Кошелівський ЗЗСО І-ІІІ ст.
Розвиток предметно-методичних та професійних компетентностей педагогів як засіб підвищення предметних та ключових компетентностей учнів
Впровадження компетентнісного підходу у школі є одним із важливих концептуальних положень оновлення змісту та якості освіти. Сучасний навчальний заклад має сприяти розвиткові демократичної культури, формуванню, необхідних для проживання у європейському співтоваристві компетентностей, політико-правових і соціально-економічних знань.
Основним завданням компетентнісного підходу є не лише оволодіння предметними знаннями, але й вміння ефективно застосовувати їх на практиці як інструмент розв’язання різноманітних життєвих завдань. Тому провідною ідеєю представленого досвіду є розкриття технології створення компетентністних завдань, спрямованих на формування та перевірку сформованості компетентності.
Центральне місце у системі освіти належить середній школі. На відміну від університету, в школі ще можна вирівняти дисбаланс у розвитку дітей. Світогляд закладається саме в школі. У школі формується особистість, її громадянська позиція та професійні якості. Тут вирішується, чи людина захоче і чи зможе навчатися впродовж життя.
Проект нового базового Закону України «Про освіту», стаття 1
“Компетентність – динамічна комбінація знань, способів мислення, поглядів, цінностей, навичок, умінь, інших особистих якостей, що визначає здатність особи успішно провадити професійну та/або подальшу навчальну діяльність”.
Ключові компетентності – ті, яких кожен потребує для особистої реалізації, розвитку, активної громадянської позиції, соціальної інклюзії та працевлаштування і які здатні забезпечити життєвий успіх молоді у суспільстві знань.
Сучасне інформаційне суспільство формує нову систему цінностей, в якій володіння знаннями, вміннями і навичками є необхідним, але недостатнім результатом освіти. Від людини вимагаються вміння орієнтуватися в інформаційних потоках, освоювати нові технології, самонавчатися, шукати і використовувати нові знання, володіти такими якостями, як універсальність мислення, динамізм, мобільність.
Ідея компетентнісного підходу - одна із відповідей на запитання, який результат освіти необхідний особистості і затребуваний сучасним суспільством. Формування компетентності учня на сьогоднішній день є однією із актуальних проблем освіти і може розглядатися як вихід із проблемної ситуації, що виникла через протиріччя між необхідністю забезпечити якість освіти та неможливістю вирішити цю проблему традиційним шляхом.
Формування ключових компетенцій реалізується в освітніх галузях і навчальних предметах. При цьому кожний предмет забезпечує реалізацію тих складових змісту ключових компетенцій, для формування яких має необхідні умови.
Сучасний урок у контексті компетентнісного підходу
Урок – дзеркало загальної педагогічної культури вчителя,
мірило його інтелектуального багатства, показник його
світогляду, ерудиції.
До хорошого уроку вчитель готується все життя.
В. Сухомлинський
Удосконалення загальної середньої освіти спрямовано на переорієнтацію процесу навчання на розвиток особистості учня, навчання його самостійно оволодівати новими знаннями.
Новий етап у розвитку шкільної освіти пов'язаний з упровадженням компетентнісного підходу до формування змісту та організації навчального процесу. Це вимагає певного підвищення професійної майстерності вчителя, доозброєння його новими знаннями, сучасними компетенціями, методами і технологіями, які б дозволили йому перебудувати навчально-виховний процес відповідно до нових вимог і підходів.
Компетентнісна освіта зорієнтована на практичні результати, досвід особистої діяльності, вироблення ставлень, що зумовлює принципові зміни в організації навчання, яке стає спрямованим на розвиток конкретних цінностей і життєво необхідних знань і умінь учнів.
Про компетентнісний підхід до формування змісту освіти зазначено в Державних стандартах освіти, його реалізовано в «Критеріях навчальних досягнень».
Під поняттям компетентнісний підхідрозуміють спрямованість освітнього процесу на формування й розвиток ключових (базових, основних, надпредметних) іпредметних компетентностей особистості.
Поняття "компетенція" традиційно вживається у значенні "коло повноважень", "компетентність" же пов'язується з обізнаністю, авторитетністю, кваліфікованістю. Тому доцільно в педагогічному сенсі користуватися саме терміном "компетентність".
