:
Кі.м. = (ПП) / (ПМср.г.)

де: ПП - план виробництва.
Виробнича потужність змінюється під впливом факторів:
- Кількість і продуктивність обладнання;
- Рівень зносу обладнання;
- Ступінь прогресивності техніки і технології;
- Якість сировини, матеріалів і своєчасність їх поставки;
- Рівень організації виробництва;
- Фонд часу роботи обладнання;
- Трудомісткість виготовлення продукції.
Наявні виробничі потужності УП "Мінський завод колісних тягачів» створювалися в 60-і роки для випуску спеціальних колісних тягачів для потреб Міністерства оборони СРСР з використанням, в основному, універсального обладнання. Враховуючи дрібно серійність і необхідність освоєння нових виробів у стислі терміни, до кінця 70-х - початку 80-х років, було взято напрямок на оснащення виробництва обладнанням з ЧПУ, і було прийнято рішення про будівництво й оснащення цеху гнучких виробничих систем.
Існуючі виробничі потужності дозволяють розвиватися заводу і нарощувати обсяги виробництва без істотного розширення площ, але за умови оновлення парку фізично зношеного обладнання.
У цехах заводу експлуатується 2 881 одиниць технологічного обладнання, з них 1880 металорізального, 62% обладнання експлуатується понад 20 років, з терміном експлуатації до 10 років - 2,2%.
Завантаження виробничих потужностей за результатами роботи в 2005 році склала 41,5%, у 2006 році завантаження виробничих потужностей складе 45,7%.
Згідно з даними бухгалтерського обліку, знос технологічного обладнання в 2005р. складає 71%.
Незважаючи на те, що знос технологічного обладнання з бухгалтерського обліку значний, при забезпеченні відповідних фінансових вкладень у проведення його ремонту, номенклатурний склад устаткування і його кількість може забезпечити виконання плану виробництва продукції в 2006 році.
Для виконання завдань по капітальному ремонту, відновленню та закупівлі обладнання під нові технології необхідно фінансування в сумі 2 539 млн. руб. згідно

