1   2   3   4   5   6   7
Ім'я файлу: Ополонець_Управління_освітнім_процесом_у_ЗВО_РЗ (1).docx
Розширення: docx
Розмір: 567кб.
Дата: 16.03.2021
скачати
Пов'язані файли:
2,1 Ізотов.rtf
0002b238-7a70c36b.docx
Варіант 11.docx
euket_riznih_krajn.pptx

Тема 3. Наукові школи та концепції менеджменту

    1. Теоретичний блок



Визначення
Система управління – це упорядкована сукупність взаємозв’язаних елементів, що відрізняються функціональними цілями, діють автономно, але спрямовані на досягнення загальної мети.

Концепція управління – це система ідей, принципів, уявлень, що зумовлюють мету функціонування організації, механізми взаємодії суб’єкта та об’єкта управління, характер відносин між окремими ланками його внутрішньої структури, а також про необхідний ступінь урахування впливу

зовнішнього середовища на розвиток.



Концепція наукового управління
Школа наукового управління (1885-1920 рр.) пов’язана з роботами Ф. Тейлора, Френка й Л. Гилбрет, Г. Гантта. Творці школи вважали, що, використовуючи спостереження, виміри, логіку й аналіз, можна вдосконалити багато операцій ручної праці. Першою фазою методології школи наукового керування були аналіз змісту роботи й визначення її основних компонентів.

Засновником був американський інженер-дослідник Ф. Тейлор (1856-1915 рр.), книгу якого «Принципи наукового управління» (1911 р.) визнають початком науки менеджменту і самостійною галуззю досліджень Зі своїх досліджень і експериментів Тейлор вивів ряд загальних принципів, що є основою цієї системи:

  1. Розподіл праці. За менеджером закріплювалася функція планування, а за робітником – функція виконання.

  2. Вимірювання праці. Це вимірювання робочого часу за допомогою одиниць часу.

  3. Завдання-розпорядження. Виробничі завдання розподілялися не тільки щохвилини, але й супроводжувалися докладним описом оптимальних методів їх виконання. Цілі підприємства були чітко заплановані і кожному робітникові видавалася письмова інструкція щодо його конкретних завдань. Шляхом реалізації цих заходів як робітник, так і менеджер одержують певні стандарти, що допомагають вимірювати працю.

  4. Програми стимулювання мають бути зрозумілі

робітникові. Будь-який елемент праці має свою ціну, і його







оплата залежить від випуску готової продукції. У випадку ж досягнення вищої продуктивності робітникові виплачують преміальні.

  1. Праця як індивідуальна діяльність. Вплив групи робить робітника менш продуктивним.

  2. Мотивація. Особиста зацікавленість є рушійною силою для більшості людей.

  3. Роль індивідуальних здібностей. Установлюється й ураховується різниця між здібностями робітників.

  4. Роль менеджменту. Упроваджуються ті авторитарні методи управління, що посилюють правила й стандарти, які регламентують працю.

  5. Роль професійних спілок. Скептичне ставлення до професійних спілок.

  6. Розвиток управлінського мислення.



Концепція

адміністративного управління
Направлена на розробку проблем і принципів управління організацією в цілому. Згідно з цією концепцією на початку XX століття було сформульовано поняття організаційної структури фірми як системи взаємозв’язків, яка має певну ієрархію. При цьому організація розглядається як цілісна система, поліпшення функціонування якої забезпечується внутрішньо-фірмовою раціоналізацією діяльності без урахування впливу зовнішнього середовища. З’явилося поняття того, що організацією можна управляти систематизовано для більш ефективного досягнення мети. Ця концепція отримала назву класичної теорії управління, автором якої був французький вчений Анрі Файоль (1841- 1925 рр.).

Файоль дотримувався раціоналістських поглядів, об’єктом своїх досліджень він обрав організацію в цілому, але не окремі напрями її діяльності. Функціонування різних організацій Файоль зводив до основних видів діяльності: технічної, комерційної, фінансової, бухгалтерської, адміністративної, захисту життя особистості та власності людини. Кожен із цих видів діяльності вимагав управління й здійснення функцій планування, організації,

координації, контролю, мотивації.