Складові компетентності
По-перше, знання, але не просто інформація, а швидко змінювана, динамічна, різноманітна, яку треба вміти знайти, відсіяти від непотрібної, перевести у досвід власної діяльності.
По-друге, уміння використовувати це знання у конкретній ситуації; розуміння, яким чином добути це знання, для якого знання який метод потрібний.
По-третє, адекватне оцінювання - себе, світу, свого місця в світі, конкретного знання, необхідності чи зайвості його для своєї діяльності, а також методу його здобування чи використання.
Виокремлюють трьохрівневу ієрархію компетентностей.
Предметні – формуються засобами навчальних предметів.
Міжпредметні – належать до групи предметів або освітніх галузей.
Компетентнісна освіта на предметному та міжпредметному рівнях орієнтована на засвоєння особистістю конкретних навчальних результатів – знань, умінь,
навичок, формування ставлень, досвіду, рівень засвоєння яких дозволяє їй діяти адекватно у певних навчальних і життєвих ситуаціях.
Найбільш універсальними є ключові компетентності, які формуються засобами міжпредметного і предметного змісту. Виокремлюють п’ять наскрізних ключових компетентностей.
Уміння вчитися – передбачає формування індивідуального досвіду участі школяра в навчальному процесі, вміння, бажання організувати свою працю для досягнення успішного результату; оволодіння вміннями та навичками саморозвитку, самоаналізу, самоконтролю та самооцінки.
Здоров’язбережувальна компетентність – пов’язана з готовністю вести здоровий спосіб життя у фізичній, соціальній, психічній та духовній сферах.
Загальнокультурна (комунікативна) компетентність – передбачає опанування спілкуванням, здатність цінувати найважливіші досягнення національної, європейської та світової культур.
Соціально-трудова компетентність – пов’язана з готовністю робити свідомий вибір, орієнтуватися в проблемах сучасного суспільно-політичного життя; оволодіння етикою громадянських стосунків, навичками соціальної активності; уміння організувати власну трудову та підприємницьку діяльності; оцінювати власні професійні можливості, здатність співвідносити їх з потребами ринку праці.
Інформаційна компетентність – передбачає оволодіння новими інформаційними технологіями, використовувати джерела інформації для власного розвитку.
Компетентнісний підхід тісно пов’язаний із такими підходами до навчання, як особистісно орієнтований (оскільки потребує трансформації змісту освіти, перетворення його з моделі для «всіх» на суб’єктивні надбання одного учня, що їх можна виміряти);
діяльнісний (тому що може бути реалізований тільки в діяльності, тобто в процесі виконання конкретним учнем певного комплексу дій).
Сучасний урок, зорієнтований на реалізацію компетентнісного підходу в навчанні, має вирішувати ряд завдань. Це зокрема:
-підвищення рівня мотивації учнів;
-використання суб’єктивного досвіду набутого учнями;
-ефективне та творче застосування набутих знань та досвіду на практиці;
-формування у учнів навичок отримувати, осмислювати та використовувати інформацію з різних джерел;
-здійснення організаційної чіткості та оптимізації кожного уроку;
-підвищення рівня самоосвітньої та творчої активності учнів;
-створення умов для інтенсифікації навчально-виховного процесу;
-наявність контролю, самоконтролю та взаємоконтролю за процесом навчання;
-формування моральних цінностей особистості;
-розвиток соціальних та комунікативних здібностей учнів;
-створення ситуації успіху.
Педагог зобов'язаний па уроці дотримуватися цілого ряду вимог.
Проаналізуємо основні вимоги кожної групи.
Вимоги до структури уроку включають:
-чітко визначені цілі та завдання уроку;
-визначення типу уроку, органічний зв'язок всіх частин уроку;
-зв'язок уроку з попереднім уроком і закласти перспективу на наступний урок;
-вибір оптимальних, виходячи із цілей і завдань уроку, методів вивчення і закріплення нового матеріалу;
-оптимальність домашнього завдання (форма, обсяг, запис у щоденнику, облік індивідуальних особливостей і т. д.).
Вимоги до підготовки та організації уроку припускають:
підготовку та використання демонстраційного і роздавального матеріалу;
можливість для учнів одержувати частину завдань самостійно під керівництвом педагога;
використовувати контроль і самоконтроль учнів у процесі виконання навчальних завдань; перевірку і самоперевірку після виконання ними завдання;
4) при підготовці виділити складні моменти пової теми, продумати методику їхнього пояснення.
