Висновки до розділу 1

1. 
   Нами було досліджено, що дебіторська виникає між контрагентами у процесі виконання договірних відносин та в ході розрахункових операцій та є абсолютно нормальним процесом для будь-якого підприємства.
   
2. 
   Було визначено, що методології обліку дебіторської заборгованості присвячено ряд національних стандартів, зокрема, НП(С)БО 10 «Дебіторська заборгованість», НП(С)БО 13 «Фінансові інструменти», НП(С)БО 15 «Дохід», НП(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності. Крім того, оцінка, визнання та методи обліку дебіторської заборгованості визначаються в ряді міжнародних стандартів, зокрема: в МСФЗ 7 «Фінансові інструменти: розкриття інформації», МСФЗ 9 «Фінансові інструменти», МСБО 32 «Фінансові інструменти: подання» та МСБО 39 «Фінансові інструменти: визнання та оцінка».
   
3. 
   Було встановлено суттєву відмінність між міжнародними та національними стандартами. В Україні норми ведення обліку є суворо регламентованими, відображення дебіторської заборгованості в балансі є обов’язковим. Міжнародними стандартами не вимагається відображення
   

4. 
   Було доведено важливе значення облікової політики, як засобу, що дає можливість поєднувати державне регулювання та власну ініціативу підприємства щодо питань обліку дебіторської заборгованості. Від правильно сформованої облікової політики залежить не лише ефективність обліку, а і управління господарською діяльністю підприємства в цілому.
   
5. 
   Уміння орієнтуватися серед різних нормативно-правових актів, що часто суперечать один одному, сприяє організації якісного бухгалтерського обліку, а також своєчасному здійсненню аналізу дебіторської заборгованості. Такі дії сприяють підвищенню ефективності прийняття управлінських рішень на підприємстві як підгрунтя безперервності його діяльності.
   

РОЗДІЛ ІІ. ОРГАНІЗАЦІЯ ТА МЕТОДИКА ОБЛІКУ ДЕБІТОРСЬКОЇ ЗАБОРГОВАНОСТІ

1. Визнання та оцінка дебіторської заборгованості

• 
  ймовірно, що підприємство отримає майбутні економічні вигоди, пов'язані з об'єктом;
  
• 
  можна надійно визначити її суму.
  

• 
  ризики та винагороди від права власності на продукцію, товари, роботи та послуги несе покупець;
  
• 
  підприємство-продавець більше не управляє та не контролює продані продукти, товари, роботи та послуги;
  
• 
  розмір виручки може бути достовірно визначений;
  
• 
  є впевненість, що операція збільшить економічні вигоди для підприємства, а витрати, пов’язані з операцією, можна достовірно оцінити [13]. Щоб визначити, коли підприємство передає покупцеві ризики та вигоди, пов’язані з правом власності на продукт, потрібно перевірити контракт між підприємством і покупцем та умови угоди. Договір поставки визначає умови передачі ризику знищення або пошкодження продукції, а також переваги
  

• 
  надання торгової знижки або знижок покупцеві на суму до дати продажу;
  
• 
  надання знижок покупцеві після продажу;
  
• 
  повернення товару від клієнтів-покупців.
  

1. 
   Дисконтована (поточна) вартість майбутніх платежів, які очікують погашення цього боргу. Ця оцінка використовується орендодавцями для відображення платежів за договорами фінансової оренди. Іншими словами, згідно цієї оцінки потрібно відображати суму майбутніх платежів, які очікуються на погашення, у розмірі чистої інвестиції в оренду, яка дорівнює загальній сумі мінімальних орендних платежів і непокритої ліквідаційної вартості, за вирахуванням будь-якого незаробленого фінансового доходу. Ця оцінка широко використовується в міжнародній практиці. Довгострокова дебіторська заборгованість, на яку нараховуються відсотки, також оцінюється за поточною вартістю. Порядок визначення поточної вартості залежить від виду заборгованості та строків погашення.
   
2. 
   Чиста вартість реалізації. Ця оцінка застосовується до короткострокової дебіторської заборгованості (крім придбаної та дебіторської заборгованості призначеної для продажу), пов’язаної з товарами, роботами та послугами, які кваліфікуються як фінансові активи. Оцінка за чистою вартістю реалізації виглядає наступним чином. Підприємство, що постачає продукцію (товари), виконує роботи або надає послуги, не завжди отримує миттєву оплату від клієнтів і клієнтів. Вони змушені йти на певний ризик, щоб збільшити продажі в сучасному конкурентному середовищі. По суті, підприємство надає своїм клієнтам комерційні кредити. За таких умов завжди є ймовірність того, що покупець взагалі не заплатить. Однак принцип нарахування товарів (товарів), будівельних робіт чи послуг вимагає від підприємства визнати дохід від реалізації. До доходів також належать борги, які, швидше за все, ніколи не будуть виплачені. Це призводить до того, що майбутні реальні доходи підприємства надмірно завищуються на суму цих боргів. Тому при визнанні виручки від реалізації її слід зменшити на суму сумнівних боргів. Цього вимагає і принцип обачності, згідно з яким доходи не слід оцінювати вище за фактичні.
   

