Ім'я файлу: Chornenko_Financial.pdf
Розширення: pdf
Розмір: 1549кб.
Дата: 08.12.2020
скачати

23
Для досягнення основної мети аналізу фінансового стану підприємства – його об’єктивної оцінки та впливу можливостей підвищення ефективності функціонування – можуть застосовуватись різні методи аналізу.
Методи фінансового аналізу – це комплекс науково-мето­дичних
інструментів та принципів дослідження фінансового стану підприємства.
За класифікацією методів розрізняють неформалізовані й формалізовані методи аналізу. Неформалізовані (евристичні) методи аналізу ґрунтуються на описуванні аналітичних процедур на логічному рівні, а не на жорстких аналітичних взаємозв’язках та залежностях. До неформалізованих належать такі методи:
- експертних оцінок та сценаріїв;
- психологічні;
- морфологічні;
- порівняльні;
- побудови системи показників;
- побудови системи аналітичних таблиць.
Ці методи застосовують в основному для прогнозування стану об’єкта на перспективу в умовах неповно використаної інформації, неможливості обліку всіх чинників, спрощеної уяви про явища економічної дійсності, тобто в умовах часткової або повної невизначеності. Стан невизначеності характеризує відсутність будь-яких конкретних даних про можливі напрями розвитку дій та про вірогідність здійснення кожного з них у майбутньому. Ці методи характеризуються певним суб’єктивізмом, оскільки в них велике значення мають інтуїція, досвід та знання аналітика.
До формалізованих методів фінансового аналізу належать ті, в основу яких покладено жорстко формалізовані аналітичні залеж­ності. Основні з них такі:
- арифметичних різниць;
- ланцюгових підстановок;
- відсоткових чисел;

24
- дисконтування;
- диференційний;
- балансовий;
- логарифмічний;
- виокремлення ізольованого впливу факторів;
-
інтегральний;
- простих та складних відсотків.
У процесі фінансового аналізу також широко застосовують традиційні методи економічної статистики (середніх та відносних величин, групування, графічний, індексний, елементарні методи обробки рядів динаміки) та математико-статистичні (кореляційний аналіз, дисперсійний аналіз, метод головних компонентів).
Використання видів, прийомів і методів фінансового аналізу для конкретних цілей вивчення фінансового аналізу підприємства в сукупності становить методологію та методику аналізу.
Фінансовий аналіз здійснюють за допомогою різних моделей, які дають змогу структурувати та ідентифікувати взаємозв’язки між основними показниками. Існують три основні типи моделей, які застосовують у процесі аналізу фінансового стану підприємства:
- дескриптивні;
- предикативні;
- нормативні.
Дескриптивні моделі (описового характеру) є основними для оцінки фінансового стану підприємства. До них належать побудова системи звітних балансів, подання фінансових звітів у різноманітних аналітичних розрізах, вертикальний і горизонтальний аналіз звітності, трендовий аналіз, аналіз відносних показників і коефіцієнтів, порівняльний, або просторовий, аналіз, факторний аналіз, система аналітичних коефіцієнтів. Дескриптивні моделі
ґрунтуються на використанні інформації з фінансової звітності.

25
Предикативні моделі – це моделі прогностичного характеру, які використовують для прогнозування доходів та прибутку підприємства, його майбутнього фінансового стану. Найпоширеніші з них такі:
– розрахунок точки критичного обсягу продажу
(аналіз беззбитковості);
– побудова прогностичних фінансових звітів;
– моделі динамічного аналізу (детерміновані або факторні моделі) та регресивні моделі;
– моделі ситуаційного аналізу.
Нормативні моделі – це моделі, які уможливлюють порівняння фактичних результатів діяльності підприємства із нормативними. Ці моделі застосовують, як правило, у внутрішньому фінансовому аналізі. Їх суть полягає у встановленні нормативів на кожну статтю витрат стосовно технологічних процесів, видів виробів та у розгляді і з’ясуванні причин відхилень фактичних даних від цих нормативів.
Основною метою фінансового аналізу підприємства є одержання невеликої кількості ключових (найбільш інформативних) параметрів, що дають об'єктивну і точну картину фінансового стану підприємства, його прибутків і збитків, змін у структурі активів і пасивів, у розрахунках з дебіторами і кредиторами. При цьому фінансового менеджера може цікавити як поточний, так і перспективний фінансовий стан підприємства. Мета фінансового аналізу залежить також від цілей суб'єктів цього аналізу, тобто конкретних користувачів фінансової інформації. Мета аналізу досягається в результаті вирішення певного взаємозалежного набору аналітичних задач. Основним фактором фінансового аналізу є обсяг і якість вихідної інформації.
Практика фінансового аналізу передбачає сім основних методів:
- горизонтальний аналіз - порівняння кожної позиції звітності з попереднім періодом;