Концепція управління

відповідно до
Відповідно до цієї концепції, деперсоналізовані відносини побудовані на основі концепції наукового

менеджменту та адміністративного управління. У другій




людських відносин
половині минулого століття ця теорія психології й людських відносин набула назви біхевіористського підходу, де успішно поєднано психологію, педагогіку, соціологію, антропологію тощо. Значний внесок у розвиток цієї теорії менеджменту внесла Мері П. Фолліт (1868-1963 рр.), яка довела, що людина у своїй діяльності мотивується декількома факторами. Менеджер повинен ураховувати й розуміти ці фактори, направляючи зусилля людей на розв’язання конкретних задач. М. Фолліт визначала менеджмент як мистецтво реалізації планів за безпосередньою участю працівників організації, вона також досліджувала проблеми демократії, лідерства тощо.

Дослідження, проведені американським психологом Абрахамом Маслоу (1908-1970 рр.), показали, що мотивами вчинків людей є не економічні чинники, як уважали прихильники наукового управління, а різні потреби, які не завжди можуть бути заохочені грошима. Таким чином, основу підвищення продуктивності праці, за дослідженнями Маслоу, складають прийоми управління міжособистими відносинами для підвищення ступеня задоволеності працівників результатами своєї праці.


Концепція адаптації
Полягає в тому, що в реальній господарській діяльності стратегія – це завжди комбінація найбільш цілеспрямованих дій із урахуванням чинників зовнішнього середовища. Тобто це є стратегія маневрування при розподілі і перерозподілі виробництва і товарів між підприємствами, знаходяться в різних країнах, залежно від рівня витрат виробництва, вартості робочої сили, темпів економічного росту, політичної

стабільності країни.


Концепція глобальної

стратегії
Направлена на оптимізацію діяльності організації. У ній концентрується увага на необхідність відпрацювання єдиної стратегії, направленої на оптимізацію діяльності всієї

компанії, а не її окремих частин.



Концепція цільової орієнтації
Базується на домінуванні ролі цілепокладання в процесах планування, організації, контролю й мотивації.

Основою менеджменту як концепції управління є об’єктивна тенденція до усуспільнення виробництва, у результаті чого у великих підприємств з’являється

можливість впливати на ринок, здійснюючи його поділ,







впливати на характер і механізм економічних відносин, які регулюють зв’язки між ринком і виробником. Менеджмент за цією концепцією спрямований на удосконалення організації управління діяльністю окремих підприємств.




    1. Практичний блок

  1. Заповніть таблицю й визначіть позитивний (позначка «+») чи негативний (позначка «–») внесок, зроблений у розвиток шкіл наукового управління за Ф. Тейлором. Мету принципів школи наукового управління обґрунтуйте.



№ з/п
Принцип
«+»

чи

«–»
Мета принципу

1.
Використання наукового аналізу стосовно визначення найкращих методів виконання завдання
+

Внесок школи наукового управління: використання наукового аналізу стосовно визначення найкращих методів виконання задачі; добір людей до виконання певних задач та спеціальне навчання їх; забезпечення робітників певними ресурсами, необхідними для досягнення мети; систематичне використання матеріального стимулювання щодо підвищення продуктивності праці.

2.
Невраховування

психологічного фактора
-
Головну увагу було сконцентровано на підвищення продуктивності праці, яка, на його думку, повинна збагатити господарів і робітників, але для цього необхідний переворот в психології одних і других. По суті, ці книги стали першими посібниками з наукового менеджменту.

3.
Залучення до виконання певних завдань і спеціальне навчання
+
Принципи наукового менеджменту посилили трактування робітника як простого інструмента, купленого власником і спрямованого менеджментом для виконання певного виробничого завдання.
















4.
Відокремлення функцій планування
+/-
Представники школи наукового управління захищали потребу відокремлення управлінських функцій обмірковування та планування від фактичного виконання роботи. Ф. Тейлор і його сучасники визнавали, що управлінська робота — це певна спеціальність; організація в цілому виграє, якщо кожна група робітників зосередиться на тому, що вона може зробити найкраще.

