1.4. Система показників, що використовуються при аналізі
фінансового стану підприємства
В сучасних умовах для оцінки фінансового стану діяльності підприємства використовується система показників, що детально і всебічно характеризує фінансовий стан підприємства і надає об'єктивну оцінку цього аналізу. Показники підприємства мають бути такими, щоб ті, хто в тій чи і мірі пов'язаний економічними відносинами з підприємством, міг отримати всю потрібну інформацію і знайти відповідь на всі запитання, наприклад, визначивши надійність підприємства, партнери і постачальники можуть вирішити чи являється доцільною подальша співпраця з даним суб'єктом господарювання.
У залежно від мети та завдань аналізу фінансового стану підприємство вибирають оптимальний комплекс показників та напрямків аналізу.
Класифікація основних показників оцінки фінансового стану підприємства:
- показники оцінки майнового стану підприємства;
- показники оцінки ліквідності та платоспроможності;
- показники оцінки фінансової стійкості і стабільності підприємства;
39
- показники рентабельності підприємства;
- показники ділової активності;
- показники позиції підприємства на ринку цінних паперів.
До показників оцінки майнового стану належать:
- cума господарських засобів, що знаходяться в розпорядженні підприємства. Цей показник дає узагальнену вартісну оцінку активів, що перебувають на балансі підприємства. Це облікова оцінка, що не збігається із сумарною ринковою оцінкою активів підприємства. Зростання цього показника свідчить про нарощування майнового потенціалу підприємства.
- частка активної частини основних засобів. Відповідно до нормативних документів під цим розуміють машини, устаткування, транспортні засоби. Зростання цього показника в динаміці, зазвичай, розцінюється як сприятлива тенденція.
- коефіцієнт зносу. Показник характеризує частку вартості основних засобів, що залишилася до списання на витрати в наступних періодах.
Доповненням цього показника до 100 % (чи одиниці) є коефіцієнт придатності.
- коефіцієнт відновлення показує, яку частину від наявних на кінець звітного періоду основних засобів складають нові основні засоби.
- коефіцієнт вибуття показує, яка частина основних засобів, з якими підприємство почало діяльність у звітному періоді, вибула через старіння і з
інших причин [22].
Особливе місце серед показників, які характеризують фінансовий стан підприємства, належить показникам платоспроможності та ліквідності.
Платоспроможність і ліквідність характеризують фінансовий стан господарюючого суб'єкта, його наявні та потенційні можливості ефективної діяльності. Це свідчить про можливість підприємства успішно виконувати свої грошові зобов'язання перед іншими суб'єктами ринку.
Ліквідність – це спроможність підприємства погашати свої поточні зобов'язання вчасно і в повному обсязі. Для підтримки ліквідності на належному рівні підприємство повинно мати достатній обсяг грошових коштів
40 та інших ліквідних активів, які в разі потреби можна перетворити в готівку і використати для погашення зобов'язань. При високому рівні ліквідності обсяг ліквідних активів значно перевищує обсяг поточних зобов'язань.
Ліквідність підприємства характеризується співвідношенням величини його високоліквідних активів (грошові кошти та їх еквіваленти, ринкові цінні папери, дебіторська заборгованість) і короткострокової заборгованості.
Аналізуючи ліквідність, доцільно оцінити не тільки поточні суми ліквідних активів, а й майбутні зміни ліквідності. Про незадовільний стан ліквідності підприємства свідчитиме той факт, що потреба підприємства в коштах перевищує їхні реальні надходження.
Існує декілька ступенів ліквідності. Недостатня ліквідність, як правило, означає, що підприємство не може скористатися вигідними комерційними можливостями, що виникають. На цьому рівні недостатня ліквідність означає, що немає свободи вибору, і це обмежує свободу дій керівництва.
Більш значна нестача ліквідності свідчить про те, що підприємство не може оплатити свої поточні борги та зобов’язання. Це може призвести до
інтенсивного продажу довгострокових вкладень та активів, а в найгіршому випадку – до неплатоспроможності та банкрутства.