26
- вертикальний (структурний) аналіз - визначення структури підсумкових фінансових показників з виявленням впливу кожної позиції звітності на результат загалом;
- трендовий аналіз - порівняння кожної позиції звітності з певними попередніми періодами і визначення тренду, тобто основної тенденції динаміки показника, очищеної від випадкових впливів та індивідуальних особливостей окремих періодів; за допомогою тренду здійснюється перспективний прогнозний аналіз;
- аналіз відношень показників (коефіцієнтів) - розрахунок відношень між окремими позиціями звіту або позиціями різних форм звітності, визначення взаємозв'язку показників;
- порівняльний
(просторовий) аналіз
- це як внутрішньогосподарський аналіз зведених показників звітності, так і міжгосподарський аналіз показників певної форми звітності порівняно з показниками конкурентів, із середньогалузевими і середніми господарськими даними;
- факторний аналіз - аналіз впливу окремих факторів (причин) на результативний показник діяльності підприємства;
- кореляційний аналіз - застосовується тоді, коли спостерігається такий зв'язок між показниками, за якого одні з них входять до факторів, що визначають інші, якщо немає загальних факторів, які впливають на обидва результативні показники. Кореляційний аналіз використовують тоді, коли зв'язок між явищами прихований різними другорядними величинами, внаслідок чого неможливо безпосередньо встановити залежність цього явища від факторів.
Процедура фінансового аналізу складається з трьох взаємопов'язаних частин:
- власне аналізу - логічних прийомів визначення поняття фінансів підприємства, коли це поняття розкладають за ознаками на складові частини, щоб таким чином зробити пізнання його ясним в повному його обсязі;

27
- синтезу - з'єднання раніше розкладених елементів досліджуваного об'єкта в єдине ціле;
- вироблення заходів по досягненню необхідного в певний момент часу фінансового стану підприємства [11].
Фінансовий аналіз базується на наступних принципах:
- державний підхід при оцінці економічних явищ і процесів враховується їх відповідність державній економічній, соціальній, міжнародній політиці та законодавству;
- науковий характер - аналіз фінансового стану базується па положеннях діалектичної теорії пізнання і враховує вимоги економічних законів розвитку виробництва;
- комплексність - фінансовий аналіз здійснюється на основі всебічного вивчення причинних залежностей в економіці підприємства;
- системний підхід - фінансовий аналіз базується на розумінні об'єкта аналізу як складної динамічної системи структури елементів;
- об'єктивність і точність - для фінансового аналізу використовується достовірна інформація, що об'єктивно відображає дійсність, а аналітичні висновки аналізу обґрунтовуються точними розрахунками;
- дієвість - результати фінансового аналізу активно впливають на хід
і результати виробництва;
- плановість - ефективність аналітичних заходів за результатами фінансового аналізу зростає при систематичному його проведення;
- оперативність - доведення результатів фінансового аналізу до управлінського персоналу (менеджменту) здійснюється своєчасно;
- демократизм - в фінансовому аналізі бере участь широке коло працівників і, отже, більш повно виявляються внутрішньогосподарські резерви;
- ефективність - ефект, що отримується від фінансового аналізу, перевищує витрати на його проведення.
Фінансовий аналіз виконує такі функції: аналітичну, синтетичну
(узагальнюючу), економічну, прогнозну і контрольну.

