1   2   3   4   5   6   7
Ім'я файлу: Ополонець_Управління_освітнім_процесом_у_ЗВО_РЗ (1).docx
Розширення: docx
Розмір: 567кб.
Дата: 16.03.2021
скачати
Пов'язані файли:
2,1 Ізотов.rtf
0002b238-7a70c36b.docx
Варіант 11.docx
euket_riznih_krajn.pptx

Тема 2. Еволюція управлінської думки

    1. Теоретичний блок



Етапи розвитку

управлінської думки
Перший етап – донауковий - почався з IX-VII-го тисячоліття до н.е. і тривав приблизно до XVIII ст. Найбільш тривалим був перший період розвитку управління. Перші, найпростіші, форми упорядкування й організації спільної праці існували на стадії первісно-суспільного ладу. У той час управління здійснювалося спільно усіма членами роду, племені або громади. Старійшини та вожді родів і племен уособлювали собою керівний початок усіх видів діяльності того періоду. Приблизно IX-VII тис. років до н.е. у деяких місцинах Близького Сходу відбувся перехід від полювання, збору плодів, тощо, до принципово нової форми отримання продуктів – їх виробництву (виробнича економіка). Перехід до виробничої економіки став початком зародження менеджменту, віхою в накопиченні людьми певних знань у галузі управління.

У Стародавньому Єгипті був накопичений багатий досвід управління державним господарством.

У цей період (3000-2800 рр. до н.е.) сформувався досить

розвинений для того часу державний управлінський апарат,

де учасниками були чиновники-писарі.

Сократ (470-399 рр. до н.е.) був одним із перших, хто визначив управління як особливу сферу діяльності. Філософ проаналізував різні форми управління, на основі чого визначив принцип універсальності управління.

Платон (428-348 рр. до н.е.) дав класифікацію форм державного управління, зробив спробу розмежувати функції органів управління.

Олександр Македонський (356-323 рр. до н.е.) розвинув теорію й практику управління військами.

Другий етап – науковий (1776-1960 рр.). Науковий період поділений на індустріальний, інформаційний період і систематизації.

Індустріальний період (1776-1856 рр.). Найбільша заслуга в розвитку уявлень про державне управління в цей період належить Адаму Сміту (1723-1790 рр.). Він є не тільки представником класичної політичної економії, але й фахівцем в галузі управління. А. Сміт проаналізував різні форми поділу праці, дав характеристику обов’язків государя і держави.

Великий вплив на формування багатьох наукових напрямів і шкіл менеджменту зробило дослідження Роберта Оуена (1771- 1858 рр.). Його ідеї гуманізації управління виробництвом, а також визнання необхідності навчання, поліпшення умов праці та побуту робітників актуальні й сьогодні.

Перші зміни в теорії та практиці управління пов’язані зі створенням і використанням обчислювальної техніки.

1833 р. англійський математик Чарльз Беббідж (1791 - 1871 рр.) розробив проект «аналітичної машини» – прообраз сучасної цифрової обчислювальної техніки, за допомогою якої вже тоді управлінські рішення приймалися більш оперативно.

Період систематизації (1856-1960 рр.). Наука про управління знаходиться в постійному русі. Формуються нові напрями, школи, течії, змінюється й удосконалюється науковий апарат, нарешті, змінюються погляди дослідників.

По суті, те, що ми сьогодні називаємо менеджментом, зародилося в часи промислової революції в XIX ст. Виникнення фабрики як первинного типу виробництва й необхідність забезпечення роботою великої групи людей означали, що індивідуальні власники більше не могли спостерігати за діяльністю всіх працівників. У результаті були обрані кращі
працівники, яких навчали для того, щоб вони могли представляти інтереси власника на робочих місцях. Ці люди й були першими менеджерами.

