1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   13
Ім'я файлу: 11700-Текст статті-23212-1-10-20220118.docx
Розширення: docx
Розмір: 6926кб.
Дата: 10.12.2022
скачати
Пов'язані файли:
Тестові_завд_6_к_Педіатрія_карант_версія.docx
Реферат ОБЖ.doc
пз.docx
Глущенко 5 уктзед.docx
Ынкл.docx
Самостійна робота № 5..docx
Психология пз 2.docx
7 мова.docx
КУРСОВА РОБОТА АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ ПОДАТКОВОГО ПРАВА.docx
Самостійна 1.docx

Нормативно-правове забезпечення обліку дебіторської заборгованості


Проведений аналіз питання нормативно-правового регулювання дебіторської заборгованості дозволив нам виділити чотири рівні її регулювання. Ієрархія нормативних документів в сфері регулювання обліку дебіторської заборгованості представлено на рисунку 4.





Рисунок 1.4 – Рівні нормативно-правового регулювання обліку та аналізу дебіторської заборгованості в системі управління підприємств




Правові засади обліку дебіторської заборгованості регламентуються наступними нормативно-правовими документами: законами України, постановами Кабінету Міністрів, наказами міністерств, ДПС та НБУ.

Нормативно-правові документи на першому рівні регламентації є досить важливими, тому що саме їм надається першочергова перевага при вирішенні проблемних питань. Крім того, за правовою силою вони є вищими, ніж інші нормативні документи. В питанні регулювання відносин підприємства з покупцями особлива увага приділяється Цивільному кодексу України, в якому наводиться інформація, присвячена загальним положенням про заключення договорів з надання послуг [9].

Досить важливим та актуальним в сучасних умовах є питання безнадійної дебіторської заборгованості, яка може виникнути внаслідок погіршення фінансового стану дебітора. Даному питанню присвячено статтю 138.10.6 Податкового Кодексу України [10]. В цій статті наводиться визначення безнадійної дебіторської заборгованості, а також визначаються особливості її покриття банками і небанківськими фінансовими установами.

Документи другого рівня регламентують питання обліку дебіторської заборгованості на методичному рівні. Серед основних стандартів обліку дебіторської заборгованості є НП(С)БО 10 «Дебіторська заборгованість» [1]. Згідно до цього стандарту «дебітори – юридичні та фізичні особи, які внаслідок минулих подій заборгували підприємству певні суми грошових коштів, їх еквівалентів або інших активів». Визнання дебіторської заборгованості також регламентується НП(С)БО 13 «Фінансові інструменти»: «безумовні права вимоги і зобов’язання визнаються фінансовими активами і фінансовими зобов’язаннями, якщо за умовами контракту підприємство має право на отримання грошових коштів або бере на себе зобов’язання сплатити грошові кошти» [11]. Тобто, дебіторська заборгованість згідно НП(С)БО 10 визнається

«активом за умови одержання у майбутньому економічних вигід» [1], а згідно НП(С)БО 13 – «одержання лише грошових коштів» [11].




Також варто додати, що згідно НП(С)БО 13 «Фінансові інструменти»

«суму витрат від зменшення корисності фінансового активу визначають як різницю між його балансовою та теперішньою вартістю очікуваних грошових потоків, дисконтованих за поточною ринковою ставкою відсотка на подібний фінансовий актив, з визнанням цієї різниці іншими витратами звітного періоду» [11]. Але даним стандартом не передбачаються методи створення резерву сумнівних боргів.

Питання дебіторської заборгованості висвітлено і в інших стандартах. У НП(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» наводяться окремі аспекти відображення інформації про дохід від реалізації у звітності, а також засади відображення дебіторської заборгованості на початок та кінець періоду в балансі [12]. НП(С)БО 15 «Дохід» наводить умови, при яких визнається дохід від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг. Цим стандартом зазначається, що дохід від реалізації продукції не коригується на величину пов’язаної з ним сумнівної та безнадійної дебіторської заборгованості. Натомість сума цієї заборгованості визнається витратами підприємства [13].

