«Технологія виробництва варених ковбас»

1 2 3 4

Ім'я файлу: ВСТУП.docx
Розширення: docx
Розмір: 766кб.
Дата: 14.02.2020
скачати
Пов'язані файли:
Пр1 Кушнірук.docx

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ХАРЧОВИХ ТЕХНОЛОГІЙ

Кафедра експертизи

харчових продуктів
КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни «Харчові технології»

на тему «Технологія виробництва варених ковбас»

Студента 2 курсу 6 групи

освітнього ступеня «бакалавр»

спеціальності 181 «Харчові технології» денної

форми навчання: Замниборщ О.А.

Керівник: старший викладач, к.т.н.

Калініченко Ася Олександрівна
Національна шкала _______________________

Кількість балів:Оцінка: ECTS________

Члени комісії _______ _________________

(підпис) (прізвище та ініціали)

__________ _______________________

(підпис) (прізвище та ініціали)

__________ _______________________

(підпис) (прізвище та ініціали)

м. Київ – 2019 рік

ЗМІСТ

ВСТУП…………………………………….…………………………………………….3

РОЗДІЛ 1. СТАН ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ВИРОБНИЦТВА ВАРЕНОЇ КОВБАСИ……………………….……………………………………..…………….…5

1.1. Історія розвитку виробництва м’ясної продукції….………………………….5

1.2. Асортимент варених ковбас……………………………………………….…..10

1.3. Аналіз сучасних технологічних процесів виробництва ковбаси лікарської.16

РОЗДІЛ 2. ХАРАКТЕРИСТИКА ОСНОВНОЇ ТА ДОПОМІЖНОЇ СИРОВИНИ ДЛЯ ВИРОБНИЦТВА КОВБАСИ «ЛІКАРСЬКОЇ» ……….….……………………22

2.1. Характеристика основної сировини……………..…………..………………..22

2.2. Характеристика допоміжної сировини…………….…………………………29

РОЗДІЛ 3. ТЕХНОЛОГІЧНА СХЕМА ВИРОБНИЦТВА ВАРЕНОЇ КОВБАСИ...32

3.1. Технологічна схема виробництва…..…………….………….………….….…32

3.2. Опис технологічної схеми виробництва………………………..…………….35

РОЗДІЛ 4. ВИМОГИ ДО ЯКОСТІ ТА БЕЗПЕЧНОСТІ ВАРЕНИХ КОВБАС……44

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ……………………………………………………….……..52

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………..……………54

ВСТУП

Ринкові відносини в Україні зумовлюють специфіку діяльності підприємств, умов їх функціонування, оскільки підвищується рівень невизначеності, ризику, посилюється конкуренція, стає необхідністю вміння пристосовуватись до економічної ситуації, яка постійно змінюється.

М'ясна галузь – це одна з найважливіших та найбільших галузей у структурі харчової промисловості та продовольчої безпеки України. Забезпечення раціону харчування якісною та доступною продукцією тваринного походження, зокрема м'ясом, на сьогодні є пріоритетним завданням державної політики.

Основне завдання галузі – комплексна переробка худоби та птиці. Сегмент виробництва ковбасних виробів є одним з провідних у м'ясній промисловості України. Його частка складає 14,5% від загального обсягу всієї продукції м'ясопереробної галузі і 30% від загального обсягу готової м'ясної продукції. Ковбасна продукція знаходиться на четвертому місці в шкалі продуктів, що користуються постійним попитом у населення, поступаючись молочним продуктам, фруктам та овочам і хлібобулочним виробам.

Рівень споживання ковбасних виробів є свого роду індикатором добробуту нації. Український ринок м'ясних та ковбасних виробів відрізняється низкою особливостей. Ринок майже досяг свого насичення, жорстка конкуренція визначає асортимент, якість та регулює цінову політику. Певний надлишок ковбасних виробів у магазинах великих торгових роздрібних мереж примушує виробників випускати «орендовані» продукти високої якості, шукати нові ніші та створювати інноваційну продукцію. Специфікою ринку м'ясних виробів є його залежність від сировини.

Саме тому тема курсової «Технологія виробництва варених ковбас» є на даний момент актуальною.

Метою даної курсової є вивчення технології виробництва варених ковбас, а також факторів, що впливають на формування якості варених ковбас.

