120.Функціональні типи кровоносних судин.
В фізіологію кровообігу виділяють наступні групи судин з врахуванням функціональних особливостей та особливостей структури:
Судини компресійної камери( амортизуючі судини). Це крупні артеріальні судини та аорта, тобто судини еластичного типу. При вигнанні крові серцем вони розтягуються внаслідок своєї еластичності. Після закінчення вигнання вони зжимаються (при вигнанні частина енергії скорочення серця перетворюється на енергію напруження еластичних волокон; потім енергія напруження еластичних волокон переходить в енергію руху крові). Таким чином, зжимання цих судин забезпечує рух крові в периферичні структури після закінчення вигнання. Тобто, вони забезпечують безперервний кровотік, не дивлячись на порційне викидання крові серцем в судини. Окрім того, ці судини зменшують ступінь підвищення тиску крові в артеріях при її вигнанні.
Судини опору( артеріоли, артерії м’язевого типу). Друга назва – резистивні судини. Вони забезпечують на 50-60% створення ЗПО (загальний переферичний опір). При зміні їх тонусу змінюється ЗПО (і артеріальний тиск) Звуження артеріол в одних регіонах і розширення в інших забезпечує перерозподіл крові між регіонами.
Обмінні судини (капіляри). Їх будова( шар ендотеоліцитів на базальній мембрані) та особливості руху в них крові (низька лінійна швидкість; рух еритроцитів «ланцюжком»), забезпечують найкращі умови для обміну речовин між кров’ю та еритроцитами.
Ємнісні(дрібні та середні вени). Судини в яких знаходиться основний обсяг крові. Добре реагують на нервові і гуморальні впливи. Забезпечують адекватний тік повернення крові до серця. Зміна тиску в венах на кілька мм. рт. ст. збільшує кількість крові в ємнісних судинах в 2-3 рази.
Шунтуючі (артеріо-венозні анастомози). Забезпечують перехід крові з артеріальної системи в венозну, минаючі обмінні судини.
Судини-сфінктери (прекапілярні і посткапілярні). Визначають зональне включення і вимикання обмінних судин в кровотік.
121.Артеріальний пульс, механізм виникнення.
Артеріальний пульс – ритмічні коливання стінки артерії, що обумовлені підвищенням тиску в період систоли лівого шлуночка. Стінки артерій, які розтягнулися при систолі акумулюють енергію, а в час діастоли вони спадаються і віддають нагромаджену енергію. При цьому виникає і поширюється від аорти пульсова хвиля. Амплітуда коливання пульсової хвилі згасає в міру переміщення від центру до периферії. Швидкість поширення пульсової хвилі (4-11 м/с), значно переважає лінійну швидкість руху крові. На швидкість поширення пульсової хвилі опір кровотоку майже не впливає. Розрізняють: центральний артеріальний пульс – на підключичних і сонних артеріях периферичний артеріальний пульс – на артеріях рук і ніг.
122.Властивості артеріального пульсу.
1. Частота – це кількість пульсових ударів за одиницю часу, наприклад, за одну хвилину. У нормі вона дорівнює кількості серцевих скорочень, тобто 75±15. Пульс може бути нормальним та частим. При оцінці частоти пульсу варто пам’ятати, що в дітей пульс у спокої частіший, ніж у дорослих. У спортсменів пульс уповільнений. Прискорення пульсу спостерігається при емоційному збудженні і фізичній роботі; при максимальному навантаженні в молодих людей частота скорочень серця може зростати до 200 уд./хв і більше.
2. Ритм. У здорових людей скорочення серця та пульсові хвилі йдуть одна за одною через рівні проміжки часу. Тоді говорять, що пульс ритмічний. Якщо проміжки часу між пульсовими ударами неоднакові, то пульс називається аритмічним.
3. Висота (високий чи низький пульс). Амплітуда пульсу залежить у першу чергу від величини ударного об’єму й об’ємної швидкості кровотока в діастолі. На неї впливає також еластичність амортизуючих судин: при однаковому ударному об’ємі амплітуда пульсу тим менша, чим більша еластичність цих судин, і навпаки.