Для власників підприємства недостатня ліквідність може означати зменшення прибутковості, втрату контролю та часткову або повну втрату вкладень капіталу. У випадку, коли власники несуть необмежену відповідальність, їх збитки можуть навіть перевищити початкові вкладення.
Для кредиторів недостатня ліквідність боржника може свідчити про затримку у сплаті процентів та основної суми боргу. Поточний стан ліквідності підприємства може також вплинути на відносини з покупцями (клієнтами) та постачальниками товарів та послуг. Такі зміни можуть призвести до неспроможності підприємства виконати умови контрактів та призвести до втрати зв’язків з постачальниками [23].
Ось чому ліквідності надається таке важливе значення. Якщо підприємство не може погасити свої поточні зобов’язання по мірі того, як
41 наступає строк їх оплати, його подальше існування ставиться під сумнів. Це відсуває всі інші показники діяльності підприємства на другий план.
Баланс підприємства вважають абсолютно ліквідним, якщо:
А1 > П1, А2 > П2, А3 > П3, А4 < П4, (1.1) де А – активи;
П - пасиви
Для комплексної оцінки ліквідності балансу в цілому можна визначити загальний показник ліквідності за формулою:
(А1 х ВА1+А2хВА2+А3 х ВА3)/(П1 х ВП1+П2хВП2+П3 хВП3), (1.2) де ВА та ВП – питома вага відповідних груп активів та пасивів в їх загальному підсумку.
Загальний показник ліквідності балансу показує відношення суми всіх платіжних засобів до суми всіх платіжних зобов’язань з врахуванням їх ліквідності. Цей показник дає змогу порівнювати баланси підприємств за різні періоди, баланси різних підприємств та визначати найбільш ліквідні баланси.
При оцінці ліквідності розраховують три основні коефіцієнти:
- коефіцієнт покриття;
- коефіцієнт швидкої ліквідності;
- коефіцієнт абсолютної ліквідності.
Коефіцієнт покриття характеризує співвідношення оборотних активів і поточних зобов'язань. Для нормального функціонування підприємства цей показник має бути більшим за 1,0. Зростання його - позитивна тенденція.
Орієнтовне значення показника підприємство встановлює самостійно. Воно залежатиме від щоденної потреби підприємства у вільних грошових.
Коефіцієнт швидкої ліквідності розраховується діленням найбільш ліквідних активів та активів, які швидко реалізуються (грошових коштів і
42 дебіторської заборгованості), на поточні зобов'язання. Середнє значення коефіцієнта К =0,5...0,6.
Коефіцієнт абсолютної ліквідності (платоспроможності) показує можливість негайного погашення частини короткострокових зобов'язань.
Рекомендована нижня межа цього показника 0,2.
Ліквідність слід розглядати як стан активів у їхньому обороті, який закінчується отриманням грошових коштів, що є необхідною умовою платоспроможності. Враховуючи, що основу платоспроможності складають активи, яким притаманна різна ступінь ліквідності, остання є якісною характеристикою платоспроможності [24].
Платоспроможність підприємства - це здатність підприємства виконувати свої платіжні зобов'язання.
Аналіз платоспроможності підприємства доцільно здійснювати як за поточний, так і на прогнозований період. Поточну платоспроможність доцільно оцінювати на підставі звітного балансу, порівнюючи платіжні засоби з терміновими зобов'язаннями з використанням платіжного календаря. Індикатором платоспроможності підприємства є відношення суми надходжень коштів і постійних витрат.