3. Праця і кадри
3.1 Організація нормування праці на підприємстві
Організація нормування праці на підприємстві здійснюється згідно з Конституцією Республіки Білорусь, Трудового Кодексу Республіки Білорусь та колективного договору підприємства.
Під нормуванням праці розуміють процес встановлення витрат праці на певні види робіт у конкретних організаційно-технічних умовах з урахуванням ефективного використання знарядь виробництва і застосування передових методів організацій праці.
Мета нормування праці:
- Встановлення міри праці виразом, якій служать норми часу, виробітку, обслуговування, керованості і чисельності.
Дія з нормування праці включає:
- Аналіз трудового процесу та умов виконання конкретної роботи.
- Виявлення нераціональних витрат робочого часу.
- Розробку найбільш ефективного способу виконання роботи.
- Розрахунок витрат часу на її виконання.
Нормування грає важливу роль в організації виробничого процесу. На основі розрахунку витрат часу. На виконання конкретних видів робіт, операцій розробляють технологічну схему виготовлення окремих деталей, вузлів, готової продукції. На основі цих розрахунків узгоджується робота підрозділів підприємства.
Нормування праці є основою розрахунку оплати праці.
Нормування праці вирішує завдання:
- Створює базу для внутрішньовиробничого планування організації виробництва.
- Сприяє вдосконалення трудового процесу, зниження витрат на виробництві підвищенням кваліфікації працівників.
- Сприяє вдосконаленню оплати праці.
3.2 Порядок розрахунку заробітної плати при різних формах і системах оплати праці, розрахунок заробітної плати за час відпусток, виконання державних і громадських обов'язків, обчислення допомоги по тимчасовій непрацездатності та утримань із заробітної плати
Урахуванням заробітної плати в РУП МЗКТ займається сектор обліку розрахунків по заробітній платі бухгалтерії. До його складу входить начальник сектора і чотири бухгалтера. Вони здійснюють облік заробітної плати 4700 чоловік.
Облікова робота практично повністю автоматизована заводський програмою «АРМ бухгалтера». У базу даних програми введені довідники: графіки роботи підрозділів, виробничий календар, класифікатор кодів оплат, класифікатор кодів утримань, таблиця з прибуткового податку, класифікатор податків на фонд заробітної плати праці, градація індексації та особові рахунки працівників.
Кожному працівнику, прийнятому на постійну, тимчасову або сезонну роботу, присвоюється табельний номер, який є шифром аналітичного обліку і проставляється в усіх документах з обліку розрахунків з персоналом.
Підставою оплати праці є також розцінки оплати праці, первинні документи фіксуючі вироблення, простої, доплати, рішення, бригад про коефіцієнт трудової участі (КТУ).
Облік вихідних та святкових днів здійснюється на підставі режиму роботи підприємства, нічних годин - графіка роботи кожного підрозділу.
На підприємстві застосовується декілька режимів робіт для різних категорій співробітників. Це п'ятиденний робочий тиждень:
40-годинна - для більшості працівників;
35-годинна - для інвалідів третьої групи.
36-годинна - для вихователів дитячого саду
Більшість виробничих підрозділів РУП МЗКТ такі категорії співробітників, як водії, воєнізована охорона, цехові робітники мають ковзний графік роботи.
В основу оплати праці працівників РУП МЗКТ покладена Єдина тарифна сітка працівників Республіки Білорусь, затверджена Міністерством праці, яка служить основним важелем регулювання заробітної плати різних категорій працюючих. Але її застосування на підприємстві має свої особливості.
Так, згідно з «Тарифної угоди», укладеного між Міністерством промисловості Республіки Білорусь та Республіканським комітетом профспілки працівників промисловості для стимулюючої ролі посадових окладів в оплаті праці та недопущення зниження тарифної частини заробітної плати працівникам основної і неосновної діяльності (за винятком працівників, що фінансуються з бюджету) , що тарифікуються за ЄТС з 6 по 16 розряди, встановлені тарифні коефіцієнти відповідно з 7 по 17 розряд.
Кожному працівнику визначається оклад згідно штатного розкладу виходячи з його розряду.
Оплата праці генерального директора і його заступників здійснюється відповідно до контрактів, укладених з Міністерством промисловості.
Найбільш поширеною формою оплати праці на РУП МЗКТ є відрядно - преміальна оплата. Робітникові, крім заробітку за прямими відрядними розцінками, виплачується премія за виконання і перевиконання встановлених показників. Премії нараховуються за фактично відпрацьований час на підставі відрядного заробітку. Наприклад:
Слюсарем за жовтень місяць здано 250 виробів; трудомісткість вироби - 0,8 люд.-год, розцінка - 1 300 рублів; за виконанням норм виробітку передбачається премія - 10% відрядного заробітку; за кожен% перевиконання норми - 15% відрядного заробітку; відпрацьовано 1922 зміни по 8ч. Прямий відрядний заробіток складе 325000 рублів (250 х 1300). Виконання норм часу - 113,6% ((250 х 0,08): (22 х 8) х 100). Загальна величина премії за умовою преміювання 23,6% (10 +13,6); 76700 (325000 х 0,236). Загальний заробіток складе 401700 рублів.
При погодинній оплаті праці розрахунок заробітної плати проводиться за даними табелів обліку використання робочого часу. Працівникові, який отримує твердий оклад і пропрацював повний місяць, сума заробітної плати нараховується бухгалтерської програмою автоматично на основі даних особового рахунку працівника, де зафіксовано оклад. Якщо ж він пропрацював неповний місяць, то сума заробітної плати визначається шляхом ділення окладу календарне кількість робочих днів у місяці (з виробничого календаря) і множенням на фактично відпрацьовані дні за табелем. Для працівників з непостійною тривалістю робочого дня розрахунок проводиться за фактично відпрацьовані години.
Розмір премії, що виплачується з прибутку, визначається, виходячи з фінансового стану підприємства, динаміки зростання середньої заробітної плати і формується в залежності від наявності коштів, що спрямовуються на преміювання.
Преміювання персоналу, зайнятого основною виробничою діяльністю, проводиться за колективними результатами підрозділів. А суму премії окремому працівнику колектив визначає самостійно в межах загальної суми за допомогою коефіцієнта трудової участі.
Розміри надбавки залежать від тривалості стажу:
від 1 до 5 років - 10% до посадового окладу
від 5 до 10 років - 15%
понад 10 років - 20%.
Окрім заробітної плати за окладами за нормальних умов роботи, розглянутої вище, чинним законодавством передбачені різні доплати за відступ від нормальних умов праці. До них відносяться доплати за роботу в надурочний час, у нічний час, за багатозмінний режим роботи, за роботу в святкові та вихідні дні, за ненормований робочий день і шкідливі умови праці, за керівництво бригадою і практикою, за суміщення посад, виконання обов'язків тимчасово відсутнього працівника і тимчасове заступництво та інші
Оплата за середнім розраховується в такому порядку для таких випадків:
оплата за час виконання державних і громадських обов'язків
вихідна допомога при звільненні - виходячи із середнього за два попередні місяці, сплачується терміном за три місяці (або два тижні)
вимушений прогул при незаконному звільненні - виходячи з середнього заробітку за два попередні місяці. Розраховується на строк від дня незаконного звільнення до дня прийому (відновлення) на роботу;
додатковий вільний від роботи день матері, яка виховує дитину-інваліда віком до 18 років; матері, яка виховує трьох і більше дітей у віці до 16 років та інших випадках, передбачених законодавством.
Підставою для розрахунку є табель і первинні документи - повістка до суду, рішення суду, довідки, заяви.
Тими ж правилами обчислення середнього заробітку регулюється і розрахунок заробітної плати за час відпустки. Згідно Трудового кодексу Республіки Білорусь працівникам можуть надаватися такі види відпусток: трудові (основні і додаткові) і соціальні (по вагітності та пологах, по догляду за дітьми, навчальні, творчі, у зв'язку з катастрофою на ЧАЕС та відпустки без збереження заробітної плати з поважних причин особистого і сімейного характеру).
Основний мінімальний трудовий відпустку має тривалість 21 календарний день. Крім нього працівникам може надаватися основний подовжений відпустку, а також додатковий за роботу зі шкідливими умовами праці, за ненормований робочий день і за тривалий стаж роботи.
Підприємства мають право збільшувати тривалість трудового відпустки і вводити свої додаткові заохочувальні відпустки за рахунок свого прибутку в порядку і на умовах, передбачених колективним договором.
Всі ці види відпусток застосовуються і в РУП МЗКТ, але тільки з тривалістю, передбаченої в Трудовому кодексі Республіки Білорусь.
Бухгалтерія розраховує суму відпускних на підставі наказу про надання відпустки, в якій вказується час тривалості відпустки, дата її початку і закінчення і кількість днів, що підлягає оплаті за рахунок собівартості і з прибутку.
Середній заробіток, що зберігається за час щорічної відпустки, за дні невикористаної відпустки у зв'язку зі звільненням працівника, за дні навчальної відпустки визначається за період в 12 календарних місяців (з 1-го числа до 1-го числа), що передують місяцю початку відпустки (звільнення) працівника.
При наданні відпустки по частинах числення середнього заробітку та оплати відпускних здійснюється для кожної частини в установленому порядку, як для відпустки в цілому.
Виплата допомоги з тимчасової непрацездатності регулюється Положенням про порядок забезпечення допомогою по тимчасовій непрацездатності, затвердженим постановою Ради Міністрів Республіки Білорусь від 30.09.1997 р. зі змінами та доповненнями від 08.08.2000 р.
Допомога з тимчасової непрацездатності виплачується у випадках: втрати працездатності внаслідок захворювання або травми; вагітності та пологів; догляду за хворим членом сім'ї; догляду за дитиною віком до 3-х років і дитиною-інвалідом віком до 18 років і в інших випадках, передбачених становищем. Підставою для виплати допомоги є листок непрацездатності. Допомога обчислюється і виплачується підприємством в рахунок нарахованих страхових внесків (35% від заробітної плати).
Допомога виплачується у розмірі 80% середньоденної (середньогодинної) заробітку за робочі дні (години) за графіком роботи працівника, що припадають на перші 6 календарних днів непрацездатності, і в розмірі 100% середньоденної (середньогодинної) заробітку за наступні робочі дні (години) непрацездатності. Посібник може виплачуватися в розмірі 100% середньоденної (середньогодинної) заробітку з першого дня втрати непрацездатності, і в розмірі 50% у випадках, обумовлених в положенні.
Утримання із заробітної плати можуть провадитись тільки у випадках, передбачених законодавством, і за особистою заявою працівника. До утримань, згідно із законодавством, належать: прибутковий податок;
утримання до фонду соціального захисту населення (1%);
утримання за розпорядженням наймача для погашення заборгованості працівників наймачеві, встановлені статтею 107 Трудового кодексу Республіки Білорусь:
для повернення авансу, виданого в рахунок заробітної плати; для повернення сум, зайво виплачених внаслідок лічильних помилок; для погашення невитраченого і своєчасно не поверненого авансу, виданого на службове відрядження, на господарські потреби, якщо працівник не оспорює підстави і розмір утримання.
З заробітної плати провадяться також утримання за виконавчими листами судових органів (аліменти, утримання у відшкодування збитку, нанесеного юридичним і фізичним особам); штрафи, накладені державними та відомчими органами;
Правила обчислення і стягування прибуткового податку знаходять своє відображення в інструкції про порядок обчислення сплати податку з доходів фізичних осіб. Затверджено Постановою Міністерства з податків і зборів Республіки Білорусь 20.02.2002р. № 16.
Цими нормативними актами встановлені розміри податку, види доходів працівника, що не обкладаються їм, а також ряд пільг.
Оподаткуванню підлягають доходи громадян, виплачені у грошовій і натуральній формі, а також подаються підприємством своїм працівникам матеріальні та соціальні блага (за вирахуванням встановлених пільг). Об'єктом оподаткування є заробітна плата, премії та інші винагороди, пов'язані з виконанням трудових обов'язків, у тому числі за сумісництвом, цивільно-правовими договорами, доходи від індексації заробітної плати, допомога по тимчасовій непрацездатності та інші доходи.