4. Напруження. Про напруження пульсу судять по силі, яку слід прикласти до пульсуючої артерії, щоб наступило повне зникнення пульсу. Розрізняють напружений (твердий) та м'який пульс.
5. Наповнення – відображає наповнення досліджуваної артерії кров'ю. Залежить від об'єму судинного русла, кількості циркулюючої крові. Розрізняють повний та неповний пульс.
6. Величина або величина пульсового поштовху – це поняття об'єднує такі властивості як напруження та наповнення, оцінюється сфігмографічно.За сфігмограмою розрізняють великий, нормальний, малий та ниткоподібний пульс.
7. Форма (швидкість) – визначається швидкістю пульсаторного розширення і спадання артерії. Оцінюється сфігмографічно. Розрізняють швидкий та повільний пульс.
123.Методи дослідження артеріального пульсу
Основним методом дослідження артеріального пульсу є пальпація. Найчастіше досліджують пульс на променевій артерії. Дослідження пульсу необхідно проводити на обох руках. Пульсові коливання периферичних артерій можна зареєструвати за допомогою сфігмографа. Крива реєстрації пульсу – сфігмограма. В сфігмограмі аорти і великих артерій розрізняють дві основні частини – підйом (анакрота) і спад (катакрота)
Анакрота (А) – виникає внаслідок підвищення тиску і викликаного цим розтягування стінок артерій під впливом викиду крові з серця на початку фази вигнання
Катакрота (К) – виникає внаслідок падіння тиску в шлуночку наприкінці його систоли Дикротичний підйом – виникає при ударі хвилі крові об закриті півмісяцеві клапани, що призводить до повторної хвилі підвищення тиску При пальпаторному дослідженні артеріального пульсу звертають увагу на визначення його властивостей.
124.Артеріальний тиск, фактори, що визначають його величину.
Артеріальний тиск – це тиск, з яким стовп крові давить на стінку артеріальної судини Він відображає взаємодію багатьох факторів: перша група факторів – серцеві: систолічний об'єм серця, швидкість викиду крові з шлуночків, частота серцевих скорочень; друга група факторів – судинні: еластичність компенсуючих артерій, тонус резистивних судин, об'єм ємкісних судин; третя група факторів – кров'яні: об'єм циркулюючої крові, в'язкість крові, гідростатичний тиск кров.
Фактори, що визначають величину АТ:
- робота серця – систола і діастола
- опір судин – змінюється залежно від просвіту судини
- об'єм циркулюючої крові
–в'язкість крові
125.Види артеріального тиску.
Види артеріального тиску:
Систолічний тиск (100-120 мм рт. ст.) – максимальний тиск, відображає стан міокарда лівого шлуночка
Діастолічний тиск (60-80 мм рт. ст.) – мінімальний тиск, характеризує ступінь тонусу артеріальних стінок в період діастоли
Пульсовий тиск (35-55мм рт. ст.) – різниця між систолічним і діастолічним тиском, необхідно для відкриття півмісяцевих клапанів: ПТ = АТсіст - АТдіаст
Середній тиск (70-90 мм рт. ст.) – сума діастолічного і 1/3 пульсового тиску, що представляє собою рушійну силу кровотоку, висловлює енергію безперервного руху крові: СрТ = АТдіаст + ПТ/3
126.Методика вимірювання артеріального тиску аускультативним методом.
Аускультативний метод (Короткова) дозволяє встановити систолічний і діастолічний артеріальний тиск. Вимірюється на верхніх та нижніх кінцівках.
Алгоритм вимірювання артеріального тиску на верхніх кінцівках
1. Обстежуваного посадити правим боком до столу. Розмістити праву руку на столі.
2. На середню третину оголеного плеча накласти манжетку, так, щоб її нижній край перебував на 2–2,5 см вище ліктьової ямки, а між манжетою і поверхнею плеча проходив палець. Загвинтити клапан груші та пальпаторно визначити в ліктьовому згині місце чіткої пульсації артерії і у цьому місці розмістити стетофонендоскоп.
