Тема 5. Система вищої освіти в Україні.

1. Теоретичний блок

2. 
   Практичний блок
   

3. Блок запитань і завдань для самоконтролю

1. 
   Зазначте складники, що необхідні для отримання ліцензії на освітню діяльність.
   

• 
  Копії установчих документів юр. особи (статут) або копію положення про структурний підрозділ юр. особи приват. чи публіч. права, основним видом діяльності яких є освітня діяльність; рішення про створення навчального закладу; про призначення керівника
  
• 
  Копія статистичного звіту про фінансові результати здобувача (ліцензіата) за попередній рік (у разі обов’язкового його подання до органів Держстату)
  
• 
  Письмове зобов’язання щодо кадрового, матеріально-технічного, навчально-методичного та інформаційного забезпечення освітньої діяльності закладу загальної середньої освіти, необхідного для досягнення здобувачами освіти результатів навчання
  
• 
  Письмове зобов’язання щодо забезпечення безпеки життєдіяльності дітей та охорони праці
  
• 
  Письмове зобов’язання щодо забезпечення безперешкодного доступу до будівель, приміщень закладу загальної середньої освіти для дітей з інвалідністю та інших маломобільних груп населення із зазначенням строків
  
• 
  Опис документів, що подаються для одержання ліцензії на започаткування освітньої діяльності за певним рівнем повної загальної середньої освіти, або розширення провадження освітньої діяльності за відповідним рівнем, у двох примірниках
  
• 
  У разі, коли здобувач ліцензії (ліцензіат) планує провадити освітню діяльність за освітніми програмами (стандартами) іншої країни, подаються копії документів про визнання закладу в системі інозем. держави, а також переклад документів, засвідч. нотаріально
  

2. 
   Яка роль Кабінету Міністрів України в управлінні галуззю вищої освіти?
   

3. 
   Які завдання вирішує Вища атестаційна комісія України.
   

• 
  участь у формуванні і реалізації разом з відповідними органами державної виконавчої влади та науковими організаціями державної політики щодо перспектив розвитку науки і техніки, кадрового потенціалу України з урахуванням світового рівня науково-технічного прогресу;
  

• 
  керівництво атестацією наукових і науково-педагогічних кадрів вищої кваліфікації, пов'язаною з присудженням наукових ступенів і присвоєння ученого звання старшого наукового співробітника;
  

• 
  визначення вимог до дисертацій та до осіб, які претендують на здобуття наукових ступенів і вчених звань;
  

• 
  контроль якості атестації.
  

4. 
   Які завдання вирішує кожний структурний підрозділ закладу освіти?
   