28
У рамках аналітичної функції відбувається вибір сутнісних характеристик фінансового стану підприємства - об'єктів фінансового аналізу; визначаються показники, що характеризують об'єкти аналізу, і вибираються методи їх розрахунку різними способами фінансового аналізу.
Синтетична (узагальнююча) функція дозволяє узагальнити висновки, отримані при аналізі різних об'єктів різними способами. Горизонтальна синтетична оцінка дозволяє сформулювати загальні висновки, виявити основні проблеми і наявні резерви для їх вирішення по кожному об'єкту фінансового аналізу. Вертикальна синтетична оцінка дозволяє дати оцінку фінансового стану підприємства на підставі аналізу одним із способів фінансового аналізу: графічного, табличного або коефіцієнтного. Загальна синтетична оцінка узагальнює висновки, отримані при горизонтальній і вертикальній синтетичної оцінках, дозволяє ранжувати виявлені проблеми ("критичні точки") у фінансовому стані підприємства, виявити наявні резерви для їх рішення і сформулювати пропозиції щодо стабілізації фінансового стану підприємства.
Прогнозна функція полягає у прогнозуванні фінансового стану підприємства, тобто складання прогнозної фінансової звітності і проведення її аналізу в повному обсязі або за обраними критеріями. Прогнозна функція застосовується для цілей фінансового планування та оцінки впливу передбачуваних до виконання управлінських рішень на фінансовий стан підприємства.
Економічна функція проявляється в тому, що, з одного боку, фінансовий аналіз базується на даних бухгалтерської звітності, яка відображає наявність коштів у підприємства та їх рух, а з іншого боку - результати фінансового аналізу використовуються для вдосконалення процесу виробництва та інших способів отримання доходу підприємством.
У межах контрольної функції фінансовий аналіз дозволяє своєчасно відстежувати дисбаланс у фінансуванні підприємства, оцінити, в які види виробництва вигідні, а які - ні, наскільки ефективно використання власного і позикового капіталу. Виходячи з контрольної функції, фінансовий аналіз можна

29 класифікувати за часом проведення, за суб'єктом проведення, з періодичності проведення, за обсягом дослідження.
Фінансовий аналіз є невід'ємним елементом фінансового менеджменту на підприємстві. Він знаходить своє застосування при реалізації майже всіх функцій фінансового менеджменту [14].
Метою фінансового аналізу є:
– оцінити поточний і перспективний стан підприємства;
– можливі та доцільні темпи розвитку підприємства з позиції фінансового їх забезпечення;
– виявити доступні джерела засобів і оцінити можливість і доцільність їх мобілізації;
– забезпечити основу для відповідного планування на перспективу.
Основними завданнями аналізу фінансового стану є:
– дослідження рентабельності та фінансової стійкості підприємства;
– ефективності використання майна (капіталу) підприємства, забезпечення підприємства власними оборотними коштами;
– об'єктивна оцінка динаміки та стану ліквідності, платоспроможності та фінансової стійкості підприємства;
– оцінка становища суб'єкта господарювання на фінансовому ринку та кількісна оцінка його конкурентоспроможності;
– визначення ефективності використання фінансових ресурсів.
Інші автори вважають, що головна мета аналізу – своєчасно виявляти і усувати недоліки в фінансовій діяльності і віднаходити резерви покращення фінансового стану підприємства та його платоспроможності. При цьому необхідно вирішувати наступні задачі:
– на основі вивчення взаємозв'язку між різними показниками виробничої, комерційної і фінансової діяльності дати оцінку виконання плану щодо надходження фінансових ресурсів та їх використання з позиції покращення фінансового стану підприємства.

30
– прогнозувати можливі фінансові результати, економічну рентабельність, виходячи з реальних умов господарської діяльності, наявності власних і залучених ресурсів і розроблених моделей фінансового стану при різноманітних варіантах використання ресурсів.
– розробляти конкретні заходи, спрямовані на більш ефективне використання фінансових ресурсів і зміцнення фінансового стану підприємства.
Потреба у фінансовому аналізі викликана такими причинами:
– тільки фінансова оцінка дає змогу через зведення у вартісну форму всіх проектних вигід і витрат створити реальні можливості для вибору найбільш ефективного варіанта з наявних інвестиційних альтернатив
– у процесі такого аналізу відпрацьовується найефективніша схема фінансування реалізації конкретного проекту з урахуванням чинної системи оподаткування і можливих пільг, джерел і умов фінансування та ін.;
– у процесі підготовки та здійснення попередніх розрахунків для фінансового аналізу відбуваються ідентифікація і вартісне відображення усіх видів факторів проекту, що підготовляє базу для аналізу чутливості;
– створюється можливість для прогнозування майбутнього фінансового стану підприємства, що реалізує проект, на основі розробки стандартних форм зовнішньої фінансової звітності, що у свою чергу дозволить відобразити роль проекту в створенні нових інвестиційних можливостей;
– розробка прогнозних стандартних форм бухгалтерської звітності щодо проекту (особливо коли підприємство створюється для реалізації проекту) дає змогу проводити зовнішній аудит процесу його здійснення, що особливо важливо для сторонніх інвесторів;
– підготовка всього комплексу інформації для проведення фінансових розрахунків дає змогу проводити внутрішній аудит на основі зіставлення проектованих і звітних даних для прийняття оперативних управлінських рішень з метою зниження негативного впливу змін, що відбулися, у внутрішньому чи зовнішньому середовищі проекту [15].