5.
Систематичне використання матеріального стимулювання щодо підвищення

продуктивності праці



Відповідно до теорії граничної продуктивності, заробіток, який виплачується найманому працівнику, має дорівнювати вартості його продуктивності, яку він додає до продукції в цілому, тобто кожному працівникові надається сприятлива можливість збільшити розмір компенсації через підвищення власної продуктивності. 

6.
Переоцінка неформальних факторів



Недоліки школи наукового управління: розглядання праці людини на рівні машин, виключення психологічного фактора; заперечення лінійної системи управління через відокремлення функцій планування; організація розглядалася як замкнута система. Також недоліком школи наук поведінки є переоцінка неформальних факторів (спілкування, самоповага тощо).

7.
Застосування прийомів управління міжособовими відносинами
+
Застосування прийомів управління міжособовими відносинами для підвищення ступеня задоволення потреб та продуктивності праці.

  1. Опрацюйте уривок із монографії Н. Коломінського «Психологія менеджменту в освіті» і дайте відповідь на запитання: у чому полягає специфіка менеджменту в освіті на думку автора? (Див. додаток А)

Позиція Н.Л. Коломінський, П.К. полягає в розумінні того, що поняття "управління" ширше за поняття "педагогічний менеджмент". Зокрема Н.Л. Коломінський, розглядаючи науково-психологічні засади менеджменту в освіті, вважає, що останній — це усвідомлена взаємодія керівника навчально-виховного закладу з іншими людьми — підлеглими, партнерами, співробітниками, батьками, дітьми, спрямована на забезпечення активної і скоординованої участі їх у досягненні поставленої мети.
На думку автора, менеджмент в освіті — це частина управління, яка є впливом на інших людей, у процесі й унаслідок якого в них з'являються або актуалізуються психічні стани, якості, властивості, що стають психологічним підґрунтям для їхньої ефективної діяльності, спрямованої на досягнення поставленої управлінської мети.
Термін "педагогічний менеджмент" на відміну від традиційно вживаного терміна "управління" виникає тамі тоді, де об'єкт, яким управляють, набуває якостей суб'єкта специфічних — саме ринкових, комерційних соціально-економічних — відносин. Оскільки сучасний заклад освіти будь-якої форми власності як елемент соціокультурної сфери виробництва особистості вже є не цілком державним, а державно-суспільним, і реально функціонує в умовах нецентралізованої планової системи народного господарства, а саме в просторі суспільства перехідної до ринку економіки, то це передбачає необхідність заміни концепції традиційного адміністративно-командного управління ним на адекватну сутності й закономірностям розвитку ринкових відносин концепцію педагогічного менеджменту.

  1. Складіть порівняльну таблицю предмета й результатів діяльності з управління освітнім процесом і виробничої сфери. Заповніть таблицю.



Процес
Предмет праці
Результат праці

Безпосередній
Опосередкований


Управління

освітнім процесом
Людина,

особистість, група, колектив.
Людина,

особистість, група, колектив.
Робоче місце, оснащене столом, стільцем, комп’ютерним обладнанням та оргтехнікою, швидкісним доступом до мережі Інтернет, відповідним програмним забезпеченням, доступом до інформаційно-довідкових систем (за потреби), баз даних, канцелярське приладдя, засоби зв’язку (стаціонарний та/або мобільний телефон), акти законодавства, нормативна, довідкова, методична та інша література.


Управління у виробничій сфері
Людина,

особистість, група, колектив
Людина, особистість, група, колектив
Прилад, машина, технологічний процес



    1. Блок запитань і завдань для самоконтролю


  1. На Вашу думку, у чому полягає суть соціального аспекту управління? Наведіть приклади такого типу управління в ЗВО.