Платоспроможність підприємства залежить від ступеня ліквідності його балансу. Разом з тим ліквідність підприємства характерна як для поточного стану розрахунків, так і на перспективу. Підприємство може бути платоспроможним на звітну дату, але мати несприятливі можливості в майбутньому, і навпаки. Взаємозв'язок між платоспроможністю, ліквідністю підприємства і ліквідністю балансу базується на рівновазі активів і пасивів, що
є основою ефективної діяльності підприємства (рис. 1.1). Іншими словами, ліквідність – це спосіб підтримки платоспроможності. Разом з тим, якщо підприємство має високий імідж і постійно платоспроможне, то йому легше підгримувати свою ліквідність.
На короткострокову ліквідність або платоспроможність підприємства впливає його здатність генерувати прибуток. У цьому зв’язку розглядається
43 такий аспект діяльності підприємства як рентабельність. Це і якісний і кількісний показник ефективності діяльності всякого підприємства.
Рис. 1.1 Взаємозв'язок між ліквідністю й платоспроможністю підприємства
Показники рентабельності характеризують відносну прибутковість підприємства з різних позицій і групуються згідно з інтересами учасників економічного процесу.
Можливі зіставлення прибутку з факторами, які на нього впливають, формують множину показників рентабельності. Вони відрізняються між собою за змістом та метою розрахунку.
Таким чином, показники рентабельності можна об'єднати у декілька груп:
– показники, що характеризують рентабельність капіталу та його складових;
Платоспроможність підприємства
Ліквідність підприємства
Ліквідність балансу
Імідж підприємства, його інвестиційна привабливість
Величина, структура і ступінь ліквідності активів
Величина, структура
і швидкість визрівання обов’язків до погашення
Якість управління активами
Якість управління пасивами
44
– показники, що характеризують рентабельність активів та їх складових;
– показники, що характеризують рентабельність витрат та інвестицій;
– показники, що характеризують рентабельність реалізації (рис. 1.2).
Зазначені вище показники можуть розраховуватися з використанням: валового прибутку; прибутку від операційної діяльності; прибутку до оподаткування; чистого прибутку.
Ефективність використання капіталу, задіяного в господарській діяльності підприємства, оцінюють за допомогою таких основних показників: рентабельності сукупного капіталу; рентабельності власного капіталу.
Рис 1.2. Показники рентабельності підприємства
Рентабельність сукупного капіталу обчислюється як процентне відношення чистого прибутку до середньої за період вартості сукупного капіталу підприємства.
Рентабельність власного капіталу обчислюється як процентне відношення чистого прибутку за рік до середньорічної величини власного
45 капіталу. Цей показник характеризує відсоток прибутковості власного капіталу
і є критерієм ефективності інвестування коштів власників у дане підприємство.
Ефективність використання активів характеризується показниками:
– рентабельності активів;
– рентабельності необоротних активів;
– рентабельності основних засобів;
– рентабельності оборотних активів.
Рентабельність активів визначається як відношення чистого прибутку до середньої за період (середньорічної) вартості активів і характеризує відсоток прибутковості активів підприємства за певний період.
Рентабельність необоротних активів обчислюється як процентне відношення чистого прибутку до середньої за період (середньорічної) вартості необоротних активів.
Рентабельність основних засобів обчислюється як процентне відношення чистого прибутку до середньої за період (середньорічної) вартості основних засобів (за первісною вартістю.
Рентабельність оборотних активів обчислюється як процентне відношення прибутку від операційної діяльності до середньорічної величини оборотних активів.
Показники рентабельності реалізації включають:
– рівень валового прибутку;
– рівень прибутку від операційної діяльності;
– рівень чистого прибутку.
Рівень валового прибутку визначається як процентне відношення валового прибутку до чистого доходу від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг за відповідний. Цей показник характеризує ефективність ціноутворення підприємства. Його збільшення свідчить про зниження витрат на закупівлю сировини та товарів, а також зростання рівня цін реалізації продукції.
46
Рівень прибутку від операційної діяльності обчислюється як процентне відношення прибутку від операційної діяльності до чистого доходу від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг за відповідний період.
Рівень чистого прибутку розраховується як процентне відношення чистого прибутку до чистого доходу від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг за відповідний період і розраховується.