Інформаційний період (із 1960 р. до теперішнього часу). Пізніші теорії управління розроблені в основному представниками «кількісної школи». Поява цієї школи – наслідок застосування математики й комп’ютерів в управлінні. Представники розглядають управління як логічний процес, що може бути виражений математично. У 1960-і рр. починається широка розробка концепцій управління, що спираються на використання математичного апарату, за допомогою якого досягається інтеграція математичного аналізу й суб’єктивних рішень менеджерів. У сучасних умовах математичні методи використовуються практично на всіх напрямках управлінської

науки.


Етапи управлінської революції

  • релігійно-комерційний;

  • світсько-адміністративний;

  • виробничо-будівничий;

  • промислова революція;

  • менеджерський.

Підходи до виділення

наукових напрямів управління

  • синергетичний;

  • процесний;

  • ситуаційний;

  • системний;

  • особистісно-орієнтований;

  • гуманістично-інноваційний;

  • стратегічний.



    1. Практичний блок


  1. Вправа «Конверт проблем». Напишіть найбільші проблеми, що, на Вашу думку, існують на сучасному етапі в управлінні освітнім процесом у ЗВО. Запропонуйте власні шляхи вирішення означених проблем.


Проблема сучасного освітнього менеджменту має різні аспекти і завжди була об’єктом вивчення багатьох українських і зарубіжних вчених. На сьогодні у науковій літературі з позиції освітнього менеджменту досить ґрунтовно представлені теоретичні основи наукового управління освітою, на підставі яких слід розглядати розвиток освітніх систем, якість освіти, систему управління розвитком освіти, системно-цільове управління навчальними закладами, теоретичні основи та технології педагогічної освіти, теоретичні основи безперервної освіти тощо.

Розвиток управлінських ідей в педагогіці пов’язаний також із розробкою проблеми програмування як одного із способів управління навчальною діяльністю. Перші теоретичні дослідження в цій сфері були звернені до вивчення досвіду США і деяких інших країн, де американські концепції лінійності, розгалуженого і змішаного програмування одержали широке поширення. Проте вітчизняні дослідники відразу ж вказали на принципові методологічні відміннос


  1. Складіть 3 правила, що спрямовані на реалізацію кожної з позицій менеджменту:




  1. Як виду діяльності:









Менеджмент часто розглядають і як вид професійної діяльності. З цієї точки зору для розуміння сутності менеджменту важливо знати, хто такі менеджери і чим їх діяльність відрізняється від діяльності інших категорій робітників. Будь-яку організацію можна розглядати як систему, тобто сукупність взаємозв'язаних у єдине ціле окремих елементів. Будь-яка організація одночасно є і відкритою системою. Це означає, що вона може існувати лише за умови обміну речовиною, енергією та інформацією з її зовнішнім середовищем.

До основних компонентів внутрішнього середовища організації відносяться: виробництво, дослідження та розробки, технологія, сировина, матеріали, фінанси, робітники тощо.


  1. Як науки про управління:








 У процесі зародження та формування менеджменту як науки завжди виникали проблеми дієвого і результативного мотивування. Спочатку йшлося більше про матеріальні та організаційні аспекти спонукання. На сучасному етапі все більше акцентується на соціально-психологічних аспектах мотивації, що створюють умови для досягнення високих результатів виробничо-господарської діяльності з мінімальними затратами.

Після визначення перспектив організації та завершення її побудови особливого значення набувають питання створення максимальної зацікавленості працівників у результатах діяльності організації, тобто мотивування. Мотивування — вид управлінської діяльності, який забезпечує процес спонукання себе та інших працівників до діяльності, що спрямована на досягнення особистих цілей і цілей організації.


  1. Як мистецтва:






Менеджмент як наука та мистецтво полягає у тому, що має самостійну систему знань, підходів, законів розвитку, предмет і об’єкт дослідження, специфічні проблеми, методи і способи їх вирішення, наявність системних і упорядкованих знань. Основою будь-якої науки є можливість об’єктивно вимірювати явища, які вивчаються на емпіричному рівні. Предмет управлінської діяльності часто не підлягає кількісному виміру, а тому може розглядатися як мистецтво управління, яким досконало володіють люди, які мають до цього талант. Такий підхід дозволяє поєднати науку і мистецтво в єдиний процес, що вимагає не тільки постійного доповнення наукових знань, але і розвитку особистих якостей менеджерів, їх здібностей застосування знань у практичній діяльності, створення умов для найбільш повного розкриття потенціалу працівників.