Вимоги до змісту уроку і процесу навчання включають:
1)урок повинен сприяти розвитку пізнавальних процесів в учнів (сприйняттю, пам'яті, уваги, мислення, мовлення);
формувати якості особистості школярів (дисциплінованість, акуратність, ініціативність і т. д.);
урок повинен сприяти мотиву позитивного відношення учнів до навчання.
Вимоги до техніки проведення уроку припускають:
певний ритм і темп уроку оптимальний для учнів класу, сприятливий психологічний клімат на уроці (взаємна доброзичливість, готовність учителя прийти па допомогу учневі і т. д.); взаємне співробітництво вчителя й учнів, педагогічний такт; використання різних видів діяльності учнів, підтримувати інтерес до уроку.
Підготувати і провести такий урок нелегко, Потрібно відповідально ставитися до своїх обов’язків, але найбільше – вийти на сучасний рівень педагогічного мислення. Реалізація прагнення провести завтрашній урок краще за сьогоднішній розпочинається з його підготовки. Учитель має володіти добре розвиненими навичками моделювання, проектування, конструювання уроку:
Проаналізуємо етапи (модулі) конструювання вчителем уроку з точки зору компетентнісного підходу. Наприклад
Модуль вступного повторення
Мета:
Визначити рівень попередньої підготовленості учнів, що стосується теми.
Актуалізувати знання, що потрібні для введення нового матеріалу. Активізувати мислення учнів.
Методи: фронтальна бесіда, усне опитування, робота зі схемами, рисунками, метод прогнозування, робота з текстом підручника, самоперевірка за зразком тощо.
Прийоми: «Інтрига», «Дивуй!», «Фантастична добавка», «Відстрочена загадка», заповнення кросвордів, «Альтернатива», «Світлофор», «Мозковий штурм», «Асоціація», «Зайве слово», «Назви відповідь», «Пошук загального», «Групування слів», «Лото», «Зашифровки», «Незакінчені речення» тощо.
Форми навчання: індивідуальні, парні, групові, фронтальні.
Засоби: диктанти, тести,ТЗН, навчальні та наочні посібники, підручник, таблиці, моделі тощо.
Модуль вивчення нового матеріалу
Мета:
Допомогти учням засвоїти факти та основні ідеї.
Забезпечити якість вивчення нового матеріалу.
Формувати вміння виділяти головне, актуалізувати, конспектувати, порівнювати, зіставляти.
Забезпечити диференційований підхід.
Встановити зв'язки між засвоєними та новими знаннями.
Формувати групи компетентностей: соціально-трудову, інформаційну, загальнокультурну, соціально-трудову, уміння вчитися.
Методи: пояснення, коментоване читання тексту підручника, проблемна лекція, семінар-практикум, фронтальна бесіда, дискусія, робота з книгою, посібниками, схемами, таблицями, рисунками, моделями, демонстрація презентацій.
Прийоми: «Асоціації», «Мозкова атака», створення проблемної ситуації, використання яскравих афоризмів, порівнянь, образів, «Знаємо — бажаємо дізнатися — дізналися», «Моделі, що ожили», «Снігова грудка», «Ажурна пилка», «Акваріум», «Броунівський рух», «Два-чотири — всі разом», «Навчаючи — учусь», «Павучки», «Місткий кошик» тощо.
Форми навчання: парна, групова, індивідуальна, колективна, фронтальна.
Засоби: ТЗН, підручники, посібники, довідники, Іnternet, інформаційні таблички, роздавальний матеріал, таблиці, моделі тощо.
Модуль практики
Мета:
Формувати вміння практичного застосування знань, умінь і навичок. Формувати й удосконалювати вміння й навички у стандартах прямого й успішного руху до накресленої мети.
Забезпечити ситуацію вибору.
Формувати вміння розвязувати типові завдання, формувати творчі вміння.
Переносити знання і способи діяльності, життєвого досвіду в нову ситуацію.
Формувати групи компетентностей: соціально-трудову, інформаційну, загальнокультурну, соціально-трудову, уміння вчитися.
Методи: практичні роботи, розв’язування завдань за зразком, метод коментування, робота з підручником та різними джерелами інформації.