До складу основних витратних показників рентабельності належать:
– рентабельність операційних витрат;
– рентабельність витрат звичайної діяльності.
Рентабельність операційних витрат характеризує ефективність витрат, пов'язаних з операційною діяльністю.
Таким чином, показники рентабельності є відносними характеристиками фінансових результатів і ефективності діяльності підприємства. Їх аналіз доцільно проводити в динаміці, в процесі якого необхідно враховувати галузеву специфіку підприємства, його життєвий цикл, масштаби діяльності.
Дослідження рентабельності діяльності підприємства є важливим напрямом фінансової діагностики.
Результати досліджень дають відповіді на безліч питань, пов'язаних із фінансовими та управлінськими рішеннями, що є основою підвищення конкурентоспроможності підприємства [25].
Фінансовий стан формується в процесі взаємовідносин підприємства з постачальниками, покупцями, акціонерами, банками та іншими юридичними особами. Однак, безпосередньо від підприємства залежить міра його економічної привабливості для всіх юридичних осіб, котрі мають можливість вибору між багатьма підприємствами, спроможними задовольнити їхній економічний інтерес.
Фінансова стійкість – це стан майна підприємства, що гарантує йому платоспроможність. Фінансова стійкість підприємства передбачає, що ресурси, вкладені в підприємницьку діяльність, повинні окупитись за рахунок грошових надходжень від господарювання, а отриманий прибуток забезпечувати
47 самофінансування та незалежність підприємства від зовнішніх залучених джерел формування активів.
Фінансова стійкість передбачає здатність підприємства зберігати заданий режим функціонування за найважливішими фінансово-економічними показниками. Вона може розглядатися як результативна категорія, що характеризує рівень стійкості роботи підприємства, його здатність забезпечити стабільні техніко-економічні показники й ефективно адаптуватися до змін у зовнішньому та внутрішньому середовищі.
Рівень фінансової стійкості впливає на можливості розвитку підприємства. Визначення меж фінансової стійкості належить до найбільш важливих економічних проблем, тому що недостатня фінансова стійкість може призвести до неплатоспроможності підприємства й відсутності засобів для його розвитку, а надлишкова буде перешкоджати розвитку, формуючи на підприємстві зайві запаси і резерви.
Фінансова стійкість характеризується таким станом фінансових ресурсів, який відповідає вимогам ринку, а їхній розподіл і використання забезпечує розвиток підприємства на основі зростання прибутку й капіталу при збереженні платоспроможності.
За умови нестабільного фінансового стану багатьох підприємств, можливості їхнього банкрутства, особливого значення набуває систематична оцінка їхньої фінансової стійкості та стабільності. Фінансову стійкість підприємства характеризують такі чинники: фінансова забезпеченість діяльності; фінансова незалежність від зовнішніх джерел фінансування; здатність вільно маневрувати грошовими коштами; забезпечення покриття витрат на розширення та оновлення виробництва; стабільне перевищення доходів над витратами.
Для зручності систему показників для оцінки фінансової стійкості підприємства можна подати у вигляді таблиці (табл. 1.1) [23].
48
Таблиця 1.1
Показники фінансової стійкості
Показник
Умовне позна- чення
Формула для розрахунку
Формула за кодами рядків нових форм фінансової звітності (з
2013 року)
Економічний зміст
Напрямок позитивних змін
1 2
3 4
5 6
Власні обігові кошти
(робочий, функціоную- чий капітал)
Р
к
(Власний капітал + довгострокові зобов’язання - необоротні активи) або
(оборотні активи – короткострокові зобов’язання)
Ф. № 1, р. 1495
+
+ р. 1595 –
- р. 1095 або ф. № 1, р. 1195
- 1695
Оборотні активи, які фінансуються за рахунок власного капі- талу і довгострокових зобов'язань. Наявність
Р
к означає не лише здатність платити поточні борги, а й можливість розширити виробництво
Збільшення
Коефіцієнт забезпечення оборотних активів власними коштами
К
з.в.к
Власні обігові кошти /
Оборотні активи
Р
к
/ ф. № 1, р.