Соціальне управління грунтується на притаманній тільки людині здібності ставити перед собою цілі й знаходити адекватні засоби їх досягнення, передбачати результати впливу. В історії суспільства ніщо не робиться без свідомого наміру, без бажаної Мети. Саме за цією ознакою соціальне управління відрізняється від того, що ми умовно називаємо управлінням у складних біологічних і технічних системах. Цілі соціального управління виходять із суспільних інтересів і потреб. Свідомі, активні зусилля людини щодо їх досягнення характеризують управління як цілеспрямовану працю, в якій чітко простежується єдність інтелектуального та вольового моментів.Треба зазначити, що цілі управління диференціюються залежно від його рівнів. Так, мета управління суспільством у цілому полягає в забезпеченні ефективного функціонування і розвитку всіх відповідних соціальних структур, вирішенні загальних завдань шляхом створення та організації діяльності спеціальних державних органів і громадських організацій, які здійснюють управління в різних сферах. На індивідуальному рівні мета управління полягає у підвищенні творчої активності особи.


  1. Визначіть місце та роль концепції адміністративного управління.












Адміністративний менеджмент – це розробка і прийняття управлінських рішень, розподіл завдань між виконавцями і контроль їх виконання. Адміністративний менеджмент – специфічна категорія і вид діяльності, що включає в себе всі інструменти і навички управління в умовах формальних організацій. Структурованість відносин у рамках таких організацій є специфічною відмінністю адміністративного управління як діяльності. Характерні риси адміністративного менеджменту були визначені в рамках адміністративної школи управління, а також концепції бюрократії. До них належать: – функціональний поділ праці; – повноваження і відповідальність; – чіткі правила й інструкції, що визначають порядок виконання роботи і відповідальність працівників; – ієрархія й інші.



  1. Наведіть основні відмінні риси концепції адміністративного управління від концепції глобальної стратегії.




Теорія та практика менеджменту демонструють чітко сформовані підходи в адміністративного управління та концепції глобальної стратегії. При збігу загальних, стратегічних напрямів боротьби за лідерство існують і особливості в підходах провідних японських та американських компаній до того, як забезпечити свої переваги в економічному суперництві на світовому ринку. Принциповою відмінністю двох названих моделей менеджменту є те, що японська побудована на колективізмі, а американська - на індивідуалізмі та конкуренції між людьми. Всі інші відмінності є похідними від неї.

  1. Наведіть приклади ефективного використання концепції цільової орієнтації управління.



















Як приклад розглянемо концепцію управління за цілями, розроблену фінськими фахівцями і вченими, яка отримала назву "Управління за результатами".

Сутність концепції — цілісна система управління, орієнтована на кінцеві результати і заснована на використанні творчого потенціалу трудового колективу, нових методів і техніки управління.

Принципи концепції — результати є основою діяльності; для їхнього досягнення необхідно мати сильну волю.

Основні поняття — цілі є ті ключові результати, до яких організація прагне у своїй діяльності протягом тривалого періоду часу. Нормативна кількість цілей — від 4 до 6.



  1. Розкрийте особливість результатів праці з управління освітнім процесом.











Принцип соціальної справедливості передбачає таке управління, упродовж якого педагоги знаходяться в рівних умовах та правах, керівник оцінює людину за результатами її праці, внесок у життя колективу. Відповідно висуваються вимоги до управлінської поведінки керівника: − прагнути рівномірно розподіляти навчальне навантаження та громадські доручення; − створювати однакові «стартові умови»; − об’єктивно оцінювати всіх і завжди; − дотримуватися гласності, систематично інформувати колектив про стан справ, досягнення та проблеми в роботі; − формувати суспільну думку, єдину систему цінностей.

Тема 4. Класифікація та зміст функцій освітнього менеджменту

    1. Теоретичний блок




Визначення
Менеджмент в освіті – це комплекс принципів, методів, організаційних форм і технологічних прийомів управління освітнім процесом, спрямований на підвищення його ефективності.

Об’єктом педагогічного менеджменту є управління педагогічними системами, що функціонують в умовах ринку.

Предметом освітнього, педагогічного й дидактичного менеджменту (відповідно) є протиріччя, закономірності, відносини процесу управління освітніми системами в ринковій економіці, навчальними закладами та навчальними групами.