Прийоми: «Асоціативний ряд», «Синтез думок», «Альтернатива», «Коментування», «Навчаючи – учусь», «Карусель», «Поєдинок»,»Інтелектуальний тир», змагання тощо.
Форми навчання: парна, групова, індивідуальна, колективна, фронтальна.
Засоби: ТЗН, математичні диктанти, тести, навчальні та наочні посібники, роздавальний матеріал, схеми тощо.
Модуль спостереження і діагностики
Мета:
Організувати і підтримати безперервний зворотний звязок.
Одержати своєчасну інформацію про успішність просування у навчанні всіх учнів.
Спостерігати за процессом засвоєння та застосування знань, умінь і навичок.
Здійснювати моніторинг навчальних досягнень учнів.
Формувати на кожного учня «досьє» (залучаючи комп’ютер), до якого тільки він та вчитель мають доступ.
Формувати групи компетентностей: соціально-трудову, загальнокультурну.
Методи: спостереження, дискусія, створення проблемної ситуації тощо.
Прийоми: «Світлофор настрою», «Зворотний зв'язок», «Релаксаційні вправи», рефлексія тощо.
Форми навчання: індивідуальна, парна, фронтальна, колективна.
Засоби: ТЗН, завдання для моніторингу рівня знань, навчальні та наочні посібники тощо.
Модуль узагальнення і систематизації
Мета:
Узагальнити і систематизувати знання, уміння і навички.
Установити загальні звязки в матеріалі, що дозволяє побачити учням тему (розділ) в цілому.
Формувати вміння застосовувати набуті знання під час розвязування задач різного рівня складності.
Формувати потребу до постійної самоосвіти, продуктивної творчої діяльності.
Формувати групи компетентностей: соціально-трудову, загальнокультурну.
Методи: порівняння, узагальнення, усна розповідь, бесіда, вступні, оглядові, пошукові семінари, дебати, конференції тощо.
Прийоми: «Письмовий звіт», «Шпаргалка», «Пошта», «Перепишу параграф по-своєму», «Я – вчитель», «Інтелектуальне лото», «Ділова гра», «Аукціон ідей», «Творча робота», «Учені та їхні відкриття», «Фантастичні фігури» тощо.
Форми навчання: індивідуальна, парна, фронтальна, колективна.
Засоби: ТЗН, навчальні та наочні посібники, інформаційні картки, тести тощо.
З точки зору компетентнісного підходу можна розглянути види діяльності учнів.
Для розв'язання задач компетентнісної освіти вчитель має керуватися такими правилами, незалежно від стажу роботи, категорії, технології, яку він використовує:
Головним є не предмет, якому ви навчаєте, а особистість, яку ви формуєте. Не предмет формує особистість, а вчитель своєю діяльністю, пов'язаною з вивченням предмета.
На виховання активності не шкодуйте ні часу, ні зусиль. Сьогоднішній активний учень — завтрашній активний член суспільства.
Ставте учнів у ситуації, котрі вимагають виявлення та пояснення розбіжностей між фактами, що спостерігаються, та наявним знанням.
Допомагайте учням оволодіти найбільш продуктивними методами навчально-пізнавальної діяльності, навчайте їх вчитися.
Слід якомога частіше використовувати питання «чому?», щоб навчити мислити причинно-розуміння причинно-наслідкових зв'язків є обов'язковою умовою розвивального навчання.
Пам'ятайте, що насправді знає не той, хто переказує, а той, хто застосовує на практиці.
Привчайте учнів думати та діяти самостійно. Поступово відходьте від механічних переказів, дослівного відтворення.
Творче мислення розвивайте всебічним аналізом проблем, пізнавальні задачі розв'язуйте кількома способами, частіше практикуйте творчі завдання.
Вчителі з будь-якого предмета, мають слідкувати за способом та формою висловлення думки учнів.
Слід частіше показувати учням перспективи їх навчання.
Використовуйте схеми, плани, щоб забезпечити засвоєння системи знань.
Оскільки міцність запам'ятовування інформації, що засвоєна у вигляді логічних структур, є більш високою, ніж міцність розрізнених знань, закріплювати слід ті знання, що подані у цілісних логічних структурах.
У значних блоках інформації легше встановлюються логічні зв'язки, чіткіше простежується головна думка, котру легше виділити й показати учням.