Ставки прибуткового податку

Розмір оподатковуваного сукупного річного доходу	Ставка (сума) податку
1. До 240 базової величини	9%
2. Від 240 базової величини + 1 р. до 600 базових величин	21,6 базової величини +15% з суми, що перевищує 240 базових величин
3. Від 600 базових величин + 1 р. до 840 базових величин	75,6 базової величини +20% з суми, перевищує 600 базових величин
4. Від 840 базових величин + 1 р. до 1080 базових величин	123,6 базової величини +25% з суми, що перевищує 840 базових величин
5. Від 1080 базових величин + 1 р. і вище	183,6 базової величини +30% з суми, що перевищує 1080 базових величин

3.3 Синтетичний облік розрахунків з оплати праці
На рахунку 70 "Розрахунки з персоналом з оплати праці" узагальнюється інформація про розрахунки з персоналом як складається, так і не перебувають в обліковому складі організації, з оплати праці (за всіма видами заробітної плати, премій, допомог та інших виплат), а також по виплаті доходів по акціях і інших цінних паперів даної організації.
За кредитом рахунку 70 "Розрахунки з персоналом з оплати праці" відображаються суми:
оплати праці, належні працівникам, - в кореспонденції з дебетом рахунків обліку витрат на виробництво (витрат на реалізацію) та інших джерел;
оплати відпусток працівників, нараховані за рахунок утвореного в установленому порядку резерву на ці цілі, - у кореспонденції з дебетом рахунка 96 "Резерви майбутніх витрат" у разі, якщо обліковою політикою організації передбачено створення резерву на майбутню оплату відпусток працівників, або відносяться в дебет рахунків обліку витрат на виробництво (якщо резерв на оплату відпусток не створюється). При цьому частина сум, нарахованих за дні відпустки, що припадають на наступні за звітним місяці, відображається за дебетом рахунка 97 "Витрати майбутніх періодів";
нарахованих допомог за рахунок відрахувань до Фонду соціального захисту населення та інших аналогічних сум - у кореспонденції з дебетом рахунка 69 "Розрахунки по соціальному страхуванню і забезпеченню";
нарахованих доходів від участі в статутному фонді організації і т.п. - В кореспонденції з дебетом рахунка 84 "Нерозподілений прибуток (непокритий збиток)".
За дебетом рахунка 70 "Розрахунки з персоналом з оплати праці" відображаються виплачені суми оплати праці, премій, допомог тощо, доходів від участі в статутному фонді організації, а також суми нарахованих податків, платежів за виконавчими документами та інших утримань.
Нараховані, але не виплачені у встановлений термін (через неявку одержувачів) суми відображаються за дебетом рахунка 70 "Розрахунки з персоналом з оплати праці" і кредитом рахунку 76 "Розрахунки з різними дебіторами і кредиторами" (субрахунок 76-5 "Розрахунки по депонованим сумам ").
Аналітичний облік за рахунком 70 "Розрахунки з персоналом з оплати праці" ведеться по кожному працівнику організації.
3.4 На підставі даних статистичних форм проведено аналіз

Продуктивності праці за факторами

Продуктивність праці - це результативність, плідність витрат праці, які можуть визначатися кількістю продукції, виробленої за одиницю часу (виробленням) або кількістю робочого часу, витраченого на виготовлення одиниці продукції (трудомісткість).
Аналіз продуктивності може проводитися за допомогою приватних, допоміжних і узагальнюючих показників.
1. Приватні показники продуктивності характеризують трудовитрати на одиницю продукції певного виду:
- Трудомісткість одиниці продукції певного виду в нормо-годинах;
- Вироблення певного виду продукції в натуральному виразі за 1 людино-день або 1 особу-год.
2. Допоміжні показники характеризують витрати на одиницю певного виду робіт, які в подальшому можуть бути використані для визначення трудовитрат на одиницю продукції:
- Трудомісткість виконання одиниці робіт у нормо-годинах;
- Обсяг виконаних робіт за одиницю часу.
3. Узагальнюючі показники:
- Середньорічна, середньоденна, середньогодинна вироблення продукції одним робітником у вартісному вираженні;
- Середньорічна вироблення продукції у вартісному вираженні, яка припадає на одного працівника.
Найбільш узагальнюючий показник продуктивності праці - середньорічна вироблення продукції одним працівником підприємства. Його величина залежить не тільки від вироблення виробничого персоналу (ЧВ), на і від питомої ваги останнього в загальній чисельності персоналу підприємства (Уд), а також від кількості відпрацьованих ним днів (Д ) і тривалості робочого дня (П):
ГВ _П = Уд * Д * П * ЧВ
У ході аналізу досягнутий рівень показника порівнюється зі значеннями, які він мав у попередні періоди, тобто аналізують динаміку продуктивності праці на основі цього показника. При цьому визначають:
1. абсолютний приріст середньорічний вироблення на підприємстві:
ΔГВ = ГВ _отч - ГВ _ПЛ,
де ГВ _отч - звітна річне вироблення;
ГВ _ПЛ - річний виробіток за планом.
2. рівень виконання планового завдання по зростанню продуктивності праці:
УВП _П.Т. = ГВ _отч / ГВ _ПЛ * 100%
3. темп зростання продуктивності праці:

Т _П.Т. = ГВ _отч / ГВ _предше * 100%
4. темп приросту продуктивності праці:
Т _П.Т. = Т _П.Т. - 100
Потім проводять аналіз впливу факторів на зміну рівня продуктивності праці:
1. вплив зміни питомої ваги робітників у загальній чисельності персоналу:
ΔГВ _Уд = ΔУд * Д ₀ * П ₀ * ЧВ ₀
2. вплив зміни кількості відпрацьованих днів одним робочим за рік:
ΔГВ _Д = ΔУд ₁ * ΔД * П ₀ * ЧВ ₀
3. вплив зміни тривалості робочого дня:
ΔГВ _П = ΔУд ₁ * Д ₁ * ΔП * ЧВ ₀
4. вплив зміни середньогодинної вироблення робітників:
ΔГВ _ЧВ = ΔУд ₁ * Д ₁ * П ₁ * ΔЧВ ₀
Закінчують аналіз продуктивності розробкою пропозицій щодо проведення заходів, спрямованих на зростання продуктивності праці. При цьому визначають можливості досягнення наступних резервів:
1. резерв зростання продуктивності праці, який може бути отриманий за рахунок заходів щодо зниження трудомісткості продукції, а значить по скороченню необхідного для її виробництва фонду робочого часу:
Р ↑ ПТ = Р ↓ ФРВ% / (100 - Р ↓ ФРВ%) * 100,
де Р ↓ ФРВ% - резерв зниження фонду робочого часу в%.
2. резерв додаткового випуску продукції за рахунок зростання продуктивності:
Р ↑ VВП = Р ↑ ЧВ * ФРВ _ПЛ,
де ФРВ _ПЛ - плановий фонд робочого часу.