Також питання обліку дебіторської заборгованості наводиться і в НП(С)БО 16 «Витрати» [14]. В даному стандарті визначено питання про віднесення суми безнадійної дебіторської заборгованості на інші операційні витрати підприємства, сюди ж відносять і витрати на створення резерву сумнівних боргів, також сюди можуть відноситись витрати на відрядження.

Ще на методичному рівні вітчизняні підприємства керуються Планом рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань та господарських операцій підприємств і організацій [15] та Інструкцією про його застосування, які представлені на третьому рівні ієрархії [16]. Документи цього рівня регулюють систему ведення рахунків бухгалтерського обліку для узагальнення методом подвійного запису даних про наявність та рух активів, капіталу зобов'язань і фактів фінансово-господарської діяльності підприємств. В даних документах встановлено позначення і порядок ведення рахунків бухгалтерського обліку. Кожне підприємство відповідно до своїх особливостей




діяльності створює до них власні аналітичні рахунки та відображає їх у власному плані рахунків.

При здійсненні обліку та аналізу розрахунків з дебіторами підприємства важливого значення набуває правильно складений Наказ «Про облікову політику підприємства», представлений на 4 рівні, адже саме цим документом висвітлюються всі елементи щодо їх обліку, які для кожного підприємства є індивідуальними, тобто в обліковій політиці вказано, який з альтернативних варіантів запропонованих НП(С)БО було обрано і має бути застосовано на практиці.

Облікова політика підприємства є «інструментом, який дає можливість поєднувати положення державного регулювання і власний вибір підприємства в питаннях організації та ведення бухгалтерського обліку» [17]. Такий інструмент як облікова політика сприяє раціональній організації бухгалтерського обліку та є запорукою для впровадження більш ефективного використання ресурсів для менеджменту та управлінського апарату. Крім того, даний інструмент дає змогу ефективно забезпечувати справедливий перерозподіл доходів між працівниками та суспільством. Облікова політика сприяє підвищенню ефективності організації бухгалтерського обліку дебіторської заборгованості, що в свою чергу є джерелом інформації для власників підприємства при прийнятті рішень щодо задоволення потреби в оборотних коштах і забезпечення платоспроможності підприємства.

Основні складові елементи облікової політики в сфері дебіторської заборгованості представлені в таблиці 1.3.

В частині обліку дебіторської заборгованості «облікова політика має включати такі елементи як: визнання та оцінка дебіторської заборгованості, класифікація та аналітика дебіторської заборгованості, визнання заборгованості сумнівною, період та метод нарахування резерву сумнівних боргів, визнання заборгованості безнадійною та порядок списання безнадійної заборгованості, що дає змогу раціонально організувати облік дебіторської заборгованості на підприємстві» [18].




Проте проаналізований перелік нормативно-законодавчих актів обліково- аналітичного забезпечення розрахунків з покупцями та замовниками не обмежується представленими вище документами. Вміння орієнтуватися серед різних нормативно-правових актів, що інколи суперечать один одному, допомагає організувати бухгалтерський облік на відповідному рівні, а також своєчасно здійснювати аналіз дебіторської заборгованості. Вважаємо, що такі організаційні обліково-аналітичні процедури сприяють підвищенню ефективності прийняття управлінських рішень на підприємстві.
Таблиця 1.3 – Елементи облікової політики підприємства щодо обліку дебіторської заборгованості

Елемент облікової

політики
Ознаки елементу облікової політики



1. Визнання та оцінка дебіторської заборгованості (ДЗ)
Дебіторська заборгованість визнається активом у разі коли:

  1. існує ймовірність отримання підприємством майбутніх економічних вигод;

  2. сума ДЗ може бути достовірно визначена.