У процесі навчання обов'язково враховуйте індивідуальні особливості кожного учня, об'єднуйте в диференційовані підгрупи учнів з однаковим рівнем.
Вивчайте і враховуйте життєвий досвід учнів, їх інтереси, особливості розвитку.
Будьте обізнаними з останніми науковими досягненнями із свого предмета.
Заохочуйте дослідницьку роботу школярів.
Пояснюйте школярам, що кожна людина знайде своє місце в житті, якщо навчиться всьому, що необхідно для реалізації її життєвих планів.
Ці корисні правила-поради — тільки невеличка частинка, тільки вершина айсберга педагогічної мудрості, педагогічної майстерності, спільного педагогічного досвіду багатьох поколінь. Але згадати їх ще раз не буде зайвим. Пам'ятати їх, слідувати їм, керуватися ними буде дієвою умовою, яка здатна полегшити учителю досягнення провідної найважливішої мети — формування компетентної особистості.
Підсумовуючи вищесказане, можна зробити висновок, що урок — це центр, навколо якого обертаються і до якого повертаються всі думки і дії вчителя. При підготовці до уроку вчитель має пам'ятати, що на кожному уроці потрібні
інтерес і захопленість самого вчителя, готовність самому дивувати і дивуватися. «Щоб запалити, треба горіти», Запалює сумлінна і всебічна підготовленість до уроку, емоційна щедрість учителя, його захопленість.
Інноваційні технології навчання в сучасній школі.
Сьогодні в Україні відбуваються кардинальні зміни в усіх галузях життя суспільства : політичні, економічні, соціальні. Держава визначає пріоритетними адресні та програмно – цільові функціональні інвестиції в людину, її творчий, науковий, інтелектуальний та інноваційний потенціал.
У сучасній педагогічній практиці активніше застосовуються освітні інновації у загальноосвітніх навчальних закладах, що робить їх конкурентноспроможними на ринку освітніх послуг.
Очевиднішим стає те, що традиційно школа не встигає за сучасними темпами розвитку. Застарілі форми і методи роботи уже не спрацьовують. Тому значущою особливістю сучасної системи освіти є інноваційна діяльність навчальних закладів.
Підвищення вимог до якості освіти змушують педагогів підніматись на новий рівень професійного мислення та шукають нові, концептуально обґрунтовані способи освітньої діяльності та методи взаємодії, якій гарантували результат. Знання повинні здобуватися учнем. Він повинен сам формулювати поняття, які необхідні для розв’язання завдання.
За своєю суттю людина взагалі і дитина зокрема – творець. Тому треба прагнути, щоб учні не копіювали, а творили. В основу навчального процесу, в якому застосовують інтерактивні, закладено співробітництво і продуктивне спілкування, спрямоване не тільки на розв’язання проблем, розвиток здатності визначати головне, ставити мету, планувати діяльність, розподіляти функції, критично міркувати, досягати результатів.
Відмінністю інтерактивного від традиційного навчання є :
- оперативна зміна темпу подачі матеріалу ;
- форма його подачі ;
модифікація змісту навчання залежно від проміжного результату.
Технологія розвивального навчання передбачає формування активного, самостійного творчого мислення учнів і на цій основі поступового переходу в самостійне навчання.
Інтерактивні технології ідея яких полягає в тому, щоб процес пізнання відбувався за умови постійної активної взаємодії всіх учнів.
Метод проектів як технологія в сучасних умовах трансформувався у проектну систему організації навчання у процесі планування й виконання практичних завдань проектів.
Технологія особистісно – орієнтованого навчання. ЇЇ мета полягає у створенні оптимальних умов для розвитку й становлення особистості як суб’єкта діяльності і суспільних відносин, яка будує свою діяльність і стосунки відповідно до стійкої ієрархічної системи гуманістичних і буттєвих особистісних цінностей.
Інформаційні технології навчання створюють можливості для творчої діяльності, формування професійних навичок. Можливість реалізувати нові форми і методи навчання.
Освітня програма « Крок за кроком » передбачає навчати учнів вміння критично мислити, самостійно здійснювати свідомий вибір, окреслювати та вирішувати проблеми, сприймати зміни та ефективно впливати на них, бути творчим та чуйним, толерантним.