Реалізація поставленої мети здійснювалася шляхом вирішення наступних питань:

вивчення асортименту варених ковбас
аналізу сучасних технологічних процесів виготовлення варених ковбас;
вивчення характеристик сировини, яка використовується при виробництві варених ковбас;
розгляд технологічного процесу виробництва варених ковбас;
вивчення сучасних способів поліпшення якості варених ковбас;
проведення аналізу ринку варених ковбас;
підведення підсумків виконаної роботи

РОЗДІЛ 1. СТАН ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ВИРОБНИЦТВА

ВАРЕНОЇ КОВБАСИ

1.1. ІСТОРІЯ РОЗВИТКУ ВИРОБНИЦТВА М’ЯСНОЇ ПРОДУКЦІЇ

Перші письмові згадки про ковбасу можна зустріти в китайських, вавилонських і грецьких джерелах приблизно 500 р. до н.е. Пізніше опис ковбаси зустрічався і в інших джерелах, наприклад, у Гомера в «Одіссеї», а Епіхарм навіть написав комедію «Ковбаса», але це зовсім не означає, що греки винайшли ковбасу [1]. Скільки кулінарних відкриттів приписується грекам завдяки їх пристрасті все записувати.

3 Греції рецепт перекочував до Риму, там теж любили поїсти, і теж було спекотно, а спека, як відомо, дуже швидко псуе м'ясо. Для його збереження очищені кишки забивали рубаним м'ясом, спеціями і сіллю, зв'язували кінці і підвішували в'ялитися в тіні. Такий продукт був набагато «живучішим».

Невідомо, хто перший додумався коптити ковбасу. Шашлик і схожі блюда завжди були у тих, хто мав справу з м'ясом. А ковбаски, підвішені над димом, сушилися набагато швидше, просочуючись ароматом запашних гілок яблуні і вільхи. Дим забезпечував відсутність мух і їх личинок, така ковбаса окрім свого особливого смаку і аромату була безпечніша в плані гігієни, а значить, довше зберігалася.

Римляни, як люди в їжі непомірні, окрім звичної баранини, яловичини і свинини вживали на ковбасу навіть дельфінів. Пізніше традиція поміщати в ковбасу різне м'ясо увійшла до норми.

Ковбаса у всі часи була делікатесом зі складною рецептурою, довгим часом приготування і витримки. Це як коньяк в м'ясній справі. Ковбаси завжди було мало, вона була дорога, тому що це концентрат з м'яса і спецій, абсолютно готовий до вживання. Кулінари минулого часу не жаліли в ковбасу справжній коньяк, мадеру, горіхи і кращі індійські спеції.

Недивно, що такий продукт овіяний легендами, і що до цих пір зовні нагадує минулу велич недорогий продукт схожої форми викликає бажання його придбати. Зупиняє лише довгий список складних для вимови інгредієнтів в складі.

В середні віки в Європі розвиток виробництва ковбас пішов двома шляхами. На півночі, в прохолодному кліматі готували сирі ковбаси з просушуванням за допомогою диму. У південних районах практикували в'ялення на сонці. Такі як суджук і бастурма. За визнаних майстрів ковбасної справи вважаються німці і австрійці. Такої різноманітності сортів ковбас, сардельок і сосисок немає ні в одній іншій країні світу. До цих пір австрійське місто Відень і німецький Франкфурт–на–майні сперечаються за право називатися батьківщиною сосисок. Річ у тому, що «автор» цього винаходу Йохан Георг Ланер народився у Франкфурті, де вчився ковбасному ремеслу, а переїхавши до Відня, відкрив лавку, в якій торгував новим продуктом – сосисками .

Походження слова «ковбаса» тлумачать по–різному. У всіх наших сусідів є словосполучення або окремі слова, що нагадують по звучанню російське «ковбаса». Основні версії описують запозичення з тюркських мов: к'ол – «рука» і бас –»давить» або kulbasti – «підсмажене на сковороді». На івриті kolbasar (O'phiih) означає «всяка плоть». Останнє набагато далі від істини, оскільки, по–перше, це поєднання уживається в Біблії в значенні «Всяка жива істота», а по–друге, іудеї не їдять свинини, яка входить у велику частину ковбас. Третя версія, не менш сумнівна, заснована на російському слові колобок, маючи на увазі, що ковбаса теж кругла. Знову ж таки calabash (англ.), die Kalebasse (німий.), calebasse (фр.) – в значенні гарбузова пляшка. Ковбаса, особливо в кишці, дійсно, формою нагадує пляшку з гарбуза