Однак існують ще дві умови: покупцеві передано право власності на актив; підприємство-продавець більше не має контролю над

реалізованим активом

2. Класифікація та аналітика ДЗ
В обліковій політиці необхідно надати перелік класифікаційних ознак ДЗ для управлінських потреб та відповідно до обраної

класифікації встановити розрізи аналітичного обліку ДЗ


3. Визнання ДЗ сумнівною
Зазначаються критерії визнання ДЗ сумнівною і джерела отримання інформації, а саме: прострочення боржником терміну погашення (підтвердженням є договори або рахунки); порушення справи про визнання боржника банкрутом (підтвердження –

відповідні постанови суду)


4. Нарахування резерву сумнівних боргів
Обирається метод нарахування резерву, а також терміни та підстави його нарахування:

  • на підставі платоспроможності окремих дебіторів (зазначити перелік документів за якими визначається така платоспроможність);

  • на підставі класифікації ДЗ за термінами її виникнення (зазначити на які групи за строком вона розподіляється)

5. Безнадійна ДЗ
Необхідно навести критерії віднесення ДЗ до безнадійної

відповідно до чинного законодавства


6. Порядок списання безнадійної ДЗ
В обліковій політиці наводиться порядок згідно з яким списується безнадійна дебіторська заборгованість. Зокрема, варто зазначити, що така заборгованість списується відповідно до розпорядження

керівника після інвентаризації та письмово обгрунтованої доцільності такого списання

Джерело: складено на основі [17; 18].




Облік дебіторської заборгованості в Україні регулюється НП(С)БО 10, положення якого є відмінними від положень, запропонованих у міжнародних стандартах. Ці відмінності можуть бути спричинені, зокрема, національними та економічними особливостями, що склалися в Україні. Для вітчизняної практики властиві чіткі норми ведення бухгалтерського обліку, які суворо регламентованими, а їх недотримання тягне за собою різні види відповідальності. В міжнародній системі обліку навпаки розкриваються лише базові фундаментальні концепції ведення фінансового обліку, що створює умови для формування індивідуальної ефективної моделі обліку суб’єктами господарювання. У МСФЗ зазначені лише загальні правила класифікації, оцінки, визнання дебіторської заборгованості, проте їх конкретизація не наводиться.

За умовами вітчизняної практики ведення бухгалтерського обліку оцінка дебіторської заборгованості суб’єктами господарювання здійснюється за первісною вартістю, проте у зарубіжних країнах – за справедливою, що забезпечує оцінку на основі даних ринку, максимальне приближення її до ринкової вартості. Справедливій вартості в системі МСФЗ присвячений окремий, досить специфічний стандарт – МСФЗ 13 «Оцінка справедливої вартості» параграф 9. Тому суб’єктами вітчизняного бізнесу, що ведуть облік за МСФЗ, за відсутності прямих ринкових свідчень щодо цін на об’єкт оцінки можна використати дані щодо котирувань підприємств-аналогів – як передусім українських, так і в деяких випадках іноземних.

Іншим об’єктом оцінювання дебіторської заборгованості є розрахунок величини резерву сумнівних боргів. Так в Україні вона визначається із розрахунку абсолютної суми сумнівної заборгованості або з використанням коефіцієнта сумнівності. У міжнародній практиці, крім того, ще у відсотковому відношенні від виручки при можливому розподілі дебіторів за декількома групами. Вважаємо, що відповідність обліку, зокрема обліку дебіторської заборгованості, світовим вимогам є однією з передумов успішної інтеграції українського бізнесу в міжнародне економічне середовище.




Отже, головною відмінною ознакою вітчизняного обліку від міжнародної практики ведення обліку дебіторської заборгованості є те, що він чітко регламентований і не передбачає альтернативи для підприємства. Проте МСФЗ розглядають дебіторську заборгованість більш широко з урахуванням тривалого досвіду співпраці з іноземними контрагентами. Результати дослідження міжнародного досвіду обліку розрахунків з дебіторами дозволяють зробити висновок, що в кожній країні склалася налагоджена і самостійна система ведення бухгалтерського обліку. Кожна із систем має свої переваги і недоліки, спільні та відмінні риси. Тому напрями подальших досліджень полягають у пошуку шляхів удосконалення вітчизняного обліку розрахунків з дебіторами з урахуванням міжнародного досвіду.


1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   13

скачати

© Усі права захищені
написати до нас