31
Отже, фінансовий аналіз відіграє важливу роль в діяльності будь- якого підприємства. Саме на основі даних, отриманих у результаті його проведення, визначається стратегія розвитку підприємства, реальний стан його справ, досліджується можливість існування прихованих резервів.
1.3. Інформаційне та нормативно-правове забезпечення аналізу
показників фінансового стану підприємства
Інформаційне забезпечення відіграє важливу роль в будь-яких управлінських процесах підприємства. Економічна ефективність діяльності підприємств ґрунтується на наявності стратегії фінансової незалежності, формуванні і управлінні фінансовими потоками, максимально повному і ефективному використанні власного і позикового капіталу і управлінні його структурою, фінансовому регулюванні зовнішньоекономічної діяльності [16].
Інформаційною базою для оцінювання фінансового стану підприємства
є:
– баланс (форма № 1);
– звіт про фінансові результати (форма № 2);
– віт про рух грошових коштів (форма № 3);
– звіт про власний капітал (форма № 4);
– примітки до звітів з показниками та поясненнями, що забезпечують деталізацію та
– обґрунтованість статей фінансових звітів;
– статистична звітність та оперативні дані.
Інформацію, яка використовується для аналізу фінансового стану підприємств, за доступністю можна поділити на відкриту та закриту (таємну).
Інформація, яка міститься в бухгалтерській та статистичній звітності, виходить за межі підприємства, а отже, є відкритою.

32
Кожне підприємство розробляє свої планові та прогнозні показники, норми, нормативи, тарифи та ліміти, систему їх оцінки та регулювання фінансової діяльності. Ця інформація становить комерційну таємницю, а іноді й
«ноу-хау». Відповідно до чинного законодавства України підприємство має право тримати таку інформацію в секреті. Перелік її визначає керівник підприємства [17].
Усі показники бухгалтерського балансу та звітності взаємозв'язані, їх цінність для своєчасної та якісної оцінки фінансового стану підприємства залежить від їхньої вірогідності та дати складання звіту.
У цілому бухгалтерський баланс складається з активу та пасиву і свідчить про те, як на певний час розподілено активи та пасиви і як саме здійснюється фінансування активів за допомогою власного та залученого капіталу.
З погляду фінансового аналізу є три основні вимоги до бухгалтерської звітності. Вона повинна уможливлювати:
- оцінку динаміки та перспектив одержання прибутку підприємством;
- оцінку наявних у підприємства фінансових ресурсів та ефективності
їх використання;
- прийняття обґрунтованих управлінських рішень у сфері фінансів для здійснення інвестиційної політики.
Фінансовий аналіз — це спосіб оцінювання і прогнозування фінансового стану підприємства на підставі його бухгалтерської та фінансової звітності і оперативних даних.
Звіт про фінансові результати відображає ефективність (неефективність) діяльності підприємства за певний період. Якщо баланс відображає фінансовий стан підприємства на конкретну дату, то звіт про прибутки та доходи дає картину фінансових результатів за відповідний період (квартал, півріччя, 9 місяців, рік).
У звіті про фінансові результати наводяться дані про дохід (виручку) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); інші операційні доходи; фінансові