У свій час вважалося, що ковбасу до Росії привезли німці. Вони ж і навчили її робити. Але берестяна грамота, знайдена у Великому Новгороді, говорить про те, що в XII столітті ковбаса вже була звичним продуктом. Грамота № 842 містить такий текст: Від дяка і від Ільки. «Ось ми [двоє] послали 16 лукон (очевидно, меду), а масла три горщики. А в середу дві свині, два хребти (мабуть, хребтова частина туші), та три зайці і тетеруки і ковбаса, та два коні, причому здорових» .

Слово колбасоу цілком відповідає сучасній ковбасі, а новгородці не мали тісних

контактів з тюркськими народами, та зате активно торгували з Північною Європою. Ймовірно, слово «ковбаса» має спільнослов'янське походження, і не виключено, що перша частина слова слов'янська, а друга –запозичена.

Після XII століття відомості про ковбасу на довгі століття пропали з російськомовних письмових джерел. Ковбаса згадується в знаменитому «Домострої» ІХХ ст. Відомо, що в XVII ст. поселенці з Німеччини відкривають у Росії ковбасні майстерні. В якості учнів до них потрапляють майстри з Углича, набравшись досвіду, відкривають власні справи. Углицькі ковбаси були серйозним брендом кінця XVIII століття. У 1709 р. Петро I запрошує іноземних ковбасних майстрів і відкриває нові майстерні. Навчившись у німців всім тонкощам ковбасного виробництва, російські майстри узяли діло в свої руки, і до кінця XVIII ст. робили власні ковбаси вищої якості=. На початок XX ст. в Росії налічувалося більше 2500 ковбасних фабрик і майстерень. З цього величезного числа лише 46 випускали ковбасу масово, фабричним способом. За радянських часів до класичних сирокопчених ковбас додалися варені сорти. У 1936 р. випустили експериментальну партію дієтичної ковбаси з високим вмістом свинини, з ніжною структурою і без копчення. Ця ковбаса призначалася в медичні заклади(лікарні і санаторії) для тяжкохворих, таких, що перенесли операції або що «мають підірване здоров'я в результаті Громадянської війни і царського деспотизму», чому отримала назву «Докторська». Після Другої світової війни інтерес до ковбаси, як простій, що не вимагає приготування їжі, тільки виріс. З кількістю ковбаси, що випускається, знижувалася її якість, і до 1980–м рокам досягло критичного рівня .

Перші комунальні бійні та підприємства з переробки м’яса худоби і птиці з’явилися наприкінці 19 ст. у великих містах (Львів, Київ, Одеса, Харків, Херсон). В царській Росії, до складу якої довгий час входила Україна не було м’ясної промисловості в сучасному її понятті. В той час мав місце м’ясний промисел, представлений декількома тисячами підприємств, що проводили забій худоби. Із яких незначна частина (близько 100) були розташовані на території сучасної України. Найбільшими з них були Одеська та Київська. На цих підприємствах застосовувались окремі елементи механізації праці. Наявність ручної лебідки для підйому туш вже було ознакою механізації виробничого процесу.

В 1929–1930 рр. було закладено основу корінної реконструкції тваринницької бази і створення м’ясної індустрії на основі досягнень науки і техніки. Перехід від кустарного виробництва до великих підприємств зумовлював необхідність вивчення питань економіки і організації виробництва, а також технічного оснащення підприємств, створення галузевої науки про м’ясо.

Особливого розвитку наука про м’ясо отримала після організації в 1930 році науково–дослідного інституту м’ясної промисловості. В Україні був організований науково-дослідний інститут молочної і м’ясної промисловості, який став координатором галузевої науки. У 30–их р.р. ХХ ст. збудовано потужні м’ясокомбінати з холодильниками у Полтаві, Києві, Вінниці, Мелітополі, Кременчузі, Миколаєві, Дніпропетровську, Ворошиловграді (тепер Луганськ) та Одесі і птахокомбінати у Козятині (Вінницька область), Первомайську (Миколаївська область), Бахмачі (Чернігівська область). Докорінно реконструйовано діючі підприємства. У роки ІІ Світової війни було зруйновано майже всі м’ясокомбінати України. Суттєво потерпіло і тваринництво. У післявоєнні роки підприємства м’ясної промисловості було відбудовано на новій технічній базі. Будівництво велося за типовими технічними проектами, які характеризувалися комплексністю споруд, механізацією і конвеєризацією технологічних процесів. Широкого розвитку набуло також виробництво пташиного м’яса, зокрема бройлерів на спеціалізованих птахофабриках.