Використання фонду заробітної плати

Метою аналізу витрачання коштів на оплату праці є визначення рівня виконання плану по фонду заробітної плати та його відхилень, а також пошук додаткових резервів для підвищення середньої заробітної плати працівників.
Найбільшу питому вагу в складі фонду заробітної плати (ФЗП) займає (ФОП), який включається в собівартість продукції (окрім нього в ФЗП містяться виплати за рахунок чистого прибутку і соціальні виплати). Тому головне в аналізі - вивчити витрачання коштів на оплату праці (ФОП).
Приступаючи до аналізу використання фонду заробітної плати, в першу чергу необхідно розрахувати абсолютне і відносне відхилення фактичної його величини від планової.
1. Абсолютне відхилення (Δ ФОП _АБС) визначається порівнянням фактично використаних коштів на оплату праці (ФОП _Ф) з плановим фондом заробітної плати в цілому по підприємству, виробничим підрозділам і категоріям працівників (ФОП _ПЛ):
Δ ФОП _АБС = ФОП _Ф - ФОП _ПЛ.
Оскільки абсолютна відхилення визначається без врахування ступеня виконання плану по виробництву продукції, то по ньому не можна судити про економію або перевитрату фонду заробітної плати.
2. Відносне відхилення (Δ ФОП _ОТН) розраховується як різниця між фактично нарахованою сумою зарплати і плановим фондом, скоригованому на індекс обсягу виробництва продукції. При цьому враховується, що коректується тільки змінна частина фонду заробітної плати, яка змінюється пропорційно обсягу виробництва продукції. Це зарплата робітників за відрядними розцінками, премії робітникам і управлінському персоналу за виробничі результати і сума відпускних, відповідна частці перемінної зарплати. До постійної частини фонду заробітної плати відносяться заробітна плата робітників-почасовиків, зарплата службовців по окладів, всі види доплат.
Δ ФОП _ОТН = ФОП _Ф - ФОП _СК = ФОП _Ф - (ФОП _ПЛ.ПЕР. * I _ВП + ФОП _{ПЛ.ПОСТ.).}
де Δ ФОП _ОТН - відносне відхилення по фонду оплати праці;
ФОП _Ф - фактичний фонд оплати праці;
ФОП _СК - плановий фонд оплати праці, скоригований на індекс обсягу виробництва продукції;
I _ВП - індекс обсягу виробництва продукції;
ФОП _{ПЛ.ПОСТ.,} ФОП _ПЛ.ПЕР. - Постійна і мінлива суми планового фонду заробітної плати відповідно.
Далі визначають чинники, що призвели до виник відхиленню ФОП.
Так як і постійний і змінний фонд оплати праці залежать від різних факторів, то вони аналізуються за різними факторингу моделями
ФОП _ПРОВ. = ΣВП _Заг * Уд _i * ТІ _i * чот _СР.СД.,
де враховано наступні чинники:
ВП _Заг - загальний обсяг випуску продукції;
Уд _i - структура виробленої продукції (питома вага кожного виду продукції в загальному обсязі);
ТІ _i - трудомісткість одиниці виробу;
Чот _СР.СД. - середньогодинна оплата праці робітників-відрядників.
ФОП _ПОСТ. = ЧР _ПОВ. * Д * П * чот _{ПОВ.СР.,}
тобто враховано наступні чинники:
ЧР - чисельність робітників на погодинній оплаті праці;
Д - кількість відпрацьованих днів;
П - середня тривалість робочого дня;
Чот _ПОВ.СР. - середньогодинна оплата праці робітників-погодинників.

4. Собівартість продукції
4.1 Калькуляція вироби
Угрупування витрат за статтями калькуляції здійснюється на основі їх функціональної ролі у виробничому процесі. Перелік статей калькуляції, їх склад і методи розподілу за видами продукції визначаються галузевими методичними рекомендаціями з урахуванням характеру виробництва. Для розрахунку повної собівартості продукції використовуються наступні калькуляційні статті витрат:
1) сировину та матеріали за вирахуванням зворотних відходів;
2) покупні вироби, напівфабрикати і послуги виробничого характеру;
3) паливо і енергія на технологічні цілі;
4) основна зарплата виробничих робітників;
5) додаткова зарплата виробничих робітників;
6) податки, відрахування в бюджет і позабюджетні фонди, збори і відрахування місцевим органам влади згідно із законодавством;
7) витрати на підготовку і освоєння виробництва;
8) знос інструменту і пристосувань цільового призначення та інші спеціальні витрати;
9) загальновиробничі витрати;
10) загальногосподарські витрати;
11) інші виробничі витрати;
12) комерційні витрати.