1195
Абсолютна можливість перетворення активів у ліквідні кошти
Збільшення; рекомендується значення
К
звк
> 0,1; за [31]
К
звк
2
Маневреність робочого капіталу
М
р.к
Запаси /
Робочий капітал
Ф. № 1, р. 1100
/
Р
к
Частка запасів, тобто матеріальних, виробничих активів у власних обігових коштах; обмежує свободу маневру власними коштами
Зменшення; збільшен-ня запасів призводить до уповільнення оборотності обігових коштів, в умовах інфляції – до залучен-ня дорогих кредитів, що зменшує платоспроможність підприємства
Маневреність власних обігових коштів
М
в.о.к
Кошти / Власні обігові кошти
Ф. № 1 р. 1165
/ Р
к
Частка абсолютно ліквідних активів у влас-них обігових коштах; забезпечує свободу фінансового маневру
Збільшення
Коефіцієнт забезпечення власними обіговими коштами запасів
К
заб.в.о.к.
Власні обігові кошти / Запаси
Р
к
/
Ф. № 1, р. 1100
Наскільки запаси, що мають найменшу ліквід-ність у складі оборотних активів, забезпечені довгостроковими стабільними джерелами фінансування
Збільшення
49
Продовження табл. 1.1 1
2 3
4 5
6
Коефіцієнт покриття запасів
К
покр.зап.
“Нормальні” джерела покриття запасів / Запаси
Ф. № 1 (р. 1495
– 1095 + 1595
+ 1600 + 1610)
/ Ф. № 1, р.
1100
Скільки на одиницю коштів, що вкладені в запаси, припадає у сукупності власних кош-тів, довго- та коротко-строкових зобов’язань
Збільшення
Коефіцієнт фінансової незалежності
(автономії)
К
авт.
Власний капітал
/ Пасиви
Ф. № 1, р.1495
/
Ф. № 1, р. 1900
Характеризує можли- вість підприємства виконати зовнішні зобов'язання за рахунок власних активів; його незалежність від позикових джерел
Збільшення; за [11;
12] має бути
К
авт
>0,5
Коефіцієнт фінансової залежності
К
фін.зал.
1 - К
авт.
Ступінь залежності підприємства від зовнішніх зобов’язань
Зменшення
Коефіцієнт маневреності власного оборотного капіталу
К
ман..в.к.
Власні обігові кошти / Власний капітал
Р
к
/ Ф. № 1, р.1495
Частка власних обіго- вих коштів у власному капіталі
Збільшення; має бути
К
ман.в.к.
> 0,5
Коефіцієнт концентрації позикового капіталу
К
конц.п.к.
Позиковий капітал / Пасиви
Ф. № 1, р.1595
+ р. 1695 + р.
1700/
Ф. № 1, р. 1900
Характеризує ступінь участі позикового капіталу у формуванні активів; скільки припадає позикового капіталу на одиницю сукупних джерел
Зменшення, необхідно аналізувати в залежності від конкретної ситуації
Коефіцієнт фінансової стабільності
(коефіцієнт фінансування)
К
ф.с.
Власні кошти /
Позичені кошти
Ф. № 1, р.1495
/
Ф. № 1, р.1595
+ р. 1695 + р.
1700
Забезпеченість заборго-ваності власними коштами; перевищення власних коштів над позиковими свідчить про фінансову стійкість підприємства
За [12] нормативне значення К ф.с > 1
Показник фінан-сового левериджу
К
фін.лев.
Довгострокові зобов’язання /
Власні кошти
Ф. № 1, р. 1595
/ Ф. № 1, р.1495
Характеризує залежність підприємства від довго-строкових зобов'язань.
Збільшення свідчить про підвищення фінансового ризику
Зменшення; за [31]
К
фін.лев.