1. 
   Метод прямого списання. За допомогою цього методу безнадійна заборгованість відображається в обліку, коли існує ймовірність того, що рахунок не буде оплачений. Попередня оцінка безнадійної заборгованості не проводиться. Цей метод простий у використанні, але має деякі недоліки: його неможливо використовувати в бухгалтерському обліку в Україні, оскільки він порушує принцип відповідності доходів та витрат, унеможливлює відображення дебіторської заборгованості в Балансі за чистою вартістю реалізації. і досить важко визначити час, коли дебіторську заборгованість можна вважати безнадійною.
   
2. 
   Метод формування/нарахування резерву. Цей метод було запозичено НП(С)БО 10 «Дебіторська заборгованість» за міжнародними стандартами. Відповідно, розрахункова сума очікуваної безнадійної заборгованості розраховується з використанням двох підходів:
   

• 
  на основі даних «Звіту про прибутки та збитки» (в Україні – «Звіт про фінансові результати» («Комплексний звіт про прибутки та збитки»));
  
• 
  на основі даних «Балансу».
  

• 
  виходячи з платоспроможності кожного конкретного боржника;
  
• 
  на основі класифікації дебіторської заборгованості;
  
• 
  питома вага безнадійної заборгованості в чистій виручці від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) на умовах післяплати.
  

_{Кс =} Сума безнадійної дебіторської заборгованості,грн

Чистий дохід від реалізації продукції на умовах подальшої оплати,грн

(2.2)

При дослідженні порядку визначення коефіцієнта сумнівності на основі платоспроможності окремих дебіторів оцінимо міжнародний та вітчизняний досвід:. Відтак, міжнародний досвід передбачає створення резерву відбувається на основі суми реалізації продукції, коефіцієнт сумнівності заборгованості визначається на основі аналізу даних суми реалізації та безнадійних боргів по конкретному підприємству, виходячи з даних попередніх періодів.

Вітчизняний досвід характеризується узгодженістю із податковим обліком. Згідно з ним резерв сумнівних боргів можливо створити, коли заборгованість не забезпечена гарантіями (векселями, заставами, угодами страхування); заборгованість не оплачується більше 30 днів з дати, яка обумовлена в угоді; підприємство подало заяву до суду про стягнення такої заборгованості.

1. 
   Розрахунок резерву методом класифікації дебіторської заборгованості є достатньо трудомістким, але заснований на фактичних даних, якими розпоряджається бухгалтерія.
   

2. 
   Розрахунок резерву сумнівних боргів, виходячи з платоспроможності окремих дебіторів, вирішає недоліки першого методу, але потребує наявності повної та достовірної інформації щодо фінансових становищ і ступенів платоспроможності дебіторів, отримання якої є достатньо важким в сучасних умовах.
   

Рисунок 2.2 – Визнання дебіторської заборгованості

Короткострокова дебіторська заборгованість, за якою не створюється резерв сумнівної дебіторської заборгованості, в разі визнання її безнадійною списується на інші операційні витрати.

Оцінка дебіторської заборгованості за первісною вартістю застосовується до всієї довгострокової та короткострокової дебіторської заборгованості, погашення якої не очікується в рамках виробництва, партнерства, робіт чи послуг або за договорами фінансової оренди. Резерву сумнівних боргів за цим видом заборгованості не створюється. Короткострокова дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи та послуги оцінюється за первісною вартістю, яка є справедливою вартістю компенсації, наданої між продавцем та покупцем за продані активи, роботи та послуги.

За номінальною вартістю дебіторська заборгованість відображається в обліку та звітності за умови її забезпечена векселями. У міжнародній практиці оцінка дебіторської заборгованості здійснюється за всіма напрямами її руху, зокрема, на дату її виникнення, дату погашення або на дату складання балансу. Причому на дату виникнення вона відображається за сумою виставленого рахунку або за сумою, зменшеною на величину знижки, на дату погашення – за

2. 
   1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   13
   
   скачати