Принципи управління – фундаментальні положення, вихідні вимоги

щодо здійснення управління.


Принципи освітнього

менеджменту
Принцип детермінованості – враховує потреби особистості, визначає пріоритети її розвитку, аналізує суспільну ідеологію освіти, державно-нормативні документи про освіту і реальні умови її функціонування. Цей принцип впроваджується через врахування детермінант (навчальний процес, виховний процес, наукова робота тощо) діяльності педагогічного ЗВО і розглядається через системний, синергетичний, особистісно-орієнтований підходи.

Принцип адаптивності – зумовлює встановлення ієрархічної узгодженості загальних і цільових функцій управлінських структур різних рівнів організації загальної середньої освіти, у межах нашого дослідження – це адаптація загальної мети освіти щодо специфіки та особливостей управління педагогічного ЗВО, що розглядається через системний, процесний, ситуаційний, та стратегічний підходи.

Принцип цілеспрямованості та критеріальності – відображує вимогу визначити реальні, соціально значущі та перспективні цілі; передбачає встановлення мети з подальшим прогнозуванням і програмуванням бажаного результату, що при управлінні інноваційним розвитком ЗВО супроводжується узгодженням цілей програми розвитку педагогічного ЗВО із задіяними структурними підрозділами, виконавцями тощо та реалізується через стратегічний, системний, ситуаційний, особистісно-орієнтовний, гумністично-інноваційний підходи.

Принцип науковості, орієнтує на управління з наукових позицій, реалізується у використанні наукових та методичних основ для

розробки задач планування розвитку ЗВО, вироблення рішень про







зміну концептуальних основ освітньої системи педагогічного ЗВО, розробки стратегій програми розвитку ЗВО тощо. Цей принцип реалізується через синергетичний, системний, стратегічний, гумністично-інноваційний підходи.

Принцип демократизації – забезпечує організацію взаємодії керуючої і керованої підсистем, цей принцип надає: більшу свободу вибору засобів, методів, способів діяльності, підвищує самостійність, підвищує ініціативу виконавців, що повною мірою відповідає процесному, ситуаційному, системному, особистісно-

орієнтованому підходам.

Функції управління інноваційним розвитком

(А. Харківська)

  • інформаційно-аналітична;

  • мотиваційно-цільова ;

  • планова;

  • організаційно-виконавча;

  • координаційна;

  • контрольно-аналітична.




    1. Практичний блок

1. Визначіть суть загальних принципів освітнього менеджменту. Наведіть приклади. Заповніть таблицю.



№ з/п
Принцип
Зміст
Приклад реалізації в управлінні освітнім

процесом у ЗВО

1.
Детермінованість
Детермінованість (determanancy) — властивість алгоритму, яка передбачає, що в ньому усі вказівки повинні бути чіткими й однозначними: значення величин, які отримуються в конкретний момент часу, повинні визначатися значеннями величин, отриманими в попередні моменти часу.
\


Прагнення сучасних педагогів будь-якої навчальної установи до здійснення інноваційної діяльності задля удосконалення педагогічних процесів й реалізації освітніх реформ є очевидними, детермінованими зовнішніми впливами інноваційних підходів, систем, традицій, залежних від безлічі факторів економічного, політичного та суспільного розвитку держави, які, у свою чергу, видозмінюють свідомість, модифікують особистісну культуру суб’єктів педагогічної діяльності, трансформуючи парадигму колективізму на автономність, як індивідуальну якість особистості, належний рівень сформованості якої забезпечує людині професійну й особистісну реалізацію у суспільстві через діяльність, спрямовану на творчий розвиток, усвідомлені перетворення дійсності з обов’язковим баченням результату реалізації колективних й індивідуальних програм життєдіяльності.