< 0,25
Коефіцієнт фінансової стійкості
К
фін.ст.
Власний капітал
+ довгострокові зобов’язання /
Пасиви
Ф. № 1, р.1495
+ р. 1595 / Ф.
№ 1, р. 1900
Частка стабільних джерел фінансування у
їх загальному обсязі
За [11] має бути
К
фін.ст.
= 0,85-0,90
50
Фінансово стійким можна вважати таке підприємство, яке за рахунок власних коштів спроможне забезпечити запаси й витрати, не допустити невиправданої кредиторської заборгованості, своєчасно розрахуватися за своїми зобов'язаннями.
За допомогою аналізу коефіцієнтів фінансової стійкості та стабільності підприємства можна виявити сильні й слабкі позиції підприємства. Менеджери використовують ці дані для забезпечення ефективної діяльності підприємства.
Кредитори уважно стежать за показниками фінансової стійкості, щоб пересвідчитись, що підприємство може оплатити свої короткострокові боргові зобов'язання, а також покрити фіксовані платежі доходами. Банки значною мірою будують свою кредитну політику на підставі відповідних коефіцієнтів фінансової стійкості.
Фінансову стійкість суб'єктів господарювання слід розглядати як комплексну категорію, що відображає рівень фінансового стану та фінансових результатів підприємства, здатність виконувати свої зобов'язання та забезпечувати розвиток діяльності при збережені кредито- та платоспроможності. Фінансова стійкість підприємства є передумовою його економічного розвитку.
Стабільність фінансового стану підприємства в умовах ринкової економіки обумовлена значною мірою його діловою активністю, що залежить від шпроти ринків збуту продукції, його ділової репутації, ступеня виконання плану за основними показниками господарської діяльності, рівня ефективності використання ресурсів і стабільності економічного зростання.
Ділова активність підприємства у фінансовому аспекті проявляється, насамперед, у швидкості обороту його коштів. Аналіз ділової активності полягає в дослідженні рівнів і динаміки різноманітних коефіцієнтів оборотності, основними з яких:
- коефіцієнт оборотності активів – відображає швидкість обороту сукупного капіталу підприємства, тобто показує, скільки разів за аналізований період відбувається повний цикл виробництва й обіг, що приносить відповідний
51 ефект у вигляді прибутку, або скільки грошових одиниць реалізованої продукції принесла кожна одиниця активів.
- коефіцієнт оборотності оборотних засобів характеризує відношення виручки (валового доходу) від реалізації продукції, без урахування податку на додану вартість та акцизного збору до суми оборотних засобів підприємства.
Зменшення цього коефіцієнта свідчить про уповільнення обороту оборотних засобів.
- коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості. У процесі господарської діяльності підприємство дає товарний кредит для споживачів своєї продукції, тобто існує розрив у часі між продажем товару й надходженням оплати за нього, у результаті чого виникає дебіторська заборгованість. Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості показує, скільки разів за рік обернулися кошти, вкладені в розрахунки. Він визначається за формулою:
- коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості – показує розширення або зниження комерційного кредиту, наданого підприємству.
Зростання коефіцієнта означає збільшення швидкості оплати заборгованості підприємства, зниження – ріст покупок у кредит. Формула розрахунку коефіцієнта оборотності кредиторської заборгованості
- коефіцієнт оборотності матеріальних запасів – відображає число оборотів товарно-матеріальних запасів підприємства за аналізований період.
Зниження даного показника свідчить про відносне збільшення виробничих запасів і незавершеного виробництва або про зниження попиту на готову продукцію. У цілому, чим вище показник оборотності матеріальних запасів, тим менше коштів зав’язано в цій найменш ліквідній статті оборотних активів, тим більш ліквідну структуру мають оборотні активи й тим стійкіше фінансове становище підприємства [23].
Оцінка ринкової позиції підприємства здійснюється за допомогою таких показників (див. табл. 1.2.).