33 результати від операційної діяльності (прибуток чи збиток); дохід від участі в капіталі; інші доходи та фінансові доходи; фінансові результати від звичайної діяльності до оподаткування (прибуток чи збиток); фінансові результати від звичайної діяльності (прибуток чи збиток); надзвичайні доходи чи витрати; чисті прибуток чи збиток.
Отже, порівняно із формою звітності, яка діяла раніше, суттєво розширено показники доходів і прибутків підприємства.
Фінансова звітність підприємств містить також іншу інформацію щодо стану фінансів підприємств. На основі аналізу звітних даних визначаються основні тенденції формування й використання фінансових ресурсів підприємства, причини змін, що сталися, сильні та слабкі сторони підприємства та резерви поліпшення фінансового стану підприємства у перспективі [18].
Метою складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, достовірної і правдивої інформації про фінансовий стан, результати діяльності і рух коштів підприємства.
Порядок надання фінансової звітності користувачам визначається чинним законодавством.
Фінансова звітність забезпечує інформаційні потреби користувачів щодо:
– придбання, продажі і володіння цінними паперами;
– участі в капіталі підприємства;
– оцінки якості управління;
– оцінки спроможності підприємства своєчасно виконувати свої зобов'язання;
– забезпеченості зобов'язань підприємства;
– визначення суми дивідендів, які підлягають розподілу;
– регулювання діяльності підприємства;
–
інших рішень [19].
У фінансову звітність включаються показники діяльності філій, представництв, відділень і інших відособлених підрозділів підприємства.

34
Звітним періодом для складання фінансової звітності є календарний рік.
Баланс підприємства складається на кінець останнього дня звітного періоду.
Проміжна (місячна, квартальна) звітність, що охоплює певний період, складається наростаючим підсумком із початку звітного року.
Інформація, що представляється у фінансових звітах, повинна бути дохідлива і розрахована на однозначне тлумачення її користувачами за умови, що вони мають достатні знання і зацікавлені в сприйнятті цієї інформації.
Фінансова звітність повинна містити тільки доречну інформацію, що впливає на прийняття рішень користувачами, дозволяє вчасно оцінити минулі, що наполяжуть і є події, підтвердити і скорегувати їхньої оцінки, зроблені в минулому.
Фінансова звітність повинна бути достовірною. Інформація, приведена у фінансовій звітності, є достовірної, якщо вона не містить помилок і перекручень, здатних вплинути на рішення користувачів звітності.
Фінансова звітність повинна надавати можливість користувачам порівнювати:
– фінансові звіти підприємства за різні періоди;
– фінансові звіти різних підприємств.
Передумовою порівнянності є приведення відповідної інформації попереднього періоду і розкриття інформації про облікову політика і її зміни[20].
Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 11 серпня 1997 року
№869 адресатами одержання фінансової звітності є:
– органи державного регулювання і контролю;
– засновники підприємства або органи, до сфери управління яких віднесене підприємство;
– фінансові органі.
Для того щоб фінансова звітність була зрозумілою користувачам, вона повинна містити дані про:
– підприємство;

35
– даті звітності і звітного періоду;
– валюті звітності й одиниці її виміри;
– відповідної інформації щодо звітного і попереднього періоду;
– обліковій політика підприємства і її змін;
– консолідації фінансових звітів;
– припиненні (ліквідації) окремих видів діяльності;
– обмеженні щодо володіння активами;
– участі в спільних підприємствах;
– виявлених помилках минулого років і пов'язаних із ними коригуваннях;
– переоцінці статей фінансових звітів;
–
іншу інформацію розкриття якої передбачено відповідними положеннями (стандартами).
Кожний фінансовий звіт повинний містити дату, за станом на який приведені його показники, або період, що він охоплює. Якщо період, за який складений фінансовий звіт, відрізняється від звітного періоду, передбаченого даним Положенням (стандартом), те причини і наслідку цього повинні бути розкриті в примітках до фінансової звітності.
У фінансовій звітності повинна бути зазначена валюта, у якій відбиті елементи звітності, і одиниця її виміри.
Неможливо переоцінити значення повної та достовірної інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства для вирішення поточних та перспективних фінансово-господарських проблем. Для прийняття правильних фінансових управлінських рішень на рівні підприємства треба використовувати дані, які відповідають певним правилам, вимогам і нормам, є зрозумілими та прийнятними для користувачів. Зокрема, щоб порівняти фінансові результати, досягнуті у попередньому та поточному звітних періодах, необхідно використовувати лише порівнянні відповідні показники, тобто такі, які визначені за єдиною методологією з використанням однакових баз розрахунку, критеріїв та правил.