4.2 Облік загальновиробничих і загальногосподарських витрат
До статті "Загальновиробничі витрати" включаються витрати по утриманню та експлуатації обладнання, а також витрати, пов'язані з організацією, обслуговуванням і управлінням (загальноцехові витрати).
Витрати з утримання та експлуатації устаткування включають витрати на утримання, обслуговування і ремонт основних засобів, що використовуються безпосередньо у виробничому (технологічному) процесі, витрати по внутризаводскому переміщенню вантажів, амортизацію використовуваних основних засобів, погашення вартості інструментів і пристосувань загального призначення.
На загальноцехові витрати відносяться витрати з оплати праці працівників, зайнятих обслуговуванням і управлінням виробництвами, цехами, майстернями та іншими подібними до них структурними підрозділами в основних і допоміжних виробництвах.
На підприємствах, що мають велику питому вагу витрат з утримання та експлуатації обладнання, вони можуть бути виділені в окрему статтю.
Загальноцехові витрати відносяться на собівартість груп виробів і окремих виробів пропорційно основній заробітній платі виробничих робітників, а також, на розсуд підприємства, можуть відноситися на собівартість груп виробів і окремих виробів пропорційно прямими матеріальними витратами, або сумі всіх прямих витрат, або пропорційно кошторисних (нормативним) ставками, або обсягами випуску продукції за планом (звітом) у фактичних цінах.
Окремі стабільно працюючі підприємства, рентабельність реалізованої продукції яких за підсумками кожного місяця протягом року, що передує планованому, не опускалася нижче 5%, розподіл загальноцехових та інших непрямих витрат можуть здійснювати пропорційно маржинального доходу на одиницю продукції.
Маржинальний дохід на одиницю продукції являє собою різницю між ціною виробу без непрямих податків з виручки і змінними витратами на її виробництво.
Для цілей цієї методики до змінних витрат можна віднести витрати за статтями:
сировину і матеріали;
покупні вироби, напівфабрикати і послуги виробничого характеру;
зворотні відходи (віднімаються);
основна заробітна плата виробничих робітників;
додаткова заробітна плата виробничих робітників;
податки і відрахування від заробітної плати виробничих робітників;
паливо і енергія на технологічні цілі;
спеціальні витрати.
При появі у випуску виробів з негативним значенням маржинального доходу непрямі витрати на них не розподіляються.
При цьому підприємство повинне провести ретельний аналіз причин виникнення негативного маржинального доходу і терміново вжити заходів щодо його усунення - перегляд норм витрати матеріалів, норм часу на виготовлення, зниження енерговитрат та ін, при неможливості зниження витрат або підвищення ціни на виріб застосовується рішення про його зняття з виробництва.
Підприємства можуть за погодженням з Міністерством промисловості визначати інші методики розподілу загальноцехових витрат між групами виробів (виробами) з урахуванням специфіки їх виробництва, його технічної оснащеності і відмінностей в структурі витрат з відображенням її в наказі по обліковій політиці.
На вироби, що перебувають у незавершеному виробництві, загальноцехові витрати відносяться тільки у разі оцінки незавершеного виробництва за виробничою нормативної (планової) собівартості. При цьому рівень загальновиробничих витрат, що відносяться на незавершене виробництво, не повинен бути вище нормативного (планового).
Сума перевищення фактичних витрат над нормативними (плановими) відноситься повністю на фактичну собівартість товарної продукції звітного періоду.
На підприємствах масового і серійного виробництва при оцінці незавершеного виробництва по прямих витратах загальноцехові витрати повністю включаються до собівартості товарного випуску.
На підприємствах з одиничним і дрібносерійним виробництвом, де обсяг незавершеного виробництва нерівномірний, загальноцехові витрати включаються до складу незавершеного виробництва за фактичним рівнем.
У тих випадках, коли на підприємствах з крупносерійним або масовим виробництвом в період освоєння нових виробів є значний розрив між трудомісткістю цих виробів у період освоєння і серійного виробництва, при розподілі загальноцехових витрат слід застосовувати поправочні коефіцієнти по освоюваним виробам, щоб не завищувати собівартість нової продукції за рахунок зниження собівартості освоєної продукції. Ці поправочні коефіцієнти визначаються як відношення проектної трудомісткості (у нормо-годинах) освоюваного вироби в умовах серійного випуску до планової трудомісткості цього виробу в період освоєння і застосовуються як у плані, так і в обліку.
Та частина загальноцехових витрат, яка пов'язана з випуском певних видів продукції, відноситься в плануванні та обліку на собівартість цих видів продукції.
На товари народного споживання загальноцехові витрати відносяться:
- При виготовленні в спеціалізованих цехах з виробництва цих виробів - у повному розмірі;
- При виготовленні виробів у неспеціалізованих цехах (разом з основною продукцією) - тільки витрати по утриманню та експлуатації машин і устаткування, а також зарплата начальника дільниці, майстрів і технологів, які закріплені і керують тільки виробничою ділянкою по виготовленню ТНС.
На внутріцехові роботи і послуги загальноцехові витрати не нараховуються, а на міжцехових замовлення (на роботи та послуги іншим цехам) нараховуються в загальному порядку.
На роботи і послуги для потреб свого капітального будівництва, для непромислових господарств, а також на роботи, які здійснюються за рахунок прибутку та інших цільових джерел, загальноцехові витрати нараховуються з виключенням статей, які не пов'язані з виробництвом цих робіт (випробування, досліди і дослідження, раціоналізація , утримання спеціальних конструкторських, технологічних бюро, цехових лабораторій та приймальників ВТК і ін.)
Непродуктивні витрати відносяться на собівартість тих виробів, робіт, послуг, з якими безпосередньо пов'язані ці витрати.
При розподілі витрат з утримання та експлуатації машин і обладнання слід враховувати, що відповідна їх частина повинна ставитися на собівартість браку. Ці витрати включаються в собівартість браку в установленому процентному відношенні до витрат на оплату праці виробничих робітників або інший величиною, яка є базою для розподілу загальноцехових витрат.
До статті "Загальногосподарські витрати" включаються витрати, пов'язані з обслуговуванням, організацією виробництва і управлінням підприємством в цілому, а також амортизаційні відрахування від вартості нематеріальних активів підприємства.
Загальногосподарські витрати можуть відносяться на собівартість окремих видів продукції:
пропорційно видаткам на оплату праці виробничих робітників;
пропорційно прямими матеріальними витратами;
сумі всіх прямих витрат;
пропорційно сумі основної заробітної плати виробничих робітників і загальновиробничих витрат;
пропорційно до обсягів випуску продукції за планом (звітом) у фактичних цінах;
кошторисних (нормативним) ставками;
Підприємства можуть за погодженням з Міністерством промисловості визначати інші методики розподілу загальногосподарських витрат між групами виробів (виробами) з урахуванням специфіки їх виробництва, його технічної оснащеності і відмінностей в структурі витрат з відображенням її в наказі по обліковій політиці.
На вироби, що перебувають у незавершеному виробництві, загальногосподарські витрати відносяться тільки у разі оцінки незавершеного виробництва за виробничою нормативної (планової) собівартості. При цьому рівень загальногосподарських витрат, що відносяться на незавершене виробництво, не повинен бути вище нормативного (планового); сума перевищення фактичних витрат над основними відноситься повністю на собівартість виробленої продукції звітного періоду.
На підприємствах масового і серійного виробництва при оцінці незавершеного виробництва по прямих витратах загальногосподарські витрати повністю включаються до собівартості товарного випуску.
На підприємствах з одиничним і дрібносерійним виробництвом, де обсяг незавершеного виробництва нерівномірний, загальногосподарські витрати відображаються у складі незавершеного виробництва по їх фактичного рівня.
У тих випадках, коли на підприємствах з крупносерійним і масовим виробництвом в період освоєння нових виробів є значний розрив між плановою трудомісткістю у період освоєння та проектної трудомісткістю в умовах серійного виробництва, розподіл загальногосподарських витрат здійснюється за методом, установленим для загальновиробничих витрат
Витрати у складі загальногосподарських витрат, пов'язані з випуском певних видів продукції (виробництво випробувань, дослідів, досліджень, раціоналізація, оплата експертиз та консультацій та ін) відносяться в плануванні та обліку на собівартість тільки цих видів продукції.
На внутріцехові роботи і послуги, внутрішньозаводські (міжцехових) замовлення, на роботи та послуги, що виконуються для потреб підприємства, і на забраковані вироби загальногосподарські витрати не відносяться.
На роботи та послуги, що виконуються для потреб свого капітального будівництва для непромислових господарств і роботи, що виконуються за рахунок прибутку та інших цільових джерел, загальногосподарські витрати нараховуються, за винятком статей, що не мають відношення до виробництва цих робіт і послуг (утримання персоналу неуправленческого характеру, зміст пожежної, воєнізованої та сторожової охорони; відрахування на утримання вищестоящих організацій; амортизація основних фондів і нематеріальних активів; утримання та поточний ремонт будівель, споруд та інвентарю загальнозаводського призначення; проведення випробувань, дослідів, досліджень, зміст загальнозаводських лабораторій; витрати на раціоналізаторство; підготовка кадрів; організований набір робочої сили; інші витрати).
На товари народного споживання загальногосподарські витрати відносяться незалежно від того, де вони виробляються (в цехах основного виробництва поряд з іншою продукцією або в спеціальних цехах) за винятком витрат, що не мають відношення до виробництва цих товарів.
При використанні варіанту віднесення загальногосподарських витрат безпосередньо на результати від реалізації продукції (робіт, послуг) розподіл зазначених витрат на окремі види продукції здійснюється пропорційно їх виробничої собівартості.
4.3 Аналіз прямих і непрямих витрат
Велика питома вага в собівартості продукції займають матеріальні витрати. Загальна сума матеріальних витрат у цілому по підприємству залежить від обсягу виробництва продукції (VВП), її структури (УД _i) і зміни питомих матеріальних витрат на окремі види продукції (УМЗ _i). Рівень останніх, у свою чергу, може змінитися через кількості (маси) витрачених матеріальних ресурсів на одиницю продукції (УР _i) та середньої вартості одиниці матеріальних ресурсів (Ц _i).
Аналіз починають з вивчення чинників зміни матеріальних витрат на одиницю продукції, для чого використовується наступна факторна модель:
УМЗ _i = Σ (УР _i * Ц _i).
Розрахунок впливу даних факторів можна зробити способом ланцюгових підстановок і способом абсолютних різниць.
Після цього вивчають фактори зміни суми прямих матеріальних витрат на весь обсяг виробництва кожного виду продукції, для чого використовується наступна факторна модель:
МОЗ _i = V ВП _i * Σ (УР _i * Ц _i).

