218.Типи вищої нервової діяльності людини за класифікацією Павлова.
Класифікація типів вищої нервової діяльності залежно від властивостей основних нервових процесів за І.П.Павловим:
1. «рухливий» (сильний, живий, врівноважений тип нервової системи, відповідає темпераменту сангвініка);
2. «інертний» (сильний, спокійний, врівноважений тип нервової системи, відповідає темпераменту флегматика);
3. «неврівноважений» (рухливий, нестримний, сильний тип нервової системи — відповідає темпераменту холерика);
4. «слабкий» (неврівноважений, малоактивний тип нервової системи, зумовлює темперамент меланхоліка).
Сангвінічний темперамент (жвавий тип) – це сильний врівноважений рухливий тип нервової діяльності, значна рухливість нервових процесів, здатність швидко пристосовуватись до умов реального життя.
Флегматичний темперамент (спокійний тип) – це сильний врівноважений інертний тип ВНД, що характеризується, високою працездатністю, неквапливістю, вмінням тримати себе в руках…
Холеричний темперамент (нестримний тип) – це сильний, але неврівноважений, якому притаманне натхнення, блискучі успіхи, проте будь-яка дрібниця все може звести нанівець.
Меланхолічний темперамент (слабкий тип) характеризується нерішучістю, нездатністю наполягати на своєму, схильністю підкорятись чужій волі, комплексом неповноцінності
219.Типи вищої нервової діяльності людини за Айзенком.
За допомогою спеціально розроблених психологічних тестів Г. Айзенк виділив три основні параметри:
1) екстра- та ін-троверсивність;
2) емоційна стійкість і невротизм;
3) психотизм, протилежним полюсом якого є стійке дотримування соціальних норм.
Екстраверт характеризується як відкритий, балакучий, соціальний, активний суб'єкт, а інтроверт – як замкнутий, пасивний, мовчазний.
Невроїдннй суб'єкт тривожний, схильний до гніву, емоційно нестійкий. Йому протистоїть емоційно стійка особистість.
Високопсихоїдний тип – егоцентричний, холодний, байдужий до всіх і агресивний суб'єкт. Ступінь екстра- та інтроверсивності визначається головним чином за допомогою спеціально розроблених анкет.
220.Сон, його види та фази.
До видів сну відносять:
- монофазний – коли період сну і неспання приурочений до добової зміни дня і ночі
- поліфазний – коли зміна сну і неспання відбувається кілька разів на добу (двічі на добу – діафазний)
- сезонний сон (сплячка) – сон, обумовлений умовами сердовища (холод, посуха) у деяких тварин
- наркотичний - викликається різними хімічними або фізичними агентами (вдихання парів ефіру, хлороформу, введенням в організм різного роду наркотиків, наприклад, алкоголю, морфію; електронаркозом)
- гіпнотичний - може бути викликаний гіпнотичним впливом обстановки і впливами гіпнотизера. Під час гіпнотичного сну можливо вимикання довільній коркової активності при збереженні часткового контакту з навколишнім і наявністю сенсомоторної діяльності.
- патологічний - при анемії мозку, мозковій травмі, наявності пухлин у великих півкулях або ураженні деяких ділянок стовбура мозку. Сюди ж відноситься і летаргічний сон, який може виникнути як реакція на сильну емоційну травму і може тривати від кількох днів до кількох років. До явищ патологічного сну слід віднести також і сомнамбулізм, фізіологічні механізми якого до цих пір невідомі.
Стадії сну: розрізняють п'ять стадій: 4 стадії повільно хвильового сну і одна стадія швидкого. Іноді кажуть, що сон складається з 2 фаз: повільноного (ортодоксального) і швидкого (парадоксального) сну.
Перша стадія є перехідною від стану неспання до сну, що супроводжується зменшенням альфа-активності та появою низькоамплітудних повільних тета-і дельта-хвиль. Тривалість першої стадії зазвичай не більше 10- 15 хв.
Друга стадія займає трохи менше половини всього часу нічного сну. Вона отримала назву стадії "сонних веретен", тому що найбільш яскравою її рисою є наявність в ЕЕГ веретеноподібної ритмічної активності з частотою коливання 12-16 Гц
Третя стадія характеризується всіма рисами другої стадії, до яких додається наявність в ЕЕГ повільних дельта коливань з частотою 2 Гц і менш, що займають від 20 до 50% епохи запису. Цей перехідний період триває всього кілька хвилин.
Четверта стадія характеризується переважанням в ЕЕГ повільних дельта коливань з частотою 2 Гц і менш, що займають понад 50% часу запису нічного сну. Третя і четверті стадії зазвичай об'єднують під назвою дельта-сну. У цій стадії розбудити людину досить важко. Саме в цей час виникають близько 80% сновидінь, і саме в цій стадії можливі напади лунатизму і нічні кошмари, однак людина майже нічого з цього не пам'ятає. Перші чотири стадії сну в нормі займають 75-80% усього періоду сну.