Переважна кількість м’ясної сировини витрачається на ковбасне виробництво, значна частина – на м’ясні консерви, заморожені та охолоджені напівфабрикати.

Сектор виробництва ковбас становить 30% загального обсягу готових м’ясопродуктів. На сьогодні одним із найпривабливіших сегментів є виробництво охолоджених і заморожених напівфабрикатів високого ступеня готовності: натуральні та рублені напівфабрикати, фаршировані та нефаршировані, з маринадом або соусом, з гарніром і без тощо. Купівельний попит і виробництво

напівфабрикатів високого ступеня 10 готовності в охолодженому й замороженому

вигляді дедалі зростає й випереджає розвиток ковбасного виробництва.

Ковбасні вироби– це продукт на м’ясній основі в оболонці або без неї, що зазнали певного технологічного оброблення і готові до вживання без додаткового кулінарного оброблення.

Більша частина загального обсягу виробництва м’ясопродуктів реалізується у вигляді ковбасних виробів. На вартість м’ясної сировини припадає значна частка під час виробництва ковбасних виробів.

Ефективність ковбасного виробництва залежить як від технології виробів і технічного оснащення виробництва, так і від його організації та раціонального використання сировини.

Асортимент ковбас підбирають з урахуванням попиту населення, найповнішого

І найефективнішого використання сировини, наявного технологічного обладнання та отримання найбільшого прибутку від реалізації продукції.

Усі ковбасні вироби виготовляють відповідно до технічних умов, технологічних інструкцій і державних стандартів на кожен вид ковбасних виробів

1.2. Асортимент варених ковбас

В ДСТУ 4436:2005 “ Ковбаси варені, сосиски, сардельки, хліби м’ясні ” наведено класифікацію за наступними ознаками:

– за видом сировини – на м’ясні, кров’яні, субпродуктові, комбіновані;

– за видом м’яса – яловичі, свинячі, баранячі, кінські, з м’яса інших тварин, птиці кроликів, а також із суміші двох, трьох і більше видів основної сировини;

– за якістю сировини – більшість видів вищого і І сортів, а деякі види також ІІ і ІІІ сортів;

– за видами оболонки – в оболонках природних, штучних і без оболонки (м’ясні хлібисальтисони, холодці);

– за малюнком на розрізі – з однорідною структурою фаршу і з включенням шматків сала, язика, грубо подрібнених м’язової і жирової тканини;

– за призначенням – вироби для загального споживання і для дитячого та дієтичного харчування. Перші характеризуються підвищеним вмістом жиру (до 36%), кухонної солі (до 3,5%), нітритом натрію і гострих прянощів;

– за способом випуску в реалізацію – звичайні, порційні і сервірувального нарізання [2].

Щоб унеможливити фальсифікування ковбас традиційного асортименту, заборонено присвоювати новим видам ковбас традиційні назви, а також використовувати їх назви з додаванням окремих слів (наприклад, «нова», «екстра», «прима», «люкс», тощо).

Варені ковбаси випускають вищого, І, II і III сортів. Для багатьох видів ковбас сорт ковбаси відповідає сорту жилованої яловичини, хоч є і винятки.

Ковбаси вищого сорту випускаються із шматочками сала (Любительська, Столична, Російська, Естонська та ін.), з однорідною структурою фаршу (Лікарська, Молочна, Яловича, Діабетична та ін.).

Харчова цінність варених ковбас представлена у таблиці 1.1

Найменування варених ковбасних виробів	Білок, г, не < ніж	Жир,г, не >ніж	Вуглеводи, г, не > ніж	Калорійність, ккал
КОВБАСИ
«Яловича»	13	15	–	187
«Лікарська»	13	22	0,8	253
«Краснодарська»	14	18	–	218
«Любительська»	13	28	–	304
«Любительська свиняча»	12	30	–	318
«Теляча»	12	30	–	318
«Столична»	13	32	–	340
«Московська»	12	22	0,5	248
«Окрема бараняча»	11	28	–	296
«Свиняча»	11	30	–	314

Харчова цінність варених ковбас Таблиця 1.1.