Виробляється методом абсолютних різниць.
Загальна сума матеріальних витрат у цілому по підприємству крім даних факторів залежить ще й від структури виробленої продукції:
МОЗ _Заг = Σ (V ВП _Заг * Уд _i * УР _i * Ц _i)
Для розрахунку їх впливу використовується прийом ланцюгових підстановок.
Витрата сировини і матеріалів на одиницю продукції залежить від їхньої якості, зміни рецептури сировини, техніки, технології та організації виробництва, кваліфікації працівників та інших інноваційних заходів.
У процесі аналізу дізнаються зміна питомої витрати матеріалу за рахунок того або іншого чинника, а потім отриманий результат помножити на базовий рівень ціни і фактичний обсяг виробництва i-го виду продукції звітного періоду. У результаті отримаємо приріст суми матеріальних витрат на виробництво цього виду вироби за рахунок відповідного чинника:
Δ МОЗ _{Х i} = Δ УР _{Х i} * Ц _{i 0} * V ВП _{i 1}
Рівень середньої ціни матеріалу залежить від ринків сировини, інфляційних факторів, внутрішньогрупової структури матеріальних ресурсів, рівня транспортних і заготівельних витрат, якості сировини, заміна одного виду іншим і т.д.
4.4 Робота підприємства по зниженню собівартості на основі показника витрат на 1 карбованець товарної продукції
Необхідною умовою організації виробництва продукції є забезпечення його матеріальними ресурсами: сировиною, матеріалами, паливом, енергією, напівфабрикатами і т.д. У процесі споживання матеріальних ресурсів відбувається їх трансформація в матеріальні витрати, тому економне використання палива, сировини, матеріалів, енергії і т.д. знижує собівартість продукції.
Раціональне використання матеріальних ресурсів, знижуючи собівартість продукції, є чинником зростання рентабельності і прибутку. Але не тільки до підвищення економічних показників, що характеризують ефективність виробництва, призводить економне використання матеріальних ресурсів. Зростання обсягів виробництва для задоволення потреб людини при існуючих технологічних системах привів до того, що темпи виснаження природних ресурсів і рівень забруднення довкілля вийшли за допустимі межі. У зв'язку з цим актуальним завданням є зниження обсягів споживаних ресурсів при визначають темпи зростання продуктивності праці над його фондоозброєністю.
Витрати на карбованець виробленої продукції - дуже важливий узагальнюючий показник, що характеризує рівень собівартості продукції в цілому по підприємству. По-перше, він універсальний, оскільки може розраховуватися в будь-якій галузі виробництва, а по-друге, наочно показує прямий зв'язок між собівартістю і прибутком. Обчислюється даний показник відношенням загальної суми витрат на виробництво і реалізацію продукції (З _заг) до вартості виробленої продукції в діючих цінах. Якщо його рівень нижче одиниці, виробництво продукції є рентабельним, при рівні вище одиниці - збитковим. У процесі аналізу слід вивчити виконання плану і динаміку витрат на карбованець продукції, а також провести міжгосподарські порівняння за цим показником
Динаміка витрат на 1 грн. товарної продукції наведена в діаграмі 2.