П'ята стадія сну має ряд назв: стадія "швидких рухів очей" або скорочено БДГ, "швидкий сон", "парадоксальний сон ". Під час цієї стадії людина знаходиться в повній нерухомості внаслідок різкого падіння м'язового тонусу, і лише очні яблука під зімкнутими повіками здійснюють швидкі рухи з частотою 60-70 разів на секунду. Якщо в цей час розбудити сплячого, то приблизно в 90% випадків він дуже детально розкаже свій сон. Парадоксальна стадія сну є у багатьох видів ссавців і навіть у деяких видів птахів. Людина в парадоксальному сні нерухомий (рухаються тільки очі). У тварин рухаються вуса, вуха, хвіст, сіпаються лапи, відбуваються смоктальні рухи. Періоди БДГ сну виникають приблизно з 90 хвилинними інтервалами і тривають у середньому близько 20 хвилин. У нормальних дорослих ця стадія сну займає приблизно 20-25% часу, проведеного у сні. У немовлят ця частка значно вище; в перші тижні життя близько 80% всього дуже тривалого часу сну становить парадоксальний сон.
221.Стадiї поведiнкового акту.
Поведінковий акт - це сукупність послідовних природжених і набутих дій, що спрямовані на досягнення певного результату шляхом контакту з об'єктами середовища
Згідно з теорією функціональних систем (П. К. Анохін, 1935), фізіологічна архітектура поведінкового акту складається з таких послідовно змінних стадій:
аферентного синтезу - здійснюється аналіз і обробка аферентних сигналів про наявність домінуючої мотивації (що робити?), аферентної сигналізації про стан зовнішнього середовища (де робити?) і пускових стимулів (пускова аферентація – коли робити?) на основі пам’яті (як робити?) – природженої чи набутої протягом життя індивіду. Стадія аферентного синтезу завершується наступною стадією
прийняття рішення - поведінка спрямовується на задоволення єдиної домінуючої внутрішньої потреби
еферентного синтезу (або програми дії) - формується модель результату дії, яким має завершуватися поведінка по задоволенню внутрішньої потреби, що здійснюється у акцепторі результату дії у певних структурах мозку. У відповідності з моделлю очікуваного результату дії формується еферентна програма дії
формування власне дії (виконання програми поведінки) - здійснюється під впливом еферентного збудження виконавчих структур, що неминуче завершується результатом дії, який має конкретні параметри. Інформація про параметри результату дії досягає відповідних структур ЦНС – акцептору результату – завдяки зворотній аферентації.
оцінки досягнутого результату - В акцепторі результату відбувається порівняння очікуваної моделі з тими параметрами, котрі має здобутий результат дії. Якщо здобутий результат за параметрами співпадає з моделлю у акцепторі, поведінковий акт завершується.
222.Фізіологія адаптації. Механізми розвитку адаптивних реакцій.
Адаптація – це процес пристосування, що формується протягом життя людини.
Процес адаптації реалізується кожного разу, коли в системі “ організм-середовище” виникають значимі зміни, і забезпечує формування нового гомеостатичного стану, що дозволяє досягати максимальної ефективності фізіологічних функцій і поведінкових реакцій. Оскільки організм і середовище перебувають не в статичному, а в динамічній рівновазі, їхні співвідношення міняються постійно, а отже, також постійно повинен здійснюється процес адаптації.
Стадiї розвитку процесу адаптацiї:
-Фізіологічна стадія. У разі дії на організм незвичного подразника для відповіді використовуються резервні можливості організму. Звичайно у стані спокою органи функціонують на 1/10 – 1/6 потенційних можливостей. Коли до органа пред`явлено підвищені вимоги - він починає функціонувати активніше( у разі підвищення температури секретується більше поту…) Фізіологічна фаза розвивається за активної участі симпато-адреналової системи, емоційних реакцій.
-Морфологічна стадія. У разі повторної дії подразників (фізичних тренувань) або дуже тривалої їх дії (перебування в горах в умовах розрідженої атмосфери) фізіологічна стадія поступово переходить у морфологічну. Вона розвивається лише в разі багаторазового повторення негайних адаптаційних реакцій. Під час морфологічної стадії поступово відбувається морфологічна перебудова органів. Тому подразник, який раніше був незвичним для організму, стає звичним, і завдяки зміні структури організм легко справляється з ним.
223.Загальний адаптаційний синдром, його стадії.
Адаптаційний синдром — комплекс різноманітних реакцій захисного характеру, що виникають в організмі людини у відповідь на значні негативні впливи (стресори).
Адаптаційний синдром характеризується зменшенням розмірів загрудинної залози (тимуса), селезінки, лімфатичних вузлів, кількості еозинофілів і лімфоцитів, прискоренням процесів катаболізму. Ці прояви свідчать про наявність стресу. У розвитку адаптаційного синдрому розрізняють 3 етапи:
1. Орієнтовна фаза. Під впливом АТГ відбувається викид адреналіну. Спостерігається збільшення ЧСС, збільшення МОК, збільшення ДО… Відбувається розпад тригліцеридів, лейкоцитоз, тромбоцитоз. Після того, як організм визначиться з характером загрози, настає наступна фаза.
2. Фаза резистентності. Відбувається нормалізація рівня адреналіну, збільшується кількість кортизолу - протизапального гормону. Під його впливом збільшується синтез білка, що називається станом резистенции.
3. Фаза виснаження. Відбувається виснаження надниркових залоз, зменшується товщина коркового шару, мозкового шару.
У формуванні адаптаційного синдрому значну роль відіграють гіпофізарно-надниркова й нервова системи. При адаптаційному синдромі посилюється секреція адренокортикотропного гормону й кортикостероїдів.
1 ... 12 13 14 15 16 17 18 19 20