«Звичайна»	11	30	2,7	325
«Шинки–рубана»	13	25	3,5	291
«Калорійна»	9	38	3,5	392
«Молочна»	12	22	1,5	252
«Закусочна»	12	24	4,5	282

Найбільше жиру допускається у ковбасі “Калорійна” (38г) і “Столична” (32г), а найбільше білка повинно бути у ковбасі “Краснодарська” (14г) яка має доволі низький показник жирності 18г .

Для ковбаси Любительської характерне вдале поєднання яловичини вищого сорту (35%), нежирної свинини (40%) і хребтового сала (25%). Тому вона має ніжну і водночас пружну консистенцію, соковитість і приємний смак. На розрізі

у неї рожевий фарш з кубиками сала по б мм. Прямі батони в штучній оболонці мають одну перев'язку посередині. Любительська свиняча ковбаса готується із свинини нежирної і хребтового сала, тому має світле забарвлення фаршу.

Ковбаса Столична, на відміну від Любительської, містить мало яловичини вищого сорту (15%), замість решти частини (20%) в ній використана напівжирна

свинина, яка, разом з нарізаним прямокутниками боковим салом зумовлює мармуровість світло–рожевого фаршу, її коптять при температурі 35–45°С протягом 6–7 год. для надання фаршу приємного запаху коптіння, а оболонці – темнуватого забарвлення. Ця ковбаса відрізняється слабким шинковим присмаком. Випускають її овальної або округлої форми із хрестоподібним перев'язуванням.

Ковбаса Лікарська в основі фаршу містить напівжирну свинину (70%) і яловичину вищого сорту (25%) з додаванням 3% яєць і 2% сухого молока. Фарш добре подрібнюють, завдяки чому він краще засвоюється організмом. Прямі батони мають дві перев'язки вверху.

Ковбаса Лікарська особлива вищого сорту, крім яловичини і свинини, яєць курячих, молока, включає соєвий білок, фосфати харчові, ферментований рис. В поліамідній оболонці при температурі 0...67С передбачений строк зберігання 20 діб.

Ковбаса Молочна, на відміну від Лікарської, містить на 10 % менше напівжирної свинини (60%) і відповідно більше яловичини І сорту (35%), а також 3% сухого
молока і 2% яєць. Прямі батони мають по одній перев'язці на кінцях.

Для дитячого і дієтичного харчування призначені ковбаси вищого сорту Дитяча, Дитяча вершкова, Русанівська, Гулівер. Основою в їх рецептурному складі є свинина напівжирна і яловичина вищого сорту з додаванням сиру сичугового твердого (Дитяча), печінки яловичої і мозку головного (Гулівер), молочно–білкової добавки (Русанівська). Завдяки цьому у них не тільки приємні органолептичні показники, але і збалансований склад стосовно потреб дитячого організму. До рецептурного складу ковбасок Здоров'я включено вітамінний премікс 730/4, який містить всі дванадцять необхідних людині природних вітамінів і препарат заліза.

Розроблено рецептури і технологію виробництва варених ковбас для дітей від 1 року і старших – «Крепиш» вищого сорту, «Мішутка» І сорту. Використані легені для поліпшення кольору ковбасок при зниженій кількості нітриту натрію та сухе молоко як емульгатор для стабілізації фаршу із співвідношенням білка і жиру 1:1.

Для дітей від 3 років і старших запропоновані нові види порційних ковбасних виробів, які включають мозок і масло коров'яче, завдяки яким поліпшений ліпідний склад і збільшена частка поліненасичених жирних кислот. Останні забезпечують нормальний ріст і обмін речовин у дітей.

Ковбаски Гулівер, Богатир, Карапуз рекомендуються для профілактичного харчування дітей старших 3 років, які проживають в екологічно несприятливих регіонах, до яких відносяться і великі міста. Залізовмісною сировиною служить свиняча печінка (16%) і стабілізована кров (2%). Додатково вносять білковий стабілізатор (4%) і яблучний або буряковий пектин (1%).