2.
Адаптивність
Адаптація (лат. adapto — пристосовую), також пристосування — орган, властивість чи функція живого організму, а також процес пристосування до мінливих умов зовнішнього середовища.
Інноваційні технології, мають дуже важливі для формування готовності майбутніх менеджерів до адаптивного управління у процесі професійної підготовки ознаки – активний, особистісно орієнтований, продуктивний і творчий характер, що переконує нас у доцільності їх використання у практиці навчальної взаємодії зі студентами, органічності їх упровадження з огляду на виокремлені й обґрунтовані нами вище першу й другу педагогічні умови.















3.
Цілеспрямованість та критеріальність
Цілеспрямованість - здатність пам'ятати про намічені плани і не втрачати з виду сформульовані мети, вміння долати виниклі перешкоди і не опускати руки, зустрічаючись з труднощами.

Критеріальний підхід до визначення рівня готовності майбутніх учителів початкової школи до застосування інноваційних технологій навчання
Управління навчальним закладом забезпечує цілеспрямованість та організованість процесів керованого об’єкту. Своє призначення управління реалізує шляхом вирішення специфічних управлінських завдань, а саме: формування образу того, що повинно бути (визначення цілей і планів їх досягнення); розподіл обов’язків і повноважень між виконавцями (розбудова та підтримка формальної структури).

4.
Науковість
це використання теоретичних основ розвитку суспільства, законів соціології, психології, права, математики, кібернетики, економіки та інших наук; це закономірності розвитку галузей, конкретних форм їх проявів і особливостей дії в даних умовах; це застосування передового виробничого досвіду.
набуття досвіду управління робочими або навчальними процесами, які є складними,

непередбачуваними та потребують нових стратегічних підходів, зокрема окреслення

плану заходів з підвищення надійності, безпеки експлуатації та продовження ресурсу

обладнання і відповідних комплексів і систем

5.
Демократизації
Демократиза́ція — політична реформація, система заходів та законів, направлених на впровадження елементів демократії (народовладдя) в країні, суспільстві. Як правило мається на увазі суспільства, що не мають демократичного устрою, а саме: пост-тоталітарні, пост-авторитарні, ієрархічні суспільства.


Важливим новим елементом демократизації управління ЗВО є норма, яка передбачає участь у виборах керівника закладу вищої освіти всіх наукових, науково-педагогічних та педагогічних штатних працівників університету; представників з числа інших штатних працівників, які обираються відповідними працівниками шляхом прямих таємних виборів; виборних представників з числа студентів (курсантів), які обираються студентами (курсантами) шляхом прямих таємних виборів.

    1. Блок запитань і завдань для самоконтролю


  1. Обґрунтуйте, які принципи освітнього менеджменту є основними, на Вашу думку, і мають потужний уплив на якість управління освітнім процесом у ЗВО.

















До загальних принципів освітнього менеджменту можна віднести: принцип системності, який означає, що менеджмент поширюється на всю освітню систему (освітню організацію), враховуючи її внутрішні та зовнішні взаємозв'язки, взаємозалежність та відкритість в цілому; принцип багатофункціональності, який передбачає, що менеджмент охоплює всі сфери діяльності освітньої системи чи організації: зміст діяльності, систему управління, колектив, систему матеріально-технічного забезпечення та ін.; принцип інтеграції означає, що у внутрішньому середовищі освітньої організації взаємовідносини та погляди її співробітників повинні інтегруватися заради досягнення спільної цілі; принцип партисипативное ті передбачає, що в управлінні освітніми організаціями активну участь беруть замовники та споживачі освітніх послуг; принцип зовнішнього оцінювання як створення умов, за яких оцінку роботі освітньої організації в цілому та її окремих представників дають споживачі освітніх послуг; принцип забезпечення професійної свободи, що полягає у створенні таких умов роботи педагогічним працівникам, за яких вони можуть максимально розкрити свої педагогічні здібності, а не лише виконувати вказівки суб'єктів управління щодо технології здійснення освітньої діяльності; принцип мобільності системи управління. Він передбачає, що система може змінюватися, реагуючи на запити споживачів освітніх послуг; принцип поваги до дитини, учня, студента, вихованця, що означає сприйняття учня (вихованця) особистістю та визнання того, що він має свої права, які потрібно захищати.

