Невідкладне лікування
1. Алгоритм невідкладної терапії регулярної тахікардії →рис. 2.6-4.
2. Способи припинення монофокальної ПТ (ефективність обмежена):
1) вагусні проби;
2) електротерапія — передсердна стимуляція, електрична кардіоверсія;
3) аденозин (ефективний в частині випадків);
4) блокатор кальцієвих каналів або ж β-блокатор (рідко припиняють ПТ, частіше зменшують тахікардію), при відсутності ефекту → пропафенон (протипоказаний при органічному захворюванні серця) в комбінації з ЛЗ, який блокує АВ-вузол, або аміодарон.
3. Мультифокальна ПТ не піддається електричній кардіоверсії, ефективність антиаритмічних ЛЗ є дуже обмеженою; рекомендується блокатор кальцієвих каналів (верапаміл або дилтіазем).
4. Тактика при отруєнні серцевими глікозидами →розд. 20.6.
Тривале лікування
Фармакологічне лікування
1. Монофокальна ПТ: спочатку застосовується β-блокатор або блокатор кальцієвих каналів. Якщо ефекту немає → спробуйте пропафенон або флекаїнід (протипоказані у випадку органічного захворювання серця, в т. ч. коронарної хвороби) в комбінації з ЛЗ, що блокує АВ-вузол, рідко соталол, або аміодарон. Ефективність антиаритмічних ЛЗ є обмеженою.
2. Мультифокальна ПТ: лікування спрямоване, головним чином, на основне захворювання (найчастіше легень). Антиаритмічні ЛЗ в більшості випадків неефективні. У хворих із супутнім обструктивним тяжким легеневим захворюванням уникайте застосування β‑блокаторів. У хворих без обструктивного захворювання легень надають перевагу метопрололу.
Інвазивне лікування
Завдяки системам тривимірного картування активації серця успішність процедур абляції при монофокальній ПТ перевищує 80 %. Абляція показана у випадках, коли аритмія є рецидивуючою і симптоматичною, або є безсимптомною, але у формі безперервної тахікардії, яка призводить до розвитку тахіаритмічної кардіоміопатії. При мультифокальній ПТ ефективність абляції є значно гіршою. У симптоматичних хворих, в яких спостерігається резистентність до антиаритмічних ЛЗ, можна виконати абляцію АВ-вузла.
СИНУСОВІ ТАХІАРИТМІЇ
ВИЗНАЧЕННЯ ТА ЕТІОПАТОГЕНЕЗ
Різні порушення ритму з різноманітними механізмами, клінічною картиною і прогнозом.
1. Фізіологічна синусова тахікардія: прискорений синусовий ритм >100/хв у відповідь на фізіологічний (фізичне навантаження, емоційний стрес) або патологічний (лихоманка, гіповолемія, анемія, серцева недостатність, гіпертиреоз, феохромоцитома, дія ЛЗ) подразник.
2. Неадекватна синусова тахікардія: тривале прискорення синусового ритму без зв’язку зі ступенем навантаження чи непропорціональне до нього. Є наслідком підвищенного автоматизму синусового вузла і його патологічної автономної регуляції; найчастіше спостерігається у жінок середнього віку.
3. Рецидивуюча синусова тахікардія: варіант пароксизмальної надшлуночкової тахікардії, викликається циркуляцією хвилі збудження в межах синусового вузла. Доволі часто причиною є органічна хвороба серця.
4. Синдром ортостатичної тахікардії: наслідок дисфункції вегетативної системи.
КЛІНІЧНА КАРТИНА
1. Неадекватна синусова тахікардія: клінічна картина різноманітна — може протікати без будь-яких симптомів, або спричинити повну втрату працездатності. Найчастіші симптоми (які не є пароксизмальними): серцебиття, біль у грудній клітці, задишка, запаморочення і пресинкопе).
2. Рецидивуюча синусова тахікардія: пароксизмальні і типові для інших форм пароксизмальної тахікардії симптоми; синкопе виникає рідко, оскільки частота ритму рідко >180/хв.
ДІАГНОСТИКА
1. Неадекватна синусова тахікардія: необхідно виключити загальносистемну причину. На ЕКГ резистентна (>100/хв) синусова тахікардія впродовж дня, форма зубців Р не відрізняється від таких при синусовому ритмі, надмірна реакція у відповідь на активність, а також нормалізація частоти ритму в нічний час.
2. Рецидивуюча синусова тахікардія: діагностика на підставі ЕКГ і ЕФД; викликається і припиняється програмованою стимуляцією передсердь, припиняється під впливом масажу каротидного синусa або після введення аденозину.
ЛІКУВАННЯ
1. Неадекватна синусова тахікардія: корисним є застосування івабрадину. Можете також розглянути доцільність призначення β-блокатора — у монотерапії або у комбінації з івабрадином. β‑блокатори та блокатори кальцівих каналів часто мають низьку ефективність або погано переносяться. Черезшкірну абляцію проводять рідко, у найбільш резистентних до лікування випадках.
2. Рецидивуюча синусова тахікардія: при нападах — процедури, які підвищують тонус вагусного нерва, для тривалого лікування — β-блокатори, верапаміл, дилтіазем і, навіть, дигоксин чи аміодарон (дозування ЛЗ →табл. 2.6-4); у стійких до лікування випадках можете зважити проведення черезшкірної абляції.
1 2 3 4 5 6 7