На основі м'яса і субпродуктів птиці запропоновано варені ковбаси для дітей дошкільного і шкільного віку. Вони містять від 40 до 70% м'яса птиці або печінки курчат (ковбаса печінкова), до 15% курячого жиру, смакові, ароматичні і біологічно активні добавки (до 1,5% пектину, 1–1,5% яєчної шкаралупи) та інші компоненти. Співвідношення білка і жиру знаходиться на рівні, що близький до оптимального (1:1) для засвоєння організмом дитини.

Розглянуті варені ковбаси також включають нітрит натрію, фосфат, перець, глутамат натрію. Розроблена рецептура вареної ковбаси з ядрами лісових і волоських горіхів, завдяки яким знижується вміст холестерину і підвищується частка поліненасичених жирних кислот.

Розроблений новий вид варених ковбасних виробів – м’ясо–рослинні ковбаси Здоров'я, Літня, Сюрприз, Дачна, до рецептури яких включено до 20% сировини рослинного походження (картопля, крупа манна, рис, горошок зелений, горох, буряк). Співвідношення білка і жиру в цих виробах становило 1:1,3. Ковбаси збагачені вітамінами, харчовими волокнами, мінеральними та іншими біологічно активними речовинами. До складу виробів входять композиції з пряно–ароматичних рослин (перець червоний, базилік, коріандр та ін.).

Ковбаси варені II сорту готуються на основі яловичини жилованої II сорту, з меншою часткою свинини і сала.

Так, ковбаса Чайна включає яловичину II сорту (70%), свинину напівжирну (20%) і сало бокове. Ковбаса має трохи грубувату консистенцію і солонуватий смак. Більшим попитом користується ця ковбаса у вигляді кілець.

Ковбаса Дарницька виготовляється з м'ясних обрізків яловичих (55%) і свинячих (40%), з додаванням 5% крохмалю. Випускається вона у формі півкілець.

З використанням м'ясних обрізків виробляють також ковбасу Закусочну, Харківську, Сільську.

Зазначимо найбільших виробників ковбасних виробів [4].

«Укрпромпостач–95 «– був заснований в 1995 році і за минулі роки став одним з найбільших комбінатів країни. Підприємство тримає 2 400 га землі, свої сховища зерна і комбікормний завод, 3 комплексу з 11 900 свиней. У Києві знаходиться велика мережа магазинів з більш ніж 100 найменуваннями виробів [3].

«Глобинський м'ясокомбінат» – почав роботу в 1998 році. Підприємство вирощує свою сировину для варено–копчених ковбас, шинки та інших продуктів. Поголів'я містить 120 000 голів, причому початковий молодняк для розведення купили у ірландців «Хермітейдж Дженетікс» – лідера в індустрії [4].

М'ясокомбінат «Ятрань» – був заснований в 1960 році і виробляє продукцію високої якості. Це підтверджується перемогами на міжнародному конкурсі WorldFood. З 2002 року «Ятрань» першим ввів стандарти з управління якістю ISO 9001: 2000. Спеціалізація комбінату – ковбаси, з асортиментом більше 200 найменувань.

«М'ясна гільдія» – працює з 1920 року, і в СРСР називалася як м'ясокомбінат «Кішпромторг». Після перебудови підприємство приєдналося до холдингу ГК «Альянс». У країні працює більше 60 фірмових магазинів з великим асортиментом сирокопчених ковбас, сосисок, делікатесів [4].

Фабрика «Алан» відкрита з 1998 року і разом з «Ятрань» неодноразово отримувала призи на конкурсах «Фаворит успіху». У 2016 році «Алан» випускала 500 000 тон щомісяця, причому без урахування тушонки і свинячого м'яса. У

комплексі є свої ферми з розведення, бойня, так що компанія виготовляє вироби з власної сировини. Серед найвідоміших брендів – «Спецтех» і «Fitness format», а в цілому асортимент налічує понад 160 найменувань [4].

Отже, як ми бачимо наші вітчизняні виробники виготовляють великі об’єми продукції, є досить популярними на ринку споживачів продуктів, а також безупинно покращують якість та асортимент своєї продукції.

1.3.Аналіз сучасних технологічних процесів виготовленя

1 2 3 4

скачати

© Усі права захищені
написати до нас