Тема 6. Професійна діяльність і самоменеджмент керівника закладу вищої освіти

1. Теоретичний блок

2. 
   Практичний блок
   

2.	Ситуаційний підхід (адаптивне, оптимізаційне управління)			Ситуаційний підхід концентрується на понятті ситуації, розуміючи її як конкретний набір обставин і чинників, що впливають на організацію в конкретне розглядається час. Згідно концепції даного підходу управління організацією не може будуватися на застосуванні методів строго певних підходів		Завдання ситуаційної теорії - вивчати залежність методів управління від того, в якій ситуації, в яких унікальних умовах знаходиться застосовує їх організація.		Цей підхід в принципі об’єднує всі школи та підходи управліня і розглядає застосуваня будь-якого впливу мотивацій в залежності від ситуацій або від факторів зовн-го та внутрішнього середовища. Фактори вн-го сер-ща: цілі, структура, завданя, технології, персонал.
3.		Програмне управління	Система програмного управління — автоматична система, завдання якої полягає в зміні керованої величини за заздалегідь складеною програмою, що визначається задаючим впливом F (t). F (t) — заздалегідь відома функція часу.		Метою програмного управління є цілісного уявлення про програмне управління процесами у тваринництві та переробної галузі, інформаційні системи і технології, засвоєння студентами основ програмування та набуття практичних навичок із застосуванням пакетів прикладних програм спеціального призначення.		Принцип програмного управління полягає в тому, що алгоритм обчислень представляється у вигляді впорядкованої послідовності команд, що перетворюють вихідні дані в результат. Таким чином, дії, визначені алгоритмами, закладаються в команди (наприклад, такі дії як додавання, віднімання, множення, логічні операції і т.д. представляються у вигляді відповідних машинних команд). Послідовність команд називається програмою. Програма управляє ходом обчислювального процесу.
4.		Цільове управління	Цільове управління — метод управлінської діяльності, оснований на виділенні найважливіших у даний період завдань, на здійснення яких спрямовуються головні зусилля керуючої організації.		Мета управління - заздалегідь визначений результат (стан господарського об'єкта), на досягнення якого спрямовані засоби і методи регулювання економіки. За своїм змістом вона є ідеальним, в думках представляють, підсумком устремлінь, що спонукує соціально-економічну діяльність		До основних принципів цільового управління можна віднести: вироблення чітко сформульованої, досяжної, якісно і кількісно вимірюваної мети (головної або глобальної мети); створення умов, що сприяють досягненню го- ловної мети, включаючи нейтралізацію загроз, що протидіють досягненню мети; розробка чіткої послідовності етапів (робіт, завдань), що забезпечують досягнення головної мети; постійний контроль за діяльністю з боку керів- ника, самоконтроль виконавців, що реалізують діяльність; адаптивність процесу діяльності до змін умов обстановки.
5.		Програмно– цільове управління	Програмно-цільове планування - це метод управління економічним і соціальним розвитком країни (регіону, галузі, комплексу підприємств) за допомогою розробки і здійснення конкретних планових документів - комплексних цільових програм.		Мета управління - це стан об'єкта управління, досягнення якого прагне організація.Справді, діяльність організації спрямована на досягнення певних результатів, які б змінили стан об'єкта управління. Це може бути і створення нового виробництва, і завоювання ринку збуту, і збільшення прибутковості підприємства, і підвищення рейтингу банку тощо.		загальні, на основі яких розробляються всі планові документи, в тому числі і цільові комплексні програми (директивність планів і програм, науковість і реальність планових і програмних заходів, наступність планів і програм різних часових меж і ін); специфічні, властиві більшою мірою тільки програмам. До таких специфічних принципів належать: комплексність заходів, які забезпечують розв'язання проблеми, цілеспрямованість програмних заходів на вирішення проблеми, єдність цілей і ресурсів.

6.	Кібернетичне управління	Якщо ґрунтуватися на факторах зворотного зв'язку, одному з основних атрибутів кібернетичного підходу, всі досліджувані в менеджменті методи управління можна розділити на детермінований, програмно-цільовий та ціннісно-орієнтований методи.	Мету встановлює людина, а кількісні динамічні моделі одного з типів записуються до пам’яті комп’ютера або виражаються аналоговою моделлю. Ці моделі дозволяють прогнозувати природні зміни системи за різних висхідних умов.	по-перше, виділення різних підсистем управління, кожна з яких вирішує свою задачу на відносно самостійному ділянці, т. е. проводиться функціональний розподіл управлінської праці; - по-друге, побудови апарату управління за ієрархічним принципом, виділяючи рівні управління; - по-третє, використання високих інформаційних технологій для обробки великих обсягів інформації.
7.	Управління розвитком закладу освіти	це частка тієї діяльності керівника, під час якої засобами аналізу планування, організації, контролю та регулювання інноваційних процесів забезпечується цілеспрямованість та узгодженість діяльності колективу освітньої установи щодо збільшення потенціалу та, як наслідок, отримання якісно нових результатів освіти.	Мета управління загальноосвітнім навчальним закладом в контексті особистісно орієнтованого підходу – створити сприятливі умови (освітнє та життєве середовище) для розвитку особистості кожного члена освітньої організації та самого управлінця навчального закладу як професіонала, науковця.	високу поінформованість про потенційно можливі нововведення, про можливості розвитку установи; • повноту вивчення актуальних проблем. Проблеми визначають розвиток закладу. Необхідно здійснювати їх аналіз, виходячи не тільки із орієнтації на сьогодніш­ній день закладу, але й прогнозу на майбутнє; •  раціональність вибору загальної та окремих цілей, інтерактивність цілей; • реалістичність планів — забезпеченість ресурсами (матеріальними, фінансови­ми, кадровими, часу тощо), збалансованість, розподіл функцій, обов'язків, надання прав відповідно до мети розвитку; • зацікавленість усіх учасників навчально-виховного процесу, удосконалення діяльності, підвищення професіоналізму педагогів.

3. Блок запитань і завдань для самоконтролю

1. 
   Як ви вважаєте, за якими ознаками можливо визначити ефективність обраного підходу до управління освітнім процесом керівником ЗВО?
   

2. 
   Які фактори є складниками процесу професійного розвитку управлінців ЗВО? Відповідь обґрунтуйте.
   

3. 
   Чому науковий підхід необхідно вважати основним у професійній діяльності менеджера освіти? Відповідь обґрунтуйте.
   

4. 
   Прочитайте наступний уривок. Поміркуйте над ним і обґрунтуйте відповідь