  1. У чому Ви вбачаєте суть принципу управління «цілеспрямованість та критеріальність»?

Принципи цілеспрямованості і науковості висувають такі вимоги до процесу навчання:

  • 1. Ретельний відбір найсуттєвішого змісту навчальної дисципліни з урахуванням закономірностей і принципів дидактики, логіки вивчення предмету.

  • 2. Розгляд явищ, фактів, закономірностей науки (навчальної дисципліни) з різних сторін, з урахуванням взаємозв'язку конкретної науки з іншими.

  • 3. Точність і однозначність словесного означення понять, законів, концепцій, їх відповідність рівню розвитку сучасної науки.

  • 4. Розкриття у процесі навчання історії відкриття явищ і наукових законів, створення у студентів правильних уявлень про методи наукового пізнання та його найважливіші закономірності.

  • 5. Використання у процесі викладу матеріалу методів наукового пізнання" способів формування творчого мислення, що спонукає студентів до творчої діяльності

  1. Підвищення кваліфікації та урізноманітнення роботи передбачає створення належних умов педагогічним працівникам колективу для підвищення їхньої кваліфікації та творчого розвитку. Назвіть ці умови.


Кожна програма підвищення кваліфікації має бути оприлюднена на вебсайті суб'єкта підвищення кваліфікації, забезпечуючи таким чином відкритість і доступність інформації про кожну таку програму. Таким чином, оприлюднення на власному вебсайті програми підвищення кваліфікації, яка повинна відповідати зазначеним в абзаці першому пункту 10 Порядку вимогам, є обов'язковою і необхідною умовою для уможливлення педагогічним працівником обрання цієї програми і включення її за рішенням педагогічної ради до відповідного плану підвищення кваліфікації. Крім того, програма може за рішенням суб'єкта підвищення кваліфікації поширюватися на різноманітних інформаційних чи спеціальних ресурсах, у тематичних групах тощо.

Варто розуміти, що акт підтверджує факт надання послу з підвищення кваліфікації, а не рівень їх якості чи рівень здобутих педагогічним працівником результатів навчання. Тому, навіть за умови необхідності додаткового визнання педагогічною радою відповідних результатів навчання акт має бути підписаний керівником закладу освіти протягом визначеного договором строку за умови відсутності сумнівів щодо факту надання відповідних послуг.


  1. У чому полягає зв’язок мотиваційно-цільової функції з навчальною та виховною діяльністю на занятті? Відповідь обґрунтуйте.













Основне завдання мотиваційно-цільової функції за особистісно орієнтованого підходу в управлінні процедурою навчально-пізнавальної діяльності полягає в тому, щоб усі учасники педагогічного процесу чітко виконували роботу згідно з делегованими завданнями, обов’язками та планом, а також відповідно до потреб у досягненні власної та колективноїмети в конкретнійосвітній ситуації

планово-прогностична, спрямована на розробку та реалізацію конкретноїпрограми, державних освітніх стандартів, оптимальної конструкції модулів управління навчально-пізнавальною діяльністю учнів, що забезпечує осмислення учнями змісту навчального матеріалу, його значущості в пізнанні закономірностейрозвитку суспільства; • організаційно-виконавча, яка не залежить від підстав класифікації, об’єктивно належить до циклу управління й несе в собі основний потенціал соціальної зміни освітнього процесу, організації діяльності вчителя й учня у класі. Т.Шамова вважає за можливе визначати організаційні стосунки як зв’язки між людьми, вчителем і учнем, які виникають через розподіл повноважень і закріплення за ними функцій в їх спільній діяльності . Організаційні стосунки існують об’єктивно та відображають процеси розподілу та кооперації праці; • контрольно-діагностична, яка в умовах підвищення самостійності та делегування багатьох прав і повноважень самим освітнім установам набуває особливого смислу та призначення для стимулювання діяльності вчителя як організатора навчально-пізнавальної діяльності. У нових умовах зросла роль діагностики, самоаналізу, самоконтролю, самооцінки.


1   2   3   4   5   6   7

скачати

© Усі права захищені
написати до нас