3. За допомогою груші поступово підвищувати тиск у манжетці на 20-30 мм рт. ст. вище з моменту зникнення тонів.
4. Відкрити гвинтовий клапан, знижуючи тиск у манжетці зі швидкістю 2 мм рт.ст. за 1 с стежити за показниками манометра. Покази манометра в момент виникнення першого звуку в артерії відповідають систолічному тиску
5. Покази манометра в момент зникнення звуку в артерії при подальшому зниженні тиску в манжетці відповідають величині діастолічного тиску.
6. Вимірювання провести на лівій руці.
Алгоритм вимірювання артеріального тиску за методом Короткова на нижніх кінцівках
Обстежуваного вкладають на ліжко.
На нижню третину стегна накладають манжетку, так, щоб її нижній край перебував на 2-2,5 см вище підколінної ямки.Загвинтити клапан груші та пальпаторно визначити в підколінній ямці місце чіткої пульсації артерії і у цьому місці розмістити стетофонендоскоп.
За допомогою груші поступово підвищувати тиск у манжетці на 20-30 мм рт. ст. вище моменту зникнення тонів.
Відкрити гвинтовий клапан, знижуючи тиск у манжетці зі швидкістю 2 мм рт.ст. за 1 с стежити за показниками манометра. Покази манометра в момент виникнення першого звуку в артерії відповідають систолічному тиску. Провести оцінку отриманого результату згідно класифікації ВООЗ
Покази манометра в момент зникнення звуку в артерії при подальшому зниженні тиску в манжетці відповідають величині діастолічного тиску. Провести оцінку отриманого результату згідно класифікації ВООЗ
Вимірювання провести на лівій нозі
127.Типи гемокапілярів.
Гемокапіляри (vasa haemocapilaria) виконують основну функцію кровоносної системи щодо обміну речовин між кров'ю та тканинами, відіграють роль гістогематичного бар'єра, а також забезпечують мікроциркуляцію.
Розрізняють три типи капілярів у залежності від будови:
1. Соматичні («закриті капіляри») – ендотеліальна і базальна оболонка безперервні. Пропускають воду і розчинені в ній мінеральні речовини. Локалізуються ці капіляри в шкірі, м'язах, корі великих півкуль.
2. Вісцеральні (фенестровані) - в їх стінці є віконця – "фенестри" - в ендотелії суцільна базальна мембрана. Знаходяться ці капіляри в нирках, системі травлення, ендокринних залозах.
3. Синусоїдні (перфорировані) – ендотеліальна оболонка фенестрована і майже відсутня базальна мембрана. Через їх стінку легко проходять макромолекули, формені елементи. Локалізуються ці капіляри в кістковому мозку, печінці, селезінці.
128.Механізми транскапілярного обміну.
Транскапілярний обмін – забезпечення клітин органів і тканин поживними і пластичними речовинами і видалення продуктів метаболізму. Для здійснення цього обміну необхідні певні умови, важливішими з яких є швидкість кровотоку в капілярі, величина гідростатичного і онкотичного тиску, проникність стінки капіляра і кількість перфузованих капілярів. Площа обмінної поверхні.
Механізми транскапілярного обміну
фільтраційно-реабсорбційний;
Фільтрація і реабсорбція відбуваються за рахунок різниці гідростатичного тиску крові і гідростатичного тиску оточуючих тканин, а також під дією різниці величин онко- і осмотичного тиску крові і міжклітинної рідини. Цей механізм забезпечує в основному переміщення води і незначну кількість невеликих молекул розчинів. Ефективний реабсорбційний тиск буде складати: -6 мм рт. ст.. Отже тиск в капіляр переважає над тиском з капіляра. У нормі швидкість фільтрації рідини практично дорівнює реабсорбції (зворотньому всмоктуванню).