Найбільш поширеними інноваційними технологіями є : теорія розвивального навчання, теорія ігрових технологій, технологія проектного навчання, інформаційно - комунікативна технологія, здоров’язберігаючі технології.
Працюючи в непростих умовах сьогодення, учитель має бути в постійному творчому пошуку. Має знаходити нестандартні рішення в нестандартних ситуаціях, глибоко усвідомлювати і позитивний і негативний досвід свій і своїх колег.
В основу творчої роботи покладено пошук. Рушійною силою такого пошуку є любов до учнів. Стимулом – визнання праці дітьми, колегами. Базою - знання традиційних та інноваційних методів і технологій.
Мета інтерактивного підходу – створити конкретні умови для взаємо навчання та взаємо виховання, основою яких є взаємодія усіх учасників процесу : учень і вчитель стають рівноправними і рівнозначними його суб’єктами.
Інтерактивна технологія навчання передбачають функціональні та кооперативні форми навчальної діяльності.
До таких форм належать :
Робота в парах Її можна використовувати досягнення будь – якої дидактичної мети: засвоєння, закріплення, перевірка знань. Крім того вона сприяє розвитку навичок спілкування, вміння критично мислити, переказувати і вести дискусію. ця робота дає учням час подумати, обмінятись ідеями і може потім озвучити думки перед класом. Використання такого виду співпраці сприяє тому, що учні не можуть ухилитись від такого виконання завдання. Два – чотири – всі разом ця технологія дає розвиток навичок спілкування, вести дискусію, переказувати.
Робота в малих групах. Роботу в групах варто використовувати для вирішення складних проблем, що потребують колективного розуму. Використовувати малі групи в тих випадках, коли задача вимагає спільної, а не індивідуальної роботи. Важливим моментом групової роботи є опрацювання змісту і представлення групових результатів колективної діяльності. Залежно від змісту та мети навчання можливі різні варіанти організації роботи груп.
« ДІАЛОГ » - суть його полягає в спільному пошуку групами узгодженого рішення. Це знаходить своє відображення у складанні кінцевого тексту, перелік ознак, схеми, таблиці.
« СПІЛЬНИЙ ПРОЕКТ » має таку ж мету, як і діалог. Але завдання, які отримують групи, різного змісту, висвітлюють проблему з різних боків. По закінченні роботи групи звітують і записують певні положення. В результаті відповіді з представників груп складається спільний проект, який рецензується групою експертів.
« ПОШУК ІНФОРМАЦІЇ » - різновид роботи в малих групах, командний пошук інформації, що доповнює раніше вивчену чи засвоєну, а потім відповіді на запитання. Використовується, щоб оживити сухий, іноді нецікавий матеріал. Вчитель розробляє завдання, відповіді на які учні шукають у документах, довідниках, енциклопедіях.
« МІКРОФОН » Різновидом загально групового обговорення є технологія « мікрофон », який дає можливість сказати щось швидко, відповідаючи на запитання або висловлюючи думку чи позицію.
НЕЗАКІНЧЕНЕ РЕЧЕННЯ. Учні прийом часто поєднують з методом « мікрофон », що надає можливість грунтовніше працювати над формою висловлення власних ідей, порівнювати їх з іншими. Робота над такою методикою дає присутнім змогу донести стереотипи, відпрацьовувати вміння говорити коротко, але по суті і переконливо. Наприклад, « ця інформація дає нам можливість зробити висновок, що …»
« МОЗКОВИЙ ШТУРМ » - широко використовується для вироблення декількох рішень конкретної проблеми. Він спонукає учнів проявляти уяву і творчість, дозволяє вільно висловлювати свої думки.
Завдяки застосуванню інтерактивних технологій, учні формують власне світобачення, хай і орієнтовно, але все ж визначають життєву позицію « шукають » свого місця в простому світі. Навчаються пояснювати і вмотивовувати, а де треба – відстоювати свою думку, позицію.
Проте застосування інтерактивних методів – не панацея сучасної освіти.Інші методи навчання слід порівнювати залежно від мети, завдань уроку, специфіки класного колективу. Важливо враховувати й особистість учителя.
Які переваги та недоліки такого навчання ? До переваг можна віднести активну роль учня та його зацікавленість, глибину вивчення та засвоєння програмового матеріалу. Недоліки – незначний обсяг засвоєної інформації, менший контроль, нижчий рівень дисципліни.