    1. Блок запитань і завдань для самоконтролю


  1. Чому, на Вашу думку, фаза наукового розвитку теорії менеджменту збігається з періодом домонополістичного капіталізму?










Передфаза розвитку теорії менеджменту збігається з періодом домонополістичного капіталізму. Управління малими підприємствами здійснювалося на той час практиками на основі досвіду та вміння їх. Цей досвід передавався від покоління до покоління, однак помітного наукового узагальнення і дослідження не набув. Великі за обсягом організації та підприємства були лише в державній, церковній та військовій сферах.

З потреб управління цими сферами виникли і перші паростки теорії управління, вплив яких відчуваємо й досі. Характерними рисами передфази теорії управління е ієрархічно-пірамідальна побудова організацій та підприємств, авторитарний стиль управління, мислення, обмежене статутом чи субординацією, та інші подібні пережитки.

Можна сказати, що в теорії управління на передфазі переважали проблеми військового адміністративного управління Передфаза розвитку теорії управління характеризується спільними рисами для всіх країн.

  1. Схарактеризуйте суть поглядів одного з стародавніх філософів щодо проблеми управління (на вибір).







Птахотеп — візир одного з фараонів V династії — звертається наприкінці життя до правителя з проханням дозволити залишити повчання нащадкам. Він вважає основою управління підданими соціальну ієрархію. При цьому, ті, хто знаходиться на нижчих щаблях соціальної драбини, повинні "перед вищими опустити руки і зігнути спину". І далі: "Згинай покірно свою спину перед твоїм начальником... І тоді дім твій простоїть довго, і все, що в домі, збережеться, і нагорода тобі буде відповідна. Погано бути впертим у ставленні до начальника. Жити спокійно можна лише тоді, коли начальник ласкавий до нас. Якщо ти в покорі слухаєш начальника, ти добре чиниш щодо бога". У "Повчанні Гераклеопольського царя своєму синові також міститься ряд практично-політичних порад, зокрема щодо боротьби з повстаннями, проявами незадоволення з боку як простого народу, так і вельмож тощо. Але особливий інтерес викликають поради, які мають суто гуманістичне спрямування. Так, у "Повчанні" говориться: "Оберігайся карати несправедливо. Не вбивай. Не добре це для тебе... Твори істину, і ти будеш довго жити на землі. Втішай того хто плаче, не притісняй вдову, не проганяй людину через майно батька її". Аналогічні ідеї можна зустріти і в іншій праці — "Повчання Аменемопе", — написаній у X–IX ст.ст. до н.е. Головна ідея цієї праці — це необхідність поміркованості та обережності у державних справах. Автор підкреслює, що часто причиною соціальних конфліктів є порушення або зловживання з боку влади. "Стережися грабувати бідних і випробовувати силу на слабких". Цікавим є те, що в цій праці зустрічаємо звернення до суддів із вимогою неупередженості і з докорами за хабарництво.

  1. Схарактеризуйте принципи наукового управління за Ф. Тейлором:















Принципи наукового управління Ф.Тейлора полягають в наступ­ному:

— розробка оптимальних методів здійснення роботи на основі наукового вивчення витрат часу, рухів, зусиль тощо;

— абсолютне слідування розробленим стандартам;

— добір, навчання і розстановка робітників на ті робочі місця і завдання, де вони зможуть принести найбільшу користь;

— оплата за результатами праці (менші результати — менша оп­лата, більші результати — більша оплата);

— використання функціональних менеджерів, які здійснюють контроль за спеціалізованими напрямами;

— підтримання дружніх стосунків між робітниками і менеджера­ми з метою забезпечення можливостей здійснення науково­го управління.


1   2   3   4   5   6   7

скачати

© Усі права захищені
написати до нас