дифузія
Дифузія –є важливою для переходу газів через стінку капілярів (за рахунок різниці парціальних тисків газів)
З) мікровезикулярний транспорт (піноцитоз).
Піноцитоз – грає важливу роль в здійсненні креаторних зв'язків в організмі. Проте він відбуваеться дуже повільно і відіграє незначну роль в транскапілярному обміні.
129.Кровообіг у венах, методи дослідження.
Вени - судини, які несуть кров з органів, тканин до серця в праве передсердя. Виняток складають легеневі вени , які несуть артеріальну кров від легенів в ліве передсердя.Сукупність всіх вен складає венозну систему.Розрізняють поверхневі і глибокі вени. Поверхневі вени називають ще шкірними, оскільки розміщені в підшкірно-жировій клітковині. Глибокі вени супроводжують артерії, чому і отримали назву вен-супутниць. Для вен характерна висока здатність до розтягнення і відносно низька еластичність. Внутрішня поверхня більшості вен, за винятком дрібних венул, вен ворітної системи і порожнистих вен, має складки внутрішньої оболонки - клапани. Кров у венозній системі рухається проти сили тяжіння, що сприяє розвитку застою.У венозній системі широко розвинута система комунікацій (з'єднань) і венозних сплетень. При затрудненому відтоку венозної крові вони забезпечують колатеральний шлях крові, скажімо, з поверхневих у глибокі. Особливо важливе функціональне значення має комунікація внутрішньочерепних вен з позачерепними венами. Венозні сплетення є своєрідним депо крові.У регуляції периферичного кровообігу відіграє велику роль безпосереднє з'єднання артеріального русла з венозним в обхід капілярної сітки - атріовенозні анастомози.
МЕХАНІЗМИ, ЯКІ РЕГУЛЮЮТЬ РУХ КРОВІ У ВЕНАХ.
1. Рух крові обумовлений різницею тиску у венозній системі. Кров тече з області високого тиску, що створюється роботою серця, енергією серцевого викиду, в область більш низького тиску.
2. Велика роль у забезпеченні руху крові у венах належить негативному тиску в грудній клітці. При вдиху збільшується об'єм грудної клітки і розширюються порожнисті вени. Цим самим полегшується приток венозної крові до серця. Вплив дихальних рухів на венозний кровообіг називається дихальною помпою.
3. Певний вплив на кровотік у венах мають скорочення скелетних м'язів, що стискають вени. При цьому тиск в них підвищується і завдяки наявності клапанів, які попереджують відтік крові до капілярів, кровотік має напрямок до серця. Це явище отримало назву м'язової венозної помпи.
4. Діафрагмальна помпа. Під час вдиху діафрагма скорочується і тисне на внутрішні органи. З них витискається кров у ворітну вену і далі тече в порожнисту вену.
5. У русі крові у венах відіграють певну роль і перистальтичні скорочення стінок деяких вен. У венах печінки такі скорочення виникають з частотою 2-3 за хвилину.
Визначення функціонального стану поверхневих вен Проба Троянова-Тренделенбурга. У горизонтальному положенні обстежуваного підняти ногу вверх для спорожнення вен і у верхній третині стегна накласти джгут. Обстежуваний встає, джгут знімають. При функціональній неповноцінності поверхневих вен спостерігається швидке їх заповнення кров’ю. Проба Шейніса. У лежачому положенні на спині, після звільнення поверхневих вен від крові, накласти 3 джгти: у верхній і середній третинах стегна і під колінним суглобом. Обстежуваний встає. Швидке наповнення вен між джгутами або на гомілці вказує на неповноцінність клапанів перфорантних вен у цих зонах. Функціональний стан глибоких вен визначити за допомогою маршової проби (Дельбе-Пертеса). У стоячому положенні накласти джгут над коліном, забезпечивши застій у поверхневих венах. Обстежуваний ходить 5-10 хв. Звернути увагу, чи звільняться від крові поверхневі вени гомілки. В нормі застійні вени повинні швидко звільнитися від крові.
1 ... 5 6 7 8 9 10 11 12 ... 20