Діаграма 2 - Динаміка собівартості всієї продукції характеризується порівнянням показників витрат на 1 р. продукції в базисному і плановане періодах
4.5 Податки, що включаються до собівартості продукції та їх розрахунок, заходи щодо зниження собівартості продукції
Дана категорія податків носить характер витрат на виробництво продукції:
- На відновлення засобів виробництва (надр, вод). Їх сплачують до Держбюджету.
- На відтворення трудових ресурсів - у соціальні фонди і ГФСЗ.
Земельний податок - база оподаткування - земельна ділянка, надана у встановленому порядку у володіння, користування або власність. Ставка - у рублях за гектар. Пільги - податкові вилучення (землі запасу, соц.культ.сфери, бюджету і землі автодоріг загального користування та залізницях). Терміни сплати - 4р. на рік (15 квітня, липня, вересня, листопада) рівними частинами. Розрахунок на поточний рік надається до 1 березня.
Надзвичайний податок і платежі до Фонду сприяння зайнятості. Оподатковувана база - ФОП. Ставка - 4% (3% - ЧАЕС, 1% - ГФСЗ); розраховується та сплачується до бюджету єдиним платежем.
Не включаються до ФОП для цілей оподаткування: надбавки до пенсій, допомоги по Госсоцстраху, подарунки пенсіонерам при виході на пенсію, компенсація за невикористану відпустку.
Пільги - звільняються підприємства з середньообліковою чисельністю інвалідів понад 50%, підприємства, що виробляють продукцію рослинництва і тваринництва, НДДКР.
Фонд соціального захисту населення. База - ФОП (сплачується наймачем і працівником 35% + 1% = 36%); (29% пенсіон.фонд + 6% соцстрах = 35% наймачем) + 1% працівником.
Не нараховується на вихідну допомогу і на компенсацію за невикористану відпустку.
Пільги - якщо СХ продукції в загальному обсязі понад 50%, то в пенсійний фонд - 24%.
Сплата - єдиним платежем одночасно з отриманням коштів на ЗП (не рідше 2-х разів на міс.)
Екологічний - на використання природних ресурсів. Платники - підприємства, які використовують природні ресурси, ведуть видобуток нафти, нафтопродуктів, виробляють викиди.
Об'єкти оподаткування - обсяги видобутого з природного середовища ресурсів, обсяги виведених у навколишнє середовище скидів забруднюючих речовин (в рублях за тонну, куб.метрів), обсяги переробленої нафти і нафтопродуктів - € 1 за тонну.
Пільги - на воду для господарського питного і пожежного призначення (50% ставки), за воду для рибництва - 2% ставки.
Якщо встановлені ліміти порушуються, то змінюється джерело сплати податку (прибуток залишається в розпорядженні підприємства) або збільшується ставка:
- За перевищення видобутку - в 10 разів
- За перевищення викидів - в 15 разів
Плата за розміщення відходів - аналог екологічного. Не стягується за розміщення радіоактивних речовин від ліквідації наслідків на ЧАЕС та за тимчасове зберігання.
Інноваційний фонд - оподатковувана база - собівартість. Ставка - 3%. Пільги - підприємствам, що виробляють ТРУ за рахунок коштів централізованих фондів. Плата - щомісяця не пізніше останнього дня місяця, наступного за звітним.
Прибутковий податок - оподатковувана база - оподатковуваний сукупний річний дохід, Ставка - у встановленому порядку.
Державне мито - оподатковувана база - юридичні дії та документи, що мають юридичну силу, що видаються в спеціальних установах, які мають на те повноваження. Ставка - встановлюються Радою Міністрів.
Зведений розрахунок податків і неподаткових платежів до бюджету та позабюджетні фонди на 2006 рік
Можливості зниження собівартості продукції можна виявити і аналізувати за двома напрямками - за джерелами і факторам.
Під джерелами розуміються витрати, за рахунок економії яких знижується собівартість продукції. До них відносяться витрати живої та уречевленої праці, адміністративно-управлінські витрати.
Під факторами розуміються заходи, що викликають зміни собівартості продукції. Всі чинники зазвичай підрозділяються на народногосподарські, внутрішньогалузеві і внутрішньовиробничі. Народногосподарські фактори - це зміна цін на матеріали, конструкції, тарифів на електроенергію, тарифних ставок. Внутрішньогалузеві фактори передбачають покращення матеріально-технічного постачання, підвищення рівня концентрації виробництва і укрупнення підприємств, спеціалізацію, вдосконалення структури упрвленія, розвиток кооперування. Внутрішньовиробничі чинники передбачають впровадження укрупнених збірних конструкцій і деталей, економію матеріальних ресурсів, збільшення обсягу виконуваних робіт, поліпшення використання машин, механізмів, устаткування та ін
Виділяються наступні напрямки, за якими можна намітити резерви зниження собівартості: сировина і матеріали, заробітна плата, витрати на утримання та експлуатацію обладнання, загальноцехові і общефабрічние витрати, зростання продуктивності праці.
Класифікація джерел та факторів зниження собівартості продукції представлена ​​в таблиці.
Підприємству необхідна налагоджена система віднесення витрат на ті види продукції, на випуск яких вони були використані. Необхідно скрізь і на всіх стадіях виробництва мати системи обліку та контролю (від надходження сировини і матеріалів до здачі готової продукції у відділ збуту та її реалізації). Тільки при такому контролі можливе зниження витрат на виробництво і реалізацію продукції.
Джерела і чинники зниження собівартості

Джерела	Фактор
Зниження витрат на оплату праці	Застосування трудосберегающих технологій, поліпшення організації виробництва
Зниження матеріаломісткості продукції	раціональне і економне застосування матеріальних ресурсів, застосування ресурсів, застосування ресурсозберігаючих технологій
Скорочення витрат на управління та обслуговування виробництва	Зміна обсягу і структури продукції
Економія позавиробничих втрат і витрат	Підвищення якості продукції
Ліквідація непродуктивних втрат і витрат	Вдосконалення стимулювання

5. Фінансове становище підприємства
5.1 Порядок формування та розподілу прибутку підприємства; облік прибутків і збитків
Основними показниками прибутку на підприємстві є:
балансовий прибуток - загальний прибуток звітного періоду; прибуток від реалізації продукції; прибуток від реалізації основних засобів і іншого майна; прибуток від інших позареалізаційних операцій; оподатковуваний прибуток; чистий прибуток.
Механізм формування прибутку підприємства можна представити таким чином.
На кожному підприємстві базою всіх розрахунків служить балансовий прибуток - основний фінансовий показник виробничо-господарської діяльності підприємства. Для цілей оподаткування розраховується спеціальний показник - прибуток, оподатковувана податком. Що залишається в розпорядженні підприємства після внесення податків і інших платежів до бюджету частина балансового прибутку називається чистим прибутком. Вона характеризує кінцевий фінансовий результат діяльності підприємства.
Балансова прибуток включає три основних елементи: прибуток (збиток) від реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг; прибуток (збиток) від реалізації основних засобів, реалізації іншого майна підприємства; фінансові результати від позареалізаційних операцій. Використання терміну "балансовий прибуток" пов'язано з тим, що кінцевий фінансовий результат роботи підприємства відображається у його балансі, що складається за підсумками кварталу, року.
У формалізованому вигляді балансовий прибуток визначається за формулою