36
З цією метою підприємство повинно розробити свою фінансову облікову політику, яка підпорядковується потребам внутрішнього менеджменту. Але, як правило, для прийняття ефективних управлінських рішень менеджери не обмежуються суто внутрішньою фінансовою інформацією, а порівнюють її з відповідними показниками подібних підприємств, підприємств-конкурентів чи партнерів по бізнесу. Тому закономірно виникає потреба в уніфікації вимог до фінансової інформації в рамках галузі, регіону, усієї економічної системи країни.
Правовою базою для проведення аудиту та аналізу фінансового стану підприємства є:
-
Закон України “Про аудиторську діяльність”. №3125 від 22 квітня
1993 року.
-
Статут аудиторської палати України.
-
Норматив 1. “Цілі і завдання проведення аудиту”. Затверджено аудиторською палатою України 25 жовтня 1996 року.
-
Норматив 2. “Договір на проведення аудиту”. Затверджено аудиторською палатою України 25 жовтня 1996 року.
-
Норматив 3. “Основні принципи, що регулюють аудит”.
Затверджено аудиторською палатою України 25 жовтня 1996 року.
-
“Методичні роз'яснення стосовно здійснення аудиторських перевірок фінансового стану підприємств, що приватизуються”. Затверджені наказом Фонду державного майна України від 3 серпня 1996 року №988 із змінами, затвердженими наказом Фонду державного майна України від 18 березня 1996 року №315.
-
“Положення про організацію булгалтерського обліку і звітності в
Україні” затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 квітня
1993 року №250.
-
Постанова КМУ “Про внесення змін до положення про організацію бухгалтерського обліку і звітності в Україні” від 05.07.93 №509.

37
-
“Інструкція про склад коштів, що направлені на споживання” затверджена Наказом Мінстату від 22.02.93 №31
-
Наказ Мінстату “Про зміни і доповнення до типової інструкції до складання звітів промислових підприємств усіх форм власності по продукції” від 12.05.93 №86
-
Постанова КМУ “Про внесення змін і доповнень до Положення про організацію бухгалтерського обліку і звітності в Україні” від 24.09.93 № 804.
-
Рекомендації щодо оцінки банками кредитоспроможності та фінансової стабільності позичальника. Видані Національним Банком України
№23011/79 від 02.06.96р.
-
Лист НБУ №10-206/3099 від 02.12.96р. “Про Положення “Про порядок зовнішнього аудиту юридичних осіб— акціонерів (учасників) комерційних банків у процесі перевірки правильності формування статутних фондів комерційних банків”.
-
Положення “Про порядок зовнішнього аудиту юридичних осіб— акціонерів (учасників) комерційних банків у процесі перевірки правильності формування статутних фондів комерційних банків” затверджено Постановою
Правління НБУ №301 від 21.11.96р.
-
“Порядок забеспечення підприємств, установ, організацій, інших суб'єктів підприємницької діяльності України бланками форм облікової і звітної документації та Інструкціями щодо їх заповнення” затверджений
Наказом Мінстату, Мінфіну, НБУ від 31.08.93 №01-3-5/80.
-
Наказ Мінфіну “Про граничну вартість предметів, що не відносяться до основних засобів” від 18.11.94. № 12
-
Наказ
Мінфіну
“Про квартальну бухгалтерьку звітність підприємств” від 08.02.95 №19.
-
Постанова Президії Верховної Ради “Про проект Закону України
Про бухгалтерський облік і звітність” від 27.02.95 №101/95-ПВ.
-
Постанова КМУ “Про внесення змін до Положення про організацію бухгалтерського обліку і звітності в Україні” від 14.08.96р.

38
-
Наказ Мінфіну “Про внесення змін і доповнень до нормативних документів з бухгалтерського обліку” від 10.05.95р.
-
“Інструкція про порядок перерахування статей бухгалтерських балансів підприємств, установ і організацій” затверджена Наказом Мінфіну від
23.08.96р. №175
-
“Порядок перегляду діючих і введення нових форм державної статистичної звітності” затверджений наказом Мінстату від 30.04.93 №76 [21,
157-198].

1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   13

скачати