п ₆ = п _рп + п _РМЦ + п _во,
де Прп - прибуток від реалізації продукції (робіт, послуг);
П _РМЦ - прибуток від реалізації інших матеріальних цінностей;
П _у - доходи від позареалізаційних операцій, зменшені на суму витрат по цих операціях.
Балансовий прибуток підприємства формується наростаючим підсумком з початку року, і до кінця року на рахунку підприємства відображаються прибуток від реалізації продукції, від реалізації основних засобів і прибуток від позареалізаційних операцій. Це є фінансовий результат виробничої діяльності підприємства чи фірми, тобто прибутку, яка переноситься в баланс.
Прибуток від реалізації основних засобів та іншого майна підприємства являє собою фінансовий результат, не пов'язаний з основними видами діяльності підприємства (наприклад, від реалізації зайвих і непотрібних виробничих матеріальних цінностей). Прибуток від іншої реалізації основних засобів розраховується як виручка від реалізації матеріальних цінностей за мінусом податків, що включаються у ціну і виплачуються з виручки, і витрат, пов'язаних з реалізацією матеріальних цінностей (наприклад, транспортування, складування і так далі).
Прибуток по операціях внеріалізаціонним - Це прибуток (збиток) за операціями різного характеру, що не відносяться до основної діяльності підприємства і не пов'язаним з реалізацією продукції, основних засобів, іншого майна підприємства, виконання робіт, надання послуг. Вона утворюється шляхом вирахування з доходів, отриманих за цими операціями витрат, пов'язаних із здійсненням цих операцій. До складу позареалізаційних прибутків (збитків) включаються сальдо отриманих і сплачених штрафів, пені, неустойок і інших видів санкцій, а також інші доходи, як то прибуток минулих років, виявлена ​​у звітному році; доходи від оренди; надходження сум в рахунок погашення дебіторської заборгованості, списаної в минулі роки; відсотки, отримані по коштах, які значаться на рахунках підприємства.
Чистий прибуток підприємства, тобто прибуток, що залишається в його розпорядженні, визначається як різниця між балансовим прибутком і сумою податків на прибуток, рентних платежів, податку на експорт і імпорт. Вона розраховується наступним чином:
Чистий прибуток = балансовий прибуток - податок на нерухомість - податок на доходи - пільгується прибуток - податок на прибуток.
Чистий прибуток залишається в розпорядженні підприємства і витрачається на різні цілі на основі розподілу. Головна вимога, яка пред'являється сьогодні до системи розподілу прибутку, що залишається на підприємстві, полягає в тому, що вона повинна забезпечити фінансовими ресурсами потреби розширеного відтворення на основі встановлення оптимального співвідношення між засобами, що направляються на споживання і накопичення. В узагальненому вигляді чистий прибуток розподіляється на прибуток, який спрямовується на споживання, прибуток, який спрямовується на накопичення і резервний фонд.

Принципи розподілу прибутку

1. Прибуток отримана підприємством у результаті виробничо-господарської діяльності, розподіляється між державою і підприємством.
2. Прибуток для держави надходить до бюджету у вигляді податків і зборів. Склад податків, ставки, порядок обчислення, терміни встановлюються законодавчо.
3. Прибуток, що залишається в розпорядженні підприємства, в першу чергу - на накопичення, які забезпечать його подальший розвиток, в другу чергу - на споживання та фінансування інших витрат.
Порядок розподілу та використання прибутку на підприємстві фіксується в статуті підприємства і визначається положенням, що розробляється відповідними економічними службами і затверджується керівним органом підприємства.
Це: фонд нагромадження, фонд споживання, резервні фонди (Для фінансування непередбачених видатків та забезпечення фінансової стійкості підприємства).
Облік прибутків і збитків
Кінцевий фінансових результат обліковується на активно-пасивному рахунку 99 «Прибутки та збитки». За дебетом відображаються втрати, витрати (збитки), а по кредиту - прибуток (доходи) організації. Щомісяця на рахунок 99 «Прибутки та збитки» надходить прибуток або збиток від основних видів діяльності, який формується на активно-пасивному рахунку 90 «Реалізація». Як вже було сказано раніше, на рахунок 90 «Реалізація» зіставляються доходи від реалізації (виручка від реалізації) за кредитом рахунку з витратами (собівартість проданої продукції, товарів, робіт, послуг, а також податки за дебетом цього рахунку). Якщо доходи будуть більше суми витрат на рахунку 90 «Реалізація (як і повинно бути), то робиться запис:
Дебет 90 «Реалізація»,
Кредит 99 «Прибутки та збитки».
Якщо на рахунку 90 дебетовий оборот перевищив кредитовий, то на суму збитку рахунок 90 закривається щомісяця:
Дебет 99 «Прибутки та збитки»,
Кредит 90 «Реалізація».
На рахунок 99 «Прибутки та збитки» переноситься сальдо операційних доходів і витрат за звітний місяць з рахунку 91 «Операційні доходи і витрати», а також сальдо позареалізаційних доходів і витрат за звітний місяць з рахунку 92 «Позареалізаційні доходи і витрати».
За дебетом рахунка 99 «Прибутки та збитки" відображаються також, нараховані податки і збори з прибутку:
Податок на нерухомість;
Податок на прибуток і доходи;
Штрафи, пені за порушення податкового законодавства (крім санкцій за порушення господарських договорів).
Записи по рахунках з даного переліку платежів до бюджету будуть:
Дебет 99 «Прибутки та збитки», кредит 68 "Розрахунки за податками зборів», а за порушення по соціальному страхуванню:
Дебет 99 «Прибутки та збитки»,
Кредит 69 «Розрахунки по соціальному страхуванню і забезпечення».
Після закінчення звітного року при складанні річної бухгалтерської звітності рахунок 99 «Прибутки та збитки» закривається заключним записом грудня і сума чистого прибутку (збитку) звітного року відображається за дебетом (кредитом) рахунку 99 «Прибутки та збитки» і кредитом (дебетом) активно-пасивного рахунку 84 «Нерозподілений прибуток (непокритий збиток)».
Побудова аналітичного обліку за рахунком 99 «Прибули і збитки» має забезпечувати формування даних, необхідних для складання звіту про прибутки та збитки.
5.2 Податки, що включаються до виручки продукції та їх розрахунки
Податки - Обов'язкові внески платників у бюджетні та позабюджетні фонди у визначених законом розмірів і у встановлені терміни.
Існуючі у світовій практиці податки поділяються на дві основні групи: прямі і непрямі. Їх співвідношення в бюджетах економічно розвинених держав сформувалося на користь прямих податків, а в бюджетах країн з перехідною економікою, до яких відноситься і Білорусь, переважають надходження непрямих податкових платежів.
До групи прямих податків відносяться прибутковий-майнові податки, які стягуються в процесі придбання та накопичення матеріальних благ і безпосередньо пов'язані з величиною об'єкта оподаткування. Наприклад, прибутковий податок громадянами і податок на прибуток підприємствами сплачуються при отриманні доходу і залежать від його розміру.
До групи непрямих (оборотних) податків традиційно входять: ПДВ, акцизи, податок з продажів. Непрямі податкові платежі включаються до ціни товарів і надходять до бюджету після реалізації продукції. Перераховують непрямі податки до бюджету виробники (імпортери) товарів, але фактичними платниками є споживачі цих товарів, що оплатили їх у складі ціни.
Це так звані непрямі податки і платежі, які застосовуються на території РБ.
АКЦИЗИ. Податкова база - фактично відвантажені в звітному періоді підакцизні товари; вартість підакцизних товарів; обсяг товарів. Ставки - встановлюються Радою Міністрів РБ за погодженням з Президентом:
1. Адвалорні (процентні)
2. Тверді (специфічні)